6. 1 Захист інженерно-технічних працівників від впливу електромагнітного та іонізуючого випромінювання icon

6. 1 Захист інженерно-технічних працівників від впливу електромагнітного та іонізуючого випромінювання




Скачати 110.62 Kb.
Назва6. 1 Захист інженерно-технічних працівників від впливу електромагнітного та іонізуючого випромінювання
Дата28.07.2012
Розмір110.62 Kb.
ТипДокументи

6 БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

6.1 Захист інженерно-технічних працівників від впливу електромагнітного та іонізуючого випромінювання



Рік у рік зростає забруднення навколишнього середовища фізичними небезпечними факторами, до яких належать електромагнітне та іонізуюче випромінювання. До сьогодні постійний моніторинг параметрів фізичних факторів у багатьох містах і населених пунктах практично не здійснюється. А тим часом такий небезпечний фактор як електромагнітне випромінювання дуже небезпечно впливає на здоров’я людини. Його джерелами є теле- та радіостанції, лінії електропередач, виробниче обладнання та численні побутові прилади, в оточенні яких проходить життєдіяльність переважної більшості не лише міського, але й сільського населення. Щоб показати його небезпечність, наведемо декілька прикладів. Це уривки із зарубіжних літературних та технічних джерел.

“...Сьогодні людство, само того не підозрюючи, існує в океані електромагнітних полів. Ці поля різні за частотою та напруженістю. Їхні характеристики коливаються у часі. Весь цей процес отримав назву “електросмог”, і вчені гаряче обговорюють, яку небезпеку людям створюють джерела найрізноманітніших електромагнітних випромінювань. Високочастотні випромінювання можуть іонізувати атоми та молекули соматичних клітин і порушувати в них біохімічні процеси. Електромагнітні коливання довгохвильового спектру здатні нагрівати органіку та надавати молекулам теплового руху.

Встановлено, що вплив електромагнітних полів призводить до втрати репродуктивної функції у жінок. Це стосується низькочастотного електромагнітного випромінювання з частотою 50Гц.


Оператори, що постійно працюють на комп’ютерах, часто скаржаться на головний біль, страждають від розладу слуху та зору. На думку багатьох експертів, ці явища викликає вплив низькочастотних електромагнітних полів. Завдає небезпеки побутова електрична апаратура та техніка. Під час її роботи на відстані 30 см напруженість електромагнітного поля реєструється у межах від 0,25 мікротесла (холодильник) до 30 мікротеслів (електродвигун). Тому треба уникати тривалого перебування у безпосередній близькості від працюючих електроприладів”.

До джерел електромагнітного випромінювання в населених пунктах належать: радіо-, телевізійні і радіолокаційні станції різного призначення, що працюють в смузі радіочастот, а також мережа ліній електропередачі, яка складається з повітряних високовольтних ліній електропередачі та електричних підстанцій. До складу підстанцій можуть входити: розподільні пристрої, перетворювачі електроенергії, трансформатори, випрямлячі та інші пристрої і споруди.

Питання охорони здоров'я населення від впливу електромагнітних випромінювань має важливе медичне та соціально-економічне значення. Особлива увага при цьому приділяється санітарному нагляду за джерелами цих випромінювань. Основою організації санітарного нагляду є санітарні норми і правила, які містять як норми, так і основні положення гігієнічних вимог до засобів випромінювання. Ці документи разом з методичними вказівками до них дозволяють регламентувати умови експлуатації і розміщення засобів випромінювання відносно житлової забудови і, тим самим, забезпечити охорону здоров'я населення від впливу електромагнітних полів (надалі - ЕМП), що виникають у навколишньому середовищі.


6.2 Захист населення від впливу електромагнітних полів

та іонізуючого випромінювання


Основними нормативними документами, які регламентують заходи

регулювання впливу ЕМП є:

1."Санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних полів, що створюють радіотехнічні об'єкти";

2. "Санітарні норми і правила захисту населення від впливу електричного поля, що створюють пристрої електропередачі змінного струму промислової частоти".

Захист населення від впливу електромагнітних полів, що створюються електротехнічними об'єктами, Санітарні норми і правила (далі - Правила) захисту населення від впливу ЕМП, що створюються радіотехнічними об'єктами, (надалі РТО), визначають гігієнічні вимоги до об'єктів, які випромінюють електромагнітну енергію в навколишнє середовище.

Правила поширюються на існуючу житлову забудову; забудову, що проектується і споруджується; окремі житлові, громадські і виробничі будинки різного відомчого підпорядкування; місця масового відпочинку населення, які розміщуються в районах розташування як діючих РТО, так і тих, що проектуються і споруджуються. Відповідальність за дотриманням цих Правил покладається на міністерства, відомства, установи, організації, підприємства, кооперативи та інші юридичні особи і фізичних осіб, які експлуатують, реконструюють або проектують на території України РТО чи окремі передавальні пристрої, що випромінюють електромагнітну енергію.

Узгодження проектів планування та забудови в районах розташування РТО покладається на установи санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України і архітектурно-планувальні управління.

Контроль за дотриманням Правил покладається на органи і установи санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України. Встановлювані Правилами гранично допустимі рівні (надалі ГДР) ЕМП поширюються на діапазон частот 30 кГц - 300 ГГц.

Іонізуюче випромінення – невидимі оком випромінення високої енергії, що являють собою потоки елементарних часток (електронів, позитронів, мезонів, протонів та нейтронів), а також більш важких багатозарядних іонів (альфа-частки, ядра більш важких елементів або мають електромагнітну природу (гамма- та рентгенівські промені ). Всіх їх об’єднує схожість фізичних властивостей та, перш за все – аналогічний характер взаємодії з речовиною. Так, наприклад, кванти гамма- та рентгенівських променів при зустрічі з атомами речовини віддають їм частку своєї енергії, при цьому електрично нейтральний атом речовини перестає існувати, перетворюючись у пару протилежно заряджених іонів. Частка або квант високої енергії вибиває один з електронів, що виносить з собою з атома один від’ємний заряд,- тому атом стає позитивнозарядженим, а електрон приєднується до сусіднього атому утворюючи від’ємний іон.

Інша назва “проникаюча” радіація свідчить про здатність проникати в глибину речовини .

Окрім гамма - та рентгенівських променів іонізуючими властивостями володіють ультрофіолетові промені, в особливості короткохвильові.

Біологічний ефект випромінення високих енергій може бути дуже значним при загальному несуттєвому рівні переносу енергії. Так, наприклад, летальна доза гамма- чи рентгенівських променів для людини, якщо її перетворити на теплову енергію не вистачить навіть на те, щоб закип’ятити стакан води для чаю. У той же час тварини можуть переносити куди більший рівень інфра-червоного випромінення. Це пояснюється тим, що іонізуюче опромінення викликає якісно інші зміни в организмі. Справа в тому, що ті іони, що утворюються, мають дуже велику хімічну активність та можуть породити ланцюг подій, кінцевими стадіями якого може бути променева хвороба, мутації та пухлини .

Іонізуюче опромінення надходить до нас з усіх боків: воно надходить до нас з всесвітнього простору (так звані “космічні промені”) постійно з однаковою інтенсивністю вже мільйони років; воно випромінюється природньо-радіоактивними елементами, що входять у склад земної кори, а звідти у вигляді пилу попадають у повітря, або вимиваються водою у гідросферу. Взагалі будь-яке небесне тіло більш-меньш “пристойних” розмірів має в своєму складі радіоактивний елемент; в живих істотах також існують радіоактивні елементи.

Можна дійти висновку, що ні на Землі, ні у всесвіті немає вільних від іонізуючої радіації місць. Можна сказати, що поверхня Землі, а також водойми та шар повітря, тобто вся біосфера постійно знаходиться під впливом іонізуючого опромінення.

Таким чином, світ в якому ми живемо є радіоактивним, але це не є реалією тільки сьогодення: так було на Землі завжди з моменту утворення Сонячної системи. Процес еволюції, розвитку та формування екосистем проходив на тлі постійного радіаційного фону.

Звичайно, що за такий час не обійшлося без впливу опромінення на життєдіяльність людини.

З одного боку, кванти та частки іонізуючого опромінення природнього фону мають велику енергію, так що при взаємодії з речовиною біологічної системи, особливо з хромосомами клітинного ядра викликає розрив зв’язків між атомами та їх перегрупування. Більшість з цих порушень пізніше самоліквідуються, однак деяка частина не встигає відновитися до моменту дуплікації молекули ДНК,- тоді ці зміни передаються клітинам-нащадкам.

Якщо порушена структура молекули ДНК, - клітина є нежиттєспроможною і відмирає. Для організму загибель однієї клітини суттєвого значення не відіграє, тому що клітини, що вижили в процесі розмноження заповнюють цей дефект. Те ж саме можна сказати і про окремі одноклітинні організми в популяції.

Якщо ж клітина не помирає, то вона може набути нових властивостей, котрих раніш не було, або навпаки загублює раніш властиві властивості. Так, наприклад, на 1 мільйон клітин одна є мутантною внаслідок природнього радіаційного фону.

При отриманні чи втраті ознаки організм може або отримати пріоритет, або навпаки стати аутсайдером або не отримати ні того ні іншого у своїй боротьбі за виживання та продовження роду. Якщо ознака корисна - організм залишає більше нащадків , якщо навпаки - залишає меньше чи не залишає взагалі. Таким чином нова корисна мутація через деякий час стає набуттям всього роду, або його нової гілки, шкідлива ж мутація зникає.

І так іонізоване опромінення це природний мутагенний агент, який має важливе місце у постачанні мутацій у природу, які є “сировиною” для природного відбору. Тобто природний радіоактивний фон використовується життям в своїх інтересах, в якості постійних мутагенних чинників, до яких життя адаптувалося і має досить непогане процентне співвідношення корисних мутацій. Якщо ж іонізоване опромінення буде вище норми то мутації будуть проіндуковані, але клітини при цьому будуть мати майже одні “негативні” мутації.

Зрозуміло, що кількість шкідливих мутацій набагато більша ніж корисних, тому кожний крок вперед супроводжується загибеллю великої кількості меньш пристосованих особин. Причому при русі від менш складних організмів до більш складних відсоток шкідливих мутацій збільшується, в цьому немає нічого дивного, бо чим складнійша система, тим простійше її зламати та тим складніше удосконалити.

У високоорганізованої тварини, в тому числі у людини , позитивні мутації - дуже рідкісний випадок. Більша частина мутацій шкідливі або нейтральні, багато з них стають причиною спадкових хвороб. Звичайно, що й іонізуюча радіація теж вносить вклад в цей процес.

Друга важлива риса, на якій необхідно наголосити це необхідність захисту від надмірної мутагенної небезпеки. Тому живі організми виробили спеціальний механізм, який з одного боку зберігає набуту мутацію, а з іншого зводить до мінімуму вірогідність утворення нових мутацій; це система репарації ДНК. Всі інші органели та компоненти клітини не мають таких систем, бо не відіграють такого суттєвого значення. На нашу думку саме іонізуюче опромінення примусило створити цю систему, бо під час зародження життя на Землі природний фон був вищий. Про це свідчить й ферментативна система репарації пірімідінових димерів, яка може використовувати ультрафіолетову радіацію.

І, нарешті, третя риса. Якщо доза опромінення настільки сильна, що репаративні ферменти не можуть своєчасно “відремонтувати” ДНК, то може виникнути стійка мутація, що може призвести до утворення пухлини в організмі. Саме тому була створена ще одна система захисту імунної системи, що не тільки захищає організм від бактерій, хвороботворних грибків та вірусів, а й відшукують в організмі трансформовані клітини з хибною інформацією та “вбивають їх”.

Отже, іонізуюче випромінення має такий вплив: стимулювання мутацій організмів, в результаті чого постачається новий матеріал для еволюції; пряма дія на організм, в результаті якої може виникнути пухлина у тварини з слабким імунітетом. Таким чином, іонізуюче випромінювання допомогає популяції “позбутися” особин зі слабким імунітетом. Саме іонізуюче випромінювання стимулювало розвиток технології репарації в клітині та стимулювало розвиток імунної системи у тварин.


^ 6.3 Мета і послідовність проектування інженерно – технічних заходів цивільного захисту


Основним керівним документом, згідно з яким повинна плануватися та здійснюватись інженерно - технічні заходи цивільної оборони, є Будівельні норми і правила ДБН .

Інженерно - технічні заходи цивільної оборони - це комплекс заходів, метою яких є:

–– захист населення та зниження можливих втрат та збитків від наслідків великих виробничих аварій, катастроф та стихійних лих, а також застосування засобів озброєної боротьби під час конфліктних ситуацій;

–– підготовка галузей промисловості та об’єктів господарювання до стабільної роботи при загрозі, виникненні великих виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та під час розгортання конфліктних ситуацій;

–– створення умов для проведення рятувальних, невідкладних робіт та ліквідації наслідків виробничих аварій, лих та застосування засобів озброєної боротьби.

При проектуванні та здійсненні інженерно - технічних заходів цивільної оборони використовується диференційований метод. Великі адміністративні та промислові центри відносять до груп з цивільної оборони за такою класифікацією: міста “особливої важливості” , І-ї, ІІ-ї, ІІІ-ї групи з цивільної оборони. Великі промислові та інші промислові об’єкти відносять до об’єктів “особливої важливості”, І-ї, ІІ-ї, категорії з цивільної оборони, при цьому об’єкти атомної енергетики виділяють в окрему групу.

Міста та об’єкти господарювання, що відносяться до груп та категорій з цивільної оборони, називаються “категоровані міста та об’єкти”.

Відповідно до вимог проектування інженерно - технічних заходів цивільної оборони здійснюється зонування території, на якій розташовані категоровані міста та об’єкти господарювання. Територія, на якій розташовані категоровані міста всіх груп та об’єкти господарювання “особливої важливості”, де може виникнути надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі ДРф, що дорівнює 10 кПа (0,1 кгс/см2) та більше, складає зону можливих сильних руйнувань. Частина зони можливих руйнувань, у межах якої надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі ДРф дорівнює 30 кПа (0,3 кгс/см2) та більше, складає зону можливих сильних руйнувань.

Зона можливих руйнувань категорованого міста та об’єкта з прилеглою до неї смугою шириною 10 км складає зону можливого небезпечного радіоактивного зараження. Для атомної станції зону небезпечного радіоактивного забруднення складає зона її можливих руйнувань та прилегла до цієї зони смуга території шириною 20 км для атомної станції з встановленою потужністю до 4 ГВт та 40 км для атомних станцій з встановленою потужністю понад 4 ГВт. Смуга території шириною 100 км, що прилегла до межі зони можливого небезпечного радіоактивного забруднення є зоною можливого сильного радіоактивного зараження.

Що до розміщення захисних споруд для атомних станцій визначається 30-ти кілометрова смуга, прилегла до межі зони можливого небезпечного радіоактивного зараження. Під терміном “атомні станції” слід розуміти атомні електричні станції, атомні електроцентралі, атомні станції теплопостачання. Територія де розташовані хімічно-небезпечні об’єкти, в межах якої при можливому руйнуванні ємностей з сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) ймовірне їх розповсюдження з концентраціями, які викликають ураження незахищених людей, складає зону можливого небезпечного хімічного ураження. Територія, в межах якої в результаті можливого затоплення, ймовірні масові втрати людей, руйнування будівель та споруд, пошкодження або знищення інших матеріальних цінностей, складає зону можливого катастрофічного затоплення.

Розміри зон можливого катастрофічного затоплення повинні визначатися при розробці обґрунтованих матеріалів вибору майдану для будівництва міст, селищ, об’єктів, будівель і споруд.

Територія в межах республіки (АР Крим), області, району (сільського), що розташована поза зонами можливого руйнування, небезпечного хімічного ураження, катастрофічного затоплення, а також поза зоною небезпечного радіоактивного зараження та придатна для життєдіяльності місцевого та евакуйованого населення складає позаміську зону.

В разі накладання двох або більше вищезгаданих зон встановлюється загальна межа цих зон по їх зовнішньому контуру.

Схожі:

6. 1 Захист інженерно-технічних працівників від впливу електромагнітного та іонізуючого випромінювання iconТематичнтй план практичних занять з радіології
Особливості устрою рентгенологічних та радіологічних відділень. Оспу, нрбу. Основні властивості іонізуючого випромінювання. Біологічна...
6. 1 Захист інженерно-технічних працівників від впливу електромагнітного та іонізуючого випромінювання iconРадіація І захист людини від іонізуючого випромінювання
Методичні рекомендації до вивчення дисципліни "Прикладна літоекологія І радіоекологія" (для студентів 3 курсу денної І 4 курсу заочної...
6. 1 Захист інженерно-технічних працівників від впливу електромагнітного та іонізуючого випромінювання iconТематичний плаh лекцій з променевої діагностики та променевої терапії для студеhтів ІІІ курсу медичного факультету
Вступ у радіологію. Історія розвитку радіології. Типи радіологічних відділень. Оспу. Нрбу. Дозиметрія іонізуючого опромінення. Біологічна...
6. 1 Захист інженерно-технічних працівників від впливу електромагнітного та іонізуючого випромінювання iconПротокол № від 2010 року
Щодо виконання лабораторної роботи визначення інтенсивного фотонного іонізуючого випромінювання на місцевості, в житлових І не житлових...
6. 1 Захист інженерно-технічних працівників від впливу електромагнітного та іонізуючого випромінювання iconStoe automated diffractometer for p
Джерело іонізуючого випромінювання рентгенівська трубка на 2 віконця з автоматичною заслонкою та ліхтарем безпеки
6. 1 Захист інженерно-технічних працівників від впливу електромагнітного та іонізуючого випромінювання iconМіжфакультетська науково-навчальна лабораторія рентгеноструктурного аналізу
Джерело іонізуючого випромінювання рентгенівська трубка на 2 віконця з автоматичною заслонкою та ліхтарем безпеки
6. 1 Захист інженерно-технічних працівників від впливу електромагнітного та іонізуючого випромінювання iconПоданн я згідно з Тимчасовим положенням про матеріальне стимулювання науково-педагогічних, педагогічних, наукових та інженерно-технічних працівників І докторантів
«Технологія продуктів органічного синтезу» для студентів спеціальності 05130102 «Хімічні технології органічних речовин» (укладачі:...
6. 1 Захист інженерно-технічних працівників від впливу електромагнітного та іонізуючого випромінювання iconМетодичні вказівки до лабораторного практикуму з фізики електрика та магнетизм для студентів інженерно-технічних спеціальностей
Розділ „Електрика та магнетизм”. Для студентів інженерно-технічних спеціальностей денної форми навчання / Укладачі: С. В. Лоскутов,...
6. 1 Захист інженерно-технічних працівників від впливу електромагнітного та іонізуючого випромінювання iconВіскери твердого розчину gaAs-InAs: вирощування, дослідження властивостей та впливу іонізуючого опромінення
Національний університет “Львівська політехніка”, кафедра напівпровідникової електроніки
6. 1 Захист інженерно-технічних працівників від впливу електромагнітного та іонізуючого випромінювання iconК., Тарасюк А. П. Основні концептуальні положення розвитку інженерно-педагогічної освіти
Це завдання повинні виконати, в першу чергу, колективи професійно-технічних навчальних закладів та відповідних спеціальних інженерно-педагогічних...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи