Методичні рекомендації щодо проведення уроків чи позакласних виховних заходів з питань ґендерної рівності icon

Методичні рекомендації щодо проведення уроків чи позакласних виховних заходів з питань ґендерної рівності




Скачати 173.84 Kb.
НазваМетодичні рекомендації щодо проведення уроків чи позакласних виховних заходів з питань ґендерної рівності
Дата28.09.2012
Розмір173.84 Kb.
ТипМетодичні рекомендації

Методичні рекомендації щодо

проведення уроків чи позакласних виховних заходів з питань ґендерної рівності


Дослівно термін “ґендер” перекладається з англійської як “рід” у лінгвістичному сенсі цього слова (наприклад, рід іменника). В межах соціальних наук цей термін вперше був використаний американським психоаналітиком Робертом Столлером у праці “Стать і ґендер: про розвиток мужності та жіночності” (1968). У його сучасному значенні термін “ґендер” використали дослідниці-феміністки Гейл Рабін, Андрієн Річ та ін. на противагу термінові стать (sex) як категорії суто біологічній. Сьогодні ґендер розглядають як соціальний конструкт, реальну існуючу систему міжособистісної взаємодії, за допомогою якої створюється, підтверджується та відтворюється уявлення про чоловіче та жіноче як катего рії соціального рівня. Інакше кажучи, ґендер – це соціальні вияви статі, або ж просто “соціальна стать”. По суті, ґендер є соціокультурним аналогом статевого (біологічного) диморфізму. Відтак стать як категорія складається з двох посутніх компонентів – статі біологічної (sexus) та статі соціальної (gender).

Одне з ключових понять, що ними оперує сучасна ґендерологія (а раніше – феміністична теорія та феноменологія) – патріархат, що визначається як система влади та домінування чоловіків над жінками, що є – завдяки дії суспільних, політичних, економічних інституцій – джерелом гноблення жінок. Витоки сучасного соціологічно-психологічного його прочитання містяться у працях американської вченої Ненсі Ходоров, яка розглядала патріархат як систему соціальних відносин з характерним чоловічим домінуванням над жінкою. На початку 90-х років Сільвія Волбі розвинула теорію патріархату, вбачаючи у ньому насамперед систему соціального чоловічого контролю і порядку, що трансформувався з мікрорівня (сім’ї) до макрорівня (системи суспільних відносин). Відтак всі сучасні суспільства перебувають в ідеологічних тенетах патріархату, відрізняючись лише за ступенем і характером прояву ґендерних нерівностей.

Сучасна теорія ґендеру доводить, що суспільні відмінності між чоловіками та жінками не мають біологічного походження, не є одвічно-даними, але лише набутими, приписаними індивідові суспільством. Ця ідея найкраще висловлена у знаній сентенції Сімони де Бовуар: “Жінкою не народжуються, жінкою стають”.

Сучасні ґендерні дослідження головну увагу зосереджують не стільки на проявах ґендеру, скільки на механізмах його відтворення. В межах історичних дисциплін з’явилася нова галузь – історична андрологія (у відповідь на розгортання історичної фемінології 80-их). Відтак зроблено вагомий крок до становлення справді ґендерної історії – історії взаємин статей, чи то історії розвитку ґендерної системи. Ґендерну систему слід розглядати не лише як ідеї та інститути, але й як поведінку індивідів та всі види комунікативної інтеракції.

Сама постановка питання про ґендер (як сукупність соціальних ролей, приписуваних індивідові) передбачає певну (часто значну) відмінність між його чоловічим та жіночим варіантом, тобто певну статево-рольову (ґендерну) диференціацію, яка виявляє себе в:

- статево-віковому поділі праці;

- специфіці процесів ґендерної соціалізації;

- сімейній статевій стратифікації;

- особливих моделях (нормах) поведінки;

- розподілі реальних прав та обов’язків.

Оксана Кісь (етнограф, молодший науковий співробітник Інституту народознавства НАН України, співдиректор ґендерного науково-дослідного центру "Жінка і суспільство", Львів)



Стать відноситься до універсальних біологічних відмінностей жінок і чоловіків. Тільки незначні відмінності в ролях можуть бути віднесені до біологічних відмінностей (Наприклад, тільки жінки можуть виношувати дітей).

Гендер – специфічний набір культурних характеристик, які визначають соціальну поведінку жінок і чоловіків, їх взаємовідносини між собою. Гендер, таким чином, відноситься не просто до жінок чи чоловіків, а до відносин між ними, і до способу соціального конструювання цих відносин , тобто до того , як суспільство “вибудовує” ці відношення взаємодії чоловічого та жіночого родів (статей) у соціумі. Оскільки “гендер” - це поняття, що включає в себе взаємовідносини, то термін “гендер” повинен відноситись і до жінок , і до чоловіків. Подібно концепціям про класи, раси, етнічності, поняття “гендер” є аналітичним інструментом для розуміння соціальних процесів. Гендер – інтегральна частина соціально-політичного процесу, а не додаток до нього.

Гендерні ролі – засвоєна поведінка, яка зумовлює діяльність, завдання і відповідальність, сприйманні як чоловічі і як жіночі. Гендерні ролі не постійні, змінні, багатообразні як в межах однієї культури, так і в різних культурах. Іншими словами: ролі в суспільстві не передбачені статю (родом) – вони диктуютьсясоціальним укладом, яке чи підтримує, чи навпаки, поглиблює проблему гендерної справедливості.

Світ став очевидцем величезних змін гендерних ролей, в тому числі і в нас в Росії. Однак в Росії особливо живучі ідеї природного “призначення” статей. Чоловіки, так як і жінки, мають сім’ї і дітей, однак при цьому їх кар’єра і заробіток не страждає, так як у випадку з жінками, яких гендерна роль “берегині”, наділена ніби “від природи”, зробила заложницями , а не носіями дійсно даних при народженні прав людини.

Виникає закономірне питання: чому жінка опиняється в невигідному економічному, соціально-психологічному і політичному положенні, виконуючи суттєву соціальну і людську функцію – народження дітей і їх виховання, і чому в Росії виховання і догляд за дітьми вважається заняттям, не достойним для чоловіків?

Іншим аспектом “призначення” гендерних ролей є професійна сегрегація. Стало хрестоматійно відомим, що банки, ще десять років тому – були сферою невисокої оплати праці зайнятості для жінок, а сьогодні жінки витісняються звідти.

Традиційно “жіночі” професії, такі як вчителі, медсестри, поки ще і лікарі по праву відносять до занять, що потребують широких знань, навиків і кваліфікації. Крім того, робота цих професій об’єктивно необхідна і надзвичайно суттєва для економіки країни і для суспільства в цілому. Однак вона оцінюється просто мізерно. Чому, наприклад, робота слюсаря “вартує” дорожче, ніж робота медпрацівника? Які критерії суспільства при їх оцінці?

Н.Шведова – ведучий науковий працівник Інституту США і Канади Академії Наук Російсько Федерації., доктор політичних наук, спеціаліст по гендерних питаннях


Необхідним інструментом для розуміння локального контексту та підтримки гендерної рівності є гендерний аналіз. Гендерний аналіз оцінює один із видів відносин, які існують між жінками і чоловіками. Він визначає різницю між тими ролями, які відіграють жінки та чоловіки, дівчата та хлопці вдома, у громаді, на роботі, у політичних процесах та економіці. Результатом цих різних ролей є, як правило, менший доступ жінок, порівняно з чоловіками, до ресурсів та до процесу прийняття рішень і здійснення контролю над ними. Гендерний аналіз надає інформацію, яка дає можливість визначити найефективніші стратегії та їх результати у конкретних ситуаціях для підтримки гендерної рівності. Наприклад можна визначити програми та проекти, метою яких є підтримка гендерної рівності або початкові принципи для підтримки гендерної рівності в межах програм чи проектів, в яких гендерне питання стоїть серед основних цілей.

Процес гендерного аналізу призначений:

  • стати одним з аспектів комплексного підходу до розробки політики і покращити якість сучасного аналізу;

  • інтегрувати гендерний підхід в кожен етап процесу розробки політики;

  • стимулювати реакцію і подальше дослідження проблем політики;

  • використовувати існуючу експертизу і здібності тих, хто втягнений в розробку політики і аналізу;

  • застосувати методологію гендерного аналізу на любому етапі розвитку подій.



^

Як використати гендерний аналіз у своїй практиці?


Існують різні способи застосування гендерного аналізу на практиці. На міжнародному рівні Організація Об’єднаних Націй, Світовий Банк, Міжнародна Організація Праці підготували рекомендації по гендерному аналізу чи опублікували заяви по гендерному аналізу. Уряди багатьох країн (наприклад, Нової Зеландії, Норвегії, Канади та ін.) також випустили рекомендації (інструкції) по гендерному аналізу. Дана публікація містить “Гендерний аналіз: Керівництво по розробці стратегії. Практичний посібник”, яке було підготовлене Міністерством у справах жінок Канади, з котрим корисно познайомитись зацікавленим особам. Останнє, зокрема, рекомендує вісім етапів чи “кроків” в процесі гендерного аналізу, які включають:

  • Виявлення, визначення і шляхи вирішення проблеми

  • Визначення бажаних/ очікуваних результатів

  • Визначення інформаційних і консультаційних ресурсів

  • Проведення досліджень

  • Варіанти розробок аналізу

  • Розробка рекомендацій/ пошук рішень

  • Політика комунікацій

  • Оцінка якості аналізу

Потрібно відмітити, що є і інші рецепти, які можуть відрізнятися один від одного. Проте, загальним для них є те, що в них звертається увага на роль і значення ціннісних орієнтацій суб’єктів гендерного аналізу.

Іншими словами, різні варіанти підкреслюють, що люди, що несуть відповідальність за розробку політики і аналізу, в якості впливових суб’єктів процесу, потребуютьусвідомлення того, що вони самі внесуть у свою роботу. Власні цінності цих осіб, які сформувались під впливом життєвого досвіду – їх методи роботи, база знань, інформаційні ресурси, контакти, культура – все впливає на обраний ними спосіб сприйняття політичних проблем і підходів.

Таким же чином відбувається вплив шкали цінностей, що вироблена системою, в якій вони працюють. Бюрократичні і політичні процеси – породження ціннісних орієнтацій, які впливають на прийняття рішень.

В політичних культурах, в яких не розвинені гендерно-орієнтовані виміри, гендерно-чуттєва політика приречена на конфлікт з домінуючими цінностями, що визначають правила організації і життєдіяльності суспільства. Жіночий досвід і внесок жінок вимірюється по чоловічому еталону – стандарту, а не по нормі-стандарту самоцінності чоловічої і жіночої особистості, отже, не по їх реальному внеску як суб’єктів.


^ Адаптовано з : Шведова Н.А. Просто про складне:гендерна освіта. (Посібник)

(www.owl.ru)

Передбачається, що відповідальні за розробку політики і аналіз особи повинні боротися з цими конфліктуючими і конкуруючими цінностями. В даному випадку від них залежить багато: вони або можуть надати збалансованість і універсальність визначеному аналізу і запропонувати варіанти, які приведуть до справедливих результатів, або можуть сприяти розробці такого варіанту, який в кінцевому результаті зміцнить нецивілізований підхід.

Таким чином, усвідомлення власних цінностей і цінностей того оточення, в якому здійснюється діяльність, розуміння їх впливу на прийняття рішень і чуттєве відношення до гендерної проблеми в цілому, - необхідні компоненти гендерної методології. Дослідження цінностей і їх сприйняття може заготрити усвідомлення факторів, важливих для процесу аналізу. Ось чому, роз’яснення цінностей є частиною процесу аналізу.

Для тих, хто залучений до розробки політики аналізу, представляється доцільним поставити перед собою слідуючі питання:

  • Як цінності і досвід поглиблюють розуміння і посилюють готовність до дослідження проблеми?

  • Яким чином цінності і досвід можуть обмежити бачення чи завадити ставити перед собою питання і почути відповіді?

  • Як насправді власні цінності, цінності системи і суспільства обмежують спектр пропонованих варіантів рішення?

І ще одне важливе зауваження: на стадії визначення проблеми може з’явитися спокуса визнати, що політичний курс що розробляється, законопроект, програма, тобто люба міра, не має різного “гендерного ефекту”.

Насправді, не завжди з усією очевидністю проявляється гендерна специфіка тієї чи іншої міри. Однак, потрібно пам’ятати: якщо її зараз не видно, вона може проявитися пізніше. У цьому зв’язку особливе значення приділяється гендерно-чуттєвим індикаторам, яким властива специфічна функція – виявлення змін в суспільстві, що стосується гендерного положення з плином часу.

Значення індикаторів зумовлено їх здатністю вказувати на зміни в статусі і ролі жінок і чоловіків в часі і, таким чином, виміряти: чи досягається ціль гендерної справедливості. З урахуванням того, що застосування індикаторів і інших відповідних оціночних методик сприяє більш глибокому розумінню шляхів досягнення результатів, використання гендерно-чуттєвих індикаторів також буде сприяти більш ефективному плануванню і здійсненню програм в майбутньому.

Для забезпечення гендерного підходу в процесі оцінки якості аналізу необхідно:

  • прослідити інтеграцію питань, що стосуються гендерних інтересів на протязі всього процесу аналізу;

  • обгрунтувати (пояснити) гендерні результати і висновки в контексті політики і в контексті політичних приоритетів влади;

  • чітко уявляти собі гендерні висновки для кожного варіанту, і пояснити, як рекомендований варіант буде сприяти гендерній рівності і справедливості і не обмежувати автономію жінок, їх можливості і їх участь в різних сферах життя;

  • обгрунтувати ці заяви відповідними достовірними гендерними даними, і / або достовірною інформацією від авторитетних інформаторів;

  • старанно і уважно збалансувати цю інформацію з політичним станом, з урахуванням історичних даних, сучасного політичного контексту, порівняльної інформації з інших джерел, а також інформації з місць і даними і знахідками досліджень;

  • представити авторитетні рекомендації, що носять практичний характер і демонструючу збалансованість цілей досягнення гендерної рівності і інших державних приоритетів.

Принцип гендерної рівності закріплений в Конституції України. Статті 3, 21, 23, 24 Конституції закріплюють рівність чоловіків та жінок в усіх сферах життя. Частина третя ст. 24 Конституції України, безпосередньо присвячена подоланню дискримінації стосовно жінок в Україні та наголошує на тому, що рівність прав жінок i чоловіків забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-полiтичнiй та культурній діяльності, у здобутті освіти та професійній підготовці, у праці та винагороді за неї i так далi. Йдеться також про те, що створюються умови, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством. Мова йде про правовий захист, матеріальну і моральну підтримку материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам та матерям. (Україна. Закони. Конституція України: Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-ІV від 08.12.2004 р. – Київ,2007. – с. 8.) Законодавчо чоловіки позбавлені такої можливості. Саме такий підхід є характерною ілюстрацією формального розуміння принципу гендерної рівності.

Окрім цього Україною ратифікована ціла низка міжнародних документів, зокрема базова з цих питань – Конвенція про лiквiдацiю всіх форм дискримінації щодо жінок. Наскільки ці нормативні акти вплинули на розвиток гендерної рівності в нашій країні? По-перше, вони носять виключно декларативний характер та не забезпечені механізмами реалізації, тобто фінансовими та організаційними ресурсами для забезпечення даних зобов'язань, по-друге, громадянське суспільство в Україні на сьогоднішній день, нажаль, не є силою, яка здатна вплинути на гендерну ситуацію в країні. Отож, законодавче закріплення гендерної рівності не допомогло жінкам добитися реального рівноправ’я. Та найбільш відчутна гендерна нерівність у декількох сферах – праці та зайнятості, в сфері політики, у сімейному та повсякденному житті.

З розвитком в країні ринкових відносин жінки, як i всі громадяни отримали можливість для відкриття власної справи. Доля жінок в загальній кількості підприємців складає близько 30 %. В основному вони зайняті в малому та середньому бізнесі. У великому бізнесі жінки – рідкість. Становлення жіночого бізнесу в основному відбувається за рахунок iнiцiативи жінок, а не як результат дії спеціальних державних програм. Жіночий бізнес орієнтований в основному на роздрібну торгівлю, медицину, культуру та науку. Соціологи стверджують, що жінки у бізнесі демонструють більшу схильність до компромісів у взаємодії з партнерами, більше враховують моральні та етичні принципи. Але жiнки-пiдприємцi – лише незначна частка працюючих жінок. Серед найманих працівників показником дискримінації є рівень заробітної плати. В цілому рівень жіночої заробітної плати складає 2/3 чоловічої. Гендерна нерівність в оплаті праці є прямим порушенням принципу рівної оплати за рівну працю. Майже в усіх галузях народного господарства жінки займають низькооплачувані посади. Всі ці роки на ринку праці простежується ще одна закономірність: чоловіки витісняють жінок з перспективних і добре оплачуваних посад. Традиційні стереотипи масової свідомості суттєво обмежують можливості кар'єрного росту для жінок та негативно впливають на їх сімейні відносини як тільки вони добиваються перших успіхів. При працевлаштуванні у жінок менше шансів, ніж у чоловіків, отримати вакантне місце. До того ж нерідко роботодавець зазначає, що конкурс оголошується виключно для чоловіків. Чи є така позиція роботодавців виправданою? Так, дійсно, жінка може раптом піти у декретну відпустку, у відпустку по догляду за дитиною, але чоловіки частіше вживають спиртне, що відбивається на виконанні їх службових обов’язків. Така очевидна нерівність позицій жінок та чоловіків на ринку праці призвела до фемiнiзацiї бідності. Сьогодні кожна третя жінка має рівень доходів, що дорівнює прожитковому мінімуму. Жінки складають більшість у найбільш соціально незахищених категоріях громадян: пенсіонери, безробітні, працюючих у бюджетній сфері. Скрутне матеріальне становище нерідко штовхає жінок на заробітчанство, вони їдуть в основному нелегально, залишаючи малолітніх дітей на своїх родичів, що нерідко означає на призволяще. Окрім того, як правило, наші спiввiтчизницi змушені перебувати за кордоном у нелегальному статусі, що нерідко призводить до негативних наслідків, часто такі жінки стають об'єктом продажу та подальшої сексуальної експлуатації.

Ще однією з латентних проблем нашого суспільства є домашнє насильство. За неофіційними даними (офiцiйнi данi з цієї проблеми відсутні) кожна 5 жінка в Україні була жертвою домашнього насильства. Фактично, в Україні до сьогоднішнього дня немає реабiлiтацiйних центрів для жертв домашнього насильства, якi стали нормою для цивілізованих країн. Кваліфікована правова допомога є недоступною для більшості жінок, якi потрапили в скрутну ситуацію. Іншою проблемою є сфера політики. Прекрасна стать складає 53% населення країни, кількість жіночих організацій зростає, а кількість жінок в органах влади зменшується. Успішних і відомих жінок-політиків чи державних діячів в Україні дуже мало.

ПРООН ініціювала обговорення становища жінок і чоловіків в умовах економічної кризи: Ґендерні та жіночі дослідження в Україні мають чимало проблем. Одна з них – інституційна, бо ж структурно і організаційно українська академічна наука повністю контрольована чоловіками. Це добре ілюструють дані, отримані нами при ґендерному аналізі кадрового потенціалу кількох академічних установ Львова – Інститут українознавства, Інституту народознавства та Львівської філії Інституту літератури Національної Академії Наук України (у вересні 1999 року). Хоча частка жінок серед наукового персоналу становить 34% (як і частка їх серед дослідників, що мають вчені ступені), ситуація докорінно інша на рівні керівництва, де жінки становлять лише 14% у Вчених радах цих установ, а на посадах керівників відділів маємо лише 11% осіб жіночої статі. Особливо показовими у цьому відношенні є абсолютні показники (Інститут народознавства та Інститут українознавства НАН України). Серед керівників підрозділів кількісне співвідношення жінок та чоловіків в Інституті народознавства 0:7, в Інституті українознавства 1:10 (врахуймо також: що очолюють ці наукові установи також чоловіки!). У вчених радах: в Інституті народознавства співвідношення жінок та чоловіків 2:12, в Інституті українознавства – 4:23. Подібна ситуація у вищих навчальних закладах. Так, у Київському національному університеті ім. Шевченка серед кандидатів наук – жінок 37%, а серед докторів – їх лише 15%! [Тут і далі використовуємо дані, оприлюднені на всеукраїнській науковій конференції “Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє”, що відбулась у Києві у грудні 1999 року). В масштабі цілої України ця тенденція підтверджується. Серед аспірантів маємо приблизно однакове число чоловіків та жінок, але на етапі захисту кандидатської дисертації ця пропорція радикально змінюється: у 1997 р. отримали вчений ступінь 19 833 жінки і 39 870 чоловіків, а докторами наук стали 1 538 жінок і 8 908 чоловіків. Протягом 1993-1996 рр. жінки в середньому становили 14,2% тих, хто успішно захистив докторську дисертацію в Україні.

До підготовки та проведення заходів з ґендерних питань доцільно залучати регіональні центри ґендерної рівності, педагогів-випускників міжнародних програм обмінів з ґендерних питань, представників органів державної влади та самоврядування, батьківських комітетів, дослідників, науковців, представників громадських організацій, які мають відповідний досвід тощо. Незалежно від того, з учнями яких класів проводитиметься робота, педагог має володіти базовою інформацією, пов'язаною з питаннями рівності жінок і чоловіків, а також спиратися на законодавчі акти з питань забезпечення рівності громадян жіночої та чоловічої статей.


Орієнтовна тематика заходів:

  • Гендерна складова національної політики

  • Жіноче обличчя України

  • Гендерна політика ЄС: виклики для України

  • «Абетка рівності»

  • Гендерна рівність в політиці

  • Ставлення до НАТО: гендерний підхід

  • Жінки в Україні на зламі століття

  • Жінки, історія і людські права

  • Жінка в державотворенні

  • «Ми – різні, ми – рівні »

  • «Толерантність врятує світ»

  • «Я – хлопчик, я – дівчинка»

  • «Права та обов’язки кожного з нас»

  • «Небезпечні ґендерні стереотипи»

  • «Я захищаю себе від ґендерної дискримінації»

  • «Ґендерна роль у засобах масової інформації»

  • «Дерево рівності»

  • «Права людини і дискримінація»

  • «Я вибираю своє право на…»

  • «Я відстоюю свою позицію»

  • «Що нас об’єднує і в чому ми – індивідуальності»

  • «У колі ґендерних ролей»

  • «Жінка і чоловік – дві половинки людства»

  • «Я + Ти + Ми»

  • «Школа рівних можливостей»

  • «Він і Вона»

  • «Ґендер і влада»


Рекомендована література для організації системи виховної роботи з проблеми "Формування гендерної культури особистості"


  1. Абетка рівності: Методичні рекомендації / Автор тексту: Павло Полянський. – Київ: Програма розвитку ООН в Україні, Представництво Європейської Комісії в Україні, 2007. – 13 с.

  2. Баран Л. Реалізація ґендерного підходу в системі підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти // Післядипломна освіта в Україні. – 2003. – №3. – С.11- 12.

  3. Болотська О.А. Правові чинники ґендерного виховання жінок-лідерів // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2005.– №4. – С. 52-57.

  4. Боришевський М. Національна ідея у соціально-психологічному контексті // Педагогічна газета . – 2006. – №2. – С. 4.

  5. Вдовюк В., Рыков С. Гендерные исследования в педагогике // Высшее образование в России. – 2001. – №4. – С. 110.

  6. Волович А. Основы этики и искуства общения // Воспитание школьников. – 2004. – №7. – С. 28-30.

  7. Впровадження ґендерних підходів у діяльність органів виконавчої влади: Практичний посібник для державних службовців. – К.: К.І.С., 2004. – 180 с. ­­­­­­

  8. Впровадження ґендерного підходу в українсько-канадському проекті «Молодь за здоров’я-2» (з досвіду реалізації) / О.М. Балакірєва, Ю.М. Галустян, Н.Ф. Романова, Д.М. Дідкова-Фаворська. – К.: Укр. ін-т соціол. дослідж., 2005. – 48 с.

  9. Гендерна експертиза Українського законодавства: громадські ініціативи: Проект. – Київ: Всеукраїнська громадська організація «Ліга 50/50», 2003. – 163 с.

  10. Гендерні паритети в умовах трансформації суспільства: Монографія / За заг. ред. Н.М. Оніщенко, Н.М. Пархоменко. – К.: ТОВ «Видавництво ”Юридична думка”», 2007. – 372 с.

  11. Гендер: реалії та перспективи в Українському суспільстві. – Київ: НТУУ «КПІ», 2003.

  12. Гендерний підхід в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами: навчально-методичний комплекс з підготовки тренерів програми / Кол. авт.: Олійник В.В., Даниленко Л.І. та ін. – К.: Логос, 2003. – 72 с.

  13. Говорун Т.В., Кравець В.П., Кікінеджі О.М. Гендерна психологія та педагогіка. Навчальна програма з інтегрованого курсу для вчителів та студентів вищих навчальних закладів зі спеціальностей «Психологія», «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота». – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 56 с.

  14. Г'рабовська І.М. Суспільство ґендерної рівності як принцип
    сучасної європейської демократії та українські реалії // Проблеми освіти. – Київ. – 2004. – С. 54-163.

  15. Громовий В. Гендер в освіті: Шведський та український погляди // Управління освітою. – 2005. – №20. – С. 5-8.

  16. Ґендерна рівність: у фарватері світових стандартів // Україна – ООН: 60 років разом. – К., 2006. – С. 27-28.

  17. Державна програма з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року // http: // zakon 1. rada. gov. ua


Корисні сайти:


http://www.boell.org.ua/web/35-294.html

http://www.krona.org.ua/

http://www.obladmin.poltava.ua/politics/data/upload/publication/main/ua/188/d_inf0308.doc

http://esua.info/programs/143--820.html

http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=243358798&cat_id=35884

http://www.radiosvoboda.org/content/article/1373572.html


http://gender.undp.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=19%3Angos&catid=26%3Angos&Itemid=74&lang=ua

Схожі:

Методичні рекомендації щодо проведення уроків чи позакласних виховних заходів з питань ґендерної рівності iconНаказ №915 Про проведення Всеукраїнського конкурсу уроків з ґендерної рівності
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. №1834 «Про затвердження Державної програми з утвердження...
Методичні рекомендації щодо проведення уроків чи позакласних виховних заходів з питань ґендерної рівності iconМетодичні рекомендації щодо освітньо-виховних та інформаційно-просвітницьких заходів з відзначення
Гната Мартиновича Хоткевича – українського письменника, історика, композитора, мистецтвознавця, етнографа
Методичні рекомендації щодо проведення уроків чи позакласних виховних заходів з питань ґендерної рівності iconМетодичні рекомендації щодо проведення освітньо-виховних заходів в начальних закладах області
Провести літературно-музичні вечори: «Він живе у вічності», «Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну», «Він, як пісня, завжди...
Методичні рекомендації щодо проведення уроків чи позакласних виховних заходів з питань ґендерної рівності iconПро проведення відкритих виховних заходів
Шановна Галино Петрівно! Доводимо до Вашого відома, що на весінній семестр 2010/2011 навч року факультетом інноваційної економіки...
Методичні рекомендації щодо проведення уроків чи позакласних виховних заходів з питань ґендерної рівності iconМетодичні рекомендації щодо проведення освітньо-виховних та інформаційно-просвітницьких заходів
О. Курбаса; конкурси на кращий письмовий твір з подальшим друкуванням творів на сторінках періодичних видань; вечори зустрічі з артистами...
Методичні рекомендації щодо проведення уроків чи позакласних виховних заходів з питань ґендерної рівності iconМонографія “Теорія І практика формування ґендерної рівності студентської молоді” Коротке описання розробки
Монографія “Теорія І практика формування ґендерної рівності студентської молоді”
Методичні рекомендації щодо проведення уроків чи позакласних виховних заходів з питань ґендерної рівності iconПовідомлення про консультації методистів кафедр. Студент-практикант ретельно готується до кожного уроку І проведення різноманітних позакласних заходів, проводить не менше 8-10 уроків за фахом
За своїм змістом практика студентів IV курсу в основному спрямована на поглиблене вивчення спеціальних методик, педагогіки І психології,...
Методичні рекомендації щодо проведення уроків чи позакласних виховних заходів з питань ґендерної рівності iconІнна Порхун (Переняслав-Хмельницький) освіта як важливий соціальний інститут ґендерної соціалізації
Як показує світовий досвід, вирішення різноманітних ґендерних проблем залежить від формування в суспільстві культури рівності між...
Методичні рекомендації щодо проведення уроків чи позакласних виховних заходів з питань ґендерної рівності iconМетодичні рекомендації щодо проведення профілактичних заходів з питань попередження вживання алкогольних напоїв серед дітей, учнівської та студентської молоді, педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників системи освіти на період до 2012 року
Чернівецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти рекомендує підготувати І провести у 2010-2011н/р наступні заходи...
Методичні рекомендації щодо проведення уроків чи позакласних виховних заходів з питань ґендерної рівності iconМетодичні рекомендації щодо організації роботи з проведення уроків фізичної культури з учнями, за станом здоров’я віднесеними до різних медичних груп
Чернiвцi, вул. I. Франка, 20; тел./факс: (0372) 52-73-36, е-mail: cv ipo@ukr net
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи