І.І. Мечникова Визначальні та білінгвістичні проблеми сучасного українського театрознавства icon

І.І. Мечникова Визначальні та білінгвістичні проблеми сучасного українського театрознавства




Скачати 79.25 Kb.
НазваІ.І. Мечникова Визначальні та білінгвістичні проблеми сучасного українського театрознавства
Дата04.08.2012
Розмір79.25 Kb.
ТипДокументи

Оксана Наконечна

Аспірантка кафедри культурології

Одеського Національного університету ім. І.І.Мечникова


Визначальні та білінгвістичні проблеми сучасного українського театрознавства


Проблема термінології в театрознавстві є однією з дуже складних. В мистецтвознавстві терміни, за визначенням дослідників, „сильно пронизані суб’єктивним началом” [1,11], і тому є менш точними, ніж в інших галузях знання. В мистецтві не існує терміносистеми в точному і повному визначенні цього слова, а існують окремі термінотворення, які характеризують індивідуально-авторський стиль збагнення мистецтва. Так склалося історично - акторська та режисерська термінологія носить метафоричний, багатозначний характер. Це не просто неминуче, а закономірне явище, оскільки підвищена модальність (зв’язок феномену з тим, хто його втілює) є частиною самої природи мистецтва.

Проте, не тільки в практичному сценічному мистецтві, а й в мистецтвознавстві основні терміни професії – „образ”, „роль”, „персонаж”, „герой”, „діюча особа” – досі не мають конкретного визначення, перетинаючись у значеннях, використовуючись як тотожні. Але ж театрознавство сьогодні набуває статусу науки, в якій існує прагнення „точного знання, яке може бути виражене в чітких термінах [2 ,6]. Отже, перед дослідниками постає складне завдання - визначення і розмежування суперечливих понять і термінів. Ми наводимо нашу спробу вирішення цього питання в контексті дослідження сценічної образності в театральному мистецтві. Для цього нами використані такі методи: історичний - для дослідження першоджерел; порівняльно-зіставний – для зіставлення різних визначень з метою уточнення термінології; генетичний – для виведення визначень шляхом вказівок на їх походження і зв’язок з іншими поняттями в даній системі понять; експлікації – для уточнення певних понять з неозначеним складом (наприклад, образ, персонаж, герой; уява, фантазія, вигад тощо).

Поняття „образ” є одним з центральних для різних галузей людського знання; воно має в своїй основі єдину природу – смислову цілісність ознак, об’єднаних контекстом використання. Той факт, що в художньому образі відбиті найістотніші особливості мистецтва в цілому, дозволяє розглядати образ як „ядро”, нерозкладний далі „першоелемент” мистецтва. Проте, образ підкоряється не лише внутрішнім, іманентним законам мистецтва: це поняття є багатоплановим і являє собою сукупність ознак – художніх і не художніх, тобто має синтетичну природу.

Визначення образу в сучасному мистецтвознавстві чітко розмежовують дві тенденції розгляду цього поняття – або як специфічного об’єкту мистецтва, або як демаркаційної лінії, що пов’язує реальний світ і світ мистецтва. Для цих визначень, на наш погляд, характерним є звуження багатоплановості поняття „образ” до якого-небудь одного плану – функціонального, гносеологічного, філософського тощо, між тим як синтетичне поняття „образ” слід розглядати в усій його повноті. Важкість визначення поняття „образ” обумовлена одночасною наявністю в ньому інформаційно-змістовного аспекту і аспекту цілісного. Емпірично, в кожному конкретному випадку, цей термін є відносно зрозумілим, проте теоретичні обґрунтування його існування не піддаються аналітичним дослідженням: „Специфіка художності мистецтва до сих пір залишається таємницею”, - писав А.С. Митрофанов в своєму труді „Кібернетика і художня творчість” [3, 136] Таким чином, образ в наведених вище визначеннях розглядається або через окремі аспекти його змісту і форми, або інтерпретується у вигляді певної структури, що піддається логічному аналізу (тобто, наприклад, якщо мистецтво – це мова, то створений образ – текст, написаний цією мовою).

В свою чергу, спроби визначення сценічного образу, знайдені нами в деяких персоналіях театральних дослідників, в дечому не відповідають вимогам наукової дефініції. Наприклад, у визначенні Ю.Кренке („Сценичний образ – це виражений зовні комплекс відношень діючої особи до зовнішнього світу, народжених в певних умовах соціального буття на основі спадково - біологічних властивостей цієї особи” [4, 219]) незрозумілим залишається сполучення „діюча особа” – це актор, чи образ, чи тільки їх відношення до зовнішнього світу, і для якого об’єкту цей світ є зовнішнім. Є визначення, де розглядається лише якийсь один бік існування сценічного образу без передачі його сутності („Сценічний образ – це роль в даний час, в даному театрі, зіграна даним актором”- Ю.Смірнов–Несвицький [5, 69] ), або образ показаний сталою категорією, результатом, а не процесом, з однобічно визначеними способами створення („Сценічний образ – результат взаємодії актора з персонажем і роллю, кінцевий результат процесу перевтілення” - В.Іванова [6,5]. „Образ є подолана відстань між тим, хто зображає, і тим, кого зображають” - С.Бірман [7, 55]). Максимально наближеним до суті образності здається нам визначення В.Пацунова: „Художній образ є формою асоціативного перетворення реальної, ірреальної та уявної дійсності шляхом створення естетично впливових художніх об’єктів” [8 ,18], і ми б погодилися з ним, якщо б воно не містило „кола” – адже „естетично впливові сценічні об’єкти”, через які визначається образ, є нічим іншим, як тими самими образами.

Беручи до уваги все вищенаведене, спробуємо окреслити аспекти, які за логікою обов’язково мають відобразитися у визначенні сценічного образу. На нашу думку, це мають бути: сутність образу як категорії; спосіб створення; форма існування; основні властивості.

Отже, спробуємо сформулювати і запропонувати узагальнене визначення сценічного образу, яким, на нашу думку, можна оперувати в дослідженнях з театрознавства.

Сценічний образ – це автономна самоцінна цілісність, створена, втілена і сприйнята в процесі узагальненого суб’єктивного відображення уявної, ірреальної чи реальної дійсності в формі конкретного, індивідуального явища.

Щодо понять, які майже завжди використовуються поряд або замість поняття „образ”, а саме: „роль”, „герой”, „персонаж” та „діюча особа”, то визначень їх існує дуже багато, але, на наш погляд, більшість з них суперечлива і пояснює одне з цих понять через інші, створюючи те, що в логіці називається „порочне коло”. Наприклад, „Театральна енциклопедія” під ред. П.А.Маркова дає такі узагальнені і взаємозалежні визначення: персонаж – „діюча особа п’єси” (а якщо особа в п’єсі безпосередньо на сцені не з’являється, але впливає на розвиток дії – це вже не є персонаж?); роль – „образ, втілений актором у виставі” (поняття ролі дане через поняття образу, але як ми трактуватимемо невдало зіграну роль, коли образ створити не вдалося?); герой – „центровий персонаж п’єси” (а другорядні герої?) Поняття „діюча особа” і „персонаж” ототожнені [9, 19 -78 -91].

Отже, узагальнивши всі досліджувані нами визначення і судження про поняття „персонаж”, „герой, „роль” та „діюча особа”, ми пропонуємо свої визначення і систему взаємовідношень цих понять. Персонаж за формою є конкретним втіленням образу в формі ролі (актор грає роль, але втілює персонаж), а за функцією персонаж є психологічною сутністю, що забезпечує ідентифікацію актора з образом у свідомості глядача.

Роль за формою - це сукупність тексту і гри одного і того самого актора, а за функцією роль – це модель опредметненого художнього процесу, носій і передавач художньої інформації.

Поняття „герой” в наш час втратило значення „окремий тип персонажу” і набуло значення „діюча особа” – тобто визначальним, ключовим моментом у визначенні героя стає дія. Пропонуємо використовувати терміни „герой” і „діюча особа” як синонімічні із таким визначенням: герой (діюча особа)індивідуалізована частка, яка є носієм проявлення дії в п’єсі, що забезпечує смисловий і емоційний компонент образу.

Майже завжди поряд з поняттям художньої образності використовуються поняття „вигад”, „фантазія”, „уява”, звичайно не розмежовуючись в рамках мистецтвознавства. Між тим, їх значення зовсім не є тотожнім. За функціональними ознаками фантазія є психологічною базою, підготовкою, уява – певним процесом, а вигад – результатом цього процесу. Спробуємо навести визначення цих категорій. Сценічна фантазія – здатність людини-актора відтворити для себе уявну реальність і повірити в неї. Сценічна уява – процес внутрішнього обґрунтування активних дій героя в зазначеній уявній реальності. Вигад – результат процесу сценічної уяви.

Ми розглянули визначальний аспект проблеми термінології сучасного театрознавства стосовно сценічної образності. Але існує ще один аспект, пов'язаний з існуючою на сучасному етапі білінгвістичністю мистецтва взагалі і театрознавства зокрема.

За роки незалежності України вийшла не дуже велика кількість видань з театрознавства державною мовою, а видання, що раніше друкувалися російською, майже не перекладалися. Між тим, існує значний обсяг термінів, понять та навіть просто словосполучень, які часто використовуються в театрознавстві, але на сьогодні не мають зафіксованих відповідників в українській мові. У зв’язку з тим, що сучасний стан театрознавства вимагає подальшого розвитку, назріла необхідність з’ясувати і упорядкувати належним чином його професійний словник, принаймні в тих випадках, що не піддаються загальновживаному перекладу.

При дослідженні детермінант сценічної образності ми стикнулися з деякими такими випадками, отже, наводимо нашу спробу розв’язання проблеми перекладу деяких термінів, понять або словосполучень, використаних нами в контексті театрознавчого аналізу.

По-перше, перекладу вимагають терміни, запропоновані К.С.Станіславським, які дуже широко використовуються, наприклад: надзавдання (рос. сверхзадача), променевипускання та променесприймання (рос. лучеиспускание и лучевосприятие), сценічне завдання (рос. сценическая задача), пристосування, хитрування (рос. приспособление, ухищрение), пропоновані обставини (рос. предлагаемые обстоятельства). Також слід розрізняти сценічну чарівливість (рос. обаяние) та сценічну заразливість (рос. заразительность). К.С.Станіславський також оперує поняттям „награвання” (рос. наигрыш).

По-друге, існує важкість у перекладі деяких специфічних театральних термінів, наприклад, термінів Б.Брехта рос. ”остранение” и „очуждение”. Погоджуючись з Л.Курбасом, перекладаємо відповідно „очуднення” і „очуження”. Розмежовуємо також ступені глядацької реакції в різних жанрах – співчування (рос. сопереживание) – в трагедії та співчуття (рос. сочувствие) – в драмі.

Третій шар проблем перекладу пов'язаний з психологічними категоріями, що використовуються в мистецтвознавстві. Так, для сценічної образності важливо розрізняти мотивацію (сферу мотивів персонажу), мотивування (рос. мотивирование) – тобто процес усвідомлення потреб („я роблю так тому, що…”), та умотивування (рос. мотивировку) – мотиви, які видаються за справжні („хочу, щоб вважали, що я роблю так тому, що…”). Важко визначати також особливості уваги – чи вона пурхлива (рос. порхающее внимание), чи ковзка (рос. скользящее внимание), довільна чи післядовільна (рос. произвольное и послепроизвольное). А якщо уваги недостатньо, наявна неуважливість (рос. рассеянность).

Ми лише торкнулися проблем термінології сучасного театрознавства, в межах дослідження сценічної образності. Але це питання, безперечно, потребує докладнішого освітлення і вирішення в загальному масштабі, бо це є необхідною умовою розвитку українського театрознавства.


Ключові слова: білінгвістичні проблеми термінології, сценічний образ, персонаж, роль, герой.

Література:

  1. Калмановский Е. Вопросы театральной терминологии. – М., 1986.

  2. Клековкін О. Містерія у генезі театральних форм і сценічних жанрів. К., 2001.

  3. Мітрофанов О. Кібернетика і художня творчість. М,, 1980.

  4. Кренке Ю. Практический курс воспитания актера. М., 1938.

  5. Смирнов-Несвицкий Ю. Роль и сценический образ. М., 1968.

  6. Актер. Персонаж. Роль. Образ // Сб. статей. – Л., 1986.

  7. Бирман С. Труд актера. М.-Л., 1939.

  8. Пацунов В. Театральна вертикаль: крок до образу. К., 2003.

  9. Театральная энциклопедия // Под ред.. П.А.Маркова. М., 1984.

  10. Станиславский К.С. Собр. соч. в 9 т. - М., 1969.

  11. Березіль // Праці, режисерські зошити, лекції Л.Курбаса. К., 1998.









Схожі:

І.І. Мечникова Визначальні та білінгвістичні проблеми сучасного українського театрознавства iconІ.І. Мечникова Визначальні та білінгвістичні проблеми сучасного українського театрознавства
move to 1064-20614
І.І. Мечникова Визначальні та білінгвістичні проблеми сучасного українського театрознавства iconР., Мимрик Л. В. Реалізація концепції «модулів трудових навичок» у навчанні з охорони праці постановка проблеми
Постановка проблеми. Інтеграція сучасного українського суспільства в європейський простір потребує фундаментальних змін у соціально-економічній...
І.І. Мечникова Визначальні та білінгвістичні проблеми сучасного українського театрознавства iconПроблеми сучасного містобудування
«Проблеми сучасного містобудування»( для студентiв 4 курсу денної та 5 курсу заочної форм навчання та слухачів дв, за напрямом підготовки...
І.І. Мечникова Визначальні та білінгвістичні проблеми сучасного українського театрознавства iconКонспект лекцій з дисципліни «Проблеми сучасного містобудування»
Конспект лекцій з дисципліни «Проблеми сучасного містобудування» (для студентів 4 курсу денної та 5 заочної форм навчання за напрямом...
І.І. Мечникова Визначальні та білінгвістичні проблеми сучасного українського театрознавства iconПрограма вступного іспиту
Памви Беринди, Тарасія Земки, Лаврентія Зизанія та ін. Іван Федоров – друкар І редактор. Формування теоретичної редакторської думки....
І.І. Мечникова Визначальні та білінгвістичні проблеми сучасного українського театрознавства iconМетодичні вказівки до проведення практичних робіт, виконання контрольних (ргр) та самостійних робіт з дисципліни «Проблеми сучасного містобудування»
Ргр) та самостійних робіт з дисципліни «Проблеми сучасного містобудування» (для студентів 4 курсу денної та 5 заочної форм навчання...
І.І. Мечникова Визначальні та білінгвістичні проблеми сучасного українського театрознавства iconТ. М., Чепурна С. М. Конспект лекцій з дисципліни «Проблеми сучасного містобудування»
Конспект лекцій з дисципліни «Проблеми сучасного містобудування» (для студентів 4 курсу денної І 5 курсу заочної форм навчання та...
І.І. Мечникова Визначальні та білінгвістичні проблеми сучасного українського театрознавства iconТема роботи
Лінгвокультурологічні особливості сучасного українського та агітаційно-пропагандистського дискурсу
І.І. Мечникова Визначальні та білінгвістичні проблеми сучасного українського театрознавства iconІнформаційний лист про проведення VIІI міжнародної студентської науково-практичної конференції «актуальні проблеми соціальних та економічних процесів в умовах трансформації українського суспільства»
«актуальні проблеми соціальних та економічних процесів в умовах трансформації українського суспільства»
І.І. Мечникова Визначальні та білінгвістичні проблеми сучасного українського театрознавства iconМолодих учених І студентів «Проблеми сучасного будівництва»
Особливості сучасної технології та організації будівництва, проблеми охорони праці на будівництві
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи