В.І. Голіков аудит опорний конспект icon

В.І. Голіков аудит опорний конспект




НазваВ.І. Голіков аудит опорний конспект
Сторінка1/10
>В.І.Голіков<><><><><>АУДИТ<><> <> <>Опорний конспект
Дата23.09.2012
Розмір2.13 Mb.
ТипКонспект
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


Міністерство освіти і науки України

Національний університет кораблебудування
імені адмірала Макарова



В.І.Голіков


АУДИТ

Опорний конспект лекцій

ЗМІСТ


ТЕМА 1. СУТЬ, ПРЕДМЕТ ТА МЕТОД АУДИТУ

1.1. Суть аудиту. Історичні аспекти становлення і розвитку аудиту

1.2. Види аудиту

1.3. Мета і основні завдання аудиту. Функціональні завдання аудиту

1.4. Предмет, об’єкт та метод аудиту

ТЕМА 2. ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

2.1. Нормативна база регулювання аудиту в Україні

2.2. Організація і регулювання аудиторської діяльності в Україні

2.3. Аудиторські фірми та порядок їх створення. Порядок сертифікації та реєстрації аудиторів і аудиторських фірм

2.4. Права та обов’язки аудиторів і аудиторських фірм

2.5. Відповідальність аудиторів та аудиторських фірм

2.6. Основні принципи професійної етики і поведінки аудиторів

^ ТЕМА 3. ПОРЯДОК ПІДГОТОВКИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ

3.1. Сутність та структура договорів на проведення аудиту

3.2. Документальне оформлення аудиту

3.3. Аудиторські докази та їх суть. Порядок одержання аудитором аудиторських доказів

3.4. Відношення аудиторів до початкових залишків на рахунках бухгалтерського обліку

3.5. Вибіркова перевірка в аудиті

3.6. Використання основним аудитором результатів роботи інших аудиторів та фахівців

3.7. Помилки та шахрайство в аудиті

^ ТЕМА 4. АУДИТОРСЬКИЙ РИЗИК ТА ОЦІНКА СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ

4.1. Суть аудиторського ризику

4.2. Суттєвість в аудиті та її взаємозв’язок з аудиторським ризиком

4.3. Оцінка системи внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту на підприємстві

^ ТЕМА 5. ПЛАНУВАННЯ АУДИТУ

5.1. Мета та техніка планування аудиту

5.2. Загальний план аудиту

5.3. Програма аудиту

ТЕМА 6. АУДИТ АКТИВІВ ТА ПАСИВІВ ПІДПРИЄМСТВ

6.1. Загальний огляд бухгалтерської звітності підприємства

6.2. Етапи аудиторської перевірки

6.3. Аудит касових операцій

6.4. Аудит банківських операцій

6.5. Аудит наявності та руху матеріальних запасів

6.5.1. Аудит наявності та стану збереження матеріальних запасів

6.5.2. Аудит надходження матеріальних запасів

6.5.3. Аудит переміщення і вибуття матеріальних запасів

6.6. Аудит наявності та руху основних засобів

6.7. Аудит виробничої діяльності підприємств

6.8. Аудит розрахункових операцій

6.8.1. Аудит розрахунків з оплати праці

6.8.2. Аудит розрахунків з бюджетом

6.8.3. Аудит розрахунків з органами соціального страхування

6.9. Аудит розрахунків з постачальниками і підрядниками

6.10. Аудит капіталу підприємств

^ ТЕМА 7. ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

7.1. Сутність та загальні принципи оцінки фінансового стану підприємства

7.2. Аудит ліквідності та платоспроможності підприємства

7.3. Аудит фінансової стійкості

7.4. Аудит ділової активності та ефективності використання активів

7.5. Аудит рентабельності підприємств

7.6. Особливості проведення аудиту в комп’ютерному середовищі

^ ТЕМА 8. ЗАВЕРШЕННЯ АУДИТУ, ПІДГОТОВКА ТА СКЛАДАННЯ АУДИТОРСЬКОГО ЗВІТУ

8.1. Аудиторський висновок та його види

8.2. Особливості складання спеціальних аудиторських висновків

^ ТЕМА 1. СУТЬ, ПРЕДМЕТ ТА МЕТОД АУДИТУ


1.1. Суть аудиту. Історичні аспекти становлення і розвитку аудиту


В умовах переходу до ринкової економіки незалежний аудиторський контроль має особливе значення як гарант засвідчення достовірності бухгалтерської звітності. Достовірна інформація про діяльність підприємства цікавить власників підприємств, постачальників, покупців, банки, органи податкового контролю, інвесторів — тобто всіх тих, хто має справу з конкретним підприємством.

Першими користувачами бухгалтерської інформації були ще рабовласники і феодали. Щоб мати якомога більші прибутки, власники наймали контролерів, котрі шляхом звітування проводили контроль (перевірку) діяльності управляючих. На державному рівні створювалися спеціальні органи, які здійснювали контроль за збиранням податків та ефективністю їх використання.

Із розвитком торгівлі та промисловості державного контролю стало вже недостатньо, оскільки він захищав інтереси лише держави, тому виникла необхідність у недержавному контролі — аудиті (англ. audit від лат. auditus — слухання, вислуховування). Причому в ньому були зацікавлені обидві сторони. До послуг аудиторів звертались і незацікавлені сторони (суд, арбітраж), які захищали справедливість.

Щоб попередити зловживання, неправильний розподіл та привласнення прибутків, власник змушений був застосовувати перевірку фінансової звітності.

За історичними джерелами можна прослідкувати, що аудит як незалежний фінансовий контроль налічує багато віків. Розвиток контролю за господарською діяльністю пов’язаний із виникненням обліку в державах, розташованих у долинах річок Ніл, Тигр і Євфрат, де його вели ще на папірусі, а в подальшому — на папері.

Уважається, що аудит як вид професійної діяльності виник в Англії. Найдавніші згадки про аудит (1130 р.) наводяться в англомовних облікових документах, що зберігаються в архівах Казначейства Англії і Шотландії. Також є дані про існування аудиту з 1299 по 1324 рік, коли королівським указом були призначені аудитори в графствах Оксфорд, Беркшир, Південний Ельтон, Уїлтс, Самсет і Дорсет. У 1285 році королем Англії Едвардом І було видано закон, згідно з яким аудиторам надавались певні привілеї.

Сучасний аудит почав формуватись наприкінці XIX сторіччя, з часу, коли виникло поняття про компанію як про самостійний юридичний суб’єкт. Саме це призвело до роз’єднання права власності і функцій управління, внаслідок чого виникла необхідність захисту інтересів власників (акціонерів), котрі не брали участі в щоденному процесі прийняття рішень, за винятком малих компаній (коли акціонери та директор виступають в одній особі).

У 1844 році у Великій Британії видаються закони про компанії, відповідно до яких останні були зобов’язані один раз протягом року запрошувати незалежного аудитора для перевірки і підтвердження звітності. Офіційною датою виникнення аудиторської діяльності вважається 1853 рік — дата реєстрації перших у світі професійних організацій аудиторів. Вимога обов’язкового здійснення аудиту фінансової звітності компаній закріплена законодавством Франції у 1867 році, США — в 1887, Швеції — в 1895, Німеччини — в 1931 році. На території України у складі царської Росії вже у 1811 році існував державний контроль в особі державного контролера.

Аудиторська діяльність у країнах СНД — в Україні, Росії, Білорусі, Казахстані, Узбекистані та інших — розвивалась із розвитком ринкової економіки. Відтак було створено Асоціацію бухгалтерів і аудиторів СНД.

У світовій практиці існують дві принципові концепції регулювання аудиторської діяльності.

Перша концепція поширена в країнах континентальної Європи: Австрії, Іспанії, Франції, Німеччині, де аудит орієнтований головним чином на державні органи як на основних користувачів аудиторських висновків. У цих країнах аудиторська діяльність суворо регламентована централізованими органами, на які фактично покладено функції державного контролю за аудиторською діяльністю. Основна увага приділяється законодавству та фіскальним вимогам.

Друга концепція розвинулася в англомовних країнах: США, Великобританії, Австралії, де аудиторська діяльність є певною мірою саморегульованою. Аудит у цих країнах орієнтований переважно на потреби акціонерів, інвесторів, кредиторів та інших господарюючих суб’єктів. Регулювання аудиторської діяльності в цих країнах здійснюється в основному професійними громадськими аудиторськими об’єднаннями.

Теорія аудиту обґрунтовує його виникнення з різних точок зору. У Великій Британії та США найбільшого визнання набули такі підходи:

Потреби потенційного та існуючого інвесторів. Цей підхід полягає в тому, що кожний інвестор компанії, навіть за наявності достатнього рівня знань у сфері фінансового аналізу, не впевнений у достовірності показників фінансової звітності, необізнаний з даними бухгалтерського обліку, які є підставою для складання звітності. Актуальність цієї проблеми загострюється із зростанням кількості акціонерів, які фактично не мають відношення до управління компанією. Отже, підтверджуючи публічну звітність, аудитор виступає певним гарантом порядності відносин між учасниками господарської діяльності.

Теорія агентів (управляючих) пояснює потребу в аудиті, посилаючись на історичні факти незалежної перевірки звітів управляючих на замовлення землевласників. Ця теорія враховує можливість конфлікту інтересів власника і управляючих. Роль третейського судді при цьому відводиться аудитору. Аудиторські підтвердження фінансової звітності посилюють довіру до власників компанії.

Теорія мотивацій. Ця теорія виходить із суто психологічних моментів. Вважається, що менеджери більш відповідально ставляться до складання звітності, оскільки знають, що вона обов’язково буде перевірена, відтак зменшується ймовірність помилок та шахрайства.

Зарубіжна практика виділяє кілька підходів до проведення аудиту:

підтверджуючий аудит — полягає в перевірці значної кількості фактичного матеріалу з метою підтвердження достовірності фінансової звітності;

процедурний аудит — оцінює надійність облікових процедур, що традиційно склалися на підприємстві (процедури з обліку основних засобів, запасів, праці та її оплати тощо);

системний аудит — оцінює надійність та ефективність системи внутрішнього контролю і системи бухгалтерського обліку. Таким чином необхідно оцінити ризик того, що в системах обліку і контролю є певні недоліки, вони є недосконалі;

аудит зон ризику — вивчає та визначає зони ризику діяльності клієнта та визначає альтернативи вирішення ситуацій. Такий підхід до проведення аудиту є найбільш перспективним, оскільки він є менш затратним, тому що скорочує термін проведення аудиту та його трудомісткість.

Аудиторська діяльність в Україні започаткована з 1989 року у зв’язку із виникненням ринкових відносин і створенням в Україні (на той час УРСР) спільних підприємств, достовірність звітності яких іноземний інвестор вимагав підтвердити традиційним учасником цивілізованого ринку — аудитором. Це і стало передумовою створення дочірнього відділення Інаудиту в Україні, яке називалось Інаудит-Україна. До складу цієї першої аудиторської фірми в Україні увійшли колишні держслужбовці контрольно-ревізійного управління Мінфіну України. Проте значного розвитку аудит в Україні набув лише після розпаду Радянського Союзу.

Основними видами послуг перших аудиторських фірм в Україні були консультації з питань бухгалтерського обліку, правил оподаткування або безпосереднє здійснення бухгалтерського обліку та складання звітності.

Отже необхідність проведення аудиту обумовлена потребою користувачів у достовірній інформації про фінансовий стан господарюючого суб’єкта. Користувачами інформації можуть бути власники, керівництво управлінського апарату, інші фізичні та юридичні особи, що мають матеріальну зацікавленість у фінансово-господарській діяльності цього суб’єкта, а також усі ті, кому необхідно бути впевненим у достовірності та повноті наданої інформації про фінансовий стан суб’єкта господарювання.

Появу такого нового суб’єкта господарювання, як аудит, було сприйнято суспільством як належне, оскільки:

переважна більшість бухгалтерів малих підприємств мають низьку кваліфікацію;

законодавство зазнає частих змін.

Наступним кроком у розвитку аудиту в Україні було створення професійного громадського об’єднання громадян — Спілки аудиторів України; 14 лютого 1992 року на першому з’їзді аудиторів прийнято статут Спілки аудиторів України. З метою сприяння розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської діяльності в 1993 році було створено незалежний самостійний орган — Аудиторську палату України, а 22 квітня 1993 року прийнято Закон України «Про аудиторську діяльність» № 3125-XII.

Таким чином відповідно до ст. 4 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудит — перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Згідно з Міжнародним стандартом аудиту (МСА) 120 «Концептуальна основа Міжнародних стандартів аудиту» аудит фінансової звітності покликаний надати аудитору можливість висловити думку про те, чи складена фінансова звітність у всіх суттєвих аспектах відповідно до основ фінансової звітності.

Аудиторська діяльність в Україні включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне здійснення аудиторських перевірок, надання супутніх та інших аудиторських послуг. Аудиторська діяльність є підприємницькою. Прибуток, отриманий від такої діяльності, оподатковується згідно з чинним законодавством.

Супутні аудиту послуги включають:

оглядові перевірки — завданням оглядової перевірки фінансової звітності є надання аудиторові можливості встановити негативні факти, що спричинили подання неправдивої інформації. При встановленні таких фактів аудитор розцінює підготовлену (подану) фінансову звітність як невідповідну за будь-яким аспектом нормативним актам щодо її складання. Обмежені процедури оглядової перевірок дають меншу ймовірність досягнення поставленої аудитором мети порівняно з аудитом, оскільки під час оглядових перевірок докладно не вивчається система внутрішнього контролю та обліку на підприємстві та не перевіряється первинна бухгалтерська документація;

операційну перевірку — завданням операційної перевірки є проведення необхідних процедур з метою перевірки окремих питань, які визначені в договорі між аудитором і клієнтом;

компіляцію (трансформація бухгалтерського обліку) — завданням компіляції є здійснення процедур трансформації бухгалтерського обліку за іншими обліковими стандартами, планом рахунків. Під час здійснення таких послуг до виконання процедур залучається бухгалтер підприємства. В цьому випадку не потребується отримання аудиторських доказів стосовно цієї інформації.

До інших аудиторських послуг включаються:

— консультування третіх осіб з бухгалтерського та податкового обліків, питань оподаткування, складання фінансової (бухгалтерської) звітності, аналізу фінансово-господарської діяльності, економіко-правового забезпечення господарської діяльності, економічної та правової безпеки, фінансової політики;

— експертизи з питань підприємницької діяльності, в тому числі судово-бухгалтерська експертиза;

— представництво інтересів клієнта (замовника) перед третіми юридичними особами за його дорученням з питань економіко-правового забезпечення діяльності клієнта (замовника);

— видавництво та розповсюдження (на договірній основі через третіх осіб) методичної літератури з питань теорії та практики обліку, оподаткування, аудиту, економічного аналізу, фінансів, правового забезпечення господарської діяльності в Україні (здійснюється після отримання відповідного дозволу Аудиторської палати України);

— проведення навчальних семінарів та курсів з питань обліку, аудиту, оподаткування, аналізу та економіко-правового забезпечення господарської діяльності в Україні (здійснюється без видачі кваліфікаційних сертифікатів після узгодження та затвердження АПУ програм семінарів);

— ведення обліку і звітності – налагодження обліку і впровадження передових форм і методів, постійне ведення обліку, складання звітності та декларацій;

— розробка, впровадження, супроводження бухгалтерських програм на ПЕОМ (в електронних системах обробки даних);

— оцінка майна проводиться в разі приватизації, банкрутства, наслідування майна або злиття підприємств за умови відповідної кваліфікації оцінювача).

Усі інші види діяльності (роботи, послуги) не є статутними і дозволеними відносно аудиторських фірм (аудиторів).

Відповідно до Міжнародних нормативів аудиту до супутніх аудиту послуг відносяться:

підготовка оглядів, пов’язаних з нефінансовою інформацією (ефективність функціонування внутрішнього аудиту, комп’ютерного програмного забезпечення аудиту);

аналіз бухгалтерської (фінансової) звітності;

виконання узгоджених процедур по окремих рахунках бухгалтерського обліку, балансу (окремому фінансовому звіту) або бухгалтерської (фінансової) звітності в цілому, а також іншої фінансової і нефінансової інформації;

складання (підготовка) бухгалтерської (фінансової) звітності (повної або часткової).

Багато користувачів фінансової звітності змішують аудит (auditing) і бухгалтерський облік (accounting). Така плутанина відбувається через те, що в більшості випадків аудит пов’язаний з бухгалтерською інформацією, і переважна більшість аудиторів володіють бухгалтерським обліком. Проте цього недостатньо. Він повинен бути компетентним у трактуванні аудиторських свідчень, застосуванні відповідних процедур аудиту, розміру вибірки та аудиторських тестів, оцінці результатів проведених досліджень. Саме це і відрізняє аудитора від бухгалтера.


1.2. Види аудиту


За формою і метою здійснення аудит поділяють на зовнішній (незалежний) і внутрішній, підлеглий в тій формі, в якій він проводиться.

Зовнішній аудит — незалежний аудит відносно контрольованого підприємства, що здійснюється на підставі договору з підприємством-замовником. Метою такого аудиту є перевірка законності господарських операцій, достовірності фінансової звітності, бухгалтерського балансу, а також визначення, наскільки відповідає ведення бухгалтерського обліку встановленим стандартам і процедурам.

Внутрішній аудит — перевірка, наскільки проведені господарські операції відповідають вимогам нормативних документів з ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Його метою є вдосконалення організації та управління виробництвом і пошук резервів підвищення ефективності діяльності підприємства.

Відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом наведено на рис. 1.1.







Зовнішній аудит за об’єктами дослідження можна поділити на:

бухгалтерський аудит — аудит стану, організації та ведення обліку, правильності складання бухгалтерської звітності;

управлінський та(або) операційний аудит — аудит діяльності підприємства або його окремих підрозділів з метою надання рекомендацій щодо ефективності діяльності суб’єкта господарювання;

аудит фінансової звітності — це перевірка повноти та достовірності складання фінансової звітності суб’єкта господарювання;

екологічний аудит — це перевірка впливу діяльності підприємства на стан та зміну навколишнього середовища та дотримання екологічних норм.

За змістом і функціями аудит поділяють на запобіжний, перманентний, ретроспективний і стратегічний.

Запобіжний — це аудит, який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям у фінансово-господарській діяльності до виникнення їх, тобто на стадії підготовки технології виробництва до проведення маркетингових операцій тощо. Провадиться він здебільшого внутрішнім аудитом.

Перманентний — це аудит, який проводиться безперервно у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства. Метою його є забезпечення менеджерів інформацією про відхилення виробничих процесів від заданих параметрів, про фінансову стабільність у маркетинговій діяльності, конкурентоспроможність виготовленої продукції на внутрішньому і зарубіжному ринках.

Ретроспективний — це аудит, який здійснюється після виконання господарських операцій, здебільшого за минулий рік. Проводиться він зовнішніми аудиторськими організаціями.

Стратегічний — це аудит, який вивчає питання стратегії розвитку фірми, компанії на перспективу. Передусім це стосується маркетингової діяльності.

Слід також виділяти спеціальний, обов’язковий, індивідуальний, початковий, погоджений, підтверджуючий і системно-орієнтований аудит.

Спеціальний аудит — перевірка конкретних питань діяльності господарюючого суб’єкта, виконання визначених процедур, норм і правил з метою підтвердження законності, добросовісності та ефективності здійснення окремих операцій та правильність їх відображення в обліку.

Обов’язковий аудит — аудит за законом на предмет достовірності та повноти бухгалтерської звітності: незалежний аудит або аудит за дорученням держави.

Ініціативний — добровільний аудит, який проводиться за рішенням господарюючого суб’єкта. Обсяг аудиторської перевірки визначається клієнтом.




Ініціативний аудит може здійснюватись у випадках:

зміни або тривалої відсутності головного бухгалтера суб’єкта господарювання;

суттєвої зміни законодавства протягом звітного періоду;

тривалої відсутності будь-яких перевірок з боку органів ДПА;

здійснення нових (більш складних) для клієнта господарських операцій;

оцінки реальності визначення фінансового результату (як існуючого, так і очікуваного);

визначення та підтвердження показників фінансового стану суб’єкта господарювання при здійсненні розрахунково-кредитних операцій, реалізації інвестиційних проектів тощо.

Початковий аудит — аудит, який проводиться для даного клієнта вперше аудиторською фірмою.

Погоджений аудит —аудит, який повторюється. Виконується аудитором або аудиторською фірмою регулярно і ґрунтується на обізнаності із специфікою клієнта внаслідок тривалого спілкування з ним.

Підтверджуючий — перевірка і підтвердження окремих бухгалтерських документів і звітів.

Системно-орієнтований — аудиторська експертиза на підставі аналізу системи внутрішнього контролю.

За способами проведення виділяють суцільний, вибірковий і комбінований аудит.

Суцільний аудит — це аудит, при якому перевіряються всі документи і регістри бухгалтерського обліку, на основі яких складена фінансова звітність підприємства, що перевіряється.

Вибірковий аудит передбачає перевірку менш ніж 100 % бухгалтерських документів.

Комбінований — аудит, при якому одна частина бухгалтерських документів та іншої інформації вивчається суцільним методом дослідження, а інша —вибірковим.


1.3. Мета і основні завдання аудиту. Функціональні завдання аудиту


Метою аудиту фінансової звітності є складання висновку щодо відповідності фінансової звітності за всіма суттєвими аспектами інструкціям, які регламентують порядок підготовки і подання фінансових звітів. Незважаючи на те, що аудиторський висновок служить основою довіри до фінансової звітності, для користувача це не може служити достатньою підставою для оцінки економічної стабільності підприємства в найближчому майбутньому або ефективності роботи його керівництва (МСА 200 «Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності»).

Основними завданнями аудиту є збирання та обробка достовірної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб’єкта господарювання і формування на цій основі аудиторських висновків. Такими завданнями є:

Упевнитись у правомірності створення підприємства і безперервності його функціонування.

Ознайомитись із системою господарювання і управління (знання бізнесу клієнта).

Оцінити надійність системи внутрішнього контролю.

З’ясувати ефективність системи бухгалтерського обліку.

Проконтролювати правильність здійснення основних господарських процесів (постачання, виробництво, збут).

Переконатись у повноті первинної документації.

Проконтролювати правильність ведення поточного бухгалтерського обліку і повноту відображення інформації в облікових регістрах.

Перевірити фактичну наявність активів, зобов’язань і капіталу, що відображені у фінансовій звітності.

Перевірити належність відображених у звітності активів, зобов’язань і капіталу (кому вони належать).

Перевірити постійність дотримання облікової політики суб’єктом господарювання.

Перевірити правильність ведення бухгалтерських записів та їх відповідність звітному періоду.

Встановити відповідність діяльності підприємства і ведення бухгалтерського обліку чинному законодавству.

Упевнитись у відповідності показників фінансових звітів (бухгалтерської і небухгалтерської звітності).

Висловити незалежну думку щодо результатів перевірки фінансової звітності.

Для того щоб скласти свою думку про достовірність фінансової звітності, аудитор повинен мати обґрунтовану гарантію того, що інформація бухгалтерської документації та інші дані достовірні й достатні. Обґрунтована гарантія — це наявність доказів того, що в цілому у звітності немає істотних перекручень.

Однак існують причини, які заважають аудиторові виявити істотні неточності й перекручення, а саме:

використання неправильних тестів під час перевірки;

обмежувальні фактори, притаманні системам бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю (наприклад можливість змови посадових осіб);

той факт, що більшість аудиторських доказів носить більше переконливий, ніж остаточно стверджувальний характер.

Хоч аудитор відповідає перед замовником за свій аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства, це не звільняє керівництво цього підприємства від відповідальності за достовірність і повноту звітності. А процедура засвідчення бухгалтерської звітності підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми), як цього вимагають Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та інші державні установи, не означає солідарну відповідальність за достовірність і повноту фінансової звітності з керівництвом підприємства, що перевіряється.

Функціональні завдання аудиту. Крім основних завдань, аудит може залежно від конкретних ситуацій вирішувати низку функціональних завдань. До них відносяться:

коригування. Передбачається, якщо за результатами проведеного аудиту аудитором були зроблені негативні висновки (в цілому або в будь-якій частині), аудитор може за проханням клієнта дати рекомендації щодо виправлення виявлених помилок. У завдання коригування не входить безпосереднє виправлення помилок самим аудитором;.

оперативний контроль. Передбачається проведення перманентного аудиту, тобто систематичного контролю безпосередньо в процесі діяльності суб’єкта для попередження помилок або вибору оптимальних варіантів рішень. Діяльність аудитора щодо попередження помилок зводиться до розробки рекомендацій, правильних або оптимальних рішень або надання варіантів альтернативних рішень. Аудитор сам не може безпосередньо приймати рішення за клієнта.

стратегічне завдання — обґрунтування оптимальної або пропонування альтернативних стратегій і перспективної програми розвитку будь-якого аспекту діяльності підприємства в цілому.


1.4. Предмет, об’єкт та метод аудиту


Сфера аудиторської діяльності в сучасній практиці суттєво розширилась за рахунок розширення кола аудиторських послуг. Головна увага приділяється підвищенню ефективності системи управління підприємством і, перш за все, — внутрішньому контролю. Системний підхід підготував основу для розвитку якісного аудиту.

Предметом аудиторської діяльності є стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, що знаходяться в сфері аудиторської оцінки. Аудит передбачає оцінку законності здійснення господарських процесів та достовірності інформації, що цікавить користувачів та замовників аудиту. Предмет аудиту має багато спільного з предметом ревізії, судово-бухгалтерської експертизи та економічного аналізу.

Аудит, ревізія і судово-бухгалтерська експертиза досліджують один і той самий предмет (фінансово-господарську діяльність клієнта), користуються одними і тими самими методичними прийомами і процедурами, виявляють негативні явища у господарюванні з метою їх ліквідації в наступні періоди, використовують однакові джерела інформації (нормативно-правові акти, первинні бухгалтерські документи, облікові регістри, баланс і звітність клієнта). Проте між аудитом, ревізією і судово-бухгалтерською експертизою є суттєві відмінності:

аудит — незалежна форма контролю, яку власник обирає добровільно і формує питання для перевірки, щоб отримати достовірні висновки з метою подальшого вдосконалення фінансово-господарської діяльності, маркетингу, бухгалтерського обліку;

ревізія вивчає фінансово-господарську діяльність підприємства ретроспективно, тобто після завершення господарських операцій (квартал, рік). Важливою рисою ревізії є те, що вона проводиться згідно з чинним законодавством держави, при цьому держава ставить за мету встановити законність, достовірність, правильність та повноту відображення здійснених підприємством господарських операцій;

аудитори отримують заробітну плату від результату аудиторської перевірки, тобто їхню працю (послуги) оплачує власник підприємства, а ревізійним органам їхню працю (послуги) оплачує держава;

судово-бухгалтерська експертиза має процесуально-правовий зміст, що визначається системою правил, встановлених законодавством, яке регулює порядок призначення і проведення експертизи, умови оцінки її результатів слідством і судом, права та обов’язки державних органів, які здійснюють судочинство, права та обов’язки експерта-бухгалтера;

судово-бухгалтерську експертизу призначає слідчий орган або суд, як правило, після проведення ревізії, яка виявила недостовірність і неправдивість документації, що стало предметом судового розгляду. Аудит проводиться на основі укладеного договору між замовником і аудиторською фірмою або аудитором;

ревізійна служба — орган, який при виявленні порушень нараховує штрафні санкції, аудит — розробляє рекомендації щодо усунення таких порушень з метою захисту інтересів власника.

Під об’єктом аудиторських послуг розуміють окремі або взаємопов’язані економічні, організаційні, інформаційні або інші сторони функціонування системи, що вивчається, стан яких може бути оцінено кількісно і якісно (окремі форми фінансової звітності, облікові регістри, первинні документи, матеріали інвентаризації, система внутрішнього контролю на підприємстві, установчі документи, результати попередніх аудиторських перевірок тощо).

Класифікацію об’єктів аудиту можна подати за допомогою табл. 1.1.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

В.І. Голіков аудит опорний конспект iconОпорний конспект лекцій з дисципліни : "Економіка праці в машинобудуванні" Для спеціальності: 050201 «Менеджмент організацій»
Опорний конспект складено на основі робочої програми з економіки праці, затвердженої Міністерством освіти І науки України
В.І. Голіков аудит опорний конспект iconС.І. Плотницька основи менеджменту І маркетингу опорний конспект
«Основи менеджменту І маркетингу». Опорний конспект лекцій до вивчення базових тим дисципліни для студентів всіх форм навчання спеціальності...
В.І. Голіков аудит опорний конспект iconО. В. Надтока основи конструювання деталей машин опорний конспект
Мороз В.І., Захарченко В. В., Братченко О. В надтока О. В. Основи конструювання деталей машин: Опорний конспект лекцій з дисципліни...
В.І. Голіков аудит опорний конспект iconМ. М. Поколодна опорний конспект
«Менеджмент організацій» спеціалізації «Менеджмент готельного курортного І туристського сервісу» І 050400 – «Туризм»
В.І. Голіков аудит опорний конспект iconПідприємства
Планування діяльності підприємства: Опорний конспект лекцій / Н. Г. Грядунова, О. В. Пахлова., І. В. Тісагдіо, А. В. Семенькова –...
В.І. Голіков аудит опорний конспект iconПідприємства
Планування діяльності підприємства: Опорний конспект лекцій / Н. Г. Грядунова, О. В. Пахлова., І. В. Тісагдіо, А. В. Семенькова –...
В.І. Голіков аудит опорний конспект iconА національна академія міського господарства г. В. Стадник, Л. Г. Чеканова, І.І. Килимник, В.І. Торкатюк опорний конспект лекцій з дисципліни
Розділ передумови І форми функціонування внутрішнього економічного механізму підприємства 8
В.І. Голіков аудит опорний конспект iconВ. М. Нагорний Механіка руйнувань та прогнозування надійності машин Опорний конспект
Промисловість зазнає величезних утрат унаслідок недостатньої працездатності машин, що випускаються
В.І. Голіков аудит опорний конспект iconВ.І. Голіков навчально-методичні матеріали з дисципліні "аудит" 2007 пояснювальна записка
У практичній діяльності (бізнесі) за допомогою аудиту реалізується одна з найважливіших у ринкових економічних умовах функцій управління...
В.І. Голіков аудит опорний конспект iconЛ. Г. Чеканова
Опорний конспект з дисципліни «Проектний аналіз» для студентів спеціальності 050107 „Економіка будівництва”. Укладач: Л. Г. Чеканова....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи