Тема: Об’єктивна сторона злочину icon

Тема: Об’єктивна сторона злочину




Скачати 62.32 Kb.
НазваТема: Об’єктивна сторона злочину
Дата25.09.2012
Розмір62.32 Kb.
ТипДокументи

Тема: Об’єктивна сторона злочину

1. Поняття, ознаки і значення об'єктивної сторони злочину

Злочин, як будь-який акт вольової поведінки людини, являє собою психофізичну єдність зовнішньої (фізичної) і внутрішньої (психічної) сторін діяння. Зовнішня сторона – це прояв людської поведінки в об’єктивній дійсності, що виражається у формі дії чи бездіяльності, спрямовані зміну соціального середовища. Внутрішня – це психічні процеси, які відбуваються у свідомості людини, характеризують її волю і детермінують поведінку. Ознаки притаманні зовнішній стороні, належать до ознак об’єктивної сторони, а які властиві внутрішній стороні – до ознак суб’єктивної сторони.

^ Об’єктивна сторона складу злочину – це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону злочину і характеризують суспільно-небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його шкідливі наслідки та причино вий зв’язок між діянням та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину.

^ Ознаками об'єктивної сторони злочину виступають: суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), суспільно небезпечні наслідки, причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками, місце час, спосіб, знаряддя, засоби, а також обстановка вчинення злочину.

Усі ознаки об'єктивної сторони злочину з погляду їх описування (закріплення) у диспозиціях статей Особливої частини КК можна поділити на дві групи: обов'язкові (необхідні) і факультативні.

До обов'язкових ознак належить діяння у формі дії або бездіяльності. Без діяння, інакше кажучи, без конкретного акту суспільно небезпечної поведінки людини, не може бути вчинений жоден злочин. Діяння завжди або безпосередньо вказується в диспозиції статті Особливої частини КК. або однозначно випливає з її змісту і, таким чином, виступає обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину. Тому встановлення ознак такого діяння (дії чи бездіяльності) є обов'язковим у кожній кримінальній справі.

До факультативних ознак об'єктивної сторони складу злочину належать: суспільно небезпечні наслідки, причинний зв'язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місце, час, обстановка, спосіб і засоби вчинення злочину. Ці ознаки, фактично притаманні злочину як явищу реальної дійсності, далеко не завжди вказуються в законі як ознаки конкретного складу злочину.

2. Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність)

1. ^ Термін «діяння» вживається в КК, теорії і судовій практиці в подвійному значенні:

а) у статті 11 за допомогою цього терміна визначається поняття злочину, що, таким чином, охоплює всі ознаки, властиві злочину, тобто вживається як синонім терміна «злочин»;

б) термін «діяння» застосовується тільки для характеристики однієї з ознак об'єктивної сторони, тобто дії або бездіяльності. При аналізі цієї ознаки складу злочину має йтися саме про друге значення терміна «діяння».

Поняття «діяння» визначається такою сукупністю ознак: діяння повинне бути суспільно небезпечним і протиправним, конкретним свідомим і вольовим актом поведінки людини.

^ Дія — це активна, свідома, суспільно небезпечна, протиправна поведінка суб'єкта.

Бездіяльність — це вольова пасивна поведінка особи, що полягає у не вчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла виконати в даних конкретних умовах.

Бездіяльність повинна бути суспільно небезпечною і протиправною, свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Обов'язковою умовою кримінальної відповідальності особи за бездіяльність є 1) наявність у неї обов'язку діяти певним чином і 2) наявність у даних конкретних умовах реальної можливості діяти в такий спосіб.


3. Непереборна сила, непереборний фізичний примус, психічний примус та їх значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність за суспільно небезпечну дію або бездіяльність.

Але трапляються ситуації, коли у вчинених особою дії або бездіяльності її воля не виявляється, а тому психофізична єдність діяння відсутня. У таких випадках через наявність певних обставин вчинене діяння (дія чи бездіяльність), в якому відсутній прояв волі самого діяча, втрачає свій кримінально-правовий характер. Отже, тут відсутнє і саме діяння (дія чи бездіяльність) як ознака об'єктивної сторони злочину. До таких обставин належать:

  1. непереборна сила;

  2. непереборний фізичний примус (насильство);

  1. психічний примус, що відповідає вимогам крайньої необхідності.

Непереборна сила — це надзвичайна і нездоланна в даних умовах обставина, під якою розуміється дія сил природи, механізмів, людей, звірів та інших факторів, через які особа реально позбавлена можливості виконати покладений на неї обов’язок.

. У діянні, вчиненому під впливом непереборної сили, відсутня воля особи, і за таке діяння кримінальна відповідальність наставати не може.

Під непереборним фізичним примусом розуміють такий протиправний фізичний вплив однієї людини на іншу (насильство — застосування фізичної сили, заподіяння ударів, побоїв, тілесних ушкоджень тощо), що цілком паралізує волю особи, яка зазнала насильства, внаслідок чого вона була позбавлена можливості вибрати бажаний варіант поведінки і вчинила в результаті насильства такі рухи, якими була заподіяна шкода іншій особі або не вчинила тих дій, які вона повинна була зробити в даній ситуації. Якщо фізичний примус був непереборним, то у вчиненому діянні особи немає прояву його волі. У разі непереборного фізичного примусу у особи немає дії чи бездіяльності в кримінально-правовому значенні, внаслідок чого виключається її кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 40).

Якщо ж фізичне насильство було переборним, тобто коли особа вчинила які-небудь суспільно небезпечні дії під впливом фізичного насильства, що не виключало можливості особи керувати своїми діями, то в цьому випадку питання про відповідальність вирішується за правилами крайньої необхідності (ч. 2 ст. 40). Однак такий фізичний примус повинен розглядатися як обставина, що пом'якшує покарання (п. 6 ст. 66).

^ Психічний примус — це вимога вчинити певні дії або, навпаки, не вчинити тих або інших дій, які у даній ситуації повинні бути вчинені, під загрозою застосування фізичного насильства, заподіяння матеріальної чи моральної шкоди. У разі психічного примусу має місце погроза або залякування особи, яка піддалася примусу, для того, щоб примусити її діяти або не діяти в напрямку, потрібному для того, хто примушує. Безумовно, воля особи, яка піддалася примусу, до деякої міри обмежена, внаслідок чого вона відчуває ускладнення у виборі того чи іншого варіанта поведінки. Однак таке обмеження не має абсолютного характеру навіть за умови, що психічний примус підтримується фізичним насильством. У даному разі воля особи, щодо якої застосовується психічний примус, цілком не паралізована і вона все ж має можливість обрати той або інший варіант поведінки на свій розсуд. Ось чому суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), вчинене внаслідок психічного примусу, за загальним правилом, не виключає кримінальної відповідальності, але розглядається як вчинене при пом'якшуючих обставинах при застосуванні покарання (п. 6 ст. 66).

^ 4. Злочинні наслідки. Поняття, види і значення злочинних наслідків. Матеріальні і формальні склади злочинів.

Поняття суспільно небезпечних наслідків.

Суспільно небезпечні наслідки, залежно від характеру і обсягу шкоди, заподіяної діянням об'єкту, можуть бути поділені на наслідки у вигляді реальної шкоди і наслідки у виді створення загрози (небезпеки) заподіяння шкоди.

^ Суспільно небезпечні наслідки можна визначити як шкоду (збиток), що заподіюється злочинним діянням суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом, або як реальну небезпеку (загрозу) заподіяння такої шкоди.

5. Причино вий зв’язок між злочинним діянням і злочинними наслідками та його значення. Кримінально-правові теорії причинного зв’язку і їх філософські основи. Поняття і ознаки причинного зв’язку у кримінальному праві.

Причиновий зв’язок між діянням і суспільно небезпечним наслідком – це обов’язкова ознака об’єктивної сторони в злочинах з матеріальним складом. Якщо у цих злочинах відсутній причинний зв’язок, кримінальна відповідальність за настання суспільно небезпечного наслідку виключається.

^ Під причинним зв'язком у кримінальному праві слід розуміти об'єктивно існуючий зв'язок між діянням— дією або бездіяльністю (причиною) — і суспільно небезпечними наслідками (наслідком), коли дія або бездіяльність викликає (породжує) настання суспільно небезпечного наслідку.

У теорії кримінального права запропоновані наступні види необхідних причинних зв'язків, що мають кримінально-правове значення і зустрічаються найчастіше:

а) причинний зв'язок при так званому безпосередньому заподіянні. Такий зв'язок іноді називають безпосереднім або прямим причинним зв'язком (наприклад, постріл з пістолета, яким спричинена смерть);

б) опосередкований необхідний причинний зв'язок, коли суб'єкт для заподіяння суспільно небезпечних наслідків застосовує різні механізми, пристосування, інші засоби вчинення злочину чи використовує поведінку інших осіб, наприклад, неосудних осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності (тих, котрі виступають як «засіб» здійснення злочину), чи поводження тварин, наприклад, спеціально вимуштруваних собак тощо;

в) необхідний причинний зв'язок при співучасті, коли дії співучасників (організатора, підбурювача, пособника) перебувають у причинному зв'язку зі злочином, вчиненим виконавцем;

г) необхідний причинний зв'язок за наявності особливих умов на боці потерпілого

Схожі:

Тема: Об’єктивна сторона злочину iconТема: Суб’єктивна сторона складу злочину. Поняття, ознаки І значення субєктивної сторони складу злочину. Суб'єктивна сторона складу злочину
Суб'єктивна сторона складу злочину — це внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяіьність особи, що відображує ставлення їі свідомості...
Тема: Об’єктивна сторона злочину iconДокументи
1. /25crimp/Розд_л 1 - Крим_нальний закон.doc
2. /25crimp/Розд_л...

Тема: Об’єктивна сторона злочину iconДокументи
1. /Крим_нальне право Украхни.Загальна частина. 2 курс/Зв_льнення в_д крим_нального покарання.doc
Тема: Об’єктивна сторона злочину iconТема: Стадії вчинення злочину. Поняття І види стадій вчинення злочину, критерії І значення їх виділення
Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею оч кк
Тема: Об’єктивна сторона злочину iconТема: об’єкт злочину
Об’єкт злочину – це те, на що посягає особа, яка вчиняє злочинне діяння. Об'єктом злочину завжди виступає те благо, якому злочином...
Тема: Об’єктивна сторона злочину iconВаріант тестового завдання на модуль №1
У кожному випадку виявлення ознак злочину прокурор, слідчий І орган дізнання зобов’язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених...
Тема: Об’єктивна сторона злочину iconТема 11: Співучасть у злочині. Поняття та ознаки співучасті у злочині
Відповідно до ст. 26 Кк співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Іншими...
Тема: Об’єктивна сторона злочину iconЗлочин І його види. Поняття та ознаки злочину
В історії кримінального права поняття злочину визначалося по-різному. Залежно від того, чому надавалось більшого значення — соціальній...
Тема: Об’єктивна сторона злочину iconПитання для підсумкового контролю
Спосіб, засоби, обстановка, місце І час вчинення злочину як обставини, що характеризують об’єктивну сторону злочину
Тема: Об’єктивна сторона злочину iconТема Наука І наукові дослідження
Об’єктивна необхідність наукових досліджень на сучасному етапі розвитку економіки
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи