Лекція 3 комплексний підхід до виховання (колективні, групові та індивідуальні форми виховного впливу) План Сутність комплексного підходу до виховання icon

Лекція 3 комплексний підхід до виховання (колективні, групові та індивідуальні форми виховного впливу) План Сутність комплексного підходу до виховання




Скачати 183.6 Kb.
НазваЛекція 3 комплексний підхід до виховання (колективні, групові та індивідуальні форми виховного впливу) План Сутність комплексного підходу до виховання
Дата29.09.2012
Розмір183.6 Kb.
ТипЛекція

Лекція 1.3.3. КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО ВИХОВАННЯ (КОЛЕКТИВНІ, ГРУПОВІ ТА ІНДИВІДУАЛЬНІ ФОРМИ ВИХОВНОГО ВПЛИВУ)

План


1. Сутність комплексного підходу до виховання.

2. Основні функції комплексного підходу до виховання.

3. Колективне планування виховної роботи.

4. Колективні та групові (гурткові) форми виховного впливу.

5. Індивідуальні форми виховної роботи.

Література:

1. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади. - К.Либідь, 2003.


2. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібн. для студ. вищ. навч. закладів. – К. Академія, 2002.

3. Кузьмінський А.І. Омеляненко В.А. Педагогіка: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання – Прес, 2004.

4. Національна доктрина розвитку освіти України: Затв. Указом Президента України від 17.04.2002 р. № 347/2002 // Нормативно-правове забезпечення освiти: У 4 х ч. - Х., 2004. - Ч. 1: Доктрина, закони, концепцiї.

5. Регіональна Концепція виховної діяльності навчальних закладів Чернівецької області на 2011-2015 роки, схвалена 28 січня 2011року на крайових зборах директорів ЗНЗ.

6. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання. Вибр. пед. твори: У 2-х т. – К., 1983.

7. Щербань П.М. Прикладна педагогіка: Навч.-метод, посіб. – К.: Вища шк. 2002.

^ ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

Основні поняття і ключові слова: підхід до виховного процесу, теорія комплексного підходу, функції комплексного підходу, колективні, групові (гурткові) та індивідуальні форми виховного впливу.


^ 1.Сутність комплексного підходу до виховання.


 За останні 20 років у теорії виховання з'явилося поняття «підхід до виховного процесу». Його розуміють як виділення головного в педагогічному явищі.

Підходи мають основне значення в теоретичних дослідженнях (статтях, дисертаціях, монографіях ). ^ Застосування різних підходів у практиці виховної роботи зумовило винайдення нових форм і засобів.

Наприклад, теорія комплексного підходу сприяла створенню соціально-педагогічних молодіжних комплексів, а системний підхід до виховної роботи з учнями призвів до виникнення нової галузі - соціальної педагогіки.

^ Одним з найпоширеніших таких підходів до виховної роботи є: комплексний підхід — різновид структурного і системного підходів, об'єднання різнорідних факторів, які мають значення для виховання (поліпшення планування, охоплення вихованням усього населення, координація роботи всіх ланок, постійна перевірка і контроль ефективності виховних зусиль) тощо.

Комплексний підхід у вихованні грунтується на діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ і процесів. Втілення його в життя передбачає:

  1. єдність мети, завдань і змісту виховання;

  2. єдність форм, методів і прийомів виховання;

  3. єдність виховних впливів школи, сім'ї, громадськості, засобів масової інформації, вулиці;

  4. врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

  5. єдність виховання і самовиховання;

  6. постійне вивчення рівня вихованості учня і коригування виховної роботи.

У чому полягає сутність комплексного підходу до вирішення завдань всебічного гармонійного виховання?

Комплексний підхід (від лат. соmplexus -— поєднання, зв'язок) до виховання передбачає діалектичне забезпечення єдності вимог у системі всебічного гармонійного виховання (морального, розумового, трудового, естетичного та фізичного), а також єдності й узгодженості форм, засобів і методів впливу на особистість з боку різних соціальних інституцій (сім'ї, загальноосвітніх та професійних закладів, дошкільних та позашкільних виховних закладів, засобів масової інформації) (рис. 1).





Рис. 1. Структура комплексного підходу до виховання.
^

1. Основні функції комплексного підходу до виховання.


Ідея цілісності виховного процесу реалізується шляхом комплексного підходу.

Комплексність - це єдність цілей, завдань, змісту, методів і форм виховного впливу і взаємодії. ^ Комплексний підхід до виховання виконує одночасно декілька функцій:

1) орієнтує побудову системи виховання на цілісну особистість, а не на окремі її якості;

2) сприяє всебічному розвитку особистості, який є результатом комплексного вирішення виховних завдань;

3) сприяє гармонійному розвиткові особистості шляхом здійснення єдності і взаємозв'язку всіх напрямів сучасного виховання, їх певного співвідношення і супідрядності;

4) сприяє ефективності виховання, що передбачає одночасне вирішення не однієї, а декількох виховних завдань, природно, піднімає його результативність.
Між виховними впливами існують десятки, сотні, тисячі залежностей і обумовленостей. Ефективність виховання врешті-решт визначається тим, що ці залежності й обумовленості враховуються, точніше, здійснюються на практиці (В. О. Сухомлинський).

^ Сучасні технології виховання реалізують основні функції комплексного підходу шляхом:

1) впливу на свідомість, почуття і поведінку вихованців;

2) органічного поєднання виховання (зовнішнього педагогічного впливу) і самовиховання особистості;

3) єдності та координації виховних зусиль усіх соціальних інститутів і об'єднань, які займаються вихованням, а саме - сім'ї, школи, колективів і груп, засобів масової інформації, літератури, мистецтва, органів правопорядку та ін.;

4) використання системи конкретних виховних справ, які одночасно вирішують завдання інтелектуального, фізичного, патріотичного, морального, естетичного й екологічного виховання в єдиному виховному процесі;

5) системного підходу до процесу виховання - послідовності і супідрядності всіх компонентів виховання, їх взаємозв'язків і взаємовпливу;
6) врахування зовнішніх і внутрішніх факторів, які сприяють чи перешкоджають одержанню найоптимальніших результатів виховної роботи.

^ У виховному процесі, що протікає у формі взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців, у ролі таких причин (факторів) виступають:

1) уже сформований спосіб життя школяра, який може
сприяти розвиткові запланованих якостей або (за певних
умов) перешкоджати йому;

2) умови життя, які спричиняють становлення певного
способу життя у межах різних регіонів - національні особливості (національна психологія, характер, свідомість, світогляд) найближчого оточення вихованця, традиції, звичаї, обряди; особливості географічного і природного середовища;

3) засоби масової інформації і пропаганди;

4) рівень розвитку й умови життя колективу, які безпосередньо впливають на особистість школяра (виховна система, що склалася у ньому, громадська думка, ціннісні орієнтації, моральні норми, психологічний клімат);

5) норми взаємин, що склалися у первинних колективах, позиція учня у системі колективних відносин;

6) індивідуальні особливості вихованця.
^

3. Колективне планування виховної роботи.



Колективне планування роботи є важливим чинником у виховному процесі. Один з варіантів його запропонували О. Г. Мороз, В. Л. Омельяненко.

^ Мотиваційний етап. Дії вчителя (вихователя):

  1. учитель пропонує для колективу ситуацію (повідомлення, факт, проблему), яка б сприяла мобілізації учнів на прийняття важливих рішень щодо планування подальшої роботи;

  2. розвиває теми, запропоновані окремими школярами;

  3. звертає увагу учнів на певні елементи змісту матеріалу, важливого для вирішення певних питань. Таким чином формулюється мета та завдання подальшої діяльності;

  4. пропонує свій (попередньо складений) перелік заходів, здійснення яких було б корисним для всього класного колективу, кожного учня зокрема.

На загальне обговорення також виноситься питання щодо найважливіших справ, які доцільно було б виконати протягом року, а також вибір найкращого варіанта організації життя класу. При підбитті підсумків обговорення спрямовує діяльність школярів на визначення найістотніших завдань подальшої діяльності.

Для організації і керівництва виконанням намічених завдань вчитель проводить вибори ради, до якої входять 2—3 учні або представники мікроколективів (по одному від кожного). Голову ради обирають її учасники або весь класний колектив. Разом із школярами - членами ради, вчитель визначає склад мікроколективів відповідно до функціональних завдань.

^ З метою врахування думок кожного члена колективу вчитель (вихователь) пропонує такі підходи до організаційної діяльності щодо планування роботи на рік:

1) визначення найважливіших справ;

2) пошук варіантів організації життя колективу;

3) проведення конкурсу серед мікроколективів на кращу пропозицію до річного плану;

4) анкетування учнів;

5) випуск спеціальної газети, в якій висвітлювалися б питання розробки варіантів плану;

6) організація конкурсу між батьками учнів на кращу пропозицію щодо плану роботи на рік;

7) проведення конкурсу на кращі заходи.

Організовує разом з радою загальне обговорення внесених пропозицій.

Підбиває підсумки цього етапу, дає учням завдання продумати, як здійснити пошук необхідних напрямів діяльності, а також порадитися щодо цього питання з батьками. Інструктує членів ради щодо подальшої організації роботи.

^ Дії учнів (вихованців):

Кожен школяр бере участь у попередньому пошуку мети і завдань діяльності. Менеджер функціонального мікроколективу заслуховує пропозиції учнів, узагальнює їх (результати узагальнення теж обговорюються).

Таємним або відкритим голосуванням обирається рада для організації та проведення певного заходу. Кандидатури членів ради висуваються як окремими учнями, так і мікроколективами.

Обговорюють пропозиції щодо організації подальшої роботи, визначають у загальних рисах напрями пошуку ідей.

Здійснюють роботу з добору варіантів плану діяльності на рік, працюючи у бібліотеках, радячись з батьками, вчителями, товаришами.

^ Етап планування. Дії вчителя (вихователя):

Дає настанови школярам щодо порядку роботи при плануванні, організації і проведенні заходів.

Разом з радою аналізує пропозиції щодо організації подальшої діяльності, вносить у них корективи, погоджуючи їх з безпосередніми виконавцями.

Визначає спільно з радою критерії оцінювання досягнутих результатів.

Допомагає раді сформувати остаточний варіант плану, визначити склад робочих груп та роль окремих учнів у подальшій діяльності.

^ Дії учнів (вихованців):

Рада збирає пропозиції щодо організації подальшої роботи, відбираючи кращі, виносять загальний план на обговорення всіх учнів.

У процесі обговорення визначається остаточний порядок роботи з організації планування, а також терміни проведення збору з метою ухвалення річного плану.

^ Організаційний етап. Дії вчителя (вихователя):

Коригує процес підготовки заходу, пропонуючи варіанти вирішення завдань. Допомагає учням у доборі літератури та інших матеріалів, спрямовує їх дії.

У разі необхідності бере участь у пошуку справ (особливо в тих випадках, коли для цього потрібна взаємодія з іншими установами та організаціями).

Перед проведенням заходу разом з радою визначає, наскільки доцільно обговорювати ті чи інші пропозиції, а також затверджує остаточний порядок його проведення.

Може подати варіант проведення заходу. Наприклад, усі пропозиції попередньо виносяться на загальне обговорення. Щодо кожної з пропозицій формується група опонентів, які роблять уточнення, висувають свої концепції або альтернативні проекти.

^ Дії учнів (вихованців):

Кожен школяр виконує свою частину підготовчої роботи згідно з його роллю та завданнями.

Керівники мікроколективів організовують взаємооцінювання і взаємоперевірку учнями виконаної роботи, у разі необхідності дають додаткові завдання.

Остаточний контроль за підготовкою заходу здійснюють члени ради і, якщо в цьому є потреба, вносять відповідні корективи. Про хід організаційної діяльності повідомляють вихователів.

Рада разом з вихователем підбиває підсумки роботи, виконаної на цьому етапі, визначає остаточний план проведення заходу. Виготовляються і розсилаються запрошення на цей захід гостям (представникам адміністрації школи, підприємств та організацій, на базі яких планується провести такі заходи).

Визначається остаточний термін проведення заходу.

^ Етап проведення заходу. Дії вчителя (вихователя):

Допомагає раді в проведенні заходу, спрямовує дії школярів. Здійснює оперативне втручання у хід роботи, що передбачає виправлення недоліків, які можуть допустити члени ради.

Під час заходу здійснює спостереження з метою діагностичного контролю рівня розвитку в учнів відповідних особистісних якостей.

Зіставляє запропоновані варіанти заходу, організовує (разом з радою) доопрацювання, уточнення пропозицій. Стежить, щоб кожен етап прийняття рішень було критично оцінено.

Організовує підбиття підсумків проведеного заходу, допомагає раді узагальнити пропозиції школярів для колективного підсумкового аналізу.

^ Дії учнів (вихованців):

Члени ради контролюють виконання плану проведення заходу, коригують дії школярів, заохочують ініціативу їх опонентів.

Учні, які виступили з пропозиціями, коротко аргументують їх, а опоненти висловлюють критичні зауваження. Потім під час загального обговорення приймається остаточне рішення.

На завершальному етапі проведення заходу організовується попереднє обговорення результатів. Визначається дата колективного підбиття підсумків.

Обирається редакційна колегія для підготовки остаточного варіанта річного плану, з яким потім ознайомлюють весь колектив.

^ Підсумковий аналіз колективного планування. Дії вчителя (вихователя):

Попередньо інструктує членів ради щодо організації підсумкового аналізу заходу, висловлює свої зауваження стосовно результатів проведеної роботи. При цьому головну увагу приділяє залученню кожного вихованця до активної участі в аналізі.

Може запропонувати раді зробити попереднє узагальнення зауважень учнів щодо проведення колективного планування, а також змісту складеного плану.

Стежить за тим, щоб усі пропозиції були враховані, висловлює свої думки з приводу питань, що розглядаються.

^ Дії учнів (вихованців):

Рада з проведення заходу організовує загальний збір його учасників. На ньому представники мікроколективів, окремі вихованці висловлюють свої та узагальнені зауваження щодо виконаної роботи, аналізують стан підготовки і проведення заходу.

Під час обговорення зауважень учасники збору вказують на недоліки в організації діяльності, розробляють план їх усунення. В разі необхідності може бути прийняте рішення щодо додаткової розвідки справ (невідкладно або протягом року).

^ Найближчі дії після виховного заходу. Дії вчителя (вихователя):

Разом з членами ради узагальнює матеріали підсумкового аналізу, допомагає редакційній колегії в опрацюванні остаточного варіанта плану.

Контролює (спільно з радою) хід виконання роботи, наміченої під час підсумкового аналізу. При цьому подає необхідну допомогу колективам, окремим вихованцям.

^ Дії учнів (вихованців):

Рада розробляє остаточний план діяльності після виховного заходу, яким передбачається виконання кожним учнем конкретних завдань. При цьому намічається доопрацювання річного плану.

Організовують вибори ради з проведення заходів, підготовка яких згідно з планом повинна розпочатись невідкладно.

Педагог має бути впевненим у доцільності кожного виховного заходу, бачити межі своїх можливостей, свої сильні та слабкі сторони, прогнозувати, який виховний інструментарій буде ефективним, а який ні.

Визначити показники його виховної діяльності складно, тому що результати виховання виявляються не зразу.

Складно також визначити, чи є вчинки дітей результатом діяльності педагога, чи вони — результат сукупних впливів на дитину сім'ї, товаришів, знайомих і ровесників.

Для оцінки праці педагога потрібні конкретні показники, за допомогою яких можна визначити зміни в мисленні, самопочутті, поведінці дітей, простежити за динамікою цих змін.

У різних країнах розроблені різні показники шкільного виховання. Сучасний американський дослідник педагогічних проблем Артур Елліс зазначає, що показником успішності виховної діяльності передусім є оптимізм випускників школи, їхня активність під час будь-якої роботи, самодисципліна, чесноти й потреба у самовдосконаленні.

У вітчизняній педагогіці показники успішності виховання, як правило, пов'язані з продовженням навчання, а також багаторічною дружбою з колишніми педагогами після закінчення школи, міцністю товариських стосунків з однокласниками тощо. Ними можуть також бути фізичне здоров'я дитини, її психічна рівновага, правильна самооцінка, усвідомлення випускником шкільних років як важливого етапу життя, почуття власної гідності, здатність співчувати людям, прагнення вільного саморозвитку тощо.


  1. ^ Колективні та групові (гурткові) форми виховного впливу.


Форми організації виховної роботи поділяють на колективні, групові (гурткові) й індивідуальні.

^ До колективних форм виховної роботи належать конференції, тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, розважальні вечори і ранки, тижні з різних предметів, зустрічі з видатними людьми, конкурси, фестивалі, олімпіади тощо.

Конференція – важливий засіб формування особистісного ставлення учнів до науково-популярної літератури, зразків різних видів мистецтва, розвитку їхніх літературно-естетичних смаків, пізнавальних потреб й інтересів до художньо-естетичної діяльності.

Конференції проводять на матеріалі одного або кількох творів однієї теми, творчості письменника, з окремої літературної або наукової проблеми. Залежно від типу конференцій та індивідуальних особливостей читацького колективу визначають структуру її проведення.

У 5—7 класах вона наближається до бесіди, під час якої учні висловлюють своє ставлення до конкретного твору, читають напам'ять уривки з нього, ставлять інсценівки або переглядають кінофільм.

У старших класах учні виступають з доповідями, повідомленнями, в яких розмірковують про моральні риси, якості та вчинки персонажів, аналізують художні особливості творів.

^ Тематичні вечори, вечори запитань і відповідей присвячуються різноманітним питанням внутрішнього та міжнародного суспільного життя, науки, техніки, культури, спорту, явищ природи тощо. На таких вечорах виступають запрошені гості, демонструють кінофільми та ін. У їх підготовці й проведенні беруть участь самі учні.

^ Ранки-зустрічі, літературні вікторини організовують переважно для учнів молодшого шкільного віку, вони охоплюють ігри, вистави, забави, пісні, танці.

Колективні свята організовують як дні, тижні, місячники поезії, музики, театру, кіно, дитячої книги. На такі свята запрошують письменників, художників, композиторів, визначних діячів та ін.

^ Зустрічі з видатними людьми влаштовують переважно для середнього та старшого шкільного віку з метою ознайомлення з історичним минулим і новинками науки і техніки, поезією, мистецтвом.

^ Фестивалі, конкурси, олімпіади проводять з метою розвитку обдарувань учнів, виявлення їхніх талантів, формування у них умінь художньо-естетичної діяльності.

^ Показниками ефективності колективних форм виховного впливу здебільшого вважають кількісне охоплення, активність самих учнів.

До групових (гурткових) форм виховної роботи належать огляди новин (гутірки), години класного керівника, гуртки художньої самодіяльності, робота з пресою, радіо- і телепередачі, екскурсії, походи, змагання, конкурси, вікторини та ін.

^ Огляди новин (гутірки) поділяють на загальні й тематичні.

Огляд загальних новин – короткі повідомлення учнів про найважливіші події, що відбуваються у світі, державі.

^ Огляд тематичних новин присвячується висвітленню проблем, органічно пов’язаних між собою та орієнтованих на конкретну тематику. У процесі огляду новин учням важливо забезпечити новизну, своєчасність, оптимальний для них обсяг, якість інформації (достовірність, надійність, повнота), а також ефективність їх засвоєння.

Аналізуючи ефективність огляду новин, доцільно з'ясувати актуальність теми, рівень підготовленості учнів, зацікавленість та активність слухачів. Учитель має звернути увагу на доступність інформації, використані учнями джерела, уміння узагальнювати, робити висновки. Дуже важлива під час огляду новин позиція й активність учителя.

^ Зміст, структура годин класного керівника визначається із урахуванням особливостей колективу учнів. Їх проводять у формі етичної бесіди, лекції, диспуту, усного журналу, зустрічі з цікавими людьми, обговорення книг та ін.

^ Година класного керівника — дієвий засіб формування у школярів наукового світогляду і моральної поведінки. Тематику таких годин розробляє класний керівник з урахуванням особливостей колективу учнів. Годину класного керівника наприкінці кожного місяця доцільно присвятити підведенню підсумків навчально-виховної роботи класу.

^ Етична бесіда – це форма виховної роботи, спрямована на формування в учнів знань, умінь і звичок моральної поведінки, оволодіння загальнолюдськими морально-духовними цінностями.

^ Обговорення книг організовується також як форма діяльності окремої групи (класу, гуртка) з метою пропагування зразків художньої та науково-популярної літератури, різних видів мистецтва серед учнів, обміну думками щодо конкретних робіт, активізації їхньої самостійності в оцінних судженнях, поглядах.

^ Під час обговорення радіо- і телепередач, художніх фільмів створюються сприятливі умови для відвертої розмови, з’ясування позиції кожного учня.

На виставках експонують кращі роботи учнів, зразки гурткової роботи.

Сьогодні набувають популярності форми виховної роботи, які проводяться за інтерактивними методами: брейн-ринги, КВК, конкурси-вікторини, гра “Щасливий випадок”, гра “Поле чудес”, гра “Слабка ланка”, рольові ігри тощо.

Індивідуальні форми виховної роботи.

Потреба індивідуального підходу зумовлена тим, що будь-який вплив на дитину переломлюється через її індивідуальні особливості, через "внутрішні умови". Необхідною умовою успішної індивідуальної роботи є вивчення індивідуальних особливостей учнів. Щоб впливати на особистість, треба її знати.

Передусім важливо встановити довірливі, доброзичливі стосунки між педагогами і вихованцями, зробити це часом нелегко, оскільки учні, які найбільше потребують індивідуальної виховної роботи, нерідко підозріло ставляться до педагогів.

^ Велике значення при цьому має авторитет вчителя, знання ним учнів, уміння швидко зорієнтуватися у ситуації, передбачити наслідки своїх дій.

Така робота повинна бути систематичною, спрямовуватися не лише на проведення бесід з конкретного приводу, а й наперед продуманих профілактичних розмов та інших заходів з вихованцями.

В індивідуальній виховній роботі осмислюють і визначають термін педагогічного впливу, розрахований він на отримання очікуваних результатів негайно чи внаслідок тривалого впливу на особистість. В одних випадках реагують на вчинок одразу, в інших - детально аналізують його і лише тоді вирішують, яких заходів виховного впливу вжити.

^ Методика індивідуального виховного впливу залежить від індивідуальних особливостей учня і його психологічного стану, темпераменту. В кожному конкретному випадку слід створити педагогічну ситуацію, яка б сприяла формуванню позитивних якостей чи усуненню негативних.

Індивідуальний виховний вплив здійснюють через безпосередній вплив педагога на особистість учня або через колектив. Ці способи взаємопов'язані, взаємодоповнюють один одного.

Безпосередній виховний вплив на вихованця педагог здійснює наодинці з ним або в присутності учнів, батьків, педагогів (що посилює виховний вплив, проте зловживати цим не слід, оскільки страждає почуття гідності дитини). В опосередкованому впливі на вихованця між ним і педагогом з'являється нова ланка - колектив.

^ Вплив колективу може бути відкритий (вчитель явно ставить перед ним завдання впливу на конкретного учня), або прихований (завдання ставиться з таким розрахунком, що його виконання колективом само по собі позитивно вплине на учня). У першому випадку вихованець знає, що виховний вплив спрямований на нього, у другому - і він, і колектив можуть лише здогадуватися про це.

^ В індивідуальній виховній роботі необхідно передбачити координування впливів на учня педагогів, батьків і колективу. Така координація здійснюється за умови щоденного аналізу результатів виховного впливу, обміну думками з питань життя і діяльності вихованців.

Для успішного ведення цієї роботи потрібне її планування, що враховує характеристики особистості й передбачувані результати виховного впливу (проект особистості). Це дає змогу управляти процесом виховання, координувати всі виховні впливи, поглиблювати й розширювати цілі та завдання виховання. Наявність проекту на кожного (чи хоча б на педагогічно занедбаного) вихованця робить індивідуальну роботу педагогічно доцільною, цілеспрямованою.

^ В індивідуальній виховній роботі використовують позакласне читання, колекціонування, гру на музичних інструментах, вишивання, малювання тощо.

Індивідуальні форми роботи нерідко пов'язують з груповими і фронтальними.

^ Позакласне читання має на меті формування в учнів здорових читацьких інтересів, вироблення культури читання. Педагог повинен пояснити дітям та їх батькам, що і як слід читати, скільки відводити часу на позакласне читання залежно від вікових та індивідуальних особливостей. Важливо, щоб читання літератури було системним.

Складаючи індивідуальний план читача, слід враховувати вимоги до читання в конкретному класі. На матеріалі прочитаних книг доцільно проводити бесіди, під час яких учні матимуть можливість обмінятися думками про улюблені твори. Корисно привчити дітей складати відгуки на прочитані книги.

Бажана в класі й бібліотечка. Вона може складатися з книг шкільної бібліотеки і особистих книг учнів. Психологічний аспект значення такої бібліотеки полягає в тому, що книги постійно в полі зору учнів. Особливої уваги потребують учні, які мало читають. Для них слід цілеспрямовано підбирати книги.

Колекціонування позитивно впливає на загальний розвиток учнів, навчальну діяльність і поведінку, розширює кругозір і пізнавальні інтереси, формує дослідницькі навички, виховує цілеспрямованість і наполегливість. Найчастіше школярі захоплюються колекціонуванням марок (філателія), монет (нумізматика), художніх листівок, плакатів, репродукцій, рідше збиранням колекцій мінералів плодів і насіння.

Педагог повинен насамперед з'ясувати кого і який вид колекціонування приваблює, яку мету ставить кожен колекціонер, які має досягнення, з якими труднощами-стикається, якої допомоги потребує, і на підставі цих спостережень планувати роботу з учнівського колекціонування. В одному випадку потрібно роз'яснити мету і значення колекціонування, в другому - дати правильне спрямування, в третьому - допомогти практично щодо збирання, оформлення і збереження матеріалів.

Корисно організувати в класі виставки і огляди учнівських колекцій, повідомляючи про це заздалегідь. Всі експонати попередньо переглядає актив класу за участю педагога, відтак складають план проведення виставки. Вчитель чи хтось із школярів готує вступне й підсумкове слово. Учасники виставки мають коментувати експонати.

Підсумовуючи, підкреслимо, що ефективність колективних, групових (гурткових) та індивідуальних форм виховання зростає за умови, коли вони приведені у певну систему, пов'язані між собою і доповнюють одна одну.


Ведмеденко Д.В., ст.викладач кафедри педагогіки, психології та теорії управління освітою ІППОЧО

Схожі:

Лекція 3 комплексний підхід до виховання (колективні, групові та індивідуальні форми виховного впливу) План Сутність комплексного підходу до виховання iconТема виховання як складова цілісного педагогічного процесу лекція 3 сутність процесу виховання, його мета план
Процес самовдосконалення особистості. Самовиховання, перевиховання. Вихованість як інтегральна властивість особистості, результат...
Лекція 3 комплексний підхід до виховання (колективні, групові та індивідуальні форми виховного впливу) План Сутність комплексного підходу до виховання iconЛекція Методологічні проблеми теорії виховання
Реалізація креативного потенціалу особистості: суперечності та їхня характеристика. Змістова сутність основних підходів (діяльнісний,...
Лекція 3 комплексний підхід до виховання (колективні, групові та індивідуальні форми виховного впливу) План Сутність комплексного підходу до виховання iconПитання до державного іспиту з теорії І методики фізичного виховання для студентів 4 курсу заочної форми навчання Інституту фізичного виховання І спорту спеціальності "фізичне виховання" розділ І. Загальна теорія фізичного виховання
Поняття про засоби фізичного виховання. Фізична вправа – основний І специфічний засіб фізичного виховання
Лекція 3 комплексний підхід до виховання (колективні, групові та індивідуальні форми виховного впливу) План Сутність комплексного підходу до виховання iconМета курсу: Ознайомлення студентів зі змістом, сутністю, принципами, закономірностями, методами та організаційними формами виховання молодших школярів. Завдання курсу
Методичні: забезпечити оволодіння учителями основними категоріями виховного цілеспрямованого впливу на формування особистості молодшого...
Лекція 3 комплексний підхід до виховання (колективні, групові та індивідуальні форми виховного впливу) План Сутність комплексного підходу до виховання iconПитання до державного іспиту з теорії І методики фізичного виховання для студентів 4 курсу заочної форми навчання Інституту фізичного виховання І спорту спеціальності "спорт" розділ І. Загальна теорія фізичного виховання
...
Лекція 3 комплексний підхід до виховання (колективні, групові та індивідуальні форми виховного впливу) План Сутність комплексного підходу до виховання iconЗатверджую Ректор О. Л. Голубенко 2012 р. Пояснювальна записка
Художня культура молоді. Методи стимулювання діяльності й поведінки особистості. Організаційні форми виховання. Поняття про колектив....
Лекція 3 комплексний підхід до виховання (колективні, групові та індивідуальні форми виховного впливу) План Сутність комплексного підходу до виховання iconЗатверджую Ректор О. Л. Голубенко 2012 р. Пояснювальна записка
Художня культура молоді. Методи стимулювання діяльності й поведінки особистості. Організаційні форми виховання. Поняття про колектив....
Лекція 3 комплексний підхід до виховання (колективні, групові та індивідуальні форми виховного впливу) План Сутність комплексного підходу до виховання iconЗмістовий модуль технологія виховання
Виховання як педагогічна категорія, як складова частина дисциплін блоку професійної та практичної підготовки. Основні функції виховання....
Лекція 3 комплексний підхід до виховання (колективні, групові та індивідуальні форми виховного впливу) План Сутність комплексного підходу до виховання iconГах Роман м. Тернопіль деякі аспекти впливу польської системи фізичного виховання на становлення І розвиток фізичного виховання в україні (друга пол. ХІХ – поч. ХХ ст.)
Деякі аспекти впливу польської системи фізичного виховання на становлення І розвиток фізичного виховання в україні (друга пол. ХІХ...
Лекція 3 комплексний підхід до виховання (колективні, групові та індивідуальні форми виховного впливу) План Сутність комплексного підходу до виховання iconТеоретичні основи реалізації задачного підходу в умовах комп’ютерного навчання
Такий підхід стосовно дослідження та проектування процесу навчання має назву задачного підходу, його сутність полягає у тому, що...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи