Лекція 3 поняття про колектив, його виховний вплив на особистість. План Колектив як соціокультурне середовище виховання І розвитку icon

Лекція 3 поняття про колектив, його виховний вплив на особистість. План Колектив як соціокультурне середовище виховання І розвитку




Скачати 249.1 Kb.
НазваЛекція 3 поняття про колектив, його виховний вплив на особистість. План Колектив як соціокультурне середовище виховання І розвитку
Дата29.09.2012
Розмір249.1 Kb.
ТипЛекція

Лекція 1.3.5.ПОНЯТТЯ ПРО КОЛЕКТИВ, ЙОГО ВИХОВНИЙ ВПЛИВ НА ОСОБИСТІСТЬ.

План

  1. Колектив як соціокультурне середовище виховання і розвитку.

  2. . Підходи до розробки проблеми колективу й індивідуальності.

  3. Поняття про дитячий колектив, його ознаки, функції, структура і типи.


  4. Особливості розвитку дитячого колективу.

  5. Педагогічна технологія організації колективної життєдіяльності дітей.

  6. Актуальність створення шкільного самоврядування в сучасних умовах.

  7. Взаємодія педагогів з дитячими громадськими організаціями в процесі створення і функціонування шкільного самоврядування.

Література:


1. Байрамова М. Технології учнівського самоврядування / Байрамова М., Дзюбук А., Дзюбук В. // Директор школи. – 2003. – №15.

2. Варивончик Д. Здорові діти – здорова планета: Учнівське самоврядування: адреса досвіду – столиця / Варивончик Д., Кальченко А., Васильєв Г. // Освіта. – 2003. – 12 лютого.

3. Дяків В.Г. Гімназійне самоврядування: Аналіз і тенденції розвитку: Матеріали і документи // В Г. Дяків, Г.І. Попіль // Позакласний час. – 2000. – №28.

4. Комарова П. Учнівське самоврядування – крок за кроком // Завуч. – 2002. – №34.

5. Саламан Т. Учнівське самоврядування //Директор школи. – 2001. –№ 38. 6. Самоврядування дітей, а не для дітей: Досвід Першої української гімназії м. Миколаєва // Завуч. – 2003. – №12.

7.Регіональна Концепція виховної діяльності навчальних закладів Чернівецької області на 2011-2015 роки, схвалена 28 січня 2011 року на крайових зборах директорів ЗНЗ.

^

8. Сухомлинский В.А. Мудрая власть коллектива. – М., 1993.

9.Фіцула М. М. Педагогіка: навчальний посібник для студентів педагогічних закладів освіти. – К. : Академія, 2000.


^ ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

Основні поняття і ключові слова: колектив, структура колективу, система перспективних ліній, педагогіка паралельної дії, функції колективу, колективні стосунки, учнівське самоврядування. 

^ 1. Колектив як соціокультурне середовище виховання і розвитку.

Термін «колектив» походить від латинського collectives – збірний. Він означає соціальну групу, об’єднану на основі суспільно значимих цілей, загальних ціннісних орієнтацій і спільної діяльності. У реальному житті існують різні колективи: навчальні, виробничі, студентські, спортивні та інші. Колективи можуть бути одновікові та різновікові, первинні (клас, студентська група) і загальні, які об’єднують декілька первинних колективів (наприклад, загальношкільний колектив).

Колектив це динамічна соціальна система. У залежності від рівня розвитку розрізняють колектив, що перебуває у процесі свого становлення (наприклад, дитячий колектив) і сформований “зрілий” колектив, тобто колектив з відпрацьованою системою суспільно значимих цілей, чіткою структурою ділових стосунків і форм спільної діяльності, органами самоуправління (наприклад, виробничий колектив, бригади, цеховий колектив та ін.).

Сучасний виховний процес в освітніх закладах різного типу і рівня (дитячий садок, школа, ліцей) орієнтований на цінності гуманізму, співпраці, творчої взаємодії, свободи і відповідальності у вихованні дитини.

Засобом здійснення цих ціннісних орієнтацій стає дитячий колектив як соціальна спільність, що об’єднує дітей спільними цілями, загальною діяльністю і переживаннями.

У колективі дитина входить у широку систему стосунків. Взаємодія дітей розгортається на інформаційному, діяльнісному та емоційному рівнях.

Інформаційний рівень передбачає взаємодію дітей у процесі обміну інформацією, обговоренні проблем, що виникають, спільному пошуку рішень, прогнозуванні і плануванні майбутнього. На діяльнісному рівні взаємодія в колективі розгортається як співпраця дітей в різних видах колективної діяльності за інтересами, у розробці та практичній реалізації спільних проектів, у коректуванні дій, спрямованих на досягнення загальних цілей. Емоційний рівень ввзаємодії в колективі відображає домінуючі емоційні стани дітей, їх спільні переживання, стосунки симпатій чи антипатій між членами колективу, гуманістичні та суспільно значимі мотиви.

Здійснюючи керівництво дитячим колективом, педагог завжди розв’язує подвійне завдання – сприяє розвитку мотивів єднання і згуртування дітей в колективі та створює умови для реалізації індивідуальності й творчої самобутності кожної особистості. Ініціатива, творча позиція особистості, зростання самостійності і самоуправління дітей, ціннісний зміст їх спільної діяльності є індикаторами виховного потенціалу дитячого колективу. 

2. Підходи до розробки колективу та індивідуальності.

Педагогічна теорія виховання в колективі створювалася зусиллями багатьох вітчизняних педагогів і психологів. Погляди на проблеми колективу відобразили сутність суспільних культурно-історичних процесів розвитку освіти у різні періоди, тому теорію і методику колективного виховання необхідно розглядати в історичній перспективі. Під колективом А.С. Макаренко розумів “цілеспрямований комплекс особистостей”, об’єднаних суспільно значимими цілями, спільною діяльністю для їх досягнення, взаємною відповідальністю і самоуправлінням. Розроблений ним принцип паралельної дії використовується в якості надзвичайно вагомого у вихованні в колективі.


В.О. Сухомлинський розглядав колектив як засіб морального і духовного розвитку дитини. У колективі створюється єдність суспільного й індивідуального. Найбільше виховне значення має цілісний шкільний колектив, у якому колективи учнів та педагогів об'єднані прагненнями до суспільно значимих цілей і моральних ідеалів Мудра влада колективу”. “ (В.О. Сухомлинський) допомагає особистості подолати риси егоїзму, байдужості, визначити громадянську позицію, брати участь у творчій діяльності на благо інших людей

Проблема морального розвитку школярів в колективі знайшла своє відображення в роботах Т.Є. Коннікової. Вона показала, що колектив впливає на дитину через активність самої дитини, і перш за все через морально цінну активність. Моральна характеристика є найбільш суттєвою, стрижневою в людині, а колектив виступає як основа виховання його моральності.

Т.Є. Коннікова виділила тип стосунків у колективі, який вона назвала гуманістичним. Характеристиками цього виду стосунків є:

– стійкі доброзичливі стосунки, увага один до одного, готовність прийти на допомогу чи розділити радість з іншими, при чому не вибірково, а широко стосовно усіх членів колективу;

– відсутність замкнутості, ізольованості, групового егоїзму в колективі. Загальне прагнення до взаємодії з іншими колективами, до об’єднання в загальношкільний колектив, до обговорення і спільного розв’язання загальних проблем;

– наявність у членів колективу почуття захищеності, відсутність випадків “ізольованості” чи авторитарного лідерства в колективі.

У роботах Л.І. Новікової і її співробітників були розглянуті шляхи управління дитячим колективом як інструментом всебічного розвитку дитини. Дитячий колектив правильно функціонує при умові цілеспрямованого керівництва педагогом, який проектує його структуру, організовує змістовне життя дітей і впливає на стосунки в дитячому колективі.

Л.І. Новікова звернула увагу на подвійну природу дитячого колективу: з одного боку, він об’єкт педагогічної діяльності. З другого – явище, яке розвивається спонтанно, що відображено у вільному спілкуванні дітей один з одним. Предметом уваги педагога повинні стати вся система багатогранних стосунків дітей в колективі і становище в ній кожної дитини. Тільки за таких умов можливе ефективне управління розвитком дитячого колективу.

Гуманізація виховання у 80-90-і роки вимагала розробки нових підходів до колективного виховання з позиції особистісно-орієнтованої педагогіки. У цьому плані значний інтерес викликає ідея міжвікових колективних об’єднань дітей (Г.Г. Кравцов), співтворчості, колективної співпраці, спільної діяльності учнів і учителів, розвитку взаємодії в колективі на основі співробітництва (В.Т.Сітаров, В.Г. Маралов).

В основі нових підходів лежить визнання педагогом самоцінності кожної особистості в дитячому колективі, розуміння ролі колективних стосунків та співпраці у створенні перспективи індивідуального росту і становлення суб’єктивної позиції у взаємодії з оточуючими.

 

3. Поняття про дитячий колектив, його ознаки, функції, структура і типи.

Дитячий колектив відрізняється від інших типів колективів віковим діапазоном, специфічною діяльністю (навчанням), відсутністю життєвого досвіду, що вимагає педагогічного керівництва.
^

Ознаки колективу – це ті характерні риси, які властиві колективу. До них належать:


а) наявність загальної соціально значимої мети; б) спільна діяльність для досягнення мети; в) стосунки відповідальної залежності між членами колективу; г) наявність виборних керівних органів (органів самоврядування).

У дружньому колективі система стосунків визначається розумним поєднанням особистих і суспільних інтересів.

^ У школі є такі типи колективів:

а) навчальні колективи: класний (первинний або контактний), загальношкільний, предметних гуртків;

б) самодіяльні організації: колективи художньої самодіяльності (хор, ансамбль, гуртки);

в) товариства: спортивне, книголюбів та інші;

г) різновікові загони, об’єднання за інтересами;

д) тимчасові об’єднання для виконання певних видів роботи.

Наявність різних типів колективів свідчить про складність його структури, найбільш стабільною ланкою в офіційній структурі шкільного колективу є колектив класу.

^ Функції колективу: а) організаторська – сам керує своєю суспільно корисною діяльністю; б) виховна – стає носієм моральних переконань; в) стимулювання – сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів усіх суспільно корисних справ, регулює поведінку своїх членів, їх взаємовідносини. 

4. Особливості розвитку дитячого колективу.

Характеризуючи особливості дитячого колективу на різних вікових етапах, можна виділити деякі загальні моменти, пов’язані з входженням особистості в соціум. Цей процес, на думку відомого вітчизняного психолога Т.В. Петровського, включає в себе декілька фаз, які послідовно змінюються.
 Адаптація особистості в колективі:

1) індивідуалізація;

2) інтеграція особистості в колективі.

Кожна з фаз соціального розвитку особистості в колективі має серйозні наслідки для її становлення і можливостей самореалізації.

^ Завдання педагога полягає в тому, щоб сприяти створенню в дитячому колективі умов для доброї адаптації, індивідуалізації й інтеграції у ньому кожної особистості.

Науковими дослідженнями виявлено три найбільш поширені моделі розвитку взаємовідносин між особистістю і колективом:

1) особистість підкоряється колективу (конформізм);

2) особистість і колектив перебувають в оптимальних стосунках (гармонія);

3) особистість підкоряє собі колектив (нонконформізм).   

5. Педагогічна технологія організації колективної життєдіяльності дітей.

Формування загальношкільних і класних колективів – завдання педагогів. ^ Розглянемо виділені стадії розвитку колективу за характером вимог, які ставить педагог.

На першій стадії педагог організовує життя і діяльність групи, пояснює цілі і зміст діяльності, пред’являючи чіткі, рішучі вимоги.

На другій стадії, коли вимоги педагога підтримуються колективом, ця найбільш свідома частина групи пред’являє вимоги до товаришів.

На третьому етапі розвитку більша частина членів групи ставить вимоги до товаришів, до себе, і допомагає педагогам коректувати розвиток кожного. У процесі розвитку колективу змінюються стосунки його членів до цілей та діяльності, один до одного, розробляються загальні цінності й традиції.

Методика створення і виховання колективу базується на залученні учнів до спільної діяльності на спеціальних прийомах стимулювання діяльності, згуртування групи. До них належать такі: а) вміла постановка вимог до учнів; б) виховання учнівського активу з допомогою консультування, психологічної підтримки, обміну досвідом, організації і контролю; в) організація перспективи життя (система перспективних ліній за А. Макаренком) – організація завтрашньої радості: постановка близьких, середніх і далеких цілей, які стимулюють рух, розвиток колективу. Наприклад, свято закінчення навчального року і великий багатоденний похід; г) принцип паралельної дії; д) створення традицій; е) оптимістичний мажорний тон, почуття впевненості, захищеності кожного члена колективу; є) принцип відповідальної залежності у колективі.

Ці стосунки переважно мають характер ділової співпраці. Поряд з ними існують міжособистісні – це стосунки вибіркового характеру, побудовані на взаємній симпатії, інтересах, дружбі, почуттях.

Тому теорію і методику колективного виховання необхідно бачити в історичній перспективі. Поряд з розвитком колективістських стосунків учителю необхідно займатися індивідуальним вихованням і формувати у дітей психологічні знання і уміння взаємодіяти, емпатію, культуру спілкування, взаємоповагу, етику міжособистісних стосунків. Для цього потрібно використовувати не тільки педагогічні методи, але й психологічні, психотерапевтичні методики: рольові ігри, аналіз ситуації, групові дискусії. Такий підхід збагачує теорію колективу, знижує негативний ефект колективного виховання, який проявляється при його догматизації.

^ 6.Актуальність створення шкільного самоврядування в сучасних умовах.

Перш ніж замислюватися про створення шкільного самоврядування, необхідно відповісти на питання про необхідність залучення дітей в процес шкільного самоврядування.

^ Розглянемо відповідь на це питання з двох позицій – підлітка і педагога з урахуванням соціально-психологічних особливостей розвитку дитини.

З погляду вікових психологічних особливостей для підліткового віку характерна підвищена сприйнятливість до соціальних явищ; для нього необхідне визнання, повинна бути наявність мотивації на взаємодію в групі; дитина готова до змін, відчуває потребу в своїх досягненнях і своєму самовизначенні.

З погляду педагогів, участь у шкільному самоврядуванні або в діяльності громадської організації сприяє формуванню громадянської позиції і ціннісного відношення до себе й інших; дозволяє учням підвищити соціальну компетенцію; розвивати соціальні навички поведінки і установок на самостійне ухвалення рішення соціальних проблемних ситуацій.

У підлітків виникає бажання діяти відповідно до тих очікувань, які вони мають по відношенню один до одного, що згодом виявляється в їх поведінці.

На поведінку підлітків впливають також вимоги соціального середовища у вигляді обов'язків, традицій, правил поведінки і моральних норм.

Підлітки прагнуть до групового об'єднання тоді, коли бачать в цьому перспективу цікавого життя, можливість вирішити свої проблеми. При цьому дуже важливо забезпечити усвідомлення своїх потреб, цілей і отримання практичного результату діяльності.

Учні усвідомлюють необхідність створення шкільного самоврядування, розуміють, що участь в ньому дозволить:

– забезпечити реалізацію права на свободу думок, свободу слова, самоствердження;

– розвивати почуття відповідальності за себе, колектив, школу;

– змінити устрій життя школи і взаємовідношення між учнями і педагогами для створення духу співробітництва, взаємодопомоги і взаєморозуміння;

– організовувати своє дозвілля.

Для розвитку самоврядування підлітки пропонують розділити учнів по ланках і поширювати ідеї шкільного самоврядування. У цій роботі учні повинні стати реформаторами, вчителі – помічниками, адміністрація – координатором і спонсором.

Відносини між вчителями і учнями повинні будуватися на взаємоповазі, взаєморозумінні і взаємодопомозі.

^ 7.Взаємодія педагогів з дитячими громадськими організаціями в процесі створення і функціонування шкільного самоврядування.

Педагог, що працює з підлітковими об'єднаннями, повинен пам'ятати, що не можна підміняти підлітків там, де вони самі можуть справитися; необхідно мати витримку, терпіння і готовність підтримувати ідеї дітей, ініціативи, спиратися на них; важливо уміти поважати рішення дітей і допомагати їм їх реалізовувати; потрібно уникати прямого натиску, навіть тоді, коли думки і дії дітей здаються помилковими; старатися роз'яснювати, переконувати; навчитися бачити не тільки зовнішню сторону, явні прояви всіх і кожного, але й дізнаватися про ціннісні уявлення, спонукальні мотиви, очікування, інтереси, настрої для створення умов самореалізації і саморозвитку підлітків.

В даному випадку дорослий виступає одночасно в ролі лідера дитячого співтовариства і педагога-професіонала.

Існують різні стилі поведінки дорослого в підлітковій і юнацькій організації. Найбільш ефективною буде участь педагога, якщо він залежно від даної конкретної ситуації продемонструє адекватний стиль керівництва і проявить необхідні якості особистості.

Педагог, який збирається працювати з дитячими об'єднаннями або співпрацювати з шкільним самоврядуванням, повинен:

– забезпечити комфортне середовище для учнів;

– визначити правила поведінки, які приймають учні;

– показувати дітям свою повагу до них, як до особистостей;

– вимагати взаємоповаги між собою;

– виховувати повагу в учнів до самих себе;

– вчити їх бути відповідальними за свої вчинки;

– знати, як сподобатися підліткам;

– постійно вивчати їх, визначити для себе провідний вид діяльності;

– бути здатним захопити дітей цією діяльністю;

– об'єднати навколо цієї діяльності актив учнів;

– поставити перед дітьми яскраву як далеку, так і близьку мету;

– затвердити певний стиль спілкування, відносин між дітьми;

– частково передати управління діяльністю дітям, навчити їх самоврядуванню;

– запропонувати дітям розробити символіку, традиції, ритуали;

– повинен забезпечити всім надійне відчуття захищеності;

– повинен зробити колектив відкритим;

– допомогти учням знайти друзів з інших шкіл або міст;

– потрібно бути готовим до того, що, можливо, знадобиться змінити основний вид діяльності або ускладнити наявну діяльність, її способи організації, а можливо, навіть розпустити даний колектив і створити новий.

Коли завершений етап організації шкільного самоврядування або створення дитячої організації, необхідно підтримувати інтерес у учнів до самоврядування. Вони повинні постійно відчувати свою причетність до самоврядування і бачити плоди своєї праці, виконаної в результаті спільної діяльності.

^ Для цього, перш за все, необхідно розробити свою корпоративну "філософію", яка має на увазі:

1. Визначення мети та основних завдань, які необхідно вирішувати для досягнення місії.

2. Визначення основних цінностей організації, які повинні прийматися переважно членами організації. Цінності поділяються на дві групи: ті, на які спирається людина в своїй роботі, і внутрішні, які формуються в процесі всього життя людини, починаючи з народження.

3. Розробка "Кодексу поведінки" (норм поведінки). Норми бувають інституційовані, тобто прописані в якомусь положенні, і неінституційовані, тобто негласно прийняті членами організації. Вступ до організації має на увазі добровільне прийняття цих норм. Норми поведінки повинні підтверджуватися на практиці, не треба боятися виключення членів об'єднання за порушення цих норм, це підтверджує необхідність необхідної поведінки.

^ Для розвитку і збереження корпоративної "філософії" об'єднання рекомендується:

1. Виписати цінності об'єднання і норми поведінки, а також розмістити їх в зручному для учнів місці. Вони повинні бути доступні для кожного учня у будь-який час. Наприклад, їх можна написати на посвідченні члена організації, у вигляді гасел, девізів, кредо, на стендах, плакатах.

Наприклад: дотримання прав особи кожного; відповідальність особи перед іншими.

2. Розробити і запровадити власні традиції, обряди, ритуали.

Наприклад: обряд вступу до організації, традиції святкування днів народження або важливих подій, ритуали вітання членів організації та ін.

3. Створювати історію свого об'єднання, фіксувати заходи, події. Можна записувати її у вигляді літопису, щоденника або журналу.

4. Створювати міфи і легенди об'єднання, героїв організації, саме через них найуспішніше передаються цінності і норми поведінки.

5. В своїх виступах, вчинках лідери, керівники організації будь-якого рівня повинні постійно повторювати в різних формах цінності і норми об'єднання.

6. Тому вкрай необхідно чітко визначити основні поняття і спиратися на них (наприклад, колективізм, громадянськість, особистість, права і обов'язки і т.д.).

7. Продумати свою символіку, оформити приміщення за допомогою гасел, плакатів, настінних газет, власної друкарської продукції; клятва члена організації, гімн організації, оформлення заходів.

^ Наступним напрямком, який сприяє ефективному функціонуванню шкільного самоврядування є робота по згуртованості учнів.

  1. Причетність учнів до управління освітнім процесом починається з їх інформованості про ухвалені органами самоврядування рішення і плани, що розробляються. Така інформація може поширюватися за допомогою шкільного радіо, друку, стендів, виступів на зборах і т.д. При цьому важливо, щоб ця інформація служила предметом обговорення.

  2. Вивішування настінної газети в школі або класі (на ній діти пишуть все, що їм хочеться написати, за винятком образ і лихослів'я. У молодшому шкільному віці учні можуть не тільки писати, але й малювати, тобто виражати свій настрій або ставлення до чогось або когось через малюнок);

  3. Випуск періодичної шкільної газети .

  4. Шкільна періодична газета є одним з ефективних засобів розвитку згуртованості і свідомості учнів.

  5. Метою випуску шкільної газети є створення умов для самовираження учнів, отримання інформації і сприяння згуртованості, причетності і співпраці в шкільному колективі.

^ Основними організаційними моментами створення періодичної шкільної газети є:

– навчання учнів з кожного класу, які увійдуть до складу шкільної редколегії або прес-центру, на предмет того: що? як? яким чином оформляється шкільна газета?

– визначення структури газети учнями школи на зборах, підготовка і оформлення матеріалу шкільною редколегією або прес-центром;

– розподіл обов'язків між членами редколегії або прес-центру (черговість участі у випуску, виконання певних функцій при підготовці газети в кожному номері, можливість змінювати вид діяльності, наприклад: підготовка статей, коректування, роль класних колективів в підготовці шкільної газети);

– дотримання принципу зворотного зв'язку (для відгуків учнів і вчителів);

– відображення в шкільній газеті свободи думки, слова і волевиявлення учнів, матеріали повинні містити ціннісно-значущу інформацію; вчитель виступає в ролі консультанта-наставника.

Ефективнішим методом є участь школярів в плануванні освітнього процесу, а також контролі за виконанням ухвалених рішень. Участь у плануванні якої-небудь значущої справи створює відповідну психологічну готовність до її подальшого виконання. Цю спільну діяльність можна здійснювати в рамках проведення учнівських зборів, які є вищою формою самоврядування, як на рівні класу, так і на рівні школи.

Я. Корчак говорив: "Зібрати дітей, розжалобити або, навпаки, вилаяти їх і добитися потрібної тобі постанови – це не збори. Зібрати дітей, виголосити промову, розпалити їх і вибрати декількох, щоб вони узяли на себе зобов'язання і відповідальність, – це не збори. Зібрати дітей, сказати, що я не можу справитися, і нехай вони самі що-небудь придумають, щоб було краще, – це не збори. Голосування, лише б звільнитися, – це пародія на збори. Часті промови і часті збори з метою поставити або вирішити які-небудь животрепетні питання не дають бажаного результату. Збори повинні мати діловий характер, зауваження дітей вислуховуватися уважно і чесно – ніякої фальші або натиску. Крім того, діти повинні навчитися вести збори. Адже радитися всім загалом нелегко" .

^ Так що ж таке збори?

Метою проведення зборів є вироблення і прийняття колективного рішення з виникаючих проблем, за визначенням видів діяльності дитячого колективу, виходячи з інтересів учнів.

^ Організація і проведення колективних зборів дозволяє учням:

– одержати навички вирішення конфліктних ситуацій;

– набути комунікативних навичок виступу (участь в дискусіях, обговореннях, суперечках), слухання;

– практикувати організаційні навички (ведення зборів, переговорів, організації ділових відносин, планування і контролю, відповідальності за ухвалене рішення);

– перебувати в змозі як підпорядкуватися одноліткам, так і підпорядковувати інших;

– відчути роль іншої людини і підвищити свій авторитет.

Існують певні принципи підготовки і проведення зборів:

– кругова посадка (збори зручно проводити, коли діти сидять в колі і бачать очі своїх товаришів);

– наявність правил поведінки на зборах (учні повинні колегіально розробити правила поведінки на зборах, причому ці правила необхідно щорічно їм редагувати або діти повинні ухвалити рішення про незмінність цих норм);

– змінність провідних зборів (важливо витримувати принцип змінності головуючого у порядку черговості на кожних зборах);

– урахування вікових особливостей (повинна здійснюватися поступова передача влади в організації зборів: у молодшій віковій групі вчитель – ведучий; у середній віковій групі вчитель – наставник; у старшій віковій групі вчитель – консультант).

На зборах вирішуються питання і проблеми, що хвилюють учнів, визначається напрям роботи, планування діяльності, аналізуються і підлягають рефлексії проведені заходи. І ще одна умова. В ході обговорень на зборах не потрібно примушувати всіх дітей до відкритого діалогу і голосування.

Іншою формою, направленою на об'єднання і розвиток співпраці, є практика правової взаємодії школярів і вчителів. Для цього до розробки шкільних статутів, положень про органи самоврядування залучаються учні. Основним принципом в організації правової взаємодії є підхід: "Самі створюємо закон – самі по ньому живемо", – причому важливо, щоб дані закони, правила, положення ставали предметом обговорення у школярів, щорічно аналізувалися і коректувалися, щоб для кожного складу органу учнівського самоврядування були "живі" правила. Істотним елементом правової взаємодії є правове регулювання відносин між школярами і самою школою. Для цього створюється система договірних відносин між учасниками освітнього процесу.

Необхідно при створенні шкільних документів, конституцій, положень про шкільне самоврядування і статутів дитячих об'єднань передбачити поступове розширення повноважень учнів по самоврядуванню, причому на початковому етапі існування дитячого органу самоврядування ці повноваження повинні бути мінімальні і реальні для виконання їх дітьми.

При розробці документів слід звернути увагу на розділи, що містять гарантованість захисту прав всіх школярів, вчителів, батьків.

^ Гарантованість прав в школі – це юридичні гарантії (наявність закріплених в документах прав громадян школи), організаційні гарантії (наявність правозахисних органів), інформовані гарантії (доступність інформації про правове поле школи всім учасникам освітнього процесу) і ціннісні гарантії (ухвалення цінності правової поведінки всіма учасниками.

^ Для цього доцільно:

1. Розробити, обговорити і прийняти загальношкільну конституцію, в якій визначені і описані основні цінності школи; права і обов'язки всіх громадян школи; механізми правового регулювання, вживані в школі; структура і порядок дії органів управління і самоврядування і їх взаємодії.

2. Створити конституційну комісію школи, основним завданням якої є забезпечення прав, гарантованих конституцією.

^ Соціальні проекти

Особливості сучасного інформаційного суспільства вимагають від школи включення учнів у обговорення проблем, участь у їх рішенні. Стає актуальним залучення учнів до суспільно-корисної діяльності, яка сприятиме не тільки формуванню особистості дитини, її нових соціальних якостей, але й направлена на благо місцевого співтовариства. Під цим мається на увазі ретельний відбір проблем місцевого значення під керівництвом педагога, в процесі рішення якого учні одержать позитивний досвід або сприятимуть просуванню рішення даної проблеми.

^ Нижче наводяться основні вимоги по організації соціальних проектів.

Цілі соціальних проектів:

– створення в школі умов для становлення учнів як майбутніх громадських діячів, здатних досліджувати і вирішувати існуючі сьогодні і виникаючі завтра проблеми суспільства;

– підготовка школярів до відповідальності за суспільство, до підтримки, оновлення громадських структур;

– поширення в школах активних методів навчання і сучасних підходів до освіти, які передбачають участь вчителів і школярів у вирішенні громадських проблем, організацію і проведення дискусій, досліджень і практичних дій.

Завдання:

– надання учням можливості отримання досвіду колективного рішення реальних соціальних проблем;

– формування системи теоретичних і практичних знань, необхідних соціальному діячу;

– створення умов для формування інтересу до громадського життя, самостійності мислення і спілкування.

^ Організаційні принципи:

– підтримувати активну участь проблем, учнів у обговореннях;

– робити акцент на освоєння умінь, необхідних для активної участі в житті суспільства;

– головне місце відводиться роботі учнів у групах;

– учні спільно з вчителями виробляють критерії оцінки;

– використовуються самооцінювання і групове оцінювання по критеріях.

^ Роль вчителя:

– помічник, колега;

– передає школярам для використання стандартну техніку рішення задач (проблем), вирішення конфліктів, ухвалення рішень, розуміючої комунікації;

– фахівець в постановці аналітичних, синтезуючих, узагальнюючих питань;

– вміє наводити контраргументи;

– здатний комбінувати індивідуальну і групову роботу;

– утримує логіку обговорення;

– організує ситуації, в яких учні починають вирішувати проблеми;

– організує рефлексії в групі учнів.

^ Очікуваний результат:

Отримання уявлення про модель суспільства з його законами і взаємозв'язками.

Поява соціальної надії на те, що соціальні проблеми вирішувані, що людина здатна визначати можливості власної дії, потреби, проблеми і конфлікти, ухвалювати рішення, вирішувати конфлікти, вибирати серед альтернатив і уживатися з наслідками.

^ Рішення конфліктів.

Останнім часом стали з'являтися спеціальні програми по навчанню школярів навичкам вирішення конфліктів, веденню переговорів. Програмою передбачається створення груп учнів, які навчаються майстерності посередництва, тобто вирішення конфліктів мирним шляхом за допомогою посередника, незацікавленої особи. Але поки ці програми носять міжособовий характер, і існують заборонені зони для посередництва. Це конфлікти з батьками і вчителями.

Безумовно, розвиток такої загальної згуртованості і свідомості – довготривалий важкий і тонкий процес. Найбільш загальним і універсальним методом розвитку згуртованості і свідомості суб'єктів освітнього процесу є спільна участь у різних видах діяльності, в першу чергу, неформальної, "наднормативної" діяльності: постановка спектаклів, участь у спортивних змаганнях, підготовка до фестивалів. При цьому ефект посилюється, коли йдеться про ситуації конкуренції з іншою школою, коли необхідно підтримати честь школи і т.п.

Важливим значенням в розвитку згуртованості і свідомості учасників освітнього процесу може стати реалізація принципу співактивності (сприяння) і пов'язаних з ним методів ритуалізації освітнього процесу.


Ведмеденко Д.В., ст.викладач кафедри педагогіки, психології та теорії управління освітою ІППОЧО

Схожі:

Лекція 3 поняття про колектив, його виховний вплив на особистість. План Колектив як соціокультурне середовище виховання І розвитку iconЗатверджую Ректор О. Л. Голубенко 2012 р. Пояснювальна записка
Художня культура молоді. Методи стимулювання діяльності й поведінки особистості. Організаційні форми виховання. Поняття про колектив....
Лекція 3 поняття про колектив, його виховний вплив на особистість. План Колектив як соціокультурне середовище виховання І розвитку iconЗатверджую Ректор О. Л. Голубенко 2012 р. Пояснювальна записка
Художня культура молоді. Методи стимулювання діяльності й поведінки особистості. Організаційні форми виховання. Поняття про колектив....
Лекція 3 поняття про колектив, його виховний вплив на особистість. План Колектив як соціокультурне середовище виховання І розвитку iconСоціокультурне середовище виховання середовище виховання постановка проблеми
Саме тому для нас представляє інтерес соціокультурне середовище процесу виховання учнів професійно-технічних навчальних закладів....
Лекція 3 поняття про колектив, його виховний вплив на особистість. План Колектив як соціокультурне середовище виховання І розвитку iconФорма підсумкового контролю
Змістовий модуль Особистість та її психологічна характеристика Загальне уявлення про особистість. Особистість. Індивід. Індивідуальність....
Лекція 3 поняття про колектив, його виховний вплив на особистість. План Колектив як соціокультурне середовище виховання І розвитку iconЛекція Тема "Психологія особистості" План Поняття особистості в психології. Співвідношення понять «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність»
Слово “особистість” походить від латинського “persona”, що означає ритуальну маску, яку знімали з обличчя померлого у Стародавньому...
Лекція 3 поняття про колектив, його виховний вплив на особистість. План Колектив як соціокультурне середовище виховання І розвитку iconІнформації про університет та визначення рівня обізнаності учнів про можливості хду. ІІ етапу (з 03. 10 по 04. 10 р.): Психолого-педагогічна характеристика на студентський колектив академічної групи
План виховної роботи куратора академічної групи на термін проходження асистентської практики
Лекція 3 поняття про колектив, його виховний вплив на особистість. План Колектив як соціокультурне середовище виховання І розвитку iconТема виховання як складова цілісного педагогічного процесу лекція 3 сутність процесу виховання, його мета план
Процес самовдосконалення особистості. Самовиховання, перевиховання. Вихованість як інтегральна властивість особистості, результат...
Лекція 3 поняття про колектив, його виховний вплив на особистість. План Колектив як соціокультурне середовище виховання І розвитку iconКольоротерапія як засіб впливу на естетичне середовище позашкільного закладу
У статті розглядається поняття «естетичне середовище», його плив на розвиток особистості, використання вибору кольорової гами як...
Лекція 3 поняття про колектив, його виховний вплив на особистість. План Колектив як соціокультурне середовище виховання І розвитку iconНіколаєнко Л.І
У статті розглядається поняття естетичне виховання, естетичне середовище, його складові та структурні компоненти. Місце Сумського...
Лекція 3 поняття про колектив, його виховний вплив на особистість. План Колектив як соціокультурне середовище виховання І розвитку iconАнкета «Класний колектив очима учня» Мета: визначити рівень згуртованості класу, його мікроклімат, культурний рівень та взаємовідносини між окремими учнями. Вік учнів
Заповнюючи анкету, учень має позначати варіанти відповідей, які найбі-льше співпадають з його думкою щодо запитань
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи