Тема 17. Поняття та класифікація прав людини icon

Тема 17. Поняття та класифікація прав людини




Скачати 94.69 Kb.
НазваТема 17. Поняття та класифікація прав людини
Дата25.09.2012
Розмір94.69 Kb.
ТипДокументи

Тема 17.

Поняття та класифікація прав людини

Права людини — це той абсолютний кордон, який не повинна перетинати жодна держава.

П.Рабінович

Права людини — це імунна система організму громадянського життя. Якщо нехтувати імунною системою, організм починає поступово хворіти і вмирає. Політичний режим, який порушує права людини все більше і більше, рано чи пізно приречений на поразку.

Є.Захаров

Сучасне вчення про свободу ґрунтується на таких основних положеннях:

1. Усі люди вільні від народження і ніхто не має права відчужувати їхні природні права. Забезпечення й охорона цих прав — головне призначення держави. Основа свободи — рівність можливостей для всіх.

2. Свобода полягає в можливості робити все, що не завдає шкоди іншим і загальному благу. Отже свобода людини не може бути абсолютною, вона обмежена правами і свободами інших людей, принципами моралі, інтересами загального добробуту.

3. Межі свободи може визначати тільки закон, який є мірою свободи; усе, що не заборонене, те дозволене. Частина дозволеного визначається через права людини. Закріплення прав потрібне для того, щоб допомогти людині усвідомити свої можливості.

План

  1. Поняття і ознаки прав людини. Правовий статус.

  2. Класифікація прав людини.

  3. Здійснення прав людини: поняття та межі.

  4. Гарантії здійснення прав людини: поняття, механізм і види.


1. Поняття і ознаки прав людини. Правовий статус.

Права і свободи людини і громадянинаце певні можливості особи, необхідні для її існування і розвитку, які визнаються невід'ємними, мають бути загальними і рівними для кожного, забезпечуватись і захищатись державою в обсязі міжнародних стандартів.

^ Ознаки прав і свобод людини і громадянина:

1. Права людини — це її правові можливості, які необхідні їй для того, щоб забезпечити подальше існування і розвиток людини. Права і свободи людини і громадянина окреслюють певну сферу автономного існування індивіда, його життєдіяльності як члена суспільства.

2. ^ Права і свободи людини і громадянина визнаються в певному розумінні як природні. Права і свободи людини вважаються природними в тому розумінні, що організоване на правових засадах суспільство виходить із необхідності та доцільності визнання свободи людей і їх рівних можливостей такими, що не повинні залежати від будь-яких факторів і тому пов'язуються лише з фактом народження та існування людини.

3. «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах» — проголошує ст. 1 Загальної декларації прав людини ООН 1948 року. Тобто права людини — це надані в однаковій мірі для всіх можливості.

4. ^ Права і свободи людини і громадянина є невід'ємними і невідчужуваними. Держава не дарує прав людині, а тому держава не може їх і відібрати. Держава, що порушує або обмежує права людини, має нести за це відповідальність. Будь-яка угода, за якою людина відмовляється від свого права є недійсною.

^ 5. Права і свободи людини і громадянина є необхідними для її нормального існування і розвитку. Яскравим прикладом таких прав є закріплене ст. 11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права право кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг та житло, право на покращення умов життя, а також зафіксоване в ст. 7 цього Пакту право кожного на справедливі і сприятливі умови праці, яке включає винагороду, що забезпечується як мінімум всім працівникам: справедливу зарплату; задовільне існування для них самих і їх сімей; умови роботи, що відповідають вимогам безпеки і гігієни.

6^ . Права людини зумовлюються досягненнями цивілізаці. Рівень визнання і реального забезпечення прав людини в державі показує рівень її цивілізованості.

7. ^ Права людини — це ті можливості, які здатна обслужити наука і техніка.

Але не слід забувати і про те, що відносини між людиною та державою не можуть бути односторонніми і вичерпуватися питаннями про права людини, — вони вимагають виконання людиною і громадянином певних обов'язків перед державою і суспільством. Не може бути як обов'язків без прав, так і прав без обов'язків, оскільки будь-якому праву людини кореспондується обов’язок іншої людини або держави вчинити конкретні дії чи утриматися від їх вчинення для забезпечення цього права (право на життя конкретної людини забезпечується обов’язком всіх решта осіб утримуватися від дій, що завдають шкоду її життю). Тому була створена така юридична конструкція, як правовий статус.

Правовий статус особи це закріплені у відповідних джерелах права і гарантовані державою суб’єктивні права та юридичні обов’язки особи.

Види правового статусу загальний, спеціальний та індивідуальний.

Загальний правовий статус складається з основних (конституційних) прав та обов’язків громадянина. Він характеризує загальні та рівні можливості для тих людей, котрі є громадянами даної держави.

^ Спеціальний правовий статус складається з особливих, своєрідних (додаткових) прав і обов’язків певної групи суб’єктів, наприклад, студентів, пенсіонерів, військовослужбовців. Він характеризує „групові” можливості людей.

Індивідуальний правовий статус складається з прав та обов’язків окремої, персоніфікованої особи, які вона має на даний час.

Юридичний обов'язок особи це закріплена в юридичних нормах необхідність її певної поведінки.

Види суб’єктивних юридичних прав та обов’язків: фізичні, особистісні, культурні, економічні, політичні.


^ 2. Класифікація прав людини.

Фізичні - це такі можливості людини, які необхідні їй для нормального біологічного та фізичного існування та розвитку (право на життя, на житло, на їжу, на свободу пересування, вибір місця проживання, на безпечне довкілля, на відпочинок, на медичне обслуговування, на соціальне забезпечення в разі інвалідності).

Особистісні - це такі можливості людини, які необхідні їй для забезпечення цілісності особистості, морально-психологічного стану, її світогляду (право на ім'я, на захист честі, гідності, на свободу віросповідання).

Культурні - це такі можливості людини, які забезпечують доступ до культурних надбань людства з метою освіти та розвитку культурних здібностей, (право на освіту, на виховання, на користування бібліотеками, музеями, культурними пам'ятками історії).

Економічні - це такі можливості, які дозволяють людині здобути засоби для існування, (право на підприємницьку діяльність, на власність, на працю (вибір професії).

Політичні - це такі можливості людини, які передбачають участь людини в державному та суспільно-громадському житті (право на об'єднання, право обирати і бути обраним, на свободу слова, на громадянство і на правосуб'єктність).

Крім наведеної класифікації, всі права можуть поділятися на види і за іншими критеріями:

^ За значенням для їх носія: основні (безумовно необхідні для його існування та розвитку) і неосновні (які не є життєво необхідними).

За характером, способом здійснення: активні (свободи для вчинення дій) і пасивні (свобода від втручання з боку інших осіб).

За суб’єктним складом здійснення: індивідуальні (здійснюються лише одноособовими діями, наприклад, право на свободу переконань, виховання своєї дитини), колективні (можуть бути реалізовані лише спільними діями групи носіїв права, наприклад, право на утворення громадських об’єднань, проведення мітингів) і змішані (реалізують і колективними, і індивідуальними діями).


^ 3. Здійснення прав людини: поняття, сфери та межі.

Права людини тоді наповнюються реальним змістом, коли вони використовуються людьми, тобто здійснюються.

^ Здійснення прав людини - це практичне використання нею можливостей, які відображаються її відповідними правами.

Здійснення прав людини безпосередньо пов'язано із проблемою меж прав людини. Тобто своє право ми здійснюємо доти, доки воно не суперечить і не посягає на права іншої людини, на загальносоціальний інтерес. У зв'язку з цим виникає необхідність з'ясування поняття меж прав людини.

^ Межі прав людинирізноманітні природні і соціальні явища, які окреслюють зміст і обсяг прав людини.

Зміст прав людини - це сукупність усіх умов та засобів, з яких складаються можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку.

^ Обсяг прав людини - це кількісний показник кожного із прав.

Зміст і обсяг розкриваються через:

  1. вказівку вчиняти чітко визначені дії (учасники процесу можуть заявити відвід судді, але не вибирати суддів);

  2. обмеження суб'єктів реалізації права (специфічні права інвалідів, жінок матерів, неповнолітніх, біженців);

  3. часові межі здійснення права (позовна давність, строки тримання під вартою);

  4. визначення способів здійснення права (явочний, дозвільний, реєстраційний).

Відповідно, діяльність державних органів з приводу встановлення меж прав людини називається обмеженням прав людини.

Обмеження можуть бути обґрунтовані і встановлюватися на підставі закону, а також можуть бути необґрунтовані, в результаті чого ми приходимо до порушень прав людини. Найгіршим видом порушенням прав людини є скасування прав людини.

Загальні принципи обмежувальної діяльності:

  1. обумовленість меж прав людини конкретно-історичними обставинами;

  2. збалансованість інтересів конкретної людини з інтересами групи людей;

  3. забезпечення справедливого балансу приватних та публічних інтересів;

  4. співмірність заходів, вжитих на обмеження здійснення прав людини, меті права, яке обмежується;

  5. пріоритет меж прав людини, встановлених міжнародними актами щодо меж, встановлених національним законодавством;

  6. неприпустимість встановлення у поточному законодавстві меж прав людини вужчих, ніж ті межі, які передбачені у Конституції України;

  7. формальна рівність однойменних суб'єктів;

  8. законність та обґрунтованість обмежень прав людини.

Підстави обмежування прав людини — це особисті та колективні інтереси, задля забезпечення яких держава вважає за необхідне обмежити певні права людини.

^ Класифікація меж прав людини:

1. від характеру середовища, в якому обмежуються права людини:

природні (біологічні, фізіологічні, екологічні, "здоров'я населення")

соціальні (економічні - „загальний добробут", політичні - "інтереси державної безпеки", духовно-ідеологічні - "справедливі вимоги моралі").

2. від волі суб'єкта: абсолютно-об'єктивні (певні явища природи), відносно-об'єктивні (законодавчі обмеження), об'єктивно-суб'єктивні (приналежні людині, але від неї не залежать - підсвідомість людини, інстинкти), суб'єктивні (самообмеження - добровільне невикористання свого права у повному обсязі).

3. від ступеня соціальної обґрунтованості: цілком підставні, переважно підставні, мало підставні, безпідставні.

7. за юридичною значущістю: .

В Загальній декларації прав людини міститься таке положення: „При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.”


^ 4. Гарантії здійснення прав людини: поняття, механізм і види.

Зведення прав людини до їх офіційного проголошення розраховано на ідеальне суспільство, в якому ніхто не порушує чужих прав. Але в реальному світі завжди залишається актуальною проблема підтримки прав людини системою практичних, в тому числі юридичних заходів.

^ Юридичні гарантії прав людини система юридичних засобів, спрямованих на реалізацію, охорону і захист основних прав людини називається.

Дія цих гарантій забезпечується спеціальним механізмом. Цей механізм працює наступним чином (елементами цього механізму є):

  1. закріплення прав людини в правових нормах;

  2. визначення меж і способів здійснення прав;

  3. визначення принципів обмеження прав;

  4. визначення режимів реалізації кожного конкретного права;

  5. встановлення процедури охорони і захисту права;

  6. визначення заходів відповідальності за порушення права;

  7. визначення форми і розміру відновлення порушених прав і відшкодування збитків;

  8. вказання заходів профілактики і попередження порушення прав.

Є такі види гарантій:

1. За складом: акти і органи.

2. За територіальною спрямованістю: всесвітні; регіональні; національні (парламентські, президентські, конституційні, адміністративні, судові, омбудсмена)

^ Міжнародний механізм гарантування прав людини включає наступні елементи:

Засоби всесвітнього співтовариства:

Акти: Статут ООН, Міжнародний Біль про права людини (сюди входять такі базові документи з прав людини як Загальна декларація прав людини (1948), Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1960), Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1960) і Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права), Декларація соціального прогресу і розвитку (1969), Декларація про право на розвиток (1986), Декларація і План дій другої Всесвітньої конференції з прав людини (1993);

Органи: Комісія з прав людини Економічної і Соціальної Ради ООН, комітети ООН: з прав людини, „дискримінаційні";

Регіональні (континентальні) засоби:

Європа:

Акти: Конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950), Європейська соціальна хартія (1961), Заключний акт НБСЄ (1975), Паризька хартія для нової Європи тощо.

Органи: Європейський Суд з прав людини (Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 р.), Комісар Ради Європи з прав людини;

Америка:

Акти: Американська декларація прав та обов’язків людини (1948), Американська конвенція про права людини (1969).

Органи: Міжамериканська комісія з прав людини, Міжамериканський суд з прав людини .

Африка:

Акти: Африканська хартія прав людини і народів(1981).

Органи: Африканська комісія з прав людини і народів.

В рамках держави:

Акти: Конституція як основна законодавча гарантія, інші закони;

Органи: Омбудсмен (Уповноважений ВР України з прав людини), суди загальної юрисдикції, КС України, інші органи.

Можливість звернення за додатковим захистом у міжнародні органи.

Схожі:

Тема 17. Поняття та класифікація прав людини iconПлан Природа прав людини та ґенеза їх правового закріплення. Природність та невід’ємність прав людини. Класифікація прав людини. Міжнародна система захисту прав людини.
Захист прав національних, етнічних, релігійних І мовних меншин, прав жінок, дітей та біженців
Тема 17. Поняття та класифікація прав людини iconМагістерська програма з прав людини І демократизації Останній термін подання документів: 1 травня 2012 року
Програма для отримання диплома магістра в галузі прав людини та демократизації (E. Ma), організована Європейським міжуніверситетським...
Тема 17. Поняття та класифікація прав людини iconТема 14. Особисті немайнові права фізичної особи. Поняття, ознаки, види та здійснення особистих немайнових прав. Захист особистих немайнових прав фізичних осіб.
Ці умови можуть виникнути в тому числі І завдяки здійсненню нею своїх особистих немайнових прав
Тема 17. Поняття та класифікація прав людини iconТема 10. Об’єкти цивільних прав. Поняття та види об’єктів цивільних прав. Речі. Майно. Цінні папери. Нематеріальні блага
Об’єктами цивільних прав є будь-які матеріальні та нематеріальні блага, щодо яких виникають або можуть виникати цивільні права та...
Тема 17. Поняття та класифікація прав людини iconЗатверджую” Проректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка В. А. Бугров „ ”
Поняття особистості. Феномен людини. Основні тлумачення походження людини. Поняття середовища. Поняття спадковості. Вплив спадковості...
Тема 17. Поняття та класифікація прав людини icon1. Загальна структура і класифікація прав людини у сфері охорони здоров'я
Права людини у сфері медичної діяльності це передбачені міжнародними і внутрішньодержавними нормативно-правовими актами положення,...
Тема 17. Поняття та класифікація прав людини iconЗатверджую декан медичного факультету
Предмет і завдання анатомії людини. Основні анатомічні поняття. Осі та площини. Тканина: визначення, класифікація. Частини тіла людини....
Тема 17. Поняття та класифікація прав людини iconЗавдання для самостійної роботи студентів, які вивчають спецкурс «Правове регулювання захисту трудових прав правників»
Захист трудових прав і законних інтересів працівників Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини
Тема 17. Поняття та класифікація прав людини iconТема Години
Технологія ліків як наука. Основні терміни та поняття технології ліків. Види нтд (дфу, накази, інструкції тощо). Класифікація лікарських...
Тема 17. Поняття та класифікація прав людини iconМетодичні розробки з основ біоетики та біобезпеки для студентів 3 курсу стоматологічного факультету
Тема №1. Біомедична етика (біоетика) як галузь медицини. Предмет та основи біоетики та нооетики. Біоетичні основи професійної діяльності...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи