Тема. Соціально-забезпечувальні правовідносини icon

Тема. Соціально-забезпечувальні правовідносини




Скачати 222.48 Kb.
НазваТема. Соціально-забезпечувальні правовідносини
Дата25.09.2012
Розмір222.48 Kb.
ТипДокументи

Тема. Соціально-забезпечувальні правовідносини

  1. Поняття, особливості, види, класифікація


Будь-який вид соціального забезпечення – це закріплена в нормах права форма забезпечення у випадках соціальних ризиків. Норми права таким чином виступають загальною передумовою виникнення та існування правовідносин даної галузі. Правовідносини по соціальному забезпеченню – це не просто сукупність суспільних відносин, які врегульовуються нормами права, - це система, з притаманними їй ознаками – цілісності, наявності компонентів і сталих зв’язків між цими компонентами.

^ Правовідносини по соціальному забезпеченн – це врегульовані нормами права суспільні відносини, які виникають з приводу надання матеріального забезпечення чи послуг громадянам у випадках настання соціального ризику та відносин, що тісно пов’язані з ними (процедурні, процесуальні, соціально-страхові).

Основною підставою класифікації правовідносин є те, результатом реалізації якої норми права вони виступають. В зв’язку із цим розрізняють матеріальні, процедурні і процесуальні правовідносини в галузі соціального забезпечення.

Визначальне місце займають матеріальні правовідносини. Саме в них задовольняються соціально-економічні потреби осіб похилого віку, непрацездатних, потреби в охороні здоров’я, підтримці материнства і дитинства.

Процедурні правовідносини мають похідний характер та виконують обслуговуючу місію: сприяють реалізації прав громадян в даній галузі.

Процесуальні правовідносини виникають, якщо є спір про право. Їх зміст полягає в суб’єктивному праві особи на поновлення порушеного права і обов’язку відповідного державного органу розглянути спір по суті і прийняти рішення. Всі ці правовідносини є відносними (а не абсолютними), оскільки правами і обов’язками наділені обидва їх суб’єкти, за характером дії суб’єктів соціально-забезпечувальні відносини є активним.

Всі соціально-забезпечувальні правовідносини за своїм економічним змістом є розподільчими, полягають у задоволенні потреб за рахунок спеціально створених фондів та бюджету.

^ Особливості соціально забезпечувальних правовідносин

  1. Як правило, правовідносин мають недоговірний характер. Правовий статус суб’єктів, тобто обсяг прав і обов’язків майже завжди визначається законом. Особа (або сім’я) при дотриманні встановлених законом вимог має суб’єктивне право на отримання пенсії, допомоги чи пільги, а державний орган зобов’язаний її надати. При цьому межі цього зобов’язання визначаються межами вимоги, котра регламентована в законі. В односторонньому порядку, або за згодою сторін межі зобов’язання змінені бути не можуть. В силу державного характеру соціального забезпечення в нормах права встановлюється така процедура надання пенсій, допомог та інших видів соціального забезпечення, котра забороняє нецільове використання коштів позабюджетних чи бюджетних коштів. Ця особливість в тій чи іншій мірі пронизує всі норми права соціального забезпечення.

  2. Персоніфікація соціально-забезпечувальних відносин. Обсяг права на соціальне забезпечення конкретної особи обумовлюється сумарним періодом її трудової діяльності, розміром її заробітку, сімейним станом, кількістю утриманців.

  3. Реалізації матеріальних правовідносин передують (або виникають одночасно) процедурні правовідносини. Процедурні правовідносини виникають у зв’язку із встановленням юридичних фактів (тривалість трудового стажу, встановлення групи інвалідності, встановлення факту перебування на утриманні та ін), а також у зв’язку із прийняттям рішення про надання або відмову у наданні певного виду соціального забезпечення. Процедурні правовідносини також є відносними. Крім того, це триваючі правовідносини, які припиняються разом із винесенням рішення про наявність чи відсутність обставин, що мають юридичне значення.

Інші критерії класифікації правовідносин по соціальному забезпеченню.

Найбільш традиційна і класифікація за видам забезпечення:

  • пенсійне забезпечення

  • по наданню допомог, пільг

  • по соціальному обслуговуванню.

За терміном дії правовідносини бувають:

  • правовідносини, які припиняються одноразовим виконанням зобов’язань ( всі правовідносини з приводу виплати одноразових допомог (при народженні дитини, на поховання), правовідносини з приводу медичної експертизи тимчасової непрацездатності, з приводу експертизи часткової чи повної втрати працездатності та ін).

  • правовідносини, термін здійснення яких абсолютно визначений (всі види правовідносин з приводу надання допомог сім’ям з дітьми, допомог по догляду за дитиною до досягнення неї 1,5 річного віку та ін.)

  • правовідносини з відносно невизначеним терміном здійснення ( правовідносини по соціальному страхуванню, переважна більшість пенсійних правовідносин)

Правовідносини з соціального забезпечення можна також класифікувати за об’єктом, джерелом фінансування, соціальними ризиками і т.д.


2. Соціально страхові правовідносини

Це окремий вид соціально забезпечувальних правовідносин.

Це відносини у сфері загальнообов’язкового соціального страхування, тобто

  • відносини щодо збору та акумуляції страхових внесків;

  • відносини щодо розподільчої діяльності страхових фондів при визначенні виду та розміру соціальних виплат та соціальних послуг.

  • відносини щодо організації соціального страхування (управління соціальним страхуванням, розпорядча та наглядова діяльність).

Цим відносинам характерні певні ознаки фінансових чи управлінських. Але вони забезпечують акумуляцію цільових соціальних кошті, які виключно спрямовані на фінансування соціальних виплат чи послуг особам у разі настання соціального ризику.


3. Суб’єкти соціально забезпечувальних правовідносин

Соціально-забезпечувальні правовідносини мають простий суб’єктний склад, тобто їх учасниками є дві сторони, котрі мають права та обов’язки. Управомоченою стороною правовідносин є фізичні особи, а зобов’язаною стороною є уповноважені державою органи та установи.

Фізичні особи, як суб’єкти соціально-забезпечувальних відносин:

  • громадяни України;

  • іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України;

  • іноземці та особи без громадянства, як і тимчасово проживають на території України.

Потрібно підкреслити, що ініціатором матеріальних, процедурних чи процесуальних соціально-забезпечувальних відносин є громадяни. Як суб’єкт правовідносин фізична особа характеризується правоздатністю та дієздатністю. Правоздатність означає право особи мати права та обов’язки. Під дієздатністю в праві соціального забезпечення розуміють здатність особи своїми діями набувати прав на окремі види соціального забезпечення, здійснювати права і виконувати обов’язки, а також нести відповідальність за неправомірну поведінку. В праві соціального забезпечення дієздатність характеризується деякими особливостями. Залежно від соціальних ризиків, які визначають зміст дієздатності розрізняють загальних і спеціальних суб’єктів соціально-забезпечувальних відносин.

До загальних суб’єктів відносять тих фізичних осіб, дієздатність яких зумовлена загально-соціальними (вік, втрата працездатності) чи професійними (нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання) соціальними ризиками.

В окремих правовідносинах (забезпечення в разі втрати годувальника) суб’єктом правовідносин може виступати сім’я.

До спеціальних суб’єктів відносять:

  • ветеранів війни;

  • ветеранів праці;

  • військовослужбовців та членів їх сімей та ветерани військової служби;

  • жертв нацистських репресій;

  • реабілітованих репресованих громадян;

  • осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Правовий статус кожного визначається окремим законодавчим актом.

Другою стороною правовідносин з соціального забезпечення є уповноважені державні органи та установи:

  • Міністерство праці та соціальної політики;

  • обласні та районні управління праці та соціального захисту населення;

  • соціальні фонди;

  • заклади охорони здоров’я;

  • територіальні центри соціального обслуговування;

  • медико-соціальна експертна комісія.


Міністерство праці та соціальної політики України – головний орган у системі органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати, нормування праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування, трудової міграції, соціально-трудових відносин, трудової міграції.

Безпосередньо роботу із соціального захисту населення виконують спеціально створені для цього обласні та районні управління праці та соціального захисту населення.

Повноваження:

  • аналіз ситуації у соціально-трудовій сфері на відповідній території;

  • участь у розроблені програм з питань охорони праці;

  • забезпечення діяльності комісії з розгляду питань, пов’язаних із наданням статусу учасника війни;

  • здійснення державного контролю за додержанням законодавства про охорону праці, соціальний захист населення;

  • участь у розслідуванні групових, а також смертельних нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань та аварій, організація розслідування, облік та аналіз нещасних випадків невиробничого характеру;

  • організація роботи з надання пільг інвалідам, ветеранам війни та праці, забезпечення надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг;

  • забезпечення надання адресної цільової допомоги малозабезпеченим, а також сім’ям з дітьми;

  • організація роботи соціальних інспекторів;

  • організація матеріально-побутового обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці, забезпечення інвалідів транспортними засобами, їх санаторно-курортне лікування;

  • створення мережі та організація роботи територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів, контроль за якістю та своєчасністю надання соціальних послуг.

Спеціально уповноваженими органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами соціального забезпечення та фінансують їх надання є відповідні фонди. Соціальні фонди, цей термін відображає їх цільове призначення: реалізація соціальних завдань, тобто фінансування соціальних виплат ,послуг та пільг.

За способом утворення соціальні фонди можна поділити на страхові та не страхові (позабюджетні та бюджетні). Основні джерела коштів – страхові внески, або державний бюджет.

Основи законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 1998 року – основний нормативно-правовий акт, який врегульовує правове становище страхових соціальних фондів.

Страхові фонди здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, проводять збір страхових внесків, контроль за використанням коштів, фінансують виплати за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Страхові соціальні фонди є цільовими (не можуть займатись іншою діяльністю, крім тієї для якої створені), позабюджетними (кошти фондів не включаються до державного бюджету), централізованими (кошти зараховуються на єдиний централізований рахунок відповідного фонду в установах банку) страховими фондами, некомерційними самоврядними організаціями, які мають статус юридичної особи.

Основне завдання – збір страхових внесків, надання застрахованим особам матеріального забезпечення та соціальних послуг. Кожний з цих фондів – єдина в Україні спеціалізована установа реалізовує політику у сфері конкретного виду загальнообов’язкового державного соціального страхування

До страхових фондів відносяться:

- Пенсійний фонд

  • Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

  • Фонд соціального страхування від нещасних випадків

  • Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.


^ Пенсійний фонд правовий статус визначається Законом України “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та статутом.


Пенсійний фонд здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Джерела формування коштів Пенсійного фонду:

1) страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, крім частини внесків, що спрямовується до Накопичувального фонду;

2) інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах;

3) кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених законом;

4) суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до закону до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення;

5) благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

6) добровільні внески;

7) інші надходження відповідно до законодавства.

Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню.


^ Кошти Пенсійного фонду використовуються на:

  1. виплату державних пенсій

- за віком,

- пенсій по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов’язаного із роботою, інвалідності з дитинства)

- пенсії у зв’язку із втратою годувальника

  1. виплату допомоги на поховання пенсіонера

3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду;

4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій;

5) формування резерву коштів Пенсійного фонду та ін.


^ Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття – правовий статус визначено законом про “Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Джерела формування коштів:

  • страхові внески страхувальників;

  • асигнування з держбюджету;

  • суми фінансових стягнень за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків, недотримання законодавства про зайнятість населення;

  • прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів, у тому числі і резерву коштів Фонду ,на депозитному рахунку;

  • благодійні внески.

Кошти спрямовуються на фінансування:

1. фінансування матеріального забезпечення застрахованих громадян:

  • допомога в разі безробіття, т.ч. одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

  • допомога в разі часткового безробіття;

  • матеріальна допомога у період професійної підготовки ,перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

  • матеріальна допомога по безробіттю;

  • одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

  • допомога на поховання безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

2. фінансування послуг для застрахованих громадян:

  • професійної підготовки ,перепідготовки або підвищення кваліфікації;

  • пошук підходящої роботи;

  • організація оплачуваних громадських робіт для безробітних;

  • інформаційні та консультативні послуги ,пов’язані із працевлаштуванням.

3. фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності фонду.

4. створення резерву фонду (сума, необхідна для виплати допомоги на випадок безробіття в розрахунку на місяць).


^ Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Правове становище визначено Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Фінансування здійснюється за рахунок:

  • страхові внески страхувальників

  • асигнування з держбюджету

  • кошти, одержані від стягнення штрафів та пені із підприємств та працівників, винних у порушенні вимог законодавства про охорону праці. прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів ,у тому числі і резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку.


За рахунок коштів цього фонду проводиться виплата:

  • допомоги у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності

  • одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого

  • щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку

  • пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання

  • пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві

  • грошової суми за моральну шкоду, при наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

  • допомогу дитині, які народилась інвалідом внаслідок професійного захворювання матері під час вагітності,

а також фінансуються наступні послуги:

  • організація поховання померлого, відшкодування вартості ритуальних послуг

  • організація цілеспрямованого та ефективного лікування потерпілого у власних лікувально-профілактичних закладах або на договірних засадах в інших лікувально-проф. закладах.

  • забезпечення згідно із медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства.

Фонд зобов’язується сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування.

Фонд здійснює заходи, спрямовані на запобігання нещасним випадкам на виробництві.


^ Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Правовий статус визначається Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням”.

Кошти цього фонду спрямовуються на:

  • виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологам, допомоги при народженні дитини, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років, допомоги на поховання;

  • на фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих та членів їх сімей;

  • забезпечення поточної діяльності та утримання органів фонду.


До не страхових соціальних фондів відносять:

  1. Фонд для здійснення заходів ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення

  2. Фонд соціального захисту інвалідів.

^ Чорнобильський фонд. Його правовий статус визначається законом “Про формування, порядок надходження і використання коштів фонду для здійснення заходів ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення ” (10.02.2000) та Порядком використання коштів фонд для здійснення заходів ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затв. Постановою КМУ від 20.06.2000.

Фонд утворюється у складі державного бюджету.

Розпорядником коштів є Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи.

Кошти витрачаються виключно на фінансування заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що передбачені законами “Про статус та соціальний захист громадян ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

^ Фонд соціального захисту інвалідів

Є урядовим органом державного управління у складі Міністерства праці та підпорядковується йому. Положення про фонд соціального захисту інвалідів, затв. Пост. КМУ від 26.09.2002р.

Повноваження:

  • здійснення заходів щодо реабілітації інвалідів (соціальної, трудової, професійної, спортивної)

  • здійснює реєстрацію у територіальних відділеннях фонду юридичної особи, на яких працює більше 15 осіб та одержує від них звітність про зайнятість та працевлаштування інвалідів

  • та інші.

Фонд фінансується за рахунок державного бюджету, але в межах коштів, передбачених на утримання Мінпраці.


^ Територіальні центри соціального обслуговування створюються і функціонують на підставі типового положення про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян.

Це спеціалізована державна установа, що надає послуги пенсіонерам, інвалідам, одиноким непрацездатним громадянам та іншим соціально незахищеним громадянам вдома, на умовах стаціонарного, тимчасового та денного перебування, які спрямовані на підтримання їх життєдіяльності та соціальної активності.

До складу територіального центру можуть входити такі структурні підрозділи (не менше двох):

  • відділенні соціальної допомоги вдома, в тому числі і спеціалізовані – для обслуговування інвалідів з порушенням рухової активності, сліпих, глухих (створюються для обслуговування не менше 80 осіб);

  • відділення організації надання грошової та натуральної адресної допомоги малозабезпеченим непрацездатним громадянам (створюється при кількості не менше 500 малозабезпечених непрацездатних громадян, що потребують, за актами обстеження матеріально-побутових умов проживання, грошової та натуральної допомог);

  • відділення соціально-побутової реабілітації (створюється для забезпечення не менше 30 відвідань в день з метою проведення соціально-оздоровчих заходів, консультацій лікарів та спеціалістів, дозвілля);

  • відділення медико-соціальної реабілітації (створюється при кількості 50 відвідань в день або 25 ліжко-місць для проведення медико-соціальної реабілітації);

  • стаціонарне відділення для постійного або тимчасового проживання (створюються в разі наявності не менше 10 одиноких непрацездатних громадян ,які потребують постійного стороннього догляду);

  • лікувально-виробничі майстерні, спеціальні цехи, підсобні господарства - госпрозрахункові;

  • їдальні, магазини – госпрозрахункові;

Територіальний центр утримується за рахунок коштів, що виділяються із місцевих бюджетів, прибутків від діяльності структурних підрозділів, внесків благодійні організації, пожертвувань.

Послуги, які надають:

  • придбання та доставка продовольчих, промислових та господарських товарів за рахунок громадян, приготування їжі, доставка гарячих обідів, годування;

  • виклик лікарі, придбання та доставка медикаментів, відвідування хворих у закладах охорони здоров’я , госпіталізація, консультування у лікарів та ін. спеціалістів;

  • допомога у прибиранні приміщення, прання білизни;

  • оформлення документів на отримання житлових субсидій, оплата платежів і т.д.


Медико-соціальна експертна комісія МСЕК

Положення про медико-соціальне експертизу затверджене постановою КМУ 22.02.1992р.

МСЕК утворюються, реорганізуються та ліквідуються Міністерством охорони здоров’я та обласними держадміністраціями.

МСЕК бувають:

  • загального профілю;

  • спеціалізованого профілю огляду хворих на туберкульоз, осіб з психічними розладами, захворюваннями органів зору і т.д.


Міські та районні МСЕК утворюються з розрахунку одна комісія на 100тис.чол. віком 16 років і старше.

Міжрайонні – у районах, містах з меншою кількістю населення.

Обласна, центральна міська утворюється з розрахунку 5 міських, міжрайонних, районних МСЕК.


Міські, міжрайонні, районні МСЕК утворюються у складі:

  • трьох лікарів експертів (терапевт, хірург, невропатолог);

  • лікаря - реабілітолога;

  • психолога;

  • представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та проф. Захворювань.

Повноваження:

  1. визначають стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності;

  2. визначають ступінь втрати професійної працездатності працівників, які одержали трудове каліцтво;

  3. встановлюють потребу інвалідів у соціальній допомозі (протезування, засоби пересування ,постійний догляд, робочі пристосування);

  4. розробляють заходи медико-соціальної реабілітації та ін.


4. Об’єкти соціально-забезпечувальних правовідносин.

Під об’єктом соціально-забезпечувальних правовідносин розуміють конкретне благо, з приводу якого виникають правовідносини, тобто конкретний вид соціального забезпечення. Видами соціального забезпечення є пенсії, соціальні допомоги, соціальні пільги, соціальне обслуговування.

Пенсія - це щомісячна довготривала виплата, яка призначається та виплачується особам у випадку настання пенсійного віку ,інвалідності чи втрати годувальника за рахунок коштів пенсійного фонду чи бюджету та виступає основним джерелом доходи особи.

Пенсії бувають страхові, державні та соціальні.

^ Страхова пенсія – щомісячні страхові виплати ,які здійснюються застрахованим громадянам при досягненні пенсійного віку, інвалідності, чи втраті годувальника з коштів соціального страхування.

Ознаки страхової пенсії: основна умова виплати такої пенсії – наявність трудового (страхового) стажу; і участь у загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні. Страхові пенсії бувають : за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника.

^ Державна пенсія - пенсія, яку призначають громадянам у зв’язку із роботою на певних посадах, пов’язаних із виконанням державних обов’язків, виплачуються як правило, з бюджету. Ознаки: наявність спеціального стажу (вислуги років) ,підвищений розмір пенсії, право на їх отримання регулюється спеціальними законами.

^ Соціальна пенсія – пенсія, яка призначається незалежно від трудового (страхового) стажу та причин його відсутності і в розмірах ,пропорційних до мінімального розміру пенсії за віком.

Соціальна допомога – це короткострокова (одноразова або періодична) виплата, цільовим призначенням якої є компенсація втраченого заробітку чи додаткова підтримка громадян випадку настання соціального ризику за рахунок коштів соціальних страхових фондів чи бюджету. Бувають страхові та не страхові.

Ознаки страхових: за рахунок коштів соціальних страхових фондів, право на їх отмраиння мають застраховані особи, основна мета призначення – компенсація втраченого заробітку, розмір залежить від заробітку.

Ознаки державних: право на їх отримання мають незастраховані особи, фінансування – за рахунок бюджету, мета – матеріальна підтримка осіб.


Соціальна пільга – це передбачене законом повне або часткове звільнення певних категорій громадян від виконання обов’язку, або надання додаткових прав при настанні соціального ризику.

Соціальне обслуговування – це діяльність державних органів та установ щодо надання громадянам соціально-побутових, медичних, психологічно-педагогічних, соціально-правових послуг та матеріальної допомоги, проведення їх соціальної адаптації та реабілітації.

Формами соціального обслуговування є:

  1. - соціальні послуги, які надаються за рахунок фондів соціального страхування;

- соціальне обслуговування громадян похилого віку та одиноких непрацездатних громадян на дому, стаціонарне соціальне обслуговування;

  • санаторно-курортне лікування;

  • соціальна реабілітація та адаптація інвалідів;

  • забезпечення засобами пересування.

  1. матеріальна підтримка ( надання особі речей ,одягу, засобів пересування і т.д.)


5. Зміст соціально-забезпечувальних правовідносин


Зміст правовідносин складають суб’єктивні права та обов’язки.

Зміст матеріальних правовідносин:

  • право особи на конкретний вид соціального забезпечення у встановленому розмірі і у визначені терміни та

  • обов’язок компетентного органу прийняти рішення про надання чи відмову у наданні певного виду соціального забезпечення.

Зміст процедурних правовідносин:

  • право особи на встановлення юридичних фактів, необхідних для виникнення права на конкретний вид соціального забезпечення та

  • обов’язок державного органу зробити перевірку і винести рішення про задоволення права особи або відмову у задоволенні.

Зміст процесуальних правовідносин:

  • право особина відновлення порушеного права та

  • обов’язок державного органу розглянути спір по суті і винести рішення.


6. Юридичні факти

Конкретною підставою виникнення соціально-забезпечувальних правовідносин, як і будь-яких інших є юридичний факт.

Юридичний факт – це правові підстави (передбачені законом конкретні обставини) виникнення, зміни чи припинення правовідносин.

Юридичні наслідки можуть спричинятись одиничним фактором, або наступати лише в поєднанні із іншими, тобто при наявності комплексного юридичного фактичного складу. Всі соціально-забезпечувальні правовідносини виникають саме із таких складних юридичних фактів, котрі мають трьохступеневу структуру:

  1. Об’єктивні підстави, закріплені в нормах права. Йдеться про настання соціальних ризиків ( настання старості, безробіття, народження і виховання дітей, смерть годувальника тимчасова непрацездатність, інвалідність, потреба в медичній допомозі та лікуванні, малозабезпеченість). Інші підстави виникають із права, - всі види трудового стажу, участь в соціальному страхуванні.

  2. Волевиявлення особи, яка має право на отримання відповідного виду соціального забезпечення, або на поновлення порушеного права ( заява про отримання пенсії по старості)

  3. Прийняття рішення відповідним уповноваженим органом держави.


^ Поняття трудового стажу

Стаж роботи як трудова діяльність працівника чи інша діяльність прирівняна законом до трудової характеризується двома властивостями – якісною і кількісною. Перша пов’язана з трудовою діяльністю як виконанням будь-якої роботи, роботи за конкретною спеціальністю, на певній посаді, в певних умовах і кліматичних регіонах країни чи діяльністю, в якій зацікавлена держава. Тобто у всіх цих випадках така діяльність пов’язана із здійсненням працівником певних дій. Друга властивість – кількісна , вказує на тривалість цих дій в часі, тобто на тривалість трудової чи прирівняної до неї діяльності. Саме кількісні і якісні властивості, які характеризують трудовий стаж повинні бути покладені в основу його класифікації. Залежно від кількісної та якісної характеристики розрізняють загальний та спеціальний трудовий стаж.

^ Загальний трудовий стаж – це загальна тривалість трудової або іншої суспільно-корисної діяльності та інших періодів, визначених в законодавстві, незалежно від перерв. Тривалість перерв у трудовій діяльності, причин звільнення і характер праці при визначенні загального трудового стажу значення не мають.

Загальний трудовий стаж є обов’язковою частиною юридичного складу, який спричиняє виникнення чи зміну правовідносин з приводу отримання страхових пенсій та допомог. В загальний трудовий стаж включається робота на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності на підставі трудового договору, а також робота на підставі членства в колгоспах та ін. кооперативах, будь-яка інша робота, на якій особа підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків; служба у Збройних Силах України, Прикордонних військах, в органах державної безпеки, органах внутрішніх справ, перебування в партизанських загонах; творчої діяльності членів творчих спілок, а також інших творчих працівників, які не є членами цих спілок; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах підготовки кадрів, підвищення кваліфікації і перекваліфікації, а також навчання в аспірантурі, клінічній ординатурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Інші періоди, які включаються у загальний трудовий стаж.

- тимчасова непрацездатність, яка почались в період роботи;

- догляд за інвалідом 1групи або за дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також догляд за особою похилого віку, яка згідно із медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;

- час догляду за дитиною до досягнення нею 3 років;

- період отримання допомоги по безробіттю;

  • період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років;

  • проживання за кордоном дружини (чоловіка) працівника дипломатичних і консульських установ, а також міжнародних організацій.

  • тримання під вартою, відбування покарання чи вислання через незаконне притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

^ Спеціальний трудовий стаж

Спеціальний трудовий стаж – це тривалість роботи у певних галузях народного господарства, у певних умовах праці, у визначених місцевостях чи природнокліматичних умовах, за професіями, посадами, а також деяких видів суспільно-корисної діяльності.

Страховий стаж – це період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачене законодавством.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Ними можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають на території України. Громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального забезпечення країни, де вони перебувають, мають право на забезпечення по загальнообов’язковому соціальному страхуванню в Україні за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором.

Схожі:

Тема. Соціально-забезпечувальні правовідносини iconТема Правовідносини соціального забезпечення І. Основні питання
Юридичні факти, які зумовлюють виникнення, зміну чи припинення соціально-забезпечувальних правовідносин
Тема. Соціально-забезпечувальні правовідносини iconТематик а курсових робіт для студентів стаціонару 3 курсу з Права соціального забезпечення на 2012 – 2013 н р
Соціально-забезпечувальні відносини – складова частина предмету права соціального забезпечення
Тема. Соціально-забезпечувальні правовідносини iconТема №1 «Поняття, предмет, метод і система трудового права. Трудові правовідносини»

Тема. Соціально-забезпечувальні правовідносини iconТема: поняття, система та джерела земельного права україни. Земельні правовідносини (6 год)

Тема. Соціально-забезпечувальні правовідносини iconНайменування тем
Тема Цивільні правовідносини. Суб'єкти та об'єкти цивільно-правових відносин та їх характеристика
Тема. Соціально-забезпечувальні правовідносини iconТематичний план
Тема Цивільні правовідносини. Суб’єкти та об’єкти цивільно-правових відносин та їх характеристика
Тема. Соціально-забезпечувальні правовідносини iconТема № основи теорії права. Правовідносини план практичного заняття
Система права І система законодавства. Поняття системи права І її галузеве ділення
Тема. Соціально-забезпечувальні правовідносини iconТема регіональний менеджмент як наука І сфера практичної діяльності
Регіон відзначається спільністю природних, соціально-економічних, національно-культурних та інших умов. Регіон є складною соціально-економічною...
Тема. Соціально-забезпечувальні правовідносини iconТема поняття, предмет, метод І система трудового права. Трудові правовідносини Основні питання
Відносини, що тісно пов’язані з трудовими відносинами найму як складова частина предмету трудового права
Тема. Соціально-забезпечувальні правовідносини iconТема управління соціально-психологічною системою
Соціально-психологічна підсистема організації. Учасники діяльності організації, збалансування їх інтересів. Стосунки менеджера з...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи