Положення про спадкування. Спадкування за заповітом. Виконання заповіту. Спадкування за законом. Здійснення права на спадкування. Оформлення права на спадщину. Спадковий договір. Стаття 1216 icon

Положення про спадкування. Спадкування за заповітом. Виконання заповіту. Спадкування за законом. Здійснення права на спадкування. Оформлення права на спадщину. Спадковий договір. Стаття 1216




Скачати 281.72 Kb.
НазваПоложення про спадкування. Спадкування за заповітом. Виконання заповіту. Спадкування за законом. Здійснення права на спадкування. Оформлення права на спадщину. Спадковий договір. Стаття 1216
Дата26.09.2012
Розмір281.72 Kb.
ТипПоложення

Тема. Спадкове право.

  1. Загальні положення про спадкування.

  2. Спадкування за заповітом.

  3. Виконання заповіту.

  4. Спадкування за законом.

  5. Здійснення права на спадкування.

  6. Оформлення права на спадщину.

  7. Спадковий договір.

1. Стаття 1216. Поняття спадкування

1. Спадкуванням є перехід майнових прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

- Спадкування як правонаступництво

1) УНІВЕРСАЛЬНЕ (ЗАГАЛЬНЕ);

2) СИНГУЛЯРНЕ (ОКРЕМЕ).


Стаття 1217. Види спадкування

Залежно від підстави спадкування, виділяється два його види:

  1. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

  • Не є підставою спадкування спадковий договір.


Стаття 1218. Склад спадщини

Спадщина – сукупність майнових прав та обов’язків, що переходять у порядку правонаступництва від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

1. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що
належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не
припинилися внаслідок його смерті.

Законом встановлено особливості спадкування окремих прав та обов’язків


Стаття 1225. Спадкування права на земельну ділянку

1. Право власності на земельну ділянку переходить до
спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового
призначення.

2. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд
переходить право власності або право користування земельною
ділянкою, на якій вони розміщені.

3. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд
переходить право власності або право користування земельною
ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її
розмір не визначений заповітом.

У порядку спадкування можуть передаватися також право користування
земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис),
право користування чужою земельною ділянкою для забудови
(суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).


Спадкодавець може передавати за заповітом частину належної
йому земельної ділянки, тоді інша частина цієї ділянки спадкується
за законом. У разі коли спадкодавець заповів всю земельну ділянку
або її частину іншим особам, які не успадковували нерухоме майно,
то спадкоємці мають право на земельну ділянку, на якій розміщено
нерухоме майно та на частину ділянки, яка є необхідною для його
обслуговування, незалежно від змісту заповіту
.


При вирішенні спору про спадкування права на земельну
частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є
сертифікат про право на земельну частку (пай).


Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до
виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості)
земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності
на землю.



Стаття 1226. Спадкування частки у праві спільної сумісної
власності


1. Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на
загальних підставах.

2. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право
заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її
визначення та виділу в натурі.

У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири)
частки кожного із співвласників у праві спільної власності є
рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними


Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про
визначення частки спадкодавця.





Стаття 1227. Право на одержання сум заробітної плати, пенсії,
стипендії, аліментів, інших соціальних виплат,
які належали спадкодавцеві


1. Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів,
допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у
зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших
соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним
одержані за життя
, передаються членам його сім'ї, а у разі їх
відсутності - входять до складу спадщини
.


Стаття 1228. Спадкування права на вклад у банку (фінансовій
установі)


1. Вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку
(фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або
зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).

2. Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від
способу розпорядження ним.

3. Заповіт, складений після того, як було зроблене
розпорядження банку (фінансовій установі), повністю або частково
скасовує його, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти
право на вклад, або якщо заповіт стосується усього майна
спадкодавця.


Стаття 1229. Спадкування права на одержання страхових виплат
(страхового відшкодування)


1. Страхові виплати (страхове відшкодування) спадкуються на
загальних підставах.

2. Якщо страхувальник у договорі особистого страхування
призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової
виплати у разі його смерті, це право не входить до складу
спадщини.


Стаття 1230. Спадкування права на відшкодування збитків,
моральної шкоди та сплату неустойки


1. До спадкоємця переходить право на відшкодування збитків,
завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях.

2. До спадкоємця переходить право на стягнення неустойки
(штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця
своїх договірних обов'язків, яка була присуджена судом
спадкодавцеві за його життя
.

3. До спадкоємця переходить право на відшкодування моральної
шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.

У разі смерті особи, якій були заподіяні збитки в
результаті невиконання договору, до складу спадщини входить право
на відшкодування як реальних збитків, так і упущеної вигоди
До спадкоємців переходить і право вибору способу відшкодування.



^ Стаття 1231. Спадкування обов'язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем

1. До спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову
шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

2. До спадкоємця переходить обов'язок відшкодування моральної
шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі
спадкодавця за його життя
.

3. До спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку
(штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із
спадкодавця за життя спадкодавця
.

4. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем,
відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи
нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

5. За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки
(штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) та
моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з
вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у
спадщину.


^ Стаття 1232. Обов'язок спадкоємців відшкодувати витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця

1. Спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які
були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд,
лікування та поховання спадкодавця.

2. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть
бути стягнені не більш як за три роки до його смерті.


^ Стаття 1232-1. Спадкування прав та обов'язків за договором
оренди житла з викупом


1. До спадкоємців переходять усі права та обов'язки за
договором оренди житла з викупом, які мав спадкодавець.

2. Відмова спадкоємців від договору оренди житла з викупом
здійснюється у порядку, встановленому статтею 1273 цього Кодексу.

3. Дострокове припинення договору оренди житла з викупом за
ініціативою спадкоємців здійснюється у порядку, визначеному
законом.


Стаття 1219. Права та обов'язки особи, які не входять до
складу спадщини


1. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що
нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в
об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх
установчими документами;

Вирішуючи спір про спадкування частки учасника
підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це
допускається статтями 130, 147, 166 ЦК, статтями 55, 69
Закону України від 19 вересня 1991 року "Про господарські товариства" і не підпадає під заборону пункту 2 частини першої статті 1219 ЦК.


При цьому спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

В акціонерних товариствах до спадкоємців переходить право
власності спадкодавців на акції. Зі складу спадщини не можуть бути
виключені права на акції закритих акціонерних товариств. За
відсутності в законі обмежень щодо спадкування права на акції
такого товариства суди не повинні відмовляти у визнанні права
власності спадкоємців на акції.


3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров'я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати,
встановлені законом;

5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника,які нерозривно пов’язаніз їх особою.


Стаття 1220. Відкриття спадщини

1. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або
оголошення її померлою.

2. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з
якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього
Кодексу).

Згідно з правилами статті 1220 ЦК та статті 249 ЦПК часом відкриття спадщини слід вважати день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, виданим відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.

3. Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б
спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і
окремо щодо кожної з них.

4. Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної,
померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха,
аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли
одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і
окремо щодо кожної з цих осіб.


Стаття 1221. Місце відкриття спадщини

1. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання
спадкодавця.

2. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем
відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або
основної його частини, а за відсутності нерухомого майна -
місцезнаходження основної частини рухомого майна.

^ Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання
спадкодавця, яке визначається за правилами статті 29, частини
другої статті 1221 ЦК
.


Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.


Суб’єкти спадкового правонаступництва

Стаття 1234. Право на заповіт

1. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною
дієздатністю
.


Стаття 1222. Спадкоємці

1. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні
особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які
були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після
відкриття спадщини
.

2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та
інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Право на спадкування


Стаття 1224. Усунення від права на спадкування

1. Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили
життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили
замах на їхнє життя.

Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до
особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це,
все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.

2. Не мають права на спадкування особи, які умисно
перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни
або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на
спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню
їхньої частки у спадщині.

3. Не мають права на спадкування за законом батьки після
дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні
права не були поновлені на час відкриття спадщини.

Не мають права на спадкування за законом батьки
(усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші
особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання
спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом
.

4. Не мають права на спадкування за законом одна після одної
особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням
суду.

Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя,
то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг
знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на
спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було
набуте ними за час цього шлюбу.

5. За рішенням суду особа може бути усунена від права на
спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася
від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку
хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

6. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у
тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у
спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний
відказ.

При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння
нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для
існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого
невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.


Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим
віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно
забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду,
допомоги та піклування.


2. Стаття 1233. Поняття заповіту

1. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на
випадок своєї смерті
.


Стаття 1234. Право на заповіт

2. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту
через представника не допускається.


При вчиненні заповіту спадкодавець наділяється такими правами:

Стаття 1235. Право заповідача на призначення спадкоємців

1. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або
кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими
особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників
цивільних відносин.

2. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на
спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому
разі ця особа не може одержати право на спадкування.

3. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які
мають право на обов'язкову частку у спадщині
. Чинність заповіту
щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині,
встановлюється на час відкриття спадщини.

4. У разі смерті особи, яка була позбавлена права на
спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на
спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право
на спадкування на загальних підставах.

^ Стаття 1241. Право на обов'язкову частку у спадщині

1. Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти
спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки
спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка
належала б кожному з них у разі спадкування за законом

(обов'язкова частка).

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений
судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та
спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

2. До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість
речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість
заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має
право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та
майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

3. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті
для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині,
дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його
обов'язкову частку.

^ Стаття 1244. Підпризначення спадкоємця

1. Заповідач має право призначити іншого спадкоємця на
випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до
відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття
чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі
відсутності умов, визначених у заповіті (стаття 1242 цього
Кодексу).

2. Підпризначеним спадкоємцем може бути будь-яка особа,
визначена у статті 1222 цього Кодексу.


Стаття 1236. Право заповідача на визначення обсягу спадщини,
що має спадкуватися за заповітом


1. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки,
які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права
та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому
.

2. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини
або її частини.

3. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише
свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та
частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.

4. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на
момент відкриття спадщини.


Стаття 1237. Право заповідача на заповідальний відказ

1. Заповідач має право зробити у заповіті заповідальний
відказ.

2. Відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а
також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом.


Стаття 1238. Предмет заповідального відказу

1. Предметом заповідального відказу може бути передання
відказоодержувачеві у власність або за іншим речовим правом
майнового права або речі, що входить або не входить до складу
спадщини.

До відказоодержувачів, яким відповідно до заповіту
передаються у власність або за іншим речовим правом майнові права
або речі, не переходить пропорційна частина обов'язків
спадкодавця.


2. На спадкоємця, до якого переходить житловий будинок,
квартира або інше рухоме або нерухоме майно, заповідач має право
покласти обов'язок надати іншій особі право користування ними.
Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим
або нерухомим майном зберігає чинність у разі наступної зміни їх
власника
.

Право користування житловим будинком, квартирою або іншим
рухомим або нерухомим майном, одержане за заповідальним відказом,
є таким, що не відчужується, не передається та не переходить до
спадкоємців відказоодержувача
.

Право користування житловим будинком, квартирою або іншою
будівлею, надане відказоодержувачеві, не є підставою для
проживання у них членів його сім'ї, якщо у заповіті не зазначено
інше.

3. Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний
відказ, зобов'язаний виконати його лише у межах реальної вартості
майна, яке перейшло до нього, з вирахуванням частки боргів
спадкодавця, що припадають на це майно.

4. Відказоодержувач має право вимоги до спадкоємця з часу
відкриття спадщини.


Стаття 1239. Втрата чинності заповідальним відказом

1. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті
відказоодержувача, що сталася до відкриття спадщини.


Стаття 1240. Право заповідача на покладення на спадкоємця
інших обов'язків (немайногового або майнового характеру)


1. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних
дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими
паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання.

2. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних
дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети.

Стаття 1246. Встановлення сервітуту у заповіті

1. Спадкодавець має право встановити у заповіті сервітут щодо
земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого
майна для задоволення потреб інших осіб.


ЦК передбачає спеціальні види заповітів:


Стаття 1242. Заповіт з умовою

1. Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у
особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як
пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших
спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини,
здобуття освіти тощо).

Умова, визначена у заповіті, має існувати на час відкриття
спадщини.

2. Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона
суперечить закону або моральним засадам суспільства.


3. Особа, призначена у заповіті, не має права вимагати
визнання умови недійсною на тій підставі, що вона не знала про
неї, або якщо настання умови від неї не залежало.


Стаття 1243. Заповіт подружжя

1. Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна,
яке належить йому на праві спільної сумісної власності.

2. У разі складення спільного заповіту частка у праві
спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя
переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті
останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у
заповіті.

3. За життя дружини та чоловіка кожен з них має право
відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає
нотаріальному посвідченню.

4. У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону
відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя.

Розірвання шлюбу припиняє статус подружжя, а недійсність
шлюбу (визнання шлюбу недійсним) анулює статус подружжя, у зв'язку
з цим розірвання шлюбу чи визнання шлюбу недійсним після складення
заповіту подружжя (стаття 1243 ЦК) позбавляє цей заповіт юридичного значення без пред'явлення відповідного позову.


^ У цьому разі спадкування відбувається на загальних підставах.


Стаття 1249. Посвідчення нотаріусом секретних заповітів

1. Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без
ознайомлення з його змістом
.

2. Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в
заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис
заповідача.

Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис,
скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший
конверт та опечатує.

Стаття 1250. Оголошення нотаріусом секретного заповіту

1. Одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус
призначає день оголошення змісту заповіту. Про день оголошення
заповіту він повідомляє членів сім'ї та родичів спадкодавця, якщо
їхнє місце проживання йому відоме, або робить про це повідомлення
в друкованих засобах масової інформації.

2. У присутності заінтересованих осіб та двох свідків
нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та
оголошує його зміст.

3. Про оголошення заповіту складається протокол, який
підписують нотаріус та свідки. У протоколі записується весь зміст
заповіту.





Форма заповіту

Стаття 1247. Загальні вимоги до форми заповіту

1. Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням
місця та часу його складення.

2. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він
підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього
Кодексу.

3. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими
посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252
цього Кодексу.


Стаття 1248. Посвідчення заповіту нотаріусом

1. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем
власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

2. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів
власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і
підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати
заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття
1253 цього Кодексу).



^ Стаття 1251. Посвідчення заповіту посадовою, службовою особою
органу місцевого самоврядування


1. Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім
секретного
, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою,
службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.


Стаття 1252. Посвідчення заповіту іншою посадовою, службовою
особою


1. Заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні,
госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також
особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів,
може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з
медичної частини або черговим лікарем
цієї лікарні, госпіталю,
іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником
госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб
похилого віку та інвалідів.

2. Заповіт особи, яка перебуває під час плавання на
морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може
бути посвідчений капітаном цього судна.

3. Заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій
експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції.

4. Заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації
військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних
закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії,
а також заповіт робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена
сім'ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром
(начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу
.

5. Заповіт особи, яка тримається в установі виконання
покарань, може бути посвідчений начальником такої установи.

6. Заповіт особи, яка тримається у слідчому ізоляторі, може
бути посвідчений начальником слідчого ізолятора.

7. Заповіти осіб, зазначених у частинах першій - шостій цієї
статті, посвідчуються при свідках
.

8. До заповітів, посвідчених посадовими, службовими особами,
застосовуються положення статті 1247 цього Кодексу.

9. Заповіти, посвідчені посадовими, службовими особами,
визначеними у частинах першій - шостій цієї статті, прирівнюються
до заповітів, посвідчених нотаріусами.


Стаття 1253. Посвідчення заповіту при свідках

1. На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений
при свідках.

2. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої
статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як
двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою
.

3. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною
дієздатністю
.

4. Свідками не можуть бути:

1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує
заповіт;

2) спадкоємці за заповітом;

3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

5. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос
та ставлять свої підписи на ньому.

6. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Стаття 1254. Право заповідача на скасування та зміну заповіту

1. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.

2. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт.
Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт
повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

3. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює
заповіту, який заповідач склав перед ним
.

4. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний
недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім
випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.


5. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту
зміни.


6. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться
заповідачем особисто.

7. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у
порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту.


Стаття 1255. Таємниця заповіту

1. Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує
заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт
замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини
розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його
змісту, скасування або зміни заповіту.


^ Стаття 1257. Недійсність заповіту

1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а
також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та
посвідчення, є нікчемним.

2. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт
недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не
було вільним і не відповідало його волі
.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт
недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або
психічного насильства
, або особою, яка через стійкий розлад
здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла
керувати ними
. Для встановлення психічного стану заповідача в
момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що
особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати
ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну
судово-психіатричну експертизу.


3. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у
заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

4. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим
заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на
спадкування за законом на загальних підставах.

Право на пред'явлення позову про недійсність заповіту
виникає лише після смерті заповідача.


3. - Право на спадкування за законом виникає у таких випадках:

1) відсутності заповіту;

2) визнання заповіту недійсним;

3) неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом;

4) відмови від прийняття спадщини спадкоємцями за заповітом;

5) неохоплення заповітом усієї спадщини.


- Спадкування за законом відбувається у порядку черговості (почергово).

При чому, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.


- Цивільним кодексом встановлено п’ять черг спадкування:

Стаття 1261. Перша черга спадкоємців за законом

1. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти
спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені
після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Стаття 1262. Друга черга спадкоємців за законом

1. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні
брати та сестри спадкодавця
, його баба та дід як з боку батька,
так і з боку матері
.


Стаття 1263. Третя черга спадкоємців за законом

1. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні
дядько та тітка спадкодавця
.


Стаття 1264. Четверта черга спадкоємців за законом

1. У четверту чергу право на спадкування за законом мають
особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як
п'ять років
до часу відкриття спадщини.


Стаття 1265. П'ята черга спадкоємців за законом

1. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші
родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно
, причому
родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування
родичів подальшого ступеня споріднення.

^ Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що
віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця
не входить до цього числа
.

2. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують
утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї
.

Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа,
яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років
одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним
або основним джерелом засобів до існування.


- ^ Чинний ЦК передбачає можливість зміни черговості одержання права на спадкування з двох підстав:

1) на підставі нотаріально посвідченого договору;

2) на підставі рішення суду.


Умови зміни черговості є різними.

Стаття 1259. Зміна черговості одержання права на спадкування

1. Черговість одержання спадкоємцями за законом права на
спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором
заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини.
Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині.

2. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних
черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із
спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови,
що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально
забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через
похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані
.

- Законом встановлено особливості спадкування усиновленими та усиновлювачами, а також спадкування за правом представлення

Стаття 1260. Спадкування усиновленими та усиновлювачами

1. У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки,
з одного боку, та усиновлювач і його родичі - з другого,
прирівнюються до родичів за походженням
.

2. Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після
смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по
висхідній лінії.

Батьки усиновленого та інші його родичі за походженням по
висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого
та його нащадків.

Стаття 1266. Спадкування за правом представлення

- Спадкуванням за правом представлення вважається спадкування замість спадкоємців, які померли за життя спадкодавця.

1. Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини,
яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові,
якби вони були живими на час відкриття спадщини.

2. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б
належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби
вони були живими на час відкриття спадщини
.

3. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка
належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові
спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

4. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку
спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці,
дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття
спадщини
.

5. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється
кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між
ними порівну.

6. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право
представлення діє без обмеження ступеня споріднення.


Стаття 1267. Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом

1. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є
рівними.

2. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується
рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із
них.

3. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою
нотаріусом
, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних
засобів
, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

^ 4. - Цивільним кодексом України встановлено три способи здійснення права на спадкування у трьох видах:

1) шляхом прийняття спадщини;

2) шщяхом неприйняття спадщини;

3) шляхом відмови від прийняття спадщини.


- Прийняття спадщини, у свою чергу, може відбуватися з двох підстав:

- на підставі презумпції про прийняття спадщини;

- на підставі поданої заяви про прийняття спадщини.

Стаття 1268. Прийняття спадщини

3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем
на час відкриття спадщини
, вважається таким, що прийняв спадщину,
якщо протягом строку, встановленого законом, він не заявив про відмову від неї.

4. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа,
цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що
прийняли спадщину, крім випадків відмови від прийняття спадщини.

Стаття 1269. Подання заяви про прийняття спадщини

1. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час
відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем
, має
подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Така заява подається за місцем відкриття спадщини.

2. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем
особисто.

3. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати
заяву про прийняття спадщини без згоди
своїх батьків або
піклувальника.

4. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої,
недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

5. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може
відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття
спадщини.

Набуття (надання) повної цивільної дієздатності
неповнолітньою особою не є підставою для того, щоб вважати її
повнолітньою. У зв'язку із цим вона має вважатися такою, що
прийняла спадщину відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК.


Подання заяви про прийняття спадщини особами, вказаними у
частинах третій, четвертій статті 1269 ЦК, слід вважати
їхнім правом, здійснення якого не суперечить нормі частини
четвертої статті 1268 цього Кодексу.



Стаття 1270. Строки для прийняття спадщини

1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість
місяців
, який починається з часу відкриття спадщини.

2. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від
неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими
спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у
три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або
відмови від її прийняття
.

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він
продовжується до трьох місяців.

Стаття 1272. Наслідки пропущення строку для прийняття
спадщини
1. Якщо спадкоємець протягом встановленого строку, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

2. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину,
спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може
подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за
місцем відкриття спадщини.

3. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття
спадщини з поважної причини
, суд може визначити йому додатковий
строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Незалежно від моменту прийняття спдащини, вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.


- Відмова від прийняття спадщини

Стаття 1273. Право на відмову від прийняття спадщини

1. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися
від прийняття спадщини протягом шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

2. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може
відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і
органу опіки та піклування
.

3. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти
років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків
(усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування
.

4. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від
прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише
з дозволу органу опіки та піклування
.

5. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і
беззастережною.

6. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана
протягом строку, встановленого для її прийняття.

Стаття 1274. Право на відмову від прийняття спадщини на
користь іншої особи


1. Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від
прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.

2. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття
спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно
від черги
.

3. Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині
спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.

4. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я
якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на
користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем
.

5. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом
недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233
цього Кодексу.

Стаття 1275. Правові наслідки відмови від прийняття спадщини

1. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців
за заповітом
, частка у спадщині, яку він мав право прийняти,
переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між
ними порівну
.

2. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців
за законом
з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у
спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших
спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними
порівну
.

3. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець
відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а
також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

4. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від
прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок
за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за
заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними
порівну.

5. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не
позбавляє його права на спадкування за законом
.

Схожі:

Положення про спадкування. Спадкування за заповітом. Виконання заповіту. Спадкування за законом. Здійснення права на спадкування. Оформлення права на спадщину. Спадковий договір. Стаття 1216 iconЛекція №10. Спадкування й каскадування Спадкування Чому спадкування корисно? Як працює спадкування Приклад спадкування Примусове спадкування Каскадування
Спадкування й каскадування ― дві фундаментальні концепції css. Кожний, хто використовує css, повинен їх розуміти. На щастя, це не...
Положення про спадкування. Спадкування за заповітом. Виконання заповіту. Спадкування за законом. Здійснення права на спадкування. Оформлення права на спадщину. Спадковий договір. Стаття 1216 iconПоложення спадкового права Т. 1 Загальні положення про спадкування 20 4 4 2 10 Т. 2 Спадкування окремих об’єктів 16 2 2 2 10

Положення про спадкування. Спадкування за заповітом. Виконання заповіту. Спадкування за законом. Здійснення права на спадкування. Оформлення права на спадщину. Спадковий договір. Стаття 1216 iconТема основи спадкового права
Спадкове право – це підгалузь цивільного права, що регулює порядок і форми спадкування (переходу) прав та обов’язків від померлої...
Положення про спадкування. Спадкування за заповітом. Виконання заповіту. Спадкування за законом. Здійснення права на спадкування. Оформлення права на спадщину. Спадковий договір. Стаття 1216 iconТема: Розробка ієрархії класів з використанням віртуальних функцій. Поліморфізм
Розробити метод з використанням принципів простого спадкування та об’єктів одного базового та двох похідних класів. Для цього створити...
Положення про спадкування. Спадкування за заповітом. Виконання заповіту. Спадкування за законом. Здійснення права на спадкування. Оформлення права на спадщину. Спадковий договір. Стаття 1216 iconТема: Розробка ієрархії класів з використанням віртуальних функцій. Поліморфізм
Розробити метод з використанням принципів простого спадкування та об’єктів одного базового та двох похідних класів. Для цього створити...
Положення про спадкування. Спадкування за заповітом. Виконання заповіту. Спадкування за законом. Здійснення права на спадкування. Оформлення права на спадщину. Спадковий договір. Стаття 1216 iconЗадачі для підготовки учнів 11 класу до олімпіади Задача
Після відкриття спадщини залишилися працездатна вдова, 25-ти річна дочка інвалід І 30-ти річний син, який працював вантажником у...
Положення про спадкування. Спадкування за заповітом. Виконання заповіту. Спадкування за законом. Здійснення права на спадкування. Оформлення права на спадщину. Спадковий договір. Стаття 1216 iconНаціональний університет біоресурсів І природокористування України Давидюк Ігор Миколойович удк: 581. 154: 633, 14 “324” особливості спадкування якісних та кількісних ознак міжсортовими гібридами жита озимого F1 – F2 в різних екологічних умовах
«Використання біологічного різноманіття як джерел господарсько-цінних ознак та створення нових донорів для селекції сучасних сортів...
Положення про спадкування. Спадкування за заповітом. Виконання заповіту. Спадкування за законом. Здійснення права на спадкування. Оформлення права на спадщину. Спадковий договір. Стаття 1216 iconЛабораторна робота №2 Класи. Інтерфейси Мета роботи: Вивчення спадкування інтерфейсів Варіанти завдань для Лабораторної роботи №2
Зверніть увагу, що клас, який наслідує інтерфейс, зобов'язаний повністю реалізувати всі методи інтерфейсу. У цьому відмінність від...
Положення про спадкування. Спадкування за заповітом. Виконання заповіту. Спадкування за законом. Здійснення права на спадкування. Оформлення права на спадщину. Спадковий договір. Стаття 1216 iconТема загальні положення корпоративного права
Ознаки корпоративного права. Особливості корпоративного права. Соціальна зумовленість корпоративного права. Фактори, що зумовили...
Положення про спадкування. Спадкування за заповітом. Виконання заповіту. Спадкування за законом. Здійснення права на спадкування. Оформлення права на спадщину. Спадковий договір. Стаття 1216 iconПроект авторський договір про передачу невиключних прав на використання твору
Університет, з іншої сторони, разом іменуються сторони, керуючись Цивільним кодексом України, Законом України «Про авторське право...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи