Тема поняття, предмет, метод І система конституційного права зарубіжних країн. Джерела конституційного права у зарубіжних країнах icon

Тема поняття, предмет, метод І система конституційного права зарубіжних країн. Джерела конституційного права у зарубіжних країнах




Скачати 102.81 Kb.
НазваТема поняття, предмет, метод І система конституційного права зарубіжних країн. Джерела конституційного права у зарубіжних країнах
Дата25.09.2012
Розмір102.81 Kb.
ТипДокументи

Тема 1.

ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН.

ДЖЕРЕЛА КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ.


  1. Поняття конституційного права зарубіжних країн.


Термін К.П. вживається в трьох значеннях:

  1. це конкрет.галузь діючого права тої чи ін.д-и, яка, подібно до ін.галузей права, являє собою внутрішньо узгоджену сукупність норм, що регулюють визначену сферу суп.віднос.;

  2. це назва однієї з юр.наук, яка вивч.діюче К.П.;

  3. це учбова дисципліна, курс, предмет викладання в юр.вузах, який дає ос-ви знань про діюче К.П. і науку К.П.

Конституційне право зарубіж. країн є головною галуззю права кожної зарубіж. країни, що являє собою сукупність юридичних норм, які закріплюють економічну основу держави, форму правління і форму держ. устрою, визначають організацію, компетенцію і порядок діяльності вищих органів державної влади, місц. самоврядування, права, обов’язки і свободи громадян, виборче право і виборчу систему.

Конституційне право визначає основи інших галузей права.

Норми К.П., які регул. відносини виконавчо-розпорядчої влади – основа адм.і фін.права.

Норми, які регул.віднос.власності – основа цив.права.

Вживаються терміни ^ К.П. і Держ.право. Суттєвої відмінності між ними немає, але слід вказати, що в країнах, де основними цінностями є демократія, конституціоналізм, галузь наз.К.П. А в країнах, де осн.акцент не на конституції, а ставиться на державу, галузь наз.держ.право.

Отже, поняття К.П.з/к не означає, що існує особлива галузь права. При вживанні даного терміну мова йде про відгалуження від єдиної науки К.П., про порівняльне вивчення К.П. різ.країн, а також про учбову дисципліну. В прав.с-мі б/я кр-ни є своє К.П. як сук-сть к/п норм, діючих на тер-рії даної держави.

К.П.з/к прийнято ділити на Заг.ч.і Особл.ч. В заг.ч.подається цілісне уявлення про понят., принципи соц./ек., політ.і тер.устрою окрем.д-в, про ос-ви теорії к-ції, інс-ти К.П. Особл.ч.вміщує аналіз досвіду конст.(держ.) п-ва окрем.д-в з врахуванням багатоманітності форм політ.устрою і специфіки конст.з-ва. Мож.сказати, що в заг.ч.вивч.держ./прав.інс-ти, а в особл.ч.- ос-ви К.П.конкрет.д-ви.


  1. ^ Предмет К.П.з/к.


Основним критерієм поділу на галузі права є предмет прав.регул-ня. Предмет регулювання – це певна сфера суп.віднос., врегульована галуззю права.

Предмет К.П. визначити не просто. В різ.кр-нах норми К.П. регул. неоднакову коло сусп.віднос. Найчастіше під предметом К.П.розуміють сусп.віднос.,які складають ос-ву, головні устої сус-ва та д-ви і безпосередньо зв’язані із реалізацією держ.вл.

Отже, галузь К.П.регул.: 1) сусп.віднос., які складають ос-ви прав.статусу людини (закріпл.не всі п-а і об-ки, а лише осн. (конст.); 2) сусп.віднос., що складають держ/тер.устрій, тобто прав.статус д-ви, склад д-ви, взаємовідносини д-ви із її складовими частинами, прав.статус складових частин д-ви; 3) сусп.віднос., які склад.в процесі орг-ції і здійс-ня держ.вл.та місц.самоврядування (сюди віднос.сусп.віднос., які виник.в процесі формув-ня органів держ.вл.і місц.самоврядування, віднос., що складаються в процесі д-сті представниц.ор-нів законодавчої вл.і місц.самоврядування, сусп.віднос., які виник.в процесі визначення с-ми принципів орг-ції і д-сті вик.та суд.держ.влади) .

Таким чином К.П.має власний предмет регулювання.

В л-рі до предмету К.П.права відносять такі групи віднос.(Мелещенко):

1) віднос., які складають засади народовладдя і нар.суверинітету;

2) віднос., які розкривають побудову, устрій д-ви, як орг-цію влади народу для народу;

віднос., які формують політ.режим;

віднос., пов’яз.із використанням символів д-ви;

віднос., які формують територіальну орг-цію д-ви;

3) віднос., які визнач.основоположні засади функціонування д-ви;

4) віднос., які визнач.х-р зв’язків між ос.і д-ою.



  1. ^ Метод К.П.з/к.


Метод – це с-ма прийомів, сп-бів за доп.яких норми конкрет.галузі п-ва вплив.на конкрет.сусп.віднос.впорядковані відповідно до цілей прав.регул-ня.

Як і в ін.галузях права, в К.П.застос.методи заборони (не здійс.певні дії), зобов’язання (здійс.певні дії), а також дозволу (дозволи здійс.певні дії). Останній метод найб.характерний для К.П.

Одним із осн.методів К.П.є метод імперативно-владного впливу. Він передбачає не рівність сторін, а пряме здійснення влади, так як один суб’єкт – д-ва – реалізує свою владу, зобов’язуючи ін.суб-тів виконувати її владні приписи.

До методів, властивих.лише конст.п-ву відносять:

    1. метод владного впливу, який застосовується владою щодо суб-тів п-відносин у К.П.

    2. метод загального (конст.) нормування, який є характерним для прав.закріплення статусу особи (за винятком політ.п-в).

    3. метод конкретного регул-ня (притаманний для більшості конст/прав.відносин).


Метод к/п регул-ня хар-зується натупними рисами:

  • інтегративна роль методу к/п регул-ня поляг.в тому, що воля народу об’єднана в єдине ціле;

  • максимально високий юридичний рівень поляг.в тому, що к-ція б/я кр-ни, регул-чи різ.сусп.віднос., має найвищу юр.силу;

  • метод к/п регул-ня – це метод безпосередньо конституційного нормо закріплення;

  • установчий х-р методу к/п регул-ня поляг.в тому, що в сус-ві є віднос., які потреб.первинного закріплення, а таке здійснюється саме к-цією.\

  • універсальний х-р методу конст.регул-ня полягає в тому, що норми К.П.безпосередньо регул.сусп.віднос.(пряма дія) чи здійс.опосередковану дію, оскільки є багато норм-принципів в К.П.;

  • поєднання стабільності і динамізму у процесі конст.регул-ня.


^ 4. Система К.П.


Сис-ма К.П. – це таке розміщення норм К.П. по інститутах, яке дозволяє функціонувати їм як єдиному цілісному утворенню. К.П. складається з різ.структур.підрозділів, підсистем та елементів. До осн.елементів належать такі поняття як принципи К.П., конст/прав.інс-ти і норми К.П.

^ Принципи К.П. – керівні ідеї, начала, які визначають осн.суть і х-ку даної галузі п-а. Принципи в ряді випадків закріплені в к-ціях, іноді вони є заг/людс.цінностями, в д-і є як пр-ло визначений перелік принципів, які складають ос-ву с-ми К.П. Найбільш заг.принципи закріпл.в к-ціях (напр..принцип нар.сув-ту, нар.представництва, поділу влади, свободи особистості, суд.захисту п-в і свобод, рівноправності гр.-н ...).

Принципи подають заг.спрямованість всій галузі конст.права.

Інститути К.П. – це певна сукуп-сть норм, яка регул.подібні, суміжні, однорід.сусп.відносини, тобто такі, які можна позначити одним заг.поняттям. Інс-ти К.П. легко визначити, звернувшись до б/я к-ції, оск.в б-сті випадків стр-ра к-ції і є переліком найважливіших інс-тів К.П.

Часто ці інс-ти відрізняються складною стр-рою, тобто поділяються на субінститути. Напр..інс-тут особис.п-в і свобод, інс-тут гр.-ва охоплюються більш широким поняттям – прав.статус особи. Мех.-зм держ.вл.включ.такі інс-ти як глава д-ви, уряд, парл-нт, суд.с-ма.

Зміни, які стаються у сусп.ж-ті ведуть до змін у К.П., тому можливими є поява нових інститутів К.П. Напр..в останні роки значного поширення набув інс-тут омбудсмена – уповноваженого з прав л-ни.

Конс/прав.норми мають свою специфіку, оск.їх стр-ра як пр-ло не співпадає із класичною тріадою (гіпотеза, диспозиція, санкція), тому що вони мають більш узагальнений х-р. часто відсутніми є гіпотеза і санкція, а вся норма являє собою лише диспозицію (напр..«парл-нт складається з двох палат», «уряд відповідальний перед парламентом». Інколи гіпотези складають суттєву частину конст/прав.норми, напр..«законопроект вважається одобрений, якщо він прийнятий в ідентичній редакції кожною із палат парламенту». Санкції за порушення конст/прав.норм як пр-ло поміщені в інших галузях п-ва (напр..адм, крим.).

Конст/прав.норми поділ.на норми матер.і процес.х-ру. За функціональною направленістю вони поділ.на регулятивні, установчі і охоронні, за сп-бом дії на суб-тів п-а: на управомочуючі і забороняючи. Є й ін.критерії класифікації конст/прав.норм, на пост.і тимчас.


  1. ^ Джерела конституційного права зарубіжних країн.


А) поняття джерел К.П.з/к.


Під джерелами права розуміють зовнішні форми виразу права.

^ Джерела К.П. – це писані та неписані норми, які регул.к/п відносини.

Також можна розрізняти джерела п-а у соц.та юр.аспектах.

Зокрема у соц.аспекті дж-ла К.П. – це сукуп-сть конст/ек., політ.та ідеологіч.факторів, що обумовлюють суть і зміст к/п норм.

А у юр.аспекті – це норм.юр.акти, які оформляють держ.волю народу.

^ Джерела К.П.поділяються на формалізовані (К-ція, конст.з-ни, органічні з-ни, звичайні з-ни, надзвичайне з-во, акти глав д-в, урядів, ор-нів конст.контролю) та неформалізовані (конст.угоди, юр.і політ.звичаї). Ріниця між формаліз.і неформаліз.дж-лами п-ва полягає у мех-змі нормоутворення. У першому випадку мова йде про автономний, спеціалізований правотворчий процес, що здійс.держ.ор-нами, а в другому випадку як не завжди передбачений і узгоджений підсумок практичної д-сті, що має обов.х-р

В кож.д-ві своя нац.с-ма джерел п-а, тому не мож.говорити про дж-ла К.П.з./к як єдине ціле. В федеративних д-ах джерела п-а відрізняються своєю різноманітністю, так як наприклад штати в США приймають свої К-ції, місц.з-ни видаються і ор-нами ряду автономних утворень, які існ.в рамках унітарних д-в. Так само такі дж-ла п-а, як суд.прецеденти характерні не для всіх д-в. Тобто множинність дж-л п-а – явище характерне для роз-ку різ.за соц/політ.змістом прав.систем, але ця множинність разом з тим і відображає протилеж.соц.тенеденції, активну роль п-а у здійс.різ ф-цій д-и, принцип демократичного централізму (нормотворчість вищ.і місц.ор-нів держ.вл., зростаючу роль і об’єм нормотворчої д-сті ор-нів вик.вл. (Фр., Великобрит., США)).


^ Б) З-ни, акти вик.вл. та парл.статути як дж-ла К.П.з/к.


  • Осн.дж-лом К.П.є К-ція. К-ція як осн.з-н д-ви має вищу юр.силу, особл.порядок прийняття, форму та зміст. В різ.кр-нах к-ції приймаються різними шляхами.

  • Конст.з-ни вносять поправки і доповнення до к-цій і мають таку ж юр.силу як і к-ції. Прийняття таких з-нів є можливим, але не обов’язковим. Також конст.з-ни можуть бути складовою частиною писаних к-цій, напр., К-ція Швеції складається із трьох конст.з-нів. А також до конст.з-нів можуть віносити ті, які регул.важл.держ.питання. Напр., в Італії конст.з-ни регламентують статус адм/тер.абластей, орг-цію і повноваження КС. До конст.з-нів відносять групу з-нів, які сладають т.зв.неписану к-цію, тобто формально звичайні з-ни, які в силу своєї важливості виконують ф-ції к-ції. Напр..з-ни про Парламент, які в якості статутного права входять в неписану британську к-цію. Для прийняття таких з-нів потрібна не проста, а кваліфікована б-сть.

  • ^ Органічні з-ни доповнюють к-цію не змінюючи її основних принципів (на відміну від конст.з-нів). Прийняття таких з-нів прямо передбач.в к-ції, які містять банкетні норми, що прямо визначають пит., що врегульовуються органіч.з-ном. Таким чином органічні з-ни як пр-ло регулюють цілий прав.інс-тут (напр..з-ни про вибори, про гр-во) Органіч.з-ни прийм.простою б-стю членів парламенту, тому що вони не змінюють к-цію. Але в силу своєї важливості вони часто потребують додаткових процедур для їх вступу в силу.

  • ^ Звичайні з-ни регул.окремі питання держ.чи сусп.ж-тя. Як пр-ло таких з-нів приймається багато, але не всі вони є дж-лами К.П. Напр..з-н Фр.Р-ки про надання виб.п-а гр.-нам, які досяг.18 років (1974 року).

  • Надзвичайне з-во детально регламентує орг-цію держ.вл.в період оголошення надзвичайного стану в д-ві. Напр..З-н про надзвичайні обставини в Нім. (1968).

  • ^ Акти вик.влади, які мають силу з-нів іноді наз.делегованим з-вом. Ці акти формально не називаються з-нами, а мають ін.назви (ордонанси – Фр., декрети, прокламації). Приймаються вони або главою д-ви (президентом, монархом), урядом, главою уряду чи навіть інколи окремим міністром. Напр..декрети уряду про введення військового стану. В деяких кр-нах значення цих актів не відріз.від з-нів і формально та за юр.силою вони прирів.до з-нів (але не у всіх д-вах).

  • ^ Парламентські статути чи регламенти встановл.внутр.стр-ру і порядок роботи парл-нту, фактично регламентують законодавч.процес. Приймаються вони палатами парл-нтів і діють протягом всього строку його роботи.


^ В) Ін.джерела К.П.

    • Судові прецеденти чи рішення судів, які мають силу з-нів. Їх можна розділити на два види: 1) ріш.заг.судів; 2) ріш.спец.судів. Суд.прецеденти характерні для країн англосаксонської с-ми п-а (Великобрит., США, Австралія, Індія, Нова Зеланд...).

Суд.прецедент – це ріш.суду, яке є основою для застос-ня при розгляді ін.судами аналогічних справ чи має х-р заг/обов’яз.норми.

Напр..у Великобрит.суд прецеденти визначають ряд прав підданих, повноваження монарха, в США та Індії особл.знач.мають ріш.Верх.Суду по тлумаченню к-ції.

Судові прецеденти нерідко ніби доповнюють з-во, напр..у процесі тлумач.з-ва, коли виник.розбіжності між намірами зак-давців, втілених у законах та поглядами суддів, відображу.у відповідних прецедентах, ці розбіжності можуть бути усунені тільки новим з-ном, який відмінить суперечний судовий прецедент, тобто прецедент підлеглий з-ну, який може відмінити суд.прецедент. Суд.практика діє в рамках, які встановл.зак-давець. Крім того норма, створена суд пактикою не має того авторитету, як норма з-ну. Першу з них можна змінити при розгляді наступної справи, суд практика не зв’язана нормами, які сама створила, але суд.ріш.має бути вмотивоване.

Суд.прецеденти викладаються в суд публікаціях і таким чином набувають фіксованої писаної форми.

В країнах романо-германської (континентальної) с-ми права прецедент має ін.знач. Тут існ.ор-ни конст.контролю, які вплив.на правотворчість, ріш.цих ор-нів мають вирішальне знач.при встановленні відповідності окрем.з-нів положенням к-ції і навіть при тлумаченні самої к-ції. І хоч за цими ріш.далеко не у всіх кр-нах визнається юр.сила, їх. практичне знач.не слід переоцінювати.

  • звичаї (неформалізовані джерела К.П.) – це пр-ло повед., яке склалося історично, традиція, яка підтримується д-ою. Звичаї відіграють різ.роль у різ.д-вах.

Деякі звичаї як пр-ло носять не політ., а церемоніальний, обрядовий х-р.

Особливо багато таких звичаїв у Великобрит., Новій Зеланд., Австралії. Напр..члени брит.Парламенту голосують не шляхом підняття рук, а проходячи у спец.двері. Серед важливих конст.звичаїв мож.наз.такий, відповідно до якого Прем’єр міністром Великобрит.стає лідером партії, яка перемогла на виборах в Палату Общин.

Існ.концепц.соціологіч.п-а, які надають перевагу звичаю, але до застос.звичаїв потріб.півдходити з обереж.ів не застос.їх автоматично. Звичай це доповнення до з-ну, понять, які викор.зак-давець.

  • Конст.угоди (неформаліз.дж-ло). вел.значення мають у Великобрит.в умовах непис.к-ції, вони регламент.пит.держ.устрою.

  • Серед джерел К.П.виділяють також доктринальні джерела, які також особливо поширені в країнах англосакс.с-ми права. Цю групу джерел складають праці видатних вчених, а точніше витяги з їх праць, які застосовують у випадку, якщо норм права не достатньо, існує правова прогалина, і суди застосовують їх для посилення своєї аргументації.

  • Реліг.п-о є досить рідким дж-лом п-а і застос.не у всіх кр-нах. В світі існ.як мінімум 3 групи реліг.п-а: 1) мусульманс., 2) індуське, 3) іудейське п-о.

  • ^ Природне право як дж-ло К.П.визнано у більшості країн, які ссилаються на нього як на незмінні, притаманні людині абсолютні норми поведінки, які можна вивести із людської природи. Це є найбільш важливі п-а, які стос.кож.л-ни.

  • ^ Міжнародні міждержавні д-ри, такі як Всезаг.декларація п-в л-ни 1948р. Міжнарод.д-ри з однієї сторони є дж-лами міжнар.п-а, а з ін. – більшість сучас.к-цій закріпл.принцип примату норм міжнар.п-а над нормами нац. з-ва, тому міжнарод.д-ри слід вважати авторитетним дж-лом К.П. Більше того міжнарод.д-ри трансформуються в нац.з-во (наприклад, шляхом ратифікації) і прирівнюються до нього.

  • ^ Акти, які видються в порядку тлумачення конституційних норм і законів. Таке тлумачення може здійснюватися судом, главою д-и, який тлумачить прийнятий ним з-н, парламентом. Тлумачення – це не самос.акт, але є документом, який визначає правозастосування, а інколи і змінює суть деяких норм.

  • Політичні декларації і спільні постанови політичного керівництва правлячих партій і парламентів. Колись такі акти були характерними для СРСР (напр..постанови ЦК КПРС), зараз також такі акти приймаються в ряді країн (напр..Куба, КНР), вони можуть регулювати дуже важливі відносини, тому і належать до джерел К.П.

Схожі:

Тема поняття, предмет, метод І система конституційного права зарубіжних країн. Джерела конституційного права у зарубіжних країнах iconП лан семінарського заняття №1 на тему: поняття, предмет, метод І система конституційного права зарубіжних країн. Джерела конституційного права у зарубіжних країнах
Гураль П. Ф., Левицька Г. Р. Конституції та конституціоналізм в зарубіжних країнах. Львів, 1997. с. 4-14
Тема поняття, предмет, метод І система конституційного права зарубіжних країн. Джерела конституційного права у зарубіжних країнах iconІспит з Конституційного права зарубіжних країн (форма проведення, критерії оцінювання знань студентів)
Навчальна дисципліна Конституційне право зарубіжних країн передбачає отримання студентами комплексу знань з теорії конституційного...
Тема поняття, предмет, метод І система конституційного права зарубіжних країн. Джерела конституційного права у зарубіжних країнах iconПитання підсумкового контролю з конституційного (державного) права зарубіжних країн

Тема поняття, предмет, метод І система конституційного права зарубіжних країн. Джерела конституційного права у зарубіжних країнах iconЗміст навчальної дисципліни Лекція Загальні положення цивільного права. Основні поняття
Загальні положення цивільного права. Основні поняття: Поняття, предмет І метод цивільного права. Функції та принципи цивільного права....
Тема поняття, предмет, метод І система конституційного права зарубіжних країн. Джерела конституційного права у зарубіжних країнах iconЗмістовно-діяльнісна структура модулів навчальної дисципліни
Предмет історії держави І права зарубіжних країн як науки І навчальної дисципліни. Місце історії держави І права зарубіжних країн...
Тема поняття, предмет, метод І система конституційного права зарубіжних країн. Джерела конституційного права у зарубіжних країнах iconЗмістовно-діяльнісна структура модулів навчальної дисципліни
Предмет історії держави І права зарубіжних країн як науки І навчальної дисципліни. Місце історії держави І права зарубіжних країн...
Тема поняття, предмет, метод І система конституційного права зарубіжних країн. Джерела конституційного права у зарубіжних країнах iconПрограма Курсу історія держави І права зарубіжних країн
Методи науки історії держави І права зарубіжних країн (конкретно-історичний, порівняльно-правовий (синхронний І діахронний), системний...
Тема поняття, предмет, метод І система конституційного права зарубіжних країн. Джерела конституційного права у зарубіжних країнах iconПрограма Курсу історія держави І права зарубіжних країн
Методи науки історії держави І права зарубіжних країн (конкретно-історичний, порівняльно-правовий (синхронний І діахронний), системний...
Тема поняття, предмет, метод І система конституційного права зарубіжних країн. Джерела конституційного права у зарубіжних країнах iconТема парламент в зарубіжних країнах
Поняття та етапи розвитку парламенту І парламентаризму. Місце І роль парламентів у системі влади в зарубіжних країнах
Тема поняття, предмет, метод І система конституційного права зарубіжних країн. Джерела конституційного права у зарубіжних країнах iconЛекція №1 Тема Поняття, предмет, метод, система кримінально-виконавчого права. Поняття, предмет та методи кримінально-виконавчого права. Завдання кримінально-виконавчого права
Кримінально-виконавче право відповідно закріплює основні положення політики держави у сфері виконання кримінальних покарань
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи