Тема глава держави у зарубіжних країнах icon

Тема глава держави у зарубіжних країнах




Скачати 103.8 Kb.
НазваТема глава держави у зарубіжних країнах
Дата25.09.2012
Розмір103.8 Kb.
ТипДокументи

Тема 8.

ГЛАВА ДЕРЖАВИ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ


  1. Поняття і юридична природа інституту глави держави у зарубіжних країнах.


Глава держави – це посадова особа чи орган, який займає верховне місце в системі органів держави, є найвищим представником країни на її території та поза її межами, символ єдності нації і держави.1

Тобто це конституційний орган і одночасно вища посадова особа, яка здійснює верховне представництво держави у міжнародних відносинах і внутрішньополітичному житті країни.

В системі вищих органів державної влади глава держави займає провідне місце, оскільки він очолює всю державну систему і має широкі повноваження. Тобто глава держави очолює і представляє державу.

Конституційно-правовий статус глави держави залежить від форми правління і характеру політичного режиму в тій чи іншій державі.

Навіть в країнах з однією і тою ж формою правління політична роль і об’єм повноважень глави держави можуть серйозно відрізнятися.

Глава держави може очолювати виконавчу владу (США, Єгипет), бути частиною представницького органу (Великобританія, Індія) та не належати до жодної із гілок влади (Німеччина, Італія).

Глава держави може бути символом державності (Японія), владним арбітром по відношенню до інших інститутів держави (Франція) та одноособовим повновладним главою (Оман, Саудівська Аравія).

В якості глави держави можуть виступати:

    1. Спадковий монарх (король, цар, імператор, султан, шах, герцог, великий герцог і т.д.)

  • у країнах з монархічною формою правління;

  • монарх має право на особливий титул, кий носить лише одна особа в державі, право на особливі ритуали і титули влади, право на утримання з бюджету, в тому числі на утримання свого королівського двору, в багатьох країнах монархи не платять податків;

  • влада монарха юридично вважається непохідною від будь-якого іншого органу;

  • монарх здійснює свою державну владу за власним правом і вважається джерелом всієї державної влади (суверен);

  • ця прерогатива монарха пронизує все державне управління, тобто, жоден акт державної влади не здійснюється проти або мимо влади монарха;

  • в деяких країнах монарх фактично обмежений у здійсненні влади в державі, це зокрема стосується парламентських монархій, тобто монарх є лише символом держави, який не має реальних повноважень;

  • рідко, але зустрічаються інститути виборного монарха, який обирається на певний строк (Малайзія, ОАЕ).

  1. Виборний президент

    • Це є посадова особа, яка законно обіймає цю посаду протягом певного терміну, обрана на прямих чи непрямих виборах;

    • На пост глави держави може бути обраним будь-який громадянин, який відповідає встановленим в конституції і законі вимогам;

    • Відомий інститут пожиттєвого президентства, але це виняток із загального правила.

  2. Колегіальний орган

  • Главою держави може бути не лише одна особа, оскільки, наприклад у Швейцарії функції глави держави і уряду здійснює Федеральна Рада Швейцарії, яка складається із 7 чоловік, які обираються на 4 роки. Головує на Федеральних зборах Швейцарії Президент, який обирається з числа 7-ми членів Федеральної Ради на 1 рік.

  1. Глава держави за сумісництвом

  • Таку функцію виконує, наприклад, глава уряду в – прем’єр-міністр в землях ФРН.

  1. Генерал губернатор

  • Прерогативи глави держави можуть здійснюватися посадовими особами, які діють від імені монарха в одній із держав, що входять в унію (наприклад в Австралії, Новій Зеландії, які утворюють унію із Великобританією, ці функції виконує генерал-губернатор і лейтенант-губернатор, які призначаються монархом за рішенням парламенту кожної із цих держав);

  • Тобто він представляє монарха і, таким чином, «ніби являється» главою держави з певними застереженнями.

  1. Узурпатор

  • Особо, яка здійснює функції глави держави без правових на це основ чи в силу свавільних основ;

  • Як правило ними виступають військові, які очолюють військовий переворот та проголошують себе верховним начальником, главою держави ...

  1. Племінний вождь

  • Є главою держави легально, за традицією народу.

Функції глави держави при спадкуванні престолу чи під час тимчасової недієздатності монарха можуть бути передані регенту чи регентській раді.


^ 2. Порядок заміщення глави держави у зарубіжних країнах.


Влада монарха спадкова.

Порядок престолонаслідування встановлюється у конституції та конституційних законах і доповнюється звичаями тої чи іншої держави.

Системи престолонаслідування:

      1. салічна (Японія, Бельгія, Норвегія)

        • спадкування престолу здійснюється тільки по чоловічій лінії;

      2. кастильська (Великобританія, Данія, Іспанія, Нідерланди)

  • жінки не виключаються з черги престолонаслідників, але перевага все ж у чоловіків, тобто молодший брат виключає з черги старшу сестру;

      1. скандинавська (Швеція)

  • право на престолонаслідування мають і жінки, і чоловіки.

      1. австрійська (існувала в минулому, на практиці за останні століття ця модель не застосовувалась)

  • жінки могли спадкувати трон при умові, що у всіх поколіннях даної династії немає чоловіків

      1. Мусульманська - система престолонаслідування у арабських державах має свою специфіку

  • Трон спадкується не певною особою, а правлячою сім’єю, яка сама вирішує, хто з родичів займе престол.

  • наприклад в Кувейті на престол може бути призначений будь-який син монарха;

  • є країни, в яких на престол може бути призначений будь-який родич монарха.

      1. племінна

  • монарха призначає племінна рада з числа синів покійного вождя (Свазіленд).

      1. особливості спадкування престолу існують в Непалі, Бутані та деяких інших країна, коли трон хоча і спакується певною династією, але король за життя визначає майбутнього спадкоємця, не обов’язково старшого сина.

      2. обрання монарха

  • є країни, в яких монархи обираються (Малайська Федерація).



Для обрання на посаду президента до кандидата висуваються певні умови:

            • громадянство держави, при чому в деяких країнах є вимога про те, що кандидат повинен бути не натуралізованим громадянином, а народженим в даній країні чи від громадян цієї країни;

            • досягнення певного віку (як правило 35 років, але наприклад в Нікарагуа – 25 років, Венесуела – 30 років, Китай – 45 років; Італія – 50 років), інколи встановлюється і верхня межа віку – наприклад, в Намібії – 65 років;

            • певний термін проживання в даній країні – в Болгарії – 5 років, в США – 14 років, в Грузії – 15 років;

            • можуть ставитися й інші вимоги, наприклад до кандидата в президенти Нігерії ставиться вимога про наявність середньої освіти, в Терції, Азербайджані – вищої освіти, на Філіппінах кандидат повинен вміти читати і писати.

^ Кандидат в президенти може бути висунутий:

А) групою виборців (наприклад, не менше 500 осіб в Франції, але вони повинні бути членами парламенту, місцевих рад, місцевих рад департаментів, територіальних зборів заморських територій, мерами міст).

Б) політичними партіями, виборчими об’єднаннями, блоками;

В) членами парламенту (наприклад, не менше 50 членів парламенту в Угорщині мають право висунення кандидата на посаду президента).

Реєстрація кандидата в президенти часто супроводжується внесенням виборчої застави.

Системи обрання Президентів:

          1. прямі вибори (Мексика, Франція)

            • голосують всі виборці, внесені до списку виборців.

          2. непрямі вибори

а) спеціальна виборча колегія обирає Президента;

б) населення голосує за виборщиків, які обирають президента (наприклад, 538 виборщиків обирає Президента США по мажоритарній системі відносної більшості); при цьому способі результати виборів відомі ще до голосування виборщиків, після підрахунку їх партійної приналежності;

          1. багатоступеневі вибори

            • коли парламент обирає Президента, але перед тим народ обирає парламент (такі вибори глави держави мають місце у парламентських республіках).

В деяких країнах переобрання президентом однієї і тої ж особи на повторний термін обмежене двома строками підряд (Німеччина, США), в інших країнах такі обмеження відсутні взагалі (Єгипет, Франція, Сирія). В Аргентині президент може бути обраним двічі – перший раз на 6 років, а другий раз на 4 роки. В Мексиці, Болівії, Еквадорі – президент може обіймати цю посаду лише протягом одного терміну


          1. ^ Повноваження глави держави.


У різних сферах державної діяльності глави держав наділяються загальними повноваженнями, які можна розбити на декілька груп:

  1. представницькі повноваження (всередині і за межами країни):

    • право підпису міжнародних договорів;

    • право безпосереднього звернення до глав іноземних держав та урядів;

    • призначення дипломатичних представників;

    • здійснення акредитації представників у зарубіжних країнах;

    • виступ з офіційними зверненнями до парламенту та посланнями до нації;

  • Напр.. в США щорічні послання Президента розглядаються як виклад політичної прогарами урядової діяльності на майбутній період.

    • в деяких країнах до повноважень Президента віднесено оголошення війни і підписання мирних договорів.

  1. повноваження пов’язані із управлінням справами держави:

  • в законодавчій сфері:

    • право скликання сесій парламенту, в тому числі надзвичайних сесій;

    • право дострокового розпуску парламенту;

    • законодавча ініціатива (в США Президент такого права немає);

    • право вето на законопроекти;

    • опублікування законів;

    • право звернення в органи конституційного контролю щодо конституційності того чи іншого акту;

  • в сфері виконавчої влади:

    • призначення глави уряду і прийняття його відставки;

    • участь у Формуванні уряду;

    • вирішення стратегічних питань військового управління, як військовим головнокомандуючим збройних сил;

    • введення особливих режимів управління (у федеративних державах);

    • видання власних нормативних актів (у країнах з парламентською формою правління вони часто потребують контрасигнатури).

  • в судовій сфері:

  • призначення на судові і вищі судові посади;

  • сприяння у виконанні рішень судів;

  • та інші.

  1. Повноваження з конкретизації правового статусу особи:

  • вирішення питань громадянства;

  • надання політичного притулку;

  • здійснення права помилування та пом’якшення покарання;

  • здійснення нагород;

  • присвоєння почесних, спеціальних і вищих військових звань.

  1. Надзвичайні повноваження:

  • проголошення надзвичайного стану, в зв’язку із чим глава держави вправі приймати акти, які мають силу закону.

Що стосується повноважень глав держав конкретних країн, то вони відрізняються, залежно від форми правління в тій чи іншій державі.

  • ^ В президентських республіках формує склад уряду, який є йому підзвітний (США, Аргентина, Мексика, Венесуела). Система влади побудована на принципі чіткого розподілу компетенції гілок влади, тому президент не може розпустити парламент, а парламент не може відправити у відставку уряд, сформований президентом.

  • У президенсько-парламентських республіках глава держави пропонує склад уряду і кандидатуру прем’єр-міністра, які затверджується Парламентом. Силові міністри і міністр внутрішніх справ підзвітні президентові. Він не є главою виконавчої влади, а розглядається як арбітр у суперечках між іншими гілками влади та державними органами. (Франція, Португалія, Росія).

  • У парламентській республіці роль президента зводиться до представницьких, церемоніальних функцій, президент лише формально затверджує політичні рішення, прийняті урядом чи парламентом. Глава держави не впливає на склад і політику уряду, який підзвітний Парламенту.

  • В абсолютній монархії монарх наділений всією повнотою влади. Посада прем’єр-міністра якщо і є, то її займає як правило один із ближніх родичів монарха.

  • В дуалістичні монархії повноваження монарха також досить широкі, він підбирає і назначає міністрів, очолює уряд, але завжди є ще посада прем’єр-міністра.

  • А в конституційній монархії монарх наділений найменшими повноваженнями. Склад уряду визначається парламентською більшістю, кандидатури міністрів підбирає лідер партії. Королівською прерогативою є так звані «сплячі повноваження» - розпуск парламенту, відставка прем’єр-міністра, введення військового стану. Він лише підписує акти, підготовлені парламентом. Право вето щодо законів парламенту передбачено не за всіма монархами (Японія, Іспанія), а якщо й передбачено, то практично не застосовується.

  • Наприклад, хоча король Великобританії має право вето щодо законів, прийнятих парламентом, але вже три століття таке право ним не застосовується.



^ 5. Віповідальність глави держави у зарубіжних країнах


Конституції передбачають обов’язки президента і містять певні заборони.

Президент не може суміщати посади і мандати, брати участь в керівництві акціонерних компаній, набувати державне майно.

В деяких країнах на період президентства він припиняє своє членство у політичній партії.

Часто президент може покидати країну лише з дозволу парламенту.

Президент як правило користується недоторканістю, його не можна притягнути до адміністративної відповідальності, кримінальне покарання можливе тільки після процедури імпічменту. В багатьох раїнах до президента може бути пред’явлений цивільний позов, а також цивільні позови до держави можуть бути звернені до Президента як до представника держави.

Президент несе відповідальність за вчинення таких дій як державна зрада, хабарництво та за інші тяжкі злочини.

Кримінальна відповідальність наступає лише після усунення президента з поста, при чому передбачена спеціальна процедура такого усунення.

Наприклад, в США обвинувальне рішення приймає нижня палата, а судить президента, тобто приймає рішення про усунення його з посади – Сенат.

В деяких країнах процедура імпічменту ускладнена, в ній беруть участь верховні суди, які дають свої висновки (Казахстан), рішення приймаються кваліфікованою більшістю голосів членів парламенту.

В деяких країнах застосовуються інші процедури, ніж імпічмент.

Наприклад, в Словаків президент може бути усунутий з посади парламентом за дії, направлені проти демократичного устрою, цілісності держави більшістю у три п’ятих голосів.

В Румунії. Азербайджані таке рішення приймається більшістю парламенту, але виноситься на референдум, яким приймається остаточне рішення.

В Австрії та Ісландії президент може бути відкликаний з посади виборцями, (але така процедура не застосовувалась жодного разу).

В Франції та Польщі парламент приймає рішення про обвинувачення, а судить президента особливий суд.

Монарх як королівська особа не несе політичної, цивільної, кримінальної і адміністративної відповідальності за свої дії.

Конституції як правило проголошують монархів недоторканою особою. Але на практиці були випадки страти королів, зокрема під час англійської і французької буржуазних революцій в 17-18 ст., засудження скинутого в результаті перевороту імператора Центральноафриканської республіки у 1979 році, життєве ув’язнення в темницях монархів мали місце в мусульманських країнах.

1 Осавелюк А.И. Современный механизм системы сдержек и противовесов в зарубежных государствах // Государство и право. – 1993. - № 12.




Схожі:

Тема глава держави у зарубіжних країнах iconТема парламент в зарубіжних країнах
Поняття та етапи розвитку парламенту І парламентаризму. Місце І роль парламентів у системі влади в зарубіжних країнах
Тема глава держави у зарубіжних країнах iconТема: «Виконавча влада: глава держави і уряд»
Повноваження органів виконавчої влади зарубіжних країн у сфері національної безпеки
Тема глава держави у зарубіжних країнах iconТема форми держави у зарубіжних країнах
Під формою д-ви розуміють сукуп-сть основних структурноутворюючих зовнішніх ознак орг-ції І д-сті держ вл
Тема глава держави у зарубіжних країнах iconП лан семінарського заняття №1 на тему: поняття, предмет, метод І система конституційного права зарубіжних країн. Джерела конституційного права у зарубіжних країнах
Гураль П. Ф., Левицька Г. Р. Конституції та конституціоналізм в зарубіжних країнах. Львів, 1997. с. 4-14
Тема глава держави у зарубіжних країнах iconТема 10 уряди в зарубіжних країнах
Поняття уряду є неоднозначним, так як в різних країнах він виконує неоднакові функції, є різним за способом формування та за місцем...
Тема глава держави у зарубіжних країнах iconТема: «Парламенти в зарубіжних країнах»

Тема глава держави у зарубіжних країнах iconТема поняття, предмет, метод І система конституційного права зарубіжних країн. Джерела конституційного права у зарубіжних країнах
Норми К. П., які регул відносини виконавчо-розпорядчої влади – основа адм.І фін права
Тема глава держави у зарубіжних країнах iconОблік у зарубіжних країнах ”
Методичні вказівки щодо практичних занять з навчальної дисципліни “Облік у зарубіжних країнах” для студентів денної та заочної форм...
Тема глава держави у зарубіжних країнах iconАудит у зарубіжних країнах”
Методичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни “Аудит у зарубіжних країнах” для студентів денної та заочної форм...
Тема глава держави у зарубіжних країнах iconОблік у зарубіжних країнах”
Методичні вказівки щодо виконання контрольних робіт з навчальної дисципліни “Облік у зарубіжних країнах” для студентів заочної форми...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи