Фізика. Астрономія icon

Фізика. Астрономія




Скачати 219.93 Kb.
НазваФізика. Астрономія
Дата28.09.2012
Розмір219.93 Kb.
ТипДокументи

Фізика. Астрономія


П.Г. Прокопець,

методист фізики


Вивчення фізики та астрономії в сучасних умовах є важливою складовою освітньої підготовки молодої людини, частиною загальнолюдської культури.

Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти визнано концентричну побудову курсу фізики 12-річної школи. Навчальний матеріал кожного основного розділу вивчається у два етапи відповідно до певного рівня глибини його опанування, складності використання математичного апарату.

У 9 класі завершується вивчення першого концентру, за яким фізика вивчається на рівні ознайомлення з фізичними явищами, поняттями і зако­нами природи («Механічні явища», «Теплові явища», «Електромагнітні яви­ща», «Світлові явища», «Атомне ядро. Ядерна енергетика»). У старшій школі продовжується вивчення фізики на рівні засвоєння основ фундаментальних фізичних теорій.

Кількість годин на вивчення фізики в основній школі визначено Типови­ми навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи, затвердженими наказом МОН України від 23.02.2004 р. № 132, зі змінами, внесеними наказом МОН України від 05.02.2009 р. № 66.

У 7 класі відводиться на навчання фізики 35 годин на рік: по 1 годині на тиждень протягом навчального року або по 2 години на тиждень протягом одного семестру. У 8-9 класах фізика вивчається протягом року по 2 години на тиждень.

У 2010/11 навчальному році реалізація змісту предмета в 7-9 класах загаль­ноосвітніх навчальних закладів буде здійснюватися за програмою для 12-річної школи «Фізика» (К.; Ірпінь: Перун, 2005), яку створено авторським колективом: О.І.Ляшенко, О.І.Бугайов, Є.В. Коршак, М.Т.Мартинюк, М.І.Шут.

У 9 класі вивчаються 2 основні розділи «Електромагнітні явища» та «Атом­не ядро. Ядерна енергетика».

Перший розділ складається з трьох підрозділів: «Електричне поле», «Елек­тричний струм» і «Магнітне поле». Викладення тем у цьому розділі за по­слідовністю схоже на побудову аналогічного розділу курсу фізики 8 класу 11-річної школи.

Вивчення навчального матеріалу розпочинається з ознайомлення з по­няттями «електричний заряд» та «електричне поле», явищем електризації. Порівняно з 11-річною школою до цього підрозділу включено нову тему «Закон Кулона». Передумовою розгляду цієї теми є введення поняття точ­кового електричного заряду як фізичної моделі зарядженого тіла. Ко­ефіцієнт пропорційності в законі Кулона бажано подавати в числовій інтерпретації. Уведення поняття відносної діелектричної проникності сере­довища не передбачається навчальною програмою. Це доцільно робити лише у класах з високим рівнем підготовки. З метою кращого засвоєння закону Кулона радимо розв'язувати якісні та кількісні задачі на взаємодію між двома довільними точковими зарядами. Програмою не передбачено вивчення також принципу суперпозиції при взаємодії трьох або більшої кількості зарядів.

На основі знань про подільність електричного заряду, існування електро­на, закону збереження електричного заряду наприкінці вивчення теми «Електричне поле» учні повинні вміти пояснювати електризацію тіл, існу­вання провідників і діелектриків.

На початкових заняттях вивчення підтеми 1.2. «Електричний струм» учні з'ясовують фізичну сутність виникнення та існування електричного струму, роль джерел струму. Демонстрація дослідів та наведення конкретних при­кладів допоможе сформувати розуміння учнями дії електричного струму. Уведення основних понять розділу: сила струму, напруга, опір провідника, робота і потужність електричного струму здійснюється на основі традиційно усталеної методики.

Велике значення для формування глибоких знань у цій підтемі належить розв'язуванню задач на розрахунок електричних кіл різного з'єднання спо­живачів та лабораторним роботам, де формуються вміння вимірювати елект­ричні характеристики, експериментально встановлювати функціональні за­лежності відповідно до типів з'єднання провідників.

Практичну значимість вивчених законів (Ома, Джоуля-Ленца, а також послідовного та паралельного з'єднання провідників) слід показати на при­кладі електронагрівальних пристроїв: пояснити явище короткого замикання: з'ясувати методи та пристрої для захисту від нього.

Теми «Електричний струм в розчинах і розплавах електролітів», «Струм у напівпровідниках» та «Електричний струм у газах» уперше введено до на­вчальної програми основної школи. До теперішнього часу розглядалося лише питання про носії електричного заряду в металах.

Найскладнішим питанням цієї теми є вивчення природи електричного струму в напівпровідниках, оскільки вимагає від учнів певного рівня роз­витку абстрактного мислення, міжпредметних знань з хімії. Найбільшу ува­гу при викладанні цієї теми слід звернути на висвітлення питання практичного значення використання струму в різних середовищах. Особливо це стосується напівпровідників, без яких не можливо уявити сучасну електро-, радіо- та комп'ютерну техніку.

Викладання зазначених вище питань здійснюється на якісному та описо­вому рівнях. Лише при вивченні електричного струму в розчинах (розпла­вах) електролітів з'ясовується функціональна залежність між кількістю речо­вини, що виділяється під час електролізу (перший закон Фарадея), розгляд другого закону Фарадея не передбачено.

Перелік питань, які усталено вивчалися у темі «Магнітне поле», розшире­но розглядом явища електромагнітної індукції, дослідів Фарадея та гіпотези Ампера. При вивченні цієї теми в учнів закладаються початкові знання про магнітне поле, розуміння єдності та взаємопов'язаності електричних та маг­нітних явищ.

«Атомне ядро. Ядерна енергетика» – новий заключний розділ курсу фізи­ки основної школи. Під час його вивчення необхідно сформувати в учнів наукові узагальнені уявлення про будову атома: показати історичний харак­тер пізнання: від поглядів Демокрита до сучасних моделей ядра атома, зосе­редити увагу на появі нового виду сил – ядерних.

Під час вивчення теми «Будова атома» учителеві слід спиратися на знан­ня, здобуті учнями на уроках хімії. Слід зосередити увагу на сутності Періо­дичного закону, що встановлює зміну властивостей хімічних елементів за­лежно від збільшення заряду ядер їх атомів, на розв'язанні задач на визначення кількості нуклонів у ядрі.

У програмі передбачена історична послідовність викладення матеріалу: спочатку подається інформація про природну радіоактивність, види радіо­активного випромінювання, активність радіонуклідів, радіоактивне перетво­рення атомних ядер. Отже, вивчаючи ці питання, учні мають навчитися:

  • обґрунтовувати планетарну модель атома, порівнювати моделі атома Томсона та Резерфорда;

  • пояснювати відмінність у хімічних властивостях елементів, існування ізотопів;

  • розрізняти види радіоактивних випромінювань:

  • наводити приклади радіоактивного перетворення атомних ядер.

Для закріплення цієї теми можна запропонувати розв'язування якісних та розрахункових задач, зокрема, на:

  • визначення кількості протонів, нейтронів і електронів у атомі;

  • порівняння кількості частинок у йонах і відповідних атомах;

  • зміну зарядового та масового чисел атома внаслідок радіоактивних пере­творень;

  • дописування рівняння ядерної реакції, використовуючи збереження кількості нуклонів і закон збереження електричного заряду (опрацювання цих питань визначається вчителем);

  • активності радіоактивного препарату та дози випромінювання.

З метою уникнення труднощів щодо формування понятійного апарату вчителю на уроках варто частіше використовувати ілюстративний матеріал (схеми, плакати, кінофільми, програмно-педагогічні комп'ютерні засо­би), які допомагають пояснити сутність різних ядерних явищ. Натепер не в усіх кабінетах фізики, основ безпеки життєдіяльності, а також предмета «Захист Вітчизни» загальноосвітніх навчальних закладів наявні діючі побутові дозиметри. Отже, запропоновану програмою лабораторну роботу «Вивчення будови побутового дозиметра і проведення дозимет­ричних вимірювань на місцевості» можна проводити демонстраційно і не оцінювати її.

На заключних уроках доцільно підкреслювати значення ядерної фізики як наукової основи сучасної ядерної енергетики та ядерної техніки. Ці уро­ки варто присвятити екологічним проблемам використання ядерної енергії, дії радіоактивних випромінювань на людину та методам захисту від радіації. Форми вивчення екологічного матеріалу можуть бути різні: повідомлення вчителя або учнів; розв'язування завдань з екологічним змістом: навчальні ігри з обговорення екологічних проблем; наукові проекти та науково-прак­тичні конференції тощо.

Екологічні уроки «Світ атомних ядер» і «Енергія та суспільство» розрахо­вані на школярів молодшого та середнього шкільного віку, розкривають таємницю будови атому та Всесвіту, розповідають про види енергії і ви­користання їх людиною. Заняття «Радіація в житті людини» інформує учнів старшого шкільного віку про джерела природної та штучної радіації і вплив радіації на живий організм.

Особливості вивчення фізики у 10 класах

загальноосвітніх навчальних закладів

Фізика як навчальний предмет посідає визначальне місце у формуванні в учнів наукової картини світу і тому відіграє роль базового компоненту в змісті природничо-наукової освіти.

Загальновизнаною ідеєю сучасної освіти вважається відповідність її шкільного змісту розвитку науки, а також тим методам пізнання, які є вирішальними в науці. Реалізувати цю ідею в середній школі можливо завдяки диференційованому підходу до результатів навчання і структуруванню змісту освіти за різними програмними рівнями залежно від здібностей і освітніх потреб учнів, з урахуванням їхніх пізнавальних інтересів і життєвих намірів. Тому в старшій школі вивчення фізики здійснюється на засадах профілізації навчання, як це пропонує Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, залежно від обраної учнями навчальної програми:

    • на рівні стандарту курс фізики обмежується обов’язковими результатами навчання, тобто мінімально необхідною сумою знань і вмінь, які мають, головним чином, світоглядне спрямування;

    • на академічному рівні закладаються базові знання з фізики, достатні для продовження навчання за напрямами, де потрібна відповідна підготовка з фізики;

    • на рівні профільного навчання в учнів формуються фундаментальні знання з фізики, оскільки з їх удосконаленням учні здебільшого пов’язують своє майбуття в професійному зростанні.

^ Головна мета навчання фізики в старшій школі полягає в розвитку фізичного знання і наукового стилю мислення учнів на основі базового курсу фізики основної школи, формуванні в них наукового світогляду, здатності до наукового пізнання світу, усвідомленні екологічної культури життєдіяльності, загальноосвітньої підготовки до майбутньої професії та продовження навчання. Відповідно до цього зміст фізичної освіти спрямовано на опанування учнями наукових фак­тів і фундаментальних ідей, усвідомлення ними суті понять і законів, принципів і теорій, які дають змогу пояснити перебіг фізичних явищ і процесів, з’ясувати їхні закономірності, характеризувати сучасну фізичну картину світу, зрозуміти наукові основи сучасного виробництва, техніки і технологій, оволодіти основними методами наукового пізнання і використати набуті знання в практичній діяльності.

Зміст курсу фізики старшої школи узгоджується з загальними змістовими лініями освітньої галузі «Природознавство» і характеризується такими категоріальними складовими: речовина і поле, рух і взаємодії, закони і закономірності фізики, фізичні методи наукового пізнання, роль фізичних знань у житті людини і суспільному розвитку.

^ Основними завданнями курсу фізики старшої школи є:

  • формування в учнів системи фізичних знань на основі сучасних фізичних теорій (наукових фактів, понять, теоретичних моделей, законів, принципів) і розвиток у них здатності застосовувати набуті знання у пізнавальній практиці;

  • оволодіння учнями методологією природничо-наукового пізнання і науковим стилем мислення, усвідомлення суті фізичної картини світу та застосування їх для пояснення різних фізичних явищ і процесів;

  • формування в учнів загальних алгоритмів розв’язування фізичних задач різними методами, евристичних прийомів пошуку розв’язку проблем адекватними засобами фізики;

  • розвиток в учнів узагальненого експериментального вміння вести природничо-наукові дослідження методами фізичного пізнання (планування експерименту, вибір методу дослідження, вимірювання, обробка та інтерпретація одержаних результатів);

  • формування наукового світогляду учнів, розкриття ролі фізичного знання в житті людини і суспільному розвитку, висвітлення етичних проблем наукового пізнання засобами фізики, формування екологічної культури людини засобами фізики.

^ Особливості організації навчання фізики в старшій школі. Навчання фізики в старшій школі, як правило, є профільним. За таких умов структурування змісту фізичної освіти і диференціація вимог до його засвоєння реалізується завдяки навчальним програмам різних рівнів.

^ Програму обов’язкових результатів навчання фізики (рівень стандарту)1 орієнтовано головним чином на світоглядне сприйняття фізичної реальності, розуміння основних закономірностей плину фізичних явищ і процесів, загального уявлення про фізичний світ, його основні теоретичні засади і методи пізнання, усвідомлення ролі фізичних знань у житті людини і суспільному розвитку. За цією програмою навчаються, як правило, учні, які обрали суспільно-гуманітарний напрям профілізації.

^ Програма академічного рівня навчання фізики передбачає більш глибоке засвоєння фізичних законів і теорій, оволодіння навчальним матеріалом, необхідним для широкого застосування у поясненні хімічних, геофізичних, екологічних та інших природних явищ, цілісного уявлення про природничонаукову картину світу, розуміння значення і місця фізики в структурі природничих наук. Її зміст достатній для продовження вивчення фізики як навчального предмета у вищих навчальних закладах. За цими програмами навчаються учні, для яких фізика є базовим предметом або таким, що тісно пов’язаний з профільними предметами (технологічний, математичний, хіміко-біологічний профілі), а також здійснюється загальноосвітня підготовка учнів (тобто в класах універсального профілю), які не визначилися в напрямі спеціалізації.

^ Програма рівня профільного навчання фізики передбачає систематизоване вивчення основних фізичних теорій, формування світогляду і наукового стилю мислення учнів на основі фізичної картини світу, оволодіння методами наукового пізнання та усвідомлення фізичного знання на рівні, необхідному для подальшого його використання в професійній діяльності та продовженні фізичної освіти. Основними профілями навчання, де фізика вивчається на такому рівні, є фізичний, фізико-математичний і фізико-технічний. Проте курс фізики може бути профільним і в інших напрямах профілізації (наприклад, технологічному), якщо фізика в них відіграє роль базового навчального предмета.

Незважаючи на те, що програма рівня профільного навчання значно перевищує за обсягом навчальних годин програму академічного рівня, її зміст спрямований головним чином на поглиблення знань, а не екстенсивне їх розширення. Адже структура курсу фізики цих рівнів має бути ідентичною, проте вона відрізняється від програми рівня стандарту. Це зумовлено тим, що завдання академічної і профільної програм по суті близькі і мають прагматичний характер, на відміну від програми рівня стандарту, яка по суті світоглядна. Тому шкільний курс фізики старшої школи структуровано за фундаментальними фізичними теоріями – класична механіка, молекулярно-кінетична теорія і феноменологічна термодинаміка, електродинаміка, релятивістська та квантова фізика. У побудові змісту курсу фізики академічного і профільного рівнів використовувався принцип мінімального доповнення: у програму вищого рівня вносилися лише ті компоненти змісту, без яких цілісність системи фізичних знань даного розділу порушується.

У програмі розподіл кількості годин, що відводиться на вивчення окремих тем, є орієнтовним, і при необхідності може бути змінений учителем. Також учитель може замінювати тематику окремих робіт на рівноцінні з огляду на стан матеріальної бази фізичного кабінету, але без зменшення тієї кількості лабораторних робіт, що передбачено програмами для різних рівнів профільного навчання.

10-й клас



^ Рівні


Теми

Рівень стандарту

Академічний рівень

Профільний рівень

Год на тиждень

70

105

175

Механіка:










  • вступ

2

4

7

  • кінематика

10

20

30

  • динаміка

20

30

45

  • закони збереження в механіці

-

15

25

  • механічні коливання і хвилі

-

14

25

  • релятивістська механіка

4

5

9

^ Молекулярна фізика і термодинаміка:










  • властивості газів, рідин, твердих тіл

18

-

-

  • основи термодинаміки

6

-

-

^ Фізичний практикум

5

10

20

Узагальнююче заняття

1

3

4

Резерв

4

4

10


^ Вивчення фізики у 11 класах загальноосвітніх навчальних закладів

Викладання фізики здійснюється за чинними навчальними програмами: «Фізика, 7-11 кл.» (К.: Шкільний світ, 2001) та «Програми для профільного навчання. Фізика. 10-11 класи» (К.: Педагогічна преса, 2004; журнал «Фізика та астрономія в школі» – 2004. – №4,5,6). Навчальні програми з фізики для профільного навчання, що вийшли друком у видавництві «Педагогічна преса», створено на основі навчальних програм рівнів А, В і С відповідно до напрямів навчання. Програма рівня А використовується у кла­сах філологічного, суспільно-гуманітарного, спортивного та художньо-есте­тичного профілів для викладання фізики. Для класів універсального, техно­логічного та природничого профілів навчання пропонується програма рівня В. Зміст навчального матеріалу для викладання у класах фізико-математичного профілю повинен бути зорієнтованим на програму рівня С. Також ця програма застосовується в спеціалізованих загальноосвітніх навчальних зак­ладах з поглибленим вивченням фізики.

Астрономія

Навчальний предмет «Астрономія» входить до інваріантної складової Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів. У таб­лиці наведено кількість годин, що відводяться на вивчення астрономії в школі, відповідно до наказів МОН від 25.04.2001 р. № 342 та від 20.05.2003 р. № 306.


11 клас


Напрями навчання

Філологічний, суспільно-гуманітар­ний, художньо-естетичний

Загальноосвітній, технологічний

Природничо-математичний

За рахунок годин варіативної складової навчального плану

17 год (1 година на тиждень протягом семестру)

35 год (1 година щотижня протягом року або по 2 години протягом семестру)


Кількість годин на вивчення предмета може бути збільшено за рахунок варіативної складової навчального плану.


^ Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з фізики

Особливiстю фiзики як навчального предмета є його спрямованiсть на використання знань, умiнь i навичок у життi. Навчання фiзики у кiнцевому результатi має не тiльки дати суму знань, а й сформувати достатнiй рiвень компетенцiї. Тому складовими навчальних досягнень учнiв з курсу фiзики є не лише володiння навчальним матерiалом та здатнiсть його вiдтворювати, а й умiння та навички знаходити потрiбну iнформацiю, аналiзувати її та застосовувати в стандартних i нестандартних ситуацi­ях у межах вимог навчальної програми до результатiв нав­чання.

Вiдтак оцiнюванню пiдлягає:

1) рiвень володiння теоретичними знаннями, що їх можна виявити пiд час усного чи письмового опитування, тестуван­ня;

2) рiвень умiнь використовувати теоретичнi знання пiд час розв’язування задач рiзного типу (розрахункових, експериментальних, якiсних);

3) рiвень володiння практичними умiннями та навичками, що їх можна виявити пiд час виконання лабораторних робiт i фiзичного практикуму;

4) змiст i якiсть творчих робiт учнiв (рефератiв, творчих експериментальних робiт, виготовлення приладiв, комп’ютерне моделювання фiзичних процесiв тощо).

^ Основними видами оцiнювання є: поточне, тематичне, пiд­сум­кове за семестр, пiдсумкове рiчне оцiнювання та державна підсумкова атестацiя. Поточне оцiнювання носить заохочувальний, стимулюючий та дiагностико-корегуючий характер, його необхiднiсть визначається вчителем.

Пiд час виставлення оцiнки за тему необхiдно враховувати всi вищезазначенi складовi оцiнювання рiвня навчальних досягнень. Можна запропонувати такi способи виставлення тема­тичної оцiнки:

  • за результатами двох видiв робiт – виконання контрольної роботи, яка включає теоретичнi питання i задачi, та практичної складової теми, що враховує поточнi оцiнки за лабораторнi та експериментальнi роботи або їх пiдсумкову оцiн­ку;

  • залiк, проведений у письмовiй, уснiй чи комбiнованiй фор­мах, завдання до якого включають питання з теорiї, задачi й експериментальнi завдання;

  • узагальнення поточних оцiнок за всi види робiт (за згодою учня).

Об’єктами оцiнювання є знання та вмiння учнiв, а також рiвень розвитку їхнього фiзичного мислення. Пiд час оцiнювання враховуються знання учнiв про:

    • фiзичнi явища i процеси: ознаки явища чи процесу, за якими вони вiдбуваються, зв’язок явища чи процесу з iншими, їх пояснення на основi наукової теорiї, приклади використання;

    • фiзичнi дослiди та спостереження: мета дослiду чи спостереження, схема, умови, за наявностi яких здiйснюється дослiд чи спостереження, перебiг i результати дослiду чи спостереження;

    • фізичні величини: властивостi, що характеризуються цим поняттям (величиною), зв’язок з iншими величинами (формула), означення величини, одиницi фiзичної величини, способи її вимiрювання;

    • закони: формулювання та математичний вираз закону; дослiди, що пiдтверджують його справедливiсть, приклади врахування i застосування його на практицi, межi застосування, умови застосування (для учнiв старшої школи);

    • фiзичнi теорiї: дослiдне обґрунтування теорiї, основнi положення, закони i принципи цiєї теорiї, основнi наслiдки; практичнi застосування, межi застосування цiєї теорiї (для учнiв старшої школи);

    • прилади чи пристрої, механiзми i машини, технологiї: призначення, принцип дiї та схема будови; застосування i правила користування, переваги та недолiки.

Змiст контролю повинен спiввiдноситись зi змiстом навчання в конкретному типi (профiлi) навчального закладу. Засоби контролю мають вiдповiдати загальнiй спрямованостi навчально-виховного процесу в умовах здійснення профільної ди­ференціації.

При цьому враховуються:

  • обсяг вiдтвореної iнформацiї та її спiввiдношення з обсягом одержаної учнем iнформацiї (її повнота);

  • обсяг iнформацiї, здобутої учнем, та її доцiльнiсть;

  • рiвень самостiйностi в оволодiннi теоретичними знаннями;

  • частота використання допомоги вчителя;

  • кiлькiсть помилок i недолiкiв у вiдповiдi.

Помилка свiдчить про те, що учень не оволодiв основними знаннями i вмiннями. Якщо одна й та сама помилка (недолiк) неодноразово трапляється у вiдповiдi, то вона трактується як одна помилка (недолiк).

Недолiки свiдчать про недостатньо мiцне засвоєння (вiд­сутнiсть) основних знань та вмiнь, якi вiдповiдно до програми не вважаються основними. Недолiком вважається помилка, допущена в одних випадках i не допущена в iнших, таких самих випадках.

Закреслення та виправлення у письмових роботах свiдчать про пошук правильного рiшення i не вважаються недолiком.

^ Навчальні досягнення учнів характеризуються за такими рівнями:

І. Початковий рiвень: вiдповiдь учня при вiдтвореннi навчального матерiалу елементарна, фрагментарна, зумовлена не­чiткими уявленнями про предмети i явища; дiяльнiсть учня здiйснюється пiд керiвництвом учителя.

ІІ. ^ Середнiй рiвень: знання неповнi, поверховi, учень вiдтворює основний навчальний матерiал, але недостатньо осмислено, має проблеми з аналiзуванням та формулюванням висновкiв; здатний виконувати завдання за зразком.

ІІІ. ^ Достатнiй рiвень: учень знає iстотнi ознаки понять, явищ, закономiрностей, зв’язки мiж ними, самостiйно застосовує знання у стандартних ситуацiях, умiє аналiзувати, робити висновки, виправляти допущенi помилки. Вiдповiдь учня повна, логiчна, обґрунтована; розумiння пов’язане з одиничними образами, не узагальнене.

IV. ^ Високий рівень: учень має глибокi, мiцнi, узагальненi знання про предмети, явища, поняття, теорiї, їхні суттєвi ознаки та зв’язок останнiх з iншими поняттями; здатний використовувати знання як у стандартних, так i в нестандартних ситуацiях.


^ Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
при розв’язуванні задач


Рiвнi навчальних досягнень учнів

^ Критерiї оцiнювання навчальних досягнень учнiв

Початковий рiвень
(1-3 бали)

Учень умiє розрiзняти фiзичнi величини, оди­ницi вимiрювання з даної теми, розв’язувати задачi з допомогою вчителя лише на вiдтворення основних формул; здiйснювати найпростiшi математичнi дiї.

Середнiй рiвень
(4-6 балiв)

Учень розв’язує типовi задачi та виконує впра­ви на одну—двi дiї (за зразком), виявляє здатнiсть обґрунтовувати деякi логiчнi кроки з допомогою вчителя.

Достатнiй рiвень
(7-9 балiв)

Учень самостiйно розв’язує типовi задачi й виконує вправи з одної теми, обґрунтовуючи обраний спосiб розв’язку.

Високий рiвень
(10-12 балiв)

Учень самостiйно розв’язує комбiнованi ти­повi задачi стандартним або оригiнальним способом, розв’язує нестандартнi задачi.

Оцiнювання рiвня володiння учнями практичними умiннями та навичками здiйснюється за результатами виконання фронтальних лабораторних робiт, експериментальних задач, робiт фiзичного практикуму або пiдсумкової лабораторної чи експериментальної роботи. При цьому необхiдно враховувати вмiння учня:

  • планувати проведення дослiдiв чи спостережень;

  • збирати установку за схемою;

  • проводити спостереження, знiмати покази приладiв;

  • оформлювати результати дослiдження (складати таблицi, будувати графiки тощо);

  • визначати та обчислювати похибки вимiрювання;

  • робити висновки, тлумачити похибки проведеного експерименту чи спостереження.

Додатково поставленi лабораторнi (експериментальнi) роботи вчитель може використовувати для створення проблемних ситуацiй, мотивацiї дiяльностi учнiв пiд час вивчення нового матерiалу, з метою вдосконалення практичних умiнь i навичок (складати схеми, проводити вимiрювання тощо). Такi роботи, як правило, не оцiнюються.

Основна частина лабораторних робiт виконується пiсля вивчення вiдповiдного навчального матерiалу на етапi закрiплення та узагальнення знань i вмiнь учнiв або пiд час тематичного облiку.

Оцiнюванню пiдлягають i роботи фiзичного практикуму, якi носять узагальнюючий характер з однiєї чи кiлькох тем. За результатами всiх робiт практикуму виставляється пiдсумкова оцiнка як тематична. Якщо практикум подiляється на двi частини, тобто частина робiт виконується у І пiврiччi, частина — у II пiврiччi, то до журналу виставляються двi пiдсумковi (тема­тичнi) оцiнки.

Рiвнi складностi лабораторних робiт можуть задаватися:

  • через змiст та кiлькiсть додаткових завдань i запитань вiд­повiдно до теми роботи;

  • через рiзний рiвень самостiйностi виконання роботи (за пос­тiйної допомоги вчителя, виконання за зразком, докладною або скороченою iнструкцiєю, без iнструкцiї);

  • органiзацiєю нестандартних ситуацiй (формулювання уч­нем мети роботи, складання ним особистого плану роботи, обґрунтування його, визначення приладiв та матерiалiв, по­трiбних для її виконання, самостiйне виконання роботи та оцiнка її результатiв).

Обов’язковим при оцiнюваннi для всiх рiвнiв є врахування дотримання учнями правил технiки безпеки пiд час виконання фронтальних лабораторних робiт чи робiт фiзичного прак­тикуму.

При оцiнюваннi практичних знань та вмiнь учнiв потрiбно користуватися характеристиками рiвнiв оволодiння цими умiн­нями, поданими нижче.

^ Критерiї оцiнювання навчальних досягнень учнiв
при виконаннi лабораторних та практичних робiт


^ Рiвнi навчальних досягнень учнів

Критерiї оцiнювання навчальних досягнень учнiв

Початковий рiвень
(1-3 бали)


Учень демонструє вмiння користуватися ок­ре­мими приладами, може скласти схему дослiду лише з допомогою вчителя, виконує частину роботи, порушує послiдовнiсть виконання роботи, вiдображену в iнструкцiї, не робить самостiйно висновки за отриманими результатами.

^ Середнiй рiвень
(4-6 балiв)


Учень виконує роботу за зразком (iнст­рук­цiєю) або з допомогою вчителя, результат роботи учня дає можливiсть зробити правильнi висновки або їх частину, пiд час виконання роботи допущенi помилки.

^ Достатнiй рiвень
(7-9 балiв)


Учень самостiйно монтує необхiдне обладнання, виконує роботу в повному обсязi з дотриманням необхiдної послiдовностi проведен­ня дос­лiдiв та вимiрювань. У звiтi правильно й акуратно виконує записи, таблицi, схеми, графiки, розрахунки, самостiйно робить висновок.

^ Високий рiвень
(10-12 балiв)


Учень виконує всi вимоги, передбаченi для достатнього рiвня, виконує роботу за самостiйно складеним планом, робить аналiз результатiв, роз­раховує похибки (якщо потребує завдання). Бiльш високим рiвнем вважається виконання роботи за самостiйно складеним ори­гiнальним планом або установкою, їх обґрунтування.




1 Зміст програми і державні вимоги до результатів навчання затверджено і опубліковано раніше (див.: Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Фізика. Астрономія. 7-12 класи.- К.: 2006.

Схожі:

Фізика. Астрономія iconПаспорт секції за фаховим напрямом 4 «Ядерна фізика, радіофізика та астрономія» Наукової ради мон для участі в конкурсному відборі до секції 4 «Ядерна фізика, радіофізика та астрономія»
Для участі в конкурсному відборі до секції 4 «Ядерна фізика, радіофізика та астрономія» приймаються наукові проекти фундаментального...
Фізика. Астрономія iconПаспорт секції за фаховим напрямом 4 «Ядерна фізика, радіофізика та астрономія» Наукової ради мон для участі в конкурсному відборі до секції 4 «Ядерна фізика, радіофізика та астрономія»
Для участі в конкурсному відборі до секції 4 «Ядерна фізика, радіофізика та астрономія» приймаються наукові проекти фундаментального...
Фізика. Астрономія iconМетодичні рекомендації щодо викладання навчальних предметів «Фізика» та «Астрономія» у 2013-2014 навчальному році
«Природознавство» зазначено, що фізика та астрономія є базовими компонентами природничо-наукової освіти. Новий зміст фізичної освіти,...
Фізика. Астрономія iconМетодичні рекомендації щодо викладання навчальних предметів «Фізика» та «Астрономія» у 2014-2015 навчальному році
«Природознавство» зазначено, що фізика та астрономія є базовими компонентами природничо-наукової освіти. Новий зміст фізичної освіти,...
Фізика. Астрономія iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни Львівський національний університет
Філософія. Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки 0701. – фізика, спеціальності 070101 – фізика,...
Фізика. Астрономія iconПерелік секцій за фаховими напрямами наукової ради мон математика
Ядерна фізика, радіофізика та астрономія 5 Електроніка, радіотехніка та телекомунікації
Фізика. Астрономія iconСекція Ядерна фізика, радіофізика та астрономія
Розроблено технологію позиціонування чутливих елементів, що дозволяє підвищити точність картографування магнітного поля, похибка...
Фізика. Астрономія iconСпеціальність “фізика та основи інформатики, астрономія” Форма власності – державна. Рівень акредитації – IV
Кафедра фізики мду ім. В. О. Сухомлин­ського здійснює підготовку бакалаврів, спеціалістів, магістрів та аспірантів денної та заочної...
Фізика. Астрономія iconСумський державний університет. Бібліотека. Довідково-інформаційний відділ
Фундаментальні орієнтири науки. Математика, інформатика, механіка, фізика та астрономія: Збірник статей за матеріалами проектів дффд/...
Фізика. Астрономія iconМетодичні рекомендації щодо викладання навчальних предметів «Фізика» та «Астрономія» у 2012-2013 навчальному році
Особливістю реалізації нового змісту фізичної освіти, відповідно до Державного стандарту, є те, що його побудова базується на двох...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи