Тема форми держави у зарубіжних країнах icon

Тема форми держави у зарубіжних країнах




Скачати 164.7 Kb.
НазваТема форми держави у зарубіжних країнах
Дата25.09.2012
Розмір164.7 Kb.
ТипДокументи

Тема 6.

ФОРМИ ДЕРЖАВИ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ.


  1. Форма держави.


Під формою д-ви розуміють сукуп-сть основних структурноутворюючих зовнішніх ознак орг-ції і д-сті держ.вл.

Ця категорія відповідає на питання хто і як править в сус-ві, як влаштовані і діють в ньому державно-владні інс-тути, як об’єднано нас.на даній тер., яким чином воно пов’яз.через різ.тер.і політ.утворення з д-вою вцілому, як, з допомогою яких методів та прийомів здійс.політ.вл.

Форма д-ви передбачає єдність трьох осн.сторін орг-ції держ.вл.:

  1. форми правл-ня (монархія, рес-ка);

  2. форми держ.устрою (унітарна, федеративна, конфедеративна);

  3. політ.режиму (дем., недем.).

Інколи виник.зміш.форми д-ви: напівпрезид.рес-ка, виборна монархія.

На форму д-ви вплив.історич.традиції, нац.склад нас., вплив метрополії та ін.фактори.


  1. ^ Форма правління.


Форма правління – це орг-ція верховної влади, яка визначається структурним і правовим становищем вищих ор-нів держ.вл.і залежить від визначення прав.становища вищого ор-ну д-ви – глави д-ви.

Таким чином форма правління дає відповідь на питання, як організована верховна держ. влада, які ор-ни її здійс.і які принципи взаємовідносин між ними.

Головною визначальною ознакою форми правління є статус глави д-ви (виборний – рес-ка, чи успадкований – монархія).


І. Монархія – це форма правління при якій держ.влада повністю чи частково належить одноособово главі д-ви – монарху.

Влада монарха незалежна від влади будь-кого в д-ві. Сам монарх вваж.дж-лом влади. Престол успадковується і як пр-ло по життєво.

Монархії поділяються на абсолютні та обмежені(конст.), які в свою чергу поділяються на дулістич., парламентські і виборні).

^ Абсолютна монархія хар-зується юр.і фактичним зосередженням зак., вик.і суд.влади, а також духовної.вл.в руках монарха. Вл.монарха нічим не обмеж., відсутні к-ція, парл-нт чи ін.предс.ор-н. З-ни видає монарх. Напр..ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія... в деяких кр-нах за останні роки бутли зроблені кроки до преходу до конст.монархій, приймаються к-ції, але не завжди демократи.шляхрм, оск.вони є даровані монархом. Ріш.законод.ор-нів цих д-в, якщо вони й існ., потреб.згоди монарха.

^ Обмежена (конст.)монархія – вид монархічної форми правл-ня, при якому вл.монарха обмежена к-цією, існ.виборний законодавч.ор-н і не залеж.суди. Вперше виник.у Великобрит.в кінці 17 ст.

^ Дуалістична монархія – перехідна форма правл-ня, при якій повноваження глави д-ви обмежені не в значній мірі. Влада розділена між монархом і парл-нтом. Монарх формує уряд і відповідальний перед ним, а не перед парл-нтом. При цьому монарх володіє п-вом вето на парламентські з-ни.

^ Парламентська монархія – п-ва монарха обмежені у всіх сферах здійс-ня держ.вл. Реальними повноваженнями по здійсненню державного управління, проведенню внутр.і зовн.політики він не володіє. Монарх чисто номінально виконує свої ф-ції. Уряд відповідальний перед парл-нтом, який його формує. Всі акти монарха потребують одобрення уряду чи окремих міністрів (інс-тут контра сигнатури).

^ Виборна монархія: (т.зв.гібридна форма правл-ня) - монарх обирається на певний строк (5 років - Малайзія) особливою радою з представників монархічних штатів.

Монархії існ.в багатьох розвинутих кр-нах (Великобрит., Данія, Швеція, Бельгія, Іспанія, Люксембург, Монако, Нідерланди, Норвегія, Швеція, Японія).


ІІ. Рес-ка – це форма правл-ня, при якій всі вищі ор-ни держ.вл.або обираються, або формуються заг/нац.представницькими уст-вами (парл-нтами), а гром-ни володіють значними п-вами та свободами. Глава д-ви обирається на певний строк, повинен відповідати певним вимогам (вік, кр-на нар-ня, гром-во), його влада похідна від представницького ор-ну чи виборців.

В рамках респ.форми правл-ня розріз.: 1) президентську, 2) парламентську і 3) змішану рес-ки.

Батьківщина президентської рес-ки США, зараз ця форма правл-ня існ.у Венесуеллі, Мексиці, Бразилії...)

^ Осн.риси през.рес-ки:

  1. виборний на все нар.виборах през-нт є одночасно главою д-ви і главою вик.вл.;

  2. президент формує і очолює свою вик.адм-цію (уряд), які відповідальні перед ним, а не перед парл-нтом, при цьому діє принцип несумісності деп.мандата і портфеля мімінстра;

  3. парл-нт не може відправити у відставку уряд, але є і винятки з цього пр-ла, коли парл-нт наділений п-вом звільняти певних міністрів;

  4. глава д-ви вибирається без участі парл-нта;

  5. през-нт не має права дострокового розпуску парл-нту (хоча були винятки з цього пр-ла, коли в 1993 році През-нт Перу призупинив дію К-ції і розпустив парл-нт, призначивши при цьому нові вибори);

  6. осн.принципом орг-ції і здійс.вл.є принип розподілу вл.

Приблизно 2/3 суч.д-в є рес-ками.

Існ.різ.моделі през.рес-ки:

  1. класична модель: (США) – през-нт формує зі згоди верх.палати парл-нту (сенату) адм-цію, члени якої відповідальні перед през-нтом. През-нт не може розпуст.парл-нт, парл-нт може замінити през-нта тільки в порядку імпічмента, що буває дуже рідко.

  2. для латиноамер.през.рес-к хар.повна свобода през-нта в призначенні ізаміщенні членів адм-ції, але зустріч.і випадки парл.відповідальності окрем.членів президентського кабінету (Коста-Ріка, Уругвай).

  3. для през.рес-к пострадянс.д-в (Білорусія) – існ.колег.ор-н – уряд на чолі з президентом, а також т.зв.адм.прем’єр, в окрем.випадках през-нт може не очол.формально вик.вл., але уряд відповідальний лише перед ним (Киргизія).

  4. суперпрезидентська рес-ка – зустріч.рідко, през-нт є не тільки главою д-ви, але з очол.уряд та є лідером правлячої партії, нерідко през-нт в такій д-ві має не обмеж.п-во розпуску парл-нту, п-во введення на свій погляд надзвич.стану в д-ві, п-во видавати декрети, які мають силу законод.актів, п-во одноособово призначати і заміщувати глав місц.адм-цій, суддів..., при такій формі правл-ня практично відсутні мех.-зми заміщення през-нта зі свого поста, не функт-нує с-ма «стримувань і противаг», хар.для през.рес-ки. (Ірак, Сірія). Це є практично диктатура, в якій встановлено тоталітар.режим.

Парл.рес-ка пощир.в суч.умовах значно менше (Нім, Венгр., Індія, Ірландія, Італія, Латвія, Португалія).

^ Риси парл.рес-ки:

  1. глава д-ви – през-нт не є главою уряду і займає досить скромне місце в с-мі ор-нів вл., наділений рядом формальних повноважень;

  2. парл-нт є повновлад.ор-ном, який формує політично відповідальний перед ним уряд і сам вибирає през-нта, або це відбувається за його активної участі;

  3. главою уряду – прем’єр-міністром призначається лідер партії парл.б-сті, він формує уряд, склад якого затверджує як пр-ло парл-нт чи його палата, здійснює фактичну владу;

  4. вищий предс.ор-н контр.д-сть уряду, він може відправити у відставку уряд, виразити йому недовіру, якщо він втратить підтримку більшості у парл-нті. В цьому випадку през-нт має право за пропозицією уряду розпустити парл-нт і призначити дострокові вибори.

  5. діє інс-тут контра сигнатури, тобто акти президента набувають чинності тільки у випадку їх підписання главою уряду чи відповідними членами уряду і відповідальність за реалізацію даних актів несе не глава д-ви, а глава уряду чи відповідний міністр.

Змішана респ.форма правл-ня вперше виникла в Фр.у 1958 році, зараз діє в Румунії, Болгарії, Литві, в багатьох постсоціалістич.кр-нах.

В цій форми правл-ня поєд.елементи през.і парл.рес-ки.

^ Зміш.форму през.рес-ки мож.охар-зувати такими рисами:

А) през.рес-ки:

  1. През-нт обирається на прямих всезаг.виборах без уч.парл-нту.

  2. През-нт формує уряд на непарл.ос-ві, діє принцим несуміс-сті портфеля міністра і деп..мандата, але звичайно коли у парл-нт володіє п-вим вотума недовіру, то през-нт повинен узгодити свою волю із розстановкою сил у парл-нті і призначити головою уряду ос., яка користується довірою у парл-нті. Це може привести до ситуації, що проез-нт представляє одну політ.силу, а при ньому складається з осіб, які поділяють інші політ.погляди.

  3. Уряд фактично відповідальний перед през-нтом, а не перед парл-нтом. През-нт здійс.заг.кер-во урядом.

  4. Глава д-ви наділений широким колом повноважень, вплоть до надзвичайних, коли повноваження парл-нту є обмежені.

Б) парл.рес-ки:

  1. През-нт є главою д-ви, але не вик.вл. на чолі уряду стоїть прем’єр-міністр.

  2. Уряд формально-відповідальний перед парл-нтом чи його палатою.

  3. През-нт має право дострокового розпуску парл-нту.

В л-рі мож.зустріти термін теократична рес-ка – це рес-ка, в якій головним лідером є духовний глава д-ви, тобто ос., яка очолює домінуючу релігійну конфесію.

Напр..за к-цією Ісламс.рес-ки Іран 1979 р.передбачено посаду виборного през-нта, і крім того, кер-ка д-ви, яким є вища дух.ос.(імам чи факір), яка обирається Радою експертів в склад якої входять 93 священнослужителі. Якщо наступить смерть чи відсавка вищ.дух.особи,то об-ки кер-ка д-ви буде виконувати колег.ор-н, який складається з декількох десятків осіб та діє до обрання вищого дух.кер-ка д-ви.

Своєрідною гібридною формою правл-ня є Швейцарська конфедерація, в л-рі немає єдності до якої форми рес-ки її мож.віднести. Уряд Швейцарії – Федеральна Рада призначається парл-нтом і підзвітний йому. Уряд складається з 7ми міністрів, кожен з яких протягом 1 року викон.ф-ції През-нта, тобто вони можуть бути през-нтом 1 раз в житті 1 рік.

До своєрідної форми рес-ки віднос.також президентсько-мілітарну рес-ку, яка утв.після війс.переворотів, коли лідери армії ств.війс/революцій., війс/адм.раду і роблять свого лідера през-нтом, закріплюючи потім його призначення в своїх з-нах і к-ціях.

До числа екзотичних форм відносять рес-ку з по життєвою посадою през-нта (Рес-ка Малаві в Африці). Інколи по життєве президентство супроводжується передачею влади по спадку (в рес-ці Гаіті після смерті през-нта Дювальє його син Жан Клод став през-нтом) – монарх.елемент в рес-ці.


  1. ^ Форма державного устрою.


Територія кож.д-ви завжди певним чином організована, поділена на частини адм.чи політ.значення.з метою управління соц/ек.процесами і взаємодії з нас.

^ Форма держ.устрою (територіально-політич.устрій) – це сп-б територіальної орг-ції д-ви чи держав, які утв.союз, які обумовлює певні взаємовідносини інс-тів д-ви з ор-нами її складових частин.

Ця категорія також характеризує і об’єм прав, яким наділені складові частини д-ви.

Таким чином дане поняття дає відповідь на пит., яким чином поділена тер.д-ви,з яких частин вона складається, яке їх прав.положення, на яких принципах будуються взаємовідносини між центром і на місцях.

Існують три форми держ.устрою: 1. унітарна д-ва; 2. федерація - основні; 3. конфедерація. Деякі автори відносять до форм і автономію.


І. Унітарна д-ва (цілісна, проста, єдина)д-ва, яка немає у своєму складі держ/прав.утворень, в якій всі чи б-сть її частин є звичайними адм/тер.одиницями.

Унітарна д-ва має наступні ознаками:

    1. наявність єдиної законод.вл., загальної для всієї кр-ни;

    2. єдина вик.вл.;

    3. єдина суд.вл.(суд.с-ма);

    4. єдина к-ція, яка пошир.на всю тер.кр-ни;

    5. єдине з-во – прав.с-ма, обов.для всіх гр.-н на тер.кр-ни;

    6. тер.поділ на адм.одиниці, які не волод.політ.самостійністю, хоча й можуть існ.окремі автономні національно-держ.утворення з атрибутами власної державності, напр..АРК в У.;

    7. єдине гром-во.

В кож.з адм/тер.одиниць є свої ор-ни упр-ня: держ, які призначаються з центру чи обрані на місцях. Ці місц.ор-ни держ.вл.підчиняються інс-там центр.держ.вл.і підконтрольні їм.

К-сть ланок адм/тер.поділу може бути різ., напр..області та общини в Болгарії, регіони, департаменти, райони, общини у Фр...

^ За ступенем централізації розрізняють: 1) централізовані (Данія, Норвегія, Казахстан); 2) децентралізовані (Великобрит.) і 3) відносно децентралізовані д-ви (Португ., Ісп., Італія).

В централіз.унітар.д-ві у всі ланки адм/тер.поділу призначаються чиновники для управління ними з числа запропонованих місц.предс.ор-нами кандидатур.

В децентралізм.д-вах немає призначених на місцях предс-ків уряду, які б володіли компетенцією по управлінню. Місцеві посадові особи вибираються безпосередньо населенням. В децентралізованих унітар.д-вах чітко розмеж.компет.тер.одиниць вищого рівня і центр.вл., це обумовлює їх схожість з федератив.д-вами. Так відповідно до ст. 117 К-ції Італ.Рес-ки область може видавати законод.норми по 18 позиціям.

В децентралізм.унітарних д-вах межі між адм/тер.одиницями нищого рівня змінюються за домовленістю між ними без участі центру, в централіз.д-вах такі зміни потреб.згоди центр.ор-нів вл.

Відносно децентралізовані д-ви – на місцях утворюється два ор-ни: посадова особа, яка призначається урядом або президентом, як представник держ.вл, і ор-н місц.самовр. – рада, яку обирає населення, і яка у свою чергу обирає мера (Франція), це є д-ви з розвинутою адм/тер.автономією (Португалія, Іспанія, Італя).


ІІ. Федерація – це форма держ.устрою, яка являє собою складну (союзну) д-ву, що складається з держ.утворень, які володіють певною політ.самостійністю.

Складові фед.д-ви є суб-тами фед-ції і мають свій власний адм/тер.поділ. Суб-ти федерації можуть наз.по-різ.: штати (США, Індія), землі (Австрія, Нім.), провінції (Канада, Пакистан), кантони (Швейцарія), емірати (ОАЕ)...

Поряд із суб-тами фед-ції в їх склад можуть входити тер.утворення, які не мають статус суб-тів федерації (Напр..федеральний округ – столиця з прилягаючими територіями, округ Колумбія зі столицею Вашингтон в США), федеральні території, федеральні володіння (як пр-ло прибережні ос-ви).

В США є так звані асоційовані д-ви – Пуерто-ріко, Маршалові ос-ви.

Ці складові фед-ції не мають своїх к-цій, але в деяких випадках вони ств.місц.парл-нти, які видають місцеві з-ни, але вони в свою чергу потребують санкції призначеного губернатора.

В теп.час нарах.близько 30 фед.д-в, в яких проживає третина нас.планети.

Федерації поділяються на дог.і недог.

^ Договірні фед-ції ств.на ос-ві союзу, об’єд-ня не залеж.д-в, об’єд.чи вступу в союз держ.утворень чи політ.одиниць, які мають фактич., але не юр.ознаки державності.

^ Недоговірні федерації мають місце у випадках, коли центр.вл.надає значної самос-сті адм/тер.одиницям і вони перетворюються в суб-тів федерації. Такі суб-ти не мають власних к-цій, їх межі можуть змінюватися актами центр.влади, при цьому думка суб-тів вислуховується, але має лише консультатив.х-р.

Виділяють ознаки фед-ції абсолют.і факультативного х-ру:

А) до обов.ознак відносять:

  1. добровільність об’єд-ня держ.утворень в єдину д-ву;

  2. єдина тер.д-ви, утворена в рез-ті входження тер-рій суб-тів фед-ції;

  3. симетричний конст.статус суб-тів фед-ції і їх рівноправність;

  4. розмежування компет.між союзом (центром) і суб-тами фед-ції;

  5. наявність дворівневої с-ми з-ва (фед-ції і її членів);

  6. існ-ня самос.с-ми ор-нів законод.і вик.вл.суб-тів фед-ції;

  7. наяв-сть єдиного федерального гр-ва.

Б) до обов.ознак, які зустріч.на практиці віднос.:

  1. наяв-сть власної к-ції суб-тів фед-ції;

  2. наяв-сть власної суд.с-ми на регіонально-суб’єктному рівні;

  3. можл-сть встановлення гр.-ва суб-та фед-ції;

  4. асиметрич.конст.статус членів фед-ції.

Разом з тим, суб-ти федерації не д-вамиу власному розумінні цього слова, вона не мають суверенітету, права однобічного виходу з федерації, юридично позбавлення права брати участь у міжнародному спілкування. У випадку поруш.к-ції чи з-ва вл.має п-во застос.примус.заходи по відношенню до суб-та фед-ції.

В деяких д-вах передбачено п-во федеральної інтервенції – озброєне чи поліцейське втручання з метою відновлення порядку (для б-би з масовими безпорядками, напр..в Аргентині воно застос.більше 200 разів). Ос-вою такого втручання може бути збереження нац.цілісності, загроза публ.порядку..

Залежно від ролі нац.фактора у визначенні стр-ри фед-ції розрізняються на ті, які організовані: 1) на територіальній ос-ві (Австралія, Австрія, США, Венесуела, Аргентина, Мексика); 2) на нац.ос-ві (Бельгія, Пакистан); 3) на змішаній національно-територіальній ос-ві (Канада, Швейцарія).

В ос-ві розподілу компетенції між центром і суб-тами фед-ції лежить співвідношення 4-ьох елементів: 1) виключної компетенції федерації; 2) виключної компет.суб-тів; 3) спільної компет.фед-ції і її суб-тів; 4) повноваження, не охоплені жодним з перелічених елементів.

Можна виділити такі осн. варіанти розподілу компетенції:

  1. К-ція встановл.виключ.компет.фед-ції, а всі ін.пит.виріш.її суб-ти, або може бути встановл., які пит.суб-ти фед-ції не можуть вирішувати (19 пунктів перераховано в К-ції Ефіопії 1994 року).

  2. Встановл.виключ.компет.суб-тів фед-ції, в яку фед.ор-ни не можуть втручатися (к-ція США, Швейцарії).

  3. К-ція встановл.дві сфери компетенції фед-ції та її суб-тів (Аргентина, Канада).

  4. Вказується компетенція фед-ції, її суб-тів і спільна компет (К-ція Індії, 1949 року).

  5. К-ція дає перелік тільки федеральної і спільної компет., виключ.компет.суб-тів не існ. (Нігерія).


ІІІ. Конфедерація – це пост.союз д-в, об’єд.певною метою чи ціллю.

Це може бути війс., митний, ек.союз.

Конфедерація може мати свій парл-нт, главу конф-ції, уряд, але акти заг.ор-нів не діють на територіях д-в членів, ці акти вступ.в силу тільки після їх ратифікації відп.ор-нами держав-членів, які можуть їх і відхилити.

Вважається, що в суч.умовах конфедерацій немає, окремі елементи має британська співдружність, оскільки главою д-ви вважається британський монарх, представлений генерал-губернатором на місцях (Канада, Ямайка, Австралія), хоча в ін.кр-нах є свої президенти (Індія, Кенія). Подібні елементи притаманні європейському союзу, в якого є свій Європарламент, який обирається безпосередньо гром-нами д-в-членів.

Різниця між федерацією і конфедерацією:

  • Відмінність у закріпленні зв’язків:

    • федерація – конституція;

    • конфедерація – договір;



    • федераці – об’єд-ня держ/прав.х-ру (єдина тер.);

    • конфедерація є об’єднанням міжнародно-прав.х-ру (немає єдин.тер.);



    • у федерації є єдине гром-во;

    • у конфедерації немає єдин.гром-ва, а є гром-во окрем.д-в, які ств.союз;



    • у федерації єдині ор-ни влади;

    • у конфедерації – ств-ся ор-ни для реалізації мети конфедеративного об’єднання;



    • у федерації існує єдина стр-ра ЗС;

    • у конфедерації єдності ЗС немає, крім випадку наявності спільної війс.мети;



    • у федерації єдина фін/кредитна сис-ма і політика;

    • у конфедерації немає єдиної фін/кредит.с-ми, вона існує за рахунок внесків держав-учасників.


IV. Автономія означає п-во самос.здійс-ня держ.вл.чи упр-ня, надане к-цією тій чи ін.частині д-ви, тобто широке внутр.самоуправління регіону (території) д-ви, наділення його особливими п-вами в сфері місц.самоврядування, к-ри.

Осн.види автономії:

    • політична;

    • територіальна;

    • національно-культурна (персональна).

Політична автономія – її суб-ти мають майже всі зовн.ознаки д-ви – парл-нт, уряд, гром-во, місц.з-во...в т.ч.державно-правову символіку, вони мають право приймати відповідні норм/прав.акти, але вони не мають свого суверенітету, права виходу з автономії.

Напр.. Пн.Ірландія, в якій дво-палатний парл-нт, нижня палата якого обирається населенням, а верхня – призначається британським Парл-нтом

^ Територіальна автономія – означає певну ступінь самостійності всіх чи більшості територіальних частин д-ви незалежно від складу населення. Її суть поляг.у внутр.самоуправлінні певного регіону (території), які відрізняються соціокультурними, побутовими, історичними, лінгвістичними, рідше – національними особливостями. Напр.. Сицилія і Сардинія в Італії...

Автономні регіони володіють самостійнісю у вирішенні питань освіти, к-ри, соц.сфери, місцевого гос-ва, але меншою самостійністю ніж політич. автономії.

Предс.ор-ни держ.вл.в автономії мають обмежені повноваження, акти, які вони прийм.повинні відповідати заг/нац.з-ву. Вик.ор-ни вл.контролюються центр.урядом.

Нац/культ.автономія – надання особл.додаткових п-в нац.меншинам, які проживають дисперсно, для роз-ку і збереж.мови, нац.к-ри, традицій.

Напр.. вірмени, курди, турки активно використовують ці форми автономій.


  1. ^ Політичний режим.


Політич.режим – це сукуп-сть реальних засобів і методів, за допомогою яких здійснюється держ.вл., реальний порядок взаємовідносин частин держ.мех-зму.

Політ.режим включає д-сть і ор-нів д-ви, і партій, і сусп.орг-цій, і статус гром-н.

^ Види політичного режиму: 1) демократи.; 2) недемократич. (фашистський, тоталітар., авторитарний).

Демократич.режим полягає у домінуванні інс-тута дем-тії.

Ознаки дем.режиму:

  1. прийняття рішень більшістю з врахуванням інтересів меншості;

  2. існ-ня прав.д-ви і гром.с-ва;

  3. виборність і змінність центр.і місц.ор-нів вл., їх підзвітність виборцям;

  4. «силові» стр-ри знаходяться під цивільним контролем;

  5. широке використання методів переконання і примусу;

  6. проголошення і реальне забезпечення прав і свобод л-ни і гром-на, рівність громадян перед з-ном;

  7. існ-ня політ.плюралізму, в т.ч.багатопартійності, легальної політ. опозиції;

  8. гласність, відсутність цензури;

  9. реальне здійснення принципу розподілу влад;

Демократія може бути а) пряма (безпосередня) і б) представницька.

^ Пряма дем-тія дозволяє здійснювати вл.самим народом, без політ.посередників. Вона здійс.через вибори на ос-ві всезаг.виб.п-ва, референдуми, збори гром-н, петиції гром-н, мітинги, демонстрації, всенародні обговорення.

До сильних сторін прямої демократії відносять ті, що вона 1) дає більше можл-тей для вираження інтересів гром-н і їх участі в сусп/політ.ж-ті; 2) в більшій мірі забезпечує повну легітимізацію влади; 3) дозволяє до певної міри контролювати політ.еліту.

Серед недоліків називають: 1) відсутність стійкого бажання у більшості нас.займатися політ.і управлінь.д-стю; 2) складність і дороговизна проведення держ/сусп.заходів; 3) низька ефективність рішень, які приймаються внаслідок непрофесіоналізму більшості «правителів».

^ Представницька демократія дозволяє здійс.вл.предс-ками народу – деп.-тами, ін.виборними ор-нами держ.вл., які покликані виражати інтереси різ.класів, соц.груп, політ.партій, гром.орг-цій.

До переваг предст.дем-тії відносять те, що вона: 1) дає більше можл-тей для прийняття ефектив.рішень, оск.в цьому процесі беруть уч.професіонали, компетентні особи; 2) більш раціонально організовує політ.с-му, яка дозволяє кожному займатися своєю справою.

Недоліками є: 1) можл-сть зловживання владою, розвитку бюрократі, корупції; 2) відрив виборних предс-ків від народу; 3) прийняття рішень в інтересах не більшості, а номенклатури, крупного капіталу, лобістів...

Демократи.режим також може бути різ.видів:

  1. ліберально-дем (на першому місці особа, її п-ва і свободи, а роль д-ви захищати ці п-ва);

  2. консервативно-демократич. (опирається не стільки на к-цію, як на політ.традиції).

Недемократич.(тоталітар.)режим характеризується абсолютним контролем д-ви над усіма сферами сусп.ж-тя, повним підкоренням людини політичній владі і домін.ідеології. Тобто ознаки дем-зму відсутні.

Осн.х-ки тоталітар.політ.режиму:

  1. д-ва прагне глобального домінування над всіма сферами сусп.ж-тя, до всеохоплюючої влади;

  2. с-во повністю відчуджене від політ.влади, але воно не усвідомл.цього;

  3. монопольний держ.контроль над ек-кою, засобами мас.інформації, к-рою, релігією, вплоть до прив.ж-тя;

  4. держ.вл.формується бюрократичним сп-бом і недоступна для контролю з боку д-ви;

  5. домінуючим методом управління є насилля, примус, терор; домінування однієї партії, фактичне її зрощення із д-вою, заборона легал.д-сті опозицій.сил;

  6. п-ва і свободи л-ни і гром-на носять декларатив., формал.х-р, відсутні гарантії їх реалізації;

  7. фактично усувається політ.плюралізм;

  8. централізація держ.вл.на чолі з диктатором і його оточенням.

Особл.різновидом тоталітар.режиму виступ.фашистський режим, яких хар-зується війс.антидемократизмом, антипарламентаризмом, расизмом, Влада тримається на культі вождя, застосуванні насилля.

Вперше виник.в Італії в 1922 р., прагнення відродити Римс.імперію, в Нім. 1933 р. – прагнення забезпечити домінування арійської раси.

Після 1945 р.застос.термін неофашистський режим, напр.. в Чілі під час правл-ня генерала Піночета 1973-1988 (цей режим немає таких крайніх рис, як масові вбивства, конц.табори, але всі риси фашист.режиму йому притаманні).

Різновидом тоталітарного режиму є конст/авторитарний чи монократичний (вдада однієї л-ни). Для нього хар.формальна атрибутика дем.д-ви (к-ція, вибори), але вона несуттєва. Осн.вл.належить одній групі чи політ.лідеру. Напр.. Дем.Рес-ка Конго, Камерун... При чому лідери в цих д-вах міняються, але суть вл. – ні.

Недем.є расистські режими, які існували напр..в ПАР, вл.належ.ос., які віднос.до однієї (білої) раси.

^ Авторитарний політ.режим – компроміс між тоталітар.і дем., режим, в якому вл.здійс-ся певною особою (класом, партією, елітною групою) при мінімальній участі народу.

^ Осн.хар-ки автори тар.політ.режиму:

  1. в центрі і на місцях здійснюється концентрація влади в руках одного чи декількох взаємозв’язаних ор-нів д-ви (чи одного сильного лідера), при повному відчудженні народу від реалізації держ.вл.;

  2. ігнорується, обмежується принцип поділу вл.;

  3. роль предс.ор-нів обмежена, хоч вони можуть й існ.;

  4. суд виступає допміж.інс-том, поряд можуть існ.і поза суд.ор-ни;

  5. звужена сфера дії принципів виборності держ.ор-нів і посад.осіб, підзвітності і підконтрольності їх населенню;

  6. домінують командні і адм.методи упр-ня, але відсутній масовий терор;

  7. зберігається цензура, «напівгласність»;

  8. допускається частковий плюралізм;

  9. п-ва і свободи л-ни і гром-на проголошуються, але реально забезпечуються не повністю;

  10. «силові» стр-ри сус-ву непідконтрольні і як пр-ло використовуються в політ.цілях;

Різновидом авторитарного режиму можна назвати клерикальний, при якому має місце домінування релігійної знаті.

Схожі:

Тема форми держави у зарубіжних країнах iconТема глава держави у зарубіжних країнах
Держави – це посадова особа чи орган, який займає верховне місце в системі органів держави, є найвищим представником країни на її...
Тема форми держави у зарубіжних країнах iconТема парламент в зарубіжних країнах
Поняття та етапи розвитку парламенту І парламентаризму. Місце І роль парламентів у системі влади в зарубіжних країнах
Тема форми держави у зарубіжних країнах iconОблік у зарубіжних країнах”
Методичні вказівки щодо виконання контрольних робіт з навчальної дисципліни “Облік у зарубіжних країнах” для студентів заочної форми...
Тема форми держави у зарубіжних країнах iconП лан семінарського заняття №1 на тему: поняття, предмет, метод І система конституційного права зарубіжних країн. Джерела конституційного права у зарубіжних країнах
Гураль П. Ф., Левицька Г. Р. Конституції та конституціоналізм в зарубіжних країнах. Львів, 1997. с. 4-14
Тема форми держави у зарубіжних країнах iconТема 10 уряди в зарубіжних країнах
Поняття уряду є неоднозначним, так як в різних країнах він виконує неоднакові функції, є різним за способом формування та за місцем...
Тема форми держави у зарубіжних країнах iconТема: «Парламенти в зарубіжних країнах»

Тема форми держави у зарубіжних країнах iconТема поняття, предмет, метод І система конституційного права зарубіжних країн. Джерела конституційного права у зарубіжних країнах
Норми К. П., які регул відносини виконавчо-розпорядчої влади – основа адм.І фін права
Тема форми держави у зарубіжних країнах iconАудит у зарубіжних країнах”
Методичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни “Аудит у зарубіжних країнах” для студентів денної та заочної форм...
Тема форми держави у зарубіжних країнах iconАудит у зарубіжних країнах ”
Методичні вказівки щодо практичних занять з навчальної дисципліни “Аудит у зарубіжних країнах” для студентів денної та заочної форм...
Тема форми держави у зарубіжних країнах iconОблік у зарубіжних країнах ”
Методичні вказівки щодо практичних занять з навчальної дисципліни “Облік у зарубіжних країнах” для студентів денної та заочної форм...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи