Тема Правоутворення. Джерела права План icon

Тема Правоутворення. Джерела права План




Скачати 77.92 Kb.
НазваТема Правоутворення. Джерела права План
Дата25.09.2012
Розмір77.92 Kb.
ТипДокументи

Тема 5.

Правоутворення. Джерела права

План

  1. Поняття та етапи правоутворення.

  2. Поняття, принципи та стадії правотворчості.

  3. Поняття джерела (форми) права.

  4. Види джерел права: нормативно-правовий акт, правовий звичай, нормативно-правовий договір, правовий прецедент, релігійно-канонічні тексти та міжнародно-правові акти.

  1. Поняття та етапи правоутворення.

Правоутворенняце правове поняття, що охоплює різні форми та способи виникнення і буття права, його упорядкування і розвитку, зокрема:

  1. його зовнішнє відображення в письмових правових документах (нормативних договорах, судових прецедентах тощо);

  2. існування у ненормативному вигляді (правосвідомість, правові принципи, правові теорії і концепції, конкретні правовідносини тощо);

  3. процеси виникнення правових моделей поведінки та їх фактичної реалізації.

Таким чином правоутворення як процес виникнення і становлення права складається з трьох етапів:

  1. формування певних суспільних відносин в громадському житті, які в результаті багаторазового повторення набувають нормативного характеру, тобто відбувається їх самоврегулювання;

  2. узагальнення державою конкретних правових відносин, що виникли еволюційним шляхом, формулювання відповідних правил поведінки загального характеру та їх відображення у нормативно-правових актах чи інших правових документах;

  3. втілення формалізованих правових норм в конкретні суспільні відносини, але вже більш упорядковані, стабільні, захищені.

^ Слід пам’ятати! До сфери правового регулювання входять лише найважливіші для суспільства суспільні відносини. Вони повинні відповідати вимогам справедливості, панівної моралі і потребам суспільного розвитку. Саме такі відносини держава повинна визнавати і забезпечувати правовим захистом.



  1. ^ Поняття, принципи та стадії правотворчості.

Правотворчістьце діяльність компетентних державних органів або самого народу зі встановлення, зміни чи скасування правових норм. Результатом правотворчості є нормативно-правовий акт.

^ Правотворчість базується на таких принципах:

    1. гуманізм — завданням правотворчого процесу є забезпечення і захист прав індивіда, їхньої пріоритетності в системі інших соціальних цінностей;

    2. демократизм — у процесі правотворчості повинні враховуватися і втілюватися воля й інтереси переважної більшості суспільства при забезпеченні прав й інтересів меншості;

    3. поєднання національного і загальнолюдського — процес правотворчості повинен опиратися на правові традиції того чи іншого народу, відповідати тим поняттям про право, які склалися в даного народу у процесі його історичного розвитку, і, разом з тим, врахування національних традицій та особливостей не повинно суперечити загальнолюдським цінностям та ідеалам;

    4. науковість — у процесі правотворчості повинні використовуватися і враховуватися досягнення та рекомендації юридичної та інших наук, а також те, що нормативно-правові акти повинні відповідати рівню реально існуючих правових відносин, об'єктивним потребам правового регулювання;

    5. законність — процес правотворчості повинен проходити у тих рамках та за тією процедурою, яка передбачена в законодавстві, тобто нормативно-правові акти приймаються відповідними державними органами відповідно до їхньої компетенції і у суворій відповідності до всього раніше прийнятого законодавства і, перш за все, Конституції;

    6. техніко-юридична досконалість — при розробці і прийнятті відповідних правових норм необхідно використовувати розроблені юридичною наукою та випробувані юридичною практикою засоби правотворчої техніки.

^ Правотворчість, як процес, у результаті якого створюються нові нормативно-правові акти (норми права), складається з певних стадій.

Першою стадією є підготовча стадія, яка включає у себе такі етапи: 1) виявлення потреби у прийнятті, зміні чи скасуванні правової норми чи нормативно-правового акту; 2) прийняття рішення про необхідність підготовки проекту нормативно-правового акту; 3) визначення кола осіб, які повинні готувати проект, та його підготовка; 4) обговорення тексту проекту, його узгодження з зацікавленими органами та особами та остаточне доопрацювання проекту.

^ Друга стадія — це прийняття нормативно-правового акту (правової норми). Вона складається з наступних етапів: 1) внесення проекту нормативно-правового акту на обговорення відповідного компетентного органу (або подання на розгляд відповідної посадової особи); 2) обговорення проекту (можливо, у кількох читаннях); 3) прийняття нормативно-правового акту та його підписання.

^ Третя стадія — це надання нормативно-правовому актові юридичної сили, або введення його в дію. Ця стадія складається, по суті, з одного етапу —доведення змісту нормативно-правового акту або правової норми до відома тих суб'єктів, дії яких він повинен регулювати.

  1. ^ Поняття джерела (форми) права.

Найчастіше під джерелами (формами) права вчені-правники розуміють офіційні форми зовнішнього виразу і закріплення правових норм. (Форма — це спосіб зовнішнього існування, вираження явища або об’єкта; це те, як явище сприймається зовні). Тобто, під джерелами права в спеціально-юридичному розумінні слід розуміти форми об'єктивізації (зовнішнього виразу) правових норм, які служать ознаками їхньої обов'язковості в даному суспільстві і в даний час.

Не слід плутати поняття джерела права, як

1. ознаки загальнообов'язковості правової норми, з поняттям джерела, як

2. засобу пізнання права, з поняттям історичного пам'ятника, в цьому розумінні вказаний термін вживається в історичних та історико-правових науках. Наприклад, Закони Хаммурапі, Руська Правда, коментар до Кримінального кодексу України.

Ці поняття можуть збігатися, але цей збіг випадковий і не випливає з їхньої суті. Так, якщо взяти текст якогось нормативного акту, то цей нормативно-правовий акт є, одночасно, джерелом права у суто юридичному розумінні і джерелом нашого пізнання про право. Але, якщо ми не маємо тексту нормативно-правового акту, а дізнаємося про його зміст з інших джерел, то цей акт все-таки буде джерелом права, але вже не джерелом нашого пізнання про право.

Так само, слід розрізняти поняття джерела права, як

1. ознаки його загальнообов'язковості,

2. з поняттям про те, звідки береться і чим визначається саме поняття та зміст правової норми. Так, не можна визнавати закон силою, яка творить право, оскільки нормативно-правовий акт — це тільки форма, в якій право, що твориться різними елементами суспільної свідомості та суспільного буття, знаходить свій зовнішній вираз. Законодавець не свавільно творить право, він не може встановлювати норми, які не відповідають реально існуючим суспільним відносинам, не обумовлені всім ходом суспільного розвитку. Закон, який містить такі положення, залишається тільки декларацією, яка позбавлена практичного значення. Тому, законодавець не є джерелом права в розумінні сили, що його створює. Джерела права, в цьому розумінні, це є фактори, які беруть участь у творенні права. Ними можуть бути матеріальні умови життя суспільства, інтереси людей, що об’єктивно зумовлюють виникнення права).

Крім того, у науці розрізняють: внутрішню форму права — внутрішня будова права, його структура, поділ на галузі та інститути, і зовнішню форму права — це законодавство.

^ Джерелами права прийнято вважати правовий звичай, судову практику (або судовий прецедент), закон (або нормативно-правовий акт), нормативно-правовий договір, релігійні канонічні тексти.

  1. Види джерел права: нормативно-правовий акт, правовий звичай, нормативно-правовий договір, правовий прецедент, релігійно-канонічні тексти.

^ Правовий звичайце норма позитивного права, що виникла самостійно, без державно-владної волі чи санкції з боку держави, з правосвідомості всього народу або певних суспільних груп та набула юридичної сили в результаті тривалого застосування її, як обов'язкової.

Не кожний звичай стає правовим, а тільки той, який відповідає інтересам певної групи людей або суспільству в цілому. Звичай стає правовим тоді, коли отримує визнання з боку держави. Визнання держави відбувається не шляхом запису його змісту в законі, а шляхом сприйняття судовою чи адміністративною практикою або шляхом посилання на нього в законі.

На нинішній день правовий звичай має доволі обмежене коло застосування. Це пояснюється двома причинами. По-перше, цілий ряд правових звичаїв знаходять своє закріплення у чинному законодавстві і перестають відігравати роль власне правового звичаю, перетворюючись в норми права, закріплені в нормативно-правових актах. По-друге, при розвинутій законодавчій системі потреба правового регулювання реально існуючих правових відносин оперативно знаходить відповідну реакцію з боку законодавчої влади, не даючи можливості сформуватися правовому звичаю.

На сьогоднішній день правовий звичай в Україні застосовується у конституційному праві, цивільно-правових відносинах, в морському праві тощо. Найбільш широко його застосовують у міжнародному приватному праві. Звичай має більше значення в релігійно-общинній правовій системі, яка має місце в деяких країнах Азії та Африки.

^ Нормативно-правовий договірце двостороння або багатостороння угода, яка містить норми права.

У правовому житті є два види договорів: договори-угоди та нормативні договори, останні є джерелом права. Відмінність між цими договорами полягає у тому, що

1. в договорі-угоді кожна зі сторін бажає свого результату, наприклад договір купівлі-продажу — одна сторона бажає продати, друга купити певну річ; в нормативному ж договорі обидві сторони бажають одного — встановити спільну норму поведінки;

2. в договорі-угоді мотиви в обох сторін різні, в нормативному договорі один і той самий мотив — усвідомлення потреби певної правової норми;

3. договір-угода творить тільки конкретне правовідношення (тобто створює права і обов’язки для визначеного у самому договорі кола осіб), нормативний договір створює об'єктивну правову норму, тобто обов’язкову для виконання невизначеного кола осіб і розраховану на багаторазове (невизначену кількість) застосування.

Нормативні договори — це документи, які закріплюють волевиявлення сторін з приводу прав і обов’язків, встановлюють порядок їх реалізації, а також взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання добровільно прийнятих на себе зобов’язань. Нормативні договори використовуються в міжнародному праві (міжнародний договір — це угода між державами та іншими суб’єктами міжнародного права з питань, що мають для них спільний інтерес і що регулюють їхні відносини шляхом утворення взаємних прав і обов’язків), у конституційному праві (наприклад, Конституційний Договір 1995 року, укладений між Верховною Радою і Президентом України про розподіл повноважень, яки діяв до прийняття Конституції України.), в трудовому праві (колективний договір, який укладається між трудовим колективом і роботодавцем, Генеральна угода тощо).

^ Судовий, або адміністративний прецедентце рішення в конкретній юридичній справі, що виносить судовий чи інший компетентний орган держави (посадова особа) і яке стає обов'язковим для вирішення подібних справ у майбутньому. Юридичний прецедент застосовується тоді, коли мають місце прогалини у правовому регулюванні чи є потреба в юридичній кваліфікації конкретних обставин, а за судом чи іншим органом держави визнається право нормотворчості, тобто офіційного формулювання правових норм. Судовий прецедент як джерело права притаманний англосаксонській правовій системі, відповідно в Україні не використовується.

Релігійно-канонічні текстице норми певних релігій, які закріплюються у відповідних канонічних текстах та книгах, і регулюють правові відносини суб'єктів права, незалежно від їхньої приналежності чи неприналежності до даної релігії. Це джерело права притаманне для релігійно-общинної правової системи або для релігійних систем права, найбільш поширеним видом яких є система ісламського права. В Україні це джерело права не застосовується.

Схожі:

Тема Правоутворення. Джерела права План iconТема Джерела міжнародного права План Поняття „джерела міжнародного права”
Застереження ст. 59 Статуту формулює таке правило: „Рішення Суду обов'язкове лише для сторін, які беруть участь у справі, І лише...
Тема Правоутворення. Джерела права План iconТема поняття, предмет, метод І система конституційного права зарубіжних країн. Джерела конституційного права у зарубіжних країнах
Норми К. П., які регул відносини виконавчо-розпорядчої влади – основа адм.І фін права
Тема Правоутворення. Джерела права План iconТема держава І право україни у складі російської імперії у першій половині 19 ст
Характеристика права (Джерела права. Кодифікація права. Цивільне право. Шлюбно-сімейне право. Кримінальне право (Види злочинів. Система...
Тема Правоутворення. Джерела права План iconТема Загальне вчення про право План
Різні підходи до визначення поняття права: а) державно-організаційне поняття права; б) соціологічне поняття права; в) психологічне...
Тема Правоутворення. Джерела права План iconТема № основи теорії права. Правовідносини план практичного заняття
Система права І система законодавства. Поняття системи права І її галузеве ділення
Тема Правоутворення. Джерела права План iconТема 1: „ Поняття та особливості сучасного міжнародного права” План
...
Тема Правоутворення. Джерела права План iconТема: поняття, система та джерела земельного права україни. Земельні правовідносини (6 год)

Тема Правоутворення. Джерела права План iconТема саф
Предмет, метод, система та джерела фінансового права. Фінансове право як галузь та наука
Тема Правоутворення. Джерела права План iconЗакон України "Про державний бюджет вважати джерелом трудового права? А, закон "Про зайнятість населення"? Знайдіть помилку у назві основного джерела трудового права: Кодекс про працю в Україні
Нормативні акти як джерела трудового права: загальна характеристика законів та підзаконних актів
Тема Правоутворення. Джерела права План iconТема Загальна характеристика теорії права та держави План
Андрусяк Т. Г. Теорія держави І права. — Львів: Фонд „Право для України”, 1997. – 197 с
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи