Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Навчально –методичний комплекс з курсу „політична опозиція” icon

Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Навчально –методичний комплекс з курсу „політична опозиція”




Скачати 143.85 Kb.
НазваМіністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Навчально –методичний комплекс з курсу „політична опозиція”
Дата08.10.2012
Розмір143.85 Kb.
ТипДокументи

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка


Навчально –методичний комплекс з курсу


ПОЛІТИЧНА ОПОЗИЦІЯ”


Львів 2009


Всього: 36 год.

Лекцій: 12 год.

Семінарів: 10 год.

Самостійної роботи студентів: 14 год.


Розділи і теми курсу







Лекцій

Семінарсь-ких

Самостійної роботи студентів

Поняття політичної опозиції

2







Місце організації груп інтересів у структурі демократичної опозиції




2

2

Чинники формування політичної опозиції

2







Національні моделі функціонування політичної опозиції

2

2

2

Моделі взаємодії влади і опозиції




2

2

Становлення опозиції в посткомуністичних країнах

2







Політична опозиція в Україні

2

2

2

Опозиція і ЗМІ. Опозиція у віртуальному просторі.





2

2

Моделі парламентської опозиції


2




4

УСЬОГО:

12

10

14


Плани лекцій та семінарських занять

Тема 1. Поняття політичної опозиції

  1. Поняття політичної опозиції: суть, підходи до її розуміння.

  2. Види політичної опозиції.

  3. Функції політичної опозиції.


Політична опозиція є предметом наукових досліджень з декількох перспектив.У найширшому значенні це елемент цілісної моделі суспільства, співтворець механізму і процесу політичної діяльності, що трактується як одна з сфер існування і розвитку суспільного буття. Напрямки розуміння:

  1. Політична опозиція як частина суспільної опозиції. У тому значенні політичною опозицією виступають соціальні рухи протесту, вона не завжди є інституцією політичної репрезентації.

  2. Політична опозиція через призму стосунків влада – опозиція, не завжди легальна, але відома в політичних колах, вона є головним конкурентом урядовців і водночас невід’ємною частиною влади (теорія еліт, влада завжди переходить від однієї меншості до іншої).

  3. Опозиція частина соціо-політичної моделі у відношенні „керівники - керовані”. Опозиція артикулює інтереси тої частини населення, яка незадоволена діями влади.

Р.Даль :припустимо, що протягом певного часу владу в державі отримує А. Протягом цього часу В не має можливості справляти вплив на уряд. В є в опозиції до А. Опозиціонувати означає не схвалювати стратегію дій А. Не йде мова про об’єктивне протистояння інтересів\ це протистояння переконань, упереджень, що мають політичні партії.

Види:

  • Активна

  • Пасивна

^ Ричард Хербут Опозиція – інституція політичного режиму, засадничою функцією якої є уможливлення й альтернатива владі.

Трактування опозиції як політичної інституції.

^ Талкот Парсонс опозиція тлумачиться у найширшому розумінні як явище соціальної системи, де вона виступає однією з підстав функціонування системи. Системною одиницею є дії окремого актора в кожній окремій ситуації. Модель: актор – ситуація, актор – об’єкти





Види політичних рухів

внутрішні

Зовнішні

Інтеграційні

Владна еліта,урядові партії, рухи підтримки уряду, лояльна опозиція

Рухи цивілізаціййні (н-д модернізаційні), солідарності, союзники

Дезінтеграційні

Нелояльна опозиція парламентна і позапарламентна, демонстрації, протести

Антисистемна опозиція, революція, війни, повстання, соціальні бунти


^ 3. Функції опозиції:
На системному рівні

1) легітимація – культорологічно врегульоване і суспільно апробовані форми і способи прийняття і підтримки для системи і її процесів, зразків суспільної діяльності, системи отримання влади.

2) соціалізація – приготування індивіда до виконання соціальних ролей, репродукції існуючих соціальних структур, функцій і процесів системи. Адаптація до соціального оточення, підготовка до інтеракцій.

3) інституціоналізація – залучання до механізмів функціонування системи.

4) інституціоналізація конфліктів.

5) застосування санкцій – обмеження застосування примусу.

На рівні влада – опозиція:

1) мобілізаційна – декларація довіри та визнання існуючої влади,

2) артикуляція

3) комунікаційна – забезпечує можливість невдоволених спілкування з владою

4) рекрутування – організацінйо – політично використовуєьться людський ресурс.


Тема 3.Чинники формування політичної опозиції

  1. Нормативно-правові фактори існування політичної опозиції.

  2. Структурні чинники існування опозиції.

  3. Вплив політичної культури на політичну опозицію.

Нормативно-правові чинники: Конституція, закон про опозицію, регламенти, угоди між політичними силами, розподіл обов’язків між урядом та опозицією.

Структурні чинники: особливості інституційної структури, роль політичних партій, виборча система, система влад, дія принципу стримування та противаг.

Ціннісні чинники: рівень політичної культури політичної еліти та мас, визнання культурних передумов, структурованість електорального поля.

Даль виділяє сім факторів, що визначають модель опозиції

  1. структура політичної системи та виборча система

  2. визнані культурні передумови

  3. особливі субкультури

  4. невдоволення урядом

  5. соціальні та економічні відмінності

  6. особливі моделі розколів, конфліктів та домовленостей в позиціях та поглядах

  7. ступінь поляризації


Тема 4. Національні моделі функціонування політичної опозиції.

  1. Класичні моделі: опозиція Великобританії, США

  2. Опозиція в країнах Європейського Союзу.

  3. Можливість опозиційної діяльності в країнах Сходу.

Історично першою склалася англійська модель, характерною рисою якої можна вважати надання статусу «Опозиції його Величності» не будь-якій політичній партії, що не взяла участі у формуванні органів влади, а лип тієї, яка теоретично спроможна самостійно сформувати уряд. На що, власне кажучи, вона і претендує. Ця Вестмінстерська, як її називають, традиція була поширена також на Австралію, Ірландію, Канаду, Нову Зеландію. На таку парламентську опозицію покладається так звана функціональна «тріада: контроль, критика, альтернатива.

У США більше прийнято вживати терміни «більшість» і «меншість»; головне - це розподіл не між партіями, а між органами влади. Законодавство США не оперує поняттям «права партії», там говориться про «права депутата»

У німецьких землях нова модель безпосередньої інституалізації опозиції з'явилася в 1970 - 1990-х роках. Різні форми регулювання її діяльності. До цілей опозиції належать: критика програми та дій влади; творення політичної альтернативи.

Найбільше прав закріплено за опозицією в Конституції Португалії, прийнятій після революції 1974 року. їй, зокрема, надається право на систематичне одержання інформації про перебіг справ, важливих для громадської думки. Опозиція має також гарантії на представництво, згідно з чисельністю фракції, у парламентських комісіях, обов'язкове її врахування при формуванні порядку денного, право вимагати обговорення під час кожної сесії. Крім того, португальський парламент прийняв два закони: від 5 серпня 1977 року про правовий статус опозиції та від 5 вересня 1986 року про гарантії права опозиційної партії на виступ.

У Польщі також є норми, завдяки яким опозиція мас певні повноваження. Зокрема, у Сеймі є так званий Конвент Сеньйорів (Рада старійшин), до складу якого входять голови усіх фракцій, в тому числі й опозиційні. Більше того, скликається ця Рада на вимогу будь-кого з її членів.

У багатопартійній Литовській Республіці зміст, що вкладається у термін «опозиція», і права опозиції визначаються у Статуті Сейму. Зокрема,

«опозиційними вважаються такі фракції (або коаліції), у політичних деклараціях яких (оголошених у Сеймі) викладені положення, що відрізняються від прийнятих більшістю Сейму (більшістю Сейму вважаються фракції, загальне число яких перевищує половину загальної чисельності Сейму, і які підписали декларацію про спільну діяльність або договір про коаліційний уряд)».

У Норвегії права опозиції закріплено не в Конституції, а в Акті про парламент. Так, керівні органи обох палат парламенту розподілені між фракціями пропорційно з отриманими мандатами, що дає опозиції можливість доступу до регулювання роботою законодавчого органу.

Існує також система депутатських запитів до уряду, який зобов'язаний відповісти на них протягом двох місяців.

Великий вплив у Норвегії, Фінляндії та Швеції (де стосунки між більшістю і меншістю також визначаються регламентом) мають контрольні комісії, склад яких формується відповідно до кількісного складу фракцій. У Швеції це конституційна комісія, в Норвегії - комісія контрольна (за роботою уряду) та комісія протокольна. В Фінляндії - комісія фінансова [3].

Цікавий звичай склався в Італії, де головуючий Палати депутатів обирається від опозиції. В Конституції Франції закріплено досить широкі права опозиції з контролю діяльності уряду. Хоча серед європейських конституційних моделей французька (в цьому питанні) і вважається найконсервативнішою. Так, опозиція мас право звертатися до Конституційної Ради для перевірки конституційності прийнятих законів, рішень. Для цього їй треба зібрати голоси 60 депутатів чи 60 сенаторів.

Тема 6. Становлення опозиції в посткомуністичних країнах

  1. Передумови виникнення опозицій.

  2. Інституціоналізація опозиційної діяльності.

  3. Функції та особливості опозиції у посткомуністичних країнах.

Дисидентські рухи як культурні чинники опозиції. Особливості перших демократичних виборів; формування партій, зв'язок партій та опозиції. Поява контро позиції, її поступове зникнення. Нормативне оформлення прав опозиції.

Особливості функцій: творення альтернативи, критика уряду, формування публічного дискурсу, існування політичної опозиції та місце самоврядування.

Тема 7. Політична опозиція в Україні

  1. Передумови формування опозиції.

  2. Опозиція у період 2000 – 2004. Спроби інституціоналізації.

  3. Опозиція 2004 – 2009рр. Тіньовий уряд.

  4. Особливості взаємовідносин влада – опозиція.

Роль та значення Руху в формуванні опозиції. Протистояння владі, роль ЗМІ та суспільні конфлікти. М. Михальченко: “Опозиція в Україні формується не з питання перерозподілу місць в парлпменті й не з питання контролю за органами місцевого самоврядування. Позиції її визначаються щодо стратегічного курсу України, проголошеного її Конституцією, і політики Президента України». Формування тіньового уряду. Владні та опозиційні відносини.


Тема 9 Моделі парламентської опозиції.

  1. Вестмінстерська модель.

  2. Французька напівпрезидентська модель.

  3. Скандинавська модель.

  4. Німецька модель.

Критеріями оцінки моделей парламентської опозиції є рівень формальної інституціоналізації та законодавчий вплив, на підставі чого говорять про такі характеристики моделей:

  • У вестмінстерській моделі формалізована інституційна роль опозиції
    висока, однак на практиці вона мало впливає на вироблення політики;

  • У системах із німецькою та скандинавською моделями формальна роль
    опозиції не настільки інституціоналізована, але неформальні правила та
    звичаї дозволяють меншості впливати на законодавчу діяльність парламенту;

  • За французькою моделлю роль опозиції дуже слаба, як інституційно, так і у
    плані законодавчого впливу.

Таким чином, найкращими моделями для ефективного визначення та захисту прав опозиції є німецька та вестмінстерська моделі, а історична специфічність скандинавської та слабкість французької моделі роблять наслідування цих систем проблематичним.


^ Основні характеристики та принципи діяльності опозиції : Вестмінстерська модель (Австралія, Великобританія, Індія, Ірландія, Канада, Нова Зеландія)

• Основні функції парламентського контролю уряду (крім вотуму недовіри, який ухвалює парламент в цілому):

  • година (день) запитань (подання усних та письмових запитів
    представникам виконавчо влади);

  • робота в комітетах;

  • проведення парламентських дебатів при внесенні поправок до
    законопроектів.

Французька напівпрезидентська модель

  1. Пропорційне представництво всіх парламентських фракцій у складі
    керівництва парламентом.

  2. Забезпечення ефективної діяльності тимчасових слідчих комісій з

метою збору та надання Парламенту інформації про певні факти або події, та пропорційне представництво всіх парламентських фракцій у їхньому складі.

  1. Право надсилати усні та письмові запити уряду та право вступати в дебати
    із представниками уряду під час засідань, присвячених обговоренню цих
    запитів.

  2. Право звернення до Конституційної Ради 60 депутатам або сенаторам з
    метою контролю конституційності законів.

Німецька модель (Німеччина, Австрія та ін.)

  1. Можливість впливати на визначення порядку денного парламенту через
    Раду старійшин Бундестагу.

  2. Право призначати значну частину керівних посад у постійних комітетах
    Бундестагу.

  3. Право накладати вето на законопроекти, ініційовані урядом, а будь-які
    конституційні поправки мають бути підтримані двома третинами депутатів
    Бундестагу.

Скандинавська модель (Данія, Норвегія, Швеція)

  1. Участь у діяльності законодавчих комітетів.

  2. Залученість до процедури ухвалення порядку денного.



Тема та плани семінарських занять.

Тема 2. Групи інтересів в структурі суспільств, політична опозиція.


План

  1. Групи інтересів, групи тиску та політичні партії.

  2. Поняття політичної опозиції. Підходи до її розуміння.

  3. Типологія опозиції.

  4. Функції політичної опозиції.

  5. Політична опозиція у різних політичних режимах.


Проблемні питання:
1. Чи можна опозицію вважати одним з видів груп інтересів? Відповідь аргументуйте.

2. Чи є опозиція явищем інституційного характеру? Що характеризує її як інституцію?

3. Чи можна вважати політичну опозицію явищем, що має місце лише в демократичних режимах?
4. Чи були дисиденти легальною політичною опозицією?


Тема 4. Національні моделі функціонування політичної опозиції

1.Політична опозиція у США.

2. Діяльність опозиції у Італії.

3. Політична опозиція у Польщі.

4. Політична опозиція на пострадянському просторі.

Проблемні питання:
1. Визначте роль політичної опозиції в політичному процесі США. Як взаємодія опозиція в Конгресі та опозиція в представницьких органах місцевого самоврядування?

2. У чому особливість політичної опозиції в Італії? Які форми діяльності передбачено нормативно-правовими актами?
3. Які передумови виникнення політичної опозиції Польщі? Чиє опозиція в органах місцевого самоврядування?

4. Наскільки пов’язані партійна система та опозиція в країнах колишнього СРСР?

5. Які форми діяльності провадить політична опозиція в країнах колишнього СРСР?

6. Прослідкуйте роль особистих якостей політичних лідерів у процесах інституціоналзації політичної опозиції.


Тема 5. Моделі взаємодії влади і опозиції

  1. Відносини уряд – опозиція : нормативно правове поле.

  2. Відносини уряд - опозиція як принцип дії стримування – противага,

  3. визначення особливостей у національних моделях політичної опозиції.


Проблемні питання:
1. Яким чином ропозиція здобуває право контролю над урядом?

2. Розкрийте принцип стримування і противаг на діяльності опозиції Німеччини, України.

3. Яка роль політичної опозиції в органах місцевого самоврядування?

4. Які особливості політичних рухів як опозиції та їхніх відносин з владою?


Тема 7. Політична опозиція в Україні

  1. Політична опозиція України: етапи становлення.

  2. Парламентська та позапарламентська політична опозиція. Анти системна політична опозиція в Україні.

  3. Функції опозиції. Тіньовий уряд.

  4. Проекти закону про опозиції.

Проблемні питання

1.Проанаоізуйте проекти законів про політичну опозицію. Який з них найбільше відповідає українським потребам?

2. У кожному з проектів виділіть форми діяльності опозиції, особливості критики уряду.

3. Назвіть головні події, що сприяють інституціоналізації політичної опозиції.

4. Яка модедб політичної опозиції формується вУкраїні?

5. які функції політичної опозиції в Україні?


Тема 8. Опозиція і ЗМІ. Опозиція у віртуальному просторі.

  1. Роль ЗМІ у формуванні політичної опозиції та її діяльності.

  2. Вплив Інтернету на діяльність опозиції, її відносини з урядом.

Проблемні питання

  1. Чи можлива не публічність опозиції?

  2. Яка роль ЗМІ у виконанні функцій альтернативи політичної опозиції?

  3. Потрактуйте роль цензури та її вплив на відносини уряд – опозиція.

  4. Наскільки змінилися роль ЗМІ з появою Інтернет-видань?


Тема 9. Моделі парламентської опозиції

Завдання для самостійної роботи.:

Побудуйте модель парламентської опозиції в інформаційному суспільстві.


Список літератури:

Забродіна К. Політична опозиція в західноєвропейських країнах (політологічний аналіз) // Політологічні та соціологічні студії. – Т. 1. – 2000. – С. 196 – 201.

3. Золотухін Г. Влада – опозиція: боротьба проти себе? // Віче. – 2003. – № 10. – С. 71 – 74.

4. Лага В. Феномени „опозиційної ідеології” та „ідеології опозиційності” // Політичний менеджмент. – 2004. - № 2. – С. 91 – 100.

5. Михальченко М. Позиції опозиції. Хто є хто в Україні // Віче. – 2002. -№3. – С. 5.

6. Павленко Р. Опозиція: права і повноваження // Людина і політика. – 2002. - № 4. – С. 6 – 9.

7. Політична опозиція: теорія та історія, світовий досвід та українська практика. – К., 1996.

8. Поршаков С. Политическая оппозиция в странах Запада // Мировая экономика и международные отношения. – 1993. – № 3. – С. 35 – 48.

9. Рудич Ф. Взаємодія опозиції і влади в Україні: спроба політологічного аналізу // Сучасна українська політика: Політики і політологи про неї. – К., 2002. – С. 34.

10. Тупчієнко Л. Політичні опоненти. Чи готові слухати один одного? // Віче. – 2002. - № 3. – С. 14.


^ ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ З КУРСУ „ПОЛІТИЧНА ОПОЗИЦІЯ”



  1. Поняття та суть політичної опозиції. Опозиція та опозиційність

  2. Опозиція в концепції дезінтеграційних процесів Т.Парсонса

  3. Причини виникнення політичної опозиції. Умови її формування.

  4. Інституціоналізація політичної опозиції.

  5. Структурні чинники формування політичної опозиції.

  6. Інституційні чинники формування політичної опозиції.

  7. Нормативно-правові чинники формування опозиції

  8. Процедурні чинники формування опозиції

  9. Функції політичної опозиції

  10. Моделі взаємодії влади і опозиції

  11. Політична опозиція в різних політичних режимах

  12. Типологія політичної опозиції

  13. Моделі парламентської опозиції

  14. Функціонування політичної опозиції у Великобританії

  15. Функціонування політичної опозиції у Франції

  16. Парламентська опозиція в Італії

  17. Становлення опозиції в посткомуністичних країнах

  18. Опозиція і ЗМІ. Опозиція у віртуальному просторі.

  19. Місце організації груп інтересів у структурі демократичної опозиції.

  20. Опозиція в політичних партіях

  21. Формування політичної опозиції в Україні

Схожі:

Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Навчально –методичний комплекс з курсу „політична опозиція” iconМіністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана Франка філософський факультет кафедра політології навчально-методичний комплекс
Розробник: Четверікова Л. О., асистент кафедри політології філософського факультету лну ім. І. Франка
Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Навчально –методичний комплекс з курсу „політична опозиція” iconМіністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана Франка програма розвитку Університету «львівський національний університет імені івана франка – сучасний європейський університет»
Реформа діяльності Університету, підпорядкована головній меті: перетворенню нашого Університету в сучасний європейський університет...
Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Навчально –методичний комплекс з курсу „політична опозиція” iconМіністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Філософський факультет кафедра теорії та історії політичної науки
Рекомендовано до друку Вченою радою філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка
Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Навчально –методичний комплекс з курсу „політична опозиція” iconМіністерство освіти І науки України Львівський національний університет
Львівський національний університет імені Івана Франка
Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Навчально –методичний комплекс з курсу „політична опозиція” iconМіністерство освіти І науки України Львівський національний університет
Львівський національний університет імені Івана Франка
Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Навчально –методичний комплекс з курсу „політична опозиція” iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Львівський національний університет імені Івана Франка
...
Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Навчально –методичний комплекс з курсу „політична опозиція” iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україн Львівський національний університет імені Івана Франка
Розроблено та внесено: Юридичним факультетом Львівського національного університету імені Івана Франка
Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Навчально –методичний комплекс з курсу „політична опозиція” iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україн Львівський національний університет імені Івана Франка
Розроблено та внесено: Юридичним факультетом Львівського національного університету імені Івана Франка
Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Навчально –методичний комплекс з курсу „політична опозиція” iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україн Львівський національний університет імені Івана Франка
Розроблено та внесено: Юридичним факультетом Львівського національного університету імені Івана Франка
Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Навчально –методичний комплекс з курсу „політична опозиція” iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україн Львівський національний університет імені Івана Франка
Розроблено та внесено: Юридичним факультетом Львівського національного університету імені Івана Франка
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи