Автори: вчитель-методист Пілявська О. Д icon

Автори: вчитель-методист Пілявська О. Д




Скачати 107.53 Kb.
НазваАвтори: вчитель-методист Пілявська О. Д
Пілявська О.Д
Дата31.07.2012
Розмір107.53 Kb.
ТипДокументи

Автори:

вчитель-методист Пілявська О.Д.

вчитель-методист Керасіді І.Г.


Рецензенти:

доктор історичних наук, професор Ляхоцький В.П.


Пояснювальна записка


Враховуючи професійну орієнтацію навчального закладу, інтереси особистості ліцеїста як майбутнього лікаря, програма факультативу „Історія медицини” охоплює питання зародження, становлення та розвитку медицини від найдавніших часів до початку ХХ ст. і разом з питаннями з історії медицини ХХ ст. поч. ХХІ ст., включеними до робочих програм Українського медичного ліцею з Всесвітньої історії та історії України новітнього часу (10-11 кл.), дозволяє відтворити цілісну картину головних етапів розвитку світової та вітчизняної медицини.

Програма містить питання розвитку початкових медичних знань, освіти, науки та практики. Особливе місце в ній посідає розгляд життєвого шляху та діяльності фундаторів медичних шкіл та спеціальностей.

Вона є комплексною, розрахованою на розвиток у ліцеїстів навичок проведення науково-дослідної роботи, критичного аналізу різних джерел знань, використання їх у практичній діяльності, на самостійне опанування матеріалу, оволодіння яким покликане допомогти ліцеїстам усвідомити особливе місце лікаря в організації ефективної життєдіяльності суспільства, усвідомити, що дана професія постійно вимагає не лише інтелектуального, а головним чином, значного напруження духовних сил, здатності до саморозвитку, самовдосконалення, милосердя.

Програма розрахована на 70 годин (35 годин – 10 кл.; 35 годин – 11кл).

10-й клас

(35 годин)

^ ВСТУП. ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ ЯК НАУКА ВИКЛАДАННЯ.


МЕДИЦИНА В СТАРОДАВНІ ЧАСИ


І. МЕДИЦИНА ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА

Історичні джерела про захворювання первісних людей.

Зародження колективного лікування, накопичення та узагальнення емпіричних знань.

Зародки релігійних уявлень про хвороби та їх лікування.

Народна гігієна.

Місце народної медицини у системі охорони здоров’я людини.


ІІ. МЕДИЦИНА В ДЕРЖАВАХ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

Медицина в Стародавньому Китаї.

Збірка законів Ману (1000-500 до н.е.) та „Веди”. Відомі лікарі: хірурги Хуа-То, Чжан Чжун-цзиня та ін.

Медицина Стародавньої Індії. Книга Аюрведе („Знання життя”) лікаря Сутрута (ІХ-ІІІ ст. до н.е.).

Медицина в Ассіро-Вавілонії (ХХ -^ VІІ ст. до н.е.).

Закони царя Хаммурапі (ХVІІІ ст. до н.е.).

Медицина в Стародавньому Єгипті. Методи врачування ( 4тис.р.до н.е.), відомості про медичні знання в папірусах (Кахунський, Бруша, Імготека).


ІІІ. Медицина в Стародавній Греції, олександрії, Стародавньому Римі

Роль храмів та жерців. Світські лікарі, домашні, мандруючі.

Виникнення аскленейонів – приміщень, призначених для лікування в храмах, та ятрейїв – тип приватних домашніх лікарень (Аскленій); богиня Гігієна, Панакея (лікарська терапія). Гіппократ (460-377 до н.е.). Відомі лікарі в Олександрії: Герофіл (б.300 р. до н.е.), Еразістрат (помер в 280 р. до н.е.).

Розвиток воєнної медицини в Стародавньому Римі. Існування державної медицини (валету динарі – оздоровниці, архіятри – головні лікарі – нагляд за іншими лікарями).

Матеріалізм у медицині. Аскленіад (І ст. до н.е.) – продовжувач традиційної грецької медицини. Книга Лукреція „Про природу речей”, Корнелій Цельс (30-25 р. до н.е. – 40-45 р. до н.е.) та його трактат „Про медицину”. Соран Ефесский (ІІ ст.н.е.), Клавдій Гален (ІІ ст. н.е.) та його твір „Про доцільність частин людського тіла”, галенізм.


^ МЕДИЦИНА В ЕПОХУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ


І. РОЗВИТОК МЕДИЦИНИ В ЄВРОПІ ЕПОХИ ФЕОДАЛІЗМУ

Розвиток медицини в Західній Європі (VV ст.).

Перша медична школа, перший медичний університет в Салерно (Італія). Виникнення університетів у Парижі (1110), Болоньї (1158), Оксфорді (1167), Падуї (1222р.), Кембріджі (1209), Празі (1348), Кракові (1364), Відні (1365), Гейдельберзі (1386).

Схоластична медицина.

Розвиток анатомії.

Мондіно де Луччі та його підручник з анатомії. Центр медицини – Падуанський університет (ХУІ ст.).

Епідемії. Протиепідемічні заходи.

Перші лікарні на Сході в Кесарії та Західній Європі (богодільні) Ліонська, Паризька „Отель дьє”, Варфоломєя в Лондоні, монастирські (релігійна ідеологія); виникнення практичних шкіл для лікарів-монахів. Розвиток хірургії (костоправи, цирульники). Родоначальник хірургії Амбруаз Паре (Франція).


ІІ. МЕДИЦИНА У ВІЗАНТІЇ, АРАБСЬКОМУ ХАЛІФАТІ ТА СЕРЕДНІЙ АЗІЇ

Систематизація античної медицини. Енциклопедистивидатні лікарі–вчені Орібазій (326-403), Аецій Амідійський (VІ ст.), Олександр Тралесский (VІ ст.), Павло Егінський (VІІ ст.).

Виникнення у Візантії вищої школи, де викладалась медицина.

Створення громадських лікарень та аптек.

Заснування великих лікарень та шкіл сирійцями (ІV ст. – до виникнення халіфату).

Збереження та розповсюдження грецької медицини. Зближення медицини з природничими науками.

Розробка теоретичної та практичної медицини.

Зачатки державної медицини.

Досвідна перевірка лікування Ар-Разі (865-925) – засновника лікарні в Багдаді та його 200 праць („Про віспу та корь ”), „Всеохоплююча книга по медицині” (25т.), „Медична книга” (10 т.).

Існування лікарень та аптек у Бухарі, Хорезмі, Мерві та інших містах (ІХ-ХІ ст.).

Внесок середньовічної медицини у розвиток вчення про очні хвороби і уявлення про легеневий кровообіг (Ібн аль-Хайсан, Ібн ан - Нафіс).

Абу-Алі ібн-Сіна (Авіценна 980-1037) – найвидатніший лікар-вчений середньовічного Сходу, його твір „Канон лікарської науки”.


ІІІ. МЕДИЦИНА КИЇВСЬКОЇ РУСІ ІХ-ХІІІст.

Подальший розвиток народної медицини (врачування в Києві, Новгороді; роль духовенства; уявлення в області санітарії та гігієни ІХ-ХІІІ ст.).

Лікарі-ремісники - носії медичних знань (ХІ-ХVІ ст.). Перші лавки для продажу ліків.

Правове положення про лакувальників та медичні заклади в „Уставі великого князя Володимира Святославовича (кін. Х - поч. ХІ ст.)”.

Затвердження установ та права медичної практики в „Руській правді” (ХІ-ХІІ ст.). Існування платного лікування.

Лікарні при монастирях з ХІ ст.

Євпраксія – онука Володимира Мономаха та її твір „Мазі” (ХІІ ст.).


ІV. МЕДИЦИНА В МОСКОВСЬКІЙ ДЕРЖАВІ ХVІ-ХVІІ ст.


Розділення медичних професій.

Існування народних лікарів та аптекарів, лікарів – ремісників, медичних піклувань, транспортування хворих та поранених.

Богодільні в Новгороді, Коломні, Торонці.

Статті про лікарні при монастирях в Стоглавому соборі (1551) Івана ІV. Епідемії, протиепідемічні заходи.

Створення Аптекарської палати в ХVІ ст. та Аптекарського приказу в ХVІІ ст.

Медичне навчання молоді за кордоном.

Відкриття костоправної школи при Стрілецькому приказі (1653)

Створення Аптекарським приказом медичної бібліотеки та організація лікарської школи („російський лікар”) у 1654 році.

Розповсюдження рукописних книг медичного змісту (ХVІ – ХVІІ ст.).

Виникнення в Москві громадських лікарень (близько 1650).

Указ про створення в Москві двох шпиталень чи богоділень (1682).

Підготовка медичних кадрів в західних землях (поч. ХVІ ст.): в Празькому (1347), Краківському (1364) університетах та в Заморській академії (Замостя, 1593).

Георгій Дрогобич (б.1450-1494).

Франциск Георгій Скорина (1485-1490).

Петро Васильович Постніков, лікар-іноземець Палеолог (40-р. ХVІ ст.)

Запрошення Іваном ІV на службу іноземних лікарів.


^ ЗАРОДЖЕННЯ МЕДИЦИНИ НОВОГО ЧАСУ

Досвідний метод в науці. Парацельс – швейцарець (1493-1541) проти галенізму та схоластики. Розвиток анатомії. Підручник Мондіно (ХІV – ХV ст.). Леонардо да Вінчі (1452-1519) анатомічні малюнки „Анатомія. Записи та малюнки”. Андрій Везалій - бельгієць (1514-1564) „Про будову людського тіла”, його праці – початок нової ери в медицині. Лікарі – анатоми: Фаллоній, Євстахій, Батало, Аранцій та ін. (ХVІ ст. поч. ХVІІ ст.).

Френсіс Бекон (1561 – 1626) та його книга „Про гідність та всемогутність наук”. Відкриття кровообігу. Аклійський лікар Уільям Гарвей (1578-1657) та його книга „Анатомічні досліди про рух серця і крові у тварин”. Його попередник Мігуель Сервет іспанський лікар. Анатоми: Фаллоній і Фабріцій та їх праці про кровообіг.

Засновник гістології професор медицини в Болоньї та Пізі італієць Марчело Мальпігі (1628-1694).

^ Розвиток медичних наук в Нідерландах в ХVІІ ст. – Рене Декарт (1596 – 1650) – вплив різноманітних дослідів з фізіології на розвиток медицини – панування людини над силами природи – ідеалістичне вчення, в області фізики – матеріалістичне.

^ Застосування фізики в медицині

Іатрохіміки: дослідники Ван Гельмонт (1577-1644) фламандський вчений – описав процеси ферментації; Франциск де Бое Сильвіус (1614-1672) – клініст Лейденського університету.

Іатрофізики: Бореллі (1608-1670) твір „Про рухи тварин”, Баліві (1668-1707), Сантаріо (1561-1636) вивчав обміну речовин. Значення винаходу збільшуваних приладів та розвиток мікроскопії.

Падуанський університет. Галілей сконструював мікрон (близько 1610).

Антоній Левенгук (1632-1723).

^ Протиепідемічні заходи. Узагальнення розрізнених відомостей про заразні хвороби та їх систематизація італійськиим лікарем Джіроламо Фракастро (1478-1553). Його твір „Про контагії, контагіозні хвороби та лікування” (1546). Наближення до наукової епідеміології.

^ Розвиток хірургії. Виникнення об’єднання французьких хірургів. Відкриття хірургічної академії у Франції (сер. ХУІІІ). Сліди цехового розділення медиків в українських західних землях (Київ, Львів), Латвії, Литві. Амбруаз Паре (1510-1590) та його книга про лікування вогнепальних ран (1545).

Принцип навчання лікарів біля ліжка хворого в Росії. Навчання російських лікарів Петра Постнікова та Григорія Волкова в Падуї (ХVІІ ст.). Зближення російської медицини з передовими центрами Падуї та Лейдена (ХVІІІ ст.). Герман Бургаве (1668-1738) – клініка внутрішніх хвороб. Його учні: клініцист Ван Світен у Відні, фізіолог Альбрехт Галлер в Німеччині й Швеції, Ламетрі у Франції, Микола Бідлоо – засновник Московського шпиталю та школи.

Нові види захворювань в праці Бернардіно Рамаццині (1633-1714) „Про хвороби ремісників. Міркування” про виникнення промислової патології – підсумок розвитку медицини початку нового часу.


11 – клас

(35 годин)


^ МЕДИЦИНА НОВОГО ЧАСУ

СТАНОВЛЕННЯ МОДЕРНОЇ МЕДИЦИНИ


І. ВЕЛИКІ ПРИРОДОЗНАВЧІ ВІДКРИТТЯ ХVІІІ – першої половини ХІХ ст.


ІІ. РОЗВИТОК МЕДИЦИНИ У ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. У КРАЇНАХ ЄВРОПИ.

Виникнення паталогічної анатомії (Дж. Морган’ї 1682-1771).

Відкриття методу перкусії (Л.Ауенбурггер 1722-1809)

Відкриття методу аускультації (Р.Лаеннек 1781-1826)

Застосування експерименту в медицині (К.Біша 1771-1802; Ф.Мажанді 1783-1855; І.Мюллер 1801-1858; А.М.Філомафитський 1807-1849)

Запровадження наркозу в хірургічну практику (Г.Деві, Джексон, Мортон, Уоррен).


ІІІ. СТАНОВЛЕННЯ МЕДИЦИНИ І МЕДИЧНОЇ СПРАВИ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ В ЗВ’ЯЗКУ З РЕФОРМАМИ ПЕТРА І.

Шпитальні школи і підготовка лікарів.

Відкриття Академії наук в Петербурзі, Московського університету і медичного факультету при ньому.

Заходи по організації медичної допомоги населенню Росії у ХУІІІ ст.

П.З.Кондоіді – видатний адміністратор медичної справи в Росії.

Роль М.В.Ломоносова у розвитку природознавства, медицини і освіти.

Видатні діячі медицини ХУІІІ ст.: К.І.Щепін, С.Г.Зибєлін, О.М.Шумлянський.

Внесок Н.М. Максимовича-Амбодика і Д.С.Самайловича у розвиток світової та вітчизняної науки.


ІV. СТАНОВЛЕННЯ МОДЕРНОЇ МЕДИЦИНИ у 2-й половині ХІХ ст.

Розвиток паталогічної анатомії (К.Рокитанський 1804-1878;

Р.Вірхов 1821-1902; А.І.Полунін 1820-1888).

Розвиток фізіологічних наук. (К.Бернар 1813-1873, Г.Гельнгольц 1821-1894, І.Сєченов 1829-1905, І.Павлов 1849-1936- засновник світової фізіологічної школи, лауреат Нобелівської премії).

Мікробіологія та її вплив на розвиток медицини. (Л.Пастер 1822-1895 – засновник наукової мікробіології та імунології).

Р.Кох 1843-1910 – засновник світової школи мікробіології.

І.Мечников – 1845-1916 – один із творців сучасної мікробіології, лауреат Нобелівської премії.


^ Розвиток клінічних дисциплін:

Терапія

С.Боткін 1832-1889, Г.Захар’їн 1829-1897.

Виділення педіатрії як окремої дисципліни. С.Хотовицький 1796-1885, Н.Ф.Філатов 1847-1902.

Хірургія

Дж.Лістер 1827-1912 – засновник методу антисептики.

Початки асептики.

Видатні хірурги – Т.Більрот 1829-1894, Т.Кохер 1841-1917, І.Земмельвейс 1818-1865, М.Пирогов – засновник хірургічної анатомії, військово-польової хірургії.

Експериментальна гігієна

М.Петтенкофер 1818-1901, О.Доброславін 1842-1889, Ф.Ерісман 1842-1915.


^ V. СТАНОВЛЕННЯ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ


1. Медичні навчальні заклади.

  • Перші медичні навчальні заклади, Медичний колегіум, медичний факультет Львівського університету, Медико-хірургічна школа (Львів); [Г.Кадій, А.Бек, В.Шимонович, А.В.Немилович, А.Обжут, Л.Ридігер, Ф.Гроєр. ] Медико-хірургічна школа в Єлисаветграді (1787-1797), Медичний клас при Києво-Могилянській академії (1802-1817)

  • Розвиток постійної „високої” медичної освіти. Утворення медичних факультетів при університетах у:

  • Харкові – 1805р.;

  • Києві – 1841р.;

  • Одесі – 1900р.;

  • Катеринославі – 1916р.

Становлення і розвиток медичного факультету Імператорського університету св. Володимира. Організація навчального процесу. Видатні викладачі та випускники університету:

  • Бец В.О. (1834-1894) – доктор медицини, професор, основоположник вчення про клітинну будову кори головного мозку, директор анатомічного театру Київського університету.

  • Заболотний Д.К. (1867-1929) – епідеміолог, мікробіолог, творець наукової школи, академік АН СРСР, президент АН УРСР.

  • Караваєв В.О. (1811-1892) – доктор медицини і хірургії, професор, перший декан медичного факультету, один з основоположників вітчизняної офтальмології, засновник першої в Росії клініки очних хвороб.

  • Підвисоцький В.В. (1857-1913) – доктор медицини, професор, патолог, ендокринолог, імунолог, мікробіолог, основоположник Київської школи патологів.

  • Яновський Ф.Г. (1860-1928) – доктор медицини, професор, лікар - терапевт, засновник Київської терапевтичної школи, перший серед вітчизняних клініцистів академік УАН.

^ 2. Громадські організації та наукові медичні товариства.

  • Товариство Київських лікарів (В. Караваєв)

  • Товариство акушерів-гінекологів (Г. Рейн)

  • Товариство для боротьби зі заразними хворобами (А. Павловський)

  • Психоневрологічне товариство (І. Сікорський) та ін.

  • Лікарська комісія при НТШ.

^ 3. Лікувальні установи на українських землях кінця ХVІІІ-ХІХ ст. „Прикази громадської опіки”. Лікарська практика. („Врачебный устав 1797р.”). Розвиток земської медицини. Аптеки.


^ VІ. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ТОВАРИСТВ ТА МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЧЕРВОНОГО ХРИСТА ТА ЧЕРВОНОГО ПІВМІСЯЦЯ


Література

  1. Грандо А.А. Медицина в зеркале истории. - К., 1990. -151с.

  2. Грандо А.А. Медицинская деонтология. - К., 1988. -188 с.

  3. Грандо А.А., Грандо С.А. Врачебная этика. - К., 1994. - 255 с.

  4. Грандо О.А. Визначні імена в історії української медицини. - К., 1997.- 366 с.

  5. Грандо О.А. Подорож у минуле медицини. К.РВА „Тріумф”, 1995.

  6. Грибанов Д. Медицина в символах й емблемах. - М., 1990.-206 с.

  7. Крыштопа Б.П. Высшее медицинское образование в Украинской ССР. - К., 1985. - 318с.

  8. Очерки истории медицинской науки и здравоохранения на Украине

  9. / Под ред. Б.Д.Петрова, В.Д.Братуса, К.Ф.Дупленко. - К.,1954. - 434 с.

  10. Хрестоматия по истории медицины /Сост. З.Д. Грибанов. Под ред. П.Е.Заблудовского./ - М., 1968. - 359 с.

  11. Мультановский М.П. История медицины. Изд. «Медицина». М., 1967.

  12. Аронов Г.Ю., Пелещук А.П. Легенди і бувальщина київської медицини (люди, факти, події, документи) К. „Століття”. - 2001. – 304с.

  13. 160 років Національному медичному університету імені О.О.Богомольця К. „Століття”. - 2001. – 368с.

  14. 150 лет Киевскому медицинскому институту. Под ред. акад. АМН СССР Е.И. Гончарука. К. „Здоровья” 1991. – 264с.

Схожі:

Автори: вчитель-методист Пілявська О. Д iconАвтори: вчитель-методист Пілявська О. Д
move to 1136-73751
Автори: вчитель-методист Пілявська О. Д iconЧас Місце проведення заходу
...
Автори: вчитель-методист Пілявська О. Д icon«І ллється слово з уст дитячих…» (про роботу літературної студії «Проба пера». Путильська гімназія)
С. О. Попюк, вчитель української мови та літератури, вчитель-методист Путильської гімназії
Автори: вчитель-методист Пілявська О. Д iconУроки з інформатики та математики у знз
Зелінська Олена Петрівна, вчитель інформатики Кельменецького ліцею, спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист
Автори: вчитель-методист Пілявська О. Д iconГоловне управління освіти І науки Чернівецької обласної державної адміністрації Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області Буковинська мала академія наук учнівської молоді
Л. К. Дяченко, вчитель світової літератури, спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист зош I-III ст. №4 м. Чернівців
Автори: вчитель-методист Пілявська О. Д iconГоловне управління освіти І науки Чернівецької обласної державної адміністрації Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області Буковинська мала академія наук учнівської молоді
Л. К. Дяченко, вчитель російської мови та літератури, спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист зош I-III ст. №4 м. Чернівців
Автори: вчитель-методист Пілявська О. Д iconК. П. Н., вчитель-методист Іваненко Р. В. Пояснювальна записка
move to 1136-73752
Автори: вчитель-методист Пілявська О. Д iconАвтори: к п. н., учитель-методист Переймибіда Л. В
move to 1136-73750
Автори: вчитель-методист Пілявська О. Д iconЗ теорії літератури та загальні тенденції розвитку літературного процесу Тренер – Гончарук Оксана Іванівна, вчитель української мови та літератури, «спеціаліст вищої категорії»
Тренер – Гончарук Оксана Іванівна, вчитель української мови та літератури, «спеціаліст вищої категорії», «вчитель-методист» Кіцманської...
Автори: вчитель-методист Пілявська О. Д iconСлухали: Сукачову Н. М., секретаря комісії, яка ознайомила присутніх з даними по кількості (29) та географії робіт (5 – з районів, 24 – з міст) педагогічних працівників, поданих на розгляд комісії зі схвалення власних методичних розробок. Слухали
«учитель-методист», «викладач-методист», «педагог-організатор-методист», «практичний психолог-методист», «керівник гуртка-методист»...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи