Тема Види права icon

Тема Види права




Скачати 61.55 Kb.
НазваТема Види права
Дата25.09.2012
Розмір61.55 Kb.
ТипДокументи

Тема 3. Види права.


1. Етимологія терміну „право”. Багатозначність його розуміння. Основні види права.

2. Характеристика природного і позитивного права.

3. Характеристика об'єктивного та суб'єктивного права.

4. Характеристика публічного та приватного права.


1. Етимологія терміну „право”. Багатозначність його розуміння. Основні види права.

Термін „право” науковці виводять від латинського слова „justitia”, що означає правда, справедливість. Невипадково римські юристи визначали право як „наука, знання про добро, рівність та справедливість”. Більше того, такі слова в українській мові як справедливість, правий, правильний, правдивий, праведний, право мають спільний корінь „прав”.

Термін „право” може вживатися в багатьох значеннях, наприклад:

  1. моральне право батьків отримувати допомогу від дітей, що виводиться з моральних норм суспільства;

  2. право керівника політичної партії визначати курс політичної партії, що визначається корпоративними нормами;

  3. право першості в черзі, що випливає зі звичаїв;

  4. право взяти шлюб в християнській церкві, що ґрунтується на канонічному праві конкретної церкви;

  5. право на життя, що закріплене у Конституції України;

  6. трудове право як система правових норм, що регулюють порядок реалізації права на працю.

  7. природне право нації на самовизначення.

В першу чергу слід зазначити, що „право” вживається і в неюридичному смислі цього слова. Як ми можемо побачити з вищенаведеного прикладу, існують моральні права, права членів громадських організацій, партій, союзів, права, що виникають на основі звичаїв тощо. При вивченні державних та правових явищ нас буде цікавити право в юридичному розумінні цього слова. А, отже ми можемо виокремити наступні види права: природне і позитивне, право як загально-соціальне явище і спеціально-соціальне або спеціально-юридичне явище, суб’єктивне і об’єктивне право, публічне і приватне.


^ 2. Характеристика природного і позитивного права.

Головна ідея теорії природного права — існування права як встановленого державою, так і діючого поза нею, поділу права на природне і позитивне. Але якщо позитивне право відбиває особливості місцевих умов окремих країн, то природні права, що існують в усіх країнах, в усіх народів, є для всіх людей невід’ємними і спільними. Це — права громадянина чи всього народу, що йдуть від природи людини і що їх дала людині сама природа, або ж від усталеного порядку, що склався в суспільстві незалежно від будь-якого зовнішнього впливу.

У сучасних умовах вчення про природне право розвивається і можна виокремити декілька теорій. Зокрема, це вчення про «природне право зі змінним змістом», де природне право пов'язують з втіленням у ньому засад справедливості, внаслідок чого зі зміною уявлень про справедливість змінюється і зміст природного права. Крім того, право розглядається як моральна природна цінність, що ґрунтується на заснованих на розумі людських відносинах.

Великого поширення в сучасних умовах набуло вчення про право як засіб природного і справедливого розподілу суспільних благ на основі максимально можливої рівності. Метою цього розподілу є забезпечення автономії особистості. Розподілу підлягають свобода, рівні можливості і матеріальний стан особистості. Справедливість цього розподілу спирається на надання всім людям рівних прав і свобод, рівну фактичну наявність свободи і справедливого розподілу благ.

^ Позитивне право в свою чергу, це є штучне право, що виходить від держави і суспільства, виражено в писаних нормах, міститься в нормативно-правових документах: законах, судових прецедентах, актах виконавчої влади. «Позитивне право» як система норм, що містять права та обов'язки, офіційно закріплені державою, начебто протиставляється «природному праву», яке має глибший, обґрунтованіший, вихідний у житті людей норматив поведінки, джерелом якого є сама природа людини. Більше того, позитивне право повинне відповідати вимогам природного, приводитись у відповідність з ним.

Сам термін „позитивне право” означає, по-перше, що це норми (правила), встановлені або санкціоновані певним зовнішнім авторитетом і які виконуються під впливом певного зовнішнього впливу, а не з власної волі чи з моральної свідомості конкретної особи. По-друге, позитивізм права полягає у тому, що його норми реально діють і впливають на поведінку людей, тобто вони здійснюють певний позитивний вплив.

З цього погляду природне право як сукупність прав і обов'язків має загальносоціальне, людське походження, а не державне. Воно — продукт нормальної життєдіяльності людини, а не держави. Саме природне право є підставою невід'ємних, природних прав людини (право на життя, право на свободу, право на рівний еквівалент при товарному обміні), які існують незалежно від того, закріплені вони де-небудь чи ні.

Природні права безпосередньо випливають із природного порядку речей, із самого життя, з існуючих у суспільстві економічних, духовних та інших, у тому числі природних, чинників. Тому природні права ще називають «природженими» суб'єктивними правами. Вони й складають сутність загальносоціального, або безпосередньо-соціального права (випливає безпосередньо із соціального життя і не залежить від держави). В свою чергу позитивне право деякі сучасні вчені називають юридичним або спеціально-соціальним правом (є наслідком державної діяльності, втіленням волевиявлення держави).

З точки зору природно-правової теорії, права людини слід розуміти не як державний дарунок, а як «природжені», дані людині від природи права, які демократична держава закріплює в нормах Конституції, інших законах і в такий спосіб визнає їх «позитивними», «юридичними».


^ 3. Характеристика об'єктивного та суб'єктивного права.

Юридичне право, у свою чергу, має два значення:

— об'єктивне юридичне право — система діючих у державі правових норм і принципів. Вони встановлені (або визнані) державою як регулятор суспільних відносин, забезпечені нею. Термін «об'єктивне» означає, що вони одержали об'єктивацію в офіційних державних актах і тому є незалежними від індивідуального інтересу (волі) та свідомості суб'єкта права (крім «автора» цих норм). Суб'єкт, вступаючи в громадське життя, уже стикається з «готовими» юридичними нормами, які виникли до нього і незалежно від нього;

— суб'єктивне юридичне право — певні юридично визнані можливості (свободи) суб'єкта права задовольняти власний інтерес (приміром, можливість задовольнити інтерес особи, яка має пільги щодо податків, полягає в одержанні цих пільг). Це — право конкретного індивіда, яке полягає в його можливості вчиняти певні дії, вимагати від інших осіб вчинення певних дій, охороняти свої права. Термін «суб'єктивне» означає, що наданими можливостями (правами і свободами) суб'єкт на свій розсуд може скористатися або не скористатися, усе залежить від його волі (інтересу) та свідомості. Суб'єктивне юридичне право є похідним від об'єктивного, виникає на його підґрунті та у його межах.

Між двома значеннями терміна «право» існує тісний взаємозв'язок. Поки норма права є загальною і поширюється на усі випадки конкретної сфери життя та діяльності людини, вона є об'єктивною. Коли норма права реалізується у певній ситуації і здійснюється в конкретній поведінці суб'єкта, вона є суб'єктивною. Наприклад, громадянин С. може скористатися суб'єктивним правом на пільгу щодо податків у силу того, що така пільга передбачена в нормах податкового права. Об'єктивне право складається з норм, що виражені в законі, норм, що «говорять» про суб'єктивні права взагалі — безвідносно до конкретного суб'єкта

Співвідношення між природними правами людини, об’єктивним юридичним правом і суб’єктивним юридичним правом можна зобразити так:

• природні права людини -> норми об'єктивного права -»суб'єктивні юридичні права

Природні права людини (її безпосередньо-соціальні права) перетворюються на суб'єктивні юридичні права і одержують офіційне визнання за допомогою загальнообов'язкових норм права, встановлених і охоронюваних державою у вигляді об'єктивного права.


^ 4. Характеристика публічного та приватного права.

Юридична наука давно вже поділила всю сферу правових відносин і правових норм на дві великі основні галузі: право публічне і право приватне. Що ж є критерієм поділу на ці дві частини? Якщо говорити загально, то до публічного права належать всі норми і правові явища, які регулюють організацію та порядок функціонування держави та порядок взаємовідносин особи і держави, а до сфери приватного права — ті, які регулюють стосунки, що складаються між громадянами. Очевидно, цей поділ є, до певної міри, умовний, і при різних обставинах лінія цього поділу може змінюватися.

Для сучасної держави характерним є віднесення до публічного права таких галузей, як процесуальне (цивільне і кримінальне), фінансове, кримінальне та ін. право.

Є різні критерії поділу норм права між публічним і приватним правом. Так, якщо певне право належить індивідові, як приватній особі, то це сфера приватного права, якщо ці права належать йому, як громадянинові, — публічного права. Критерієм поділу може бути також мета, на досягнення якої скероване право. Якщо право скероване на інтереси окремої особи — приватне право, якщо на меті є задоволення інтересів держави або суспільства в цілому — це сфера публічного права.

Отже, норми приватного права стосуються окремих громадян та їхніх інтересів, норми публічного права, насамперед, визначають функціонування самої державної організації і мають на меті задоволення інтересів суспільства.

Схожі:

Тема Види права iconТема загальні положення корпоративного права
Ознаки корпоративного права. Особливості корпоративного права. Соціальна зумовленість корпоративного права. Фактори, що зумовили...
Тема Види права iconТема держава І право україни у складі російської імперії у першій половині 19 ст
Характеристика права (Джерела права. Кодифікація права. Цивільне право. Шлюбно-сімейне право. Кримінальне право (Види злочинів. Система...
Тема Види права iconТема 4: Суб’єкти міжнародного права
Поняття та види суб’єктів міжнародного права. Зміст міжнародної правосуб’єктності
Тема Види права iconТема Правоутворення. Джерела права План
Види джерел права: нормативно-правовий акт, правовий звичай, нормативно-правовий договір, правовий прецедент, релігійно-канонічні...
Тема Види права iconТема 10. Основи кримінального права україни
Вплив кризових ситуацій (економічних, політичних, соціальних) на рівень та види злочинності
Тема Види права iconТема I. Понятие международного права 2 Тема II. Источники международного права 8
Тема XVIII. Международно-правовое регулирование экономического сотрудничества 253
Тема Види права iconПоложення про речове право 25 Тема №18. Право власності 25 Тема №19. Право спільної власності 25 Тема №21. Речові права на чуже майно 25 Тема №22. Загальні положення про право інтелектуальної власності 25
Тема №15. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи 24
Тема Види права iconПоложення про речове право 25 Тема №18. Право власності 25 Тема №19. Право спільної власності 25 Тема №21. Речові права на чуже майно 25 Тема №22. Загальні положення про право інтелектуальної власності 25
Тема №15. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи 25
Тема Види права iconТема Місце банківського права в системі права України
Щодо місця банківського права, як окремого інституту інших основних галузей права
Тема Види права iconПлан практичних занять із земельного права України для студентів ІV курсу денної форми навчання тема 12
Загальна характеристика управління у сфері використання та охорони земель: поняття, види, правове регулювання
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи