Тема 16. Правові системи сучасності icon

Тема 16. Правові системи сучасності




Скачати 78.78 Kb.
НазваТема 16. Правові системи сучасності
Дата25.09.2012
Розмір78.78 Kb.
ТипДокументи

Тема 16. ПРАВОВІ СИСТЕМИ СУЧАСНОСТІ


1. Поняття та класифікація правових систем.

2. Романо-германська правова система.

3. Система загального права.

4. Інші правові системи.

1. Поняття правової системи.


Аналіз правової системи дає можливість аналізувати і оцінювати всю правову реальність в цілому, а не її окремі елементи.

Правова система — це система всіх специфічних юридичних явищ, характерних для певної держави чи групи держав.

    Правову систему складають:

  1. різноманітні правові акти: нормативно-правові, акти тлумачення і застосування норм, а також діяльність відповідних суб'єктів зі створення таких актів;

  2. різноманітні види та прояви правосвідомості;

  3. стан законності та його деформації, тобто акти правомірної і неправомірної поведінки.

    ^ Правова система в статиці охоплює сукупність:

    а) норм, принципів, інститутів (нормативний бік системи);

    б) правових установ (організаційний елемент);

    в) правових поглядів, ідей, уявлень, притаманних даному суспільству (ідеологічний елемент).

Кожна держава виробляє своє власне право, залежно від притаманних їй характеристик, стану розвитку, домінуючої філософії, ідеології, вірувань і прагнень. Саме тому, різним політичним системам, різним країнам і навіть різним історичним епохам притаманні різні державні правові системи зі своїми особливими базовими принципами, юридичними концепціями і категоріями, зі своєю особливою побудовою, виконанням і призначенням правових норм. Так, цілком природно, відрізняються одне від одного українське право, німецьке право, французьке право, японське право і т.д.

Національна правова система — конкретно історичний, реально існуючий комплекс взаємопов’язаних правових явищ і юридичних засобів певного суспільства.

У той же час, незважаючи на подібну багатоманітність права різних держав, простежуються ряд спільних рис і певний технічний, політичний та культурний взаємозв'язок. Аналіз цих спільних рис та взаємозв'язків дає можливість розподілити право різних країн на кілька великих груп, які і називаються правовими сім’ями (типами).

^ Сім’я правових систем — це сукупність національних правових систем, об’єднаних спільними умовами історичного формування, структурою, джерелами, основною культурою, понятійним апаратом юридичної науки.

^ Правові сім’ї:

І. Романо-германська правова сім’я (континентальна або нормативно-актна):

  1. романська група правових систем (Італія, Франція, Іспанія);

  2. германська група (Німеччина, Австрія);

  3. скандинавська група (Швеція, Данія, Норвегія, Фінляндія);

  4. латиноамериканська (Аргентина, Бразилія, Чилі, Парагвай, Уругвай);

  5. слов’янська (Росія, Білорусія, Україна);

  6. правова система Японії.

ІІ. Англо-американська правова сім’я (система загального права або судово-прецедентна):

  1. правова система Англії;

  2. правова система США;

  3. правова система країн Британської співдружності.

ІІІ. Сім’я ідеологічно-релігійних правових систем:

  1. мусульманське право (Саудівська Аравія, Іран, Лівія, Пакистан, Єгипет, Сирія, Мавританія);

  2. канонічне право християнських церков (Ватикан — державоподібне утворення);

  3. іудейське право (або єврейське право: Ізраїль);

  4. індуське право (Індія, Бірма, Сінгапур, Малайзія).

ІV. Сім’я традиційно-общинних правових систем: звичаєве право народів Африки, Південно-східної Азії, Океанії.

^ V. Сім’я соціалістичних правових систем національні правові системи сучасних Китаю, Північної Кореї, Куби.

Класифікатор

Романо-германська

Англо-американська

Релігійно-традиційна

^ Основне джерело права

НПА

Судовий прецедент

Релігійно-канонічний текст

Правотворчі органи

ОДВ, крім судів

Суди

Священнослужителі, мудреці

^ Розуміння норми права

Загальнообов’язкове правило поведінки

засіб вирішення спору

Відсутність розмежування правових та інших соціальних норм

^ Система права

Поділ на галузі та інститути, кодифікованість, ієрархічність

Принципова не кодифікованість, пріоритет думки судді над велінням закону

Інтегрованість юридичних та неюридичних приписів

Історичне походження

Рецепція римського права

випливає з права, розробленого в Англії королівськими судовими інстанціями (1066)

Надприроднє походження














^

2. Романо-германська правова система.


Романо-германська, або континентальна правова система об'єднує різновидності права, які базуються на римському праві античного періоду, тобто від V ст. до н.е. до 476 р. н.е. Римська правова думка поступово прийшла до створення правової системи надзвичайно високого технічного рівня. У той же час, романо-германська система не є простою копією римської правової системи. Починаючи від XII століття, розвиток, вдосконалення і суттєве доповнення римського права відбуваються завдяки таким джерелам, як, наприклад, звичаєве право германських племен, дослідження середньовічних теологів чи філософія природного права.

Романо-германська правова система характеризується, перш за все, дуже тісним взаємозв'язком законодавства різних країн як з точки зору загальної концептуальної спрямованості, так і в плані юридичної техніки. Йдеться, зокрема, про схожість основних юридичних понять при однаковому узагальненому погляді на поняття норми права, яка розглядається, як загальнообов'язкове правило поведінки. Для цих систем характерний також повний збіг в ієрархії різноманітних джерел права, де головну роль відіграє нормативно-правовий акт та однакова структура галузей та інститутів права. Тобто, для романо-германської системи характерна тенденція до кодифікації норм, прагнення до простоти, точності, ясності і чіткості при формулюванні норм. Крім того, для континентальної системи характерний пріоритет писаного права, правової норми над думкою чи переконанням судді. В цій системі право безпосередньо пов'язане з систематизацією і узагальненням, яке здійснюється у чіткій відповідності з правовою доктриною, яка відіграє надзвичайно важливу роль.

В цілому, загальна філософія романо-германської системи характеризується обмеженням індивідуалізму, пошуком методів узагальненого вирішення та регламентування правових ситуацій. Закон розглядається, як найбільш ефективний регулятор існуючих суспільно-правових відносин і як механізм формування бажаних відносин.


^

3. Система загального права.


Система загального права, або англосаксонська правова система — друга велика система права, яка об'єднує законодавство, яке базується або випливає з права, розробленого в Англії королівськими судовими інстанціями з часів норманського завоювання (1066 р.). Ця система безпосередньо охоплює майже всі англомовні країни, а також, хоч і опосередковано, всі держави Британської Співдружності. До сьогоднішнього дня багато країн розглядає англійське право, як модель, від якої якщо і можна відійти, то, у всякому випадку, на ній необхідно базуватися.

Своєрідний процес розвитку і формування англійського права обумовив суттєву відмінність системи загального права і романо-германської системи. Це, перш за все, відмова від римського права. Далі, це особлива концепція права, яка розглядає юридичну норму не стільки, як загальне абстрактне правило поведінки, скільки, як засіб вирішення спору. Звідси — розвиток права з переважною роллю судової практики і неписаної норми, права, зосередженого, радше, на процедурі розгляду справи, судовому процесі, судовій процедурі подання доказів, ніж на логічному пошуку шляхів вирішення спору. Таким чином, система загального права включає ті комплекси, де головним юридичним джерелом є судова практика, яка спирається на юридичні прецеденти, тобто на раніше винесені судові рішення. На відміну від континентальної системи, система загального права має, переважно, процедурний і прагматичний, ніж законодавчо-систематичний, характер. В цій системі міститься велика кількість понять, зовсім відмінних або навіть невідомих романо-германській системі права.


^

4. Інші правові системи.


Ідеологічно-релігійній правовій системі притаманні такі ознаки:

  1. Пануючим джерелом права проголошуються канонічні тексти (у мусульманському праві — Коран, Сунна, в індуському — збірники Вед, у єврейському — Тора, Талмуд).

  2. Функціонування цих джерел опосередковується тлумаченням відповідних фрагментів священнослужителями, теологами, мудрецями, авторитетними знавцями цієї релігії.

  3. Наявність декількох напрямків, відгалужень у рамках кожної юридично-релігійної системи (наприклад, в ісламському праві існує сім шкіл).

  4. Інтегрованість нормативних та ненормативних (індивідуальних) юридичних приписів, що формуються мудрецями та релігійними суддями, звідси — казуїстичність цих правових систем.

  5. Не відокремленість юридичних нормативів від моральних, побутових, внутрішньо сімейних та інших.

Традиційно-общинна система:

  1. Домінуючою формою права є правовий звичай, тобто традиційно-племінне, традиційно-общинне „законодавство”, так чи інакше санкціоноване державою;

  2. Юридичні норми у цій системі регулюють відносини не стільки між індивідами, скільки між групами (сім’ями, родами), зокрема, передбачають можливість колективної відповідальності;

  3. Питома вага цього права у різних країнах Африки, де воно ще й сьогодні зустрічається, неоднакова, оскільки функціонують і „взірці” колоніального права метрополій, і сучасні юридичні акти новоутворених самостійних держав.

^ Соціалістичні правові системи або системи колективістського права. Вони виникають і функціонують у тоталітарних та авторитарних суспільствах. В цілому, система колективістського права, не дивлячись на те, що вона сприйняла деякі риси романо-германської системи, зокрема більш-менш однакову термінологію, аналогічну структуру правової норми, яка розглядається, як абстрактне правило поведінки, це є зовсім окрема, в ряді випадків протилежна континентальній, система права. Колективістська система є нормативним виразом абсолютно чужої ліберальному духові суспільної філософії. Головним завданням права в даній правовій системі є не встановлення суспільного порядку шляхом визначення принципів вирішення спорів, не досягнення справедливості у стосунках між індивідами або у встановленні соціальної рівноваги, а розуміння права, як інструменту економічної організації суспільства і виховання громадян. Тоді, коли у вільних країнах у дотриманні права зацікавлені, перш за все, індивіди і потім держава, колективістські правові системи є прикладом зворотного — в дотриманні права держава зацікавлена більше, ніж приватні особи. В цій системі порушення юридичних норм розглядаються не як прояви індивідуалізму або акти негромадянської поведінки, а як дії, спрямовані проти суспільного ідеалу, — будівництва комунізму, нового порядку тощо. Таким чином, колективістський юридичний порядок має характер незрівнянно більше політизований, централізований і примусовий, ніж юридичний порядок вільного суспільства.

Схожі:

Тема 16. Правові системи сучасності iconТема Релігійно-общинні правові системи
Правові системи Азії, Африки та Індостану базуються на відмінному від європейського світогляді, на іншому сприйнятті І розумінні...
Тема 16. Правові системи сучасності iconТема фінансова діяльність держави тема предмет, сметод І система фінансового права
Тема 23. Фінансово-правові відносини, які виникають з діяльності комерційних банків
Тема 16. Правові системи сучасності iconТема 12. Правові відносини
У суспільстві існує багато різних за змістом відносин, серед яких правові відносини займають своє особливе місце. Правові відносини...
Тема 16. Правові системи сучасності iconТема поняття дошкільної освіти, завдання, принципи її організації в україні
Змістовий модуль ІІ. Організаційно правові засади функціонування системи дошкільної освіти в україні
Тема 16. Правові системи сучасності iconТкач Марія Павлівна Керівник диплом
Тема роботи: «Правове регулювання іпотеки землі: історичний досвід та проблеми сучасності»
Тема 16. Правові системи сучасності iconТкач Марія Павлівна Керівник диплом
Тема роботи: «Правове регулювання іпотеки землі: історичний досвід та проблеми сучасності»
Тема 16. Правові системи сучасності iconЗвіт по науковій темі №06БФ048-01 «Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи» Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за 2010 р. 1
Звіт по науковій темі №06БФ048-01 «Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи»
Тема 16. Правові системи сучасності iconТема Статус І функції Національного банку та правові основи банківського кредитування. План
Тема Статус І функції Національного банку та правові основи банківського кредитування
Тема 16. Правові системи сучасності iconТема Статус І функції Національного банку та правові основи банківського кредитування. План
Тема Статус І функції Національного банку та правові основи банківського кредитування
Тема 16. Правові системи сучасності iconТема n 11. Правові основи валютного регулювання та кримінологічні аспекти зовнішньоекономічної діяльності. П л а н
Тема n 11. Правові основи валютного регулювання та кримінологічні аспекти зовнішньоекономічної діяльності
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи