І.І. Мечникова сценічний образ очима синергетики icon

І.І. Мечникова сценічний образ очима синергетики




Скачати 108.8 Kb.
НазваІ.І. Мечникова сценічний образ очима синергетики
Дата04.08.2012
Розмір108.8 Kb.
ТипДокументи

Оксана Наконечна

Викладач кафедри культурології

Одеського Національного університету ім. І.І.Мечникова


СЦЕНІЧНИЙ ОБРАЗ ОЧИМА СИНЕРГЕТИКИ


Традиційними методами вивчення мистецтва є історико-генетичний, структурно-функціональний, порівняльно-історичний, описовий та інші. Проте, як зазначає Н.Корнієнко, „театр більше не підпорядковується старому інструментарію, несучасній методології” [1, 13]. Отже, потрібні нові, сучасні методі дослідження явищ театрального процесу, а відтак і сценічної образності. Існування образу як об’єкту, якому властиві певні елементи (компоненти) і структура (зв’язок між цими елементами), дає підставу розглядати сценічний образ як систему.

Системний підхід достатньо давно і широко використовувався для дослідження різноманітних природних і суспільних явищ, проте М.Каган в своєму дослідженні „Системний підхід і гуманітарне знання” [2] довів, що цей підхід має реальну евристичну цінність не лише в зазначених науках, але й приносить нові знання в ході дослідження соціокультурних систем, духовного життя людини, а також художньої реальності. Він визначив цей метод як універсальний для дослідження майже будь-якого явища людської реальності, тобто тих її проявів, які є підсистемами більш широких систем.

Отже, як бачимо, системний підхід не тільки може, а й має бути застосований для дослідження явищ культурного процесу, зокрема процесу театрального. Адже існує такий погляд на осередок гуманітарного знання взагалі, хоча він представлений в роботах невеликої кількості дослідників, переважно в рамках естетики. Ще менша кількість згадує такий підхід у відношенні до мистецтва театрального. Хоча, якщо розібратися по суті, то деякі методи системного підходу в дослідженні мистецтва вже використовуються, так чи інакше застосовуються дослідниками, проте його принципи і вимоги майже не визначені.

Між тим, системний підхід, за допомогою якого досліджуються взаємодії і функції різних компонентів і структур в межах окремих об’єктів і самих об’єктів в межах більш широких систем, є одним з найсучасніших методів вивчення складних і багаторівневих об’єктів, до яких належить і сценічний образ. Теорією таких систем займається синергетика - наука про організацію систем. Сам термін „синергетика” був запропонований німецьким фізиком, професором Штутгартського університету Г.Хакеном і в перекладі з давньогрецької означає „дія разом” [3]. Термін цей використовувався для міждисциплінарної науки, що розглядала особливості будови і поведінки фізичних, біологічних, соціальних і т.п. систем і позначав кооперативність процесів, в результаті якого посилюється вплив однієї системи на іншу. Як стверджує Г.Шефер, „синергетика – оптимістична спроба описати, пояснити, розпізнати, а можливо, і передбачити поведінку систем, що саморозвиваються, взагалі і живих систем зокрема. Синергетика перетинає традиційні межі колишніх наукових дисциплін і будує нову метанауку складних систем” [3, 98]. Українські вчені І.С.Добронравов і С.П.Ситько, займаючись цією проблемою, обґрунтували гіпотезу про те, що синергетика є загальнонауковою дослідницькою програмою, адже сутність теорії самоорганізації передбачає самодовільний перехід від менш упорядкованого стану до більш упорядкованого в усіх галузях дійсності, а відтак і в театральній справі [4]. Н.Корнієнко в статті „Дещо про синергетику” прямо пропонує використовувати її для театральних досліджень: „Театр як прояв художньої культури належить до „живих”, відкритих систем, які працюють на засадах самоорганізації, здійснюючи перетворення в напрямку упорядкування довколишнього соціокультурного середовища” [1, 18]. Тому синергетику можна вважати водночас і самостійною наукою, і міждисциплінарним підходом, який здатний забезпечити вирішення багатьох суперечностей на сучасному етапі розвитку культури, тому вона „має увійти у гуманітарний простір та працювати як... методологічний принцип...нового наукового знання ” [1, 19].

Спираючись на дослідження М.Афасижева „Мистецтво як предмет комплексного дослідження” [5], І.Іоффе „Синтетична історія мистецтва” [6], М.Кагана „Системний підхід і гуманітарне знання” [2], Т.В.Новаченко „Про синергетику освіти” [4], А.Уйомова, І.Сараєвої та А.Цофнаса „Загальна теорія систем для гуманітаріїв” [7], Г.Хакена „Ієрархія нестійкостей в системах і приладах, що самоорганізуються” [3] та Дж. Кайпса „Структура в мистецтві і науці” („Structure in art and in science”) [8], ми спробуємо поглянути на сценічний образ очима синергетики.

Перш ніж застосувати методи системного аналізу до предмету нашого дослідження, треба передусім довести, що „метод наукового аналізу ...є адекватним предмету дослідження” [5, 5]. З досліджень по загальній теорії систем на основі узагальнення різних визначень системи ми виділили п’ять, на нашу думку, необхідних і достатніх вимог, яким має задовольняти предмет дослідження для того, щоб вважатися системою. Отже, профільтруємо через них сценічний образ.

1.Система є цілісним комплексом взаємопов’язаних елементів. Поза всяким сумнівом, сценічний образ складається з комплексу елементів, що можуть виділятися за різноманітними засадами. Комплекс цих елементів є цілісним (власне, цілісність є одною з найважливіших категорій образу взагалі і сценічного образу зокрема).

2.Система створює особливу єдність із середовищем. Сценічний образ – це завжди продукт середовища, який створюється з матеріалу, що надає середовище, для споживання цим середовищем. Тому він створює з ним особливу єдність і знаходиться, з одного боку, у відношеннях залежності від середовища, а з іншого боку, впливаючи на нього, але, безперечно, є часткою цього середовища.

3.Будь-яка система є елементом системи вищого порядку. І дійсно, сценічний образ є елементом сценічної дії, спектаклю, він, в свою чергу, е елементом театру, останній – елементом мистецтва і т.д.

4.Елементи будь-якої системи виступають як системи нижчого порядку. Кожний елемент сценічного образу можна розглянути в якості самостійної цілісності, яку можна піддати аналізу – тобто як систему.

5.В процесі функціонування в тому чи іншому середовищі і взаємодії з іншими системами, як вищого, так і нижчого порядку, будь-яка система буде розвиватися. Сценічний образ не є застиглою і незмінною категорією. Навпаки, з кожним втіленням на сцені він змінюється, набуває нових якостей, викликає нове відношення – тобто розвивається. Ці зміни залежать від значної кількості факторів, як нижчого порядку (змінився костюм, з’явилася інша бутафорія, музика, декорації тощо), так і вищого (роль грає інший актор, п’єса поставлена іншим режисером, в іншому театрі, в інший час, для іншого суспільства... і т.д.).

За визначенням А.Уйомова, взагалі „будь-який об’єкт є системою, якщо в цьому об’єкті реалізується якесь відношення, що володіє певною властивістю (і навпаки, якщо в ньому реалізуються якісь властивості, що перебувають в заданому відношенні)” [7, 37] - це прояв принципу універсальності. А це значить, що будь-який об’єкт, а відтак і сценічний образ, можна розглядати як систему, якій властивий атрибутивний концепт (тобто властивість, в нашому випадку це саме образність як нова якість системи), реляційна структура (тобто відношення між елементами системи – у нас це буде цілісність, органічне злиття) та субстрат (елементи, на яких реалізується структура – ми в їх якості розглядатимемо ядро образу, його матеріал – зовнішню і внутрішню характерність – та носія цього матеріалу – людину-актора).

Розглянемо сценічний образ з позицій загальної теорії систем. За загальною теорією систем, весь масив систем прийнято поділяти на два основні класи - матеріальні та ідеальні системи на основі проявлення їх існування в просторі і в часі. До якого ж з цих класів ми маємо віднести сценічний образ?

В сценічному образі проявляється уявне, ідеальне буття (його внутрішня форма), але опредметнюється воно у матеріалі – в тілі актора (зовнішня форма сценічного образу). Зв’язки між його компонентами існують в свідомості та підсвідомості, тобто поза простором, ідеально, але мають, за М.Каганом, „квазіпросторову природу” [2, 44]. Ці зв’язки є нематеріальними, вони скоріше представляє собою органічну духовну цілісність – синтез. Але в силу логічності людського мислення ми уявляємо їх собі як матеріальні: наприклад, говоримо про „ядро, на якому оснований образ”, про те, „як будується логіка поведінки героя”, виділяємо різні сторони, грані образу – тобто переносимо структурні відносини матеріальних об’єктів на об’єкт ідеальний.

Щодо проявлення існування у часі, якщо розглядати сценічний образ як продукт розвитку людської думки, акторської праці і т.п., ми не можемо ігнорувати його існування в часі, оскільки певний час також характеризує буття людського духу. Проте, в аналізі сценічного образу як об’єкта, що існує „тут і зараз”, структура сценічного образу виявиться позачасовою, тобто ідеальною конструкцією.

Ідеальне буття проявляється в художньому образі як змістовно (сценічний образ може різними способами відображати дійсність), так і формально ( сценічний образ належить до засобів, що здатні забезпечувати духовний контакт між людьми). Отже, як ми вважаємо, сценічний образ в театральній культурі в рівній мірі належить і до концептуальних, і до знакових структур, а точніше, до їх суміжного типу – структур „інтегральних” [2, 45] - надскладного типу структур, який синтетично об’єднує матеріальні і ідеальні структури, річово-тілесні і концептуально-знакові підсистеми.

Перед нами стоїть складне завдання: по-перше, довівши, що сценічний образ є складною структурою, треба не тільки висвітлити його внутрішню і зовнішню форму, але й показати їх зв’язок, переходи одної і в іншу, тобто виявити структуру самої форми – дослідити „структуру структури” [8, 91]; а по-друге, слід проаналізувати не тільки ці елементи, але й зв’язки між ними.

Як у структури, що належить до інтегральних систем, між духовним змістом і матеріалом сценічного образу існують відношення тотожності – адже образ не може існувати інакше, як втілений актором і сприйнятий глядачем. В такому об’єкті, як сценічний образ, структурованими є всі фази, причому кожна з форм існування, в свою чергу, є підсистемою зі своїми елементами, пов’язаними певними відношеннями. Приклад: актор не зможе втілити образ, якщо буде вдягнений і загримований, як персонаж (елемент втілення), але не матиме тексту, або ж має текст, але його не знає чи не розуміє (елемент створення), або ж на сцені взагалі відсутнє світло (елемент сприйняття). Недостатнім буде і аналіз тільки відношень з ігноруванням самих елементів. Приклад: образи Онєгіна і Тетяни О.Пушкіна і образи журавля і чаплі з відомої казки формально пов’язані однаковими відносинами: спочатку вона його кохає, а він нею нехтує, потім він освідчується їй в коханні, але вона неприступна. Відносини ізоморфні, але елементи систем – характери героїв – повністю різні.

Складність системного аналізу такої суперструктури полягає також в тому, що ним необхідно охопити всі сторони об’єкта – і гносеологічну, і психологічну, і семіотичну, і інші – в їх цілісності і взаємодоповнюваності, а механічне „з’єднання” їх є неприйнятним. Тому правомірно звертання до теорії інформації. Смисл інформаційного кута зору полягає в тому, щоб подолати ізольований аналіз окремих проявів об’єкту „сценічний образ” – процесів створення, втілення, сприйняття і розвитку. Ми можемо розглянути цей процес як процес вироблення, зберігання передачі і переробки специфічної інформації – як інформаційну систему.

Художня інформація має ряд характерних особливостей: переважно аксіологічний зміст, тобто інформацію не про об’єктивно реальний світ, а про значення, смисли, цінності; суб’єктивне відношення до того, що виражається – характеристика не тільки самого образу, але і особистості актора, що його втілює; двошарову психологічну будова – раціональний і емоційний рівні, злиття думки і почуття; художня інформація так само необхідна людству, як і будь-яка інша – наукова, документальна, ідеологічна та ін. Тому історично склався особливий вид людської діяльності, який виробляє і розповсюджує цей рід інформації – художня діяльність, одним з видів якої і є художній, а відтак і сценічний образ.

Сценічна (художня) образність як нова якість системи виникає тоді, коли відбудеться органічне злиття чотирьох видів діяльності суб’єкта (актора) по відношенню до образу. Гносеологічна діяльність – актор отримує знання про елементи образу і закони їх прояву. Аксиологічна діяльність – актор визначає цінність і значення кожного елемента. Перетворювальна діяльність – індивідуально-особисте трактування образу, поєднання індивідуального і типового. Комунікативна діяльність – втілення образу, яке забезпечує „спілкування” його з глядачем.

Необхідними і достатніми компонентами є для успішного функціонування такої системи є, по-перше, три особистості – автора, актора і глядача, а по-друге, роль як опредметнений процес – носій і передавач художньої інформації. Адже структура діяльності не може не відбитися на структурі створюваного продукту. Вона буде подібна до чотирьохчасткової структури художньої образності: пізнавальному компонентові відповідає тема ролі, оціночному – ідея, перетворювальному – форма ролі (характер героя, його поведінка, вчинки), і, нарешті, комунікативному – засоби втілення (спосіб існування актора на сцені). Тому для повного аналізу сценічного образу мають бути охарактеризовані всі його елементи і зв’язки між ними. Значення системного підходу тому настільки важливе: адже структура ця теоретично обґрунтована, а не обрана довільно, і вона дозволяє уявляти сценічний образ в його реальній цілісності, в повноті його істотних параметрів. І, нарешті, це установка на сприйняття, бо створений образ не може існувати, не втілений для глядача і „на глядачі”.

Резюмуючи результати системного аналізу сценічного образу, представимо їх у вигляді схеми (рис.1), де показані не тільки елементи, стадії і рівні існування сценічного образу, але і відношення між ними. Так, між стадіями існування образу існує двобічний зв’язок: створення образу впливає на його втілення, тобто який образ був створений, той і втілиться; проте, і втілення образу, в свою чергу, впливає на процес створення – враховуючи помилки попереднього втілення, актор створить образ вже по-іншому. Також є двобічним зв’язок між втіленням і сприйняттям: сприймається той образ, що був втілений, але, враховуючи особливості сприйняття, наступного разу образ буде втілений дещо по-іншому. Тема, ідея, форма ролі і спосіб існування на сцені опредметнюються в процесі сприйняття. Тема та ідея витікають із процесу створення і реалізуються в процесі сприйняття. Але зв’язок форми ролі і способу існування актора на сцені з процесами створення і сприйняття двобічний – вони залежать і обумовлюють один одного.

Отже, як бачимо, сценічний образ в театральній культурі задовольняє всім вимогам для визнання його складною системою, що самоорганізується і складається з взаємообумовлених і взаємодіючих між собою і з іншими системами підсистем. Це дає змогу досліджувати його за допомогою методів системного аналізу.


Стадії


Рівні

Створення

Втілення

Сприйняття

Особистість актора

Особистість глядача

Гносеологічний

Тема ролі


Ідея ролі


Форма ролі


Спосіб існування актора на сцені

Аксиологічний

Перетворювальний

Комунікативний

Рис.1. Сценічний образ як інформаційна система


Література:

  1. Корнієнко Н. Український театр у переддень третього тисячоліття. Пошук. – К.: Факт, 2000. – 160 с.

  2. Каган М. Системный подход и гуманитарное знание: Избр. статьи. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1991. – 384 с.

  3. Хакен Г. Синергетика. Иерархия неустойчивостей в самоорганизующихся системах и устройствах. М.: Мир, 1985. – 419с.

  4. Новаченко Т. О синергетике образования // Виховання і культура. – 2004. - № 3. – С.3-5.

  5. Новаченко Т. О синергетике образования // Виховання і культура. – 2004. - № 3. – С.3-5.

  6. Иоффе И. Синтетическая история искусства. – М.: Искусство, 1956 – 482 с.

  7. Уемов А., Сараева И., Цофнас А. Общая теория систем для гуманитариев. // Уч. пособие. Под ред. А.Уемова – Wydawnictvo Uniwersitas Redviva – Варшава, 2001. – 396 с.

  8. Kipes G. Strukture in art and in science / Ed. by G.Kipes. – New York, 1965. – 428 p.


Ключові слова:

Синергетика, системний підхід, атрибутивний концепт, реляційна структура, субстрат, інтегральні системи, теорія інформації


Сведения об авторе


Наконечная Оксана Васильевна

Преподаватель кафедры культурологи

ОНУ им. И.И.Мечникова


Домашний адрес: 65076, Украина, Одеса, ул. Генерала Петрова, д.50, кв.201.


Телефон: (048) 762-52-70






Схожі:

І.І. Мечникова сценічний образ очима синергетики iconІ.І. Мечникова сценічний образ очима синергетики
move to 1064-20620
І.І. Мечникова сценічний образ очима синергетики iconДіяльність підприємства у світлі синергетики
Підприємство як відкрита стаціонарна система складається з підсистем, між якими існують функціональні зв’язки. Метою даної роботи...
І.І. Мечникова сценічний образ очима синергетики iconДіяльність підприємства у світлі синергетики
Підприємство як відкрита стаціонарна система складається з підсистем, між якими існують функціональні зв’язки. Метою даної роботи...
І.І. Мечникова сценічний образ очима синергетики iconИ. И. Мечникова Критерий условности в анализе сценического образа в театральном искусстве
Важным аспектом является также способ, на основе которого данный сценический способ создавался, и степень обобщения действительности,...
І.І. Мечникова сценічний образ очима синергетики iconОксана Кіт Особливості інтерпретації образу Жанни д’Арк у драматичній літературній традиції
Цей образ перегукується із образами міфологічних дів-войовниць, героїв-воїнів, які так само були наділені містичним натхненням. Цей...
І.І. Мечникова сценічний образ очима синергетики iconДодаток 9 до правил прийому до Одеського національного університету імені І.І. Мечникова у 2014 році Порядок подання та розгляду заяв в електронній формі на участь у конкурсному відборі до Одеського національного університету імені І.І. Мечникова
Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, Коледжу економіки та соціальної роботи ону імені І.І. Мечникова та Херсонського...
І.І. Мечникова сценічний образ очима синергетики iconТаксономия уровней целей учебной деятельности и ее учет при дидактическом проектировании постановка проблемы
Зработка целей учебного процесса, в том числе целей учебной деятельности студентов. Цель представляет собой сознательный образ ожидаемого...
І.І. Мечникова сценічний образ очима синергетики iconІ. І. Мечникова 28 вересня, Вчена рада ону імені І. І. Мечникова визнала особисті досягнення та заслуги професора Нікола Франко Баллоні у становленні італійсько-одеських відносин рішення
Директора Італійського інституту культури обрано почесним професором ону імені І. І. Мечникова
І.І. Мечникова сценічний образ очима синергетики iconVii І всеукраїнській студентській науков І й Інтернет- конференції “ Правова Україна очима майбутніх фахівців ”
Рада молодих вчених, студентське наукове товариство юридичного факультету та адміністрація тнеу запрошують Вас взяти участь у VIIІ...
І.І. Мечникова сценічний образ очима синергетики iconИ. И. Мечникова Философский факультет И. В. Голубович биография
Рекомендовано к печати решением Ученого Совета Одесского национального университета им. И. И. Мечникова
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи