Лекція Емоційно-почуттєвий світ людини Короткий зміст. Види І роль емоцій у житті людини. Значення емоції в житті людини icon

Лекція Емоційно-почуттєвий світ людини Короткий зміст. Види І роль емоцій у житті людини. Значення емоції в житті людини




Скачати 196.25 Kb.
НазваЛекція Емоційно-почуттєвий світ людини Короткий зміст. Види І роль емоцій у житті людини. Значення емоції в житті людини
Дата29.09.2012
Розмір196.25 Kb.
ТипЛекція

Лекція 7. Емоційно-почуттєвий світ людини



Короткий зміст.

  1. Види і роль емоцій у житті людини.

  2. Значення емоції в житті людини.

  3. Основні функції емоцій: комунікативна, регулятивна, сигнальна, мотиваційна, оціночна, стимулююча, захисна.

  4. Класифікація та види емоцій: емоції у вузькому сенсі слова, настрій, афект, пристрасть і стрес.

  5. Психологічні теорії емоцій.

  6. Пристосувальне значення емоцій. Еволюційна теорія Ч. Дарвіна.

  7. Емоції та особистість.

  8. Прояв почуттів та емоцій в художній творчості.

  9. Життєві спостереження Б. Спінози щодо ролі емоцій в регуляції особистих взаємин людей. Любов як емоціональне почуття.

  10. Розвиток емоційно-особистісної сфери у людини.



^

ВИДИ І РОЛЬ ЕМОЦІЙ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ


Емоції - особливий клас суб'єктивних психологічних станів, що відбивають у формі безпосередніх переживань, відчуттів приємного або неприємного, ставлення людини до світу і людей, процес і результати її практичної діяльності. До класу емоцій належать настрої, почуття, афекти, пристрасті, стреси. Це так звані «чисті» емоції. Вони включені у всі психічні процеси і стани людини. Будь-які прояви її активності супроводжуються емоційними переживаннями.

У людини головна функція емоцій полягає в тому, що завдяки емоціям ми краще розуміємо один одного, можемо, не користуючись мовою, судити про стани один одного і краще налаштовуватись на спільну діяльність і спілкування. Цікавим, наприклад, є той факт, що, люди, які належать до різних культур, спроможні безпомилково сприймати й оцінювати вирази обличчя людини, визначати по них такі емоційні стани, як радість, гнів, сум, страх, відраза, подив. Це, зокрема, стосується і тих народів, які взагалі ніколи не перебували у контактах один з одним.

Даний факт не тільки переконливо доводить вроджений характер основних емоцій і їхньої експресії на обличчі, а й наявність генотипово обумовленої спроможності до їхнього розуміння у живих істот. Це, як ми вже бачили, стосується спілкування живих істот не тільки одного виду один з одним, але і різних видів між собою. Добре відомо, що вищі тварини і людина спроможні за виразом обличчя сприймати й оцінювати емоційні стани один одного.

Порівняно нещодавно проведені дослідження показали, що антропоїди так само, як і людина, спроможні не тільки «читати» по обличчю емоційні стани своїх родичів, а й співпереживати їм, відчуваючи, мабуть, при цьому такі ж емоції, як і та тварина, який вони співпереживають. В одному з експериментів, де перевірялася подібна гіпотеза, людиноподібна мавпа змушена була спостерігати за тим, як на її очах карають іншу мавпу, яка при цьому відчувала зовні яскраво виражений стан неврозу. Пізніше виявилося, що аналогічні фізіологічні функціональні зміни були виявлені й в організмі «спостерігача» - тієї мавпи, яка просто дивилася, як у її присутності карають іншу.

Проте вродженими є далеко не всі емоційно-експресивні вирази. Деякі з них, як було встановлено, напрацьовуються в результаті навчання і виховання. У першу чергу даний висновок стосується жестів як способу культурно обумовленого зовнішнього виявлення емоційних станів і афективних ставлень людини до будь-чого.

Життя без емоцій так само неможливе, як і без відчуттів. Емоції, підтверджував знаменитий натураліст Ч. Дарвін, виникли в процесі еволюції як засіб, за допомогою якого живі істоти встановлюють значимість тих чи інших умов для задоволення актуальних для них потреб.

У вищих тварин, і особливо у людини, виразні рухи стали тонко диференційованою мовою, за допомогою якої живі істоти обмінюються інформацією про свої стани і про те, що відбувається навколо. Це - експресивна і комунікативна функції емоцій. Вони ж є найважливішим фактором регуляції процесів пізнання.

Емоції виступають як внутрішня мова, як система сигналів, за допомогою якої суб'єкт дізнається про потребнісну значимість. Особливість емоцій полягає в тому, що вони безпосередньо відбивають відносини між мотивами і реалізаційною діяльністю, яка відповідає цим мотивам. Емоції в діяльності людини виконують функцію оцінки її ходу й результатів. Вони організують діяльність, стимулюючи і спрямовуючи її.

У критичних умовах при нездатності суб'єкта знайти швидкий і розумний вихід із небезпечної ситуації виникає особливий вид емоційних процесів - афект. Один із сутнісних проявів афекту полягає в тому, що він, «нав'язуючи суб'єкту стереотипні дії, являє собою певний, закріплений в еволюції спосіб «аварійного» вирішення ситуацій: втеча, заціпеніння, агресію тощо».

На важливу мобілізаційну, інтегративно-захисну роль емоцій у свій час вказував П. К. Анохін. Він писав: «Здійснюючи майже моментальну інтеграцію (об'єднання в єдине ціле) усіх функцій організму, емоції самі по собі і в першу чергу можуть бути абсолютним сигналом корисного або шкідливого впливу на організм, часто навіть раніше, ніж визначені локалізація впливів і конкретний механізм зворотної реакції організму» Завдяки емоції організм має можливість надзвичайно вигідно пристосовуватись до навколишніх умов. Він в змозі швидко, з великою швидкістю відреагувати на зовнішній вплив, не визначивши ще його тип, форму, інші конкретні параметри.

Емоційні відчуття біологічно, у процесі еволюції закріпилися як своєрідний спосіб підтримки життєвого процесу в його оптимальних межах і попереджають про руйнуючий характер нестачі або надлишку яких-небудь факторів.

Чим більш складно організована жива істота, чим більш високу ступінь на еволюційних сходах вона займає, тим багатшою є гама різних емоційних станів, які вона здатна переживати. Кількість і якість потреб людини в загальному і цілому відповідає числу і різноманіттю характерних для неї емоційних переживань і почуттів, причому чим вищою є потреба за своєю соціальною і моральною значущістю, тим розвиненішим є пов'язане з нею почуття.

Найстаріша за походженням, найпростіша і найбільш поширена серед живих істот форма емоційних переживань - це задоволення, яке одержується від задоволення органічних потреб, і невдоволення, пов'язане з неможливістю це зробити при загостренні відповідної потреби. Практично всі елементарні органічні відчуття мають свій емоційний тон. Про тісний зв'язок, який існує між емоціями і діяльністю організму, говорить той факт, що будь-який емоційний стан супроводжується багатьма фізіологічними змінами організму.

Спроби пов'язати ці зміни зі специфічними емоціями здійснювалися неодноразово і були спрямовані на те, щоб довести, що комплекси органічних змін, які супроводжують різні суб'єктивно пережиті емоційні стани, різні. Проте чітко встановити, які емоційні переживання, що суб'єктивно вважаються нами різними, і якими органічними змінами супроводжується, так і не вдалося.

Ця обставина є істотною для розуміння життєвої ролі емоцій. Вона свідчить про те, що наші суб'єктивні переживання не є безпосереднім, прямим відбитком власних органічних процесів. З особливостями пережитих нами емоційних станів пов’язані, ймовірно, не стільки органічні зсуви, які їх супроводжують, скільки відчуття, що при цьому виникають.

Проте певна залежність між специфікою емоційних відчуттів і органічних реакцій усе ж є. Вона виражається у вигляді зв'язку, який одержав експериментальне підтвердження: чим ближче до центральної нервової системи розташоване джерело органічних трансформаційних змін, пов'язаних з емоціями, і чим менше в ньому чутливих нервових закінчень, тим слабше виникаюче при цьому суб'єктивне емоційне переживання. Крім того, зниження органічної чутливості призводить до ослаблення сили емоційних переживань.

Основні емоційні стани, що відчуває людина, поділяються на власне емоції, почуття й афекти. Емоції і почуття передбачають процес, спрямований на задоволення потреби, мають ідеаторний характер і находяться як би на початку його. Емоції і почуття виражають сенс ситуації для людини з точки зору актуальної в даний момент потреби, значення для її задоволення майбутньої дії або діяльності. Емоції можуть викликатися як реальними, так і уявними ситуаціями. Вони, як і почуття, сприймаються людиною як її власні внутрішні переживання, передаються іншим людям, співпереживаються.

Емоції відносно слабко проявляються в зовнішній поведінці, іноді ззовні взагалі непомітні для сторонньої особи, якщо людина вміє добре приховувати свої почуття. Вони, супроводжують той чи інший акт поведінки, навіть не завжди усвідомлено, хоча будь-яка поведінка, як ми з'ясували, пов'язана з емоціями, оскільки спрямована на задоволення потреби. Емоційний досвід працівників ДПС звичайно набагато ширший, ніж досвід його індивідуальних переживань. Почуття людини, навпроти, зовнішньо дуже помітні.

Емоції і почуття - особистісні утворення. Вони характеризують людину соціально-психологічно. Підкреслюючи особистісне значення емоційних процесів, В. К. Вілюнас пише: «Емоційна подія може викликати формування нових емоційних ставлень до різноманітних обставин ... Предметом любові-ненависті стає усе, що пізнається суб'єктом як причина задоволення-незадоволення».

Емоції звичайно з’являються слідом за актуалізацією мотиву і до раціональних оцінок адекватності йому діяльності суб'єкта. Вони є безпосередній відбиток, переживання сформованих відносин, а не їх рефлексія. Емоції здатні передбачати ситуації та події, які реально ще не наступили, і виникають у зв'язку з уявленнями про пережиті раніше або уявні ситуації.

Почуття ж носять предметний характер, пов'язуються з передбаченням або ідеєю про деякий об'єкт. Інша особливість почуттів полягає в тому, що вони удосконалюються і, розвиваючись, утворюють ряд рівнів, починаючи від безпосередніх почуттів і закінчуючи вищими почуттями, що належать до духовних цінностей та ідеалів.

Почуття носять історичний характер. Вони різні в різних народів і можуть по-різному виражатися в різні історичні епохи в людей, що належать до одних і тих же націй і культур.

В індивідуальному розвитку людини почуття відіграють важливу соціалізуючу роль. Вони виступають як значимий фактор у формуванні особистості, особливо її мотиваційної сфери. На базі позитивних емоційних переживань типу почуттів з'являються і закріплюються потреби й інтереси людини.

Почуття - продукт культурно-історичного розвитку людства. Вони пов'язані з певними предметами, видами діяльності і людьми, що оточують людину.

Почуття виконують у житті й діяльності людини, в її спілкуванні з оточуючими людьми мотивуючу роль. У відношенні оточуючого її світу людина прагне діяти так, щоб підкріпити і підсилити свої позитивні почуття. Вони в неї завжди пов'язані з роботою свідомості, можуть довільно регулюватися.

Афекти - це особливо виражені емоційні реакції, що супроводжуються видимими змінами в поведінці людини, яка їх відчуває. Афект не передує поведінці, а як би зрушений на її кінець. Це реакція, яка виникає в результаті вже зробленої дії або вчинку і виражає собою його суб'єктивне емоційне забарвлення з точки зору того, якою мірою в результаті здійснення даного вчинку вдалося досягти поставленої мети, задовольнити потребу, яка його стимулювала.

Афекти сприяють формуванню в сприйнятті так названих афективних комплексів, що виражають собою цілеспрямованість сприйняття певних ситуацій. Розвиток афекту підпорядковується наступному закону: чим сильнішим є вихідний мотиваційний стимул поведінки і чим більше зусиль довелося витратити на те, щоб його реалізувати, чим раніше отриманий внаслідок всього цього результат, тим сильнішим буде афект. На відміну від емоцій і почуттів афекти протікають бурхливо, швидко, супроводжуються різко вираженими органічними змінами і руховими реакціями.

Афекти, як правило, перешкоджають нормальній організації поведінки, її розумності. Вони здатні залишати сильні й стійкі сліди в довгостроковій пам'яті. На відміну від афектів робота емоцій і почуттів пов'язана переважно з короткостроковою і оперативною пам'яттю. Емоційна напруга, що накопичується в результаті виникнення афектогенних ситуацій, може додаватись і рано чи пізно, якщо їй вчасно не дати виходу, призвести до сильної і бурхливої ​​емоційної розрядки, що, знімаючи напругу, часто тягне за собою відчуття втоми, пригніченості, депресії.

Одним з найбільш поширених в наші дні видів афектів є стрес. Він являє собою стан надмірно сильної і тривалої психологічної напруги, яка виникає у людини, коли її нервова система зазнає емоційного перевантаження. Стрес дезорганізує діяльність людини, порушує нормальний хід її поведінки. Стреси, особливо якщо вони часті й тривалі, здійснюють негативний вплив не тільки на психологічний стан, але і на фізичне здоров'я людини. Вони являють собою основні «фактори ризику» при появі та загостренні серцево-судинних захворювань і захворювань шлунково-кишкового тракту.

Пристрасть - ще один вид складних, якісно своєрідних емоційних станів, які зустрічаються тільки у людини. Пристрасть являє собою сплав емоцій, мотивів і почуттів, сконцентрованих навколо певного виду діяльності або предмета. Об'єктом пристрасті може стати людина. С. Л. Рубінштейн писав, що «пристрасть завжди виражається в зосередженості, зібраності помислів і сил, їх спрямованості на єдину мету ... Пристрасть означає порив, захоплення, орієнтацію всіх устремлінь і сил особистості в єдиному напрямку, зосередження їх на єдиній меті».

Ми описали основні види якісно своєрідних емоціональних процесів і станів, що виконують різну роль у регуляції діяльності та спілкуванні людини з оточуючими людьми. Кожен з описаних видів емоцій всередині себе має підвиди, а вони, в свою чергу, можуть оцінюватися за різними параметрами - наприклад, за наступними: інтенсивності, тривалості, глибині, усвідомленості, походженні, умовам виникнення і зникнення, впливу на організм, динаміці розвитку, спрямованості (на себе, на інших, на світ, на минуле, сьогодення або майбутнє), за способом їх вираження в зовнішній поведінці (експресії) і за нейрофізіологічною основою.

Крім якісного опису і відповідної класифікації емоційних станів, поданої вище, в історії психологічних досліджень робилися також спроби їх об'єднання по загальних ознаках у більш компактну систему. Одна з таких спроб належить В. Вундту. «Всю систему почуттів, - писав він, - можна визначити як багатоманіття трьох вимірів, у якому кожний вимір має два протилежні напрямки, що виключають одне одного».

У системі координат, що задається цими трьома вимірюваннями, можна розташувати і по відповідних параметрах характеризувати всі відомі емоційні процеси і стани. Слід, однак, визнати, що тим самим їх якісна специфіка, докладно подана вище, тобто дійсно психологічний зміст, багато в чому втрачається.

У своїх міркуваннях про емоції В. Вундт не обмежився тільки спробою їхньої класифікації відповідно до наведеної схеми, але ще запропонував деякі гіпотетичні криві, які виражають, на його думку, типову динаміку зсуву емоційних станів по кожному з названих вимірів.

Якщо відповідно до цих кривих розглянути різні види емоційних процесів, то вони будуть сильно відрізнятися один від одного за обома вимірами. Найменша амплітуда вертикальних коливань цих кривих буде, ймовірно, пов'язана з настроями, а найбільша - з афектами. По горизонтальній же лінії співвідношення будуть зворотними: довше за все будуть зберігатися настрої, а найменше - афекти.

 Емоції, таким чином, відрізняються за багатьма параметрами: за модальністю (якістю), за інтенсивністю, протяжністю, усвідомленістю, глибиною, генетичним джерелом, складністю, умовами виникнення, функціями, які ними виконуються, впливом на організм. За останнім з названих параметрів емоції ділять на стенічні та астенічні. Перші активізують організм, піднімають настрій, а інші - розслаблюють, пригнічують. Крім того, емоції ділять на нижчі й вищі, а також по об'єктах, з якими вони пов'язані (передумови, події, люди тощо).
^

ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ ЕМОЦІЙ


Зауважимо відразу, що назва цього параграфа не цілком точно відображає його зміст. Чисто психологічних теорій емоцій, які не зачіпають фізіологічні та інші, пов'язані з ними питання, насправді не існує, а ідеї різних галузей наукових досліджень в теоріях емоцій зазвичай співіснують. Це не випадково, оскільки емоцію як психологічне явище важко відокремити від процесів, що відбуваються в організмі, і нерідко психологічні та фізіологічні характеристики емоційних станів не просто супроводжують один одного, але є один для одного поясненням. Крім того, ряд теоретичних питань, наприклад питання про класифікацію і основні параметри емоційних станів, не може бути вирішене без звернення до фізіологічних корелятів емоцій.

Численними фізіологічними змінами в організмі супроводжується будь-який емоційний стан. Упродовж історії розвитку даної галузі психологічних знань не раз робилися спроби пов'язати фізіологічні зміни в організмі з тими чи іншими емоціями і показати, що комплекси органічних ознак, які супроводжують різні емоційні процеси, дійсно різні.

У 1872 р. Ч. Дарвін опублікував книгу «Вираження емоцій у людини і тварин», яка стала поворотним пунктом в розумінні зв'язку біологічних і психологічних явищ, зокрема, організму і емоцій. У ній було доведено, що еволюційний принцип можна застосувати не тільки до біофізичного, а й психолого-поведінкового розвитку живого, що між поведінкою тварини і людини неподоланної прірви не існує. Дарвін показав, що в зовнішньому вираженні різних емоційних станів, у експресивно-тілесних рухах багато спільного у антропоїдів і сліпонароджених дітей. Ці спостереження лягли в основу теорії емоцій, яка отримала назву еволюційної. Емоції відповідно до цієї теорії з'явилися в процесі еволюції живих істот як життєво важливі пристосувальні механізми, що сприяють адаптації організму до умов і ситуацій його життя. Тілесні зміни, які супроводжують різні емоційні стани, зокрема, пов'язані з відповідними емоціями руху, за Дарвіном, є не що інше, як рудименти реальних пристосувальних реакцій організму.

У людини в динаміці емоційних процесів не меншу роль, ніж органічні та фізичні впливи, відіграють когнітивно-психологічні чинники (когнітивні означає пов'язані зі знанням). У зв'язку з цим було запропоновано нові концепції, які пояснюють емоції у людини динамічними особливостями когнітивних процесів.

Однією з перших подібних теорій стала теорія когнітивного дисонансу Л. Фестінгер. Відповідно до неї позитивне емоційне переживання виникає у людини тоді, коли її очікування підтверджуються, а когнітивні уявлення втілюються в життя, тобто коли реальні результати діяльності відповідають наміченим, узгоджуються з ними, або, що те ж саме, знаходяться в консонансі. Негативні емоції виникають і посилюються в тих випадках, коли між очікуваними і дійсними результатами діяльності є розбіжність, невідповідність або дисонанс.

Суб'єктивно стан когнітивного дисонансу зазвичай переживається людиною як дискомфорт, і вона прагне якомога швидше його позбутися. Вихід зі стану когнітивного дисонансу може бути подвійним: або змінити когнітивні очікування і плани таким чином, щоб вони відповідали реально отриманому результату, або спробувати отримати новий результат, який би узгоджувався з колишніми сподіваннями.

У сучасній психології теорія когнітивного дисонансу нерідко використовується для того, щоб пояснити вчинки людини, її дії в різних соціальних ситуаціях. Емоції ж розглядаються як основний мотив, що відповідає діям і вчинкам. Когнітивним чинникам, які лежать в їх основі, надається у детермінації поведінки людини набагато більша роль, ніж органічним змінам.

Домінуюча когнітивістська орієнтація сучасних психологічних досліджень привела до того, що в ролі емоціогенних факторів почали розглядати також і усвідомлені оцінки, які людина дає ситуації. Вважають, що такі оцінки безпосередньо впливають на характер емоційного переживання.

До того, що було сказано про умови та фактори возникновения емоцій і їх динаміки свою лепту вніс С. Шехтер. Він показав, що чималий внесок в емоційні процеси вносять пам'ять і мотивація людини. Концепція емоцій, запропонована С. Шехтер, отримала назву когнітівно-фізіологічної.

Згідно цієї теорії на емоційне переживання крім стимулів і породжуваних ними тілесних змін впливають минулий досвід людини і оцінка нею наявної ситуації з точки зору актуальних для неї інтересів і потреб. Непрямим підтвердженням справедливості когнітивної теорії емоцій є вплив на переживання людини словесних інструкцій, а також тієї додаткової емоціогенної інформації, яка призначена для зміни оцінки людиною ситуації, яка виникла.

В одному з експериментів, спрямованому на доказ висловлених положень когнітивної теорії емоцій, людям давали в ролі «ліків» фізіологічно нейтральний розчин в супроводі різних інструкцій. В одному випадку їм говорили про те, що дані "ліки" повинні викликати в них стан ейфорії, в іншому - стан гніву. Після прийняття відповідного «лікувального засобу» випробуваних через деякий час запитували, що вони відчувають. Виявилося, що ті емоційні переживання, про які вони розповідали, відповідали очікуваним відповідно інструкції.

Було показано також, що характер та інтенсивність емоційних переживань людини в тій чи іншій ситуації залежать від того, як їх переживають інші люди, що знаходяться поруч. Це означає, що емоційні стани можуть передаватися від людини до людини, причому в людини на відміну від тварин якість комунікації емоційних переживань залежить від її особистого ставлення до того, кому вона співчуває.
^

Емоції і особистість


Емоції, якими б різними вони не здавалися, невіддільні від особистості. Те, що радує людину, що її цікавить, занурює у зневіру, хвилює, що представляється їй смішним, найбільше характеризує її сутність, її характер, індивідуальність.

C. JI. Рубінштейн вважав, що в емоційних проявах особистості можна виділити три сфери: її органічне життя, її інтереси матеріального порядку і її духовні, моральні потреби. Він позначив їх відповідно як органічну (афективно-емоційну) чутливість, предметні почуття й узагальнені світоглядні почуття. До афективно-емоційної чутливості належать, на його думку, елементарні задоволення і невдоволення, переважно пов'язані із задоволенням органічних потреб. Предметні почуття пов'язані з володінням визначеними предметами і заняттями окремими видами діяльності. Ці почуття відповідно їхніх предметів поділяються на матеріальні, інтелектуальні та естетичні. Вони проявляються в милуванні одними предметами, людьми і видами діяльності і у відразі до інших. Світоглядні почуття пов'язані з мораллю і ставленням людини до світу, людей, соціальних подій, моральних категорій і цінностей.

Емоції людини перш за все пов'язані з її потребами. Вони відображають стан, процес і результат задоволення потреби. Цю думку неодноразово підкреслювали практично всі без винятку дослідники емоцій, незалежно від того, яких теорій вони притримувалися. За емоціями, вважали вони, можна точно судити про те, що в даний момент часу хвилює людину, тобто про те, які потреби та інтереси є для неї актуальними.

Люди як особистості в емоційному плані відрізняються один від одного по багатьом параметрам: емоційній збудливості, тривалості та стійкості емоційноних переживань, які у них виникають, домінуванню позитивних (стенічних) або негативних (астенічних) емоцій. Але більше за все емоційна сфера розвинених особистостей різниться за силою і глибиною почуттів, а також по їх утриманню і предметній віднесеності. Ця обставина, зокрема, використовується психологами при конструюванні тестів, призначених для вивчення особистості. За характером емоцій, які в людини викликають представлені в тестах ситуації і предмети, події і люди, судять про їхні особистісні якості.

Експериментальним шляхом було встановлено, що на швидкоплинні емоції великий вплив мають не тільки вегетативні реакції, які їх супроводжують, але і навіювання - суб'єктивна інтерпретація ймовірних наслідків впливу на емоції даного стимулу. Через психологічний настрій, когнітивний фактор виявилося можливим в широких межах маніпулювати емоційними станами людей. Це лежить в основі різноманітних систем психотерапевтичних впливів, що поширилися в нашій країні за останні роки (на жаль, більшість з них науково не обґрунтовані і з медичної точки зору не перевірені).

Питання про зв'язок емоцій і мотивації (емоційних переживань і системи актуальних потреб людини) виявляється не таким простим, яким може здатися на перший погляд. З одного боку, найпростіші види емоційних переживань навряд чи мають для людини виражену мотивуючу силу. Вони або безпосередньо не впливають на поведінку, не роблять її цілеспрямованою, або зовсім її дезорганізують (афекти і стреси). З іншого боку, такі емоції, як почуття, настрої, пристрасті, мотивують поведінку, не тільки активізуючи її, але направляючи і підтримуючи. Емоція, виражена в почутті, бажанні, потягу чи пристрасті, безсумнівно містить у собі спонукання до діяльності.

Другий істотний момент, пов'язаний з особистісним аспектом емоцій, полягає в тому, що сама система і динаміка типових емоцій характеризує людину як особистість. Особливе значення для такої характеристики має опис почуттів, типових для людини. Почуття одночасно містять у собі і виражають ставлення і спонукання людини, причому те й інше в глибокому людському почутті звичайно злито. Вищі почуття, крім того, несуть у собі моральний початок.

Одним з таких почуттів є совість. Вона пов'язана з моральною стійкістю людини, її прийняттям на себе моральних зобов'язань перед іншими людьми і неухильним слідуванням ним. Совісна людина завжди послідовна і стійка у своїй поведінці, завжди співвідносить свої вчинки і рішення з духовними цілями і цінностями, глибоко переживаючи випадки відхилення від них не тільки у власній поведінці, але і в діях інших людей. Такій людині звичайно соромно за інших людей, якщо вони себе ведуть непорядно.

Емоції людини проявляються у всіх видах людської діяльності і особливо в художній творчості. Власна емоційна сфера художника відбивається у виборі сюжетів, у манері письма, в способі розробки обраних тем і сюжетів. Все це разом узяте складає індивідуальну своєрідність художника.

Емоції входять до багатьох психологічно складних станів людини, виступаючи як їхня органічна частина. Такими комплексними станами, що включають мислення, ставлення і емоції, є гумор, іронія, сатира і сарказм, які також можна трактувати як види творчості, якщо вони набувають художньої форми. Гумор - це емоційний прояв такого ставлення до чого-небудь або до кого-небудь, яке несе в собі поєднання смішного і доброго. Це сміх над тим, що любиш, спосіб прояву симпатії, прояву уваги, створення гарного настрою. Іронія - це поєднання сміху і зневажливого ставлення. Таке ставлення, однак, ще не можна назвати недобрим або злим. Сатира являє собою вираз, який містить осуд об'єкта. У сатирі він, як правило, представляється в непривабливому вигляді. Недобре, люте найбільш виявляється в сарказмі, який являє собою пряме глузування над об'єктом.

Крім перерахованих складних станів і почуттів, слід назвати ще трагізм. Це емоційний стан, який виникає при зіткненні сил добра і зла і перемозі зла над добром.

Багато цікавих спостережень, які барвисто і життєво правдиво розкривають роль емоцій у людських особистих стасунках, зробив відомий філософ Б. Спіноза. З деякими з його узагальнень можна сперечатися, відкидаючи їх загальність, але те, що вони непогано відбивають реальне інтимне життя людей, сумнівів не викликає. Ось що свого часу писав Спіноза (наведемо точні цитати з його творів, оскільки вони добре виражають закладену в них думка):

«Природа людей більшою частиною така, що до тих, кому погано, вони відчувають співчуття, а кому добре, тому заздрять і ... ставляться з тим більшою ненавистю, чим більше вони люблять що-небудь, що уявляють у володінні іншого ... ».

«Якщо хтось уявляє, що улюблений їм предмет знаходиться з ким-небудь у такому ж або ще більш тісному зв'язку дружби, яким він володів один, то їм опановує ненависть до улюбленого їм предмета і заздрість до цього іншого ... »

«Ця ненависть до улюбленого предмета буде тим більшою, чим більшим було задоволення, яке ревнивець звичайно отримував від взаємної любові улюбленого ним предмета, а також чим сильнішим був той афект, який він мав до того, хто у його уяві вступає в зв'язок з улюбленим предметом ... »

«Якщо хто уявляє, що той, кого він любить, відчуває до нього ненависть, той буде в один і той же час і ненавидіти, і любити його ...»

«Якщо хто уявляє, що його хтось любить, і при цьому не думає, що сам подав до цього який-небудь привід ... то він зі свого боку буде любити його ... »

«Ненависть збільшується внаслідок взаємної ненависті і, навпаки, може бути знищена любов'ю ...»

«Ненависть, абсолютно переможена любов'ю, переходить в любов, і ця любов буде внаслідок цього сильніше, ніж якби ненависть їй зовсім не передувала ...»

Останнє особливе людське почуття, яке характеризує її як особистість, - це любов. Про сенс цього почуття в його вищому, духовному розумінні добре сказав Ф. Франкл. Істинна ​​любов, на його думку, і є вступ у взаємини з іншою людиною як духовною істотою. Любов є входженням в безпосередні стосунки з особистістю коханого, з його своєрідністю і неповторністю.

Людина, яка любить по-справжньому, найменше задумується про якісь психічні або фізичні характеристики коханого. Вона замислюється в основному про те, чим дана людина є для нього в своїй індивідуальній неповторності. Ця людина для люблячого ніким не може бути заміщена, яким би досконалим сам по собі цей «дублікат» не був.

Справжня любов є духовний зв'язок однієї людини з іншою подібною їй істотою. Вона не зводиться до фізичної сексуальності і психологічної чуттєвості. Для того, хто любить по-справжньому, психоорганичні зв'язки залишаються лише формою вираження духовного початку, формою висловлювання саме кохання з властивою людині людською гідністю.

Розвиваються чи емоції і почуття протягом життя людини? Є дві різні точки зору на це питання. Одна стверджує, що емоції не можуть розвиватися, оскільки вони пов'язані з функціями організму і з такими його особливостями, які є вродженими. Інша точка зору висловлює протилежну думку - про те, що емоційна сфера людини, як і багато інших притаманних йому психологічних явищ, розвивається.

Насправді ці позиції цілком сумісні одна з одною і нерозв'язних суперечностей між ними немає. Для того щоб переконатися в цьому, досить зв'язати кожну з представлених точок зору з різними класами емоційних явищ. Елементарні емоції, які виступають як суб'єктивні прояви органічних станів, справді змінюються мало. Чи не випадково емоційність відносять до числа вроджених і життєво стійких особистісних характеристик людини.

Але вже щодо афектів і тим більше почуттів таке твердження невірне. Усі їхні якості говорять про те, що ці емоції розвиваються. Людина, крім того, в стані стримувати природні прояви афектів і навчається цьому. Афект, наприклад, може бути пригнічений свідомим зусиллям волі, його енергія може бути переключена на іншу, більш корисну справу.

Удосконалення вищих емоцій і почуттів означає особистісний розвиток їхнього власника. Такий розвиток може йти в кількох напрямках. По-перше, в напрямку, пов'язаному з включенням в сферу емоційних переживань людиною нових об'єктів, предметів, подій, людей. По-друге, по лінії підвищення рівня свідомого, вольового управління та контролю своїх почуттів з боку людини. По-третє, у напрямку поступового включення в моральну регуляцію більш високих цінностей і норм: совісті, порядності, обов'язку, відповідальності тощо.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Психология эмоций: Тексты. — М., 1984. (О происхождении и природе аффектов (Б.Спиноза): 29—46. Психология душевных вол­нений (В.Вундт): 47—63. Различение эмоции и чувства (У.Макдау-голл): 103—107. Сущность эмоциональных переживаний (Ф.Крюгер); 108—119. Очерк теории эмоций (Ж. -П.Сартр): 120—137. Мотивационная теория эмоций (Р.У.Липер): 138—151. Эмпатия (К.Роджерс): 235-237.)

  2. Селье Г. Стресс без дистресса. — М., 1982. (Что такое стресс: 25—31. Развитие концепции стресса; 31—51. Мотивация и стресс: 52-83.)

  3. Симонов П.В. Эмоциональный мозг. Физиология. Нейроа­натомия. Психология эмоций. — М., 1981. (Что такое эмоция: 10-39.)

  4. Чистякова М.И. Психогимнастика. — М., 1990. (Классифика­ция основных эмоций: 12—20.)

  5. Аболин Л.М. Психологические механизмы эмоциональной ус­тойчивости человека. — Казань, 1987. (Эмоции: 28—140.)

  6. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации чело­века. — М., 1990. (Мотивация и эмоции: 82—216.)

  7. Васильев И.А. Роль интеллектуальных эмоций в регуляции мыслительной деятельности // Психологический журнал. - 1998. - № 4. - С. 49-60.

  8. Изард К. Психология эмоций. - СПб.: Питер, 2000.

  9. Холмогорова А.В., Гаранян Н.Г. Культура, эмоции и психическое здоровье // Вопросы психологии. - 1999. - № 2. - С. 61-74.



Схожі:

Лекція Емоційно-почуттєвий світ людини Короткий зміст. Види І роль емоцій у житті людини. Значення емоції в житті людини iconЗміст поняття професійного спілкування постановка проблеми
Недостатньо сказати, що спілкування відіграє важливу роль у житті людини, воно є головним чинником формування та становлення людини...
Лекція Емоційно-почуттєвий світ людини Короткий зміст. Види І роль емоцій у житті людини. Значення емоції в житті людини iconЗавдання для самостійної роботи
Дібрати фольклорний матеріал, в якому розкривається роль та значення сім’ї в житті людини
Лекція Емоційно-почуттєвий світ людини Короткий зміст. Види І роль емоцій у житті людини. Значення емоції в житті людини iconВища атестаційна комісія україни
Формула спеціальності: Галузь науки, яка досліджує роль І місце фізичного виховання в житті людини та суспільства, особливості його...
Лекція Емоційно-почуттєвий світ людини Короткий зміст. Види І роль емоцій у житті людини. Значення емоції в житті людини iconВалентина Скутіна, Тетяна Вальковець
Все це свідчить про те, що роль сім’ї у житті та вихованні кожної людини була, є І буде неоціненною. Ця важлива роль повністю реалізується...
Лекція Емоційно-почуттєвий світ людини Короткий зміст. Види І роль емоцій у житті людини. Значення емоції в житті людини iconНавчальна програма з дисципліни «Основи риторики» для студентів гуманітарних та економічних напрямів підготовки
Вербальна (мовна) поведінка людини як безпосередній вияв її внутрішньої вихованості та культури. Ораторське мистецтво в житті сучасної...
Лекція Емоційно-почуттєвий світ людини Короткий зміст. Види І роль емоцій у житті людини. Значення емоції в житті людини iconПлан Природа прав людини та ґенеза їх правового закріплення. Природність та невід’ємність прав людини. Класифікація прав людини. Міжнародна система захисту прав людини.
Захист прав національних, етнічних, релігійних І мовних меншин, прав жінок, дітей та біженців
Лекція Емоційно-почуттєвий світ людини Короткий зміст. Види І роль емоцій у житті людини. Значення емоції в житті людини iconМодулі самостійної роботи з анатомії людини
Сучасні методи анатомічних досліджень. Роль курсу анатомії в підготовці вчителя фізкультури та тренерів. Етапи розвитку анатомічних...
Лекція Емоційно-почуттєвий світ людини Короткий зміст. Види І роль емоцій у житті людини. Значення емоції в житті людини iconМедична гельмінтологія. Плоскі черви – паразити людини. Питання теми
Цикли розвитку, шляхи зараження, локалізація в організмі людини, патогенна дія на організм господаря (людини)
Лекція Емоційно-почуттєвий світ людини Короткий зміст. Види І роль емоцій у житті людини. Значення емоції в житті людини iconПредмет, методи І значення фізіології людини І тварин
Питання до іспиту із нормативного курсу "Фізіологія людини І тварин" для студентів біологічного факультету
Лекція Емоційно-почуттєвий світ людини Короткий зміст. Види І роль емоцій у житті людини. Значення емоції в житті людини iconДля загальноосвітніх навчальних закладів
Роль фізичного знання в житті людини І суспільному розвитку. Методи наукового пізнання. Теорія та експеримент. Закони фізики. Фізичні...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи