1. Поняття правосвідомості: структура І функції icon

1. Поняття правосвідомості: структура І функції




Скачати 101.85 Kb.
Назва1. Поняття правосвідомості: структура І функції
Дата26.09.2012
Розмір101.85 Kb.
ТипДокументи

Тема 7: Правосвідомість та правова культура (С\О)


  1. Поняття правосвідомості: структура і функції

  2. Поняття, основні характеристики і функції правової культури


1. Поняття правосвідомості: структура і функції


Правосвідомість — одна з форм суспільної свідомості. Кожна осо­ба володіє правосвідомістю незалежно від того, усвідомлює вона це чи ні. Ставлення особи до права може бути як позитивним (людина розуміє значення та необхідність права), так і негативним (людина вважає, що право не потрібне). Це ставлення може бути раціональ­ним, розумним, емоційним, на рівні почуттів та настроїв.

Як явище духовного життя, право належить до сфери суспільної й індивідуальної свідомості. Норми права, нормативні акти, правозастосовчі рішення й інші юридичні явища можуть розглядатися як своєрідні відображення культури, для визначення яких використову­ють спеціальне поняття, що відбиває особливий вимір правової ре­альності — правосвідомість.

Право — це об'єктивна реальність, а суб'єктивне ставлення до нього людей є правосвідомістю. Правосвідомість — це внутрішній особистий регулятор юридично значимої поведінки. Правосвідо­мість є невіддільною від права, адже право є регулятором поведінки індивідів, які наділені волею та свідомістю.

Правосвідомість — це специфічна форма суспільної свідомості, си­стема відображення правової дійсності у формі юридичних знань, оці­нок, правових установок, ціннісних орієнтацій, які визначають пове­дінку людей в юридично значимих ситуаціях.

Правосвідомість діє і на стадії правотворчості, і на стадії реалі­зації права. Однаковою мірою правосвідомість присутня в усіх еле­ментах механізму правового регулювання — в нормах права, право­відносинах, актах реалізації права тощо. Правосвідомість найбільш повно і різнобічно відбиває ідеальну, духовну сутність права як еле­мента культури.

Велике значення правосвідомість має на стадії реалізації права, у процесі втілення в життя юридичних прав та обов'язків. Від рівня правосвідомості залежить, якою буде поведінка людини в суспіль­стві — правомірною або неправомірною.

Правосвідомість складається з трьох елементів.

1.   Раціональні, світоглядні компоненти правосвідомості включа­ють в себе знання та уявлення про право та правові явища в суспіль­стві. Рівень та якість таких уявлень можуть бути різними: від при­мітивних, поверхових — до науково-теоретичних, що утворюють

правову ідеологію. Велике значення у правовій ідеології відводиться юридичній науці. Наукова теорія визначає стратегію розвитку пра­вового життя в суспільстві, здійснює всебічний аналіз сучасної ситу­ації у сфері правового регулювання.

Правова ідеологія формується в результаті наукового теоретич­ного відображення правової дійсності, на основі узагальнення теорії як минулого, так і сучасного. Сучасна правова ідеологія включає в себе концепції правової держави, поділу влад, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей, домінування загальновизнаних норм міжнародного права над нормами внутрішнього права, громадянсь­кого суспільства, принципи демократизму, гуманізму тощо.

2.   На відміну від раціонального компонента правосвідомості, правова психологія, яка утворює емоційний компонент правосвідо­мості, утворюється стихійно, на основі емоційного ставлення до пра­вових явищ в суспільстві, яке може бути і позитивним, і негативним.

Емоції є невід'ємною складовою свідомості. Взагалі важко зрозу­міти природу людської поведінки, якщо повністю відкинути її емоційність. Емоції у правовій сфері впливають як на правомірну, так і на неправомірну поведінку особи. Правова психологія передба­чає "переживання" правових явищ у свідомості на емоційному рівні.

Правова психологія і правова ідеологія знаходяться у невід'ємному зв'язку. На їх основі формується третій компонент правосвідомості.

3.    Поведінковий, або вольовий елемент правосвідомості включає в себе мотиви правової поведінки, правові установки, тобто ті уста­новки, які зумовлюють та визначають поведінку особи у правовому середовищі.

Спочатку людина отримує інформацію про певну сторону право­вого життя. Отримавши цю інформацію, людина починає її аналізувати. На підставі цього у неї виробляється певна оцінка того чи іншо­го правового явища. Залежно від оцінки правових явищ з'являється певний мотив поведінки, людина вирішує, як їй діяти в тих чи інших умовах, пов'язаних з тим чи іншим правовим явищем. Поведінкові елементи напряму пов'язані з волею людини.

Дізнавшись про закон і оцінивши його, людина вирішує, як вона буде діяти в межах, передбачених законом. Дотримуватись його чи ні, визначається вольовим компонентом правосвідомості. Вольову спрямованість ще називають вольовою установкою, тобто готовні­стю людини до певних дій.

Таким чином, завдяки дії цих трьох елементів правосвідомості у людей формуються правові знання (отримуються в результаті озна­йомлення з правовою нормою), правові оцінки (зіставлення норми права зі своїми власними цінностями), правові установки (вольова спрямованість поведінки, готовність до певних дій). У реальному житті всі ці компоненти правосвідомості виявляються як ціле, вони чітко не структуровані та не відділяються одне від одного.

Правова свідомість виконує наступні функції:

Пізнавальну, націлену на пізнання правової дійсності і як на­слідок — формування правових знань. Пізнавальна функція право­ свідомості полягає в тому, що сприйняття й осмислення правових явищ приводить до виявлення загальних закономірностей, установ­лення подій, дій, станів, ознак тощо.

Оціночну, за допомогою якої дається оцінка конкретним життє­вим обставинам як юридично значимим.

Регулятивну, що здійснює безпосередній вплив на поведінку людини, на суспільні відносини через правові знання, оцінки, по­чуття, мотиви і установки. Регулятивна функція правосвідомості реалізується через систему мотивів, ціннісних орієнтацій, правових

установок, що виступають специфічними регуляторами поведінки і мають особливі механізми дії. Так, інформація про юридичні норми породжує у суб'єктів права комплекс психологічних реакцій: емо­цій, переживань, з якими зв'язане виникнення певної мотивації по­ведінки.

Для всебічного розуміння того, що є правосвідомістю, необхідно розглянути її різновиди, які поділяються за рівнем, глибиною усві­домлення права і відображення правової дійсності.

Перший рівень— повсякденна правосвідомість, притаманна більшості членів суспільства, формується в повсякденному житті у сфері правового регулювання. Вона складається стихійно, під впли­вом особистого досвіду. Повсякденна правосвідомість — уявлення, емоції, настрої з приводу права і законності, що поширені серед за­галу. Ці почуття виникають під впливом безпосередніх умов життя людей.

Другий рівень — професійна правосвідомість, яка складається в ході спеціальної підготовки та в процесі здійснення практичної юри­дичної діяльності. Це правосвідомість юристів-практиків. Професій­на правосвідомість — поняття, уявлення, переконання, традиції, сте­реотипи, що складаються в середовищі професіоналів-юристів.

Третій рівень — науково-теоретична правосвідомість, яка прита­манна вченим-юристам, які займаються вирішенням теоретичних пи­тань у правовій сфері. Формується на базі широких і глибоких пра­вових узагальнень, знань закономірностей тощо.

За суб'єктами (носіями) правосвідомість поділяється на індивіду­альну (належить окремим індивідам) і колективну (притаманну окре­мим суспільним групам, класам, верствам суспільства). Колективну правосвідомість треба відокремлювати від масової, яка характерна для нестабільних, тимчасових об'єднань людей — мітингів, демонст­рацій. Для характеристики макроколективів використовують понят­тя суспільної правосвідомості (правосвідомість населення країни, нації, народності).


^ 3. Поняття, основні характеристики і функції правової культури


Поняття правосвідомості тісно пов'язане з поняттям правової культури. Правова культура відрізняється від інших видів культури своїм предметом, оскільки вона формується і функціонує у сфері пра­вових явищ, правомірної діяльності і правомірної поведінки.

Правова культура — це особливе соціальне явище, що може бути сприйняте як якісний правовий стан особистості й суспільства і може бути структуроване за різними підставами. Комплексне використання накопиченого в теорії правової культури матеріалу необхідно на­самперед для того, щоб забезпечити всебічне вивчення проблеми.

Правова культура — система правових цінностей, що відповіда­ють рівню досягнутого суспільством становища у правовій сфері. Термін "правова культура" використовується для характеристики всієї правової надбудови, правових цінностей, ідеалів і досягнень у сфері права. Загальними рисами правової культури є властивості, притаманні всім видам культури як умови, способу і результату ді­яльності особи і суспільства. Особливі риси правової культури пов'я­зані з правом та правовими явищами.

Під правовою культурою розуміють обумовлене всім соціальним, духовним, політичним та економічним устроєм якісне становище пра­вового життя суспільства, яке виявляється в рівні розвитку правової діяльності, якості законодавства, рівні правосвідомості громадян, гарантованості та захищеності їх прав і свобод. Правова культура ві­дображає правову дійсність в тому чи іншому суспільстві з точки зо­ру ефективності її функціонування.

Правова культура — це умова, спосіб та результат діяльності дер­жави і суспільства у правовій сфері. Правова культура включає в себе лише позитивні компоненти, такі, як правомірна соціально активна поведінка, високий рівень правосвідомості тощо, оскільки негативні компоненти — протиправні установки, протиправна поведінка, пра­вовий нігілізм не можуть бути культурними цінностями. Поняття правової культури тісно пов'язане з відображенням правової захище­ності окремої особи.

Правова культура як суспільне явище складається із системи правових норм, сукупності наявних правовідносин та суб'єктів пра­ва, правосвідомості та фактичного становища у сфері законності та правопорядку. Правова культура відображає всю сукупність право­вих процесів у суспільстві — правоутворення, правове мислення, правове регулювання, правотворчість, правореалізацію, правомір­ну поведінку.

З іншого боку, правова культура розуміється як система правових цінностей, яка утворилася в суспільстві в ході його розвитку і відоб­ражає досягнення як минулого, так і сучасності.

Структура правової культури особистості багатогранна. До неї належать різні елементи, що знаходяться в різних площинах: формах вираження, соціальному рівні, змісті. Вона виявляється у правових культурних орієнтирах, творчій діяльності з їх реалізації та в отрима­них позитивних результатах.

Як певний ступінь розвитку індивіда, правова культура людини виявляється насамперед у підготовленості його до сприйняття про­гресивних правових ідей і законів, в умінні й навичках користування правом, а також в оцінці власних знань права.

Правова культура — це певний характер і рівень творчої діяль­ності особистості, у процесі якої вона здобуває і розвиває свої пра­вові знання, уміння, навички. Нарешті, правова культура виступає як результат діяльності у сфері права. Отже, правова культура є ступе­нем і характером правового розвитку особистості.

Правова культура складається з таких елементів:

1) системи пра­вових норм як особливих правил поведінки, які зовні виражені у виг­ляді певних нормативно-правових актів (їх рівень зумовлює рівень правової культури);

2) сукупності правовідносин, тобто суспільних відносин, врегульованих за допомогою правових норм;

3) всієї сукуп­ності суб'єктів права;

4) високого рівня правосвідомості;

5) режиму законності і правопорядку.

Правова культура поділяється на види за наступними критеріями:

1. За суб'єктним складом: правова культура суспільства — охоплює всі правові явища у динаміці їх розвитку, характеризується та визначається станом загальної культури населення, якістю національного законодавства, існуванням гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, рівнем правосвідомості, станом правопорядку, законності та юридичної практики; правова культура окремих колективів або соціальних груп є своєрідним поєднанням правової культури суспільства та правової культури окремих осіб, які утворюють ці колективи, правова культура особи є похідною від правової культури суспільства, залежить від досвіду особи, рівня її освіти, наявності правових навичок і правомірної поведінки. Відповідно правова культура особи складається з правової свідомості, правових знань, правових переконань, правової поведінки, діяльності з реалізації норм права, правових почуттів та передбачає її соціально-правову активність, нетерпимість до протиправної діяльності.

2. За рівнями та глибиною пізнання правових явищ: побутова (характеризується невисоким рівнем узагальнення правових знань, які використовуються особами у повсякденному житті, в міру реалізації суб'єктивних прав і виконання юридичних обов'язків), професійна (притаманна особам які спеціально займаються правовою діяльністю, мають глибоке знання законодавства, правильне розуміння принципів права і механізму правового регулювання, професійне ставлення до права і практики його застосування); теоретична (як сукупність наукових знань про сутність права, механізм правового регулювання) виникає у науковців-правознавців. Ці різновиди правової культури формуються в процесі правового виховання населення шляхом набуття позитивних уявлень, поглядів, цінностей, почуттів та емоцій.

3. За характером існування правової культури: відкрита, тобто така, що взаємодіє з іншими правовими культурами, сприймаючи її надбання; закрита — та, що уникає взаємодії з іншими правовими культурами, обмежуючись власними надбаннями як єдино вірними.

4. За характером прояву: зовнішня правова культура, змістом якої є юридична діяльність та її наслідки; внутрішня — особисті переконання, почуття та уявлення про правові категорії.

Основні напрями оволодіння суб'єктами суспільних відносин правовими цінностями, які з'явились в результаті розвитку суспільства, в галузі права є функціями правової культури. Розрізняють наступні функції:

1. Пізнавальна — спрямована на оволодіння особою правовими знаннями, формування власних переконань з метою вірного їх застосування у практичній діяльності та набуття навичок правового мислення.

2. Регулятивна — забезпечує відповідність поведінки особи правовим приписам на підставі отриманих правових знань і відповідних правових переконань особи чи колективу.

3. Ціннісно-нормативна — спрямована на визначення стану законності і правопорядку в державі з точки зору реалізації суб'єктами правових відносин чинного законодавства.

4. Комунікативна — дає змогу особі на підставі набутих знань зорієнтуватися у правовому просторі з метою забезпечення безконфліктного співіснування з іншими суб'єктами.

5. Прогностична — дозволяє прогнозувати розвиток чинного законодавства, правових інститутів у державі.

6. Виховна — забезпечує свідоме та поважне ставлення особи до вимог чинного законодавства.

Правова культура як одне з надбань людства має постійно вдосконалюватись з метою забезпечення гармонійного та прогресивного розвитку суспільства та окремих осіб. І навпаки — прогресивний розвиток суспільства безпосередньо впливає на рівень його правової культури. Складовими даного прогресу є створення та охорона правових цінностей, що збагачують особу, як і інших цінностей в суспільстві; правових норм, що забезпечують безконфліктне існування суспільства; запобігання протиправній діяльності суб'єктів суспільних відносин тощо.

Як своєрідний феномен, правова культура є формою відтворення національних правових інститутів — державності, правової системи, правопорядку тощо. Культура є засобом збагачення цих інститутів, у тому числі і за рахунок запозичення правових цінностей інших націй. Відповідно основні функції правової культури передбачають збереження духовних цінностей у галузі права і їх засвоєння майбутніми поколіннями, постійне підвищення рівня правової свідомості населення. Правова культура визначає принципи правової поведінки особи та систему правових цінностей, ідеалів, правових норм, які забезпечують єдність і взаємодію правових інститутів та організацій в суспільстві.

Схожі:

1. Поняття правосвідомості: структура І функції iconПерелік дисциплін, які виносяться для вступу на освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, магістра зі спеціальності «Правознавство»
Поняття, структура, предмет юридичної науки. Функції юридичної науки. Поняття і склад методології юридичної науки. Предмет, методологія...
1. Поняття правосвідомості: структура І функції iconЦивільне право ● Господарське право
Поняття, структура, предмет юридичної науки. Функції юридичної науки. Поняття і склад методології юридичної науки. Предмет, методологія...
1. Поняття правосвідомості: структура І функції iconЦивільне право ● Господарське право
Поняття, структура, предмет юридичної науки. Функції юридичної науки. Поняття І склад методології юридичної науки. Предмет, методологія...
1. Поняття правосвідомості: структура І функції icon4 Похідна від булевої функції
У класичній математиці для з'ясування характеру зміни функції використовують поняття похідної. У дискретній математиці, що оперує...
1. Поняття правосвідомості: структура І функції icon1. Етика як наука: етимологія терміну, поняття, структура, завдання та функції. Основні завдання етики у сучасних умовах
Етика як наука: предмет, структура, завдання та функції. Основні завдання етики у сучасних умовах
1. Поняття правосвідомості: структура І функції iconV: Границя І неперервність §1 Поняття границі послідовності
Поняття границі функції – одне з найважливіших у вищій математиці. Викладення теорії границь почнемо з розгляду границі функції натурального...
1. Поняття правосвідомості: структура І функції iconЗапитання до заліку з курсу “соціологія”
Предмет І об’єкт пізнання соціології. Поняття соціального. Функції соціології. Структура соціології як науки
1. Поняття правосвідомості: структура І функції iconТип модуля: обов'язковий Семестр: І, ІІ обсяг модуля
Сі; оператори, функції та директиви мови Сі. Принципи ооп; глобальні функції; перевантаження функції; об‘єкти та операції над ними;...
1. Поняття правосвідомості: структура І функції iconТип модуля: обов'язковий Семестр: І, ІІ обсяг модуля
Сі; оператори, функції та директиви мови Сі. Принципи ооп; глобальні функції; перевантаження функції; об‘єкти та операції над ними;...
1. Поняття правосвідомості: структура І функції iconПрограма з основ правознавства
Поняття й ознаки держави. Поняття функції держави. Внутрішні й зовнішні функції держави. Класифікація держав за їхньою формою (форми...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи