Пилипко В. П., вчитель українознавства, спеціаліст вищої категорії, «старший вчитель» Путильської гімназії Обряд гуцулів в період заготовки сіна Дійові особи icon

Пилипко В. П., вчитель українознавства, спеціаліст вищої категорії, «старший вчитель» Путильської гімназії Обряд гуцулів в період заготовки сіна Дійові особи




Скачати 131.65 Kb.
НазваПилипко В. П., вчитель українознавства, спеціаліст вищої категорії, «старший вчитель» Путильської гімназії Обряд гуцулів в період заготовки сіна Дійові особи
Дата28.09.2012
Розмір131.65 Kb.
ТипДокументи



Пилипко В.П.,

вчитель українознавства, спеціаліст вищої категорії, «старший вчитель» Путильської гімназії


Обряд гуцулів

В період заготовки сіна


Дійові особи:

1.Міхайло – простий гуцул – ґазда – В.Дуб’як

2. Марія – його жінка – Д.Чучко

3. Анниця – кума – Т.Заяц

4. Василь – сусід – Н.Мурга

5. Іван – сусід – Д.Грицюк

6. Васюта- кума – Х.Думан

7. Катерина – сусіда – Ю.Унгурян

8. Варвара – пуста молодиця – І.Торак

9. Василько – син Міхайла та Марії – О.Дуб’як

10.Петрик – син Міхайла та Марії

11.Парасочка – донька Міхайла та Марії – М.Дутчак

12. Єлена – жінка – У.Торак

12. Павлінка – її донька – А.Губан

Хід заходу

(З-за сцени звучить флояра)

Міхайло: (несе сула, сокиру, вила, бесаги) Дєкувати Богу світому, файна днинка. Поможи, Боже, нам! (хреститься).

Марія: (вузол, дитину, з нею хлопчик Василько несе баньку, Петрик – вузлик, Парасочка – корито) . Міхайлику, я йду з дітворов, покладу Йванчіка в холод під шкорух.

Міхайло: Дивіткоси мені, дітво, сокотіт дитину, аби, Боже борони, нічьо ни напудило, ни вкусило її.

Парасочка: Добре, татку, я буду пантрати.

Марія: (відносит дитину і бігом вертається).

^ Міхайло (їй назустріч каже): Май ківаймоси, Марі, бо то траба фийст увихнутися, аби всьо за согодне вспіти зробити. То уже і так ни є заранє, аді вже сонце вісоко.

^ Марія: Міхайлику! Та бійсе Бога, я покуталаси, дички наварила, дитинку наплекала, та так смих бігла.

Міхайло: Вібачєйко, Марічко, ґаздинько люба, то я так запалу сказав!

Анниця: Добрий день, файні ґазди! Та Боже помогай в роботі. Їй, ґазди любі, та ни сварітси, та то навіть ни годити, коли йдеш братиси до йкоїс великої роботи. Бог усьо чуєт та й видит.

Міхайло: (пробує поліг) Май, та це шє сире, але мож обертати.

(Входить Василь)

Василь: Боже помогай вам! Єк си маєте!

Міхайло: Дєкую файно! Казали боги, аби й ви помогли!

^ Василь: Та шо, любі, чєс обертати, ци ні.

Міхайло: Йо-йо, Василю, лиш я хочу посмотрити остриву, ци Йван Маршавчишин ї добре забив (іде смотрити). Їй, люкс, так єк книжка пише.

^ Марія: Та то вере всьо сіно улізитси на одну остриву?

Міхайло: Шос таке питаєшся, єк п’єна. Та кілько цего пологу?

(Входить Іван з вилами)

Йван: Боже помогай вам!

Марія: Діковать, Йване, най вам Бог помогаєт!

Міхайло: Аби тобі, Йва, Бог здоров’є дав, єк єс моцно та файно остриву забив.

Йван: Та дєкую файно, пане ґаздо. Аби й ви були здорові. Їй, аби ви знали кілько я ходив лісом, поки смих найшов цису остриву. То котру ни посмотрю, всьо самі сухариці, або икес таке сукувате та грубе. А колис шє стара Петриха покійна, царство ї небесне, казала, шо єк закопати таку ни гладку остриву, то в тих ґазді кас з корів буде єливков, я ни знаю, ци то правда, ци ні.

(Сміх)

Катерина: Васютко! Шо то за рейвах учора у вас був коло хати?

Васюта: Єй, любко! Корова си положила, ледве смих в штирьох добули телє.

Катерина: Е, ти молода, ни знаєш, любко, а я с цим маю супокій. На Юрія несу до церкви світити сіль, муку на дажбу, наймаю службу за маржину, і всьо, Богу дєкувати, миром.

^ Михайло (бере сокиру): Добре отак говорити, але чєс уже братиси до роботи. Котрийсь з вас идет зо мнов поделє того тягнути, а хтос з вас, мушшіни, най бере косу, бо опліт траба вікосити.

^ Василь: Та я вже вікошу опліт. В мене коса добра, але то таке бадилє та самі бортівки, шо йой.

(Бере косу, йде косити)

Йван: Ну, то тогди я йду з вами, Міха, за поделєм.

Міхайло: Та йдімо, притягнемо з Васютишиної толоки відти, з долини.

^ Анниця: А ми, молодиці, ввихаймося, бо чєс іде. Берімси борше за греблі та й до обнртаня.

(Берут греблі…)

Васюта: Ану, котра з вас легка на руку, най зачінаєт кушурити поліг, аби робота так легко йшла.

Марія: Та то в нас ви, Катеринко, на кілько я знаю, кожного року в усіх ґазді зачінаєте на сінокосі громадити ци поліг кушурити. Кажут, шо то у вас май лехка рука, ви така май блага та добра жінка.

Катерина: Дивіткоси, Марічко любі, абесте мене ни перефалили. Та то єк жінка ни сварлива, та ни люта, файно жиєт з чоловіком, то будь-ктора может зачінати будь-ику роботу, а єк кас шє й до того скупа, захладна, то й робота так идет цілий день єк з-під каменя.

^ Васюта: Йойо. Шо правда, то правда! Най Бог світий урітує кожного від лихого.

Катерина: Ну, та шо. Колис моя баба Єлена казали, шо на поли, ци коло сіна, ци коло бараболь, траба напере отчі наш віказати, аби та робота, за йку берешся, була Богом благословенна. Та й ми так зробімо.

(Повертається до сонця, каже «Отченаш», і всі тихо про себе моляться)

Поможи нам, Господи, єк легко зачєти, так легко кінчєти.

(Починає кушурити, всі тоже)

Анниця: Їй, та ми це зараз улюфті обернемо. Най трохи вітер провіє, просушит на сонци та й мож буде громадити.

^ Марія: А шо то вере за молодиця така вівбирана з долини суне?

Васюта: Та це ж Петриха! Уна скрізь соваєтси, аби показатися, ика вівбирана та файна, а користи з неї ніц нима!

^ Варвара (входить): Боже помогай вам, громадільниці! А помочі траба?

Марія: Траба! Траба! Шо ми без вас варті? (сміється).

Анниця: А чьо ви, Васютко, чуєра так борзо від Параски Катеринючки з пологу прфйшли? Шо згромадили та так бігом?

^ Васюта: Їй, та де згромадили, люде добрі! Най Бог світий боронит від такої жінки, єк тота Параска.

Варвара: Та шо таке си стало, ану вповісте нам.

Васюта: І госпидку, ми зачєли обертати, так єк оце у вас. А Парасці нихто ни годен угодити. Уна лиш вадити з кожним. Каже мені: «Шо то ти так фийст фуркаєш тим пологом? Ни махай так греблями. А мене тото заїло, шо ти мене учіш, я за своє житє шос наробилася коло цих сін. А вна страшна втішна ґаздиня! Я пшла відти гет, най громадит, аби очі вілізли. Шє йди наробиси в пустого, а вно замість діковать шє тебе паплюжит. Я свищу на таке!

Анниця: І та певно шо так, добре їсте зробили. Ни вдаєтси ї єк люди роб’є, то най хоть пукне сама від роботи. А ви чули, Васютко, шо Йван Полєків висватав Марічку Федеву?

^ Васюта: Та то ґаздівська дитина, усьо вміє зробити: і шити, і прєсти, і коло маржинки покутати, а шо файна, пари ї нима.

Катерина: Аді вже Бог поміг, шо ми й обернули поліг, а Василь уже й ополіт вікосив. Та ми з Марійов идемо вігрібти ото з оплоту, а ви попочівайте доти.

(Беруть греблі, йдуть до оплоту, решта сідають)

(Співають)

Ой учора вікосили,

Сагодне громажу.

Та на тебе, любий Йване,

Бигме файно важу.

Громадила, громадила,

Ручки заболіли.

Так копиці смих метла,

Єк мамка учіла.

Анниця: А де ця дітва, аби принесла водички напитиси?

Варвара: Васильку! (прибігає Василько). Принеси баньку з водов, най нап’юси.

^ Василько (приносит баньку з водов): Пийте здорові.

Варвара: Дєкую файно, дитино, аби й ти був здоровим та шісливим (п’є). Йой, ика вода стала тепла від сонця. Шо вере в холод ї ни клали?

Анниця: Їй, та то борзо са нагріваєт (до дітей). Біжітко, Васильку з Петриком, принесіть свіжої водички від Семена Торакового. Ли абесте уважєли, єк мете зачеєрати тої води, аби в кирницу ни дай Бог ни впали.

^ Петрик: Та добре, вуйно Аннице, ми бігом збігаємо. (Бере баньку, йдуть. Від оплоту йдуть Василь, Катерина, Марія).

Василь: Таку смих гадину пожєристу видів в тих бортівках, шо йой. Аді смих і відігнав, най идет собі гет, бо то бити ни мож, бо мут на кожному кроці си з’євлєти.

Катерина: Е! Та то з гадинов нима шо жартувати! Аді Марію Федеву у згари вкусила гадина, то чуть сан и минула жінка. Мали шєстє на Павліну Дронєнку, примовила до трьох раз і стало легше.

^ Васюта: А та ця жінка дуже помічна, най спрєчутси всі дохтори.

Варвара: Та вна, любко, лиш зимка згине, збирає зілєчко, копає корінєчко, і так до пізної осени, аби Бог світенький ї продовжив віку.

(Співає Катерина)

Петрик: І я знаю співанку, мене баба Федиха навчіла.

Марія: Та співай, єк знаєш.

(Петрик співає)

Та громадьте молодиці,

То ваша робота.

Тато пішов за горівков,

Мала лупит кота.

Марія: Ну, маєш тобі. Баба перейшла на читинський розум. То, Петрику, хаблена співанка. То – фе! Не співай ї бірше, дитинко!

(Міхайло з Іваном тєгнут поделє)

Василь: Аді вже мушшіне тєгнут на поделє, зараз накладут поверх того, та й уже. То шє тогідне ни є таке гниле, лиш порихтувати єго трохи, та й уже.

(Підходять Михайло з Іваном, кладуть поделє)

Міхайло: Ідико, Васи, поможи нам, ми бігом порихтуємо, та й до громажіня.

Василь: Йду, йду, аякже.

(Поправлєют поделє, діти несуть воду)

Катерина: Аді хлопчішки вже несут воду, зараз нап’ємоси свіжої, та й до громажіня. (Діти підходять). Дайко, Петрику, водички.

^ Петрик (дає воду): Пийте здорові. А вуйко Семен вам клепанки передав.

Катерина: Дєкую файно, аби ти був здоров! (п’є… передають далі).

Василько: Аді, казав дід Семен, шо зараз єго жінка прийде з доньков громадити.

Анниця: Та коби прішла, чим бірше рук, тим борше робота са зробит.

^ Марія: Давайте, Катеринко, починайте громажінє.

Катерина: Та єк беремо, усу плаху зараз, ци ні?

Васюта: Та нас багато, а шє єк Єлена Семениха прийдет. Та розтігаймоси гет на всьо, та зараз згромадьмо, та й буде люкс.

Катерина: Та єк так, то най буде.

(Почінає громадити, всі стають також до роботи)

Варвара: Та які мемо метати копиці?

Марія: Та єк икі? Коня ни будемо брати аби возив, бо кінь босий, ни кований, Міхайло ш єни вспів укувати, то мусимо ручні копиці метати. Ни дуже великі, аби годен понести. Лиш файно вплішуймо, аби ни розкалюшувалиси.

Катерина: Та то єк добре місити копицу, то чьо вна на сулах маєт розлізатися.

(Підходять чоловіки)

Іван: А де вере вила, я вилами збирати привик, а від громажіня я ни дуже.

Варвара: Та ви, мужчіне, поки з вильми прішли, то ми скочєли це в вали, в гуру, а ви розтігайте (чоловіки складають копиці)

(Йде Єлена Семенишина з дівчиною Павліною)

Єлена: Боже помогай! Помогаників вам ни траба?

^ Марія: Йой, Єленко любі, та де ни траба! Аби Бог про вас ніколи не забував, шо ви про нас ни забули.

Єлена: Аді би була смих борше прійщла, але поки си покутала, а Семен шє борщю загадав. Та й таке-то.

^ Василь: Та то вже твоя, Єле, дівчина така файна віросла?

Єлена: Моя, Васильку, а чія шє?

Василь: Аби здорова тобі була.

Єлена: Дєкую файно! Аби й ваші були здорові! Аді вже маю поміч!

Катерина: Та слава Богу, шо вже є!

Анниця (до дівчини): Йдико, Павлінко, меш тут коло мене громадити. Я шос маю в тебе са питати.

Павлінка: Добре, вуйно Аннице, йду (йде).

Васюта: Йой, ану дивітси, єк са захмарило, ни дай Боже, аби дошь ни змочив це, бо таке файне сіно, єк золото.

Міхайло: Та може Бог даст, шо пронеетси ця туча.

Марія: Коби так було.

^ Васюта: Та ввихаймоси май, бо поки загребти шє, а зверечє в остриву.

Міхайло: Та шо Бог даст, то вже буде.

Анниця: Йой, Павлінко, ни перегрібайко копицу, бо парубки в данци лішєтимут. Так колис старі ґазди казали.

Павлінка: А я це й ни знала.

Іван: Слухай, шо старі люде кажут, то меш усьо знати.

Василь: Аді ші лишилося оцес оден кавалок догребти, та й уже.

Міхайло: Та давайте, Васи, ідімо борше брати кілє, та нести копиці.

Василь: Та йдім, ви беріт кілє та підбивайте копицу, а я вже йду, лиш шє оцес поліг вержу жінкам на копицу.

(Михайло підбиває копиці, Василь іде нести. Кіля навхрест)

Підходить Василь: Йой, Міхайле, ни хрестіт кілє, бо то зле може са стати.

^ Міхайло (Кричить до Павлінки): Павлінко, идико суда, меш борше повалки загрібати.

(Павлінка хапає греблі і біжить. Чоловіки несуть копиці)

Варвара: Та я вже тут ни маю шо робити, ви вже це трохи довержете на копицу, а я иду Павлінці поможу повалки тоти позабирати.

^ Анниця: Та ци я иду з вами, шо вже усім робити.

(Бере греблі, йде. Починається дощ)

Міхайло: Ого! Шо з того, шо так наробилися, єк дош. Копиці змокнут, та й уже. Йой, дощ, та тікаймо! Шо вже, итак намакнут копиці.

^ Марія: Це вже намокло, та шо з цим робити тут.

Варвара: Та бо то хтос греблі перевернув генде на дощ.

Ґазда: Де моя дурна голу! Чьо я не взєв бечки, отавки. Та я й води Йорданської налагодив, забули смих.

Васюта: Йо-йо! Та то таки чіста правда є. Єк греблі перевернути зубами д̒горі, то дощ мусит ити.

^ Анниця: Йой, кумко Марусинко, та то бігме я забуласи, та ни так їх обернула.

Марія: Та ни журітси, Анни, шо вже Бог даст, то буде.

Єлена: Може би розверли ці копиці, та най би трохи шє просхло? Ци шо кажете?

Катерина: Ій, та нашо дурну роботу робити. Аді мечіт в сіно, в остриву, та й най хлопчшя біжєт соли вінести, лиш багатенько, та фийст посолити в стозі кожен пласт, та й ніц ничьо ни буде. Шє взимі худоба направду ліпше ме їсти це сіно, ніж таке, шо ни було на доживи.

^ Марія: Та біжико, Петрику, т̒хаті, скажи бабі, най даст у торбу соли тої чорної.

(Хлопці біжуть)

Міхайло: Гай, котра з вас, молодиці, файне сіно уміє стоєти?

Василь: Та нихто так файно ни стоїт сіно, єк Васюта.

Іван: Я буду метати, я май, Міха, дужчий, ніж ви.

Міхайло: Та най буде, я шо шос маю проти. А ми з Василем подивимося икі підпори до сіна, та й опліт траба буде закласти.

^ Василь: А йкий хитрий! Дивиси, би тобі Іван карок ни втер.

Марія: Ну, та я біжу дитину наплекати та й подивлюся до дички.

Міхайло: Та йди, певношо, уже давно чєс був людем дати їсти.

^ Єлена: Та най моя Павлінка йде з вами, може помочі вам шос траба.

Марія: Йой, коби лиш схотіла дівчина йти, най идет.

Єлена: А то шо ї шє просити траба, сказано йти, то мусит слухатиси.

Павлінка: Та я йду, шо мені тєжко, чи шо.

(Ідуть Марія з Павлінкою. Васюта йде стоєти сіно, Іван кидає сіно)

^ Васюта (до Йвана): Йой ви лиш такі великі пласти ни мечіт мені, бо то тєжко розтігати та обкладати навкруг остриви.

Іван: Та добре, Васютко, ни бійтеси, я ни годен аж такі пласти брати. Аді вже хлопчішя несут сіль.

(Хлопці з сіллю…)

(Іван дає Васюті сумку з сіллю)

Іван: Нате цу сіль туда, та все мете собі посипати.

Васюта (бере): Най буде, Йва!

Міхайло (до Васюти): Ни розширюйте, Васю, дуже, аби ни було сіно таке калюхате, бо вно замокне бігом.

^ Васюта: Та я знаю, я тілько за своє житє цих сін вістоєла, що ого!

Міхайло: Та добре-добре.

Іван: Ади шє трохи, та й до вершєка добираємоси.

^ Васюта: Та я вже помалу починаю вершити сіно.

Анниця: А я обдер гаю доти сіно наоколо.

(Обдергує, оббирає)

Васюта: Крутітко, Варваро, колач, єк казали моя неня покійна.

Василь: Може би то розсохач покласти? Шє бесте чім голову морочили.

^ Васюта: Йо-о! Доста й колача.

Варвара (до Катерини): Помогайте, Катеринко, мені.

(Крутять)

Катерина: Май грубший робім, бо витак єк дожі приплещут, то таки ни так верх ме замокати.

^ Варвара (до Івана): Берико це на вила, та подай Васюті, най там обів’є навкруг остриви.

(Іван подає і питає:)

Іван: А куда тобі, Васю, з оденка видко?

Васюта: Вижу Запшу, Соколій, а Гробище, єк на долони. Ох там фийст са ввихают. А в Малишки возє копиці аж двома кіньми. Та єк відти виглідаєт вам оце сіно?

Міхайло: Люкс, так єк у файних ґаздів. Дай вам Боже, Васютко, здоров’є, аби вас ручки ни боліли, шо ви так по-людськи так зробили.

Іван: Добре, шо калюх сіно ни пустило, а то би був шє оден Йванчик.

Катерина: І бійси Бога, Йване, та шо то ти таке кажеш, та Васюта вже й так 15-еро маєт.

Варвара: Та най ростут здорові.

Іван: Та ти меш, Васютко, відти злізати, ци меш там ночувати?

^ Васюта: Та здойміт котрийс мене відци.

Василь: Та я беру ків та й здойму. (кладе кіл до сіна). Обертайтеси та тримайтисе за цес ків добре та зсувайтисе помалу вдолину.

Іван: І я би так файно хотів обходитиси коло Васюти.

Василь: Тобі лиш фіглі, Йва, в голові.

Васюта (повертається, зсувається з сіна, хреститься): Слава Господу Богу, шо поміг це зробити.

Катерина: Я обгребу сіно.

Міхайло: Але шє траба трохи обдерьгати сіно (бере греблі й оббирає сіно. Катерина обгрібає навколо).

^ Василь (до Івана): Берімко підпори, Іва, та йдім з долини підіпремо, та з боків (беруть і підпирають).

Міхайло (до Василя): Поможико, Васи, мені закласти опліт.

Василь: Давай! (Закладають)

^ Анниця: Може, би й ми пшли помочі.

Василь: Пазьте свою бабинську роботу.

Міхайло: Ідіть лагодьте їсти, бо чєс уже шос на поделє веречі.

Катерина: Та Марічка з Павлінков уже пшди давно.

^ Анниця: Бигме, таке файне війшло сіно, шо йой. Аді вже Марія з Павлінков їду під деревом розкладают.

Міхайло: Идітко туда, люде добрі, ни би ви наробилися та й шє голодні пішли.

Катерина: Чекайте, сідаймо на мінуту, бо то траба роботу присісти, аби вна нас ни присідала.

(Всі присіли, співають)

Ой дай, Боже, здоров’єчко,

Та тим добрим людям.

Би їх руки ни боліли,

Доки жити будут.

Ой кувала зозулечка

Кувала, кувала.

На царинці при роботі

Співанка си склала.

А чи з горя ци то з туги,

То так си складає.

Такі наші гуцулки,

Инак ни буває.

Цисі славні співаночки

Горами зростают.

Гуцулики собі ходіт

Та лиш їх збирают.

Коби вни си назбирали,

Коби са співали.

Шоби наші рідні діти

Їх син и цурали.

Схожі:

Пилипко В. П., вчитель українознавства, спеціаліст вищої категорії, «старший вчитель» Путильської гімназії Обряд гуцулів в період заготовки сіна Дійові особи iconЗ теорії літератури та загальні тенденції розвитку літературного процесу Тренер – Гончарук Оксана Іванівна, вчитель української мови та літератури, «спеціаліст вищої категорії»
Тренер – Гончарук Оксана Іванівна, вчитель української мови та літератури, «спеціаліст вищої категорії», «вчитель-методист» Кіцманської...
Пилипко В. П., вчитель українознавства, спеціаліст вищої категорії, «старший вчитель» Путильської гімназії Обряд гуцулів в період заготовки сіна Дійові особи icon«І ллється слово з уст дитячих…» (про роботу літературної студії «Проба пера». Путильська гімназія)
С. О. Попюк, вчитель української мови та літератури, вчитель-методист Путильської гімназії
Пилипко В. П., вчитель українознавства, спеціаліст вищої категорії, «старший вчитель» Путильської гімназії Обряд гуцулів в період заготовки сіна Дійові особи iconУроки з інформатики та математики у знз
Зелінська Олена Петрівна, вчитель інформатики Кельменецького ліцею, спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист
Пилипко В. П., вчитель українознавства, спеціаліст вищої категорії, «старший вчитель» Путильської гімназії Обряд гуцулів в період заготовки сіна Дійові особи iconГоловне управління освіти І науки Чернівецької обласної державної адміністрації Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області Буковинська мала академія наук учнівської молоді
Л. К. Дяченко, вчитель світової літератури, спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист зош I-III ст. №4 м. Чернівців
Пилипко В. П., вчитель українознавства, спеціаліст вищої категорії, «старший вчитель» Путильської гімназії Обряд гуцулів в період заготовки сіна Дійові особи iconГоловне управління освіти І науки Чернівецької обласної державної адміністрації Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області Буковинська мала академія наук учнівської молоді
Л. К. Дяченко, вчитель російської мови та літератури, спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист зош I-III ст. №4 м. Чернівців
Пилипко В. П., вчитель українознавства, спеціаліст вищої категорії, «старший вчитель» Путильської гімназії Обряд гуцулів в період заготовки сіна Дійові особи iconБіла Ганна Федорівна
Спеціаліст вищої категорії, має звання «вчитель-методист», нагороджена відзнакою «Відмінник освіти України»
Пилипко В. П., вчитель українознавства, спеціаліст вищої категорії, «старший вчитель» Путильської гімназії Обряд гуцулів в період заготовки сіна Дійові особи iconСвітлана Никанорівна Рябой, вчитель Грозинецької зош хотинського району Наталія Миколаївна Максимюк, вчитель Сторожинецької гімназії к-ть год. Номери урок
Навчально-тематичне планування курсу «Історія України». 9-й клас. Поглиблене вивчення. (140 год.)
Пилипко В. П., вчитель українознавства, спеціаліст вищої категорії, «старший вчитель» Путильської гімназії Обряд гуцулів в період заготовки сіна Дійові особи iconІнститут інформатики пропонує вступ у 2014 році на державну і контрактну форми навчання
Спеціаліст інформатики, вчитель інформатики, адміністратор навчальних комп’ютерних систем, вчитель математики, економіки, фізики,...
Пилипко В. П., вчитель українознавства, спеціаліст вищої категорії, «старший вчитель» Путильської гімназії Обряд гуцулів в період заготовки сіна Дійові особи iconОрганізаційно-педагогічна модель підвищення кваліфікації керівних І педагогічних працівників у Сумському оіппо
Педагоги (учителі, вихователі), які мають кваліфікаційні категорії „спеціаліст ІІ категорії”; „спеціаліст І категорії”, „спеціаліст...
Пилипко В. П., вчитель українознавства, спеціаліст вищої категорії, «старший вчитель» Путильської гімназії Обряд гуцулів в період заготовки сіна Дійові особи iconСтахановський навчальний комплекс Спеціальність
Фахівець за окр «спеціаліст» може займати посади (згідно з дк-03-95): вчитель інформатики різних видів педагогічних закладів: загальноосвітні...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи