Тема Етичні засади здійснення правосуддя. План icon

Тема Етичні засади здійснення правосуддя. План




Скачати 138.29 Kb.
НазваТема Етичні засади здійснення правосуддя. План
Дата25.09.2012
Розмір138.29 Kb.
ТипДокументи

Тема 3. Етичні засади здійснення правосуддя.

План

  1. Поняття та значення судової етики. Суспільне призначення суду.

  2. Моральні вимоги до судді.

  3. Етика судового процесу:

    1. допит свідків, потерпілих, підсудніх;

    2. оцінка доказів;

    3. встановлення істини по справі і винесення справедливого рішення.

4. Судова риторика. Дотримання правил етикету в судовому процесі.


1. Поняття та значення судової етики. Суспільне призначення суду.

Дуже часто в літературі можна зустріти помилкове ототожнення юридичної і судової етики. Безсумнівно, серед юридичних професій судова діяльність являє собою вершину піраміди, що вінчає сукупну працю представників всіх інших служб і спеціальностей. Більше того, якість роботи останніх прямо залежить від вимог і справедливості суду. І справді, праця юристів здебільшого проходить в суді, але далеко не завжди ним обмежується, навпаки, сфера їх професійної діяльності досить широка, тому якщо ототожнювати юридичну і судову етику, то за межами лишиться проведення слідчо-розшукової діяльності, юридичне консультування, укладення договорів, посвідчення договорів, які відбуваються поза залами суду, хоча в будь-який момент можуть туди потрапити.

^ Судова етика — це розділ юридичної етики, сукупність правил поведінки суддів, інших професійних учасників судочинства, що забезпечують моральний характер їхньої процесуальної діяльності. Природно, що судова етика своїм предметом має вивчення практики застосування норм моралі у всіх сферах діяльності суду.

Значення судової етики зумовлене високим суспільним призначенням суду і особливим характером судової діяльності.

Щодо суспільної значущості функціонування судів, то Конституція України у ст. 55 передбачає право людини звернутися до суду за захистом своїх прав. Суд — це основна, найбільш авторитетна і дієва інстанція, куди особа може звернутися за захистом своїх життєво-важливих інтересів, і саме суд повною мірою може надити їм такий захист. Більше того, саме слово правосуддя походить від „правильно судити”, „справедливо судити”. Суд — це інстанція, де справедливість має бути відновлена.

Основною метою здійснення правосуддя в наш час помилково вважається справедливе покарання особи, яка вчинила правопрушення. Проте з моральної точки зору люди всі є рівні, а тому одна людина не може карати іншу, бо не має над нею такої влади. Основною метою правосуддя має бути справедливе відшкодування завданих збитків і відновлення порушених прав. Особливо це стосується кримінального судочинства. В більшості випадків, коли особа вчинала злочин акцент ставиться на покаранні, тоді як покарання саме по собі не відшкодовує заподіяної шкоди (хіба має жертва крадіжки щось з того, що злочинець посидить в „тюрмі”?). Вирок суду в такому випадку має максимально відшкодувати збитки, а не ізолювати злодія від суспільства. І найбільша моральна проблема полягає у перевихованні злочинця.


^ 2. Моральні вимоги до судді.

Суб’єктом, який здійснює правосуддя є суддя або судді. Особа, яка обіймає посаду судді, повинна відповідати високим моральним критеріям. Частина з них передбачена в законодавстві (наприклад, досягнення відповідного віку, наявність вищої юридичної освіти, стажу роботи тощо (див. Конституцію, Закон України „Про статус суддів”).

Ст. 6 Закону України „Про статус суддів” встановлює наступні обов’язки судді: 1. при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та законів України, 2. забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків; 3. не розголошувати відомості, що становлять таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні; 4. не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, (дуже важливо, щоб людям не видавалося, що прийняте незаконне рішення) тощо.

Крім того, вищезазначений закон в ст. 10 зобов’язує вперше призначеного суддю прийняти присягу наступного змісту: „Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим”. Як бачимо ці статті містять чимало оціночних понять та етичних категорій, за невиконання яких суддю можна притягнути до юридичної відповідальності. Так, ст. 15 Закону України „Про статус суддів” встановлює однією з підстав припинення повноважень судді — порушення суддею присяги. Тобто аналізуючи законодавство можна зробити висновок, що сам законодавець приділяє багато уваги етичним засадам здійснення правосуддя. Крім того, V з'їзд суддів України 24.10.2002 року затвердив Кодекс професійної етики судді, в якому встановлює ряд корпоративних етичних норм, прийнятих з метою утвердження незалежності й неупередженості судової влади, зміцнення її авторитету в суспільстві.

Ці норми встановлюють наступні обов’язки судді.

1. Суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержувати присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

2. Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов'язану зі здійсненням правосуддя. Він не вправі використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб.

3. Суддя не може належати до політичних партій і професійних спілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

4. Суддя вправі брати участь у громадській діяльності, публічних заходах, якщо вони не завдають шкоди його статусу, авторитетові суду і не можуть вплинути на здійснення правосуддя.

5. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов'язки і підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні.

6. Суддя не має права розголошувати інформацію, що стала йому відома у зв'язку з розглядом справи в закритому судовому засіданні. Він не може робити публічні заяви, коментувати в засобах масової інформації справи, які перебувають у провадженні суду, та піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили.

7. Суддя має утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до втрати віри в рівність професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя.

8. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

З вище сказаного можна зробити висновок, що насамперед, суддя повинен неухильно виконувати норми права. Точне і грамотне застосування чинного закону вже саме по собі вирішує чимало моральних проблем, оскільки закони, крім правових, закріплюють і моральні вимоги суспільства. Але як ми вже з’ясували встановлення справедливості є занадто складним завданням, тому до судді пред’являється так багато моральних вимог та критеріїв, які не можна виміряти емпіричними показниками, наприклад наявність високої правової свідомості, загостреного відчуття справедливості, людинолюбства, здатності не осуджувати людину за скоєний проступок (що є найважчим для кожної людини, бо ніщо так „справедливо” не обурює людину як чужий проступок), співчуття і вміння допомогти їй виправитись, скурпульозність у вивченні обставин справи, здатність потрактувати сумніви на користь обвинуваченого. Крім того, від суддів вимагається дотримання ст. 62 Конституції (презумпції невинуватості), законності, неупередженості, об’єктивності.

Отже, якість виконання суддями своїх обов’язків залежить від вмілого поєднання бездоганного знання букви закону і внутрішньої моральної настанови, тобто комплексу моральних принципів, яких суддя дотримується під час здійснення правосуддя.


^ 3. Етика судового процесу:

а. допит свідків, потерпілих, підсудніх.

Одним з найважливіших засобів встановлення істини у справі є тактика допиту та мистецтво одержання інформації в ході судового засідання. Суддя повинен дуже тонко відчувати обстановку в залі суду і враховувати дуже непросте становище людини, що стоїть перед судом, його психологічний і нервовий стан. Саме тут і виявляються справжні професійні і морально виправдані підходи судді до людини. Уміння отримати об’єктивну правдиву інформацію і не завдати ні моральної, ні матеріальної шкоди свідкові, потерпілому, експертові, підсудньому, позивачу, відповідачу іншим учасникам процесу — це мистецтво, досліджуване юридичною етикою. Відсутність цього уміння не може бути компенсовано навіть бездоганним знанням букви закону, оскільки наслідком некваліфіковано проведеного допиту може бути отримання недостовірних даних, а відповідно допущення судової помилки, або нанесення моральної, матеріальної шкоди допитуваній особі і в крайньому випадку може спричинити її смерть. (приклад, самогубство).

Процедура проведення допиту свідків встановлена і ст.ст. 182, 184 ЦПК, ст.ст. 302-303, 307 КПК. Крім того, Кодекс професійної етики судді встановлює наступні обов’язки судді: суддя повинен здійснювати судочинство в межах та в порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб. Суддя при здійсненні правосуддя не повинен допускати проявів учасниками процесу чи іншими особами неповаги до людини за ознаками раси, статі, національності, релігії, політичних поглядів, соціально-економічного становища, фізичних вад тощо.

Треба пам’ятати, що в суді зустрічаються дві, а деколи і більше, сторони з протилежними інтересами, і тому, щоб створити атмосферу довіри до суду, слід забезпечити чутливе і уважне ставлення до підсуднього, потерпілого, позивача і відповідача та інших учасників процесу. Більше того, учасники дуже часто намагаються рознервувати, вивести з рівноваги протилежну сторону, щоб вона припускалась помилок, тому намагається образити, виявити негативні якості, поширити відомості, які особа не хоче оприлюднювати тощо. Такі прояви повинні відразу припинятись суддею.

Суддя не може дозволити собі піддатись емоціям, незалежно від того, хто перед ним стоїть, підсудний, обвинувачений у вчиненні злочину чи особа, яка від нього постраждала. Суддя позбавлений переваги раптовості і допитує особу, що вже цілком осмислила ситуацію і, як правило, обрала більше-менше придатну їй позицію. Повторення перед судом і великою судовою аудиторією показань, промовлених у напівінтимній обстановці кабінету слідчого, дуже непроста процедура.

Не слід також забувати і про психологічний вплив, якому піддаються потерпілі, свідки і навіть експерти з боку родичів і спільників підсудного з метою змусити останніх відмовитись від показань або змінити їх. Обов’язок судді, що домагається істини у цій справі, створити сприятливу обстановку для спокійного освоєння свідка в новій, незвичайній для нього ролі, відгородити від нападок із залу і можливих погроз з боку підсудних. Свідок має відчувати себе захищеним від можливих наслідків у зв’язку з виконанням свого громадянського обов’язку — дачі суду показань. Тим більше, що законодавець надає таку можливість: відповідно до ст. 303 КПК для забезпечення свідка, який підлягає допиту, суд може за власною інціативою винести мотивовану ухвалу про проведеня допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду. Водночас суддя, зобов’язаний чітко і недвозначно пояснити свідку, потерпілому їхню відповідальність перед законом за дачу завідомо неправдивих показань.

Допит свідка, потерпілого починається з ідентифікації особистості — зі з’ясування анкетних даних особи, запрошеної для дачі показань. Це має великий психологічний вплив на особу. Виконавши процедуру ідентифікації особистості, суддя кілька хвилин може приділити питанням, що не відносяться до справи і лише тоді пропонує останньому у вільному викладі розповісти суду все, що йому відомо в справі. За час такої бесіди людина, викликана в суд, заспокоюється, звикається з обстановкою і проникається довірою до судді. Під час вільної розповіді суддя зрідка може скеровувати свідка в потрібному напрямі, десь просить зупинитися більш докладно, але ніколи не перебиває свідка і не дозволяє цього робити іншим учасникам судового засідання. Допитуючи особу неприпустимо задавати питання навідного характеру (наприклад, „А правда, що Ви бачили, як підсудний розбив скло автомобіля?”). Аморальним є постановка питань глибоко інтимного характеру, якщо це не продиктовано інтересами справи. Неприпустимо вичитувати в судовому засіданні за невірно зайняту позицію.

Суддя не повинен споконвічно бути заряджений „однополюсною енергією” стосовно справи і майбутнього підсуднього чи сторін в цивільному процесі. Він не має права розглядати справу, якщо його особиста думка в силу громадського резонансу чи інших обставин склалась не на користь підсудного чи сторін. Приступаючи до процесу він має бути абсолютно нейтральним, і яким би тяжким не був вчинений злочин, має зуміти стати над громадською думкою, численними виступами ЗМІ і власними емоціями.


в. оцінка доказів;

Особливе значення під час судового процесу належить оцінці доказів. Відповідно до процесуального законодавства (ст. 62 ЦПК) суддя оцінює докази відповідно до внутрішнього переконання. Відповідно можна виділити три аспекти цього процесу: юридичний (перевірка належності доказів, допустимості засобів доказування), психологічний (емоційний стан, уподобання, переконання судді) і моральний (відповідно до моральної установки судді). Українське законодавство не визнає формального підходу до оцінки доказів. У процесуальному законодавстві не існує вказівок закону на заздалегідь установлену цінність тих чи інших фактів і обставин. Більше того, ч. 2 ст. 67 КПК передбачає, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Таким чином, цінність того чи іншого доказу визначається суддею в процесі об’єктивного і всебічного розгляду всіх доказів у їх сукупності. За цих умов результат оцінки суддею доказів у всіх зазначених вище аспектах буде залежати ще і від таких суб’єктивних критеріїв, як інтелект, культура, освіченість, моральні принципи судді. (зізнання — цариця доказів). Тут власне набувають значення такі моральні якості як неупередженість, об’єктивність, чуйність, вміння потрактувати сумніви на користь підсуднього.


с. Встановлення істини по справі і винесення справедливого рішення.

Як вже зазначалось одним з найважливіших обов’язків судді є забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду судової справи та з’ясування істини у справі. Встановити істину і винести справедливе рішення — основний обов’язок судді, але також і найважче завдання.

Будь-яку, навіть найменшу помилку, дуже важко, а то і неможливо буде виправити в житті, тому при розгляді справ значення треба надавати найменшими деталям і ніколи не відступати від норми права, на спрощувати процедур, як би невинно це не виглядало. За будь-якої позиції сторін суддя приймає рішення самостійно, однак вислухати думку учасників судового процесу він зобов’язаний. Суддя несе персональну відповідальність за допущену судову помилку. Однак, якщо юридична помилка виявляється досить легко, то помилки психологічного і морального характеру практично не збагненні.

Міркування про право на судову помилку в психологічному і моральному аспекті цілком припустимі. Суддя — жива людина і ніщо людське, зокрема й омани, йому не чужі. Проте право на помилку ні звідки не випливає ні в юридичному, ні в етичному відношенні. Судова помилка — це завжди порушення законності.

Щодо постановки справедливого рішення, то судова практика вказує на те, що більшість рішень суду визнаються спаведливими лише однією зі сторін. Інша сторона судового спору, що програла процес, не вважає рішення справедливим. Тому серед основних критеріїв визначення праведливості рішення є його обгрунтованість, тобто відповідність висновків, покладених в основу рішеня, вироку суду, або постанови чи ухвали, фактичним обставинам справи, якщо останні знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Чи може справедливий вирок або рішення бути незаконним? Деякі вчені припускали таку можливість, однак це ставить під сумнів моральність самого закону, і правильне застосування суддею матерільного закону.

Більше, ніж двохсотлітнє існування юридичної етики не привело до створення універсальної формули досягення компромісу інтересів і повної справедливості, однак спроби зробити деякі орієнтири постіно виробляються. Пов’язка на очах Феміди, терези в її руках — це не примха скульптора. Закриті очі означають, що суддя позбавлений можливості та права розрізняти стоячих перед ним людей за одягом, саном і посадою чи іншими показниками, він безсторонній. Терези нагадують про обов’язок судді, перш ніж застосувати силу державного примусу, ретельно зважити всі „за” і „проти”.


^ 4. Судова риторика. Дотримання правил етикету в судовому процесі.

Судовий процес — це не довільне спілкування учасників, а строго визначена законодавством послідовність дій, яким керує суддя.

В судовому процесі не може бути безладу та марнослів’я. Спроби сторін сперечатися, грубо втручатися в інтимні стосунки учасників процесу, будь-які образливі звертання, факти суперечок сторін між собою, а тим більше з суддею, мають бути припинені суддею. Дуже ефективним засобом наведення порядку в судовому засідання є право судді дати усне зауваження або накласти штраф за неправомірні дії (неповага до суду, образа судді). Неповагою до суду вважається: 1) поява в нетверезому стані в судовому засіданні, 2) репліки, звертання, розмови у невстановлений час і без дозволу судді, 3) непристойна поведінка, некоректні та нецензурні висловлювання.

В судовому засіданні можуть трапитись і комічні ситуації, в таких випадках головуючий повинен швидко та вдало вийти з неї, оскільки не можна допустити, щоб комічна ситуація вийшла з-під контролю і стала образливою для будь-кого з учасників судового процесу. (приклад, про дітей).

Судовий етикет — правоетичні норми, що регулюють атрибутику судочинства, форми зовнішнього прояву взаємин між професійними учасниками судового процесу.

Чималою мірою повага до судочинства походить від відповідної облаштованості місця здійснення правосуддя, культури ведення процесу і взаємин його учасників. Україна запозичила своє відношення до судової системи у радянської влади. За рідкісними вийнятками, суди зараз знаходяться у жалюгідному стані, в абияк пристосованих приміщенях, які потребують ремонту, без технічних засобів для роботи. В законодавстві відображене таке ж відношення, оскільки питанням судового етикету практично не приділено уваги. Немає жодної правової норми, яка б містила правила судового етикету для судів загальної юрисдикції. Тільки Регламент Конституційного суду містить спеціальний розділ „Правила етикету на пленарних засіданнях”, який містить норми етикету.

Однією з прогалин у законодавстві, як зазначають науковці, є відсутність правової норми, яка б визначала офіційні атрибути етикету, тобто наявність в судовій залі, де відбуваються судові слухання державних символів України, які покликані підтримувати в кожного громадянина країни повагу до судової системи. Але це зовнішнє оформлення судового етикету. Головною проблемою є культура ведення судового процесу і спілкування його учасників, яке наразі регулюється тільки правовим звичаєм.

^ Правила етикету, які мають бути дотримані в судовому засіданні, викладені відповідно до судового процесу.

  1. До залу судового засідання учасники судового процесу заходять, коли їх запрошує судовий розпорядник.

  2. Особи, присутні в залі судового засідання, повинні встати, коли входить і виходить суд. Рішення суду особи, присутні в залі, заслуховують стоячи (ст.162 ЦПК).

  3. Єдиним припустимим звертанням до судді є Ваша честь (ст.161 ЦПК). Категорично забороняється в судовому засіданні звертатись до суддів по імені і по-батькові.

  4. Звертаються до будь-кого з учасників судового засідання на „ВИ”, з повагою, не допускається панібратства.

  5. Учасники судового процесу встають, коли:

    1. суддя звертається до будь-кого з учасників судового процесу (наприклад зачитує права позивачу);

    2. коли вони дають пояснення;

    3. заявляють клопотання;

    4. задають питання;

    5. дають показання, висновки, консультації (ст.162 ЦПК).

Відступ від вимог цієї статті, допускається з дозволу головуючого.

  1. Особи, які беруть участь у справі, передають документи та інші матеріали головуючому через судового розпорядника.

  2. Категорично забороняється учасникам судового процесу ходити по залу судового засідання, входити чи виходити під час судового засідання (крім свідків, які запрошуються в зал суддею, і мають право після дачі показів з дозволу судді покинути зал судового засідання).

  3. Категорично забороняється розмовляти по мобільному чи будь-якому іншому телефону, будь-що жувати, з’являтись на судове засідання у нетверезому стані.

  4. Учасники цивільного процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку і беззаперечно підкорятися розпорядженням головуючого (ст.162).

Щодо форми одягу, то передусім слід говорити про форменний урочистий одяг суддів, який ніби наділяє їх особливими властивостями і вказує на їхню рівноправність. Ніщо не може бути більше недоречним, ніж дорогі і габаритні прикраси на особах, які виконують суддівські обов’язки, демонстрація яскравих і строкатих атрибутів убрання. Це однаковою мірою стосується інших професійних учасників судового процесу. Зухвала зачіска, ошатні сережки і перстені на руках і вухах квітучих юристів, не тільки ознака поганого тону, але й елементарне нерозуміння недоречності демонтрації добробуту і розкошів в обстановці, де розглядаються людські трагедії.

Схожі:

Тема Етичні засади здійснення правосуддя. План iconТема: Етичні засади адвокатської діяльності План
Етика укладення угоди про надання правової допомоги. Відносини адвоката з клієнтом
Тема Етичні засади здійснення правосуддя. План iconСистема правосуддя в Україні: сучасний стан та шляхи peформування
Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. В свою чергу,...
Тема Етичні засади здійснення правосуддя. План iconТема 11 судова влада у зарубіжних країнах
Судова влада відповідно до теорії розподілу влад є самостійною І незалежною сферою публічної влади І являє собою сукупність повноважень...
Тема Етичні засади здійснення правосуддя. План iconЕтичний кодекс українського вчителя преамбула
Етичні засади у відносинах між людьми є основою збереження І прогресу демократичного суспільства, основою всестороннього розвитку...
Тема Етичні засади здійснення правосуддя. План iconЗміст тем курсу тема предмет вивчення курсу, основні поняття, методи та основні цілі курсу
Зед; принципи та види зед; правові засади на здійснення зед; органи державного регулювання та місцевого управління зед та їх основні...
Тема Етичні засади здійснення правосуддя. План iconПрограма фахового вступного випробовування для здобуття освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліст, магістр з навчальної дисципліни «Цивільне процесуальне право України»
Правосуддя як гарантія зміцнення законності, вдосконалення законодавства з метою охорони прав, свобод і законних інтересів особи....
Тема Етичні засади здійснення правосуддя. План iconВкажіть правильно носіїв судової влади в Україні, які у відповідності до законодавства України здійснюють правосуддя
Посадові особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя І виконувати...
Тема Етичні засади здійснення правосуддя. План iconVІ. завдання для самостійної роботи змістовий модуль 1 Теоретико-методологічні засади та історичний огляд становлення І розвитку дошкільної лінгводидактики як науки Тема 1 Дошкільна лінгводидактика як наука – 1 год
Опрацювавши методологічні засади дошкільної лінгводидактики, визначити який взаємозв’язок має мова і історія народу, мова і поезія;...
Тема Етичні засади здійснення правосуддя. План iconСемінар Тема. Лінгвістичні засади методики навчання дітей української мови (2 год.)
Загальні питання, засади методики навчання української мови в дошкільному навчальному закладі
Тема Етичні засади здійснення правосуддя. План iconСпецкурс змістовий модуль Розвиток американської літератури ХІХ ст. Тема 1
Тема Особливості розвитку американської літератури: світоглядні й естетичні засади
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи