Закон судний людям. Закон судний людям найдавніший письмовий законодавчий пам’ятник, який зберігся серед слов’янських народів. Він був виданий в Болгарії за князювання Бориса icon

Закон судний людям. Закон судний людям найдавніший письмовий законодавчий пам’ятник, який зберігся серед слов’янських народів. Він був виданий в Болгарії за князювання Бориса




Скачати 418.81 Kb.
НазваЗакон судний людям. Закон судний людям найдавніший письмовий законодавчий пам’ятник, який зберігся серед слов’янських народів. Він був виданий в Болгарії за князювання Бориса
Сторінка1/2
Дата25.09.2012
Розмір418.81 Kb.
ТипЗакон
  1   2


1. ЗАКОН СУДНИЙ ЛЮДЯМ.


Закон судний людям - найдавніший письмовий законодавчий пам’ятник, який зберігся серед слов’янських народів.

Він був виданий в Болгарії за князювання Бориса, відразу після прийняття болгарами в 865 році християнства. Це був період розвитку болгарської феодальної держави, посилення державної влади. Введення християнства як офіційної державної релігії, яка санкціювала становлення феодального правопорядку, сприяла зміцненню позицій класу феодалів - бояр, оправдувало існування соціальної нерівності - наявності класу панів- бояр і підлеглих селян - кріпаків.

Введення в Болгарії християнства супроводжувалось одночасно і введенням єдиного нового права, яке регулювало феодальні громадські і виробничі відносини і сприяло їх подальшому розвитку. Це право своїм джерелом мало візантійське право (титул ХVІІ Візантійської Еклоги), але було значно перероблено у відповідності з умовами болгарської феодальної держави і нормам болгарського звичаєвого права.

Оригінал тексту Закону судового людям не зберігся до нашого часу. Цей закон відомий по різних його списках, який є в двох редакціях - короткій і поширеній. Найдавнішою і близькою до оригіналу вважається коротка редакція закону по так званому Румянцевському списку.

В Законі судному людям, який складається з 32-х розділів, порушено велику кількість правових питань. Постанови Закону судового людям стосуються злочинів, пов’язаних з прийняттям християнства (питання про санкції, які необхідно накласти на язичників - 1 розділ), злочини проти громадської думки і християнської моралі (перелюб, порушення правил церковного притулку, ідолопоклонство, віровідступництво) і злочинів проти власності (підпал, деякі види крадіжок - розділи ІV - ХІІ). Цими постановами передбачені різноманітні міри покарання - смертна кара, пошкодження або відсічення окремих частин тіла, тілесні покарання, продаж винного в рабство, вигнання і накладення посту.

Закон судний людям має також ряд положень, які встановлюють принципи, за якими організується новий судовий процес (розділи ІІ, VІІ, ХVІ, ХVІІІ, ХХ і частину розділу ХХХ). Закон зобов’язує суддів не розглядати справ без свідків, вказує, хто може бути свідком і якою повинна бути їх кількість, а також говорить про оцінку судом показів свідків. Встановлення цих принципів судового процесу являло собою реакцію проти попередньої системи судового розгляду, яка була основана на самопризнанню обвинуваченого, отриманого шляхом катувань.

В Законі судному людям розглядаються ряд питань, які торкаються майнових і сімейних відносин і збереження деяких форм рабовласництва. Такі постанови про відповідальність господаря злодія - раба за нанесену останнім шкоду, про право військовополоненого отримати волю за викуп, про відповідальність особи, яка взяла в користування коня і не повернула його збереженим, про відносини між подружжям і причини розводу (розділи ХІХ, ХХІІ, ХХV, ХХХ, ХХХа).

Один із розділів закону (розділ ІІІ) присвячений питанням військового права і встановлює порядок поділу військової здобичі.

Закон судний людям дозволяє зрозуміти особливості соціально - економічної структури феодальної держави, які складалися в Болгарії, а також взаємовідносини між членами цього суспільства. Закону судному людям присвячена широчезна болгарська і російська літератури. Є значні дослідження і в інших країнах. Найширшою, повною і новою працею є робота Венеліна Ганева “Законь - соудний людьмь”, видана в Софії в 1959 році.

Нижче наводяться витяги із Закону судового людям. При перекладі використано текст закону на древньослов’янській мові, а також переклад В.Ганева на болгарську мову і цього аналіз окремих статей цього закону.

(В И Т Я Г И.)


І. Попередньо всякої правди гідно є про божу правду говорити. Тому святий Костянтин, перший закон написав, передають, так говорив: Всяке село, в якому загони бувають або закликання поганські, віддається1 в божий храм зі всім майном. Якщо маються пани в тому селі і здійснюють обряди і (вимовляють) заклинання, вони продаються зі всім майном своїм, а ціна дається бідним.

ІІ. У всякому спорі і звинувачення і покази князю і суддям не можна слухати без кількох свідків, а говорити тим, які спорять, - і відповідачам і позивачам, - якщо не представите свідків, як і закон божий велить, прийняти цю ж кару чекайте, яку готували іншим; божий закон так велить, і хто цього не дотримається, проклятий буде.

ІІІ. Про військову здобич.

Відправляючись на битву із супостатами (ворогами), подобає остерігатися всіх неприємних слів і справ, направити думку свою і молитву до бога і битися в ясній свідомості, так як допомога дається від бога світлим серцям. Не від більшої сили перемога в битві, а в бозі міцність. І після того, як бог перемогу дав, шосту частину потрібно взяти князю, а решту всього візьмуть собі всі люди, розділивши порівну між великими і малими. Жупану2 достатньо князівської частини, а решту добавляється до людської частки. Якщо знайдуться деякі із них кмети3 або прості люди, які проявили сміливість, подвиги і хоробрі вчинки здійснили, то отримають від князя або воєводи, які там знаходяться на той час, із вказаної князівської частки. І хай це дається, оскільки це правильно, і ділиться між ними на частини. Учасники битви нехай отримають, але нехай віддадуть, але нехай віддадуть частину (здобичі) і тим, що залишилися (в таборі).

ІV. Якщо хто має жінку свою і вступив в співпроживання з рабинею, яка виявиться не чесною, то її потрібно від князя землі тієї в іншу країну продати, а ціну її бідним дати. Це ж і тому, хто блудить, подобає по божому закону віддалитися від божих рабів і постити 7 років... Подобає також бути на хлібі і воді сім років.

V. Хто робить блуд з чужою рабинею, дає тридцять столезів4 хазяїну рабині, а сам підлягає посту на сім років, як говорилось, але сама вона не продається. Якщо він бідний, то його майно примусово передається господареві цієї рабині, а сам підлягає вказаному посту.

^ VІ. Монахові, який блудить, потрібно по світському закону відрізати носа, а по церковному - підлягає посту протягом 15 - ти років.

VІІ. Якщо хто візьме за жінку свою куму, то по світському закону їм обом потрібно відрізати ніс і розлучити, а по церковному закону розлучити і в піст на 15 років віддати...Тому ж покаранню піддається також і той, хто вступить у зв’язок із заміжньою жінкою.

VІІа. Про свідків (послухів). По всіх цих (справах) подобає у всякому спорі князю і суддям всілякою увагою і терпінням проводити розслідування і не засуджувати без свідків і вимагати свідків правдивих, богобоязливих, поважних і таких, які не мають ворожнечі, ні лукавства, ні ненависті, ні тяганини, ні спору, і таких, які свідчать зі страху перед богом і заради його правди. А кількість свідків хай буде одинадцять і не більше цього числа, а в малих спорах від семи до трьох і не менше цього числа. Обов’язок мають судді говорити, попереджувати і вказувати свідкові, що якщо виявиться коли-небудь, що він збрехав, то чекає його або прокляття, або продаж (в рабство), або така ж кара. Не подобає ні в якому спорі слухати свідка, якщо він був коли-небудь виявлений як брехун і порушив закон божий або веде тваринне життя, або відмовляється від присяги як несвідомий.

^ ХІ. Хто вступив у зв’язок із зарученою дівчиною, якщо навіть і по її волі здійснив це, тому відрізають ніс і б’ють його 107 раз.

ХІІІ. Хто має двох дружин, виганяє меншу з дітьми її і його б’ють. А піст 7 років.

^ ХІV. Хто підпалить чужий ліс і рубає дерева в ньому, повинен заплатити вдвічі.

ХV. Хто через будь - яку ворожнечу або для пограбування майна вогнем підпалить будинок, то якщо в місті вогнем спалюють, і якщо в селищі (містечку) або в селі - мечем сікти, а по церковному закону піддається посту 12 років як ворог. Якщо хто стебла або терен хоче спалити на своєму полі і запалив вогнище, а воно поширилось і спалило чужу ниву або чужий виноград (лозу), його вчинок потрібно обговорити і вияснити, чи запалив він вогонь в невіданні, чи від малого розуму, а (тоді) хай відшкодовує збитки потерпілому. Якщо хтось у вітряний день запалить вогонь і не потурбується, як говорилось, щоб вогонь не поширився, або полінився, або не міг, то буде притягнутий до суду. Якщо прийняв всі заходи, але почалася буря і від цього вогонь поширився далі, не підлягає засудженню. Якщо від блискавки загориться чийсь будинок і згорить що-небудь від неї, а вогонь пошириться і підпалить інші будинки навколишніх його сусідів, то оскільки пожежа виникла раптово, не підлягає засудженню.

ХVІ. Ніхто не може того, хто прибіг у церкву, вивести насильно5. Але той, що прибіг, розповідає священнику (сутність) спору і вину, ним скоєну, і хай прийме священник його, як такого, що просить притулку, а завдане ним, буде встановлено і розглянуто по закону. Якщо хтось спробує силою із церкви вивести того, що забіг (туди), то хто б він не був, нехай отримає 140 болісних ударів і тоді, як має бути розслідується проступок того, хто звернувся до церкви за захистом. ХVІІ. Хто має спір з іншими і недовіру володаря6, а діє самовільно, або владою чи силою примусив (до чого-небудь), (то) якщо зробив це з метою отримати істинно своє, позбавляється своєї речі і повертає її. Якщо він що-небудь чуже візьме, то (по суду) володаря тієї землі його б’ють, оскільки не в його владі було самому собі бути суддею. І оскільки так вчинив, то повертає тому, у кого було взято.

ХVІІІ. Якщо батьки і діти кажуть один проти одного, то їм не вірять. Ні дружина - проти чоловіка7. Чи раб, чи вільновідпущений, нехай буде свідком.

ХІХ. Хто у чужоземця купить полоненого зі всім його спорядженням, а той може заплатити за себе ціну, дану за нього, то нехай іде вільним. Якщо не має (чим заплатити), то може відкупитися від покупця, якщо відробить. Його ціна, яка називається платою, визначається перед свідками по три столонези за кожний рік, і коли здійсниться (оплата), тоді буде відпущений вільним.

ХХ. Свідки по слуху не свідчать, кажучи, що чули (що-небудь) від того чи іншого боржника, давати свідчення по слуху не мають права навіть жупани.

ХХІІ. Якщо хтось попросить коня до обумовленого місця або пошле його туди і станеться, що кінь буде пошкоджений або здохне, то тому, хто просив, потрібно відшкодувати збитки господарю коня.

^ ХХІІІ. Того, хто зачинить чужу худобу, або заморить її голодом, або вб’є її по - іншому, присуджують до подвійної оплати.

ХХІV. Того, хто вкраде під час війни, якщо зброю - б’ють, якщо коня - продають.

ХХV. Господар злодія - раба, якщо хоче мати такого раба, відшкодовує збитки, якщо не хоче мати цього раба, віддає цього в рабство обкраденому.

ХХVІ. Хто чуже стадо загонить (в свій загін) і здійснить це вперше - його б’ють: вдруге - з країни виганяють: втретє - продають, але спочатку він повертає все, що загнав.

^ ХХVІІ. Хто небужчика в могилі роздягне, продається.

ХХVІІІ. Той, хто залізе у вівтар вдень або вночі і візьме що-небудь із священної посуди або одягу, або іншу річ - продається. А якщо поза вівтарем із церкви візьме щось, то б’ють його і постригають, і по країні (землі) проводять як нечестивця.

ХХІХ. Якщо хтось вільного вкраде і його продасть, або зробить його своїм рабом - сам стане рабом. Оскільки він з вільного зробив раба, то віддається йому таке ж рабство.

ХХХ. Той, хто присвоїть чужого раба, або переховує його і не хоче його повертати, мусить за це його господарю привести іншого такого ж раба, або дати його ціну.

ХХХа. Про подружжя....

Оскільки від неприязні ненависть виникає між подружжям, що веде до брехні або статевих, або інших озлоблень, то ці причини потрібно викласти в законі про розлучення подружжя.

Так, що в числі причин, вказаних в законі про розлучення подружжя, є: розлучається чоловік від своєї дружини за такий гріх, якщо виявиться, що вона яку-небудь шкоду готувала його життю, або дізналася про злобу інших, але йому не розповіла, і якщо (вона) захворіє на проказ.

Так само розлучається дружина від свого чоловіка, якщо яку-небудь шкоду готував він або дізнався про приготування не розповів їй, якщо він захворіє проказою, або якщо щось інше з ним станеться і в нього появляться важкі рани. Це все суддям розслідувати зі свідками, як уже писалось...


^ ПОЛЬСЬКА ПРАВДА ХVІІІ ст.


Книга польського звичаєвого права - ПОЛЬСЬКА ПРАВДА або ЕЛЬБЛОНГСЬКА КНИГА (за назвою міста, в якому її рукопис знайдено в ХІХ ст.) довгий час була невідома. Перше друковане видання цього документа було випущено в 1869 році Фолькманом.

Виникнення ПОЛЬСЬКОЇ ПРАВДИ відносять до середини ХІІІ ст. Польща ХІІ і початок ХІІІ ст. була роздробленою феодальною державою. Процес феодального дроблення країни загострився у зв’язку і вторгнення на польські землі прусів, німецьких феодалів, татар. Особливо важким виявилось нашестя тевтонських рицарів (“хрестоносців”), які входили в один із найбільш агресивних німецьких рицарських орденів.

Для того, щоб утримати своє панування і забезпечити своїх чиновників інструкціями при здійсненні судочинства над населення, яке жило на захоплених землях і користувалося правом, хрестоносці склали судебник, який отримав пізніше в літературі назву - ПОЛЬСЬКА ПРАВДА.

Судебник складався, як видно із змісту, на основі записів хрестоносцями відповідей, отриманих в результаті опитування поляків. Тому ця пам’ятка написана на німецькій мові, але разом з тим є чим іншим, як першим писаним зводом норм польського звичаєвого права.

Польські історики, які досліджували пам’ятку, доказали, що її запис повністю відповідає польському праву. В ній відобразився також громадський і державний устрій Польщі ХІІ - ХІІІ ст.

В ПОЛЬСЬКІЙ ПРАВДІ передує рифмована передмова, яка нагадує вступ до “Саксонського зерцала” і коротку символічну історію права “від створення світу до моменту запису пам’ятки”.

Пам’ятка складається із 29 статей і переривається в середині речення словами: “Що ж стосується вільних людей поміж вказаними...”, тобто в тому місці, де починається розділ про вільних людей.

Статті 1-6 ПОЛЬСЬКОЇ ПРАВДИ присвячені питанням судоустрою і судочинства; Статті 7-12 - питанням кримінального права; Статті 21-22 - порядку спадкування; Статті 23-25 - судовим доказам; Статті 28-29 - становищу феодально - залежних селян.

Переклад витягів із ПОЛЬСЬКОЇ ПРАВДИ зроблено за виданням А.Z.HELCEL, “Starodawne prawa polskeqo pomniki “, t, II, Krakow, 1870, str. 13.


В И Т Я Г И.


І. Бажаючі знати польське право повинні пам’ятати, що з часів прийняття християнства поляки були підпорядковані римському папському престолу, а не імператору. Римський престол взяв їх під свій захист для того, щоб вони бажаніше були християнами. В знак цього вони щорічно платять вказаному престолу гроші, так званий пфеніг святого Петра.

ІІІ. Також знайте, що польський суддя не має при собі присяжних (плавників). Але якщо він бачить поруч себе, коли здійснює судочинство, потрібних людей, то запрошує їх до себе і запитує їх поради. І чия порада йому сподобається, то тоді судить по ній. А якщо немає, то судить на свій розсуд, вважаючи його найправильнішим.

ІV. Якщо хто-небудь стане перед своїм суддею і поскаржиться на особу, яка відсутня, а на запитання судді відповідь, що бажає його позвати в суд, то суддя прикаже коморнику8 покликати відсутнього, а позивач повинен дати коморнику утримання і пару взуття, або замість взуття 20 пфенігів, якщо той, кого визивають, живе не в тому селі або не в тому ополі9. Але якщо коморник і той, кого визивають живуть в одному селі, то коморнику платиться 2 пфеніги.

Якщо відповідач не з’явиться в суд по першому і по другому виклику коморрника, або по (розпорядженню) судді, то за кожний раз він підлягає штрафу в розмірі 6 гривень, а позивач повинен визвати його вказаним способом третій раз. Якщо ж він не з’явиться і втретє, то позивач виграє справу і суддя приказує забрати майно відповідача за його штраф і за борг позивачу.

Однак оправданням відповідачу служить хвороба, тюремне ув’язнення або служба королю. Ці перешкоди повинен доказати він сам із двома свідками, на яких він вкаже і на яких суддя погодиться. Якщо ж він визваний до короля і знаходиться на службі у цього владики, то, якщо позивач присутній, (відповідач) повинен з’явитися в призначене владикою місце і час.

Якщо позивач скаржиться на особу, яка присутня, то суддя говорить йому: “Відповідай”, і відповідач перед відповіддю повинен відкласти картуз, хустину, яку має на шиї, і палицю, якщо має. І не може тримати в руках ні (палиці), ні тростини. Якщо будь-чого не виконає, підлягає штрафу на “trzysta “ і заплатить на протязі 14 днів. Якщо ж цього не заплатить повністю, або в даний строк (заплатить) не повністю, то підлягає штрафу в розмірі 6 гривень з оплатою на протязі 14 ночей. Якщо ж і цього не виконає, то знову підлягає штрафу в розмірі 6 гривень, а суддя забере після (цих) трьох раз майно за всі ці штрафи. Староста, тобто найзнатніший у селі і управитель (владика), який відповідає перед своїм паном, можуть тримати в руці свою палицю, (але) перед іншими панами не можуть.

V. Якщо у відповідь на скаргу позивача відповідач заявить, що він не винен, то суддя запитує його, чи має він свідка; Якщо той стверджує, що має, то суддя велить відразу позвати його (тобто свідка); Коли ж називає, то суддя про свідка зокрема запитує позивача, приймає він його чи ні, а позивач відповідає “так” або “ні”. Кожного таким чином прийнятого свідка суддя велить записати, і, коли вони всі записані, то приказує відповідачу, щоб він привів записаних на 14 день. Той хто приводить їх, (тобто відповідач) повинен дати 6 пфенігів тому, котрий записує свідків. Якщо відповідач після 14 ночей з’явиться зі своїми свідками і ними (тобто при їх допомозі) докаже те, що повинен доказати, тоді звільняється від звинувачень. Однак він повинен заплатити перед хрестом, на якому присягає, два пфеніги, більше або менше цієї суми - за рішенням особи, яка турбується про хрест.

Якщо, однак позивач, прийнявши спочатку свідків, пізніше звинувачує їх в тому, що вони всі або декотрі з них куплені, то він повинен при цьому заявити: “Свідки куплені і я їх не хочу і буду битися”. Тоді той, кого позивач звинуватив, повинен з ним битися. Коли ж відповідач повинен присягати, він повинен так говорити: “В тому, в чому мене звинувачує N, я не винен; Допоможе мені в цьому бог і святий хрест”. При цьому він повинен покласти два пальці правої руки, а саме, другий і третій (пальці) на хрест, в іншому випадку присяга буде недійсна. Спочатку повинен вимовити слова, а потім торкнутися хреста. Так само поступають і свідки; вони повинні так поклястися: “N не винен в тому, в чому звинувачує його М; в цьому допоможе мені бог і святий хрест”.

Якщо у відповідача не вистачає одного свідка, тому що свідок не з’явився, або його присяга буде визнана не дійсною, або він не буде прийнятий, то відповідач програє, а кожний свідок (через якого програно справу), платить штраф в розмірі 6 гривень. Але якщо цей свідок був в іншому суді, він повинен доказати це в суді для того, щоб штраф йому було повернуто.

Суддя наказує всім заплатити штраф на протязі 14 ночей: хто не заплатить вчасно, той підлягає другому такому штрафу, а втретє - забирається його (майно) за це.

VІ. Якщо селянин, який знаходиться під владою свого пана, звинувачується іншим паном, тоді повинен сказати, що він не зобов’язаний ні перед ким відповідати, тільки перед своїм паном; перед ним же він охоче відповість. Таким чином, позивач не повинен більше примушувати його до суду, а повинен звернутися до його пана і йому скаржитися на нього, якщо отримати задоволення. При цьому він повинен дати панові заставу на випадок, якщо йому (позивачу) прийдеться платити штраф. Якщо ж селянин буде відповідати перед чужим паном, то він зобов’язаний сплатити своєму панові штраф 6 гривень...

VІІ. Якщо хто-небудь, напавши на іншого, хоче його вбити, а той при захисті поранить його, і, з’явившись перед його суддею, звинуватить його із свідками в тому, що (той) напав на нього і хотів вбити, і підтвердить це по - своєму, то нападавший, навіть, якщо він поранений, повинен сплатити 6 гривень; якщо ж хто-небудь вбив нападаючого на нього, то він сплатить тільки за голову і більше нічого, тільки. щоб він доказав (як сказано вище), що на нього напали.

VІІІ. Якщо кого-небудь вб’ють в полі чи на дорозі, тоді той, хто його поховає, заплатить за його голову, а панові відшкодує 50 гривень. Якщо ж вбитий виявиться рицарем чи купцем, за нього платять 50 гривень; за німця, якого поляки називають гостем, платять 30 гривень. Якщо ж вбитий в полі чи на дорозі лежить на місці і не відомо, хто його вбив, тоді пан скликає ополе до себе і на нього накладається штраф за вбитого. Якщо ополе не може звинуватити когось іншого в цьому вбивстві, воно повинно заплатити за голову, як сказано вище. Якщо ж ополе назве яке-небудь село і заявить, що вбивство було скоєно в ньому, а це село в свою чергу стверджує, що воно не винне, тоді воно повинно оправдатися полем (судовим поєдинком) чи заплатити за голову.

Якщо ж село звинувачує у вбивстві який-небудь рід, а цей рід стверджує, що він не винен, то цей рід повинен зняти з себе вину полем (поєдинком) чи заплатити за голову. Якщо сім’я покладає вину за вбивство на конкретну особу, а вона назве себе не винною, тоді вона повинна битися (на поєдинку) чи нести розпечене залізо. Якщо при цьому випробовуванні вона виявиться переможеною, тоді повинна заплатити за голову стільки, скільки вказано вище.

Якщо хто-небудь буде вбитий в селі чи біля нього, а селяни схоплять вбивцю і віддадуть його панові або судді, тоді їм не буде ніякого збитку. Подібним чином, якщо хто-небудь буде вбитий поблизу села, а селяни, не зумівши схопити вбивцю, мчать за ним по сліду до іншого села, тоді їм також не буде збитку, але це село повинно далі переслідувати з криком до наступного села і таким способом кожне село повинно бігти по сліду від одного села до іншого до тих пір, поки не буде схоплений той, хто скоїв злочин. Село, до якого дійшов слід з криком, не побажавші бігти далі по сліду, заплатять за голову (вбитого).

ІХ. Таким же способом женуться вслід за грабіжником або злодієм від ополя до ополя, від села до села, як сказано вище.

ХІ. Якщо кінь або інша річ, яка охороняється законом, буде виявлена у кого-небудь, а той її виявить, заявить, що ця річ вкрадена в нього, тоді суддя наказує тому, в кого виявлена річ, відповідати на звинувачення. Якщо ж ця людина стверджує. що він названу річ купив, тоді суддя наказує йому. щоб він на протязі 14 ночей привів того, в кого купив її; він також повинен представити поручителя в тому, що він повернеться в суд і приведе того, в кого купив.

...Якщо він з’явиться в суд з продавцем і той визнає, що виявлену річ він йому продав, тоді він стає відповідальним перед позивачем замість визваного власника речі і повинен також вказати особу у якої він купив (цю річ) таким же способом, як про це розказано. Але якщо посилання на іншого не знайшло свого підтвердження, тоді позивач отримує виявлену річ назад, а відповідач заплатить штраф 12 гривень.

ХІІ. Дехто стверджує, що той, хто із княжого пасовища вкраде коня, повинен заплатити 70 гривень. Штраф 70 гривень платить той, хто приведе із однієї землі в іншу або із одного ополя в інше людину, яка кого-небудь пограбує, або обкраде, здійснить підпал, вб’є кого-небудь, здійснить насилля. Якщо ж разом із свідками він хоче присягнути в тому, що не приводив цього злочинця, тоді він повинен присягнути сам - дванадцять.

Також той хто краде те, що знаходиться в княжому підвалі або кухні, або в його замку, платить штраф 50 гривень. Якщо ж спільно зі свідками він хоче присягнути в тому, що не винен, тоді він повинен присягнути сам -дев’ять.

Той, хто краде що-небудь в будинку рицаря або селянина, заплатить штраф 12 гривень.

Якщо ж звинувачений в цих крадіжках повинен спільно зі свідками присягнути. то буде присягати сам - шість.

ХV. Велика (загальна) дорога охороняється королівським оточення, і той хто на дорозі здійснить злочин, той порушує королівське оточення, яке поляки називають господською рукою.

...Хто вб’є на великій дорозі купця або рицаря, той заплатить за (його) голову родичам 50 гривень, а якщо родичів немає, то заплатить цю суму королеві разом з іншими 50 гривнями за порушення королівського спокою. Якщо хоче присягнути (в невинності), то повинен присягнути сам - дев’ять.

Хто вб’є на великій дорозі кмета, той заплатить за голову 30 гривень, а королеві за порушення спокою - 50. Присягнути (в невинності) він повинен сам - шість...

Якщо кмет на сільській дорозі поб’є рицаря, не вбивши його, то повинен заплатити 6 гривень за це, а 6 гривень - за порушення спокою на дорозі; якщо буде оправдовуватися присягою, то присягне сам - тричі.

Якщо рицар поб’є на дорозі кмета, не вбивши його, заплатить за це “trzysta”10, а за порушення спокою 6 гривень; звинувачений присягає (в невинності) сам - двічі...

ХVІ. Хто прозве іншого дурнем або нанесе йому криваву рану, той за це заплатить штраф 6 гривень; або в оправдання присягне сам - тричі.

За інші образливі слова платить штраф 15 гривень; а в оправдання присягне сам - сім.

ХVІІ. Хто згвалтує дівчину або вкраде її проти її волі, той поплатиться штрафом в 50 гривень судді, а дівчині стільки, скільки призначить суддя за її невинність. Подібному ж суду підлягає той, хто згвалтує заміжню жінку або викраде проти її волі; той, кому прийдеться оправдуватися присягою, присягне сам - дев’ять.

Але якщо дочка або дружина кмета йде в ліс або поле за ягодами чи за яблуками, або по інших справах і там буде згвалтована, тоді насильник заплатить 6 гривень; оправдуючись присягою, буде присягати сам - тричі. А якщо дочка кмета йде в ліс, в поле за яблуками або по інших справах, куди їй не приказано, і буде там згвалтована, тоді насильник поплатиться тільки штрафом “trzysta”, оправдуючись сам присягою сам - двічі.

ХVІІІ. Хто вивозить з поля зібраний хліб, не звернувшись попередньо до збирача десятини, щоб той взяв собі десятину, той заплатить штраф у розмірі 6 гривень; але якщо він у присутності кметів перший, другий і третій раз звертався до збирача, а той не взяв десятини, тоді він сам виділяє десятину і за це не несе ніякої відповідальності, навіть якщо десятинник при цьому потерпів шкоду.

Якщо в переджнивний період будь - хто потребуючи хліба, збере свій урожай для іди, не питаючи дозволу десятинника, то заплатить за це штраф “trzysta”. Звинувачений у зборі врожаю без дозволу десятинника може виправдати себе присягою сам - двічі.

ХХІ. Якщо помре рицар, який має сина чи декількох синів, які отримають його спадок, тоді вони повинні свою матір залишити в тому ж помісті, яким вона володіла, аж доти, поки вона забажає залишитися вдовою. Але якщо вона заміж, то вони повинні дати їй коня для її карети, якою вона володіла до того, і другого коня, яким їздив її слуга, що керував каретою; крім цього вони повинні дати матері її власних служниць стільки, скільки привела їх до чоловіка чи купила з часу заміжжя. Дружини інколи отримують гроші за льон чи інший врожай, який особисто їм належить; на це вони можуть купити собі служницю, чи худобу, чи одяг, чи покривало, матерію, фіранки, які вона має, чи інші різні речі, які своєю працею вона придбала, зокрема, скатертини, покривала на лавки, подушки, фіранки, те що вона принесла своєму чоловікові, і те, що з того часу вона сама придбала - всі ці речі повинні бути видані вдові, але більше нічого із спадку чоловіка вона не отримує.

Однак, якщо чоловік, помираючи, не залишить жодного сина, то жінка залишається володаркою його майна поки побажає залишитися вдовою; а якщо і вона помре, тоді пан її чоловіка (чи король) бере його спадок. А якщо він, помираючи залишить дочку, то пан повинен виділити належне їй придане і дати їй ті речі, які належали матері і які названі вище.

Якщо вказана вдова не бажає залишатися вдовою, тоді пан повинен дати їй всі названі вище речі, а також її прядиво. Дружини польських рицарів у більшості привикли самі прясти.

ХХІІ. Якщо помре кмет, не маючи сина, тоді пан бере його майно; але він повинен видати його жінці її подушки і покривала на лави, а також ті, що називають “дзіницею”, на якій сплять. Їй належить також виділити частку із майна чоловіка, даючи їй корову чи трьох свиней, чи може й більше, чи іншу худобу на її утримання. Якщо ж кмет має сина, який є спадкоємцем після його смерті, тоді той (син) залишає свою матір при собі, якщо вона і надалі хоче залишитися незаміжною. Але якщо вона не бажає залишитися вдовою, син віддає матері її подушки, покривала і її “дзінницю”; а якщо бажає дати їй більше, то це залежить від його волі. Якщо ж помираючий залишить дочку, тоді той, хто бере спадок, повинен дати їй придане хто б це не був - син чи пан.

ХХІІІ. Коли суддя наказує відповідати в суді тому, на кого поступила скарга, а той заявляє, що він не винен, тоді суддя запитує його: чи має свідків? Якщо той відповідає, що не може їх мати, то суддя прикаже йому битися (на поєдинку). Якщо ж відповідач заявить, що охоче буде битися, тоді йому дається строк 14 днів. Але якщо обидві сторони хочуть битися відразу, то суддя їм це дозволяє. Якщо вони обидва кмети, то вони б’ються довбнями, але якщо кмет скаржиться на рицаря, тоді повинні битися мечами. Якщо ж рицар звинувачує кмета, тоді повинен битися довбнею; належить обсипати голову попелом так, щоб волосся було повне попелу, наскільки він може в ньому триматися; і це для того, щоб кров затримувалася в попелі, якщо би (йому) вцілили в голову, і не потекла йому в очі і через це заважала йому в боротьбі... Кожний із борців також може мати щит і подушку під плечем, щоб легше було носити щит; і кожен може мати довбню. Якщо вона в нього впаде, то приказує, щоб її йому знову подали; і так б’ються далі до тих пір, поки один із них сам визнає себе переможеним чи буде таким визнаний.

...Якщо б’ється звинувачений в зраді державі і буде переможений в цьому поєдинку, то його належить побити камінням; якщо ж йому дозволять виправдатись в звинуваченні про зраду, то повинен присягнути сам - дванадцять.

Якщо князь звинувачує кого-небудь в будь - якому злочині, і той повинен битися (на поєдинку), тоді князь наказує битися з ним кому-небудь із своїх людей, на кого вкаже, незалежно вільному чи підвладному.

Якщо хто-небудь має власність (землю), на якій живуть кмети, і з одним із них веде справу, у якій йому що-небудь належить, тоді він може наказати будь - кому із своїх кметів чи іншій особі, щоб вони за нього билися, якщо йому самому не подобається битися із своїм кметом.

ХХІV. Якщо суддя прикаже битися відповідачу, який не може представити свідків, а той заявить, що не може битися, будь - яким чином докаже цю неможливість, тоді він повинен насти залізо (підлягає випробуванню залізом). Про це є два способи: один такий, що кладуть (куски) заліза один від другого на відстані одного кроку, не дуже далеко, але так, щоб звичайна людина могла по них ходити. Повинно бути зроблений один (крок) до першого заліза від якого далі повинен йти по залізу так, щоб міг зробити три кроки. (Куски) заліза повинні бути зроблені такими, як стопа людини від п’ятки до середини ноги. Якщо хтось обпечеться, тоді він переможений (звинувачений). Якщо також на залізо не наступить, чи крок неналежний зробить, то тоді також вважається переможеним. Підлягає, однак, йому рану обв’язати воском аж до третього дня і людині акуратно зробити перев’язку, а потім роздивитися, обпечений він чи ні. Того, хто по залізу та повинен ходити, повинні проводити дві людини і навчити його, як далі ступати по залізу, щоб зробив це в потрібний час і не схибив...

Другий спосіб такий, що кладуть залізо на камінь чи на залізо з пустим місцем під низом, щоб людина його могла обхопити і пронести це розпечене залізо три кроки. Якщо він його кине, то це стверджує його вину. Це саме і в тому ж випадку, якщо він опече собі руку. Руку належить йому перев’язати, як сказано вище.

Ті (куски) заліза, які покладені як в першому так і в другому способі, повинні бути розпечені до червоного і священик повинен благословити їх хрестом.

ХХV. Якщо кого-небудь звинувачують, то суддя наказує йому відповідати, а той заявляє, що він не винен; тоді суддя запитує у нього, чи є у нього свідки. Якщо він каже, що їх немає, а суддя хоче вирішити справу в цей же день, то він приймає рішення, щоб звинуваченого опустили у воду...

Після того, як священик окропить воду свяченою водою, звинуваченого повинні посадити так. щоб його руки були зв’язані з гомілками і встромити палицю між колінами і плечами так, щоб ні руками ні ногами не міг рятуватися. Крім цього йому (належить) зробити позначку на голові, завдяки якій можна розпізнати тоне людина чи пливе. Також потрібно зв’язати його шнурком навколо живота, щоб можна було витягти його, якщо він втопиться. Якщо не потоне, а випливе на поверхню, то цим доказується те, в чому він винен. Належить знати, що судді неохоче призначають випробовування водою по більш складних справах...

ХХVІІ. Якщо від будь - якого пана підлеглі втечуть на іншу землю і цей пан свого гінця з листом чи відомого гінця без листа відправляє до пана тієї іншої землі, тоді той повинен повернути їх (кметів - втікачів) назад Але якщо гонець схопить втікачів силою там, де їх знайде на шляху до чужої землі без дозволу пана цієї землі, тоді повинен буде сплатити штраф у розмірі 50 гривень, якщо йому не пробачать цього насильства з поваги до його пана...

ХХІХ. Якщо хто-небудь іде з посольством від князя краю, тоді в селі де кінь його втомиться, і в якому він його залишить, він може взяти іншого коня, і ніхто не повинен йому цього забороняти.

Кмети зобов’язані також переправляти від села до села, в якому живуть, до іншого села свого пана, а ті в свою чергу повинні перевозити далі, і так від села до села, поки не приїдуть до палацу свого пана, або туди, де перевезення повинно закінчитися, і де за це вони відповідають перед володарем11. Якщо чогось бракує, то володар знімає збір по вартості того, чого бракує.

Вони (кмети) також зобов’язані загородити панський двір і три дні у сінокіс косити сіно; жінка ж зобов’язана протягом 3 днів жати хліб під час жнив.

Ті ж, які є власністю панів, повинні працювати тоді, коли їм наказують. Є також деякі підлеглі, кожний з яких служить у дворі протягом місяця, не йдучи з двору, поки інший не прийде на його місце. Ці підлеглі живуть разом в селах, які їм виділені, і працюють на свій прожиток, оскільки всі, які виконують такі послуги у дворі, повинні жити за свій рахунок.

Що ж стосується вільних людей поміж вказаними...

(На цьому пам’ятка обривається).


^ MAJESTAS CAROLINA” (1335)


До числа найвідоміших пам’яток чеського феодального права середини ХІV століття належить проект законника короля Карла І, відомий під назвою “ MAJESTAS CAROLINA “.

Розвиток товарно - грошових відносин і загальний економічний підйом Чехії в ХІІІ - ХІV ст. сприяли зміцненню королівської влади, яка, спираючись на дрібне і середнє дворянство, а також на міста, прагнула послабити політичний вплив великих феодалів. Цей період, коли центральна влада вела боротьбу проти роздрібленості, назріла необхідність кодифікації права.

Перша спроба кодифікації відноситься до середини ХІІІ ст., до часу правління короля Пржемисла ІІ (1253 - 1278); вона полягала у систематизації чеського права на основі магдебурзького міського права і закінчилась невдачею не тільки тому, що пани відкрито виступали проти цього, але також і тому, що німецьке право було органічно чужим чеському звичаєвому праву.

Друга спроба кодифікації була запроваджена при Вацлаві ІІ (1283 - 1305), який запросив для цієї мети італійських юристів; вони повинні були на основі римського і канонічного права кодифікувати чеське право. Це також визвало рішучий протест зі сторони великих феодалів.

Третя і остання спроба кодифікації належить Карлу І (1348 - 1378).

Час правління Карла І, який був одночасно німецьким імператором Карлом ІV (з 1347 - 1378 рік), був періодом централізації чеської феодальної держави, зміцнення авторитету королівської влади. В якості імператора Німеччини Карл проявив особливу турботу про Чехію, як про свою спадкову дінію.Чехія стала незалежною від Німецької імперії, чеський король зайняв перше місце серед курфюрстів згідно “ Золотої були “ 1356 року. Зовнішньо - політичне зміцнення Чеської держави при Карлі І сприяло внутрішньому економічному, політичному і культурному розквіту держави.

Буржуазні історики ідеалізували особу короля Карла І, називаючи час його правління “ золотим віком чеської історії “, в той час, як в дійсності на протязі всього ХІV ст. і особливо у другій його половині у чеському феодальному суспільстві зростали ті класові і національні протиріччя, як в ХV ст. привели до найбільшого із селянських повстань середньовіччя - гуситського революційного руху.

В 1355 році Карл І представив на розгляд сейму проект законника, який підготовлявся протягом декількох років за допомогою запрошених королем італійських юристів на чолі з відомим в той час Бартоломео де Саксоферрато. Джерелами законника послужило звичаєве право, законодавство чеських королів, записи судових рішень в так званих “ земських дошках “ і, накінець, сучасна Карла І практика чеського земського суду.

Створення законника мало на меті зміцнення і розширення прав корони і разом з тим обмежити політичні права великих феодалів. Це наклало відомий відбиток на зміст проекту; він не являв собою повний і всеоб’ємний збірник положень, закріплюючий в своїх статтях важливі для центральної влади норми як старого, так і нового права.

Законник відкривався “Передмовою”, яка була проникнута ідеєю сильної монархічної влади. Вихідним пунктом в ідеологічному обгрунтуванні Карлом І авторитету королівської влади є його вердикт про виняткове становище короля як єдиного правителя держави, про те, що він один встановлює закони і права і є вищим суддею.

Ідею могутньої і необмеженої влади короля червоною ниткою проходить через весь зміст законника. Так, ст. 42 говорить про те, що “ король в силу своєї посади не підлягає суду землі своєї “, тому ніхто і ніколи не може подати скаргу безпосередньо на нього самого.

“Передмова” закінчується словами про те, що старе і нове право від сьогодні зводиться в одну книгу, яка буде називатися іменем Карла І12. В першу чергу “MAJESTAS CAROLINA” містила в собі статті про переваги короля, про майно королівської курії, про новий порядок призначення на посади. Прагнення Карла І суворо регламентувати режим земельної власності особливо урізував права панів. Значно розширювались судові повноваження корони і тим самим підривались стародавня монополія панів в галузі права і суду. Законопроект відміняв застарілі форми процесу - ордалії (випробовування водою і залізом), метання жеребу, обмежував судовий поєдинок (ст.ст. 39 І 80).

Поряд зі зовсім новими правилами, вперше записаними в проекті, законник закріпляв звичаї, які давно склалися, ті правові норми, які існували до часу створення “MAJESTAS CAROLINA”.

Законник короля Карла містив питання права власності, велика кількість статей була присвячена злочинам і покаранням, порядку спадкування, судочинства. Статті, присвячені цим питанням, хоч і не охоплюють всю систему чеського феодального права, але дають уяву про характер цієї системи з важливих правових інститутів.

Поданий на обговорення генерального сейму 5 жовтня 1355 року проект законника визвав бурхливе невдоволення і рішучий протест феодальної знаті. Пани не дозволили королеві позбавити їх старовинних превілегій. Особливі протиріччя визвали ті статті, які загрожували конфіскацією майна за непокору волі короля.

Відкинувши законопроект в цілому, сейм все - таки затвердив окремі його статті. До них відносяться в першу чергу ті статті, які узаконили права панів по відношенню до феодально - залежного селянства (наприклад, обмеження селянського “виходу” у ст.74), а також деякі зміни у порядку судочинства (заборона ордалій, спрощення формули присяги і т.д.).

Після того, як сейм відхилив “MAJESTAS CAROLINA”, Карл І в офіційному зверненні широко сповістив своїх підданих про те, що книга з справжнім і початковим текстом законника випадково згоріла і що, оскільки вона не вступила в силу, то ніхто не може бути юридично зв’язаний нею. Вчені вважають, що повідомлення про загибель законопроекту було визвано небажанням короля Карла відкрито визнати свою поразку на сеймі.

Не дивлячись на те, що “MAJESTAS CAROLINA” не стала діючим джерелом права, документ цей є надзвичайно важливою історичною пам’яткою Чехії ХІV ст. Він дозволяє зробити висновок про самобутність чеського права, яке не зазнало чужого впливу зі сторони, зокрема, німецького права, яке закріпилось в основному у містах в результаті німецької колонізації. Дуже незначним був вплив римського права, хоч законник написаний латинською мовою. До нашого часу збереглись два латинські рукописи цієї пам’ятки. Один з них, найбільш повний, відноситься до ХVст.; в даний час він знаходиться в бібліотеці Празького університету. Другий, менш повний, який також відноситься до ХV ст., знаходиться у Віттінгені.

У Празькому університеті довгий час зберігався і третій латинський рукопис, в даний час загублений; з нього у 1617 році підготовили перше друковане видання. У ХVст. “MAJESTAS CAROLINA” була перекладена на чеську мову. Найбільш повний і точним виданням “MAJESTAS CAROLINA” є видання Ф.Палацького в “Архіві Чеському” (Archyv Cesky, d. III, Pragae, 1844).

Справжній переклад пам’ятки зроблений з чеського тексту, який розміщений в “Codex juris Bohemici” (H. Jirecek, Pragae, 1867) і уточнений за латинським текстом того ж видання.

  1   2

Схожі:

Закон судний людям. Закон судний людям найдавніший письмовий законодавчий пам’ятник, який зберігся серед слов’янських народів. Він був виданий в Болгарії за князювання Бориса iconЗакон І благодать про Закон, Мойсеєм даний, І про Благодать та Істину, в Ісусі Христі втілених, І як закон відійшов, І як Благодать та Істина всю землю наповнили, І віра на всі народи розпростерлася
Благословен Господь Бог Ізраїлів, Бог християнский, що навістив і дарував спасіння людям своїм, що не дав до останку творіння своєму...
Закон судний людям. Закон судний людям найдавніший письмовий законодавчий пам’ятник, який зберігся серед слов’янських народів. Він був виданий в Болгарії за князювання Бориса iconКонтрольні питання до курсу «Історія слов’янських народів. Історія західних І південних слов’ян. Ч. 2»
Утворення І політичний лад незалежної Чехословацької республіки та визначення її кордонів
Закон судний людям. Закон судний людям найдавніший письмовий законодавчий пам’ятник, який зберігся серед слов’янських народів. Він був виданий в Болгарії за князювання Бориса iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
Закон оптимуму; закон біогенної міграції атомів, закон 10-ти %, закон константності (Вренадського), закон зворотності (Далло), закон...
Закон судний людям. Закон судний людям найдавніший письмовий законодавчий пам’ятник, який зберігся серед слов’янських народів. Він був виданий в Болгарії за князювання Бориса iconКонтрольні питання до курсу “Історія слов’янських народів” для студентів денного відділення V сем

Закон судний людям. Закон судний людям найдавніший письмовий законодавчий пам’ятник, який зберігся серед слов’янських народів. Він був виданий в Болгарії за князювання Бориса iconОсновні закони логіки
Закон тотожності. Закон суперечності. Закон виключеного третього. Закон достатньої підстави
Закон судний людям. Закон судний людям найдавніший письмовий законодавчий пам’ятник, який зберігся серед слов’янських народів. Він був виданий в Болгарії за князювання Бориса iconКрецу С. С., учитель української мови та літератури Білівецької зош І-ІІІ ст. Хотинського району на андрія дівчата ворожили… Ведуча
Андрій Первозваний був одним із дванадцяти апостолів Ісуса Христа. Він проповідував християнство серед слов’ян. Як зазначали літописці,...
Закон судний людям. Закон судний людям найдавніший письмовий законодавчий пам’ятник, який зберігся серед слов’янських народів. Він був виданий в Болгарії за князювання Бориса iconКонтрольні питання з курсу “Історія слов’янських народів”
Предмет, мета, періодизація І завдання курсу “Історія срср”. Джерела та історіографія
Закон судний людям. Закон судний людям найдавніший письмовий законодавчий пам’ятник, який зберігся серед слов’янських народів. Він був виданий в Болгарії за князювання Бориса iconЕкзаменаційні питання до курсу «Історія слов’янських народів. Срср (1939-1991)» для студентів денної форми навчання (VII сем.)
Міжнародні відносини І зовнішня політика СРСР у другій половині 20-х-30-ті рр. ХХ ст
Закон судний людям. Закон судний людям найдавніший письмовий законодавчий пам’ятник, який зберігся серед слов’янських народів. Він був виданий в Болгарії за князювання Бориса iconКонтрольні питання до курсу «історія слов’янських народів. Історія росії» для студентів заочної форми навчання (ІІ курс)
Володимиро-Суздальська Русь: географічне положення, політичний устрій, розвиток господарства й культури (кінець ХІ – початок ХІІІ...
Закон судний людям. Закон судний людям найдавніший письмовий законодавчий пам’ятник, який зберігся серед слов’янських народів. Він був виданий в Болгарії за князювання Бориса iconЗакон України «Про соціальне партнерство» кзпп україни Закон України «Про охорону праці» Закон України «Про соціальний діалог» Трудовий кодекс
Який нормативно-правовий акт визначає поняття, систему та рівні соціального діалогу з питань охорони праці?
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи