Інститут післядипломної освіти icon

Інститут післядипломної освіти




НазваІнститут післядипломної освіти
Сторінка1/9
Дата23.09.2012
Розмір2.42 Mb.
ТипДиплом
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


Національний університет кораблебудування

імені адмірала Макарова

Інститут післядипломної освіти


Зіміна І.А. , Корнієнко О.С., Трофімов А.О.


Державний фінансовий контроль

Навчальний посібник


Миколаїв 2008

УДК 334.02(075)


Навчальний посібник рекомендовано до видання науково-методичною радою НУК (протокол № 1 від 26 лютого 2008 р.)


Рецензенти: к.е.н., доцент Бурова Т.А.;

к.е.н., доцент Дубініна М.В.


Зіміна І.А. , Корнієнко О.С, Трофімов А.О. «Державний фінансовий контроль»: Навчальний посібник .  Миколаїв: НУК, 2008.  209 с.


Навчальний посібник включає лекційний матеріал та завдання для практичних робіт з дисципліни “Державний фінансовий контроль”.

Призначено для студентів Інституту післядипломної освіти економічних спеціальностей, можуть бути корисні аспірантам і викладачам, які підвищують свою кваліфікацію.


УДК 334.02(075)


© І.А. Зіміна, О.С. Корнієнко, А.О. Трофімов


©Національний університет кораблебудування

імені адмірала Макарова, 2008


Зміст


Вступ

7

Тема 1. Суть і функції державного фінансового контролю

8




1.1. Поняття, суть і значення державного фінансового контролю

8




1.2. Види, форми і методи контролю

14




1.3. Суб’єкти державного фінансового контролю

20




Питання та завдання

27

Тема 2. Організація і планування контрольно-ревізійної роботи в системі органів ДКРС України

33




2.1. Формування планів роботи органів ДКРС

33




2.2. Відбір об’єктів контролю та розподіл робочого часу

37




2.3. Звітність про результати фінансового контролю

40




Питання та завдання

42

Тема 3. Контроль статутної діяльності і фінансового стану

44




3.1. Мета, завдання, інформаційна база контролю статутної діяльності

44




3.2. Послідовність перевірки статутної діяльності

46




3.3. Контроль цільового фінансування підприємства

49




3.4. Контроль фінансового стану підприємства

52




Питання та завдання

60

Тема 4. Контроль грошових коштів та розрахункових і кредитних операцій

61




4.1. Завдання, джерела та основні напрями контролю

61




4.2. Методика контролю грошових коштів у касі та на рахунках в банках


64




4.3. Методика контролю розрахункових операцій

72




4.4. Методика контролю кредитних операцій

80




Питання та завдання

82

Тема 5. Контроль основних засобів і нематеріальних активів

83




5.1. Завдання, предмет, об’єкти та джерела контролю операцій з основними засобами


83




5.2. Методика контролю операцій з основними засобами підприємства


85




5.3. Перевірка операцій з нематеріальними активами

96




Питання та завдання

99

Тема 6. Контроль запасів

101




6.1. Завдання і джерела контролю запасів

101




6.2. Контроль наявності та збереження запасів

102




6.3. Контроль надходження, оцінки та оприбуткування запасів

107




6.4. Контроль операцій, пов'язаних з вибуттям запасів

108




Питання та завдання

110

Тема 7. Контроль витрат основної діяльності

112




7.1. Завдання і джерела контролю. Нормативно-правова база

112




7.2. Контроль основних прямих витрат на виробництво продукції (робіт, послуг)


114




7.3. Контроль загальновиробничих витрат

117




7.4. Контроль правильності визначення фактичної виробничої собівартості готової продукції, робіт (послуг)


119




7.5. Контроль адміністративних витрат та витрат на збут продукції


122




Питання та завдання

125

Тема 8. Контроль доходів і фінансових результатів діяльності

127




8.1. Завдання, напрями та джерела контролю. Нормативно-правова база


127




8.2. Перевірка виконання виробничої програми підприємства

129




8.3. Контроль доходів і фінансових результатів від операційної діяльності

133




8.4. Перевірка доходів і фінансових результатів від іншої звичайної та надзвичайної діяльності


142




Питання та завдання

145

Тема 9. Контроль стану обліку, внутрішньогосподарського контролю та звітності


148




9.1. Мета, завдання, напрями та джерела контролю

148




9.2. Перевірка організації облікової і контрольної роботи на підприємстві


149




9.3. Перевірка стану внутрішньогосподарського контролю

152




9.4. Контроль звітності

154




Питання та завдання

156

Тема 10. Податковий контроль платників податків по розрахунках з бюджетом


158




10.1. Сутність і організація податкового контролю

158




10.2. Напрями та послідовність перевірки розрахунків платників податків з бюджетом


161




10.3. Контроль розрахунків за податком на додану вартість

161




10.4. Контроль розрахунків за акцизним збором

165




10.5. Контроль розрахунків за податком на прибуток

167




10.6. Податковий контроль в умовах спрощеної системи оподаткування


171




10.7. Контроль розрахунків з бюджетом та державними цільовими фондами за іншими податками та зборами


172




Питання та завдання

174

Тема 11. Контроль використання державних коштів Рахунковою палатою України


175




11.1. Мета та основні завдання контролю використання державних коштів Рахунковою палатою України


175




11.2. Перевірка використання коштів державного бюджету Украї­ни та загальнодержавних цільових і позабюджетних фондів



176




11.3. Перевірка використання коштів державного бюджету України підприємствами і установами


179




11.4. Узагальнення та систематизація матеріалів контролю

179




11.5. Виконання рішень, прийнятих за матеріалами перевірок і ревізій


182




Питання та завдання

184

Тема 12. Державний фінансовий аудит бюджетних програм і суб’єктів державного сектору економіки


184




12.1. Поняття і суть державного фінансового аудиту

184




12.2. Підготовка до проведення державного фінансового аудиту

188




12.3. Проведення аудиторського дослідження

192




12.4. Реалізація результатів державного фінансового аудиту

195




Питання та завдання

197

Тема 13. Система державного внутрішнього фінансового контролю в Україні


199




13.1. Мета та основні завдання внутрішнього (відомчого) фінансового контролю


199




13.2. Особливості проведення перевірок органами внутрішнього фінансового контролю


201




13.3. Узагальнення та систематизація матеріалів відомчого фінан­сового контролю


203




Питання та завдання

204

Навчально-методичні матеріали

205


Вступ


Становлення ринкових відносин та формування реальної ринкової економіки в Україні передбачають об’єктивні передумови для утворення нової системи контролю за державними фінансами. Організаційні та методологічні зміни, що відбуваються сьогодні в проведенні контролю на макро- і мікроекономічному рівнях, пов’язані, з одного боку, з набуттям ним статусу фінансового контролю незалежної держави, а з іншого боку – зі створенням нового механізму господарювання і реформуванням форм власності. Це вимагає зміни підходів і принципів щодо організації, методології та методики здійснення державного фінансового контролю у різних сферах економіки. Вирішальну роль у цьому процесі відіграватиме прийняття Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання фінансовим правопорушенням, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, державного і комунального майна», «Про фінансовий контроль в Україні», «Про державний контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за бюджетні правопорушення» та інших нормативних актів.

Метою дисципліни є навчання студентів вміло застосовувати теоретичні знання з державного фінансового контролю на практиці, кваліфіковано використовувати методичні прийоми контролю для оцінки законності, обґрунтованості та ефективності використання державних коштів, систематизації, узагальнення, оформлення і реалізації результатів контрольно-ревізійної роботи щодо різних суб’єктів і об’єктів державного фінансового контролю.


Тема 1. Суть і функції державного фінансового контролю

1.1. Поняття, суть і значення державного фінансового контролю.

1.2. Види, форми і методи контролю.

1.3. Суб’єкти державного фінансового контролю.


1.1. Поняття, суть і значення державного фінансового контролю

Фінансові ресурси як грошові нагромадження і доходи покликані забезпечити безперервність розширеного відтворення і задоволення суспільних інтересів і потреб. Тому держава не може стояти осторонь процесу мобілізації фінансових ресурсів підприємницьких структур, не може усунутися від утворення, розподілу, перерозподілу і використання валового внутрішнього продукту та національного багатства.

Метою державного регулювання господарської діяльності є сприяння зростанню секторів і галузей економіки, раціональному використанню засобів і предметів праці і самої праці для отримання найбільшого прибутку, а також надання ними належних суспільних благ за мінімально допустимою вартістю.

Завдання виходу з економічної кризи, реалізація стабілізуючих заходів і поетапного переходу до ринкових відносин передбачають відповідну організацію і дисципліну в діях суб’єктів господарювання, а отже, встановлення певних обмежень у господарській діяльності і стеження за їх дотриманням.

Для цього будь-яка форма державного регулювання економіки має у своєму складі контрольні дії, спрямовані на те, щоб гарантувати виконання поставлених завдань. І на етапі планування, і в процесі здійснення регулювання державні органи повинні мати дані про зміну поведінки об’єктів державного регулювання економіки, щоб за потреби своєчасно скорегувати пріоритети розвитку національної економіки, замінити регулятори, нездатні ефективно впливати на діяльність господарюючих об’єктів, удосконалити правові норми тощо. Після закінчення такої роботи необхідно також мати достовірну інформацію, щоб дати правильну оцінку фактично зробленому і досягненому, виявити неприпустимі відхилення від мети і пов’язані із цим негативні наслідки, віднайти нові, раніше невідомі можливості і резерви.

Роль такого «інформатора» в системі державного регулювання економіки виконує державний контроль, який залежно від сфери застосування поділяють на адміністративний, технічний, фінансовий та екологічний.

Державний фінансовий контроль є невід’ємним і важливим складником державного регулювання економіки, оскільки покликаний забезпечити цей процес достовірною інформацією про використання господарюючими структурами фінансових ресурсів, про ефективність здійсненого регулювання та наявність відхилень від встановлених норм, які перешкоджають формуванню, цільовому та ефективному використанню державних фінансових ресурсів, а також дає змогу вжити необхідні заходи для блокування негативних явищ і профілактики їх на майбутнє.

Звідси роль державного фінансового контролю в системі державного регулювання економіки виражається через участь у вирішенні двох проблем: 1) підвищення ефективності державного регулювання економіки; 2) дотримання правил формування і використання фінансових ресурсів, встановлених державою (рис. 1.1).

У першому випадку за допомогою державного фінансового контролю (як форми зворотного зв’язку) суб’єкт державного регулювання економіки отримує необхідну інформацію про якість вжитих ним заходів регулювання, а саме дані про своєчасність, достатність, адресність і затратність застосованих регуляторів. На підставі цього можна оцінити, чи досягнуто економічного ефекту таким регулюванням економіки для суспільства та здійснити, за потреби, корегування заходів державного регулювання з метою підвищення їх ефективності.

У другому випадку за допомогою державного фінансового контролю реалізується контрольна функція державного регулювання економіки.



Рис. 1.1. Місце державного фінансового контролю в системі державного регулювання економіки


Якісний бік державного фінансового контролю виражається через реалізацію ним трьох основних функцій: інформаційної, профілактичної і мобілізуючої.

Інформаційна функція державного фінансового контролю зводиться до того, що інформація, отримана в результаті його здійснення, має стати основою для ухвалення відповідних управлінських рішень і вжиття корегувальних заходів, які забезпечать функціонування суб’єкта господарювання відповідно до встановлених державою норм.

Профілактична функція державного фінансового контролю полягає у виявленні умов, що сприяють порушенню норм і стандартів, встановлених законами та нормативно-правовими актами, виникненню безгосподарності, недостач, крадіжок і зловживань, а також у встановленні осіб, винних у фінансових порушеннях, і притягненні їх до відповідальності відповідно до законодавства.

Мобілізуюча функція державного фінансового контролю передбачає усунення суб’єктом господарювання наслідків допущених фінансових порушень, умов, що їм сприяли, та розробку організаційно-правових заходів з розповсюдження прогресивних методів господарювання і недопущення фінансових порушень на інших об’єктах державного регулювання.

Методологічно сутність державного фінансового контролю як поняття зводиться до процесу вивчення господарських операцій, порівняння їх з нормами, виявлення і фіксації відхилень від норм та вжиття заходів для усунення наслідків порушень і попередження їх в подальшому.

Метою державного фінансового контролю є встановлення правових норм, які визначають порядок використання суб’єктами господарювання фінансових ресурсів, забезпечення процесу державного управління і регулювання економіки достовірною інформацією про дотримання суб’єктами господарювання встановлених державою обмежувальних параметрів обігу фінансових ресурсів, оцінка економічної ефективності господарської діяльності, блокування в ній відхилень від прийнятих стандартів, що перешкоджають мобілізації, цільовому та ефективному використанню державних фінансових ресурсів, і попередження таких порушень на майбутнє.

Державний фінансовий контроль на макрорівні є інструментом підвищення ефективності функціонування економіки, забезпечення обігу фінансових ресурсів відповідно до обмежувальних законодавством параметрів, повноти сплати податків та обов’язкових платежів, блокування діяльності, що загрожує національній безпеці, монополізує ринки, спрямована на організацію забороненого державою виробництва товарів і надання послуг, містить значні соціальні загрози, які зачіпають інтереси великих груп громадян, порушує законні інтереси держави, суб’єктів господарювання та суспільства в цілому; на мікрорівні – інструментом забезпечення дотримання правил ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, соціальних гарантій працівників і своєчасної виплати заробітної плати, стандартів ціноутворення та встановлення тарифів, платіжної дисципліни, попередження фіктивних фінансових операцій і фактів відмивання «брудних» грошей, попередження та усунення фактів незаконного, нецільового і неефективного використання бюджетних коштів, переданих суб’єктам господарювання, фінансових ресурсів, які додатково отримують ці суб’єкти за пільгами з оподаткування, а також забезпечення дотримання порядку та процедур державних і комунальних закупівель, виявлення нецільового і неефективного використання майна державної і комунальної власності, нецільового використання кредитів і позик, отриманих під гарантії Уряду.

Таким чином, державний фінансовий контроль – це особлива управлінська функція держави, реалізація якої передбачає встановлення правових норм, які визначають порядок використання суб’єктами господарювання фінансових ресурсів, проведення моніторингу чи інших контрольних дій за дотриманням цих норм, виявлення правопорушень у частині використання фінансових ресурсів, їх усунення, блокування незаконних фінансових операцій і здійснення заходів щодо компенсації збитків, завданих державі, суб’єктам господарювання та громадянам.

Об’єктами державного фінансового контролю є операції з фінансовими ресурсами, які здійснюються суб’єктами господарювання, порядок використання яких визначено законодавством.

Суб’єктами державного фінансового контролю є юридичні особи, які від імені держави, відповідно до врегульованих правових норм, здійснюють моніторинг і інші форми контролю за діяльністю суб’єктів господарювання в частині дотримання ними встановлених обмежувальних параметрів щодо обігу фінансових ресурсів.

Належне функціонування системи державного фінансового контролю має важливе значення для фінансової безпеки України. Зумовлено це тим, що чільне місце серед чинників, які її визначають, посідають бюджетна безпека і боротьба з фінансовими злочинами. Наочно важливість функцій органів державного фінансового контролю для забезпечення фінансової безпеки держави наведено на рис. 1.2.



Рис. 1.2. Модель механізму впливу державного фінансового контролю на фінансову безпеку


Загалом для нормального функціонування державного устрою дуже важливо, щоб органи управління своєчасно і повно виявляли проблеми суспільного життя, що може мати вирішальне значення для удосконалення законодавчих актів, а через їх реалізацію – для забезпечення фінансової безпеки країни.

Здійснюючи контрольні дії щодо витрачання коштів і матеріальних цінностей, їх збереження, повноти нарахування і своєчасності сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), стану і достовірності бухгалтерського обліку і фінансової звітності, вживаючи заходи щодо усунення виявлених вад і порушень та запобігання їм у подальшому, органи державного фінансового контролю тим самим сприяють наповненню дохідних частин бюджетів і держфондів, скороченню потреби у бюджетних коштах і попереджають фінансові порушення та злочини.


^ 1.2. Види, форми і методи контролю

Основними видами фінансового контролю, залежно від суб’єктів його ініціювання і здійснення, є державний, муніципальний, господарський і громадський фінансовий контроль. Цей поділ охоплює всі суб’єкти його ініціювання та здійснення і відразу дає відповідь, хто організовує контроль і є основним користувачем його даних, що важливо з управлінського погляду: суб’єкти державного регулювання економіки (в особі глави держави, парламенту, уряду, інших органів державної влади і державних установ), органи місцевого самоврядування, суб’єкти господарювання (як власники) чи громадяни (об’єднання громадян).

Суб’єктами державного фінансового контролю є юридичні особи, які від імені держави, відповідно до врегульованих правових норм, здійснюють моніторинг і інші форми контролю за діяльністю суб’єктів господарювання в частині дотримання ними встановлених обмежувальних параметрів щодо обігу фінансових ресурсів.

Суб’єктами муніципального фінансового контролю є тимчасові контрольні комісії, рішення про створення та порядок роботи яких приймають органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Депутати, які входять до складу тимчасової контрольної комісії, та залучені комісією для участі в її роботі спеціалісти, експерти, інші особи мають право на здійснення контрольних заходів у місцевих органах самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях з конкретно визначених органом місцевого самоврядування питань, що стосуються забезпечення дотримання законності, фінансової дисципліни та ефективності, раціональності й економності під час формування, володіння, використання та відчуження об’єктів права комунальної власності, а також повноти і своєчасності виконання зобов’язань перед місцевими бюджетами.

Водночас районні та обласні ради можуть делегувати власні повноваження на здійснення фінансового контролю з питань, які належать до їхньої компетенції, структурним підрозділам відповідного рівня суб’єктів державного фінансового контролю – центральних органів виконавчої влади.

Господарський фінансовий контроль (контроль власника або органу управління суб’єкта господарювання) здійснюється через утворені власником органи (органом управління – підрозділи), їхні фінансово-економічні служби в межах визначених власником (органом управління) повноважень та/або шляхом залучення аудиторських фірм (аудиторів), які мають право на проведення аудиторської діяльності відповідно до законодавства. Об’єктами господарського фінансового контролю є операції винятково з об’єктами права власності суб’єктів господарювання, фінансовими і матеріальними ресурсами та іншими активами, що перебувають в їхньому управлінні або повному господарському віданні, а також з їхніми зобов’язаннями.

Суб’єктами громадського фінансового контролю є об’єднання громадян. Він здійснюється у формі моніторингу їх структурними підрозділами поточної діяльності органів влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і посадових осіб на предмет відповідності цієї діяльності нормам актів законодавства та державної фінансової дисципліни.

Щодо класифікації державного фінансового контролю залежно від часу його здійснення, його поділяють на такі види:

1) попередній – той, що передує прийняттю управлінського рішення (проведення контрольних заходів передує здійсненню операцій з фінансовими ресурсами; цей контроль спрямований передусім на запобігання незаконним і неефективним витратам, втратам фінансових ресурсів, а також на недопущення порушення законодавства в прийнятті управлінського рішення);

2) поточний – здійснюється на стадії виконання управлінського рішення (контрольні заходи проводяться безпосередньо під час здійснення операції з фінансовими ресурсами, що дає змогу виявляти й оперативно усувати порушення, мінімізуючи тим самим його наслідки);

3) наступний – здійснюється після закінчення терміну виконання управлінського рішення (контрольні заходи проводяться після закінчення операцій з фінансовими ресурсами з метою встановлення рівня дотримання норм законодавства, а також виявлення прорахунків попереднього та поточного контролю).

Важливою ознакою державного фінансового контролю є форма його здійснення. Форма контролю – це засіб відстеження (порівняння, зіставлення) певного явища, об’єкта, процесу, охоплених контрольними діями. Тобто під формами державного фінансового контролю потрібно розуміти способи конкретного вираження та організації контрольних дій, спрямованих на виконання функцій контролю.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» державний контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок.

У законі про державну контрольно-ревізійну службу визначено, що ревізія – це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

Наведене визначення ревізії не відповідає класифікації державного фінансового контролю і вимогам, які ставляться сьогодні до нього, бо на практиці у здійсненні ревізійних дій працівники органів державної контрольно-ревізійної служби зобов’язані застосовувати одночасно різноманітні прийоми (засоби) і документального, і фактичного контролю. Зокрема ревізори іноді поєднують проведення перевірки документів за формальними ознаками і зустрічних перевірок достовірності документів з такими прийомами фактичного контролю, як інвентаризація, контрольні обміри виконаних робіт, опитування тощо. Крім того, встановлення законності, доцільності та економічної ефективності здійснених господарських операцій не є винятково ознакою ревізії, бо така сама мета ставиться і перед перевіркою та аудитом.

З огляду на це, ревізія – це форма контролю, що становить систему обов’язкових контрольних дій, спрямованих на документальне та фактичне обстеження здійснених підприємством, установою або організацією господарських операцій та їх наслідків, бухгалтерського обліку та фінансової звітності з метою виявлення незаконних мобілізації, розподілу та використання фінансових ресурсів, недостачі коштів і матеріальних цінностей, нецільового і неефективного їх використання, встановлення винних у порушенні законодавства посадових і матеріально-відповідальних осіб і спричинених порушеннями фінансових втрат.

Розширене визначення ревізії обґрунтоване, адже обов’язковою умовою будь-якої ревізійної дії, а відтак і документування виявленого порушення, є встановлення того, хто, як і коли порушив конкретну фінансово-правову норму під час здійснення фінансово-господарських операцій. Щоб викласти в акті ревізії тільки ті фінансово-господарські операції, що проведені з порушеннями чинного законодавства, ревізори змушені звірити на відповідність законодавству всі управлінські рішення та дії посадових осіб і встановити величину заподіяних збитків чи шкоди.

Аналогічне визначення перевірки з обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їхніх підрозділів потрібно змінити на таке: перевірка – форма контролю, яка становить систему обов’язкових контрольних дій, пов’язаних з проведенням документального обстеження окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи або організації, з метою виявлення незаконних мобілізації, розподілу або використання фінансових ресурсів.

Таким чином, основною відмінною рисою ревізії від перевірки є не обсяг питань та операцій, що піддаються контролю, а наявність прийомів зіставлення даних документального і фактичного контролю, тобто поєднання результатів перевірки документів за формальними ознаками, зустрічної перевірки достовірності документів, нормативної перевірки, техніко-економічного розрахунку і економічної оцінки господарських операцій, з одного боку, з результатами здійсненого обстеження, інвентаризації, аналізу якості сировини, матеріалів і готової продукції, контрольного обміру виконаних робіт, опитування, перевірки дотримання трудової дисципліни, контрольного запуску сировини і матеріалів у виробництво, перевірки технічного стану машин і обладнання тощо, з іншого боку.

Поряд з ревізією і перевіркою формами державного фінансового контролю є стандартизація, ідентифікація (державна реєстрація), ліцензування, експертиза, аудит і моніторинг (нагляд, спостереження).

Для реалізації своїх функцій (профілактичної, інформаційної, мобілізуючої) сформувався специфічний метод фінансового контролю, який є вираженням засад загального підходу до об’єкта контролю. В основі цих засад лежить поєднання загальнонаукових і методичних прийомів пізнання, що дають можливість комплексно вивчити законність, достовірність, доцільність і економічну ефективність господарських і фінансових операцій і процесів на основі використання облікової, звітної, нормативної та іншої економічної інформації в поєднанні з дослідженням фактичного стану об’єкта контролю.

Відповідно методикою державного фінансового контролю є сукупність технічних (методичних) прийомів контролю, яка дає змогу всебічно, повно і об’єктивно дослідити господарські і фінансові операції підприємства, установи чи організації незалежно від форми і часу їх здійснення з метою виявлення, усунення і попередження вад і порушень у використанні фінансових ресурсів.

Загальнонауковими прийомами визнаються аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація, системний і функціонально-вартісний аналіз. Методичні ж прийоми фінансового контролю об’єднують у групи: органолептичні (інвентаризація, контрольні заміри робіт, спостереження, технологічний контроль, експертиза, службове розслідування, експеримент), розрахунково-аналітичні (економічний аналіз, статистичні розрахунки, економіко-математичні методи), документальні (інформаційне моделювання, дослідження документів, камеральні перевірки, нормативно-правове регулювання), узагальнення і реалізація результатів контролю (групування вад, документування результатів проміжного контролю, аналітичне групування, слідчо-юридичне обґрунтування, систематизований виклад вад в акті комплексної ревізії, ухвалення рішень за результатами ревізій, контроль за виконанням ухвалених рішень).

Однак механічне поєднання ревізором загальнонаукових і методичних прийомів ще не забезпечує виконання покладених на контроль завдань. Державний фінансовий контроль лише тоді виконуватиме відведену йому роль, якщо базуватиметься на певних принципах. До них належать:

- принцип законності, об’єктивності, поєднання державних, регіональних і приватних інтересів;

- принцип розподілу контрольних повноважень, який передбачає розмежування функцій ініціювання та виконання контролю між суб’єктами;

- принцип повноти охоплення об’єктів контролем, який досягається завдяки суцільному стеженню або вибірковій перевірці певних сегментів підконтрольних суб’єктів;

- принцип компаративності, який розкриває сутність механізму контролю і передбачає порівняння двох і більше величин, що відповідно мають нормативне та фактичне значення;

- принцип достовірності фактичної інформації, дотримання якого забезпечує її відповідність реальним фінансовим ресурсам, процесам і результатам діяльності, які відображає ця інформація;

- принцип збалансованості контрольних дій, який передбачає узгодженість їхньої внутрішньої та зовнішньої спрямованості й забезпечує рівновагу контролю;

- принцип превентивності контрольних дій, завдяки якому досягається завчасне здійснення контролю з метою запобігання виникненню суттєвих відхилень фактичного здійснення фінансового процесу від встановлених норм;

- принцип самодостатності системи контролю, що передбачає наявність такого складу елементів контролюючої системи, який забезпечує ефективність її функціонування й розвитку;

- принцип ефективності, що передбачає пристосованість системи контролю до фінансової діяльності господарюючих суб’єктів і залежить від повноти виконання контролюючими суб’єктами таких основних вимог: контроль має здійснюватися безперервно, регулярно й систематично; бути своєчасним за терміном здійснення, старанним і повним щодо охоплення об’єктів контролю; бути оперативним, дієвим, гласним і різнобічним;

- принцип відповідальності, який передбачає відповідальність контролюючих суб’єктів за ефективність функціонування системи контролю та господарських суб’єктів за наслідки контрольних дій.


^ 1.3. Суб’єкти державного фінансового контролю

За ознаками ініціювання і здійснення контролю суб’єкти державного регулювання економіки поділяють на дві групи: ті, що здійснюють загальний, і ті, що здійснюють спеціалізований державний фінансовий контроль.

До суб’єктів контролю першої групи належать ті органи державної влади та управління, які є і ініціаторами, і виконавцями контролю, до того ж не тільки в галузі фінансів. Здійснення специфічних контрольних повноважень ними делегується підпорядкованим їм спеціалізованим структурам. Наприклад, функції зі здійснення постійного контролю за використанням коштів державного бюджету парламент України делегував Рахунковій палаті. Уряд і Міністерство фінансів, в свою чергу, делегували функції зі здійснення поточного контролю за видатками державного бюджету Державному казначейству, а наступний – державній контрольно-ревізійній службі. Функції фіскального контролю за діяльністю платників податків главою держави покладено на Державну податкову службу.

Передусім до суб’єктів, що здійснюють загальний державний фінансовий контроль, треба віднести Верховну Раду України, Кабінет Міністрів, Національний банк, Міністерство фінансів, Фонд державного майна.

У цілому суб’єкти контролю, яким нормативно-правовими актами, прийнятими переважно суб’єктами контролю першої групи, делеговано функції зі здійснення постійного контролю у сфері фінансів, належать до суб’єктів контролю другої групи. Відмінність цих суб’єктів полягає в тому, що за результатами їхньої роботи управлінські рішення переважно приймають суб’єкти контролю першої групи (тобто органи представницької і виконавчої влади).

Важливе місце у системі державного фінансового контролю посідає Міністерство фінансів України, яке є центральним спеціалізованим органом виконавчої влади з управління фінансами. Міністерство фінансів має понад вісімдесятирічний стаж (існувало й у складі Центральної Ради, і за часів колишнього Союзу), але його діяльність відповідними законами не врегульована.

Контрольна функція Міністерства фінансів випливає з того, що згідно з Положенням про Міністерство фінансів України, одним із основних завдань Мінфіну визначено забезпечення ефективного використання бюджетних коштів і здійснення в межах своєї компетенції державного фінансового контролю.

Відповідно до поставлених цим документом завдань Мінфін:

- здійснює у випадках, передбачених законодавством, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності;

- здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів державного та місцевих бюджетів, бере участь у здійсненні контролю за дотриманням інтересів держави в управлінні державними корпоративними правами відповідно до законодавства;

- проводить у міністерствах, інших центральних і місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, в установах банків та інших фінансово-кредитних установах усіх форм власності перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів, планів, кошторисів та інших документів щодо зарахування, перерахування і використання бюджетних коштів, а також отримує пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірки;

- здійснює у межах своїх повноважень контроль за дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності законодавства, що регулює питання видобутку, виробництва, використання і реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, проводить в установленому порядку перевірку щодо операцій з дорогоцінними металами і камінням;

- здійснює фінансовий контроль за діяльністю агентів, що мають свідоцтво на проведення державних грошових лотерей.

Головною контрольно-ревізійною інституцією з контролю за збереженням суб’єктами господарювання матеріальних цінностей і раціональним використанням фінансових ресурсів є Державна контрольно-ревізійна служба України (ДКРС). У 1993 році Верховна Рада України ухвалила закон, яким визначено статус, структуру, функції, права та обов’язки органів державної контрольно-ревізійної служби.

Указом Президента України від 15 грудня 1999 року № 1572 керівний орган ДКРС – Головне контрольно-ревізійне управління – віднесено до складу центральних органів виконавчої влади зі статусом державного комітету. Надалі цей статус закріплено Указом Президента України від 27 серпня 2000 року № 1031 «Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи» та Положенням про Головне контрольно-ревізійне управління України. Зокрема останнім визначено, що ГоловКРУ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України.

До основних суб’єктів державного фінансового контролю належать також органи державної податкової служби, яка була створена згідно із Законом УРСР від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ. Основним завданням цієї служби стало забезпечення дотримання законодавства про податки, облік усіх платників податків та інших обов’язкових платежів, а також здійснення контролю і забезпечення правильності обчислення та сплати відповідних платежів.

Відповідно до Указу Президента України від 22 серпня 1996 року № 760 на базі Державної податкової інспекції України утворено Державну податкову адміністрацію України як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує регулярне надходження коштів у державні фонди фінансових ресурсів. Також утворено державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах. Проте даним Указом деякою мірою фактично порушувалося положення статті 67 Конституції України, яке передбачає функціонування в державі саме податкових інспекцій, а не адміністрацій, до яких громадяни подають декларації.

Звичайно, така невідповідність положень Указу Конституції України не мала права на існування. Тому Законом України від 5 лютого 1998 року «Про внесення змін до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» дещо змінено назви низових ланок податкових органів: державні податкові адміністрації в районах, містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах були перейменовані на інспекції. Також Закон закріпив статус податкової міліції у складі органів державної податкової служби як спеціального підрозділу з боротьби із податковими правопорушеннями.

З проголошенням незалежності України у бюджетній системі відбувалися постійні зміни, одна з яких привела до відновлення системи казначейських органів, ліквідованих після революції 1917 року. Ці органи покликані займатися виконанням державного бюджету України та здійсненням контролю за витратами отримувачами його коштів.

Офіційно Державне казначейство було створене у 1995 році при Міністерстві фінансів на підставі Указу Президента України «Про Державне казначейство України».

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року № 590 було затверджено Положення про Державне казначейство, яке і визначило правовий статус Державного казначейства в системі органів виконавчої влади.

Одним із завдань Державного казначейства України визначено здійснення контролю за виконанням Державного бюджету України, надходженням і використанням коштів державних цільових фондів і позабюджетних коштів. Для цього органи казначейства наділені правом проводити у міністерствах, інших центральних та місцевих органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях, установах банків незалежно від форм власності перевірки фінансово-бухгалтерських документів про зарахування, перерахування і використання бюджетних коштів.

Контроль за дотриманням митного законодавства підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності і виду діяльності забезпечує Державна митна служба України, органи якої, зокрема, перевіряють правильність декларування товарів, що перетинають митний кордон України, нарахування, повноту і своєчасність внесення з них податків (ПДВ, акцизного збору і мита) та інших платежів, дотримання встановленого порядку переміщення через митний кордон України валютних цінностей.

Правові основи діяльності органів митної служби визначили Закон України «Про митну справу в Україні», остання редакція якого прийнята парламентом в 2000 році, Митний кодекс України від 12 грудня 1991 року та Положення про Державну митну службу України, затверджене Указом Президента України від 24 серпня 2000 року № 1022.

Причетний до державного фінансового контролю і Фонд державного майна України. В частині здійснення державного фінансового контролю завданнями ФДМУ є нагляд за додержанням прав держави як власника частки акцій в акціонерних товариствах, видача ліцензій посередникам щодо організації підготовки до приватизації та продажу об’єктів приватизації.

Для реалізації цих завдань Фонд має право проводити інвентаризації загальнодержавного майна, що, відповідно до державної програми, підлягає приватизації, здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання, а також контролювати обіг приватизаційних паперів. Тобто Фонд може здійснювати контроль як на державних підприємствах, так і у акціонерних товариствах з часткою державного майна.

Дотримання учасниками фондового ринку (у т.ч. підприємствами незалежно від форми власності) обов’язкових нормативів достатності власних коштів, інших показників і вимог, що обмежують ризики по операціях з цінними паперами, ціноутворенням та дотриманням емітентами і операторами умов їх продажу (розміщення) на ринку здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Повноваження Державної інспекції України по контролю за цінами в частині державного фінансового контролю вперше були врегульовані у Положенні про Державну інспекцію України по контролю за цінами, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1991р. № 353. Вони випливають з таких завдань інспекції: здійснення державного контролю за дотриманням встановленого порядку затвердження й застосування цін і тарифів у міністерствах і відомствах, державних, кооперативних і громадських підприємствах, організаціях і установах, а також на підприємствах, в об’єднаннях, установах і організаціях, заснованих за іншими формами власності, включаючи спільні підприємства; перевірка обґрунтованості затверджених міністерствами і відомствами України, об’єднаннями, підприємствами та організаціями в межах їхньої компетенції, незалежно від форм власності й господарювання, цін і тарифів, стану організації та ефективності роботи відомчого контролю за цінами.

Відносно молодою серед діючих органів державного фінансового контролю в Україні є Рахункова палата, функціонування якої хоча і було визначено статтею 98 Конституції України, однак її статус і повноваження прописані в Законі України «Про Рахункову палату», який прийнято 11 липня 1996 року.

Рахункова палата, як конституційний орган парламентського контролю, проводить ревізії і перевірки за витрачанням коштів Державного бюджету України і державних позабюджетних фондів в апараті Верховної Ради України, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді державного майна, інших підзвітних Верховній Раді України органах, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форми власності. До її функцій віднесено також здійснення контролю за законністю і своєчасністю руху бюджетних коштів в уповноважених банках та кредитних установах України.

Згідно з Указом Президента України від 10 грудня 2001 року № 1199 «Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» у складі Міністерства фінансів утворено Державний департамент фінансового моніторингу, який здійснює обов’язковий фінансовий контроль за всіма фінансовими операціями, що визначені законом як значні або сумнівні.

Відповідно до Положення, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 № 194, основним завданням Департаменту визначено збір, обробку і аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому контролю, та інші операції, пов’язані з легалізацією (відмиванням) таких доходів. Для цього його наділено правом одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань.

Функціями державного фінансового контролю наділено також Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України. Так, згідно із Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» цей орган має повноваження на розробку і затвердження нормативно-правових актів, обов’язкових до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об’єднаннями, та контроль їх виконання, а також контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку фінансових послуг і проведення моніторингу руху капіталу в Україну та за її межі через ринки фінансових послуг. Для забезпечення своїх функцій комісія має право інспектувати фінансові установи, до яких, зокрема, належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, інвестиційні фонди тощо.

Право на здійснення державного фінансового контролю мають і підрозділи державних цільових та позабюджетних фондів. Наприклад, Пенсійний фонд України, що є позабюджетним державним фондом і діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121, має право на проведення в установленому порядку на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності планових та позапланових перевірок фінансово-бухгалтерських документів, планів, кошторисів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів до Пенсійного фонду, а також використання його коштів.


Питання та завдання

1. Яка функція державного фінансового контролю реалізується під час доведення органом ДКРС результатів ревізії бюджетної установи до вищої організації?

2. Чи належить встановлення правових норм, які визначають порядок використання суб’єктами господарювання фінансових ресурсів, до складових мети державного фінансового контролю?

3. Які операції є об’єктами фінансового контролю?

4. Який об’єкт державного фінансового контролю на мікрорівні визначається пріоритетним для контролю?

5. Як називається контроль, що здійснюється через утворені власником органи, їхні фінансово-економічні служби в межах визначених власником (органом управління) повноважень та/або шляхом залучення аудиторських фірм (аудиторів), які мають право на проведення аудиторської діяльності?

6. Як називається форма державного фінансового контролю, основним завданням якої є виявлення ознак, що можуть свідчити про відхилення від принципів використання фінансових ресурсів, шляхом аналізу офіційної та оперативної звітності, іншої постійної чи періодичної інформації про функціонування суб’єкта господарювання?

7. Який принцип передбачає пристосованість системи контролю до фінансової діяльності господарюючих суб’єктів і залежить від повноти виконання контролюючими суб’єктами таких основних вимог: контроль має здійснюватися безперервно, регулярно й системно; бути своєчасним за терміном здійснення, старанним і повним щодо охоплення об’єктів контролю; бути оперативним, дієвим, гласним і різнобічним?


Тестові завдання

1. Що таке державний фінансовий контроль у ринкових умовах господарювання?

а) державний фінансовий контроль – одна з найважливіших функцій державного управління, спрямована на розкриття відхилень від прийнятих стандартів законності, доцільності й ефективності управління фінансовими ресурсами й іншою державною власністю, а за наявності таких відхилень – на своєчасне прийняття відповідних корегувальних і превентивних заходів;

б) державний фінансовий контроль – це особлива управлінська функція держави, реалізація якої передбачає встановлення правових норм, які визначають порядок використання суб’єктами господарювання фінансових ресурсів, проведення моніторингу чи інших контрольних дій за дотриманням цих норм, виявлення правопорушень у частині використання фінансових ресурсів, їх усунення, блокування незаконних фінансових операцій і здійснення заходів щодо компенсації збитків, нанесених державі, суб’єктам господарювання та громадянам;

в) державний фінансовий контроль – це діяльність державних органів, спрямована на перевірку дотримання суб’єктами господарювання встановлених норм обігу фінансових ресурсів, виявлення правопорушень у частині їх використання та здійснення заходів щодо усунення фінансових порушень.

2. Що таке інформаційна функція державного фінансового контролю?

а) результати державного фінансового контролю повинні бути доведені до вищих органів управління, правоохоронних органів і широкої громадськості;

б) інформація, одержана в результаті здійснення державного фінансового контролю, має стати основою для прийняття відповідних управлінських рішень і вжиття корегувальних заходів, які забезпечать функціонування суб’єкта господарювання відповідно до встановлених державою норм;

в) результати державного фінансового контролю передбачають усунення суб’єктом господарювання наслідків допущених фінансових порушень, умов, що їм сприяли, та розробку організаційно-правових заходів з розповсюдження прогресивних методів господарювання і недопущення фінансових порушень на інших об’єктах державного регулювання.

3. Що таке профілактична функція державного фінансового контролю?

а) виявлення незаконних видатків, безгосподарності, недостач, крадіжок і зловживань, а також встановлення осіб, винних у фінансових порушеннях;

б) виявлення умов, що сприяють порушенню норм і стандартів, встановлених законами та нормативно-правовими актами, та виникненню безгосподарності, недостач, крадіжок і зловживань, а також встановлення осіб, винних у фінансових порушеннях, і притягнення їх до відповідальності відповідно до законодавства;

в) виявлення незаконних і нецільових видатків, крадіжок і зловживань, а також встановлення осіб, винних у фінансових порушеннях, і притягнення їх до відповідальності відповідно до законодавства.

4. Що таке мобілізуюча функція державного фінансового контролю?

а) заходи органу державного фінансового контролю, спрямовані на прийняття відповідних управлінських рішень і вжиття корегувальних заходів, які забезпечують функціонування суб’єкта господарювання відповідно до встановлених державою норм і спрямовані на усунення наслідків допущених фінансових порушень, умов, що їм сприяли, та розробку організаційно-правових заходів з недопущення фінансових порушень на інших об’єктах державного регулювання;

б) заходи, спрямовані на усунення суб’єктом господарювання наслідків допущених фінансових порушень, умов, що їм сприяли, та розробку організаційно-правових заходів з недопущення фінансових порушень на інших об’єктах державного регулювання;

в) заходи органу державного фінансового контролю, спрямовані на усунення суб’єктом господарювання наслідків допущених фінансових порушень, умов, що їм сприяли, та розробку організаційно-правових заходів з розповсюдження прогресивних методів господарювання та недопущення фінансових порушень на інших об’єктах державного регулювання.

5. Яка мета державного фінансового контролю?

а) встановлення правових норм, які визначають порядок використання суб’єктами господарювання фінансових ресурсів, забезпечення процесу державного управління і регулювання економіки достовірною інформацією про дотримання суб’єктами господарювання встановлених державою обмежувальних параметрів обігу фінансових ресурсів, оцінка економічної ефективності господарської діяльності, блокування в ній відхилень від прийнятих стандартів, що перешкоджають мобілізації, цільовому та ефективному використанню державних фінансових ресурсів, і попередження таких порушень на майбутнє;

б) виявлення відхилень від прийнятих стандартів і порушень принципів законності, ефективності й економії використання матеріальних ресурсів на найбільш ранній стадії для того, щоб мати можливість вжити корегувальних заходів, а в окремих випадках – притягнути до відповідальності, отримати компенсацію за заподіяну державі шкоду або здійснити заходи для запобігання їх порушень чи скорочення у майбутньому;

в) виявлення фінансових правопорушень, оцінка економічної ефективності господарської діяльності, вжиття корегувальних заходів і притягнення винних осіб до відповідальності, визначеної законодавчими актами.

6. Які види фінансового контролю розрізняють за ознаками статусу виконавця контролю і змісту контрольних дій?

а) державний контроль, контроль власника і незалежний аудит;

б) державний контроль, муніципальний контроль, контроль власника і незалежний аудит;

в) державний, муніципальний, господарський і громадський контроль.

7. Що таке попередній контроль?

а) контроль, який проводиться силами суб’єкта господарювання напередодні ревізії чи перевірки, яка здійснюватиметься органом державного фінансового контролю, з метою мінімізації фінансових санкцій до підконтрольного підприємства, установи, організації;

б) контроль, що передує прийняттю управлінського рішення (проведення контрольних заходів передує здійсненню операцій з фінансовими ресурсами; цей контроль направлений передусім на запобігання незаконним і неефективним витратам, втратам фінансових ресурсів, а також на недопущення порушення законодавства у прийнятті управлінського рішення);

в) контроль, що здійснюється на стадії до складання фінансової звітності про використання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів (контрольні заходи проводяться безпосередньо під час здійснення операції з фінансовими ресурсами, що дає змогу виявляти й оперативно усувати порушення, мінімізуючи тим самим його наслідки).

8. Що таке наступний контроль?

а) контроль, що здійснюється на стадії після складання фінансової звітності про використання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів;

б) контроль, що здійснюється на стадії виконання управлінського рішення (контрольні заходи проводяться безпосередньо під час здійснення операції з фінансовими ресурсами, що дає можливість виявляти й оперативно усувати порушення, мінімізуючи тим самим його наслідки);

в) контроль, що здійснюється після закінчення терміну виконання управлінського рішення (контрольні заходи проводяться по закінченню операцій з фінансовими ресурсами з метою встановлення рівня дотримання норм законодавства).

9. Які органи державного фінансового контролю наділені повноваженнями на здійснення контролю за додержанням комерційними банками правил касового виконання державного бюджету за доходами?

а) Національний банк, Рахункова палата, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Головне контрольно-ревізійне управління, Державна податкова адміністрація;

б) Рахункова палата, Міністерство фінансів, Державне казначейство;

в) Рахункова палата, Головне контрольно-ревізійне управління, Державна податкова адміністрація.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Інститут післядипломної освіти iconНаціональна академія педагогічних наук україни двнз «університет менеджменту освіти» Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти (м. Київ) Інститут післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників
«психолого-педагогічне забезпечення модернізації післядипломної педагогічної освіти в умовах змін»
Інститут післядипломної освіти iconУправління освіти І науки, молоді та спорту Сумської облдержадміністрації Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Інформаційно-аналітичний бюлетень ІІ-ІV етапів Всеукраїнської учнівської олімпіади з хімії
Рекомендовано вченою радою Комунального закладу Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (Протокол №10 від 29....
Інститут післядипломної освіти iconУправління освіти І науки, молоді та спорту Сумської облдержадміністрації Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Інформаційно-аналітичний бюлетень ІІ-ІV етапів Всеукраїнської учнівської олімпіади з хімії
Рекомендовано вченою радою Комунального закладу Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (Протокол №10 від 29....
Інститут післядипломної освіти iconВсеукраїнська науково-практична конференція «Проблеми розвитку післядипломної педагогічної освіти у сучасному суспільстві»
Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів
Інститут післядипломної освіти iconУправління освіти і науки Чернігівської обласної державної адміністрації Чернігівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені К.
Чернігівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського
Інститут післядипломної освіти iconУправління освіти І науки Сумської обласної державної адміністрації Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Н. П. Ганжою, методистом початкового навчання Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
Інститут післядипломної освіти iconМіністерство освіти І науки україни управління освіти І науки сумської облдержадміністрації сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти каталог
Рекомендовано до друку рішенням вченої ради Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
Інститут післядипломної освіти iconМіністерство освіти І науки управління освіти І науки сумської обласної державної адміністрації сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Друкується згідно з рішенням вченої ради Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (протокол №10 від 31. 05....
Інститут післядипломної освіти iconУправління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації Комунальна установа Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Рекомендовано вченою радою Комунального закладу Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (Протокол №10 від...
Інститут післядипломної освіти iconПедагогічної освіти інститут відкритої освіт
...
Інститут післядипломної освіти iconЧернівецький інститут післядипломної педагогічної освіти
П. В. Осколов, В. Ф. Федорак, Н.І. Черкач Короткий нарис історії Чернівецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи