Удк 821. 161. 2(477 ) «19» 93,09: 811. 161. 2’255. 4-112: 159. 923 Перекладна література для дітей icon

Удк 821. 161. 2(477 ) «19» 93,09: 811. 161. 2’255. 4-112: 159. 923 Перекладна література для дітей




НазваУдк 821. 161. 2(477 ) «19» 93,09: 811. 161. 2’255. 4-112: 159. 923 Перекладна література для дітей
Сторінка10/31
Дата11.10.2012
Розмір4.12 Mb.
ТипДокументи
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   31




УДК 821.111 “18”-343.09:82-1/-9


^ ЛІТЕРАТУРНА КАЗКА В СИСТЕМІ ЛІТЕРАТУРНИХ ЖАНРІВ ТА ІЄРАРХІЙ

(НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ КАЗКИ ХІХ СТ.)


Юлія Проценко


Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна


Досліджено англійські літературні казки ХІХ століття. Доведено, що літературна каз­ка – різноманітний, специфічний та самостійний жанр, який бере свій художній мате­ріал і з міфології, і з фольклору (підкорюючись, безумовно, волі письменника), літера­турна казка містить також елементи інших літературних жанрів. Високі цінності та філософські питання, які порушено в англійських літературних казках ХІХ століття, дають підстави віднести їх до творів високої літератури.


^ Ключові слова: міфологія; фольклор; літературний жанр; літературна казка; літе­ратурні ієрархії.


Літературна казка давно привертає увагу українських та іноземних критиків. Однак у літературній критиці існує безліч питань, пов’язаних iз літературною казкою, які досі відкриті. Наприклад, літературна казка по-різному співвідноситься з народ­ною казкою. Деякі вчені вважають, що літературна казка продовжує фольклорну тра­дицію, інші розглядають її як цілком самостійний твір, який підкорюється волі пись­менника, близький до того чи того жанру літератури (наприклад, до байки, фантас­тичної повісті).

Ми визначаємо літературну казку як авторський прозаїчний або поетичний твір, який підкоряється волі письменника, у якому диво відіграє роль сюжетотворчого чин­ника і якому властиві фантастична картина світу та ігрова основа.

Дослідниця літературної казки Л. Ю. Брауде вважає, що “оскільки літературна казка – завжди казка свого часу, визначення її не може бути універсальним, адже зміст та напрям такої казки постійно варіюються навіть у рамках творчості одного й того ж письменника” [1, с. 6–7]. Потрібно відрізняти дійсно літературну казку від фольклористичної, яка є проміжною ланкою між народною і літературною казками. Фольклористичні казки – це народні казки, які переробили автори (наприклад, казки братів Гримм). Щодо літературної казки, то, на наш погляд, не коректно розглядати її як пряме перенесення фольклорного матеріалу в авторську художню систему, адже літературна казка – авторський, цілковито самостійний твір. І автор сам впливає на сюжет казки. “Сучасна казка, освоївши принцип вільної поведінки з вихідним мате­ріалом романтиків, часто запозичує досвід інших жанрів (роману, драми, поезії). Звід­си й елементи драматизму, ліризму, епічності. У літературній казці переплітаються ри­си казки про тварин і чарівної казки, пригодницької і детективної повісті, наукової фантастики та пародійної літератури… Літературна казка насичена тонкими психо­логгічними відтінками, її герої переживають цілу гаму почуттів – від любові, доброти, співчуття до жорстокості, ненависті. Справді: казка – дитя вічності” [4, с. 560].

Проте, аналізуючи казки різних авторів, треба зазначити, що, безперечно, існує деякий зв’язок між народною і літературною казкою. Це пов’язано з історичним роз­витком останньої: міф – казка народна – фольклористична казка – літературна казка. Відразу ж виникає запитання: як міф, архаїчний прототип казки (і народної, і фольк­ло­ристичної, і літературної), трансформувався в казку? Дослідник Є. А. Костю­хін у роботі “Типы и формы животного эпоса”, правильно виокремлює ступені процесу трансформації міфу в казку: “послаблення строгої віри у дійсність міфічних “подій”, розвиток свідомої вигадки, втрата етнографічної конкретності, заміна мі­фічних героїв конкретними людьми, міфічного часу казково-невизначеним, перене­сення уваги з ко­лективних доль на індивідуальні” [5, с. 38].

Дослідження показали, що казка настільки багата та різноманітна, що вивчати її в повному обсязі у всіх народів неможливо. Тому предмет нашого дослідження – казки англійських письменників ХІХ століття. Ми вважаємо, що вивчення творчості анг­лійських письменників цього періоду актуальне з погляду розвитку жанру літе­ра­турної казки. Цей жанр, який бере початок у романтизмі, виявився дуже продук­тивним майже для всіх подальших літературних епох. І саме ХІХ століття дає багатий матеріал для розуміння особливостей становлення і поетики жанру, і його проблемно-тематичної спрямованості. Проте англійська літературна казка ХІХ століття (особ­ливо першої половини) у вітчизняній критиці менше досліджена, ніж твори цього жанру ХХ століття. Наприклад, нашій критиці (як і простому читачеві) майже нез­найома творчість такого англійського письменника початку ХІХ століття, як Вільям Роско, який є засновником авторської анімалістичної казки в Англії. (Його казки на­писані віршами і вже віддалені від народної традиції). Наприклад:

^ Come, take up your hats, and away let us haste

To the butterfly’s ball and grasshopper’s feast

The Trumpeter, Gad-fly, has summon'd the Crew,

And the Revels are now only waiting for you.

So said little Robert, and pacing along,

His merry Companions came forth in a Throng…”

(“The Butterfly’s Ball”) [8, с. 68].

Казка Вільяма Роско “Бал метелика” (1806) не має вже найменших ознак напу­чувань, які були властиві дитячій літературі попереднього періоду, вона має ігрову основу і є справді твором жанру літературної казки. У літературознавстві існує думка, що англійська літературна казка повертається до своїх ждерел, до міфу. У казках анг­лій­ських авторів серед дійових осіб є багато ста­родавніх богів і героїв (найулюб­ле­ніший із них – бог, який уособлює животворну силу природи – Пак).

Англійські літературні казки часто переймають з міфів і сюжети, і героїв. Але в казках серйозність міфів зникає, і все сприймається як вигадка та гра. Гра, у якій нема місця для міфу, тому що, за словами В.  Халізєва: “міф потребує повної, не реф­лек­тивної довіри до себе, інакше він перестає бути самим собою й стає довільною вигад­кою” [6, с. 129]. А казка, як ми знаємо, і є довільною вигадкою.

У сучасній науці є ще один погляд, за яким казка більше пов’язана з грою, ніж з міфом. В. Шинкаренко у праці “Смысловая культура социокультурного пространства: Миф и сказка” стверджує, що “гра як механізм адаптаційної поведінки з’явилася знач­но раніше за казку. Багатошарова структура гри дає підстави бути універсальним ме­ханізмом для пошуку рішень найрізноманітніших проблем, що роблять гру пот­рібною майже у всіх сферах людського життя… Казка містить різні види соціальної і куль­тур­ної практики суспільства, у якому вона виникла. Між казкою та грою існує велика схожість, поведінка героя казки більше нагадує поведінку гравця у грі, а не поведінку героя міфу. Усі безпосередні дії у казці, що потрібні героєві для роз­в’я­зання різних завдань, відбуваються у межах правил гри, всередині яких відбу­вається і пошук на­лежного рішення. Герой казки, як і гравець, володіє тільки знанням правил, але не має потрібного досвіду для їх використання, і тому йому доводиться робити важливе рі­шення через спроби та помилки, тобто робити хід…” [7, с. 163; 178].

Проте це більше стосується народної казки. З літературною казкою це пов’язано набагато менше (винятками є лише ті казки, які близькі до народних за сюжетом).

Отже, літературна казка – самостійний літературний жанр, який черпає свій ху­дожній матеріал і з міфології, і з фольклору, підкорюючись, безумовно, волі письмен­ника. Утім літературна казка може мати й ознаки жанрів літератури нового часу. Складно говорити про “чистоту” жанру, тому що існують твори, які називають каз­кою, але насправді вони є казковими поемами, казками-байками, казковими повістями або казковими новелами. Сам термін “жанр”, як відомо, викликає су­перечки. Дослід­ниця літературної казки Л. Дереза у дисертації “Русская литературная сказка первой половины ХІХ века в системе жанров романтизма”, згадуючи твердження Ю. Тиня­кова про те, що жанр є важливим тоді, коли відчувається, пише, що “читач завжди відчуває певну внутрішню єдність літературної казки, яка дозволяє відокремити її від загального потоку фантастичної літератури” [3, с. 50].

Дослідження довели, що в літературних казках (як і в народних) автори торкаються таких онтологічних цінностей, як істина (абсолютна мета пізнання), добро (як основа моралі), краса (як первісна естетична категорія). Чому ж тоді виникають питання щодо місця творів цього жанру в літературній ієрархії?

Відомо, що своє художнє призначення літературні твори виконують по-різному. У зв’язку з цим є значущими такі поняття, як висока література (так званий “верх лі­тературного ряду”) та масова література (“літературний низ”). Щодо літе­ратурних ка­зок, то існують різні думки: одні вважають, що вони є серйозними творами та їх можна віднести до високої літератури, інші – що твори цього жанру створені для розважання читачів, для легкого та бездумного читання і нічого спільного з літе­ратур­ною класикою не мають. (В останньому випадку твори цього жанру відносяться до масової літератури).

Щоб відповісти на це запитання, потрібно з’ясувати, що таке “масова література” і чи можна віднести до неї літературну казку.

“Масова література – це сукупність популярних творів, які розраховані на читача, який не залучений (або мало залучений) до художньої культури, який не має розви­неного смаку, не бажає або не здатний самостійно мислити і належно оцінювати тво­ри, який шукає в друкованій продукції переусім розваги” [6, с. 162].

Схоже визначення ми знаходимо у “Введении в литературоведение” під редакцією Л. Чернець. “Поетика масової літератури повністю завбачена і є складом готових опо­відних блоків та заготовлених стильових кліше. Маючи високий ступінь стандар­тизації, її жанрово-тематичні різновиди базуються на строго заданих сюжетних схе­мах і складаються з мотивів, що кочують з одного твору до іншого в ледве змі­неній формі” [2, с. 589].

Безсумнівно, жанр літературної казки дуже різноманітний, і деякі з творів цього жан­ру (як і твори інших літературних жанрів) можуть бути віднесені до масової літератури. Проте, досліджуючи англійські літературні казки ХІХ століття, до яких звер­талися такі видатні письменники, як Чарльз Дикенс, Вільям Теккерей, Оскар Вайлд, Джозеф Редьярд Кіплінґ та інші, ми можемо сказати, що вони не основані на строго заданих сюжетних схемах. Кожен автор сам вибудовує сюжет своїх казок. У них можна натрапити на мотиви, що повторюються (наприклад, пошук нареченої), але це не дає нам підстав відносити цей жанр до масової літератури (мотиви, які повторюються, є і у творах високої літератури). Що стосується народної казки, то тут справа ще складніша, тому що вона має високий ступінь стандартизації (наприклад, стандартні персонажі), схожі сюжетні лінії (функції дійових осіб, що повторюються). Проте це використовують для легшого розуміння та запам’ятовування казки, бо пер­вісно народна казка – усний жанр. Безперечно, деякі казки спрямовані на розвагу, але не на легке та бездумне читання, бо в кожній казці за простотою і легкістю сприй­няття криється глибокий сенс. Казка містить у собі моральні та духовні цін­ності. Попри свою, здавалося б, простоту, казка (і народна, і літературна) може тор­катися таких вічних питань буття, як ідея світобудови, пошуки істини, діалектика життя й смерті, боротьба добра і зла та багато інших, що підносить її над масовою літе­ра­турою (бо остання не має у собі нічого особливо цінного і зорієнтована на неви­баг­ливий смак широкої читацької аудиторії).

Досліджуючи жанр казки, можна зробити висновок, що роль казки (і народної, і літературної) вагома. У ній можна простежити і виховний, і художньо-етичний ха­рактер. Від самого дитинства за допомогою казок дітям прищеплюють такі позитивні риси, як добро, любов і справедливість. У будь-якій казці йде неперервна боротьба проти обману, зрадництва, байдужості та неправди.

Щодо англійської літератури, то вона подарувала світові велику кількість видатних письменників жанру літературної казки. Наприклад, казки Оскара Вайлда, вважають (поряд із казками Перро, Андерсена та братів Грімм) найкращими чарівними казками в літературі всього світу. Письменник “використовує казки, щоб відобразити сучасне життя у формі далекій від реальності, торкаючись основних проблем суспільства. Як усі найкращі казки, вони створені для дітей, але водночас глибокий зміст казок вищий за дитяче розуміння [8, с. 140].

Англійські літературні казки читають і люблять у всьому світі. За їхніми сюжетами ставлять фільми та зводять пам’ятники їхнім героям. До прикладу, у центрі Лондона в Кенсинґтон Гарденс і в невеличкому валлійському містечку Ландудно постають скуль­п­тури героїв казок “Пітер Пен” та “Пригоди Аліси в Країні Чудес”. Це – сим­воли щирого визнання літературної казки мільйонами читачів будь-якого віку.


1. Брауде Л. Ю. Скандинавская литературная сказка. Л., 1979. 2. Введение в лите­ратуроведение / Под ред. Л. В. Чернец. М., 2004. 3. Дереза Л. В. Русская лите­ратурная сказка первой половины XIX века в системе жанров романтизма: Дис. … д-ра филол. наук: 10.01.02. Симферополь, 2005. 4. Иванова Э. Немецкая литературная сказка / Сказки народов мира / Под. ред. Н. Будур. М., 2002. Т. 1. 5. Костюхин Е. А. Типы и формы животного эпоса. М., 1987. 6. Хализев В. Е. Теория литературы. М., 2002. 7. Шинкаренко В. Д. Смысловая структура социокультурного пространства: Миф и сказка. М., 2005. 8. Children’s Literature / Edited by Peter Hunt. Oxford, 1995.


^ THE LITERARY TALE IN THE SYSTEM OF GENRES AND HIERARCHIES AS EXEMPLIFIED BY THE 19TH C. ENGLISH LITERATURE


Yuliya Protsenko


The article deals with a study of literary tales. The research has shown that the literary tale is a varied, specific and independent genre which takes its fiction material both from mythology and folklore (depending on the author’s wish). However, a literary tale may also include elements of other literary genres. The analysis of the English literary tale of the 19th century has shown that they carry moral and spiritual values. They broach such eternal philosophical questions as that of the creation of the world, constant search for the truth, dialectics of life and death, struggle between Good and Evil and many others. Values and philosophical questions brought up by the English literary tale of the 19th c. suggest placing them among the works of “high literature”. Tales (both folk tales and literary ones) are of importance for readers. They have both educational nature and fictionally ethical one. From the very childhood such positive qualities as kindness, love and equity are inculcated in children with the help of tales. In any tale, in the work of any writer one can find continuous struggle against deception, betrayal, indifference and lie.

^ Key words: mythology; folklore; literary genre; literary tale.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   31

Схожі:

Удк 821. 161. 2(477 ) «19» 93,09: 811. 161. 2’255. 4-112: 159. 923 Перекладна література для дітей iconУдк 124. 6: 821. 161. 1-1: 141Соловьёв
move to 1064-20634
Удк 821. 161. 2(477 ) «19» 93,09: 811. 161. 2’255. 4-112: 159. 923 Перекладна література для дітей iconУдк 130. 123. 1: 821. 161. 1-1Цветаева Елена Соболевская (Одесса)
move to 1064-20625
Удк 821. 161. 2(477 ) «19» 93,09: 811. 161. 2’255. 4-112: 159. 923 Перекладна література для дітей iconУдк 821. 161. 2 В. В. Cавченко
Одесский нонконформизм в изобразительном искусстве 1960–1980-х гг.: К анализу явления
Удк 821. 161. 2(477 ) «19» 93,09: 811. 161. 2’255. 4-112: 159. 923 Перекладна література для дітей iconДокументи
1. /N160-161.09/N160-161p003-010.pdf
2. /N160-161.09/N160-161p010-016.pdf
Удк 821. 161. 2(477 ) «19» 93,09: 811. 161. 2’255. 4-112: 159. 923 Перекладна література для дітей iconУдк 811. 161. 2’373. 46 Експлікація валентностей ітеративних І неітеративних дієслів пересування
Серія філол. 2004. Вип. 34. Ч. І. С. 41-47 Ser. Philologi. 2004. №. 34. Vol. I. P. 41-47
Удк 821. 161. 2(477 ) «19» 93,09: 811. 161. 2’255. 4-112: 159. 923 Перекладна література для дітей iconЗразок удк 811. 161. 2’373: 159. 942 Т. І. Вавринюк емоційно-експресивна лексика в поетичному мовленні (на матеріалі творів ліни костенко)
Вавринюк Т. І. Емоційно-експресивна лексика в поетичному мовленні (на матеріалі творів Ліни Костенко)
Удк 821. 161. 2(477 ) «19» 93,09: 811. 161. 2’255. 4-112: 159. 923 Перекладна література для дітей iconУдк 130. 123. 1: 821. 161. 1-1Цветаева Елена Соболевская (Одесса)
Наиболее показательным текстом в этом плане является довольно объемная работа Цветаевой с самим себя кажущим названием – «Искусство...
Удк 821. 161. 2(477 ) «19» 93,09: 811. 161. 2’255. 4-112: 159. 923 Перекладна література для дітей iconМ. П. Драгоманова калита Оксана Михайлівна удк 811. 161. 2’38 мовні засоби вираження іронії в сучасній українській малій прозі 10. 02. 01 українська мова Автореферат
Робота виконано на кафедрі стилістики української мови Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, Міністерство...
Удк 821. 161. 2(477 ) «19» 93,09: 811. 161. 2’255. 4-112: 159. 923 Перекладна література для дітей iconУдк 811. 161. 2’282. 2 СанченкоЄвгенія м. Луганськ мовленнєва діяльність носіїв елітарної культури
Добре володіння сучасними функціональними стилями української мови та так звана ортологічна правильність (І в наголошуванні, й у...
Удк 821. 161. 2(477 ) «19» 93,09: 811. 161. 2’255. 4-112: 159. 923 Перекладна література для дітей iconУдк 124. 6: 821. 161. 1-1: 141Соловьёв
Именно по такому пути пошел в свое время Вл. Соловьёв, который по сути дела и задал для последующих поэтов и мыслителей особый ракурс...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи