Закон про реорганізацію сеймиків (березень 1791 р.) І закон про міста І становище міщан (квітень 1791р.). Одночасно з цим в колі посвячених осіб на зборах у маршала сейму проходило створення проекту нової Конституції icon

Закон про реорганізацію сеймиків (березень 1791 р.) І закон про міста І становище міщан (квітень 1791р.). Одночасно з цим в колі посвячених осіб на зборах у маршала сейму проходило створення проекту нової Конституції




Скачати 320.33 Kb.
НазваЗакон про реорганізацію сеймиків (березень 1791 р.) І закон про міста І становище міщан (квітень 1791р.). Одночасно з цим в колі посвячених осіб на зборах у маршала сейму проходило створення проекту нової Конституції
Дата25.09.2012
Розмір320.33 Kb.
ТипЗакон

Конституція 3 травня 1791 р.


Конституція від 3 травня 1791 р., що мала офіційну назву "Урядовий закон", була прийнята Надзвичайним сеймом Польщі, який розпочав свою роботу в 1788 році і увійшов в історію польської держави під назвою чотирьохрічного конфедеративного сейму1. Прийняття нової Конституції стало перемогою так званої "патріотичної партії", що об’єднувала у своєму складі прихильників реформ державного управління.

В процесі роботи Надзвичайного сейму, який розпочався 6 жовтня 1788 р., виявились два опозиційні угрупування, з яких вказана "патріотична партія" виступала за проведення певних необхідних реформ, а старошляхетська партія відстоювала існуючий стан справ.

Перші два роки роботи сейму ніяких відчутних результатів не дали і проходили під знаком переваги прихильників старошляхетської партії. Проте до закінчення терміну повноважень сейму "патріотичної партії" вдалося, з одного боку, домогтися продовження його повноважень ще на два роки і, з іншої сторони, збільшити склад посольської палати вдічі шляхом проведення її довиборів. Напередодні "патріотичній партії" вдалося домогтись перетворення сейму з ординарного2 в конфедеративний, тобто в сейм, на якому всі рішення приймалися більшістю голосів.

В результаті проведених довиборів вдалося співвідношення сил в сеймі змінити на користь угрупування "патріотичної партії" і вже на початку 1791 року сеймом були прийняті два важливі закони - закон про реорганізацію сеймиків (березень 1791 р.) і закон про міста і становище міщан (квітень 1791р.).

Одночасно з цим в колі посвячених осіб на зборах у маршала сейму проходило створення проекту нової Конституції.

3 травня 1791 р. підготовлений проект Конституції був прийнятий сеймом з спрощеною процедурою. День затвердження Конституції призначено за ініціативою "патріотів", які скористались тим, що в цей період більшість учасників опозиції були відсутніми на засіданні сейму, перебуваючи ще на канікулах. Це викликало протести з боку реакційного табору, але через два дні під тиском шляхти і міщанства нова Конституція офіційно була проголошена "Урядовим законом", і, крім цього, сейм особливим законом встановив, що всі виступи і протести проти Конституції не мають жодної сили.

Незважаючи на обмежений характер нової Конституції, вона являлась значним кроком вперед у законодавстві польської держави.

По-перше, Конституція встановила єдині органи державної влади і управління для всієї території країни.

По-друге в основу Конституції був покладений буржуазний принцип розподілу влад (законодавча, виконавча і судова), а також були проголошені так звані “громадянські свободи", які по суті підтверджували привілейоване становище магнатів шляхти і духовенства і передбачали деякі пільги для заможної частини міщанства.

Цікаво відзначити, що польська Конституція 3 травня 1791 р. була другим у світі конституційним законом такого ґатунку після Конституції США 1788 р.

Але все ж належить підкреслити, що буржуазні принципи Конституції носили обмежений характер і суттєво не вплинули на зміну суспільного ладу, в якому домінуюче значення продовжували займати феодальні засади. Іншими словами конституційна реформа означала зміну форми державного правління, тобто проголошувала конституційну монархію, але тип держави залишався без змін - феодальний.

Як уже зазначувалось, прийнята Конституція, торкаючись питань суспільного ладу, перш за все, зберігала всі основні привілеї і вольності духовних і світських феодалів і в першу чергу можновладної шляхти, за котрою зберігались навіть привілеї часів "Артикулів Генріха" 1573 року.

Однак поряд з цим включений в якості органічної частини Конституції закон про міста від 17 квітня 1791 р. значно розширив права заможної частини міщан. Так власники нерухомості в містах, так звані "посесіонати", одержували право на недоторканість особи, право займати деякі адміністративні, судові і духовні посади, право виступати в якості адвокатів в судах всіх інстанцій, право на одержання нищих офіцерських чинів і т.п. Крім того, істотним моментом в розширені прав заможного міщанства було право купівлі ним земельних володінь і зв’язане з цим право нобілітації. Суть нобілітації в тому, що міщани, які набували земельні володіння могли клопотатись перед сеймом про прийняття їх в число шляхтичів. Підставою для нобілітації було також одержання великих прибутків або наявність заслуг на державній і військовій службі. Нобілітація означала характерний в період переходу від феодалізму до капіталізму процес злиття частини феодалів Із зароджуваною буржуазією.

Становище селянства за Конституцією в основному залишалося без змін, хоча держава прийняла під свою охорону додержання угод між феодалами і їх селянами. Таким чином, суспільний устрій за новою Конституцією не зазнав радикальних змін.

Більш суттєві зміни були проведені в області політичного устрою польської держави Конституція відмінила liberum veto, впорядкувала роботу самого сейму, надавши йому рис вищого законодавчого органу Польщі. При цьому було підтверджено перевагу нижньої палати сейму. Виконавчу владу надано королю і існуючій при ньому раді, яку іменували "стражем законів" (straz Praw), куди входили примас, військовий міністр, міністри поліції, фінансів, закордонних справ і хранитель печаті. Король позбавлявся права видавати розпорядження без згоди ради. Виборність королів замінялась виборністю династій.

Для управління на місцях (воєводствах, повітах) були затверджені так звані "Військово-громадянські комісії порядку", котрі складались з "комісарів" Передача влади на місцях "Комісіям порядку" означала по суті відміну інституту старост.

Конституція визначала детальний перелік діючих в країні судів і вміст їх компетенції. Судова організація загалом зберігала свій становий характер.

Суди першої інстанції встановлювались як постійно діючі з метою більш швидкого вирішення судових справ.

Прийняття Конституції 3 травня 1791 р., незважаючи на її обмежений характер, було все ж прогресивним явищем в житті Польщі, бо сприяло ліквідації феодальної анархії, певною мірою обмежувало сваволю і могутність магнатів, визнавало в якості суспільно-соціальної сили буржуазію, що зароджувалось.

Разом це сприяло створенню умов для розвитку капіталістичних відносин в країні.


{Витяги}

І.Панівна релігія

(Римо-католицька)

ІІ. Землевласницька шляхта

Шануючи пам’ять предків наших, як засновників вільного правління, ми урочисто гарантуємо шляхетському стану всі свободи, вільності, прерогативи і переваги в приватному і суспільному житті. Особливо ми підтверджуємо, гарантуємо і визнаємо непорушними права, статути і привілеї, справедливо і законно наділені шляхетському стану Казимиром Великим, Людовігом Угорським, Владиславом Ягеллою і Вітольдом, братом його великим князем Литовським, а також Владиславом і Казимиром Ягеллончиками, братами Альбертом, Александром і Сигізмундом Першим і Сигізмундом Августом, останнім із ягеллонського роду. Гідність шляхетського роду в Польщі визнаємо рівною за всіма шляхетськими званнями, деінде прийнятими. Визнаєм рівними між собою всіх шляхтичів не лише щодо утримання посад і надання послуг Вітчизни, що честь, славу і вигоду приносять, а також щодо рівного користування привілеями і прерогативами, які належать шляхетському стану, а особливо правом особистої безпеки, особистої свободи і правом власності земельної і рухомої, так як вони здавна кожному служили, так ми хочемо, щоб вони зберігались надалі свято і непорушно, і урочисто обіцяємо, що недопустимо ніякого змінення чи вилучення в законі про особисту власність...

...Шляхту ми вважаєм найпершими захисниками свободи і діючої Конституції. Доручаємо доброчесності, почуттю громадянства і честі кожного шляхтича святість її, оберігати її міць, як єдину твердиню вітчизни і свобод наших.

ІІІ. Міста і міщани

Закон, прийнятий теперішнім сеймом під заголовком "Міста наші Королівські вільні в державах Речі Посполитої"1, хочемо повністю зберегти і оголошуємо частиною діючої Конституції, як право вільної польської шляхти, що дає нову, істинну і діючу силу для охорони її свобод і цілісності спільної Вітчизни.


IV. Селяни (хлопи)

Селянський люд, з-під рук котрого тече найбільш численне джерело багатств держави, який складає в народі найбільш численну частину населення і, отже, є самою діяльною силою країни, по справедливості, з почуття людяності і християнського обов'язку, а також враховуючи наш власний, правильно зрозумілий інтерес, ми беремо під опіку права і нашого уряду, встановлюючи, що віднині будь-які свободи, пожалування або дійсні угоди, укладені між землевласниками і селянами їхніх маєтків, незалежно від того, були вони укладені всією громадою, чи кожним окремим мешканцем села, мають встановлювати загальні і взаємні зобов'язання у відповідності з точним значенням умов і записаного у вказаних пожалуваннях і угодах, які перебувають під захистом нашого правління. Такі угоди і витікаючі із них зобов'язання, добровільно прийняті власником землі, є обов’язковими не лише для нього самого, але і для спадкоємців чи осіб, які придбали право (на цю землю), так що вони ніколи не будуть мати права самовільно їх змінити. З іншого боку, селяни якого б то не було маєтку не можуть ухилитися від добровільно прийнятих угод, пожалувань і повинностей, з ними пов’язаних, інакше як в порядку і на умовах, як в записі цих угод було встановлено, котрі прямо зобов'язували їх, чи навічно, чи до обумовленого терміну...


V. Уряд або визначення публічних влад.

Всяка влада в людському суспільстві бере свій початок в волі народу і щоб цілісність держави, свобода громадян і суспільний порядок залишались назавжди в рівновазі, уряд народу польського має складатись, і по волі діючого закону завжди буде складатись, з трьох влад, тобто законодавчої влади в (руках) об'єднаних станів, вищої виконавчої влади в (руках) короля і стражі (міністрів) і влади судової у юрисдикційних (органів), котрі встановлені з цією метою, чи котрі мають бути встановлені.


VІ. Сейм або законодавча влада.

Сейм або об'єднані стани поділятимуться на дві палати: на палату послів і палату сенаторів під головуванням короля Палата послів, як відображення і осередок всевладності народу, буде святинею законодавства. Тому перед усім в палаті послів будуть обговорюватися всі проекти:

1) по загальних законах, тобто конституційних, цивільних і кримінальних законах, по встановленні віковічних податків ....

2) щодо постанов сейму, тобто про тимчасові внески, про оцінку монет, про публічні позики, нобілітації та інших по (окремим) випадкам нагород, про розподілення публічних витрат звичайних і надзвичайних, про війну, про мир, про кінцеву ратифікацію договорів союзних і торгових про різноманітні акти і угоди, що стосуються міжнародного права, по звітах виконавчих органів та (інших) головних подіях народного життя.

... Палата сенаторів, що складається з єпископів, воєвод, каштелянів і міністрів під головуванням короля, який має право один раз подати votum (голос), а другий paritatem ( при рівності голосів)1, особисто або шляхом надсилання своєї думки в ту саму палату, має (такі) обов'язки: 1) кожен закон, котрий формально пройшов в палаті послів і має бути негайно переданий в сенат, (він зобов'язаний) прийняти або відкласти описаною в законі більшістю голосів для подальшого обговорення народом. Прийняття дає йому силу і святість закону. Відхилення ж тільки відтермінує прийняття його до наступного чергового сейму, на якому, якщо він буде прийнятий повторно, він має бути прийнятий сенатом; 2) кожна постанова сейму в вище перерахованих питаннях, яку палата послів повинна негайно передати в сенат, вирішити разом, з палатою послів більшістю голосів, причому більшість голосів на спільному засіданні обох палат, згідно описаному в законі, буде рішенням і волею станів. Постановляємо, що сенатори і міністри з питань виконання своїх посад в стражі чи в комісії вирішального голосу в сеймі не мають і під час обговорення цих питань повинні лише бути присутніми в сенаті для дачі пояснень на вимогу сейму. Сейм завжди буде готовим2: і законодавчий і черговий (ординарний). Починатися він повинен через кожні два роки і продовжуватися у відповідності з текстом закону про сейми...

...Так як законодавство не може здійснюватися всіма, і народ доручає це своїм вільно вибраним представникам або послам, встановлюємо, що посли вибрані на сеймиках, будучи осередком всезагального довір’я, повинні згідно даної Конституції розглядатися в законодавстві і в усіх загальних потребах народу, як представники всього народу. Все і всюди повинно вирішуватись більшістю голосів, тому liberum veto назавжди відміняєм.

... Застерігаючи з одного боку, від квапливих і частих змін народної Конституції, а з іншої - визнаючи необхідність вдосконалювати її після випробування в дії її впливу на суспільне благополуччя, призначаємо час і термін її перегляду і покращення кожні 25 років. Такий конституційний сейм має бути надзвичайним у відповідності з особливим про нього законом.

VII. Король. Виконавча влада

...Гарантувавши вільному польському народу владу встановлювати для себе закони і право нагляду над будь-якою виконавчою владою, з також обрання посадових осіб в магістратури, вищу виконавчу владу ми передаємо королю в його раді, яка (рада) буде називатися стражем законів. Виконавча влада зобов'язана точно дотримуватись і виконувати закони. Вона буде діяти там, де це дозволяють закони, де закони вимагають нагляду за (їх) виконанням і навіть дієвої допомоги. Їй завжди повинні підкорятися всі магістратури і в її руки ми вкладаєм владу примусу в стосунку до неслухняних і тих що зневажливо ставляться до своїх обов’язків магістратур.

Виконавча влада не має права встановлювати або тлумачити закони, вводити під якою б то назвою не було податки і збори, робити публічні позики, змінювати проведений сеймом розподіл фінансових (казначейських) прибутків, оголошувати війну, укладати остаточно мир, угоди або (здійснювати) які-небудь дипломатичні акти. Вона вправі лише вести тимчасові переговори із закордонними (державами), а також вирішувати тимчасові і поточні справи, необхідні для безпеки і спокою країни, про які повинна повідомляти найближчому зібранню сейму. Польський трон хочемо мати і оголошуємо навічно виборним для (визначеної) сім’ї.1

...Король, котрому повинна бути залишена усяка влада робити добро, буде мати право амністії в стосунку до присуджених до страти, крім тих, що скоїли державні злочини. Королю буде належати верховне право розпоряджатися збройними силами країни під час війни і призначати командуючих військами, проте з умовою можливої заміни їх по волі народу. Його обов'язком буде також присвоювати офіцерські звання, призначати посадових осіб у відповідності з текстом нищеприведеного закону, призначати єпископів і сенаторів у відповідності з тим же законом, а також міністрів, як перших посадових осіб виконавчої влади. Страж або рада королівська, надана королю для дотримання, (збереження) сили і виконання законів буде складатися з: 1)примаса, як глави польського духовенства і як головуючого комісії освіти, який може бути замінений в королівській раді першим ex ordine (по порядку) єпископом, котрі (примас і його замісник) резолюцій підписувати не можуть; 2) п’яти міністрів, тобто міністра поліції, міністра друку, міністра війни, міністра фінансів, міністра друку (канцлера) для іноземних справ; 3)двох секретарів з котрих один завідує протоколом стража, а інший - протоколом іноземних справ, - обидва без вирішального голосу. Наступник престолу вийшовши з малолітства і принісши присягу з дотриманням конституції може бути присутнім на всіх засіданнях стража, але без права голосу. Маршалок сейму, який вибирається на два роки, входитиме в число присутніх на засіданні стража без участі в його рішеннях, (але) єдино для скликання готового1 сейму. В тому випадку, коли він признав би скликання готового сейму конче необхідним, а король не погодився б на його скликання, маршалок зобов’язаний передати послам і сенаторам циркулярні листи, скликаючи їх на готовий сейм і вказуючи причини його скликання. Причини необхідності скликання сейму можуть бути тільки наступні: 1) термінові обставини, що торкаються міжнародного права, особливо випадки війни з іноземною державою; 2) внутрішній безлад, що загрожує переворотом в країні або зіткненням між магістратурами; 3) явна небезпека загального голоду; 4) сирітство вітчизни внаслідок смерті короля або дуже небезпечної його хвороби. Всі резолюції будуть розглядатися в стражі вищезгаданим їх складом. По тому, як король вислухає всі думки, його судження повинно переважати, щоб забезпечити єдність волі у виконанні закону. Хоча кожна резолюція буде виходити від стража від імені і за власним підписом короля, вона повинна бути підписана також одним із міністрів, що входять в склад стража... У випадку, якщо жоден з міністрів, що входять в склад стража, не погодиться підписати рішення, король відступиться від його рішення, а якщо буде наполягати на ньому, маршалок сейму в цьому випадку буде просити про скликання готового сейму, І якщо король відтягуватиме скликання, здійснити його повинен маршалок. Король має право, як призначення всіх міністрів так і виділення одного з них від кожної галузі управління в склад своєї ради і королівського стража. Виділення міністра з його згоди в склад стража на два роки повинно бути підтверджено королем. Міністри виділені в склад стража не можуть брати участі в роботі комісій. У випадку, якщо більшість в 2/3 обидвох палат сейму при таємному голосуванні на спільному засіданні вимагатиме зміни міністра в стражі чи в уряді, король повинен негайно призначити на його місце іншого...

...В доповнення до відповідної виконавчої влади встановлюємо окремі комісії зв'язані зі стражем і зобов’язані до послуху тому ж стражу. Сейм вибиратиме в їх склад членів комісії, для ведення їх справ протягом терміну, визначеного законом. Ці комісії наступні:

1) освіти, 2) поліції, 3) армії, 4) фінансів...

VIII. Судова влада

Судова влада не може здійснюватись ні законодавчими органами, ні королем, а повинна здійснюватись магістратурами, встановленими і вибраними спеціально для цієї мети. Вона мусить бути наближена до місць з тим, щоб кожна людина близько біля себе могла знайти справедливість, щоб злочинець завжди бачив над собою грізну руку крайової влади. Тому постановляємо :

  1. Суди першої інстанції для кожного воєводства, землі і повіту, судді котрих обиратимуться на сеймиках. Суди першої інстанції повинні бути завжди пильними і готовими забезпечити справедливість тим, хто її потребує. Від цих суддів ідуть апеляції до головних трибуналів, котрі повинні бути для кожної провінції і котрі повинні також складатися з осіб, обраних на сеймиках - Ці суди, як першої, так і останньої інстанції будуть судами землевласників для шляхти і для всіх власників землі з ким би то не було в справах права і факту.

  2. Забезпечуємо всім містам судові юрисдикції у відповідності із законом діючого сейму "Про вільні королівські міста".

  3. Для кожної провінції утверджуєм окремі референдарські суди1 для розгляду справ вільних селян, чиї справи віднесені до цих судів попередніми законами.

  4. Суди задворні, асесорські, реляційні і курлянські зберігаєм. Б

  5. Виконавчі комісії будуть мати суди по питаннях, що стосуються їх адміністрації.

  6. Крім судів по цивільних і кримінальних питаннях для всіх станів, буде ще верховний суд, що називається сеймовим, склад котрого обиратиметься при відкритті кожного сейму. В компетенцію цього суду входитимуть справи про злочини проти народу і держави, тобто державні злочини. Наказуємо, щоб спеціально виділені сеймом особи склали новий кодекс законів цивільних і кримінальних.

ХІ. Народні збройні сили

... Народ повинен утримувати і поважати свою армію за те, що вона присвячує себе цілком його обороні. Армія повинна оберігати кордони держави і її спокій, тобто повинна бути її найміцнішим щитом. Щоб бездоганно виконувати це своє призначення, вона повинна постійно перебувати в підлеглості виконавчій владі у відповідності з законом і повинна принести присягу на вірність народу, королю і оберігати народну конституцію...


"Статті магдебургського права"

Бартоломея Гроіцького (1558 р.)

Промова до читача про служників.

Хоча тут пропущена велика кількість статей, котрі є в Праві1 (Магдебургськім), але котрі або не часто, або зовсім не застосовуються, а також ті, котрі не потрібні для справ громадян тутешньої корони (королівства), а деякі статті написані не так розповсюджено як вони подані в Праві, тим не менш все написано так, що кожен може зрозуміти, як слід судити ту чи іншу справу. У випадку необхідності можна звернутися до Латинського примірника, і знайти там те, що тут опущено свідомо. Тільки ті статті записані, котрі зазвичай саме тепер згадуються і по котрих тепер люди приходять в суд і звертаються до Права. І (власне) для того, щоб у містечках де немає хороших практиків і де судовими справами відає шляхта і посадові особи, потрібно щоб вони знали, як судити ті справи, котрі зазвичай виникають, щоб вони дотримувались справедливості і щоб вони судили не так як на думку спаде, а по писаному Праву, бо кожна справа котра здійснюється згідно порядку, встановленому в Праві, здійснюється справедливо, а котра робиться не відповідно Праву - це вже кривда і несправедливість. Із доброю совістю не сумісно, хто судить не відповідно Праву, бо він може помилитись і запутатись, з невинного зробити винного, а з винного - невинного або тому присудити, кому не слід по справедливості, і тому відмовити, кому слід по справедливості. В цьому потрібно боятися Господа Бога, котрий наказав судити справедливо: "Судіть справедливо, сини людські". Отже хто не хоче помилитися, нехай притримується писаного Права і відповідно до нього судить. Якщо чинити так, то ніхто не буде ображеним в (належному) йому по справедливості і не буде необхідності поступатись совістю, бо це є Regula juris - норма Права. Що чиниться по Праву, чиниться справедливо і т.д.

Про служників.

Якщо служник продав речі свого господаря, або програв їх, або заставив, то господар по праву може вимагати речі у того до кого вони потрапили. Проте у двох випадках, коли служник або син, котрого слід розглядати як служника, зроблять щось в цьому відношенні, господар не може цього зробити. По-перше, якщо їм доручено вести торгівлю, а особливо коли господар довірив їм печать, щоб вони вели справу від його імені. В цьому випадку що б не зробив служник, господар повинен признати (дотримуватись). По-друге, якщо їм доручаються будинки у вигляді корчми, що приносять дохід. Якщо в цьому випадку служник щось зробить, продасть чи купить, позичить гроші так, щоб це було зв’язано з веденням дорученої йому справи, тоді господар повинен признати. Також, якщо служник чи син зробить щось що було б на користь батькові чи господарю, якщо він на це позичить гроші, щоб віддати борг, виплатити платню служникам, або щоб прогодувати їх, або щоб відремонтувати будинок, що став непридатним, тоді господар повинен признати.

Якщо служник без усякої причини піде або втече від свого господаря, то він повинен заплатити господарю стільки, за скільки його господар найняв. А якщо він отримав платню заздалегідь, тоді він повинен повернути її у подвійному розмірі…

Коли вільний служник притягує в суд господаря про оплату, (він) повинен довести це присягою. Якщо ж господар заперечував і захотів довести, що (він) йому платив, тоді (його) доказ буде ближче ніж служника.

Найнятий служник не може піти від свого господаря до того часу, поки не дослужить терміну, крім двох причин: (по-перше), щоб одружитись, бо святому шлюбу ніхто не повинен перешкоджати; по-друге, (якщо) служник виявиться опікуном чиїхось дітей, бо шкода господарю не буде такою великою коли піде служник, якою буде вона дітям, якщо служник, будучи їх опікуном, не стане про них піклуватись. А хто робить те, що допускає Право, той не відповідає за це.

Господар не повинен відповідати ні за яку провину служника, якщо тільки його не звинуватять в тому, що це сталося по твоїй волі, з твоєю допомогою. Тоді він відповідно Праву за це повинен відповідати.

У випадку, коли служник заподіє комусь шкоду, господар за служника не повинен платити більше, ніж складає його платня, за винятком того випадку, коли служник зробить щось за наказом господаря або з відома господаря.

Якщо служник помре, тоді господар повинен заплатити з платні його родичам те, що служник заслужив, що служнику (він) повинен був дати, що він заслужив до моменту своєї смерті. Також, якщо помре господар, тоді його нащадки повинні сплатити служникам за їх службу; якщо ж нащадки знали його і заплатити не схотіли, тоді проти нащадків доказ служника про його службу вже ближче.

Служник не може програвати речі господаря, бо гравець подібний розбійнику: якщо б він міг одержати гроші іншим шляхом, скажімо міг би відібрати чи вкрасти їх, тоді б він не грав. Не будучи у стані це зробити, він хоче добути гроші грою. У кого будуть знайдені фальшиві кості, той повинен бути покараний як злодій.

Наступна стаття відсутня в Магдебургськім Праві і його не стосується, однак вона розміщена в польському Праві. На справедливій основі, враховуючи нелади, котрі можуть мати місце і дійсно трапляються між шляхтою і міщанами у стосунку насилля і затримань шляхти у містах: тоді щоб свавільні чи п’яні (шляхтичі) не творили неподобств у містах, заохочувані відсутністю покарань за це, а міщани щоб з усякого дрібного приводу не поспішали присуджувати на горло (до смерті) шляхтичів, бо бувають випадки, коли вночі п’яні судили і карали смертю шляхтичів. Потрібно, щоб з обох сторін була стриманість: шляхта щоб не творила насильства, а міщани щоб не поспішали їх (карати) смертю. 3 цією метою ці статті записані в Польському Праві і тут написані на польській мові. Але і в дрібних містечках свавільні люди здійснюють велике насилля і приносять шкоду не тільки тим, над ким здійснюють насилля, але і тим господарям і шляхті, над чиїми підданими в цих містечках здійснюються такі насилля. Бідні ж люди, що не знають і не розбираються в цьому законі не сміють боронитися, боячись кари. Тоді (треба), щоб знали, за яке насилля можна затримувати шляхту, що треба розуміти під насиллям, щоб без потреби ні на кого не поспішали нападати, але якщо нею (шляхтою) дані достатні підстави, треба схопити насильника лиш би у всьому цьому дотримувались Статуту. Бо хто чинить по Праву, той за це не підлягає каяттю і не заслуговує за це кари.

ІУ.Бундесрат

Стаття 50

Через Бундесрат землі беруть участь в законодавстві і адміністрації Федерації і в справах Європейського союзу.

Стаття 511

(1) Бундесрат складається з членів урядів земель, котрі їх призначають і відкликають. Землі можуть бути представлені іншими членами своїх урядів.

(2)2 Кожна земля в своєму розпорядженні має не менше ніж три голоси, землі з населенням понад два мільйони жителів мають чотири голоси, землі з населенням понад шість мільйонів – п’ять голосів, землі з населенням понад сім мільйонів - шість голосів.

(3) Кожна земля може посилати стільки членів, скільки вона має голосів. Голоси землі можуть подаватися лише узгоджено і лише присутніми членами чи їх заступниками.

Стаття 52.

(1) Бундесрат обирає свого президента на один рік.

(2) Президент скликає Бундесрат. Він зобов'язаний його скликати на вимогу представників не менше двох земель або федерального Уряду.

(3) Бундесрат приймає свої рішення принаймі більшістю голосів. Він приймає свій регламент. Його засідання публічні. Вони можуть бути оголошені закритими.

(4) В комітети Бундесрата можуть входити інші члени або уповноважені урядів земель.

V. Федеральний президент

( 3-а)3 Для розгляду справ європейського союзу Бундесрат може утворювати палату по європейських справах, рішення якої будуть мати силу рішень Бундесрата; відповідно застосовується другий абзац і друге речення абзаца 3 статті 51.

Стаття 53.

Члени федерального уряду мають право, а на вимогу зобов'язані приймати участь в засіданнях Бундесрата і його комітетів. Вони повинні в будь який час бути заслуханними. Федеральний уряд повинен тримати Бундесрат в курсі поточних справ.

ІV-а. Спільний комітет1

Стаття 53-а.

(1) Спільний комітет складається на дві третини з депутатів Бундестага і на одну третину з членів Бундесрату. Депутати призначаються Бундестагом на основі представництва фракцій; вони не можуть входити в склад федерального Уряду. Кожна земля представлена одним представленим нею членом Бундесрату, ці члени не зв'язані вказівками. Освіта спільного комітету і його процедура регулюються регламентом, котрий повинен бути прийнятий Бундестагом і потребує схвалення Бундесрата.

(2) Федеральний уряд повинен інформувати спільний комітет про свої плани на випадок стану оборони. Права Бундестага і його комітетів передбачені першим абзацом статті 43, в зв’язку з цим не зачіпаються.

V.Федеральний Президент.

Стаття 54.

(1) Федеральний Президент обирається федеральними зборами без дебатів. Обраним може бути кожен німець що володію є виборчим правом в Бундестаг і досягнув сорока років.

(2) Повноваження федерального Президента тривають п’ять років. Безпосереднє переобрання допускається лише один раз.

(3) Федеральні збори складаються з членів Бундестагу і такого ж числа членів, які обраються народними представництвами земель на засадах пропорційності.

(4) Федеральні збори збираються не піздніше 30 днів до закінчення терміну повноважень федерального Поезидента, а при достроковому закінченні його повноважень - не піздніше 30 днів після цього моменту. Вони скликаються Президентом Бундестага.

(5) Після закінчення терміну повноважень Бундестага термін, встановлений в першому реченні четвертого абзацу, обчислюється з дня першого засідання Бундестага.

(6) Обраною вважається особа, що одержала більшість голосів членів федеральних зборів. Якщо в перших двох турах голосування така більшість не отримана ні одним претендентом, обранним вважаються той, хто в наступному турі голосування набере найбільшу кількість голосів.

(7) Деталі регулюються федеральним законом.

Стаття 55

(1) Федеральний Президент не може входити ні в склад Уряду, ні в законодавчий орган Федерації чи землі.

(2) Федеральний Президент не може займати ніякої іншої оплачуваної посади, здійснювати комерційну чи професійну діяльність чи входити в склад керівництва або спостережної ради підприємства, метою якого є отримання прибутку.

Стаття 56

Федеральний Президент при своєму вступі на посаду приносить перед зібраними членами Бундестага та Бунденсрата наступну присягу :

"Присягаю присвятити свої сили на благо німецького народу, сприяти його користі, оберігати його від втрат, охороняти і захищати Основний закон і закони Федерації, ретельно виконувати свої обов'язки і дотримуватись справедливості у ставленні до кожного. Хай допоможе, мені в цьому Бог”.

Присяга може бути принесена і без релігійної формули.

Стаття 57.

Повноваження федерального Президента у випадку будь-яких перешкод чи дострокового звільнення з посади здійснюється предизентом Бундесрата.

Стаття 58.

Для дійсності наказів і розпоряджень федерального Президента необхідна їх контрассигнатура федеральним Канцлером чи компетентним федеральним міністром. Це не стосується призначення і звільнення Федерального Канцлера, розпуску Бундестага згідно статті 63 і проханням згідно абзацу 3 статті 69.

Стаття 59.

(1) Федеральний Президент представляє Федерацію в міжнародно-правових відносинах. Він укладає від імені Федерації угоди з іноземними державами. Він акредитує і приймає послів.

(2) Угоди, що регулюють політичні відносини Федерації і що торкаються предметів федерального законодавства, потребують згоди чи сприяння відповідних органів, компетентних щодо федерального законодавства, в формі федерального закону. До угод адміністративного характеру застосовуються відповідно приписи, що відносяться до федеральної адміністрації.

Стаття 59-а ( відмінена )1

Стаття 60

(1)2 Федеральний Президент призначає і звільняє федеральних судей, федеральних чиновників, офіцерів і унтерофіцерів, оскільки інше не встановлено законом.

(2) В окремих випадках він здійснює від імені Федерацій право помилування.

(3) Він може. передавати ці повноваження іншій владі.

(4) Дія абзаців 2-4 статті 46 відповідно застосовується до федерального Президента.

Стаття 61

Бундестаг і Бундесрат можуть порушити перед федеральним Конституційним судом звинувачення проти федерального Президента в умисному порушенні Основного закону чи іншого федерального закону. Пропозиція про порушення обвинувачення повинна бути представлена від імені не менш однієї четвертої частини членів Бундестага або не менш однієї четвертої частини голосів Бундесрата. Рішення про пред’явлення обвинувачення потребує більшості двох третин членів Бундестага або двох третин голосів Бундесрата. Обвинувачення підтримується представником органу, що висунув обвинувачення.

(2) Якщо федеральний Конституційний суд встановить, що федеральний Президент винен в умисному порушенні Основного закону або іншого федерального закону, він може оголосити його позбавленим посади. Після пред’явлення обвинувачення федеральний Конституційний суд вправі тимчасовим наказом постановити, що федеральний Президент не може виконувати свої посадові функції.

VI. Федеральний Уряд

Стаття 62

Федеральний Уряд складається з федерального Канцлера і федаральних міністрів.

Стаття 63

(1) Федеральний Канцлер обирається без дебатів Бундестагом за пропозицією федерального Президента.

(2) Обраним вважається той, хто зібрав голоси більшості членів Бундестагу. Обрана особа повинна бути призначена федеральним Президентом.

(3) Якщо запропоновану особу не обрано, Бундестаг може на протязі чотирнадцяти днів після виборів обрати федерального Канцлера обсолютною більшістю своїх членів.

(4) Якщо протягом цього терміну обрання не відбулося негайно проводиться новий тур голосування, в якому обраним вважається той, хто отримав найбільшу кількість голосів. Якщо обраний зібрав голоси більшості членів Бундестагу, федеральний Президент на протязі семи днів після виборів повинен його призначити. Якщо обраний не отримав такої більшості, то федеральний Президент повинен на протязі семи днів або призначити його, або розпустити Бундестаг.

Стаття 64

(1) Федеральні міністри призначаються і звільняються федеральним Президентом на пропозицію федерального Канцлера.

(2) При вступі на посаду федеральний Канцлер і федеральні міністри приносять перед Бундестагом передбачену статею 56 присягу.

Стаття 65

Федеральний Канцлер визначає основні напрямки політики і несе за це відповідальність. В межах цих основних напрямків кожен федеральний міністр веде справи своєї галузі самостійно під свою відповідальність. При розбіжностях поглядів між федеральними міністрами вирішує федеральний Уряд. Федеральний Канцлер веде справи Уряду згідно регламенту, що був прийнятий федеральним Урядом і схвалений федеральним Президентом.

Стаття 65-а1

Федеральний міністр оборони користується правом видання наказів і правом командування збройними силами.

Стаття 66

Федеральний Канцлер і федеральні міністри не можуть займати ніяких інших оплачуваних посад, здійснювати будь-яку комерційну чи професійну діяльність чи входити в склад керівництва, а без згоди Бундестагу - в склад спостережної ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Стаття 67

(1) Бунденстаг може висловити недовіру федеральному Канцлеру тим, що більшістю членів обере йому наступника і звернеться до федерального Президента з проханням про звільнення федерального Канцлера.

Федеральний Президент повинен задовільнити це прохання і призначити обрану особу.

(2) Між пропозицією про висловлення недовіри і виборами повинно пройти сорок вісім годин.

Стаття 68

(1)Якщо звернення федерального Канцлера про висловлення йому довіри не зустріне згоди більшості членів Бундестага, то федеральний Президент може на пропозицію федерального Канцлера протягом двадцяти одного дня розпустити Бундестаг. Право на розпуск втрачається, як тільки Бундестаг більшістю своїх членів обере іншого федерального Канцлера.

(2)Між пропозицією про висловлення довіри і голосуванням повинно пройти сорок вісім годин.

Стаття 69

(1) Федеральний Канцлер призначає одного із федеральних міністрів своїм заступником.

(2) Повноваження федерального Канцлера або федерального міністра закінчуються в любому випадку з першим засіданням нового Бундестага, а повноваження федерального міністра - також при будь-якому припиненні повноважень федерального Канцлера.

(3) Федеральний Канцлер на прохання федерального Президента, а федеральний міністр на прохання федерального Канцлера або федерального Президента зобов’язані продовжити ведення справ аж до призначення їх наступника.

VІІ. Законодавство Федерації

Стаття 70

(1) Землі мають право законодавства тою мірою, якою діючим Основним законом законодавчі повноваження не надані Федерації.

(2) Розмежування компетенції Федерації і земель визначається згідно приписам діючого Основного закону про виключну і конкуруючу законодавчу компетенцію.

Стаття 71

В сфері виключної законодавчої компетенції Федерації землі володіють повноваженнями на законодавство лише тоді і настільки, коли і наскільки вони прямо уповноважені на це Федеральним законом.

Стаття 72

(1) В сфері конкуруючої законодавчої компетенції землі володіють повноваженням на законодавство лише тоді і настільки, коли і наскільки Федерація не користується своїми законодавчими правами.

(2) В цій сфері Федерація має право законодавства, якщо існує необхідність в федеральному законодавчому регулюванні, оскільки: 1) питання не може бути ефективно врегульоване законодавством окремих земель; або 2) регулювання питання законодавством землі могло б порушити інтереси іншої землі або всієї країни в цілому; або 3) це потребує дотримання правової чи економічної єдності, зокрема дотримання одноманітності життєвих умов на території не лише одної землі.

Стаття 73

Федерація володіє виключною законодавчою компетенцією з наступних питань :

1)1 закордонні справи, а також оборона, включаючи захист цивільного населення

2) громадянство Федерації

3) свобода пересування, паспортний режим, іміграція і еміграція, видача

4) валюта, грошовий обіг і карбування монети, режим мір і ваг, а також встановлення точного часу

5) митна і торговельна єдність території, договори про торгівлю і судноплавство, свобода товарного обігу, обіг товарів і платежів із закордоном, включаючи митну і прикордонну охорону

6)2 повітряне сполучення

6-а)2 залізничне сполучення, котре повністю чи в своїй більшості належить Федерації (залізниці Федерації), будівництво, підтримання і експлуатація колійових шляхів цих доріг, а також використання своїх прав щодо цих шляхів

7)3 служба пошти і телекомунікацій

8) правове становище осіб, що перебувають на службі Федерації безпосередньо федеральних корпорацій публічного права

9) правова охорона промислової власності, авторське право і право видання

10)4 співпраця федерації і земель

а) в області крімінальної поліції

b) для охорони основ вільного демократичного ладу, існування і безпеки Федерації чи землі (конституційна охорона)

с) для захисту від посягань на територію Федерації, котрі застосуванням сили чи направленою на це підготовчою діяльністю загрожують зовнішнім інтересам Федеративної Республіки Німеччини, а також установа федерального відомства кримінальної поліції і боротьба з міжнародною злочинністю

11) статистика для мети Федерації


Стаття 74

Конкуруюча законодавча компетенція поширюється на наступні терени:

1) цивільне право, кримінальне право і виконання вироків, судоустрій, судочинство, адвокатура, нотаріат і юридична консультація;

2) акти громадського стану;

3) право об’єднань і зборів;

4) право іноземців на перебування і постійне проживання;

4-а)5 законодавство про зброю і вибухові речовини;

5) охорона німецького культурного надбання від вивозу за кордон;

6) справи біженців та переміщених осіб;

7) публічне соціальне забезпечення;

8) громадянство в землях;

9) військові втрати і їх відшкодування;

10)1 забезпечення інвалідів війни, жертв війни, що залишились живими і опікування колишніми військовополоненими;

10-а)2 могили полеглих воїнів, могили інших жертв війни і жертв тиранії;

11) господарське право (гірнича справа, промисловість, енергетичне господарство, ремесла, кустарна промисловість, торгівля. банківська і біржева справа, приватне страхування);

11-а)3 виробництво і використання ядерної енергії з мирною метою, спорудження і експлуатація установок, призначених для цієї мети. захист від небезпеки, що виникає при вивільненні ядерної енергії або внаслідок іонізуючого випромінювання, і усунення радіоактивних матеріалів;

12) трудове право, включаючи організацію виробництва, охорону праці і посередництво по найму, а також соціальне страхування, включаючи страхування від безробіття;

13)4 регулювання субсидій на освіту і сприяння науковим дослідам;

14)право примусового відчуження, оскільки воно стосується справ, згаданих в статтях 73 і 74;

15) передача земель, природніх багатств і засобів виробництва в колективну власність або в інші форми колективного господарства

16) запобігання зловживанням економічною владою

17) сприяння виробництву в сільському і лісовому господарстві, забезпечення постачання продовольством, ввіз і вивіз продукції сільського і лісового господарства, рибальство в відкритому морі і в пририбережних водах, охорона узбережжя

18) обіг земельних ділянок, земельне право і сільськогосподарська оренда, а також житлова справа, розселення, гуртожитки

19) заходи проти загальнонебезпечних і заразних захворювань людей і тварин, допуск до лікувальних та інших медичних професій і до медичної практики, обіг ліків, лікарських і наркотичних препаратів, отрут

19-а)1 господарське забезпечення лікарень і регулювання тарифів за здійснювану в них допомогу

20)2 захист в обігу продуктів харчування і делікатесів, предметів першої необхідності, фуражу, насіння і посівного матеріалу для сільського і лісового господарства, захист рослин від хвороб і шкідників, а також захист тварин

21) судноплавство у відкритому морі і в прибережних водах, а також морські навігаційні знаки, судноплавство по внутрішніх водах, метеорологічна служба, морські канали і внутрішні водні шляхи загального призначення

22)3 дорожній рух, автомобільний транспорт, будівництво і підтримування автострад, а також справляння і розподіл зборів за використання транспортних засобів суспільних доріг

123)4 копійові шляхи, що не є залізницями Федерації, за винятком фунікулерів;

24)5 знищення відходів, охорона повітря від забруднення і боротьба з шумом.

Стаття 74-а6

(1) Конкуруюче законодавство поширюється, далі, на оплату і забезпечення осіб, які перебувають в публічно-правовому відношенні служби і вірності, оскільки Федерація не володіє відповідно пункту 8 статті 73 виключною законодавчою компетенцією.

(2) Федеральні закони видавані у відповідності з першим абзацом потребують згоди Бундесрата.

(3) Згоди Бундесрата потребують також федеральні закони, видавані у відповідності з пунктом 8 статті 73, оскільки вони встановлюють критерії для структури або числення оплати і забезпечення, включаючи посадові ставки, або інші мінімальні і максимальні ставки, що передбачено федеральними законами відповідно з першим абзацом.

(4) Перший і другий абзаци відповідно застосовуються до оплати суддів земель. До законів, видаваних згідно з першим абзацом статті 98 відповідно застосовується третій абзац.

Стаття 75

Федерація має право при наявності передумов, передбачених статтею 72, видавати типові приписи з наступних питань :

1)1 правове становище осіб, які перебувають на публічній службі земель, общин та інших корпорацій публічного права, оскільки стаття 74-а не передбачає іншого;

1-а)2 загальні принципи вищої освіти;

2) загальне становище преси і кіно;

3) мисливство, охорона природи і турбота про ландшафти;

4) розподіл землі, просторова організація і водний режим;

5) реєстрація населення і посвідчень особи.

Стаття 76

(1) Законопроекти вносяться в Бундестаг федеральним Урядом, членами Бундестагу або Бундесратом.

(2)3 Проекти федерального Уряду підлягають внесенню перш за все в Бундесрат. Бундесрату належить право висловлюватись про ці проекти протягом шести тижнів.

Проект, котрий при скеруванні в Бундесрат федеральний Уряд визначив як особливо терміновий, він може по закінченні трьох тижнів передати в Бундестаг, навіть якщо думка Бундесрата по ньому не одержана;

Думка Бундесрата негайно по одержанні повинна бути направлена і Бундестаг.

(3)4 Проекти Бундесрата повинні скеровуватись Бундестагу через федеральний уряд протягом трьох місяців. Він (Уряд) зобов’язаний висловлювати по них свою точку зору.


1 Історична ситуація, що передувала прийняттю Конституції, і її зміст подані детально в “Historia panstva i prava Polski co roku 1795”. Cz. II. Wyd. Polska Akademia nauk, Warszawa, 1957, str. 427-451.

2 Ординарні сейми діяли на основі принципу liberum veto, тобто приймали рішення при наявності абсолютного одноголосся.

1 Ustava o Miastach Krolewskich 18.IV.1791.

1 при рівності голосів голос короля давав перевагу і вважалось, що йому в цьому випадку дається другий голос.

2 Тобто сейм в любий час може бути скликаний королем або маршалком сейма.

1 Цим вводилась виборність для сім’ї, котра повинна стати королівською, але разом з тим встановлюється перехід трону по спадку в межах обраної сім’ї.

1 Мається на увазі надзвичайний Сейм, завжди “готовий” до скликання.

1 Ці суди з’явилися на початку XVI ст.

1 надалі, коли говориться про Право, мається на увазі Магдебургське право.

1 В редакції закону від 21 грудня 1992 року.

2 Змінена договором про об’днання від 31 серпня 1990 року.

3 Виключений законом від 21 грудня 1992 року.

1 Розділ включений законом від 24 червня 1968 року.

1 Включена законом від 19 березня 1956 року, відмінена законом від 24 червня 1968 року.

2 В редакції закону від 19 березня 1956 року.

1 Включена законом від 19 березня 1956 року і змінена законом від 24 червня 1968 року.

1 В редакції законів від 26 березня 1954 року і 24 червня 1968 року.

2 В редакції закону від 20 грудня 1993 року.

2 Включений законом від 20 грудня 1993 року.

3 В редакції закону від 30 серпня 1994 року.

4 В редакції закону від 28 липня 1972 року.

5 Включений законом від 28 липня 1972 року і змінений законом від 23 серпня 1976 року.

1 В редакції закону від 16 червня 1965 року.

2 Включений законом від 16 червня 1965 року.

3 Виключений законом від 23 грудня 1959 року.

4 В редакції закону від 12 травня 1969 року.

1 Включений законом від 12 травня 1969 року.

2 В редакції закону від 18 березня 1971 року.

3 В редакції закону від 12 травня 1969 року.

4 В редакції закону від 20 грудня 1993 року.

5 Включений законом від 22 квітня 1972 року.

6 Включена законом від 18 травня 1971 року.

1 В редакції закону від 18 травня 1971 року.

2 Включений законом від 12 травня 1969 року.

3 В редакції закону від 15 листопада 1968 року.

4 В редакції закону від 17 липня 1969 року.

Схожі:

Закон про реорганізацію сеймиків (березень 1791 р.) І закон про міста І становище міщан (квітень 1791р.). Одночасно з цим в колі посвячених осіб на зборах у маршала сейму проходило створення проекту нової Конституції iconЗакон України "Про інвестиційну діяльність". Закон України "Про банкрутство". Закон України "Про оплату праці". Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств". Закон України "Про лізинг"
Управління фінансовою діяльністю підприємства. Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства. Фінансово-економічні результати...
Закон про реорганізацію сеймиків (березень 1791 р.) І закон про міста І становище міщан (квітень 1791р.). Одночасно з цим в колі посвячених осіб на зборах у маршала сейму проходило створення проекту нової Конституції iconЗакон Ньютона. Поняття про силу та масу. Третій закон Ньютона. Пружні сили. Закон Гука. Закон всесвітнього тяжіння. Сила тяжіння. Поняття про невагомість. Космічні швидкості та рух штучних супутників Землі
Перший закон Ньютона. Інерціальні І неінерціальні системи відліку. Принцип відносності Галілея
Закон про реорганізацію сеймиків (березень 1791 р.) І закон про міста І становище міщан (квітень 1791р.). Одночасно з цим в колі посвячених осіб на зборах у маршала сейму проходило створення проекту нової Конституції iconЗакон України про охорону навколишнього природного середовища Закон України про екологічну мережу України 53 Закон України про екологічну експертизу 64 Закон України про екологічний аудит 83

Закон про реорганізацію сеймиків (березень 1791 р.) І закон про міста І становище міщан (квітень 1791р.). Одночасно з цим в колі посвячених осіб на зборах у маршала сейму проходило створення проекту нової Конституції iconЗакон України "Про заставу" від 02. 10. 1992р. (№2854 12) //. Закон України "Про іпотеку" від 05. 06. 2003р. (№898-iv ) // Збірник систематизованого законодавства. 2005. №8. С. 49-64
...
Закон про реорганізацію сеймиків (березень 1791 р.) І закон про міста І становище міщан (квітень 1791р.). Одночасно з цим в колі посвячених осіб на зборах у маршала сейму проходило створення проекту нової Конституції iconЗакон України " Про авторське право І суміжні права" від 11. 07. 2001 р. №2627-iii закон України " Про власність" від 07. 02. 1991 р. №697-хii закон України " Про державну таємницю" від 21. 09. 1999р., №1079-xiv
Законодавчі, нормативні акти у сфері інтелектуальної власності, які регулюють правовідносини, що стосуються питань створення, набуття,...
Закон про реорганізацію сеймиків (березень 1791 р.) І закон про міста І становище міщан (квітень 1791р.). Одночасно з цим в колі посвячених осіб на зборах у маршала сейму проходило створення проекту нової Конституції iconЗакон України «Про соціальне партнерство» кзпп україни Закон України «Про охорону праці» Закон України «Про соціальний діалог» Трудовий кодекс
Який нормативно-правовий акт визначає поняття, систему та рівні соціального діалогу з питань охорони праці?
Закон про реорганізацію сеймиків (березень 1791 р.) І закон про міста І становище міщан (квітень 1791р.). Одночасно з цим в колі посвячених осіб на зборах у маршала сейму проходило створення проекту нової Конституції iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
Закон оптимуму; закон біогенної міграції атомів, закон 10-ти %, закон константності (Вренадського), закон зворотності (Далло), закон...
Закон про реорганізацію сеймиків (березень 1791 р.) І закон про міста І становище міщан (квітень 1791р.). Одночасно з цим в колі посвячених осіб на зборах у маршала сейму проходило створення проекту нової Конституції iconЗакон №889 Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22. 05. 2003 р. №889-iv (втратив чинність з 01. 01. 2011 p.)
Кпап — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07. 12. 84р. №8073-Х
Закон про реорганізацію сеймиків (березень 1791 р.) І закон про міста І становище міщан (квітень 1791р.). Одночасно з цим в колі посвячених осіб на зборах у маршала сейму проходило створення проекту нової Конституції iconЗакон Кірхгофа. Закон Стефана-Больцмана та закон зміщення Віна
Поняття про зонну теорію твердих тіл. Метали, діелектрики та напівпровідники за зонною теорією
Закон про реорганізацію сеймиків (березень 1791 р.) І закон про міста І становище міщан (квітень 1791р.). Одночасно з цим в колі посвячених осіб на зборах у маршала сейму проходило створення проекту нової Конституції iconЗакон України. Про внесення змін до Конституції України // Відомості Верховної Ради (ввр), 2005, n 2, ст. 44. Закон України. Про міліцію // Відомості Верховної Ради України. 1991. № Ст. 20 (Із численним змінами І доповненнями за 1991-2004 рр.)
Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради урср. 1990. №31. Ст. 429
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи