Індивідуальний творчий проект слухача курсів підвищення кваліфікації: методика написання, оформлення та захисту icon

Індивідуальний творчий проект слухача курсів підвищення кваліфікації: методика написання, оформлення та захисту




Скачати 370.88 Kb.
НазваІндивідуальний творчий проект слухача курсів підвищення кваліфікації: методика написання, оформлення та захисту
Дата28.09.2012
Розмір370.88 Kb.
ТипДиплом


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Головне управління освіти і науки

Чернівецької обласної державної адміністрації

Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області


ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ СЛУХАЧА КУРСІВ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ: МЕТОДИКА НАПИСАННЯ, ОФОРМЛЕННЯ ТА ЗАХИСТУ

(методичні рекомендації)


Колектив авторів: Бирка М.Ф. (2 розділ), Мороз Т.В. Ведмеденко Д.В. (1.2.), Григор’єва О.В. (1.1.), Жук І.В. (1.4.), Руда Г.В. (1.3.), Шепенюк І.М. (Вступ).


Чернівці – 2012

Зміст:

Вступ 4

Розділ 1. Структура, зміст, правила оформлення, оцінки та захисту індивідуального творчого проекту 5

слухача курсів підвищення кваліфікації 5

1.1. Структура та зміст індивідуального творчого проекту 5

1.2. Правила оформлення індивідуального творчого проекту 6

1.3. Оцінка індивідуального творчого проекту 13

Оцінювання ІТП здійснюватиметься з урахуванням таких критеріїв, зокрема: 13

актуальність – властивість проекту бути орієнтованим на розв’язання найважливіших соціальних проблем. Ступінь значимості мети і завдань проекту; 13

реалістичність – здатність та можливість автора проекту успішно його реалізувати і одержати результат (покращити, розвинути, змінити ситуацію з проблеми); 13

результативність (прогноз: оцінюється на прикладі реалізації ідеї іншими авторами, на основі інтуїції, особистого досвіду); 13

раціональність – властивість проекту визначати такі цілі та способи їх досягнення, які забезпечать максимально позитивний результат. 13

оригінальність ідеї, новизна рішень та підходів. 13

Оцінюючи якість представлення ІТП, буде враховуватись логічність, лаконічність та чіткість викладу, переконливість, висока мовленнєва культура слухача, його відкритість і готовність до діалогу. Висвітлюючи проблеми, результати досліджень варто узагальнити у вигляді таблиць, схем, діаграм, безпосередньо пов’язаних зі змістом теми, з огляду на те, щоб їхня загальна кількість не була надмірною. 13

1.4. Захист індивідуального творчого проекту 13

Розділ 2. Вимоги щодо оформлення презентацій 17

2.1. Класифікація презентацій 17

2.2. Вимоги до структури та змісту навчального матеріалу під час складання презентацій 19

2.3.Вимоги до врахування фізіологічних особливостей 20

сприйняття кольорів і форм 20

2.4. Загальні правила використання шрифтів 20

Розділ 3. Додатки 22

3.1. Приклади оформлення бібліографічного опису літературних джерел, використаної літератури 22

3.2. Зразок оформлення титульної сторінки 24

3.3. Технологія оцінювання якості індивідуальних творчих проектів слухачів курсів підвищення кваліфікації 25

3.4. Схема рецензії на індивідуальний творчий проект 26

Література: 27



Вступ



^ Педагоги не можуть успішно когось учити,

якщо в цей же час ретельно не вчаться самі.

Алі Апшероні

Аналіз загальносвітових тенденцій реформування національних систем освіти показує, що одним з найефективніших способів вирішення цього завдання є впровадження в освітній процес взагалі та підвищення кваліфікації зокрема прогресивних педагогічних ідей, які базуються на сучасних досягненнях інформатики, комп’ютерних і телекомунікаційних технологій, що відрізняються від інших форм навчання високою інтерактивністю, формами та методами навчання, системою управління пізнавальною діяльністю навчаючих.

У післядипломній педагогічній освіті на зміну застарілій моделі приходить нова модель навчання, заснована на таких положеннях: у центрі технології – слухач; в основі навчальної діяльності – співробітництво; слухачі відіграють активну роль у навчанні; суть технології – розвиток здатності слухачів до самонавчання.

Основним засобом засвоєння змісту програм підвищення кваліфікації є самостійна робота слухачів. Зміст самостійної роботи слухачів і її обсяг визначається програмою підвищення кваліфікації, навчальними, навчально-тематичними планами, методичними матеріалами та вказівками викладача.

Виконання індивідуального творчого проекту – головне в самостійній роботі слухачів. Його рівень і якість – основний показник успішності підвищення кваліфікації спеціаліста.

Індивідуальний творчий проект – це результат самостійної навчальної діяльності слухача курсів підвищення кваліфікації, у процесі якої він узагальнює, оновлює й розширює набуті теоретичні знання, удосконалює свої практичні вміння з вибраної теми, упроваджує інноваційні педагогічні та виробничі технології, набуває досвіду дослідницько-творчої роботи, обґрунтовує модель власної діяльності, її результативність тощо.

Методичні рекомендації складаються з трьох розділів, в яких почергово висвітлюються етапи роботи слухачів над творчим проектом. Також надзвичайно корисною є інформація про створення презентацій, яку педагогічні працівники зможуть використовувати у подальшій практичній діяльності.

Методичні рекомендації розроблені на допомогу слухачам курсів підвищення кваліфікації ІППОЧО та педагогічним працівникам закладів освіти.
^

Розділ 1. Структура, зміст, правила оформлення, оцінки та захисту індивідуального творчого проекту

слухача курсів підвищення кваліфікації

1.1. Структура та зміст індивідуального творчого проекту


Творча робота складається зі змісту роботи, вступу, огляду літератури, опису методів і методик, представлення педагогічного досвіду або результатів дослідження та їх обговорення, висновків, списку використаної літератури і додатків (за необхідності).

Зміст розміщується на початку тексту одразу за титульним листком. У ньому вказуються номери сторінок розділів, пунктів і підпунктів, якщо останні пронумеровані, а також номери сторінок, на яких розташовані список використаної літератури, додатки.

Текст вступу починається з нової сторінки і має назву Вступ. У вступі необхідно коротко охарактеризувати сучасний стан проблемного поля за темою роботи, а також сформулювати мету й завдання, виконання яких приведе до досягнення поставленої мети. У вступі треба показати, у чому полягає актуальність запропонованої теми, і обґрунтувати за суттю необхідність вирішення поставленої проблеми. Доцільно подати практичне значення роботи, вказавши можливі варіанти застосування запропонованих автором шляхів вирішення проблеми, розробленої методики та педагогічних знахідок тощо. Вступ має містити короткий опис використаних у роботі методів та методик. Науково-практична проблема, актуальність, мета, завдання, практичне значення, методи роботи (дослідження) у тексті вступу мають починатись з нового рядка та виділятись жирним шрифтом. Обсяг вступу не повинен перевищувати 2 сторінки.

Розділ І – огляд літератури – починається з нової сторінки з назви першого структурного елемента основної частини. Пункти і підпункти розділу нумеруються так: 1.; 1.1.; 1.1.1. Текст розділу може бути розбитий не більше ніж на три структурні рівні.

Огляд літератури повинен повно й систематизовано показати стан питання, якому присвячена така робота. Предметом аналізу в огляді повинні бути нові ідеї й проблеми, можливі підходи до вирішення цих проблем, результати висвітлених у педагогічній літературі досліджень з питання, якому присвячена така робота, та із суміжних галузей (за необхідності), можливі шляхи вирішення задачі. Завершити аналітичний огляд бажано обґрунтуванням обраного напрямку творчої роботи. Огляд літератури має становити не більше 1/3 загального об’єму праці.

Стиль викладу матеріалу – науковий.

Фрагменти тексту творчої роботи, що є цитатами або ґрунтуються на даних інших авторів, які викладені в науковій літературі й були запозичені автором творчої роботи для обґрунтування своєї думки, обов’язково мають наприкінці містити посилання на літературне першоджерело. Посилання у тексті оформлюється як номер (арабськими символами) твору в списку літератури, взятий у квадратні дужки.

^ Розділ ІІ – опис методів і методик – починається з нової сторінки із зазначення номера й назви розділу. У цій частині роботи повинні бути такі відомості.

  1. Опис та обґрунтування педагогічних методик. Якщо в роботі використовувались відомі (розповсюджені) педагогічні підходи та методики, їх докладно описувати не потрібно.

  2. Учнівська категорія, можливості, матеріально-технічне забезпечення, кваліфікація користувача тощо.

^ Розділ ІІІ – результати та їх обговорення – починається з нової сторінки із зазначення номера й назви розділу. У частині, присвяченій опису педагогічного досвіду, повинна вказуватись мета розробки і опанування обраних методів і методик, способи їх використання, особливості застосування, можливі наслідки та результати. Описаний досвід обов'язково повинен зіставлятись з даними літератури, відсутність такого зіставлення повинна бути пояснена.

Цей розділ завершується інтерпретацією (поясненням зі своєї точки зору) отриманих результатів і описом їхнього можливого застосування.

У цьому розділі роботи повинен бути докладно й послідовно викладений зміст виконаного дослідження, описані всі проміжні й остаточні результати, у тому числі результати негативні.

Загальні висновки (по всій роботі) подаються в тексті як самостійний розділ, що починається з нової сторінки і має назву Висновки. Кількість висновків може становити 3-5. Висновки повинні містити оцінку відповідності результатів висунутим завданням, оцінку просування у вирішенні проблеми. Рішення кожного з перелічених на початку письмового викладу завдань повинно бути відбито у висновках.

Висновки повинні бути конкретними. Вони пишуться у формі тверджень, що виражають у скороченій формі змістовні результати педагогічного досвіду (дослідження).

Список літератури починається з нової сторінки назвою Список літератури. У списку вказуються бібліографічні відомості джерел літератури, на які здійснюється посилання в тексті роботи. Список джерел формується у порядку згадувань у тексті (див. дод. 3.1.).
^

1.2. Правила оформлення індивідуального творчого проекту


Індивідуальний творчий проект (далі – ІТП) виконують за допомогою комп’ютера і друкують на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм).

Для виконання роботи найкраще застосовувати текстовий редактор Microsoft Word. Вимоги до параметрів сторінок: розмір лівого береги – 35 мм, правого – 15 мм; розмір верхнього і нижнього полів – 20 мм.

Вимоги до оформлення тексту: шрифт – Times New Roman, розмір 14 пт, інтервал між рядками – 1,5, вирівнювання за шириною, відступ абзацу – 1,25 мм. Вимоги до назв розділів: жирним шрифтом, великими літерами, вирівнювання по центру.

Обсяг основного тексту ІТП повинен становити 12-30 сторінок – для суспільних і гуманітарних наук, 12-18 сторінок – для природничих і математичних наук. Додатки не входять до вказаного обсягу. Текст роботи необхідно викладати державною мовою.

Титульний аркуш роботи складається слухачем курсів за формою, наведеною в додатку.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі написання роботи можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Нумерація. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають за допомогою команди «Вставка», «Номера страниц…» у правому верхньому куті сторінки. Номер сторінки не ставлять на титульному аркуші, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На наступних сторінках номер проставляють. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені такі структурні частини роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, розділ, висновки, список використаної літератури не нумерують!

Номер розділу ставлять таким чином – «Розділ 2», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу, наприклад: «2.3. Переклади Святого Письма в дослідженнях українських мовознавців». Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту, наприклад: «1.3.2. Морфологічні ознаки дієслів-церковнослов’янізмів». Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер Ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. Під час переносу частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» та її номер вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл.1.2». Формули в роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

  1. ...

  2. ...

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

Ілюстрації. Ілюструють ІТП, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. В разі необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Вимоги до тексту в ілюстраціях: шрифт Times New Roman або Arial, розмір не більше 14 пт.

Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основних елементи:

  • найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис.»;

  • порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами;

  • тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного.

Основними видами ілюстративного матеріалу у випускових роботах є креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана із ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «... як це показано на рис. 3.1».

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення.

Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Вимоги до тексту в таблицях: шрифт Times New Roman, розмір 12 пт, інтервал між рядками 1,0, відступи не допускаються.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. Переносячи таблицю на інший аркуш (сторінку), назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її шапку, в другому випадку – бокових.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то під час першого повторення його замінюють словами «Те ж», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не варто. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Формули. Використовуючи формули, необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил. Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул.

Формули в ІТП повинні бути виконані у редакторі формул Microsoft Equation 3.0 або вище, графіки та діаграми – за допомогою редакторів Microsoft Excel або Microsoft Graph.

Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують усередині рядків тексту. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки. Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка.

Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його необхідно перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:). Нумерувати потрібно лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули, переносячи її, вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули.

Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в бік номера. Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальню вальне слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера. Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

^ Загальні правила цитування та посилання на використані джерела. Під час написання індивідуального творчого проекту слухач курсів підвищення кваліфікації повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в ІТП, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Посилатися необхідно на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі. Посилання в тексті ІТП на джерела необхідно зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «Результати досліджень із цієї проблематики представлено в наукових публікаціях В. Горяного, О. Золотаренко, О. Кульбабської, П. Литвина [див. 2, 6, 7, 9]».

Якщо в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Наприклад: Традиційним об’єктом мовознавчих зацікавлень залишається біблійна фразеологія, адже відомо, що фразеологічні звороти є невід’ємною складовою текстів, спрямованих до масового слухача, оскільки вони безпосередньо спів­відносяться з емоційною сферою людини. З огляду на таку їх властивість, фра­зеологізми здавна активно використовувалися у промовах, церковних пропові­дях та інших різновидах публічного мовлення. Вони, на думку митрофорного протоієрея В. Політила, є „найбільш вдячною ділянкою, де пускаються в обіг фразеологічні одиниці...” [8, с. 32].

Відповідний опис у переліку посилань:

  1. Протоієрей Віталій Політило. Роль лексики і фразеології біблій­ного походження в ораторському мовленні // Християнство й українсь­ка мова: Матеріали наукової конференції. – Київ, 5-6 жовтня 2000 року. – Львів: Вид-во Львівської Богословської Академії, 2000. – С. 27-35.

Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2».

Посилання на формули роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад «...у формулі (2.1)»

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...в табл. 1.2».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору варто наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання, наприклад: М. Рильський писав: «Шевченківський Палій стоїть на порозі того прозріння, до якого доходить Іван Вишенський у поемі Франка, – на порозі усвідомлення, що тільки в діяльнім служінні своєму народові може бути остаточне виправдання людини, що тільки в ньому вища рація людського існування». Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців під час цитування допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками, наприклад: «У храмі його творчості стоятимуть, напевне, й наші правнуки, здивовані й освітлені золотою сльотою його краєвидів… будуть вони з поетом співати хвалу сонцеві, життю, людині», – писав Д. Павличко на завершення своєї статті про Б.-І. Антонича. Три крапки ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело, наприклад: «За Великим тлумачним словником української мови компетентність – «властивість за знач. компетентний (1. «який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-не будь добре обізнаний; тямущий // який ґрунтується на знанні, кваліфікований»; 2. «який має певні повноваження; повноправний, повновладний») // поінформованість, обізнаність, авторитетність»; компетенція – 1. «добра обізнаність із чим-небудь»; 2. «коло повноважень якої-небудь організації, установи або особи» [3, с. 560]»;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, необхідно бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело, наприклад: «На думку Н. М. Бібік, поняття «компетенція» є похідним та дещо вужчим порівняно з поняттям «компетентність». Проводячи аналіз сфери вживання поняття «компетенція», дослідниця робить висновок, що це є соціально закріплений освітній результат, а «компетентність» розглядає як оціночну категорію, що характеризує людину як суб’єкта професійної діяльності, її здатність успішно виконувати свої повноваження [1]»;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора випускової роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання, наприклад: «Свого часу Д. Павличко про Лесю Українку сказав: «Для більшості її сучасників той дух нагадував «хмару, що сунулась так тяжко по долині» (?), а для нас, «на високості» ХХ століття (!), він «одмінився, просвічений нагірним, чистим світлом»;

е) якщо автор ІТП, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш – Т.М.), (підкреслено мною. – Т.М.), (розрядка моя. – Т.М.), наприклад: «Далі в цьому ж листі письменниця вказує на одну із причин такого підвищеного інтересу до Книги книг: „В Біблії, окрім всього іншого маса дикої (тобто предвічної – Т. М.) грандіозної поезії, і мені скучно, коли я довго її не читаю” [цит. за 4]».
^

1.3. Оцінка індивідуального творчого проекту


В індивідуальному творчому проекті слухача курсів підвищення кваліфікації повинні бути збалансовано представлені теоретичні засади проблеми, що вивчається, шляхи практичної реалізації накреслених рішень та можливі наслідки їхнього практичного здійснення.
^

Оцінювання ІТП здійснюватиметься з урахуванням таких критеріїв, зокрема:

  • актуальність – властивість проекту бути орієнтованим на розв’язання найважливіших соціальних проблем. Ступінь значимості мети і завдань проекту;

  • реалістичність – здатність та можливість автора проекту успішно його реалізувати і одержати результат (покращити, розвинути, змінити ситуацію з проблеми);

  • ^

    результативність (прогноз: оцінюється на прикладі реалізації ідеї іншими авторами, на основі інтуїції, особистого досвіду);

  • раціональність – властивість проекту визначати такі цілі та способи їх досягнення, які забезпечать максимально позитивний результат.

  • ^

    оригінальність ідеї, новизна рішень та підходів.

Оцінюючи якість представлення ІТП, буде враховуватись логічність, лаконічність та чіткість викладу, переконливість, висока мовленнєва культура слухача, його відкритість і готовність до діалогу. Висвітлюючи проблеми, результати досліджень варто узагальнити у вигляді таблиць, схем, діаграм, безпосередньо пов’язаних зі змістом теми, з огляду на те, щоб їхня загальна кількість не була надмірною.


Власне підготовка та написання підсумкової роботи має показати вміння слухача:

• використовувати набуті в процесі навчання теоретичні знання, практичні навички для вирішення певних педагогічних завдань;

• аналізувати літературні, наукові джерела;

• узагальнювати теоретичні та практичні дані, власний досвід педагогічної діяльності та ін.

Технологія оцінювання якості подана у додатках.
^

1.4. Захист індивідуального творчого проекту


Виступ з доповіддю на захисті індивідуального творчого проекту є підсумком самостійного комплексного дослідження слухача курсів підвищення кваліфікації, що відповідає його змісту роботи і практичній діяльності. Метою виступу є обмін досвідом роботи. У доповіді необхідно висвітлити такі питання:

  • визначення проблеми та її актуальність;

  • досвід практичного вирішення проблеми в закладі освіти, де працює слухач;

  • оцінка результату розв'язання проблеми;

  • висновки та пропозиції щодо її комплексного вирішення;

  • оцінювання підвищення ефективності навчально-виховної роботи від її вирішення.

Найпоширенішою є така структура доповіді: вступ, основна частина, висновок.

У вступі потрібно визначити тему доповіді, причини її вибору, вказати актуальність проблеми, її значення, сформулювати мету доповіді, викласти історію питання.

В основній частині — подати характеристику проблеми (виділити основний аспект проблеми, а потім — основні положення, які детально і послідовно проаналізувати).

Висновки мають бути чіткими, лаконічними. Рекомендується повторити основну думку, а потім підсумувати найбільш важливі положення.

Не можна надмірно стисло висловлювати важливі думки, бо вони промайнуть повз увагу слухачів. Особливо це стосується переліку по пунктах. Необхідно мати на увазі, що приклад або порівняння легше запам'ятати, ніж просто назване твердження чи думку.

Кожен доповідач, готуючись до виступу перед аудиторією, хвилюється. Інколи хапається за все і розуміє, що час іде, а матеріалу немає.

Для цього насамперед потрібно:

1) заспокоїтися;

2) з'ясувати мету, якої хочете досягти;

3) переконати слухачів у доцільності впровадження у практику нових методів та пропозицій.

Чітко сформулювавши мету, ви зможете впорядкувати промову — це вплине на її обсяг, спосіб виголошення та аргументацію.

На слухачів варто впливати психологічно, переконувати їх, що вони повинні зробити саме так, як ви їм рекомендуєте.

4) промовець повинен готуватися до виступу, чітко уявляти собі, що треба сказати у вступі, що — у головній частині, а що — наприкінці свого виступу.

Звичайно, можна покластися на власний досвід, ситуаційні впливи і стимули з боку слухачів, але основну частину виступу імпровізувати не можна;

5) матеріал та інформацію потрібно систематизувати;

6) думки викласти в логічній послідовності;

7) на окремому аркуші бажано розробити схему виступу в остаточному варіанті й позначити в ньому головні пункти: вступ, основна частина і закінчення;

8) розподілити час виступу по пунктах для того, щоб укластися в регламент;

9) виголошуючи промову, потрібно стежити, поклавши перед собою годинник, чи дотримуєтеся ви розкладу виступу;

10) велике значення мають рухи, поза, жести і міміка під час публічного виступу.

Ділова промова характеризується лаконізмом, критичністю, спрямування, полемічністю та аргументованістю викладених в ній фактів.

Початок доповіді є визначальним і повинен чітко й переконливо відбивати причину та мету виступу, розкривати суть конкретної справи, містити докази. Першочерговим завданням доповідача на цьому етапі є привернути й утримати увагу аудиторії. Вже після перших речень доповіді необхідно висловлюватися чітко, логічно та змістовно, уникаючи зайвого. Відповідно, речення мають бути короткими й стосуватися виключно суті питання, найважливіші місця висловлювання варто виділяти інтонаційно і виражати таким чином своє ставлення до предмета мовлення.

В основній частині викладається суть проблеми, наводяться докази, пояснення, міркування, дотримуючись попередньо визначеної структури доповіді. Варто пояснювати кожен аспект проблеми, добираючи переконливі цифри, факти, цитати (проте кількість подібних прикладів не має бути надто великою — нагромадження ілюстративного матеріалу не повинно поглинати змісту доповіді). Необхідно подбати про зв’язки між частинами, поєднавши їх в єдину струнку систему викладу; усі питання мають висвітлюватися збалансовано (при цьому не обов’язково кожному з них приділяти однакову кількість часу). Постійно й уважно потрібно стежити за відповідністю між словом і тим, що воно позначає.

Надзвичайно важливо продумати, в яких місцях тексту потрібні своєрідні «ліричні» відступи, адже суцільний текст погано сприймається.

Висновки певним чином мають узгоджуватися із вступом і не випадати з загального стилю викладу.

У тому разі, якщо, готуючись до виступу, доповідач вирішить записати доповідь на папері, йому необхідно врахувати, що розмовна мова значною мірою відрізняється від писемної. Тому не варто говорити так, як пишемо, навпаки, потрібно писати так, як говоримо, адже розмовна мова менш формалізована, менш структурована, вільніша, сприймається легше (для порівняння зверніть увагу на мову оглядача новин на ТБ). При цьому не можна нехтувати дотриманням загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними й стилістичними засобами мови, адже важливою умовою успіху є бездоганна грамотність. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним.

Захист роботи проводиться перед спеціальною експертною комісією, яка складається з трьох осіб. Для виступу кожному слухачу відводиться 5-7 хвилин. Після виступу присутні можуть ставити запитання, висловити свою думку. Запитання і пояснення повинні бути відповідно до змісту виконаної роботи. Слухач, який захищає свій проект, повинен дати відповіді на усі запитання щодо оформлення та змісту роботи, аргументовані посилання на джерела інформації.

Слухачі представляють свій проект у вигляді роздрукованої відповідно до означених вище вимог роботи та комп’ютерної презентації, виконаної в MS PowerPoint. Для надійності бажано, щоб доповіді були записані на стандартному носії інформації (CD-R/RW, DVD-R/RW, USB Flash-drive).

Підсумкова оцінка – рейтингова, що містить в собі самооцінку та середню колективну оцінку експертів.


^

Розділ 2. Вимоги щодо оформлення презентацій


Презентація як комп’ютерний документ – послідовність змінюючих один одного слайдів – тобто електронних сторінок. Демонстрація такого документа може відбуватися на екрані монітору комп’ютера чи на великому екрані за допомогою спеціальних пристроїв – мультимедійного проектора, плазменого екрана, мультимедійного плато, телевізора тощо. Присутні бачать чергування зображень, на кожному з яких можуть бути текст, фотографії, малюнки, діаграми, графіки, відеофрагменти – і все це може супроводжуватися звуковим оформленням – музикою чи голосовим коментарем доповідача. Частіше демонстрація презентації супроводжує доповідь окремої людини.

Під час демонстрації об’єкти можуть відразу відображатися на слайдах, а можуть з’являтися на них поступово, в певний час, визначений викладачем для підсилення наочності доповіді та акцентування на особливо важливих моментах їх змісту. За потреб доповідач може порушити визначену заздалегідь послідовність демонстрації слайдів і перейти до будь-якого з них в довільному порядку.

Проведення презентації може супроводжуватися показом документа-презентації для більшої наочності та демонстрації об’єктів і подій, які не можуть бути в певний час безпосередньо представлені.

Програма PowerPoint, що входить до пакету Microsoft Office, дозволяє створювати презентації з ефектами анімації окремих об’єктів (тексту, фотографій, малюнків), зі звуковим супроводом, демонстрацією відеофрагментів та використанням гіперпосилань для зміни визначеної послідовності демонстрації слайдів. Програма включає можливості малювання простих об’єктів і внесення зміни до малюнків і фотографій, відображення графіків і діаграм, на базі розробленої презентації забезпечується можливість її друкування в різних формах. Передбачена можливість збереження презентації у різних форматах дозволяє використовувати її не лише на комп’ютерах, на яких встановлене програмне забезпечення Microsoft Office, а й переглядати за допомогою будь-якого браузера.
^

2.1. Класифікація презентацій


В літературі не існує загальновизнаної класифікації презентацій за типом змісту та оформленням. Так, Л.Й. Ястребов пропонує класифікувати презентації за ступенем їх «оживлення» різними ефектами. Він виділяє такі групи презентацій:

  • ^ Офіційна презентація – різного роду звіти, доповіді тощо перед серйозною аудиторією, в якій необхідним є строгий дизайн, витриманість, єдиний шаблон оформлення для всіх слайдів, вимагається чітке структурування та розміщення на слайдах всіх тез доповіді.

  • ^ Офіційно-емоційна презентація. Така презентація використовується для двох цілей: передати слухачам деяку офіційну інформацію та надихати їх, переконати в чомусь. Наприклад, таку презентацію можна зробити на батьківські збори.

  • «Плакати». В цьому випадку презентація складається тільки з ілюстративного матеріалу. На слайдах – тільки ілюстрації з мінімумом підписів, комп’ютер використовується як звичайний слайд-проектор. Вся робота з роз’яснення змісту покладається на доповідача.

  • «^ Подвійна дія». На слайдах презентації, крім зображень, використовується текстова інформація, що може або пояснювати вміст слайда, або його «розширювати».

  • Інтерактивний семінар створюється для проведення семінару в режимі діалогу з аудиторією. Стають допустимими різноманітні анімації, рухомі малюнки, фотографії, що обертаються, об’єкти навігації, і особливо – розгалуження презентації: в залежності від відповідей аудиторії, її реакції на запитання і твердження.

  • ^ Електронний роздатковий матеріал. Матеріал презентації має викладатися вичерпно докладно, оскільки у спостерігача немає можливості перепитувати доповідача. Додатковий матеріал може бути доступний за гіперпосиланнями або у спеціальних замітках до слайду. Якщо презентація призначена для самостійної роботи, її інтерфейс, навігація по слайдах, можливості розгалуження повинні бути добре продумані та обґрунтовані.

  • «Інформаційний ролик». Ролик має демонструватися самостійно і незалежно від доповідача, причому автоматично повертатися до його початку. Весь показ проходить в автоматичному режимі. Презентація містить матеріали інформаційно-рекламного характеру, наочні матеріали, розраховані на швидке сприйняття. Наприклад, така презентація може використовуватися на виставках. Добре, коли така презентація супроводжується дикторським пояснювальним текстом, що звучить з колонок.

Презентації можна класифікувати і за такими ознаками:

1. ^ За кількістю медіазасобів: мультимедіа (звуки, зображення, відео фрагменти); текстова (з мінімальним ілюструванням); комбінована.

2. За призначенням: комерційні (здебільшого рекламного характеру); інформаційні; навчальні тощо.

Розглянемо навчальні презентації як окрему групу, враховуючи їх особливу роль у навчальному процесі.

За способом подання слайдів можна розрізняти презентації:

1. Для супроводу лекції, виступу – з записом голосу доповідача чи усним супроводом.

2. Слайд-шоу – без супроводу доповідача, або із його записаним голосом.

3. Комбінована – з усним супроводом, із записаним голосом, частиною якої може бути слайд-шоу.


^

2.2. Вимоги до структури та змісту навчального матеріалу під час складання презентацій


• Стислий виклад матеріалу, максимальна інформативність тексту.

• Використання слів і скорочень, уже знайомих аудиторії.

• Відсутність нагромадження, чіткий порядок у всьому.

• Ретельно структурована інформація.

• Наявність коротких та лаконічних заголовків, маркованих та нумерованих списків.

• Важливу інформацію (наприклад, висновки, визначення, правила тощо) треба подавати великим та виділеним шрифтом і розміщувати в лівому верхньому кутку слайда.

• Другорядну інформацію бажано розміщувати внизу слайда.

• Кожному положенню (ідеї) треба відвести окремий абзац.

• Головну ідею треба викласти в першому рядку абзацу.

• Використовуйте табличні форми подання інформації (діаграми, схеми) для ілюстрації найважливіших фактів, що дасть змогу подати матеріал компактно й наочно.

• Графіка має органічно доповнювати текст.

• Пояснення треба розміщувати якнайближче до ілюстрацій, із якими вони мають з'являтися на екрані одночасно.

• Інструкції до виконання завдань необхідно ретельно продумати щодо їх чіткості, лаконічності, однозначності.

• Використовуйте емоційний фон (художня проза запам'ятовується краще, ніж спеціальні тексти, а вірші — краще, ніж проза).

• Усю текстову інформацію потрібно ретельно перевірити на відсутність орфографічних, граматичних і стилістичних помилок.

• Продуктивність сприйняття збільшується, якщо одночасно задіяні зоровий і слуховий канали сприйняття інформації. Тому рекомендується там, де це можливо, використовувати для тексту й графічних зображень звуковий супровід.

Таким чином:

• Кожен слайд має відображати одну думку.

• Текст має складатися з коротких слів та простих речень.

• Рядок має містити 6-8 слів.

• Всього на слайді має бути 6-8 рядків.

• Загальна кількість слів не повинна перевищувати 50.

• Дієслова мають бути в одній часовій формі.

• Заголовки мають привертати увагу аудиторії та узагальнювати основні положення слайду.

• У заголовках мають бути і великі, і малі літери.

• Слайди мають бути не надто яскравими – зайві прикраси лише створюють бар'єр на шляху ефективної передачі інформації.

• Кількість блоків інформації під час відображення статистичних даних на одному слайді має бути не більше чотирьох.

• Підписи до ілюстрації розміщуються під нею, а не над нею.

• Усі слайди презентації мають бути витримані в одному стилі.

    1. ^

      Вимоги до врахування фізіологічних особливостей

сприйняття кольорів і форм


• Стимулюючі (теплі) кольори сприяють збудженню й діють як подразники (за спаданням інтенсивності впливу: червоний, оранжевий, жовтий).

• Дезінтегруючі (холодні) кольори заспокоюють, викликають сонливий стан (у тому самому порядку: фіолетовий, синій, блакитний, синьо-зелений, зелений).

• Нейтральні кольори: світло-рожевий, жовто-зелений, коричневий.

• Поєднання двох кольорів — кольору знака й кольору фону – суттєво впливає на зоровий комфорт, причому деякі пари кольорів не тільки стомлюють зір, а й можуть спричинити стрес (наприклад: зелені символи на червоному фоні).

• Найкраще поєднання кольорів шрифту та фону: білий на темно-синьому, чорний на білому, жовтий на синьому.

• Кольорова схема має бути однаковою для всіх слайдів.

• Будь-який малюнок фону підвищує стомлюваність очей і знижує ефективність сприйняття інформації.

• Чіткі, яскраві малюнки, які швидко змінюються, миготять, легко «вхоплює» підсвідомість, і вони краще запам'ятовуються.

• Будь-який другорядний об'єкт, що рухається (анімований), знижує якість сприйняття матеріалу, відвертає увагу, порушує її динаміку.

• Показ слайдів із фоновим супроводженням нерелевантних звуків (пісень, мелодій) викликає швидку втомлюваність, сприяє розсіюванню уваги і знижує продуктивність навчання.

Пам'ятайте! Людина спроможна одночасно запам'ятовувати не більше трьох фактів, висновків, визначень.
^

2.4. Загальні правила використання шрифтів


1. Кожен шрифт (гарнітура + написання) має одне змістове навантаження. Для сталої гарнітури традиційними, щонайменше, з XIX ст. є такі:

• напівжирний шрифт – назви структур документа,

• курсив – логічний наголос, зокрема, на формулюванні основних положень, означень тощо;

• «прямий» звичайний – основний масив інформації.

2. Тексти презентацій, які використовують у психологічно напруженій нестандартній ситуації, треба подати гарнітурою зі спрощеним алгоритмом розпізнавання, наприклад, шрифтом Arial. Це доцільно під час роботи з інструкціями правил безпеки, нормативними актами, угодами з правовими чи майновими наслідками, умовами олімпіадних завдань тощо.

3. Уникайте використання більше трьох різних шрифтів на одному слайді. Інакше читач передчасно втомиться, постійно намагаючись вибрати алгоритм розпізнавання шрифту. Виняток становить інструкція з використання шрифтів.

4. Математичні формули подаються гарнітурою, близькою до стандартної (Times New Roman), причому всі змінні – курсивом, решта – дужки, знаки математичних дій, усталені назви функцій (sin, cos тощо) – звичайним «прямим» шрифтом.
^

Розділ 3. Додатки

3.1. Приклади оформлення бібліографічного опису літературних джерел, використаної літератури


1. Книги (монографії): (один автор) Прізвище, Ініціали автора. Назва книги / Ініціали, Прізвище автораВидавництво, рік видання. – хх с. (кількість сторінок книги) або С. хх (номер сторінки, з якої взята цитата).

Наприклад: Трусов В. П. Социально-психологические исследования когнитивных процессов / В. П. Трусов – Л., 1980. – 369 с.

^ 2. Книги (монографії): (два-три автори) Прізвище, Ініціали першого автора. Назва книги / Ініціали, Прізвища усіх авторівВидавництво, рік видання. – хх с. (кількість сторінок книги) або С. хх (номер сторінки, з якої взята цитата).

Наприклад: Романовська З. В. Сімейне законодавство України / З. В. Романовська, Ю. В. Черняк. – К.: Прецедент, 2006. – 93 с.

^ 3. Книги (монографії): (чотири автори) Назва книги / [Ініціали, Прізвища усіх авторів]Видавництво, рік видання. – хх с. (кількість сторінок книги) або С. хх (номер сторінки, з якої взята цитата).

Наприклад: Синдром «професійного вигорання» та професійна кар'єра працівників освітніх організацій: Гендерні аспекти: навч.: посібник для студентів вищих навчальних закладів та слухачів інститутів післядипломної педагогічної освіти / [Бондарчук О. І., Биховський В. Т., Винославська О. В., Івкін В. М.]; за ред. С. Д. Максименка, Л. М. Карамушки, Т. В. Зайчикової. – К.: Міленіум, 2006. – 368 с.

^ 4. Книги (монографії): (п'ять і більше авторів) Назва книги / [Ініціали, Прізвища трьох перших авторів та інші]; під ред. Ініціали, Прізвище редактора.Видавництво, рік видання. – хх с. (кількість сторінок книги) або С. хх (номер сторінки, з якої взята цитата).

Наприклад: Підготовка майбутнього вчителя до впровадження педагогічних технологій: навчальний посібник / [О. М. Пєхота, В.Д. Будак, А.М. Старєва та інші]; за ред. І.А. Зязюна, О.М. Пєхоти. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 240 с.

^ 5. Окремий розділ або стаття з книги: Прізвище, Ініціали автора (першого автора). Назва статті (розділу) / Ініціали, Прізвище (прізвища) автора (авторів). Назва книги / Відповідальний редактор.(або назва журналу) – Видавництво, рік видання. – хх с. (кількість сторінок книги) або С. хх (номер сторінки, з якої взята цитата).

Наприклад: Кон И. С. Отрочество как этап жизни и некоторые психолого-педагогические характеристики переходного возраста / И. С.Кон, Д. И. Фельдштейн // В мире подростка; под ред. А. А. Бодалева – М.: Педагогика, 1980. – С. 16-28.

6. Електронні ресурси: Назва статті [Електронний ресурс] / Ініціали, Прізвища авторів // Назва ресурсу. – рік. – № хх. – С. хх. – Режим доступу до ххххххх: http:// www. адреса сторінки.

Наприклад: Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі: електронні ресурси в науці, культурі та освіті [Електронний ресурс] / Л. Й. Костенко, А. О. Чекмарьов, А. Г. Бровків, І. А. Павлуша // Бібліотечний вісник. – 2003. – №4. – Режим доступу до журн.: http:// www. nbuv.gov.ua/articles/2003/03klinko.htm.


^

3.2. Зразок оформлення титульної сторінки


Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Головне управління освіти

Чернівецької обласної державної адміністрації

Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області


^ НАЗВА РОБОТИ

(індивідуальний творчий проект)


Виконаний слухачем курсів

підвищення кваліфікації

вчителів (за фахом)

Прізвище, ім’я, по батькові,

кваліфікаційна категорія

(педагогічне звання),

навчальний заклад


м. Чернівці

Дата проведення курсів
^

3.3. Технологія оцінювання якості індивідуальних творчих проектів слухачів курсів підвищення кваліфікації


Аспекти оцінювання

Шкала оцінювання

^ Само-

оцінка

Експертна оцінка

Загальна оцінка

  1. Оцінка змісту проекту

    1. Актуальність, концепту­альність,об ґрунтованість про­блеми, відповідність завданням сучасної педагогіки

    2. Відповідність мети, зав­дань, плану, результатів обра­ній темі

    3. Реальність та практична чи теоретична цінність

    4. Обсяг та повнота розробки

II. Захист проекту

2.1. Якість доповіді (компо­зиція, логіка, послідовність, аргументованість, чіткість, оригінальність)

2.2. Педагогічна техніка (куль­тура мовлення, почуття часу, утримання уваги аудиторії, артистизм тощо)

2.3. Ерудованість (обсяг та глибина знань з теми, відповіді на питання, загальна культура)

2.4. Методика використання наочних та технічних засобів

ІІІ. Оцінка результатів проекту

3.1. Завершеність, готовність до подальшого застосування

3.2. Якість оформлення результатів



3


3


3

3


3


3


3


3


3

3










Всього:

30










Примітка:

Критерії оцінювання виконання або прояву властивості, ознаки за 3-бальною шкалою, а саме:

1бал — низький рівень;

2 бали — середній рівень;

3 бали — високий рівень.
^

3.4. Схема рецензії на індивідуальний творчий проект


1. Актуальність обраної теми.

2. Обсяг і структура роботи.

3. Загальна характеристика поданого матеріалу (наукова новизна, обґрунтованість наукових положень, висновків і рекомендацій, методичне та практичне значення, повнота висвітлення обраної теми та ін.).

4. Особиста точка зору автора на питання, які висвітлюються в роботі.

5. Відповідність вимогам ділового мовлення.

6. Дотримання вимог щодо оформлення списку використаних джерел.

7. Наявність і характеристика додатків.

8. Висновки (критичні зауваження, пропозиції щодо подальшого використання і оцінювання представленої роботи та ін.).

9. Дата перевірки.

10. П.І.Б. викладача, який склав рецензію. Підпис.


Література:


  1. Бирка М.Ф. Використання інформаційно-комп'ютерних технологій в управлінський діяльності директора загальноосвітнього навчального закладу / М.Ф.Бирка // Освітній простір. Глобальні, регіональні та інформаційні аспекти: науково-методичний журнал. Вип. 2. – Чернівці: Черемош, 2010. – С. 62-66.

  2. Бирка М.Ф. Інноваційні засоби навчання / М.Ф.Бирка // Освіта Буковини. – № 19 (91). – 20 травня 2011 р. – (вкладка: наукова діяльність). – С. 1-13.

  3. Бюлетень вищої атестаційної комісії України // 2009. – № 5.

  4. Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження. Методологічні поради молодим науковцям. – К., 1995. – 45 с.

  5. Державний стандарт України. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Видання офіційне. – К.: Вид-во стандартів, 1996. – 25с.

  6. Ковальчук В.І., Бирка М.Ф. Методичні рекомендації до курсу «Інформаційні технології» у ПТНЗ. Професія – «Кравець» (форма навчання – ТУ) / Василь Ковальчук, Маріан Бирка. – К.: ТОВ «Майстерня книги», 2010. – 136 с.

  7. Петров Ю.А. Культура мышления: метологические проблемы нучно-педагогической работы. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 118 с.

  8. Пілюшенко В.Л., Шкрабак І.В., Славенко Е.І. Наукове дослідження: організація, методологія, інформаційне забезпечення: Навчальний посібник. - К.:Лібра, 2004. – 344 с.

  9. Положення про випускну роботу слухача курсів підвищення кваліфікації Університету менеджменту освіти. – К.: УМО, 2009. - 8 с.

  10. Професійний розвиток педагогічних працівників: педагогічна андрагогіка: Науково-методичний посібник / За заг. ред. В.І.Пуцова, Л.Я. Набоки. – К., 2007. – 228 с.

  11. Сайти вчителів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://direktor.at.ua/dir/5.

  12. Український правопис / АН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Ін-т української мови. – 4-те вид., випр. й доп. – К.: Наук. думка, 1993. – 240 с.




 За І. Н. Бухтіяровим, Ю. Л. Загуменновим, С. О. Сисоєвою.

Схожі:

Індивідуальний творчий проект слухача курсів підвищення кваліфікації: методика написання, оформлення та захисту iconІндивідуальний творчий проект слухача курсів підвищення кваліфікації: методика написання, оформлення та захисту
Колектив авторів: Бирка М. Ф. (2 розділ), Мороз Т. В. Ведмеденко Д. В. ), Григор’єва О. В. ), Жук І. В. ), Руда Г. В. ), Шепенюк...
Індивідуальний творчий проект слухача курсів підвищення кваліфікації: методика написання, оформлення та захисту iconРозділ Структура, зміст, правила оформлення, оцінки та захисту індивідуального творчого проекту слухача курсів підвищення кваліфікації
Творча робота складається зі змісту роботи, вступу, огляду літератури, опису методів І методик, представлення педагогічного досвіду...
Індивідуальний творчий проект слухача курсів підвищення кваліфікації: методика написання, оформлення та захисту iconАкадемія педагогічних наук україни
Про випускну роботу слухача курсів підвищення кваліфікації університету менеджменту освіти
Індивідуальний творчий проект слухача курсів підвищення кваліфікації: методика написання, оформлення та захисту iconПоложення про випускну (творчу) роботу слухача курсів підвищення кваліфікації інституту м. Чернігів загальні положення
Чернігівський обласний інститут післядипломної педагогіної освіти імені к. Д. Ушинського
Індивідуальний творчий проект слухача курсів підвищення кваліфікації: методика написання, оформлення та захисту iconІндивідуальний план підвищення кваліфікації (стажування)
Строк підвищення кваліфікації (стажування) з " " 201 року по " " 201 року
Індивідуальний творчий проект слухача курсів підвищення кваліфікації: методика написання, оформлення та захисту iconЦентр дистанційного навчання І Центр підвищення кваліфікації кадрів іпо доннту спільно з Центром підвищення кваліфікації и перепідготовки кадрів Красноармійського індустріального інституту 14 грудня 2010р
По доннту спільно з Центром підвищення кваліфікації и перепідготовки кадрів Красноармійського індустріального інституту 14 грудня...
Індивідуальний творчий проект слухача курсів підвищення кваліфікації: методика написання, оформлення та захисту iconНа фотографії випускники групи рдк 11/7
Центр дистанційного навчання І центр підвищення кваліфікації кадрів іпо доннту 2 червня 2011р провів залікове заняття на курсах підвищення...
Індивідуальний творчий проект слухача курсів підвищення кваліфікації: методика написання, оформлення та захисту iconНа фотографії випускники групи рдк 11/8
Центр дистанційного навчання І центр підвищення кваліфікації кадрів іпо доннту 22 червня 2011р провів залікове заняття на курсах...
Індивідуальний творчий проект слухача курсів підвищення кваліфікації: методика написання, оформлення та захисту iconЦентр дистанційного навчання І Центр підвищення кваліфікації кадрів іпо доннту 23 грудня 2010р
Центр дистанційного навчання І центр підвищення кваліфікації кадрів іпо доннту 23 грудня 2010р провели залікове заняття на курсах...
Індивідуальний творчий проект слухача курсів підвищення кваліфікації: методика написання, оформлення та захисту iconЦентр дистанційного навчання І Центр підвищення кваліфікації кадрів іпо доннту 23 грудня 2010р
Центр дистанційного навчання І центр підвищення кваліфікації кадрів іпо доннту 23 грудня 2010р провели залікове заняття на курсах...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи