Тема. Окремі види зобов’язань із завдання шкоди icon

Тема. Окремі види зобов’язань із завдання шкоди




Скачати 205.78 Kb.
НазваТема. Окремі види зобов’язань із завдання шкоди
Дата26.09.2012
Розмір205.78 Kb.
ТипДокументи

Тема. Окремі види зобов’язань із завдання шкоди.


  1. Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою.

  2. Відшкодування шкоди, завданої суб’єктами владних повноважень.

  3. Відшкодування шкоди, завданої правоохоронними органами.

  4. Відшкодування шкоди, завданої малолітніми, неповнолітніми, недієздатними, особами, цивільна дієздатність яких обмежена, а також особами, які не усвідомлювали значення своїх дій та (або) не могли керувати ними.

  5. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

  6. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

  7. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).

1. - Правовою підставою виникнення цього виду деліктного зобов’язання є ст. 1172 ЦК України.

За суб’єктом правопорушення у ній міститься три види зобов’язань:

  1. відшкодування шкоди юридичною або фізичною особою, завданої їх працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов’язків;

  2. відшкодування шкоди замовником, завданої підрядником, якщо він діяв за завданням замовника;

  3. відшкодування шкоди підприємницьким товариством, кооперативом, завданої їх учасником (членом) під час здійснення ними підприємницької або іншої діяльності від імені підприємницького товариства, кооперативу.


- Ці види зобов’язань характеризуються такими особливостями:

1) суб’єктом відповідальності є не безпосередній заподіювач шкоди, а інша особа: юридична або фізична особа, замовник, підприємницьке товариство, кооператив;

2) потерпілим від завдання шкоди є не сама юридична або фізична особа, замовник, підприємницьке товариство, кооператив, а третя особа;

3) безпосереднім заподіювачем шкоди є працівник юридичної або фізичної особи (незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах) підрядник, учасник (член) підприємницького товариства, кооперативу;

4) шкода завдана під час, та у зв’язку, із виконанням трудових (службових) обов’язків, замовлення за договором підряду, підприємницької або іншої діяльності від імені підприємницького товариства, кооперативу;

5) вина суб’єкта відповідальності презюмується, тому тягар доказування відсутності вини покладається саме на нього;

- проблема вини суб’єкта відповідальності в юридичній літературі.


6) у разі відшкодування шкоди суб’єктом відповідальності, у нього виникає право регресу до безпосереднього заподіювача шкоди.

2. - Правовими підставами виникнення цього виду деліктного зобов’язання є ст. 56 Конституції України, а також ст.ст. 1173-1175 ЦК України.

За суб’єктом та видом правопорушення у цих статтях міститься три види зобов’язань:

  1. відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування;

  2. відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування;

  3. відшкодування шкоди, завданої прийняттям органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований.


- Ці види зобов’язань характеризуються такими особливостями:

1) суб’єктом відповідальності є не безпосередній заподіювач шкоди, а держава, Автономна Республіка Крим чи орган місцевого самоврядування (незалежно чи шкода завдана цим органом чи його посадовою або службовою особою);

2) потерпілими від завдання шкоди є фізичні або юридичні особи;

3) безпосереднім заподіювачем шкоди є суб’єкт владних повноважень;

Поняття суб’єкта владних повноважень дається у ст. 3 КАСУ, під яким розуміється орган державної влади, орган влади АРК, орган місцевого самоврядування, їхня посадова або службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (наприклад орган БТІ під час реєстрації права власності на об’єкт нерухомості).

4) шкода завдана під час, та у зв’язку із здійсненням владних управлінських функцій щодо особи, якій завдано шкоду (якщо ж орган державної влади, орган влади АРК або орган місцевого самоврядування, їхня посадова або службова особа не здійснює у правовідношенні зазначених владних управлінських функцій, то він (вона) не має ознак суб’єкта владних повноважень);

5) шкода завдана специфічною протиправною поведінкою: незаконним рішенням, дією або бездіяльністю, а також прийняттям незаконного нормативно-правового акта.

Незаконність у цьому виді деліктного зобов’язання означає:

по-перше, суб’єктом владних повноважень вчинено рішення, дії та бездіяльність, які прямо заборонені законом;

по-друге, суб’єкт владних повноважень при вчиненні такого рішення, дії або бездіяльності вийшов за межі своє компетенції, тобто кола повноважень.

Під поняттям «незаконне рішення» розуміються:

а) акти індивідуальної дії;

б) нормативно-правові акти:

якщо вони: зобов’язують фізичну або юридичну особу вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення, або ж покладають на них певну відповідальність, за умови, що це рішення за законодавством є обов’язковим до виконання.

Особливістю нормативно-правового акта у цьому виді зобов’язання є його попереднє визнання незаконним та скасування.

6) наявність вини цих органів або осіб не вимагається, тобто шкода відшкодовується незалежно від вини цих органів (осіб);

7) у разі відшкодування шкоди суб’єктом відповідальності, у нього виникає право регресу до безпосереднього заподіювача шкоди.

3. - Правовими підставами виникнення цього виду деліктного зобов’язання є ст. 1176 ЦК України, а також Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 1.12.1994 року.

- Цей вид зобов’язання характеризуються такими особливостями:

1) суб’єктом відповідальності є не безпосередній заподіювач шкоди, а держава;

2) потерпілим від завдання шкоди є, за загальним правилом, фізична особа (відповідно до ч. 6 ст. 1176 потерпілою від завдання шкоди у цьому виді зобов’язання може бути також юридична особа, за умови якщо шкода завдана внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили);

3) безпосереднім заподіювачем шкоди є посадові і службові особи органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

До органів дізнання за законодавством України належать:

  • міліція, у тому числі, податкова міліція;

  • органи служби безпеки;

  • митні органи;

  • органи охорони державного кордону;

  • органи державного пожежного нагляду;

  • командири військових частин, з’єднань, начальники військових установ;

  • начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових і виховно-трудових профілакторіїв;

  • капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.

До органів попереднього (досудового) слідства належать:

  • слідчі міліції, в тому числі, податкової міліції;

  • слідчі органів служби безпеки;

  • слідчі прокуратури.

4) шкода завдана під час, та у зв’язку із здійсненням, дізнання, досудового (попереднього) слідства, прокурорського нагляду, відправлення правосуддя;

5) шкода завдана специфічною протиправною поведінкою:

Стаття 1. Відповідно до положень цього Закону підлягає
відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного притягнення як
обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою,
незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду
кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту
на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших
процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи
виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного
накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів,
передбачених законами України "Про оперативно-розшукову
діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами
законодавства.

6) право на відшкодування шкоди виникає лише у випадках прямо встановлених законом:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

2) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому
рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи
на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту
незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і
тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування
чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки,
незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення
від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи
порушують права та свободи громадян, незаконного проведення
оперативно-розшукових заходів;

3) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину,
відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі
обвинуваченого у вчиненні злочину;

Якщо кримінальну справу закрито на підставі закону про амністію акта про помилуванняЮ право на відшкодування шкоди не виникає.

Не виникає таке право також у разі самообмови.

4) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття
кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини
першої цієї статті;

5) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1
цього Закону оперативно-розшуковими заходами до порушення
кримінальної справи, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1
частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести
місяців після проведення таких заходів
не було прийнято рішення
про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або
таке рішення було скасовано.

7) наявність вини посадових та службових осіб цих органів не вимагається, тобто шкода відшкодовується незалежно від вини цих органів (осіб);

8) особливий розмір відшкодування шкоди, встановлений законом:

громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив
внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по
них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді
господарського товариства, учасником якого був громадянин, та
прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші
цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом,
вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які
здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке
накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати
та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому
юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

9) особливий порядок відшкодування шкоди, встановлений законом;

10) Стаття 1191. Право зворотної вимоги до винної особи

3. Держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою
особою органу дізнання, попереднього (досудового) слідства,
прокуратури або суду, має право зворотної вимоги до цієї особи
тільки у разі встановлення в її діях складу злочину за
обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили
.

4. - Правовими підставами виникнення цього виду деліктного зобов’язання є ст.ст. 1178-1186 ЦК України.

За суб’єктом правопорушення у цих статтях міститься такі види зобов’язань:

  1. відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою;

  2. відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою;

  3. відшкодування шкоди, завданої недієздатною фізичною особою;

  4. відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена;

  5. відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.


- Ці види зобов’язань характеризуються такими особливостями:

^ 1) суб’єктами відповідальності можуть бути або безпосередні заподіювані або інші особи:

- безпосередні заподіювані відповідають якщо вони належать до неповнолітніх, обмежених в дієздатності, або осіб, які не усвідомлювали значення своїх дій та/або не могли керувати ними (за загальним правилом така шкода не відшкодовується, за винятком, постановлення рішення суду про її відшкодування з урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, або ж вона сама довела себе до такого стану);

- інші особи відповідають за шкоду, завдану малолітніми, недієздатними, а також неповнолітніми, у разі відсутності у них майна, достатнього для відшкодування завданої ними шкоди.

До інших осіб, які є суб’єктами відповідальності, у цих видах зобов’язань належать:

  1. батьки (усиновлювачі) (у тому числі протягом 3 років після позбавлення батьківських прав);

  2. інші особи, які на правових підставах здійснюють виховання малолітніх осіб (дідусі, бабусі, інші родичі);

  3. опікуни (піклувальники);

  4. заклади, що зобов’язані здійснювати нагляд за особою (навчальні заклади – дитячий садок, школа; лікувальні заклади – лікарня, санаторій); інші заклади (літні табори відпочинку, дитячі приймальники-розподільники тощо);

  5. заклади, які за законом здійснюють функції опікуна або піклувальника (дитячі будинки, інтернати тощо);

  6. особи, які здійснюють нагляд за малолітньою особою на підставі договору (няні, домашні вчителі, гувернантки тощо).

  7. Особи, які проживали разом з особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та\або не могла керувати ними у зв’язку з психічним розладом або недоумством, знали про цей її стан, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.

^ 2) інші особи стають суб’єктами відповідальності, за наявності двох умов:

- шкода завдана під час, та у зв’язку із здійсненням функцій нагляду за заподіювачем шкоди;

- вони не доведуть, що завдана шкода є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою (тобто за наявності їх вини);

Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків
(усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що
зобов'язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі),
опікун, такі заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду у
частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням
суду.

^ 3) потерпілими від завдання шкоди є фізичні або юридичні особи;

4) в осіб, які відшкодували шкоду завдану безпосередніми заподіювачами не виникає право регресу до них;

5) у випадках встановлених законом відшкодування шкоди може бути покладено на безпосереднього заподіювача шкоди, або ж здійснено за рахунок його майна:

- після досягнення повноліття особа
може бути зобов'язана судом частково або в повному обсязі
відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до чотирнадцяти років життю
або здоров'ю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти,
а особи, які визначені частиною першою цієї статті, є
неплатоспроможними або померли;

- обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу,
який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції
піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення
особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення
повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування
шкоди;

- якщо опікун недієздатної особи, яка завдала шкоди, помер
або у нього відсутнє майно, достатнє для відшкодування шкоди, а
сама недієздатна особа має таке майно, суд може постановити
рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим
ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, частково або в
повному обсязі за рахунок майна цієї недієздатної особи.

5. - Правовою підставою виникнення цього виду деліктного зобов’язання є ст.1187 ЦК України.

У науковій літературі поняття «джерела підвищеної небезпеки» розкривається за допомогою кількох теорій. Найбільш поширеними є:

1) теорія об’єкта (джерелом підвищеної небезпеки є конкретні речі, предмети матеріального світу, які в процесі їх використання (експлуатації) створюють підвищену небезпеку для оточення);

2) теорія властивостей (джерелом підвищеної небезпеки є не саім речі, а їх властивості, які не піддаються у повній мірі контролю людини і в зв’язку з цим створюють підвищену ймовірність завдання шкоди);

3) теорія діяльності (джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана із утриманням та використанням (експлуатацією) певних речей, яка може вийти з-під контролю людини і тому створює підвищену імовірність завдання шкоди).

Чинний ЦК побудований на теорії діяльності.

Стаття 1187. Відшкодування шкоди, завданої джерелом
підвищеної небезпеки

1. ^ Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з
використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів,
механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних,
радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин,
утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських
порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю
діяльність здійснює, та інших осіб
.

Окрім ЦК перелік об’єктів діяльність щодо яких визнається джерелом підвищеної небезпеки міститься в інших законодавчих актах, наприклад, в:

  • Законі України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 року;

  • Законі України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000 року;

  • тощо.

Незалежно від виду теорії «джерела підвищеної небезпеки», воно характеризується певними спільними ознаками:

  1. джерело підвищеної небезпеки завжди пов’язано із певним процесом: утриманням, зберіганням або використанням, тобто існує в активному стані; пасивний стан певних об’єктів не створює підвищеної небезпеки (при чому, відповідальність повинна наставти як при цілеспрямованому використанні небезпечного об’єкта, так і при мимовільному прояві шкідливих наслідків, наприклад, у разі мимовільного руху автомобіля);

  2. джерело підвищеної небезпеки не піддається повному контролю з боку людини і тому може вийти з-під її контролю;

  3. джерело підвищеної небезпеки створює підвищену ймовірність завдання шкоди.

Цей вид деліктного зобов’язання наділений такими особливостями:

^ 1) суб’єктом відповідальності є, за загальним правилом, особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З цього загального правила закон встановлює вийняток:

3. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом,
механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його
використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати
її на загальних підставах.

4. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним
засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника
(володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання,
зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці,
яка визначається за рішенням суду
з урахуванням обставин, що мають
істотне значення.

^ Не вважається суб’єктом відповідальності у цьому виді зобов’язання особа, яка управляла відповідним об’ктом в силу трудових відносин (водій, машиніст, оператор тощо).

^ 2) потерпілими від завдання шкоди є фізичні або юридичні особи;

3) відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки настає без вини.

Стаття 1188. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок
взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки

1. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел
підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а
саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи,
відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй
не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано
шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці
залежно від обставин, що мають істотне значення.

4) особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, звільняється від відповідальності за завдану шкоду, якщо вона доведе, що шкоду завдано внаслідок:

- непереборної сили (п.1 ч.1 ст. 263 «Зупинення позовної давності» - надзвичайна та невідворотна за даних у мов подія);

- умислу потерпілого.

6. - Правовою підставою виникнення цього виду деліктного зобов’язання є § 2 глави 82 ЦК України (ст.ст. 1195-1208).

За об’єктом правопорушення у цьому параграфі міститься два види цього зобов’язання:

  1. відшкодування шкоди , завданої здоров’ю фізичної особи, а саме каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я;

  2. відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи.



- Ці види зобов’язань характеризуються такими особливостями:

^ 1) суб’єктами відповідальності є безпосередні заподіювачі шкоди, тобто фізичні або юридичні особи;

Стаття 1207. Обов'язок держави відшкодувати шкоду, завдану
каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або
смертю внаслідок злочину


1. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або
смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам,
визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не
встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є
неплатоспроможною.

2. Умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої
каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, встановлюються
законом.

^ 2) потерпілою від завдання шкоди є фізична особа, однак категорія фізичних осіб залежить від виду зобов’язання:

- у разі завдання шкоди здоров’ю фізичної особи, потерпілою буде вважатися безпосередньо фізична особа, якій завдано каліцтво або інше ушкодження здоров’я;

- у разі завдання шкоди смертю фізичної особи, потерпілими вважатимуться:

Стаття 1200. Відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого

1. У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди
мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на
день його смерті право на одержання від нього утримання, а також
дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню,
студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення
ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли
пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

3) інвалідам - на строк їх інвалідності;

4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи
іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо
вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами,
сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти
років
;

5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п’яти років після його смерті.

^ 3) склад шкоди та розмір її відшкодування чітко визначені законом, і залежать від виду цього зобов’язання:

- у разі завдання шкоди здоров’ю до складу шкоди, яка підлягає відшкодуванню включаються:

а) заробіток (дохід), втрачений внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності;

Стаття 1197. Визначення заробітку (доходу), втраченого
внаслідок каліцтва або іншого ушкодження
здоров'я фізичної особи, яка працювала за
трудовим договором

1. Розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або
іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає
відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного
заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого
ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим
професійної працездатності, а за її відсутності - загальної
працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням
потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці
роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті
працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я.
Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від
п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір
втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з
п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

2. Для визначення розміру відшкодування у разі професійного
захворювання може братися до уваги за бажанням потерпілого
середньомісячний заробіток (дохід) за дванадцять або за три
останні календарні місяці перед припиненням роботи, що було
викликано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

3. До втраченого заробітку (доходу) включаються всі види
оплати праці за трудовим договором за місцем основної роботи і за
сумісництвом, з яких сплачується податок на доходи громадян, у
сумах, нарахованих до вирахування податку.

До втраченого заробітку (доходу) не включаються одноразові
виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога,
допомога по вагітності та пологах тощо.

Якщо потерпілий на момент завдання йому шкоди не працював,
його середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється, за його
бажанням, виходячи з його заробітку до звільнення або звичайного
розміру заробітної плати працівника його кваліфікації у цій
місцевості.

4. Якщо заробіток (дохід) потерпілого до його каліцтва чи
іншого ушкодження здоров'я змінився, що поліпшило його матеріальне
становище (підвищення заробітної плати за посадою, переведення на
вищеоплачувану роботу, прийняття на роботу після закінчення
освіти), при визначенні середньомісячного заробітку (доходу)
враховується лише заробіток (дохід), який він одержав або мав
одержати після відповідної зміни.

б) додаткові витрати (на посилене харчування, санаторно-курортне лікування, придбання ліків, протезування, сторонній догляд тощо);

в) моральна шкода.

- у разі завдання шкоди смертю фізичної особи до складу шкоди, яка підлягає відшкодуванню включаються:

а) середньомісячний заробіток (дохід) померлого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатним осіб, які перебували на його утриманні:

б) витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника;

в) моральна шкода.

4) спеціальний порядок відшкодування шкоди.

Стаття 1202. Порядок відшкодування шкоди

1. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням
здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними
платежами
.

За наявності обставин, які мають істотне значення, та з
урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала
шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не
більш як за три роки наперед
.

2. Стягнення додаткових витрат, передбачених частиною першою
статті 1195 цього Кодексу, може бути здійснене наперед у межах
строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської
експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг
і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних
транспортних засобів тощо).

^ 5) можливість зміни розміру відшкодування.

Стаття 1203. Збільшення розміру відшкодування шкоди на вимогу
потерпілого у разі зміни стану його
працездатності


1. Потерпілий має право на збільшення розміру відшкодування
шкоди, якщо його працездатність знизилася порівняно з тією, яка
була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

Стаття 1204. Зменшення розміру відшкодування шкоди на вимогу
особи, яка завдала шкоди


1. Особа, на яку покладено обов'язок відшкодувати шкоду,
завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я потерпілого, має
право вимагати зменшення розміру відшкодування шкоди, якщо
працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, яка була в
нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

Стаття 1208. Збільшення розміру відшкодування шкоди у зв'язку
з підвищенням вартості життя і збільшенням
розміру мінімальної заробітної плати


1. За заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя
розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням
здоров'я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду.

2. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру
мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої
каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає
відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

7. - Правовими підставами виникнення цього виду деліктного зобов’язання є § 3 глави 82 ЦК України (ст.ст. 1209-1211), а також Закон України «Про захист прав споживачів» в редакції від 01.12.2005 року.

Для цього виду деліктного зобов’язання властиві такі особливості:

  1. суб’єктами відповідальності є продавець, виготовлювач товару, виконавець роботи (послуги);

Стаття 1210. Особи, зобов'язані відшкодовувати шкоду, завдану
внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)

1. Шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, підлягає
відшкодуванню, за вибором потерпілого, продавцем або
виготовлювачем товару.

2. Шкода, завдана внаслідок недоліків робіт (послуг),
підлягає відшкодуванню їх виконавцем.

3. Шкода, завдана внаслідок ненадання повної чи достовірної
інформації щодо властивостей і правил користування товаром,
підлягає відшкодуванню відповідно до частини першої цієї статті.

^ 2) потерпілими від завдання шкоди є фізичні або юридичні особи;

3) протиправність поведінки суб’єкта відповідальності полягає у:

- переданні покупцю (замовнику) товару або робіт (послуг), які містять конструктивні, технологічні, рецептурні та інші недоліки;

- наданні покупцю (замовнику) недостовірної або недостатньої інформації про товари, роботи (послуги).

^ 4) відшкодування шкоди не залежить від їхньої вини, а також від
того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах;

5) продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг)
звільняються від відшкодування шкоди, якщо вони доведуть, що шкода
виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим
правил користування або зберігання товару
(результатів робіт,
послуг).

^ 6) відшкодування шкоди здійснюється, якщо вона завдана у межах строків придатності товару, роботи (послуги).

Стаття 1211. Строки відшкодування шкоди, завданої внаслідок
недоліків товарів, робіт (послуг)

1. Шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт
(послуг), підлягає відшкодуванню, якщо її завдано протягом
встановлених строків придатності
товару, роботи (послуги), а якщо
вони не встановлені, - протягом десяти років від дня виготовлення
товару, виконання роботи (надання послуги).

2. Шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт
(послуг), підлягає відшкодуванню також якщо:

1) на порушення вимог закону не встановлено строку
придатності товару, роботи (послуги);

2) особу не було попереджено про необхідні дії після спливу
строку придатності і про можливі наслідки в разі невиконання цих
дій.

Схожі:

Тема. Окремі види зобов’язань із завдання шкоди iconПоложення про зобов’язання. Поняття зобов’язання та його елементи. Система зобов’язань. Види зобов’язань. Суб’єкти зобов’язань. Зміна та припинення зобов’язань. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цк україни
Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості
Тема. Окремі види зобов’язань із завдання шкоди iconПоложення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями Завдання Потрібно закінчити речення
Банк із метою оцінки можливих втрат (збитків) невиконання боржником/контрагентом зобов'язань здійснює оцінку ризику невиконання ним...
Тема. Окремі види зобов’язань із завдання шкоди iconЗамула І. В., д е. н., проф. Кірейцева Г. В
Для забезпечення достовірності і точності визначення розміру екологічних зобов’язань необхідно розробити первинні документи з обліку...
Тема. Окремі види зобов’язань із завдання шкоди iconТема Особливість господарсько-правового механізму регулювання зобов’язань та договорів

Тема. Окремі види зобов’язань із завдання шкоди iconПро встановлення розміру доплати за окремі види педагогічної діяльності
Затвердити розмір доплати за окремі види педагогічної діяльності для працівників навчальних закладів згідно з додатком та запровадити...
Тема. Окремі види зобов’язань із завдання шкоди iconШкабрій Н. О. викладач Національна академія статистики, обліку та аудиту проблемні питання бухгалтерського обліку та аудиту зобов’язань в агропромисловому комплексі
Проблемні питання бухгалтерського обліку та аудиту зобов’язань в агропромисловому комплексі
Тема. Окремі види зобов’язань із завдання шкоди iconПроблеми соціального мислення людини: послідовність та зобов’язання
Догматизація соціального пізнання виявляється в замовчуванні актуальних проблем, в маніпулятивній й презентації відомостей про соціальне...
Тема. Окремі види зобов’язань із завдання шкоди iconНаказ №105 "Про подання декларацій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру", виклавши його у новій редакції
України від 21. 03. 2013 №1/9-200 щодо зобов’язань щорічно подавати посадовими особами юридичних осіб публічного права, які одержують...
Тема. Окремі види зобов’язань із завдання шкоди iconТема І. Завдання і зміст науково-дослідної роботи > І. І. Завдання курсу науково-дослідної роботи та її види > Організація і гігієна наукової праці Тема Наукова робота і творчість
Основні принципи збирання матеріалу і його особливості в економічних дослідженнях
Тема. Окремі види зобов’язань із завдання шкоди iconЛ. М. Блохін, д-р техн наук О. П. Кривоносенко
Поставлено загальний І основні окремі випадки задачі ідентифікації. Розглянуто математичні алгоритми їхніх розв’язань
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи