Тема Релігії в Україні icon

Тема Релігії в Україні




Скачати 218.27 Kb.
НазваТема Релігії в Україні
Дата26.09.2012
Розмір218.27 Kb.
ТипДокументи

Тема 7.

Релігії в Україні

  1. Україна як полірелігійна країна. Особливість географічного розміщення релігійних центрів та кількості прихильників різних релігій. Релігійна терпимість.

  2. Дохристиянські вірування. Впровадження християнства. Релігійний синкретизм під час та задовго після впровадження християнства.

  3. Католики західного та східного обряду (Українська Греко-Католицька Церква, Римо-Католицька Церква в Україні, Вірменська Католицька Церква).

  4. Характеристика православних конфесій на Україні (дохалкедонських та орієнтальних).

  5. Характеристика протестантських течій на Україні.

  6. Характеристика виникнення, розвитку і діяльності на Україні інших пізніх національних та світових релігій (іудаїзм, буддистські і мусульманські громади).

  7. Характеристика неязичницьких течій.

  8. Основні деструктивні секти на Україні. Причини їх стрімкого поширення.




  1. Україна як полірелігійна країна. Особливість географічного розміщення релігійних центрів та кількості прихильників різних релігій. Релігійна терпимість.

Багату духовність українського народу складає також релігійний світогляд. Без перебільшення можна сказати, що населення нашої землі в усі часи особливу увагу приділяло релігійним питанням і наділене було духовними прагннями пошуку істини. Географічне розташування України у точці зустрічі Азії та Європи, призвело до зустрічі мусульманського Сходу і християнського Заходу, східного православ’я та захіного католицизму. Крім того, в силу історичних причин, а саме панування чужих народів (урядів, політичних сил) протягом сотень років над українськими землями та українським народом, призвело до виникнення великої кількості релігій на теренах України, оскільки кожен народ намагався насадити свої вірування або спричиняв переселення на Україну представників інших народів, які зі собою привозили і свою релігію. Україна — багатонаціональна держава, а відповідно — полірелігійна.

Найбільша релігійна активність припадає на західні області України, зокрема Львівську, Закарпатську, Івано-Франківську, Тернопільську, Чернівецьку. Тут зареєстрована найбільша кількість релігійних організацій. Досить активними є Волинська, Рівненська, Хмельницька, Київська, Вінницька області, і найменш активними є Дніпропетровська, Полтавська та Харківська області. У всіх решта проявляється помірна активність.

Більше 97% зареєстрованих на сьогодні релігійних громад в Україні є християнськими. Приблизно половина з них є православної традиції. Решту майже порівну поділяють католики та протестанти. До категорії “традиційних” (за неофіційною термінологією) Церков належать православні церкви, Українська Греко-Католицька та Римо-Католицька Церкви, вірменські громади, такими можна вважати деякі протестантські конфесії – лютеран, баптистів, п’ятидесятників.

^ Православні церкви:

Сьогодні в Україні існують три конфесії Католицької Церкви:

В Україні представлена також одна з “дохалкедонських” Церков – Вірменська Апостольська Церква – ВАЦ.

Частина вірних-християн належить до протестантських Церков.

В Україні проживають також прихильники юдейства та мусульманства.

Наприкінці 80-х рр. ХХ ст. в Україні з’являються неоязичницькі громади. Динамічно зростає кількість спільнот інших релігійних та релігійно-філософських течій (буддизм), зокрема нетрадиційних та новітніх релігійних рухів, деструктивних сект.

Попри все, слід зауважити, що незважаючи на таку “кашу” релігійних утворень в Україні, за вийнятком деяких міжконфесійних конфліктів, тут вцілому вживаються протилежні та взаємозаперечні або конруруючі релігії, більше того, такого релігійного піднесення як на Україні, такої кількості практикуючих віруюючих, немає ні в одній з країн Європи та Америки (незважаючи на те, що більшість з них декларують себе християнськими).


  1. ^ Дохристиянські вірування. Впровадження християнства. Релігійний синкретизм під час та задовго після впровадження християнства.

Водяні культи. Це насамперед молитви біля води, жертвоприношення. В жертву приносили квіти, рослини, домашніх птахів. Слов’яни вважали воду стихією, з якої утворився світ і тому поклонялися їй. Поклоніння воді повинно було рятувати від засухи, крім того, люди очищалися водою як святою стихією. Водоймища населяли різними божествами — морянами, водяними, русалками. Обожнювалися жіночі водяні істоти — берегині.

Водяним істотам присвячувались свята. Літнє свято з 6 на 7 липня відбувалось біля води — річок, озер, прудів — на честь Купала — бога земних плодів, урожаю, добробуту.

^ Культ Сонця. Культ сонця поширений у слов’ян з давніх давен. Є думка, що навіть ім’я слов’ян походить від Сонця, тобто вказує на давній міф про походження слов’ян від Сонця.

Даждьбог — один з головних богів язичницької Русі. Під цим іменем обожнювалося сонце. Назва Даждьбог походить від давнього — даждь — дати, тобто дай-бог, бог, який дає життя.

Давні слов’яни уявляли сонце небесним вогнем, колесом, від якого залежить життя. Про сонце говорили як про живу істоту. Жреці волхви та інші служителі культу виступали від його імні. Йому присвячувались свята Купала, Коляди, проводів зими. Різні племена Сонце називали по-своєму — Даждьбог, Ярило, Купало, Коляда, Троян.

Свято на честь Купали святкувалось на початку жнив. Йому приносили жертви біля озер та інших водоймищ в ім’я земних плодів. Інколи приносили у жертву людей, топили їх у воді. Залишком цього жорстокого обряду є поливання людей водою під час свята, яке пізніше стало називатись Іваном Купалою.

Свято на честь Коляди святкували 24 грудня у вигляді забав з піснями, в яких оспівувався Коляда. Під час свята здійснювувся аграрно-магічний обряд, суть якого у закликанні врожаю. Люди на чолі з жерцями ходили, прославляли Коляду, збирали приношення для загальної жертви Сонцю, посипали зерном, водили козу, коня, ведмедя, співали величальних пісень господарю, славили його працю. Ці пісні називалися колядками. Взагалі в словах Коляда, колядки — слов’янський корінь — коло (колесо, сонце), а колядувати означало збирати пожертви богам. Після прийняття християнства свято Коляди злилося з Різдвом Христовим.

Святкування Нового року нашими предками припадало на початкові дні весни — березень. Це було свято весни, Сонця, воскресіння природи. Саме тоді, після тривалої зими пробуджується природа, і це здавна святкувалося веснянками-гаївками, народними містеріями, різноманітними забавами.

^ Культ вогню. Сварог. В давні часи, ще до формування Київської Русі, богом світла, неба і всього світу був Сварог. Він уособлював Небо і був богом, який запалює вогонь і дає життя сонцю. Таким чином, це був батько Даждьбога — бога Сонця і Сварожича — бога вогню. Згідно з давніми оповідями, Сварог з появою Даждьбога і Сварожича пішов на відпочинок, залишивши їм управління світом.

Перун — бог грому і блискавки. З Х ст. Перун став богом зброї, князівської дружини, покровитедем самого князя.

Перун уособлював грузні сили природи, викликав почуття страху і поклоніння. Люди вважали, що грім — це гуркіт його коліснці, а блискавки — його стріли. Перун — також покровитель землеробів, врожаю. Всі раділи першому грому і поспішали вмитися дощовою водою. Прикмети Перуна згодом були перенесені на святого Іллю.

Стрибог. Вважався богом вітру, родоначальником всіх вітрів. Дослідники вважають, що за суттю це був бог війни, оскільки його ім’я походить від давнього „стрити” — знищувати.

Велес. У літописах цього бога називають богом худоби, а оскільки у ті часи головною власністю була худоба, то Велеса вважали покровителем багатства, купців, торгівлі, словом, це був бог торгової Русі. Згідно з народними віруваннями Велес допомагав і землеробам. Так, під час жнив Велесу „закручують бороду” — звичай українських жниварів зав’язувати на початку жнив або в їх кінці пучок незрізаних колосків. Для дружинників Велес був покровителем співаків, поетів, книжником, родоначальником пісенної творчості, богом музики й пісень. З прийняттям християнства його функції перенесені на святого Власія.

Дуже часто зустрічалося поклоніння богу Лодо — богу весілля, добробуту шлюбу. Йому приносили жертви молоді, його ім’я зустрічається у весільних піснях. Ожночасно він — бог весни і бог любові. Його дружиною була Лада, яка оспівувалась як богиня материнства. Її уявляли у вигляді прекрасної жінки, прикрашеної квітами, колоссям, у променях сонця. Згодом її замінили поклонінням Діві Марії.

Християнство почало проникати на землі, які обіймає Україна, ще на початку нашої ери. Так, за переказом, ще перший учень Христа апостол Андрій, який проводив місіонерську діяльність, побував і на території майбутнього Києва. Перебуваючи тут він пророкував торжество тут хїристиянської віри і що постане тут велике місто з численними храмами. Він же поблагословив ці гори і поставив першого хреста. На цьому місці стоїть Андріївська церква.

У ІІІ і ІV століттях наші предки вже сповідували християнство. Більше того, за деякими даними князі Кий, Аскольд і княгиня Ольга були християнами. Проте язичницво міцно пустило свої корені і вплив християнства не був визначальним. І нарешті князь Володимир Великий з метою зміцнення своєї держави, а також налагодження стосунків з християнським Заходом, визнає християнство офіційною державною релігією. Причини, які спонукали князя Володимира охрестити Русь, були ідентичними з причинами, через які Констянтин визнав християнство державною релігією. І методи, якими впроваджувалась релігія були однакові — насильницькі.

Це призвело до появи на Русі двовір’я: пантеон язичницьких богів доповнився християнськими. Молились спочатку до христинського Бога або Богоматері, а потім щоб забезпечити подвійну дію – до язичницьких богів. Згодом функції язичницьких богів було перенесено на християнського Бога, Богоматір, святих. Звичаї, обряди, свята були перенесені в християнство і більшість збережені до наших днів (наприклад, їсти кутю на Святвечір, святити вербу, зілля, віночки, яблука, стелити рушник під час шлюбу, заборона не передавати через поріг, не махати мокрими руками, лишати їжу мертвим тощо).


  1. Католики західного та східного обряду (Українська Греко-Католицька Церква, Римо-Католицька Церква в Україні, Вірменська Католицька Церква).

Як вже зазначалось в Україні є три католицьких конфесії: Українська Греко-Католицька Церква, Римо-Католицька Церква в Україні, Вірменська Католицька Церква).

^ Українська греко-католицька церква.

Католики східного обряду, відомі ще як греко-католики, є послідовниками Берестейської унії 1596 року, яку підписали з Римським Престолом єрархи Київської митрополії. Вони належать до Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ), ліквідованої сталінським режимом і насильницьки "возз'єднаної" з Російською Православною Цeрквою після Другої світової війни. Незважаючи на офіційну заборону і жорстокі переслідування, ця Церква зберегла свої єрархічні структури у підпіллі та діаспорі, а у гpудні 1989 року вона домоглася своєї офіційної легалізації.

Маючи 3317 громад, УГКЦ сьогодні посідає друге місце за кількістю релігійних громад в Україні. Главою Української Греко-Католицької Церкви є Верховний Архиєпископ Любомир кардинал Гузар.

^ Римо-Католицька Церква в Україні - друга за чисельністю парафій Католицька Церква в Україні; до неї належать католики латинського (західного) обряду.

Діяльність Римської Церкви на території України розпочалась ще за Київської Русі. В часи Радянської влади переслідувалась і була ліквідована.

16 січня 1991 р. Папа Іван Павло ІІ відновив діяльність в Україні римо-католицьких дієцезій та призначив єпископів. Керівним органом РКЦ в Україні є конференція єпископів.

Незалежна Україна встановила дипломатичні відносини з Ватиканом, і у 1992 р. в Україні було відкрито Апостольську нунціатуру.

^ Вірменська Католицька Церква - одна зі Східних Католицьких Церков; виникла внаслідок унії частини Вірменської Апостольської Церкви (дохалкедонської гілки) з Римським Апостольським Престолом. На сьогодні Церква нараховує близько 150 тис. вірних, більшість з яких проживає у країнах Близького Сходу.


  1. ^ Характеристика православних конфесій на Україні (дохалкедонських та орієнтальних).

Вірменська Апостольська Церква (яку називають також Григоріанською) - одна з найдавніших християнських помісних Церков. Її коріння сягає ще апостольських часів. У другій половині І ст. святі апостоли Тадей та Варфоломій проповідували християнство у Вірменії і заснували перші християнські спільноти. Саме тому, що народ Вірменії прийняв християнство від апостолів - учнів Ісуса Христа, Вірменська Церква називається Апостольською. А назва Григоріанська - від імені національного святого Григорія Просвітителя.

Сьогодні Вірменська Церква нараховує понад 30 єпархій (9 з них - у Вірменії, інші - у різних частинах світу) та понад 6 млн. вірних.

В Україні вірмени з'явилися ще задовго до створення Київської держави. Важливим чинником збереження національної самобутності в умовах діаспори стала Вірменська Церква. Львівський храм Успіння Пресвятої Богородиці (освячений у 1363 р.) став катедральним собором і єпархіальним центром усіх вірменів Русі, Валахії і Молдови. У 1630 р., як вже зазначалось, було укладено унію, яка була знищена радянським урядом.

28 листопада 1991 р. в Україні було офіційно відновлено і зареєстровано єпархію Вірменської Апостольської Церкви, громади якої зараз діють у Львові, Києві, Одесі, Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, а також у деяких містах Криму. Українську єпархію ВАЦ очолює Преосвященний владика Григоріс Буніатян, осідок якого знаходиться у Львові. Триває поетапний процес повернення вірменській громаді катедрального Успенського собору.

^ Українська Православна Церква у сопричасті з Московським Патріархатом (УПЦ (МП)) є колишнім Київським екзархатом Російської Православної Церкви (РПЦ). Вона отримала свою нову назву у січні 1990 року, а згодом, того ж року, "самостійність в управлінні", хоча канонічно все ще підпорядковується Московському Патріархатові. Після того, як Україна отримала незалежність у 1991 році, Помісний собор УПЦ подав прохання про надання їй канонічної автокефалії. Але Архиєрейський собор РПЦ не задовільнив цього прохання. Як наслідок - Предстоятель Церкви митрополит Філарет (Денисенко) був позбавлений свого сану.

Переважна більшість єпископів УПЦ (МП) поступово зреклася своїх підписів за ідею автокефалії. У травні 1992 року вони обрали Володимира (Сабодана), митрополита Ростовського та Новочеркаського, новим Предстоятелем Церкви з титулом Митрополита Київського та всієї України.

^ Українську Православну Церкву Київського Патріархату (УПЦ КП) створено у червні 1992 року митрополитом Філаретом (якого відсторонили від управління Українською Православною Церквою Московського Патріархату) та його прихильниками з єпископату Української Автокефальної Православної Церкви за сприяння тодішнього державного керівництва, депутатів парламенту та різних політичних партій національної орієнтації.

Від жовтня 1995 р. Патріарх Філарет (Денисенко) є Предстоятелем цієї Церкви з офіційним титулом Патріарха Київського і всієї Руси-України.

УПЦ КП не має офіційного визнання Світового Православ'я, а тому важається "неканонічною" структурою.

^ Українська атокефальна православна церква.

Рух за автокефалію в українському православ'ї здійснювався ще з XIX - початку XX століття, але був ліквідований радянською владою за часів Сталіна. Нові громади Української Автокефальної Православної Церкви почали з'являтися на Західній Україні в серпні 1989 року після виходу з-під юрисдикції РПЦ настоятеля храму св. ап. Петра і Павла у Львові Володимира Яреми та приєднання до автокефального руху одного з єпископів РПЦ Івана (Боднарчука).

Поширення автокефалії в Україні відбувалося не лише у протистоянні з Московським патріархатом, але й у гострій конкуренції з відродженням Української Греко-Католицької Церкви та за підтримки Православних Церков української діаспори в Північній Америці.

Главою УАПЦ в Україні є митрополит Мефодій (Кудряков) із Тернополя.


  1. ^ Виникнення, розвиток і діяльність протестантських течій на Україні.

Протестантство в Україні з'являється у 30-40 рр. ХVІ ст. Перша протестантська громада (анабаптистів) з'являється у Володимирі-Волинському у 1536 р. У 40-х рр. насамперед серед шляхти свою діяльність розпочинають лютерани, згодом кальвіністи та антитринітарії; у першій половині ХVІІ ст. розгортається діяльність соціан. У ХVІІ ст. протестантизм із Волині, Підляшшя, Холмщини і Галичини поширюється на Поділля, Київщину, Закарпаття.

Протестантські громади в Україні розгортають широку видавничу, просвітницьку діяльність. Видавалися книги Святого Письма національними мовами, збірки проповідей і повчань. Тоді ж з'являються нові протестантські течі: меннонітство, баптизм, методизм.

В радянський час більшість протестантських деномінацій переслідували, а тому вони не могли активно розвиватися. Від часу встановлення незалежності України вони отримали рівні з іншими конфесіями права на розвиток.

До найчисельніших протестантських конфесій належать лютерани, баптисти, п\'ятидесятники, адвентисти, харизмати та інші.

Лютеранство – одна з традиційних протестантських течій в Україні, відоме зі середини XVІ ст. – на Волині, Галичині, Київщині, Поділлі, Побужжі. До цієї течії належали деякі представники української шляхти (Радзивіли). Обговорювалася можливість унії лютеран із православними. Проте внаслідок історичних процесів та діяльності чернечих католицьких орденів, зокрема, єзуїтів, дійшло до майже повного зникнення українських лютеранських громад.

Сьогодні в Україні лютеранство представлене трьома основними конфесіями: ^ Українською Лютеранською Церквою, Німецькою Євангелічно-Лютеранською Церквою і Шведською Лютеранською Церквою.

Українська Лютеранська Церква організаційно виникла в Україні 1926 р. (Українська Євангельська Церква Аугзбурзького Віросповідання) і діяла в Західній Україні до 1939 р.

У радянський період УЛЦ зазнала переслідувань, церковні будівлі і майно було націоналізоване. Багато вірних і пастирів були репресовані, декому довелось вимушено емігрувати.

1979 р. пастир Ярослав Шепелявець (невдовзі єпископ УЛЦ) розпочав діяльність за відродження лютеранства в Україні; з цією метою засновано місію “Думки про віру”. Після проголошення Незалежності України громади УЛЦ засновуються в Києві, Тернополі, Кременці, Запоріжжі, Севастополі, Сімферополі та інших населених пунктах.

УЛЦ видає газету “Стяг”, журнали “Добра вістка”. Церква провадить активну місіонерську діяльність широкого спектру робіт: допомогає навчальним і медичним закладам, роздає потребуючим гуманітарну допомогу, співпрацює з міжнародними допомоговими організаціями.

На Соборі в Києві 25-27 серпня 2000 р. головою єпископату УЛЦ обраний єпископ В’ячеслав Горпинчук.

^ Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква в Україні веде свою історію від домашніх лютеранських громад німецьких поселенців середини XVIII ст.

Внаслідок репресій 30-х рр. НЄЛЦ фактично припинила свою діяльність: громади були закриті, храми понівечені або знищені, а більшість пастирів заарештовано і ліквідовано. Під час ІІ світової війни і після її завершення німців Європейської частини СРСР було майже повністю виселено до Казахстану і Сибіру. 1957-1958 рр. їм дозволено реєструвати релігійні братерські громади на засланні, але надалі заборонено відновлювати структуру Церкви.

Відродження НЄЛЦ розпочалося на хвилі святкування 1000-ліття хрещення Руси у 1988 р. Центром єпархії НЄЛЦ стала Одеса, а центральним собором Української єпархії – кірха св. Павла. 1993 р. НЄЛЦ отримала реєстрацію державної влади України. З 1993 р. в Одесі діє Духовна семінарія НЄЛЦУ. Сьогодні громади НЄЛЦ діють практично у всіх регіонах України.

Баптизм (назва походить від традиції хрещення в зрілому віці) - належить до найпоширеніших протестантських конфесій в Україні. У ХVI ст. на Україні існували анабаптисти - попередники баптистів.

Перше баптистське хрещення в Україні відбулось 1864 р. на р. Інгул на Єлизаветградщині (тепер - Кіровоградщина) в німецькому поселенні. Звідси ця течія поширилася на південь України, а потім і в інші регіони.

З кінця 20-х рр. євангельські християни і баптисти були заборонені в радянській Україні, як і в цілому СРСР. До певної міри відродження розпочалося підчас і після ІІ світової війни. Наприкінці 50-х рр. в Україні проживало 75% віруючих Всесоюзної Ради ЄХБ. З 70-х рр. розпочалось чергове піднесення. Сьогодні євангельські християни баптисти належать до найбільш активних християнських конфесій в Україні та світі.

Майже 90% баптистів в Україні об'єднані у Всеукраїнський союз об'єднань Євангельських християн баптистів, створений у 1994 р. Сьогодні Союз нараховує 3 духовні семінарії, 2 університети та 15 біблійних коледжів. Займається видавничою діяльністю та має розгорнуту сітку мас-медіа.

ВСО ЄХБ входить до Європейської Баптистської Федерації та Всесвітнього Союзу Баптистів.

Крім того, в Україні також існують інші об'єднання баптистів та євангельських християн, окремі громади, місії.

Із 1993 р. в Україні діє ^ Корейська баптистська церква - автономне національно-релігійне об'єднання, зорієнтоване на корейську діаспору в Україні. Проповідують - американці корейського походження.

П’ятидесятництво – (назва походить від особливого пошанування П’ятидесятниці – зіслання Святого Духа) протестантська релігійна течія, яка виникла наприкінці ХІХ ст. На Західну Україну воно потрапило через емігрантів, які повернулися зі США. За час радянської влади діяльність переслідувалась.

25-26 травня 1990 р. у Коростені відбувся з’їзд, на якому відроджено Всеукраїнський союз християн віри євангельської-п’ятидесятники.

Офіційними органами Союзу Церков ХВЄ є журнали “Благовісник”, “Євангельський голос”, “Євангелист”. Окремі громади видають свою періодику. П’ятидесятники відомі своїми радіо та телепрограмами.

Підготовка кадрів Союзу здійснюється у майже 20 біблійних семінаріях, інститутах та школах. Також діють різноманітні біблійні курси і школи при громадах. Поряд з тим існує Союз незалежних громад християн віри євангельської-п’ятидесятників та окремі автономні п’ятидесятницькі громади.

Адвентизм - одна з найчисельніших протестантських конфесій в Україні.

Адвентизм виник у 30-40-х рр. ХІХ ст. у США у середовищі баптистів, методистів та інших. Адвентисти відрізняються від інших протестантських конфесій пошануванням суботи (звідси назва Адвентисти Сьомого Дня і народна форма “суботники”), забороною на деякі продукти і напої (“санітарна реформа”), запереченням безсмертя душі, вченням про 144 тисячі обраних, визнанням інших віровчень недостатніми для спасіння тощо. Через це тривалий час адвентистів не вважали християнською конфесією, а псевдохристиянською сектою.

В Україні адвентизм з’явився у 1847 р. в Чернівцях. 1931 р. організацію АСД було ліквідовано радянською владою.

Під час перебудови АСД відновлює свою діяльність. Сьогодні в Україні діє ^ Українська Уніонна Конференція, яка складається з 8 регіональних конференцій. В Києві діє Духовна семінарія АСД. Видаються 2 газети та 4 журнали, центральний з яких журнал “Ознаки часу”.

Крім УКК АСД в Україні діють громади адвентистів-реформістів, адвентистська християнська церква, церква Бога (сьомого дня) та інші.

^ Реформовані адвентисти з’явилися в Україні у 20-х рр. ХХ ст. У радянську епоху їхні громади діяли в підпіллі. Сьогодні АСД-реформовані отримали в Україні рівні з іншими конфесіями можливості для розвитку.

^ Закарпатська Реформатська Церква - одна з представлених в Україні Церков кальвіністського напрямку. Абсолютну більшість віруючих ЗРЦ складають угорці.

Перші громади реформатів з'явилися на Закарпатті в 20-30-х рр. ХVІ ст.

Церква діє у 8 районах Закарпатської області. ЗРЦ не має власного вищого духовного закладу, а тому охочі навчаються за кордоном. Із 1998 р. виходить щоквартальник "Кюлдетеш" ("Місія") - орган Управління ЗРЦ.


  1. ^ Характеристика виникнення, розвитку і діяльності на Україні інших пізніх національних та світових релігій (юдаїзм, буддистські і мусульманські громади)


Юдаїзм, поряд з індуїзмом та конфуціанством, належить до найвідоміших національних релігій, у цьому випадку – євреїв. Його витоки сягають ІІ тисячоліття до нашої ери.

^ Основними напрямками юдаїзму є: ортодоксальний, реформований (прогресивний), консервативний та реконструктивістський.

^ На території сучасної України юдаїзм з’явився у ІХ ст., коли його прийняли тюрки-хазари. На сьогодні значна частина євреїв України не є релігійними. Більшість віруючих євреїв становлять ортодокси, тобто ті, що сповідують давні приписи юдаїзму. Велике число громад згуртовані в Об'єднання юдейських релігійних організацій України. Значно меншим є Всеукраїнський конгрес юдейських релігійних організацій.

Значно поширений в Україні хасидизм – релігійний рух, що виник на її землях. Хасидизм навчає, яким чином кожен єврей може служити Всевишньому. Саме слово хасид означає „благочестивий”. Хасидський рух має чимало відгалужень, засновники багатьох з них також проживали чи походять з України.

^ Реформований юдаїзм. В синагогах цiєї течії застосовувалася органна музика, хоровий cпiв, часом жінки молилися разом з чоловіками. Реформовані синагоги виникли в декількох великих західно-українських містах здебільшого поза традиційними єврейськими кварталами. Їх аpxiтектypa наслідувала європейські взірці, а загальною метою було наголосити на лояльності громади, наблизитись до німецької культури.

Сьогодні у нашій державі діє ^ Релігійне об’єднання громад прогресивного юдаїзму України.

У 2001 році в Ужгороді виникла перша конгрегація консервативного юдаїзму, що постав на Заході як компромісна реакція на реформістські рухи.

Окрім власне юдаїзму, існують кілька течій юдаїстичного походження, які визнають Ісуса Христа правдивим Месією єврейського народу. Хоча ці групи можна віднести і до християнства (носять ознаки протестантизму), однак релігієзнавці вважають їх сектами юдаїзму.

За офіційним самовизначенням, месіанський юдаїзм – це „рух єврейських конгрегацій та угруповань, відданих Ісусові Месії, що обіймає завітну відповідальність за єврейське життя та ідентичність, що кореняться у Торі, виражаються у традиції, оновлюються та застосовуються у контексті Нового Завіту”. Конгрегації месіанського юдаїзму, що існують в Україні, входять до Міжнародної мережі „Шалом”(SNI). Також в Україні діють осередки Місії "Євреї за Ісуса".

Мусульманcтво – одна із трьох головних релігій, представлених в Україні.

Історично центром поширення мусульманства в Україні став Крим. У середині ХV ст. тут утворилось Кримське татарське ханство. Кримські татари були сунітами; вища духовна особа – муфтій, на чолі релігійних громад стояли імами. Завоювавши Крим, Російська імперія в кінці ХVІІІ ст. розпочала переслідування мусульманського населення півострова, в результаті чого в другій половині ХІХ ст. Крим залишило понад 161 тис. мусульман. За радянської влади переслідування кримських татар тривало. За звинуваченнями у співпраці з нацистами в травні 1944 р. з Криму було виселено 188 626 татар.

З часу проголошення України незалежною розпочався процес репатріації татарського населення Криму. Сьогодні мусульманські громади різного національного складу діють у всіх областях України; вони об'єднані у три структури: Духовне управління мусульман України, Духовний центр мусульманських громад України і Духовне управління мусульман Криму, незначна частина громад не входить до жодної зі згаданих структур.

  • ^ Духовне управління мусульман Криму виникло ще у 1991 р. і об'єднує приблизно 70% зі всіх зареєстрованих державою мусульманських громад України, вважається духовним центром кримських татар. ДУМК утримує власну духовну школу медресе, видає свою літературу, газету "Хідяєт" кримсько-татарською мовою.

  • ^ Духовне управління мусульман України створено у 1992 р. в Києві; Управління прагне об'єднати мусульман різних національностей, без огляду на культурні відмінності, які залишає розвивати національним товариствам. ДУМУ має свої представництва у 10 областях і є другою за кількістю громад мусульманською структурою в Україні. Під його керівництвом діє Ісламський інститут у Києві, видається російськомовна газета "Минарет".

  • ^ Духовний центр мусульманських громад України виник на базі Незалежного духовного управління мусульман України, зареєстрованого у 1994 р. Він об'єднує мусульманські громади у 12 областях переважно татарської національності і має національно-релігійний характер. Керівний орган ДЦМГУ розташований у Донецьку; тут же діє Донецький обласний культурний центр ісламу. Головою Президії ДЦМГУ обрано Рашида Брагіна. У 1997 р. при Центрі засновано Партію мусульман України.

Від початку 90-х років українські мусульмани прагнули об'єднання і скоординованості своїх дій, тому неодноразово намагалися провести повномасштабний представницький з'їзд мусульман України. Ці намагання й досі залишаються актуальними.

Інституалізація мусульманського середовища відбувалася також у формі створення культурних центрів, перший із них зареєстровано в Києві у 1991 році. Великого поширення набули благодійні асоціації та фонди, між якими найвідоміші – "СААР фаундейшн", "Аль-Бушра", "Життя після Чорнобиля". Особливої уваги заслуговує діяльність міжобласної Асоціації громадських організацій "Арраід", яка є конфедерацією 11-ти організацій із різних областей України.

В Україні існує декілька напрямків буддизму. 1996 року буддистськими центрами заснована Українська Асоціація буддистів Карма Каг’ю для сприяння у поширенні цього напрямку вчення. Сьогодні це найбільша в Україні буддистська мережа, яка налічує 16 центрів. Штаб-квартира Асоціації розташована в Ужгороді. Духовним керівником є Лама Оле Нідал – перший західний лама, засновник понад 300 центрів Карма-Каг’ю.

Також в Україні представлені інші напрямки буддизму та похідні від буддизму течії.


  1. ^ Характеристика неязичницьких течій.

У ХХ ст. зроблено спроби відродження язичництва, але вже в іншому вигляді, ніж воно існувало в дохристиянські часи. 1934 р. проф. Володимир Шаян засновує неопоганську генотеїстичну течію Рідна Віра; в його розумінні Бог - багатовимірна сутність, яка постає у вигляді багатьох божків з різними іменами. По смерті В. Шаяна його учні у 1987 р. опублікували його дослідження з язичництва - праці "Віра Предків Наших". Сьогодні в Україні існує кілька десятків зареєстрованих і незареєстрованих громад, які виникли на основі Рідної Віри. Одна з київських громад язичників має назву "Православ'я", яку пояснює як "Божественний закон" (Прав), і рідновірська богослужба (славлення). Рідновірівці мають власне вчення "Волховик", молитовник "Правослов" і обрядовий календар "Коло Свароже".

Інший неопоганський культ - ^ Рідна Українська Національна Віра (РУНВіра), яку заснував Лев Силенко по Другій світовій війні в українській діаспорі. Себе він проголосив Учителем і Пророком, утіленням вічного Духу Оріяни-Скитії-Русі-України. РУНВіра - політеїзм, реформований у монотеїзм, як т.зв. українське національне розуміння Бога під іменем Дажбога. Силенко вважає християнство чужою і ворожою для українців релігією, яка виплекала в українській нації рабський менталітет; періоди підневолення України іншими державами він пояснює "зрадою Дажбогу". Символом рунвірівців є тризуб як національний герб. Основні положення РУНВіри викладено у праці Л. Силенка "Мага-віра". Центр РУНВіри - собор святої матері України - розташований в м. Спрінг Глен (штат Нью-Йорк, США). В Україні діє понад тридцять громад рунвірівців, загальну координацію над якими здійснює священнослужитель київської громади "Дажбог" Б.Островський. У м. Запоріжжі, де є один із найбільших осередків рунвірівців, виходить журнал "Світло Оріяни".

У 1994 р. на Вінничині виникає ще одна течія українського язичництва - ^ Собор Рідної Віри; її послідовники вважають, що В. Шаян, Л. Силенко та інші багато зробили для розбудови основ Рідної Віри, але не змогли її повністю осягнути і відродити. Собор узяв собі за мету поєднати воєдино їхнє вчення. Вірні СРВ визнають Поділля особливою територією, оскільки саме тут збереглось найбільше пам'ятків язичницької культури і тут аж до початку ХVІІ ст. збереглися язичницькі громади. Серед всіх неоязичницьких культів СРВ вирізнялися толерантністю до інших течій рідновірства.

Різні форми неоязичництва, від монотеїзму до політеїзму, популярні в незначних колах насамперед інтелігенції: перейнята від кінця 80-х рр. ХХ ст. ідеями національного відродження, ця релігія вважає відновлення прадавніх язичницьких вірувань необхідною його умовою.

Схожі:

Тема Релігії в Україні iconТема 3: генезис релігії, її ранніх форм
Обидва підходи дозволяють виявити важливі аспекти зв’язку релігії з історичним процесом та ставлять питання про можливу історичну...
Тема Релігії в Україні iconТестові завдання з курсу “Філософія релігії” !1 Вступ до філософії релігії. Особливості релігієпізнання
Автор визначення “власне”, безпосередньої, особистої релігії як “відношення до божественної реальності”
Тема Релігії в Україні iconРобоча програма спецкурсу «Історія релігії та церкви в Україні» напрям підготовки: 0203 «Історія» для спеціальності 020302
Робоча програма навчальної дисципліни «Історія релігії та церкви в Україні» для студентів за напрямом підготовки «Історія», спеціальністю...
Тема Релігії в Україні iconСоціологія релігії
Принагідно виявляються функціональні можливості релігії та її соціальна значимість, а також з’ясовується механізм функціонування...
Тема Релігії в Україні iconСоціологія релігії
Принагідно виявляються функціональні можливості релігії та її соціальна значимість, а також з’ясовується механізм функціонування...
Тема Релігії в Україні iconТема Первісні та національні форми релігії
Ознайомлення з процесом зародження І розвитку релігійних вірувань І особливостями релігійного бачення
Тема Релігії в Україні iconПрограма з курсу " соціологія релігії" для студентів ІIІ іv курсу факультету гуманітарних наук
Принагідно виявляються функціональні можливості релігії та її соціальна значимість, а також з’ясовується механізм функціонування...
Тема Релігії в Україні iconТема Християнство
Зародження християнства: призначення Ісуса Христа, становлення християнства як релігії (зокрема Міланський едикт 313 р.)
Тема Релігії в Україні iconФеноменологія релігії
Метою курсу є ознайомлення студентів з основними темами важливої дисципліни релігієзнавчого циклу. При цьому подається не лише виклад...
Тема Релігії в Україні iconРелігієзнавство 1
Метою курсу є дати з академічних позицій систематичний огляд питань, що стосуються сутності релігії як духовного, культурного, соціального...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи