Тема 25. Демократична правова держава icon

Тема 25. Демократична правова держава




Скачати 115.74 Kb.
НазваТема 25. Демократична правова держава
Дата25.09.2012
Розмір115.74 Kb.
ТипДокументи

Тема 25. Демократична правова держава

  1. Поняття, принципи та головні ознаки правової держави.

  2. Громадянське суспільство та його ознаки.

  3. Демократія та її суть.



  1. Поняття та головні ознаки правової держави.

Правова держава — це така держава, в якій функціонує режим конституційного правління, існує розвинута і несуперечлива правова система й ефективна судова влада, забезпечено реальний розподіл влад з їхньою ефективною взаємодією та взаємоконтролем, з розвинутим контролем з боку суспільства державної влади.

Правова держава — це держава, в якій юридичними засобами реально забезпечено максимальне здійснення, охорону і захист основних прав людини. Саме така держава є одним з найвизначніших загальнолюдських політико-юридичних ідеалів.

^ Принципи правової держави:

  1. Принцип пріоритету права: а) розгляд всіх питань суспільного і державного життя з позиції права, закону; б) поєднання загальнолюдських морально-правових цінностей (розумність, справедливість) і формально-регулятивних цінностей права (нормативність, рівність всіх перед законом) з організаційно-територіальним поділом суспільства і легітимною публічною владною силою; в) необхідність ідеологічно-правового обґрунтування будь-яких рішень державних і суспільних органів; г) наявність в державі необхідних для виразу і дії права форм и процедур (конституції і законів, системи матеріальних і процесуальних гарантій и т.д.).

  2. ^ Принцип правової захищеності людини і громадянина. Цей принцип має первинний, комплексний, неперехідний і абсолютний характер.

  3. Принцип єдності права і закону. Закон має бути правовим не тільки по формі, але й по змісту, тобто він повинен відображати природно-правові начала, відповідати міжнародно-правовим нормам з прав людини, бути прийнятим легітимним органом державної влади, при його прийнятті має бути використаний весь комплекс правових засобів і прийомів, вироблених світовою практикою.

  4. ^ Принцип правового розмежування діяльності різних гілок влади.

Головні ознаки правової держави:

І. Соціально-змістовні:

1. Закріплення в законодавстві основних прав людини.

2. Панування у суспільному і державному житті законів, які виражають волю більшості або всього населення, забезпечуючи та гарантуючи непорушність прав меншості або окремого індивіда, втілюючи, при цьому, загальнолюдські цінності та ідеали.

3. Врегулювання відносин між особою і державою на основі загальнодозвільного принципу — особі дозволено все, що прямо не заборонено законом; та регулювання діяльності державних органів на основі спеціальнодозвільного принципу — дозволено тільки те, що прямо передбачено законом.

4. Наявність взаємо відповідальності між особою і державою, яка включає у себе можливість для громадянина не тільки оскаржити неправомірні дії державного органу або службовця, але й отримати відшкодування за завдані збитки.

5. Притаманність усім громадянам високої правової культури, яка включає у себе знання актуального чинного законодавства та вміння і навики його використання.

ІІ. Формальні:

1. Реалізація принципу розподілу влад на законодавчу, виконавчу та судову та наявність ефективного механізму їхньої взаємодії та взаємоконтролю.

2. Юридична захищеність особи, тобто наявність розвинених та ефективних процедурно-юридичних засобів (механізмів) для вільного здійснення, охорони і захисту основних прав людини.

3. Високозначуще становище у суспільному і державному житті судових органів, як вирішальної, найбільш надійної юридичної гарантії прав людини.

4. Неухильне і повсюдне виконання законів і підзаконних нормативних актів усіма учасниками суспільного життя, включаючи державні органи, громадські організації та громадян.

В основу правової держави покладено рівність державної влади, громадянина і суспільства перед законом. Але, ні влада, ні саме по собі право не можуть бути реальними гарантами виконання законів, якщо право не легітимоване (тобто, не визнане належним до виконання) суспільством. Тільки їхня легітимність, визнання суспільством і тому обов'язковість виконання забезпечують дійсне дотримання законів суспільством і державою, так само, як і створення їхньої системи, і виключають протиправну практику з обох сторін. Але суспільство може добитися цього, тільки досягнувши достатньо високого рівня громадянського, а отже, і культурного, цивілізаційного, матеріального й інтелектуального розвитку, тобто ставши громадянським суспільством.

Тому правова держава і громадянське суспільство формуються спільно, і процес їхнього творення займає тривалий історичний період. Він здійснюється також разом з розвитком суспільства і вимагає цілеспрямованих зусиль. Ні правова держава, ні громадянське суспільство не вводяться одноразовим актом і не можуть стати результатом створення „досконалого” законодавства. Увесь цей процес повинен бути органічним для суспільства, яке дозріло до відповідних змін.


^ 2. Громадянське суспільство та його ознаки.

Громадянське суспільствоце суспільство з розвинутими економічними, культурними, правовими і політичними відносинами між його членами, незалежне від держави, але взаємодіюче з нею. Це суспільство громадян високого соціального, економічного, політичного, культурного і морального статусу, яке творить разом з державою розвинуті правові відносини.

^ Громадянське суспільство — це сукупність усіх громадян, їх вільних об’єднань та асоціацій, пов’язаних суспільними відносинами, що характеризуються високим рівнем суспільної свідомості, політичної культури, які перебувають за межами регулювання держави, але охороняються та гарантують нею.

Громадянське суспільство відрізняється від суспільства тим, що залучає громадян до колективних дій в суспільній сфері для вираження своїх інтересів, ідей, обміну інформацією, досягнення спільної мети, висунення вимог до держави і закликів до відповідальності офіційних осіб. Воно виступає посередником між приватною сферою життя людей та державою, об’єднує величезне розмаїття формальних і неформальних відносин.

Те, що відносини в громадянському суспільстві не врегульовані державою безпосередньо за допомогою права (наприклад, відносини між членами політичної партії не врегульовані правом, для цього існують корпоративні норми), не означає, що громадянське суспільство не взаємодіє з державою. Навпаки, в умовах розвиненого громадянського суспільства держава:

  1. підпорядковує свою діяльність служінню цьому суспільству;

  2. забезпечує рівні можливості для всіх людей в усіх сферах їхньої життєдіяльності на засадах соціальної справедливості;

  3. не втручається в особисте життя людини;

  4. регулює суспільні відносини в межах чинного законодавства;

  5. наділяє члена суспільства економічною свободою.

Ознаки громадянського суспільства:

1. В центрі уваги суспільства перебуває людина, яка є його первинною і головною клітиною й основною дійовою особою. Це говорить про існування базового принципу: пріоритету прав і свобод людини, її інтересів як перед суспільними, так і перед державними.

2. Громадянське суспільство виступає як сфера реалізації економічних, соціальних, етнонаціональних, культурних та інших громадських інтересів, які перебувають поза безпосередньою діяльністю держави. Більше того, його виникнення обумовлене потребою реалізації життєво-необхідних потреб та інтересів.

3. Громадянське суспільство є сукупністю соціальних відносин, де здійснюються основні права людини.

4. Теорія громадянського суспільства ґрунтується на ідеї автономності та індивідуальної свободи громадян від втручання держави в його життя.

5. Громадянське суспільство охоплює відносно виокремлену сукупність суспільних відносин. На відміну від системи державно-владних відносин стосунки в межах громадянського суспільства складаються як горизонтальні, на засадах координації, і залежать від прояву особистої ініціативи.

6. Основа громадянського суспільства — вільна, незалежна особистість, що зобов’язана своїм існуванням і процвітанням не опіці чи бажанню влади, а своїм власним силам і бажанню.

7. Громадянське суспільство формується у суспільстві з розвиненою громадянською, правовою та політичною культурою. Говорити про громадянське суспільство можна лише з появою громадянина як самостійного суб’єкта, що усвідомлює себе індивідуальним членом суспільства, наділений комплексом прав і свобод, і у той же час несе відповідальність перед суспільством.

8. Громадянське суспільство опредмечується у відповідних громадських інститутах, має свій власних устрій, зовнішню форму існування у вигляді різноманітних за своїм спрямуванням об’єднань індивідів (детальніше дивитись структуру громадянського суспільства).

9. Громадянське суспільство, його окремі інститути формуються і функціонують на засадах самоврядування. Індивіди добровільно формують певні інститути для колективного задоволення своїх потреб, створюють для себе правила поведінки, самостійно приймають рішення і їх виконують.

10. Підґрунтям громадянського суспільства є ринкова економіка з властивою їй багатоманітністю форм власності, економічна свобода громадян та їх об’єднань у виборі форм і здісненні підприємницької діяльності та іншої трудової діяльності.

11. Ідеологічна і політична свобода, наявність демократичних інститутів та механізмів, які забезпечують кожній людині можливість впливати на формування і здійснення державної політики.

12. Демократичність політичного режиму визначається не тільки тим, що держава визнає автономність особистості, а тим, наскільки громадянське суспільство може вплинути на дії держави. Отже, ще однією ознакою є наявність контролю суспільства за діяльністю держави.

Структура громадянського суспільства — це внутрішній устрій зазначеного суспільства, що відображає різноманітність та взаємодію його складових елементів, які забезпечують його цілісність та динамізм його розвитку.

^ Структура громадянського суспільства складається з таких систем як:

1. Економічна система — сукупність економічних інститутів та відносин, у які вступають люди у процесі реалізації відносин власності, виробництва, розподілу, обмін та споживання суспільного продукту. Елементами цієї системи є приватна власність, фермерство, комерційні організації тощо.

^ 2. Політична система — це сукупність суспільних відносин, які складаються в процесі здійснення політичної влади, особливістю якої є реальна участь в цьому процесі усіх членів суспільства. Структурними елементами тут можуть бути держава, політичні партії, громадські слухання, правозахисні організації, громадські рухи та групи тиску.

3. ^ Соціальна система охоплює сукупність об’єктивно сформованих спілок людей та взаємовідносин між ними. До неї належить родина, громадські організації, об’єднання за інтересами, профспілки, дитячі організації тощо.

4. Духовно-культурна — відносини між людьми, їх об’єднаннями, державою та суспільством в цілому з приводу духовно-культурних благ і відповідних матеріалізованих інститутів та установ (релігійних, освітніх, культурних, наукових), за допомогою яких реалізовуються ці відносини. До неї належить церква, творчі союзи, виставки, театри, фестивалі, дитячі освітні організації, наукові організації тощо.

5. Інформаційна система складається в результаті спілкування людей між собою безпосередньо і за допомогою засобів масової інформації.

Цивілізоване і гуманізоване, таке суспільство стає здатним сформувати особистість громадянина нового типу, який, у свою чергу, створює нове громадянське суспільство. Силою, яка формує і зв'язує ці два начала — колектив й індивіда, — є влада держави, яка також трансформується у владу нового сучасного типу. Таким чином, громадянське суспільство формується індивідом, владою і колективом.

Безперервний рух, постійне вдосконалення закладені у самій ідеї громадянського суспільства: перехід від менш розвинутого стану людини, суспільства і влади до більш розвинутого і більш цивілізованого. Умовою такого розвитку є рівновага, рівний розвиток, взаємна рівність прав, свобод і обов'язків всіх трьох складових громадянського суспільства — людини, суспільства і держави. Домінування однієї з вказаних складових руйнує громадянське суспільство. Якщо це першість держави, яка підпорядковує суспільство, або колективного начала суспільного прогресу (наприклад, інтерес класу у соціалістичній теорії), або панування антиколективістського індивідуалізму, громадянські відносини не виникають. І навпаки, всі сторони громадянських відносин — людина, суспільство і держава — формуються і взаємодоповнюються при їхньому паритеті, утворюючи стійку єдність, здатну розвиватися і долати внутрішні та зовнішні кризи і конфлікти. Громадянське суспільство не об'єднується проти держави, оскільки сама держава складає його частину. Всі можливі і реальні конфлікти між ними, тобто у відносинах громадянського суспільства і держави, так само, як і відносини з індивідом, регулюються не дисципліною страху і панування, а правовими і політичними засобами, владою держави, яка сама підпорядкована створеним нею законам.

Отже, становлення громадянського суспільства залежить від рівня розвитку економічних та правових відносин, реальності особистої і економічної свободи індивідів, дієвості механізму суспільного контролю над державно-владними структурами.


^ 3. Демократія та її суть.

Особливою проблемою у концепції громадянського суспільства є відносини між ним і державою, або, точніше, тією частиною суспільства, яка професійно займається політикою і творить апарат держави.

Цілісний політико-правовий механізм, який забезпечує ефективний вплив громадянського суспільства на структури влади і соціальне життя країни, складає, по суті, зміст поняття демократизму.

Демократія — слово загальновідоме, але суть його розуміють по різному, інколи прямо протилежно. Словник визначає поняття демократії, як уряд народу, в якому верховна влада надана народові, і якою народ користується прямо або через своїх обраних представників шляхом вільних виборів. Тобто, демократія — це уряд народу, з народу і для народу. Часто поняття свободи і демократії вживаються взаємозамінно, хоча вони не є синонімами. Так, демократія є, насправді, поєднання ідей і принципів свободи, але вона включає також низку звичаїв і процедур, сформованих протягом довгої, часто складної, історії. Коротко кажучи, демократія — це свобода, вкладена в норми. Саме тому, можна визначити випробувані часом основи конституційного уряду, прав людини і принципу рівності перед законом, що їх повинно дотримуватися будь-яке цивілізоване суспільство, щоб могти називатися демократичним.

Існують два основні види демократії: пряма і представницька. При прямій демократії всі громадяни, без посередництва обраних або призначених представників, можуть брати участь у винесенні загальногромадянських рішень. Зрозуміло, що така система може мати місце тільки при відносно обмеженій кількості людей, коли всі вони можуть зібратися в одному місці і шляхом голосування або консенсусу прийняти якесь рішення. Нині найбільш поширеною формою демократії є демократія представницька. Громадяни обирають своїх представників, уповноважуючи їх виносити політичні рішення, приймати закони та вирішувати інші загальносуспільні справи.

Розглядаючи демократію, необхідно підкреслити ще одну її важливу ознаку. ^ Це влада більшості і забезпечення прав меншості. У всіх демократичних системах громадяни вільно виносять рішення за принципом більшості. Але влада більшості ще не є демократія. Ніхто не назве справедливою систему, в якій 51 відсоток населення може гнобити решту — 49 — в ім'я поглядів більшості. В демократичному суспільстві влада більшості мусить включати гарантії особистих прав людини, які, у свою чергу, захищають права меншостей — етнічних, релігійних чи політичних. Права меншості не залежать від доброзичливості більшості і не можуть бути скасовані голосами більшості. Права меншості захищаються тому, що демократичні закони й інститути охороняють права всіх громадян.

Демократія — це щось більше, ніж ряд конституційних правил і процедур, що визначають функції представницького органу влади. В демократичній державі влада є лише одним з елементів громадянського суспільства, який включає багато різноманітних інститутів, політичних партій, організацій і товариств. Така різноманітність називається плюралізмом, який означає, що безліч організованих груп та інститутів у демократичному суспільстві не завдячують державі своїм існуванням, законністю чи авторитетом.

У демократичному суспільстві діють тисячі неурядових організацій, місцевих і всенаціональних. Багато з них відіграють посередницьку роль між окремими громадянами і складними суспільними та державними інститутами, невід'ємною частиною яких вони є, даючи окремим громадянам можливість користуватися своїми невід'ємними правами та виконувати обов'язки як громадяни демократії. У тоталітарних суспільствах всі такі організації існували б під контролем, за дозволом, під наглядом і з підзвітністю державі. В демократичному суспільстві державна влада чітко визначена і суворо обмежена законом. Тому громадські організації вільні від державного контролю; навпаки, багато з них намагається впливати на рішення уряду і вимагати від уряду підзвітності за його рішення.

Основні ознаки демократії:

  1. суверенітет народу;

  2. державна влада здійснюється за згодою тих, на кого вона розповсюджується;

  3. влада більшості;

  4. права меншості;

  5. гарантованість основних прав людини;

  6. вільні і справедливі вибори (загальне, пряме, рівне виборче право при таємному голосуванні);

  7. рівність перед законом (всі громадяни, незалежно від статі, расової та національної приналежності, соціального та майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, віросповідання, місця проживання та інших обставин, є рівними перед законом і мають однакові права);

  8. справедливе правосуддя (правосуддя здійснюється тільки судом, на основі закону);

  9. конституційні обмеження державної влади;

  10. соціальний, економічний і політичний плюралізм;

  11. принципи толерантності, співпраці і компромісу

Схожі:

Тема 25. Демократична правова держава iconПитання до іспиту з дисципліни "Теорія та практика державного управління"
Бюрократія в системі ду. Теорія та практика Правова, демократична держава. Гром суспільство
Тема 25. Демократична правова держава iconТема 15. Правова свідомість та правова культура
Поняття та система правосвідомості: правова ідеологія, правова психологія, правова поведінка
Тема 25. Демократична правова держава iconМіністерство охороні здоров’я україни
Тема Правознавство як наука. Право: сутність, ознаки і форма. Правова держава. Конституційне право України
Тема 25. Демократична правова держава iconМіністерство охороні здоров’я україни
Тема Правознавство як наука. Право: сутність, ознаки і форма. Правова держава. Конституційне право України
Тема 25. Демократична правова держава iconЗаявка на участь у роботі Всеукраїнської науково-практичної конференції «Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні»
Всеукраїнської науково-практичної конференції Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування
Тема 25. Демократична правова держава iconТема держава І право галицько-волинського князівства (друга половина 11 – середина 15 ст.)
Тема держава І право галицько-волинського князівства (друга половина 11 – середина 15 ст.) (2 год.)
Тема 25. Демократична правова держава iconПолітико-правова концепція геґеля
Держава" І "Закони" Платона, "Політика" Арістотеля, "Про державу" І "Про закони" Ціцерона, "Державець" Мак'явеллі, "Левіафан" Гобса,...
Тема 25. Демократична правова держава iconТема держава І право українських земель у складі великого князівства литовського та речі посполитої
Тема держава І право українських земель у складі великого князівства литовського та речі посполитої (4 год.)
Тема 25. Демократична правова держава iconТема держава І право Стародавньої Греції
Реформи Ефіальта І перікла. Криза рабовласницької демократії та падіння держави
Тема 25. Демократична правова держава iconМоніторинг правового простору: теоретико- методлогічний аспект добродумов П. О
Україна – правова держава, ставить перед юридичною наукою і практикою завдання організації моніторингу правового простору в державі....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи