Методичні рекомендації щодо вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській аес з нагоди 25-х роковин Чорнобильської катастрофи На виконання Указу Президента України icon

Методичні рекомендації щодо вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській аес з нагоди 25-х роковин Чорнобильської катастрофи На виконання Указу Президента України




НазваМетодичні рекомендації щодо вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській аес з нагоди 25-х роковин Чорнобильської катастрофи На виконання Указу Президента України
Сторінка1/3
Дата28.09.2012
Розмір0.59 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3

Методичні рекомендації

щодо вшанування учасників

ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

з нагоди 25-х роковин Чорнобильської катастрофи


На виконання Указу Президента України від 11.10.2010 № 937/2010 «Про заходи, пов'язані з 25-ми роковинами Чорнобильської катастрофи», Постанови Верховної Ради України від 17 лютого 2011 р. № 3037-УІ, Розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації «Про заходи, пов’язані з 25-ми роковинами Чорнобильської катастрофи» від 10 березня 2011 р. № 139-р. Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області рекомендує провести ряд виховних заходів та уроків, на яких вшанувати учасників ліквідації наслідків аварії, розглянути питання про роль людини у збереженні екологічної безпеки планети. Головною ідеєю таких уроків має бути твердження, що людина відповідальна за майбутнє нашої Землі і прийдешніх поколінь, де б головною ідеєю стало твердження об’єднання людства у спільному пошуку шляхів порятунку від загрози екологічного лиха.

Форму проведення уроку вчитель добирає самостійно з урахуванням його змісту та віку учнів. Доцільно використати спогади, розповіді, документи про героїв Чорнобиля, документальні фільми. Для музичного оформлення уроку доречно використати “Мрії із фортепіанного циклу “Дитячі сцени” Р.Шумана, “Аве Марія” Ф.Шуберта, “Аве Марія” І.Баха-Ш.Гуно, Лякримозу із “Реквієму” В.Моцарта, фрагменти із симфонії №6 П.І.Чайковського.

^ Виходячи з вищесказаного, рекомендуємо провести такі заходи:


1. Організувати та провести зустрічі з учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС га теми: «Відблиском сердець чорнобильських героїв займається рожевий схід зорі…» «Атомне століття раною горить…».

Заступники директорів з виховної роботи,

педагоги-організатори, вчителі історії,

вчителі предмету «Захист Вітчизни»,

класні керівники


2. Створити та забезпечити функціонування діючих тематичних експозицій “Чорнобиль – чорний біль України», виставок фотоматеріалів «Дзвони Чорнобиля стогоном будять, щоб від нещастя весь світ вберегти!», «Свічка пам’яті у наших серцях», «Весна в Чорнобилі, весна», творів мистецтва та літератури «Полин-зоря, що обпалила світ”.


Заступники директорів з виховної роботи,

педагоги-організатори, вчителі історії,

класні керівники, бібліотекарі, вчителі літератури,

образотворчого мистецтва


3. Підготувати та паровести урок на тему: «Чорнобильський дзвоник».


Заступники директорів з виховної роботи,

педагоги-організатори, вчителі історії,

захисту вітчизни,

класні керівники



  1. Провести у навчально-освітніх закладах області уроки пам'яті, лінійки реквієм на теми: «Чорнобиль - біль України», «Чорнобиль не має минулого часу», «Чорнобиль – скорбота пам’яті людської», «Чорнобильська катастрофа – трагічний урок людства», «Чорнобиль: роки випробувапнь», «Вони врятували світ», «Відлуння гіркого болю».


Педагоги-організатори, 

вчителі літератури, вчителі історії,

вчителі предмету «Захисту Вітчизни»,

класні керівники

5. Здійснити упорядкування територій, меморіальних комплексів,
скульптурних та архітектурних споруд, які увічнюють пам'ять учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.


Заступники директорів з виховної роботи,

педагоги-організатори,

класні керівники


Напередодні 25-х роковин найстрашнішої ядерної катастрофи світ сколихнула аварія на АЕС у японській Фукусімі. «Чорнобиль має що розповісти нам про небезпеки ядерної енергетики».


^ Чорнобиль не має минулого часу

(Сценарій лінійки реквієму)

М.О.Желіховська,

вчитель української мови і літератури

Топорівської ЗОНІ І1/1 ст.

Новоселицького району

Ведучий: Увага! Увага! Увага! Розпочинаємо лінійку присвячену Чорнобилю. "Чорнобиль не має минулого часу".


Ведуча: Світе тихий, краю милий, моя Україно!

За що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш?

Чи ти рано до схід сонця Богу не молилась?

Чи ти діточок невинних звичаю не вчила?

Молилася...


Ведучий:

26 квітня 1986 року...

В історії нашого народу чимало скорботних дат, спогадів, які пронизують серце гострим болем. Одна з них – 26 квітня, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. У 2011 році годинник життя відраховує 25 років Чорнобильської катастрофи. Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті трагедія Чорнобиля. Ця біда назавжди залишиться у пам’яті людей, як застереження того, що науково-технічний прогрес може приносити і гіркі плоди. Людство ще не знало техногенно-екологічної катастрофи таких масштабів.


Ця дата назавжди залишиться в пам'яті людства. Чи знаєш ти, світе, як сиво ридає полин? Як тяжко, як тужно моєму народу болить.


Ведуча: 26 квітня 25 років тому о 1 годині ночі 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я, наша країна вперше зустрілася з такою грізною силою, як ядерна енергія, що не йшли з-під контролю.


Ведуча: Жилось легковажно, жилось безбережно,

Та вибух дістав нас - пожежа!

Сади очманіло квітуть, бентежно,

А в дзвонах вітрів - пожежа!

Ведучий: Із бідою невідворотною

Знов приходить Чорнобиля день,

Тільки б пам'ять не стала короткою,

Час з тремтінням вперед іде,

Дзвонять чорні дзвони Чорнобиля,

Входять в душі, серця людей.

(Дзвонять дзвони)


Ведуча: Стражденна наша земля... Зрита могилами, засіяна кулями, полита кров'ю... І здавалося б на цій, такій мученицькій землі, ніколи не повинно селитися ніяке (бодай навіть найменше) горе, бо вже стільки було того горя, що крізь віки і досі чується відгомін тяжкого людського стогону...


Ведучий: Вертались в Україну журавлі,

Уже й перелетіли Чорне море,

Старого місця на старій земної

Поміж боліт уже шукають зором


Ведуча: Україно моя, що з тобою, скажи?

Я дивлюсь в твої очі, до болю сумні.

У гаю соловей дзвінко так не співа.

І в Дніпрі чом тече каламутна вода?


Ведучий: Україно моя, що з тобою, скажи?

Білим цвітом шумлять сиротливо сади.

Дощ кислотний марнить в полі квіти живі,

І зневірені люди молять Бога в душі,

Україно моя, що з тобою, скажи?


Ведуча: Чорнобиля гіркий полин

На серце ліг незримо й тяжко,

І плине над землею дзвін

Із тихим стогоном протяжко.

Це стогнуть землі України,

Де мирний атом не мина.

Він впав смертельною росою

На рай дібров, на зелень трав,

Своєю чорною косою

Провів по розмаїттю барв.


Ведучий: І попелом розкрились села,

І згинуло усе живе,

Пропали усмішки веселі,

Замовкло птаство лісове.

Лиш на отруєній землі

Небачена розкрилась квітка –

Про допомогу крик німий,

Між попелом остання іскра Запал тиша...

Пісня "На Чорнобиль журавлі летіли" Сл. Д.Павличка, муз. О.Білаша

Ведуча: Вік не той і година не та.

Я одна тут, немов сирота.

Мої сестри, брати і діти -

Всі рожеві пахучі квіти,

І смоляночки і промашки,

Повні меду суцвіття наші

Потоптали, переорали...

Як просились ми, як кричали...

Ведучий: Нам поле люте миром перебути,

Нам поховати зло в бетон і бронь.

І не забути! - Доки світ і люди,

Синів землі, що відвели вогонь.

Ведуча: Ціною життя відважних і безсмертних третій реактор було вгамовано. На 5 голину ранку пожежа за допомогою прибулих пожежників було ліквідовано. Станцію врятували. 28 героїв затулили її собою. Шестеро загинуло, але увійшли у безсмертя.


Ведучий: Герої Чорнобиля вже відомі всьому світові. Багато з них навіки стали на свої нові пости і стоять у бронзі, граніті, сталі. Загальна кількість людей, які померли згодом, офіційно не повідомлялася. На сьогоднішній день - це понад 450 загиблих.

(Хвилина мовчання).

Ведуча: Драма в Чорнобилі сколихнула весь світ. Але це ще далеко не все. Працюючий на повну потужність третій блок Чорнобильської АЕС може вийти з ладу в "любу хвилину", а опорні конструкції четвертого вже похороненого готові рухнути в будь-який час. Так що загрожує катастрофа, набагато страшніша ніж та, що сталася 26 квітня 1986р. Вихід з цієї ситуації один. Потрібно знову будувати саркофаги не тільки над зірваним реактором.

Це спонукало жителів Поділля і Полісся задуматися над тим, що їх чекає внаслідок розбудови Хмельницької та Ровенської АЕС.


Ведучий: Мовчати не маємо права. Думаймо і про майбутні покоління. Не будемо тими, про кого ще великий Кобзар сказав: "А братія мовчить собі, витріщивши очі, як ягнята... Нехай, каже, І може так і треба". Пора опам'ятатись. І зберегти хоч, те, що залишилось живим ще на землі.


Ведуча: Щоб не жахало людство бо виття,

Що атома приборкать сили згубні,

Із нами всі народи волелюбні

Стають на варті миру і життя.

Щоб океанів ядерний прибій

Не хлюпнув, не збив землі з орбіти,

Між зорями, щоб вічно голубіти

Землі - планеті нашій голубій.

Ведучий: Чорнобильська аварія - перший дзвінок у XXI століття. Нехай у цей день, День Національної скорботи, тяжкі дзвони Чорно біли відгукнуться в думах кожного з нас співчуттям і милосердям.


(Виходять 2 ведучих з свічками, читають молитву)

(Дзвонять дзвони)


Ведуча: Пречиста Діво, збережи цей світ,

А в ньому нашу рідну Україну.

Сади і гори, ріки і моря,

І пташинку, і звірину, й людину.

Усім хто є, усім, хто буде,

Даруй здоров'я, чистоту і вроду.

Щоб їх ім'я, а в імені - любов

Передавалися від роду і до роду.


Ведучий: Просимо Боже, не тільки за себе ми –


Просим ще більше за них:

Вільного світу і цвіту яскравого

Для молодих поколінь.

Убережи їх від злого й лукавого,

Дай кращу долю!

Ведуча: І лишилась вірності присяга -

Батьківщині! Матері! Народу!

Щоб наша дума і дорога

Єднали глибину і вись -

Вола Чорнобильська пересторога:

Людство! Зупинись!


^ Чорнобиль – чорний біль України

Виховний захід

Чорнобиль – чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи

«Журавлі»

Летить під небом журавлиний клин –

Посланець із минулого століття.

Де взявся він серед димів і сміття,

Мов сирота, у просині одна?

Старий вожак минає наш масив

І повертає в бік Пущі-Водиці…

Невже не знає бідолашна птиця,

Що там реактор трави оросив?

І ми злітаєм, мовби журавлі,

Хоч вже давно відбилися від клину,

Безсилі врятувати Україну –

Найкрасивішу часточку землі

Вірш «Журавлі» написано дев’ятирічною (на той час) Вікторією Івченко. Через декілька днів після катастрофи ця юна поетеса загинула. Дівчинка не витримала сильної радіації і померла… А скільки ще життів забрав Чорнобиль? Це ми дізнаємося коли прочитаємо все про Чорнобильську АЕС.

Чорнобильська АЕС розташована на сході Українського Полісся. Енергоблоки знаходяться на березі річки Прип’ять, яка впадає у Дніпро.

Чорнобиль – невеличке миле містечко. Його назва походить від назви гірського полину чорнобилки. Місто це занурене у зелень, все у вишнях та яблунях.

Улітку тут любили відпочивати багато киян, москвичів, ленінградців. Приїздили сюди надовго, часом на ціле літо, з дітьми і домочадцями, готували на зиму соління і варення, збирали гриби, яких удосталь було у тутешніх лісах, засмагали на сліпучо-чистих піщаних берегах Київського моря, рибалили. І здавалося, що напрочуд гармонійно і нерозривно зжилися тут краса поліської природи і сховані у бетон 4 блоки АЕС, розміщеної неподалік на північ від Чорнобиля.

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1-й годині 23 хвилин над 4 реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало полум’я.

Розпочалася пожежа…

Першим до реактора через кілька секунд по тривозі прибули пожежні з охорони АЕС на чолі з начальником караулу Володимиром Правиком.

За караулом Правика прибув караул його бойового побратима лейтенанта Віктора Дибенка.

Вони ринули у вируюче полум’я – у смертельну радіацію не за наказом командира, а за законом власної совісті, рятувати станцію і людей, не думаючи про себе, хоча добре усвідомлювали небезпеку.

Вогонь, все лютував, не вщухав. Навкруги вогонь і задушливий дим. Киплячий бітум пропалював чоботи, бризками осідав на одязі, в’їдався у шкіру. Люди слабшали від нестерпної спеки і болю.

Відвага… Для пожежного це невід’ємна професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичайну роботу. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. 6 чоловік загинули майже відразу. Так вони жили, працювали й увійшли в безсмертя.

Ось список героїв, яким ми завдячуєм своїм життям, яких повинні пам’ятати протягом всього життя:

Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Правик

Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Кибенок

Сержант Микола Ващук

Старший сержант Василь Ігнатенко

Старший сержант Микола Титенок

Сержант Володимир Тищура

Лейтенанти – мужність і звитяга,

Від землі ви набирали сили…

Ще далеко десь до саркофага,

Та вогонь життям ви зупинили.

Першим важко. Ви ж були найперші,

Із вогню і в полум’я шугали.

Не до подвигів і не до звершень –

Ви ж собою людство заступали.

Тільки жити – в нас бунтує спрага,

Та продовжить пісні родоводу…

А лишилась вірності присяга –

Батьківщині. Матері. Народу.

М. Сингаївський

У перші години після аварії радіоактивні речовини поширювалися у західному напрямку. Пізніше, 26, а також 27 квітня напрямок переносу радіоактивних продуктів перемістився на північний захід, а 29 квітня – на північний схід. Зранку 30 квітня напрямок вітру змінився, почали забруднюватися райони, розміщені на південному сході від АЕС, у тому числі Київ. Таким чином, у перші дні після аварії, коли викидання радіоактивних речовин було найінтенсивнішим, їх випадання здебільшого зосередилось у північно-західних регіонах України, на південному заході та півдні Білорусії. Висота радіоактивного викидання становила в перші дні 1200 – 3000 м.

Значні викидання радіоактивних речовин відбулися в травні-червні та в наступний період ( аж до захоронення реактора в спеціально збудованому саркофазі). У зв’язку з великою радіоактивністю було відселено населення з 30-ти кілометрової зони навколо станції, в основному оконтуреної ізолінією дози випромінювання в 5 мР/год, встановлено так звану зону відчуження ( 20 мР/год ), а також територію з тимчасовим відселенням частини населення – дітей і вагітних жінок – 3 – 5 мР/год (сюди увійшов Київ). Всього за перший рік після аварії з зони відселення було евакуйовано 116 тис. чол. зі 186 населених пунктів, у тому числі з України – 90 тис. чол. з 75 населених пунктів

Радіоактивні речовини, які переважно містили йод -131 з періодом розпаду 8 днів, випали за перший тиждень на великій площі України (Київська, Житомирська, Чернігівська, Рівненська, Вінницька, Івано-Франківська області), Білорусії ( Мінська, Брестська, Гомельська, Могильовська області ), Прибалтики ( район Риги, Клайпеди). Деяке забруднення цезієм-137 спостерігалося згодом в Швеції, Польщі, Фінляндії, Румунії, ФРН, Італії, Австрії (з густотою радіоактивного забруднення грунту близько 1 Кі/км.)

Дослідження влітку 1986 р. великої території європейської частини колишнього СРСР дало змогу виявити основні райони радіоактивного забруднення, яке проявилося у вигляді плям в різних регіонах, у тому числі на значній відстані від джерела забруднення.

У початковий період випадання радіоактивних речовин спостерігалося перевищення норм забруднення води в Прип’яті. Найбільше забруднення Київського водосховища мало місце саме біля впадіння в нього р. Прип’ять.

Радіоактивне забруднення зафіксовано в Брянській, Калузькій, Тульській, Орловській, Курській, Смоленській і Тамбовській областях Росії; в Київській, Чернігівській, Житомирській, Рівненській, Черкаській областях України; у Гомельській, Могильовській, Мінській, Брестській і Гродненській областях Білорусії.

У зоні радіоактивного забруднення проживає близько 5 млн. чол., у тому числі в Україні 1,8 млн, у Білорусії – 2,4 млн і в Російській федерації – 0,8 млн чол.. Упродовж тривалого часу проникали в організм людей крім уже названих також радіоактивні ізотопи цезію, цирконію, теллуру, неодиму, нептунію, рутенію, лантану. Причому Міністерство охорони здоров’я колишнього СРСР систематично занижувало показники радіоактивного забруднення. Розроблена в надрах цього міністерства 35-берна доза радіоактивності є занадто високим показником можливого забруднення людського організму. На початку 1991 році Верховна Рада України «знизила» цей показник у 5 разів – до 7 бер.

ЦІКАВО ЗНАТИ, що аварії на об’єктах атомної індустрії колишнього СРСР траплялися ще задовго до вибуху реактора на Чорнобильській АЕС. У 1951 р. приблизно за 100 км од Челябінська на підприємстві «Маяк» було введено в експлуатацію перший в СРСР реактор для одержання плутонію, який використовувався для виготовлення атомної зброї. Відходи виробництва скидалися без належного очищення в річку Течу, вода якої використовувалася для купання, пиття і т. д. У результаті 124 тис. чол.. захворіли на променеву хворобу, в тому числі 28 тис. чол.. у важких формах .

Восени 1957 р. на цьому атомному підприємстві стався вибух. Радіоактивність поширилась на 23 квадратні кілометри, було викинуто в повітря майже половину чорнобильської дози.

Чорнобильська катастрофа досить швидко з екологічної та технологічної проблеми перетворилася на потужний політичний фактор. Аварія висвітлила всі суттєві вади командної системи: порушення технологічної дисципліни, норм і правил безпеки під час будівництва та експлуатації; безпечність та безвідповідальність учених; домінування при прийнятті рішень політичних факторів над екологічними, економічними і моральними; ігнорування союзним центром проблем та потреб республіки. Ніякими аргументами не можна було й те, що у республіці, на яку припадало 2,6% території СРСР у цей час було побудовано й будувалося близько 40% атомних енергоблоків. Наприкінці 1980-х Україна стала єдиною республікою у Радянському Союзі, де смертність населення перевищувала народжуваність. Під тиском цих факторів навіть найлояльніші радянські громадяни засумнівалися у цінностях системи, у рамках якої вони жили, розпочався процес глибоких змін у свідомості.

Тривалий час інформація про справжні масштаби і наслідки аварії замовчувалися: хоча вже 26.04 в Інституті ботаніки АН УРСР лічильники показали різке підвищення радіоактивності, перше офіційне повідомлення про Чорнобильську катастрофу з’явилось лише на 5 день після вибуху. До того ж воно було гранично лаконічним і з відчутним акцентом не на аварії, а на заходах з її ліквідації. У критичній ситуації ініціатори перебудови дуже швидко відмовлялися від ними ж проголошених демократичних лозунгів і поверталися до звичних методів дезінформації та замовчування.

Після аварії на ЧАЕС ситуація у ядерній енергетиці республіки так і не стабілізувалася. За три післячорнобильські роки енергоблоки атомних станцій України зупинялись 319 разів, скоїлось 11 аварій. Такий стан справ змусив республіканське керівництво у червні 1989 року звернутися до ЦК КПРС із вимогою припинити розміщення в Україні нових атомних станцій і збільшення потужності діючих АЕС. Але ця заява, як і багатотисячні мітинги та зібрані на них підписи громадян проти зловживань у ядерній енергетиці, були фактично проігноровані Москвою.

http://teacher.at.ua/publ/20-1-0-1087

Використана література:

1. «Довідник з історії України» за загальною редакцією І. Підкови і Р. Шуста, Київ «Генеза», 2001

2. «Особисті нотатки постраждалих» І. Мельник, Львів, 2004

3. «Спогади» О. Бойко ( Ніжин )

4. «Географія України» Ф. Д. Заставний, Львів видавництво «Світ», 1994.

http://dubanevychi.org.ua


Чорнобиль – скорбота пам’яті людської

Виховний захід

Оформлення сцени: на заднику емблема вечора – лелеки летять над затемненою кулею, навкруг емблеми віночок з чорною стрічкою, над емблемою напис: “Чорнобиль – скорбота пам’яті людської”. Обабіч цитати. На столику горить свічка. З однієї сторони сцени державний прапор з чорною стрічкою, з іншої – плакат дзвону, два столи, за якими сидять ведучі.

Вірш: “Покинути рідні пороги”. (На фоні музики)

Стражденна наша земля... Зрита могилами, засіяна кулями, полита кров’ю... І здавалося б на цій, такій мученицькій землі, ніколи не повинно селитися ніяке (бодай навіть найменше) горе, бо вже стільки було того горя, що крізь віки і досі чується відгомін тяжкого людського стогону...

Невже не досить було знищити Січ?

Невже не вистачило голодомору?

Невже навіть замало було репресій?

Баланс підприємства ні, доля. Чомусь ставши для нас злою мачухою, послала ще одне нелюдське випробування – Чорнобиль. 16 років розділяють нас від тієї страшної трагедії, передостаннього десятиріччя ХХ століття. Наслідків якої, як не прикро, вистачить і на ціле ХХІ...

90 Херосім – так розцінюється чорнобильська катастрофа. Ось уже 16 років дзвони Чорнобиля стукають в наші серця. Змушують нас зупинитись і озирнутись в той страшний 1986-й... Скільки зламаних доль? Сироти, що втратили батьків, ненароджені діти, хвороби, туга за рідним краєм, дотепер радіоактивний заказник. Все це Чорнобиль, який забрав 35 тисяч чоловік, в тому числі – тисячу дітей, 800 тисяч заражених хворобами, які пов’язані з наслідками аварії.

В зоні радіоактивного зараження проживають 2,5 млн. громадян. Одні зовсім не виїжджали, а багато повернулись у свої будинки, де зашкалюють дозиметри – доля біженців виявилась страшнішою.

Чому крізь ні я знову бачу жінку,

Яка прорвалась крізь усі пости

І при дротах колючих просить:

Синку,

Солдатику до хати допусти!

Я тільки гляну в хату, тільки стану

На той поріг, що вистругав мій брат.

Але на неї, наче із туману,

Крізь сині сльози наплива солдат,

Він сам би рад у дім її пустити,

Але шепоче тужно: “Потерпіть”...

І плаче жінка: що його робити –

Чи їхати назад, чи тут здубіть?..

А над селом радіостанцій щогли,

І зумери тривожні в ніч летять,

А в класах приголомшеної школи

Не тілі діти – воїни сидять...

Евакуація. Цей термін військового часу, що жив тільки у пам’яті людей, які спізнали лихоліття часів Великої Вітчизняної війни увірвався в наше сьогодення. Його викликав Чорнобильський ураган, вирвавши людей із обжитих ними місць, відірвавши від коренів, що єднали з рідною землею. Деяких, вже похилого віку людей, відселених після аварії тягне назад: тільки їм відомими стежками повертаються вони додому.

Після “На Чорнобиль журавлі летіли” Сл. Д. Павличка,

Муз. О.Білаша.

Рідна природа... Рідний дім... Лелека – він теж рідний. Бо не без роду ми й племені, не без пам’яті.

Нам є чим пишатися й що берегти. Природа України оспівана у переказах, піснях і казках народних. Відгомін їх знайдемо у слові Кобзаревому, в Лесиній пісні.

Поведи мене, моя доле,

В моє літечко світанкове

Там повітря пахне медово,

Там все так, як було, я знаю,

Луг там – мов конюшинове поле,

Що на скрипці бджолиній грає,

Верес ноги босі лоскоче.

Поведи мене, доле, чуєш?

Дай я землю єством відчую.

Там суниці мої і ожини.

Простояти хвилиночку хочу

На забутій давно стежині.

Мережиться між травами струмок,

Рясна калина гронами, багриться,

Пливе туман білявий, як димок,

Долина самоцвітами іскриться.

Як дивно це нащадкам зберегти –

І гай, і річку, повну прохолоди?!

Бо й царстві цих прадавніх ще святить

Довічна мудрість матері-природи.

Гармонія й краса не обминули природи України. Такого багатства, такого розмаїття ландшафтів на порівняно невеличкій території не зразу знайдеш на земній кулі. Бо є на Україні вікові діброви й розлогі степи, сиві гори й блакитна гладінь моря. Віковічне багатство – щедрі масні чорноземи України, а під ними справжня скарбниця корисних копалин.

Говорили в давнину: тут усього вдосталь. І охоче селилися в краї люди, орали землю й вирощували хліб, видобували вугілля й виправляли крицю, прокладали залізниці, будували кораблі. Невеличкі села і селища перетворювалися на людні місця. Чимало вдалося зробити.

В давні часи люди почали думати про раціональне використання і охорону землі, її надр, лісів, річок, звіриних угідь. Але йшли роки і люди забули обіцянку дану природі. Перед обличчям природи постала Гомосапієнс – “людина розумна”, поглядаючи на глобус та переконуючись у істинній формі нашої планети, вона безперечно ставала розумнішою за наших пращурів. І вже без всього в душі вона рубала віковічні дуби, скидала з нових покрівель ластівчині гнізда, винищувала дзеркальні колодязі, висушувала повноводні ріки. Її колись ніжні, скупані в любистку руки, ставали гострими серпами й волами “Жати, жати...”

Вік не той і година не та.

Я одна тут, немов сирота.

Моя сестри, брати і діти –

Всі рожеві пахучі квіти,

І смоляночки і ромашки,

Повні меду суцвіття наші

Потоптали, переорали.

Як просились ми, як кричали...

Та глушив наші крики трактор.

День стояв невимовно жаркий,

Танув мед і стікав сльозами.

Вже по чорній ріллі за нами

Я зростала на лузі скраю:

Як зосталась жива – не знаю.

Тут травицю посіяли зразу,

Щоб косити на рік 3 рази,

Та чомусь і на раз не стало:

Чи тепла, дощів замало...

Де ж мій гул – конюшинове поле?

Ти не збилась з дороги доле?

Тут одним-одна конюшина...

Тут же трави і квіти гінко

Проростали колись, буяли.

Де ж вона? Що із ними стало?

За останні чверть століття з сільськогосподарського обігу вилучено 1 млн. 250 тис. гектарів українських земель. Це більше, ніж загальна територія Закарпатської та Чернівецької областей, разом узяти.

Малі ріки і підземні джерела обводнюють три чверті території України, наповнюють більше половини міст і сіл. Однак такі важливі капіляри землі масово гинуть внаслідок безгосподарського ставлення до них. У 102 містах України, де проживають загалом 50 млн. чол. гранично допустимі концентрації шкідливих речовин перевищено в 10 і більше разів. Серед них Донецьк, Дніпропетровськ, Маріуполь, Краматорськ, а також міста Бурштин, Калуш, Надвірна нашої області. Високий рівень забрудненості в кожному п’ятому місті України.

Кожні 6 місяців на землі назавжди зникає один вид ссавців, один вид птахів. Замінити чи бодай відшкодувати таку втрату для біосфери неможливо.

Щороку в ріки і водойми України скидається понад 5 млн. тон солей.

(Виходить дівчина з водою і читає):

Жахливо чути це. Не хочеться вірити, що людина – вінець розвитку природи – здатна знищити землю і самознищитись. Якщо існує закон Всесвітнього значення, він пронизує кожну живу клітину. Її в свою чергу можна відокремити від тканини, тканину від організму, організм від навколишнього середовища. Людина невід’ємна від останнього, а значить повинна мати власний клапоть землі, такого виміру, який може обробити.

Один створює кінокартини, інший пише книги. Для них саме життя в цьому. А як бути ще іншим, адже моральні закони для всіх однакові?! Для більшості дано землю, щоб вона від покоління до покоління багатшала. Лише на землі і з її допомогою людина може відродитися.

Я зірвала квітку – і вона зів’яла.

Я піймала метелика, і він помер у мене на долоні,

І тоді я зрозуміла, що доторкнутись до краси можна лише серцем.

Моральний закон велить: людина, що стоїть на межі матеріального і духовного світу, створює на землі добробут і красу, зобов’язана всіляко допомагати нижчому – тваринному, рослинному, мінеральному світу, співчувати рівним собі і благоговіти перед вищим світом – природними силами. Ми порушили це закон.

Увесь світ – від сніжинки до молекули води, рослин, тварин будується за принципом краси. Кінцева мета діяльності людини – створення краси. Ми забути про неї, ми вбили її.

“У нього немає друзів, він утік з першого класу, твердо мовивши, що ноги його в школі більше не буде. Він навчився все робити лівою рукою. Хлопчик виходить із дому пізно ввечері, коли у дворі вже немає ровесників, які забачивши його кричать: “жабеня”. Він народився з недорозвиненою правою рукою, на якій зрослися пальчики. Часом він підходить до дівчинки з сусіднього двору. Вона не дражниться, розмовляє сумовито й2 тихо. У спеку і холод на голові у дівчинки плетена шапочка, натягнути на самі вуха. У неї немає вух. Вона такою народилася. Вони граються. Стрибають по черзі у кола та квадратики, намальовані крейдою на асфальті. Асфальту у місті багато – землі мало. На ній ростуть однакові, як мундири, тюльпани, посічені, кислотними дощами. Дівчинка спіткнулась і падає. Хлопчик розкриває обійми і ловить її. Вона вдячно цілує його пальчики, що зрослися на правій руці”.

Б’є набат – вісник біди. Нагальної, смертельної. Для кожного зокрема і народу загалом. Скільки вже горя зазнала багатостраждальна земля України – криваве нашестя Батия, чорні бенкети чуми, страшні примари голоду, ліси шибениць гітлерівських карателів, пекучий біль Чорнобиля... Та нова біда за масштабом спустошення і трагічності може перевершити всі попередні. Бо ж уперше перед загрозою повного знищення. Весь рід людський. Уперше, на плаху лягає доля усього живого навкруг. І хронометр трагедії невблаганно стрімкий – уже в наступному столітті наша землі може обернутись на безлюдну пустелю.

http://teacher.at.ua/publ/20-1-0-1090

  1   2   3

Схожі:

Методичні рекомендації щодо вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській аес з нагоди 25-х роковин Чорнобильської катастрофи На виконання Указу Президента України iconБуковинський державний медичний університет кафедра гігієни та екології «затверджено»
Тема: «Вплив наслідків аварії на Чорнобильській аес на стан здоров’я населення в Україні»
Методичні рекомендації щодо вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській аес з нагоди 25-х роковин Чорнобильської катастрофи На виконання Указу Президента України iconКонтрольна робота Теми контрольних робіт з навчальної дисципліни «Цивільний захист»
Аварії на аес та їх наслідки. Оцінка радіаційної обстановки, що виникла внаслідок аварії на аес
Методичні рекомендації щодо вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській аес з нагоди 25-х роковин Чорнобильської катастрофи На виконання Указу Президента України icon1. Забезпечення екологічної безпеки I підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком
Забезпечення екологічної безпеки I підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи...
Методичні рекомендації щодо вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській аес з нагоди 25-х роковин Чорнобильської катастрофи На виконання Указу Президента України iconПро затвердження Положення про ради ректорів (директорів) вищих закладів освіти України На виконання зведених заходів щодо реалізації Указу Президента України, наказую
На виконання зведених заходів щодо реалізації Указу Президента України "Про Основні напрями реформування вищої освіти в Україні",...
Методичні рекомендації щодо вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській аес з нагоди 25-х роковин Чорнобильської катастрофи На виконання Указу Президента України iconНаказ №37/05 Про проведення Фестивалю науки в ДонНУ
На виконання Указу Президента України від 16 травня 2008 р. №444 «Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку наукової сфери»...
Методичні рекомендації щодо вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській аес з нагоди 25-х роковин Чорнобильської катастрофи На виконання Указу Президента України iconНаказ №37/05 Про проведення Фестивалю науки в ДонНУ
На виконання Указу Президента України від 16 травня 2008 р. №444 «Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку наукової сфери»...
Методичні рекомендації щодо вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській аес з нагоди 25-х роковин Чорнобильської катастрофи На виконання Указу Президента України iconНаказ №37/05 Про проведення Фестивалю науки в ДонНУ
На виконання Указу Президента України від 16 травня 2008 р. №444 «Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку наукової сфери»...
Методичні рекомендації щодо вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській аес з нагоди 25-х роковин Чорнобильської катастрофи На виконання Указу Президента України iconЗакон України «Про надзвичайний стан», стаття 22. Закон України «Про відходи», стаття 12. Закон України «Про захист рослин», стаття 17. Конституція України, стаття 16. Конституція України, стаття 92. 4
«Забезпечення екологічної безпеки І підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи...
Методичні рекомендації щодо вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській аес з нагоди 25-х роковин Чорнобильської катастрофи На виконання Указу Президента України iconМіністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
Мнс повідомляє, що на виконання рекомендацій Міністерства освіти І науки України та з метою забезпечення контролю за проведенням...
Методичні рекомендації щодо вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській аес з нагоди 25-х роковин Чорнобильської катастрофи На виконання Указу Президента України iconНаказ №272 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 р за №95/6383 Про затвердження Правил охорони життя людей на водних об'єктах України
Міністерство україни з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи