Всесвітня (або світова) література icon

Всесвітня (або світова) література




Скачати 119.5 Kb.
НазваВсесвітня (або світова) література
Дата29.09.2012
Розмір119.5 Kb.
ТипДокументи






Всесвітня (або світова) література — сукупність усіх національних літератур. Основний зміст поняття, яке було запропоновано Й. В. Гете, літературний процес як органічна єдність, взятий в історичному плині.


Антитеза (від грецьк. antithesis — протиставлення) — стилістична фігура, суть якої полягає у зіставленні контрастних чи протилежних образів. У широкому значенні під антитезою розуміють будь-яке зіставлення протилежних понять, ситуацій чи інших елементів у творі.


Зазвичай антитезні поняття виражаються протилежними за значенням словами-антонімами.


Драма (від грецьк. drama — дія) — один із трьох літературних родів (поряд з епосом і лірикою).

Основу драми складає дія, що споріднює її з епосом. У драмі події розгортаються в теперішньому часі на очах глядача і показані через конфлікти у формі діалогу. Драма — це п'єса з гострим конфліктом, який, проте, на відміну від трагічного, більш приземлений, звичний. Вона виникла у XVIII ст. у просвітницькій драматургії (Дідро, Бомарше, Лессінг, Шиллер) як жанр, що прагнув подолати однобічність трагедії та комедії класицизму.


^ Драматична поема —невеликий за обсягом віршований твір, в якому поєднуються жанрові форми драми та ліро-епічної поеми. В основу Д.п. закладається внутрішній динамічний сюжет — власне, конфлікт світоглядних та моральних принципів при відсутності панорамного тла зовнішніх подій, перевазі ліричних чинників над епічними та драматичними. У світовій літературі Д.п. відома з творів Й.-В.Гете "Фауст"


Іронія (від грецьк. еіronеіа — лукавство, глузування, удавання) — форма комічного, художній засіб, який виражає глузливо-критичне ставлення автора до того, що зображується. Прихована посмішка.


Комічне (грецьк. kemikos — веселий, смішний) — естетична категорія, характерною рисою якої є освоєння світу і його зображення крізь призму сміху.

Основними формами функціонування комічного є сатира, гумор та іронія. Сатира осміює суспільні явища, а гумор — несуттєві недоліки окремих осіб, а також екзистенційні вади буття людини.

Серед численних засобів комічного можна назвати такі, як алогізм, гіперболізація, буфонада, каламбур, фарс, пародія, гротеск (хоча гротеск може бути і трагічним).


Сатира — 1. У давньоримській літературі написаний гекзаметром поетичний твір, в якому викривалися пороки суспільства. 2. Різке осміяння суспільних вад за допомогою сатиричних засобів. 3. Художній твір, в якому здійснюється таке осміяння.


Сарказм — зле, в'їдливе висміювання серйозних вад у характері персонажів, подіях та явищах громадського або побутового життя з тим, щоб викрити їх потворну сутність.

^ Літературний герой, або Персонаж,— дійова особа, образ в літературному творі. Є носієм точки зору письменника на дійсність, на самого себе і на інших персонажів, засобом вираження ставлення письменника на зображений ним художній світ. За студінню участі в подіях і близькістю до авторської позиції літературні герої поділяються на головних і другорядних. В ліриці літературний герой називається ліричним героєм, або ліричним персонажем.


Міф (грецьк. mythos — слово, переказ) — розповідь про богів, героїв, духів, потвор та ін., які, на думку давніх людей, брали участь у створенні світу й уособлювали в образній формі незрозумілі для них природні і надприродні сили. Міф був першою і тому наївною формою осмислення людиною оточуючого світу і соціальних відносин. Так, наприклад, вищу силу, яка розпоряджалася усім світом і володіла громами і блискавками, давні греки уявляли в образі могутнього і величного бога Зевса, а морську стихію — в; образі Посейдона.


^ Образ художній — одне з головних літературних понять, узагальнене відображення дійсності чи переживань митця у формі конкретного, індивідуального явища (образ Фауста, батьківщини, ліричного героя і т. ін.)


Сентименталізм (від фр. sentiment — почуття, чуттєвість, чутливість) — напрям в літературі та мистецтві другої половини XVIII ст., що утверджує чуттєвість в художній творчості на противагу раціоналізму, класицизму та культу розуму епохи Просвітництва.

Сентименталізм дістав свою назву за твором англійського письменника Л.Стерна «Сентиментальна подорож...» (1768). Сентиментальна література звертається до почуття, її героєм є переважно незіпсована цивілізацією проста людина, що здатна до тонких чуттєвих переживань. До кращих зразків літератури сентименталізму належать твори С. Річардсон, Ж.-Ж- Руссо, Й. В. Гете.


Міфологізм — спосіб поетичної реалізації міфу в творах художньої літератури


Міф — 1. Форма мислення стародавньої людини. У міфі абстрактні поняття про світ виражаються у вигляді живих істот або навпаки — живі істоти виступають як вищі символи світу. Міф ґрунтується на глибокій вірі в реальність цих істот та їх надприродну силу. 2. Те саме, що легенда, розповідь про богів та героїв.


Буколіка — жанр античної поезії, в якому мовилося про вільне, безтурботне, щасливе життя на селі.


Георгіки (від грецьк. georgikds — землеробський) — різновид дидактичної літератури в античну добу, епічні твори, присвячені сільському життю. Приміром, "Георгіки" Никанора Колофонського (ІІІ-ІІ ст. до н.е.), "Роботи і дні" Гесіода (VIII-VII ст. до н.е.), "Про сільську господарку" Катона Старшого (234-149 pp. до н.е.), "Георгіки" Вергілія (70-19 pp. до н.е.).


Пастораль — різновид буколіки; невеликий за обсягом художній твір, в якому мовиться про безтурботність сільського життя на лоні природи.


Бурлеск — жанр гумористичної поезії, комічний ефект досягається тим, що героїчний зміст викладається навмисно вульгарно, грубо, або навпаки, тим, що про буденне говориться піднесено (наприклад, «Енеїда» Котляревського).


Гекзаметр — віршовий дактилічний розмір з шістьма наголосами без рими.


^ Гомерівський епітет — поетичне означення, притаманне гомерівському епосу ("Іліада", "Одіссея"), зафіксоване складними словами, що характеризують певного персонажа чи зображуване явище: прудконогий Ахіллес, срібнолукий Аполлон, хитромудрий Одіссей, світлоока богиня тощо.


Заспів — усталений початок співаного фольклорного твору — думи, билини, рідше історичної пісні. У ліро-епічному творі 3. є, власне, ліричним вступом до оповіді


Епод (грецьк. epodos, від ері — безпосереднє слідування за чимось, додавання до чогось та ode — пісня) — приспів, власне, другий вірш ямбічного двовірша, складений із триметра та диметра; згодом — ліричний твір в античній версифікації, складений із двовіршів однієї метричної системи, в якому довгі віршові рядки чергувалися з короткими. Наприклад, "Еподи" Горація у модернізованому перекладі М.Зерова:


Гумор — 1. Різновид комічного, відображення смішного в життєвих ситуаціях і людських характерах. 2. Узагальнена назва творів, мета яких — розсмішити, викликати гарний настрій. 3. Взагалі сміх і відчуття комічного.


Крилаті слова, або Афоризми — стислі влучні оригінальні вислови відомих письменників, що набули поширення в народі через влучність, дотепність чи широту філософських узагальнень.


^ Ода — жанр лірики, вірш, що виражає піднесені почуття, викликані важливими історичними подіями, діяльністю історичних осіб.


Притча — короткий фольклорний або літературний розповідний твір повчального характеру, орієнтований переважно на алегоричну форму доведення змісту етичних цінностей буття.


Рубаї — в ліричній поезії народів Близького Сходу чотиривірш переважно філософського змісту, в якому римуються перший, другий і четвертий рядки.


Трагедія — драматичний твір, де зображуються нерозв'язні моральні проблеми, що призводять, як правило, до загибелі героя


^ Анакреотична поезія — жанр лірики, в якому панує життєрадісно, світле світосприйняття, перейняте мотивами земного щастя, гедонізму, любові. Започаткований еллінським поетом Анакреонтом (VI-V ст.до н.е.). На жаль, від його ліричної спадщини збереглися лише певні фрагменти


^ Сапфічна строфа — одна з античних строф, різновид різностопної строфи, запровадженої давньогрецькою поетесою Сапфо (VI ст. до н.е.), пізніше вдосконаленої римським поетом Горацієм. Складається з трьох одинадцятискладників та, у четвертому рядку, з адонія .


^ Архілохів рядок — в античній версифікації — віршовий рядок із двох піввіршів відповідно чотиристопного дактиля та тристопного хорея з дієрезою (міжстопним словоподілом) за схемою:


— ∪ ∪/— ∪ ∪/— ∪ ∪/— ∪ ∪/— ∪/— ∪/. Названий за іменем


еллінського поета Архілоха (VII ст. до н.е.). Вживався разом із ямбічними рядками у третій Архілоховій строфі.


Ауто, або Ауту (іспан. та португ. auto) — одноактна драматична вистава релігійно-алегоричного змісту, поширена в Іспанії та Португалії у другій половині XIII і відома до XVIII ст. Спочатку виконувалася трьома-чотирма аматорами. У XVI-XVII ст. набула видовищних ознак, близьких до містерії. До цього жанру зверталися Лопе де Вега, Тірсо де Моліна, особливо П.Кальдерон де ла Барка.


Рубаї — чотиривірш, як правило, філософського змісту за схемою римування: а а — а (різновид монорими). Р. як викінчений мініатюрний віршовий твір, що виражає певну думку, підкреслену в останньому рядку строфи, — одна з найпопулярніших версифікованих форм у ліричній поезії народів Сходу, сягнула своєї досконалості в тюркомовному літературному середовищі (Захириддин Бабур) та іранському (Омар Хайям). Приклад Р. Омара Хайяма у перекладі В. Мисика:


І юних, і старих — всіх поглинає час, а


І невеликий нам дається днів запас. а


Ніщо не вічне тут: ми підемо так само, холостий рядок


Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас.


Бейт (араб.) — у тюркомовній, перській та арабській поезіях — двовірш, в якому міститься певна закінчена думка; може ' бути римованим та неримованим. Б. здатен утворювати строфи, а також жанри (газель, касида, рубаї тощо). Такі приклади наявні в доробку А.Кунанбаєва:


Чорні очі горять, а високе чоло


Чисте ніби його карбувало срібло.


Чорні брови — мов серпики молодика,


Так здавалося мені, так насправді було [...]


Касида (араб. — цілеспрямована) — урочистий жанр арабської, тюркомовної та перської класичної поезії. К. подібна до оди, хоч подеколи траплялися її сатиричні та дидактичні видозміни. Здебільшого то були твори придворних поетів на честь ханів, окремих полководців тощо. Трафаретна форма К., зумовлена таким призначенням, позбавляла їх оригінальності. Це передовсім моноримічний вірш, у якому, як і в газелі, римуються між собою лише перші два рядки (бейт), в інших рима повторюється через рядок за схемою: аа ба ва га... і т.д. К. мала від ста до ста п'ятдесяти рядків, причому перший бейт (матла) й останній (макта) підлягали старанному опрацюванню, оскільки вони містили основну думку твору. Незважаючи на офіційну форму та внутрішню версифікаційну інертність, К. під пером талановитих поетів (Алішер Навої) зазнавала неабиякої естетичної увиразненості.


Канцона (італ. canzone — пісня) — одна з форм середньовічної , лірики трубадурів Провансу: пісня про лицарську любов, пов'язана з культом дами.


Серенада (фр. serenade, від італ. sera — вечір) — пристрасна пісня про любов, виконувана молодиком під акомпанемент гітари чи мандоліни під вікном своєї коханої. Започаткована в романських країнах, С. поширилася в європейських, в т.ч. українській, літературах.


Сирвента (прованс. sirventes) — строфічна пісня в ліриці трубадурів XII-XV ст., у якій розроблялися громадські та політичні мотиви. Найвідоміший автор С. — Б. де Борн (близько 1140-1215)


Бурлеск (італ. burlesque від bиrlа — жарт) — вид комічної, пародійної поезії та драматургії, генетично пов'язаний із народною сміховою культурою, акцентований на свідомій невідповідності між змістом і формою.


Травестія (італ. travestire — перевдягати) — різновид жартівливої, бурлескної (див.: Бурлеск) поезії, коли твір із серйозним чи героїчним змістом та відповідною формою переробляється, "перелицьовується" у твір комічного характеру з використанням панібратських, жаргонних зворотів.


^ Веди, або Ведична література (санскр. веда — знання) — давні пам'ятки індоєвропейської словесності, створювані впродовж ІІ-І тис. до н.е. У точному значенні слова В. — чотири збірники (Рігведа, Самведа, Яджурведа, Атхарваведа), які містять космогонічні міфи, офірні формули, ритуальні дійства, а головне — концепцію світотворення


Газель (від араб. — ліричний вірш) — ліричний вірш, що складається не менше як з трьох, не більше як з дванадцяти бейтів (двовіршів), пов'язаних наскрізною моноримою кожного другого рядка (крім першого бейта з парним римуванням) за схемою метричної основи аруза: аа, ба, ва, га і т.п.


Дифірамб (грецьк. dithyrambos — урочиста хорова пісня на честь богів, передовсім Вакха) — один із різновидів давньогрецької лірики, близький до оди чи гімну. Виконувався спочатку на святі збирання винограду, властивий поезії Піндара (VI-V ст. до н.е.). У новоєвропейській літературі — вірш, позначений надмірним звеличенням певної особи або події. Досить часто цей термін вживається в іронічному значенн


Дольник — термін (" від "доля" — частка), який означає метроряд, розбудований на дво- і трискладових стопах силабо-тоніки. В них часом бракує одного або двох складів. У живому звучанні їх відсутність компенсується або павзою, або розтягненою вимовою сусідніх складів, або посиленням їх наголошеності, найчастіше — всіма названими засобами


Пародія (грецьк. parоdia -- пісня навиворіт, переробка на сміш ний лад) — один із жанрів фольклору та художньої літератури, власне гумористичний чи сатиричний твір, в якому імітується творча манера письменника задля осміяння її як не відповідної новим мистецьким запитам


Перипетія (грецьк.peripeteia — зненацький поворот) — різка несподівана переміна у перебігу подій та долі персонажа, наслідок вторгнення в дію певного випадку. П. співпричетна до категорії можливого, вона — структуротвірний компонент епічних (пригодницький роман) та драматичних сюжетів


Повість — епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття займає проміжне місце між романом та оповіданням.


Реалізм (лат. realis — речовий, дійсний) — один із ідейно-художніх напрямів у літературі і мистецтві XIX ст. Починаючи з 30-х, набуває розвитку у Франції, згодом в інших європейських літературах. На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, основоположною для Р. стає проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу (характеру) особистості.


Ідея художньою твору (грецьк. idea — першообраз) — емоційно-інтелектуальна, пафосна спрямованість художнього твору, яка приблизно може бути охарактеризована як провідна думка, ядро задуму автора


^ Сонет (італ. sonetto — звучати) — ліричний вірш, який складається з чотирнадцяти рядків п'ятистопного або шестистопного ямба, власне, двох чотиривіршів з перехресним римуванням та двох тривіршів тернарного римування за основною схемою (абаб абаб ввд еед), хоч можливі й інші варіанти (абаб абаб вде вде чи абаб абаб ввд еде і т.п.). З'явився С, очевидно, на початку XIII ст. в Італії, де викристалізувалися його основні ознаки, вперше описані Антоніо да Темпо (1332). Започаткований Дж. да Лентіні, С. пов'язаний із творчістю Данте Аліг'єрі та Ф.Петрарки, проходить через всю історію європейської і світової літератури, розкриваючись у поезії П.Ронсара у Франції (XVI ст.) та В.Шекспіра в Англії (XVII ст.).


^ Катрен (фр. quatrain) — чотиривірш, строфа з чотирьох рядків із суміжним, перехресним чи кільцевим римуванням


Терцет (італ. terzetto, від лат. tertius —- третій) — тривірш


Історія літератури — галузь науки про літературу, яка досліджує її розвиток у зв'язку з розвитком суспільства та його культури, прагнучи виявити внутрішні закономірності літературного процесу.


^ Вічні образи — літературні образи, які за глибиною художнього узагальнення виходять за межі конкретних творів та зображеної в них історичної доби, містять у собі невичерпні можливості філософського осмислення буття. Класичними прикладами В.о. у європейській літературі вважаються образи Прометея, Гамлета, Дон Жуана, Фауста і т.п., які виникли на конкретному історичному підґрунті й сконцентрували у собі вічні пошуки людиною своєї першосутності


Алегорія (грецьк. allegoria, від alios — інший і agoreuo — говорю — інакомовлення) — спосіб двопланового художнього зображення, що грунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами


Новела (італ. novella, від лат. novellus — новітній) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вималюваною дією. Н. властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Серед різновидів епічного жанру Н. вирізняється строгою й усталеною конструкцією.


Балада (фр. ballade, від Прованс, ballar — танцювати) — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового гатунку з драматичним сюжетом. Зазнала посутніх змін від початків свого існування (ХІІ-ХІІІ ст.), коли вживалася як любовна пісня до танцю, поширювалася у Провансі. Невдовзі в Італії, зокрема у доробку Данте Аліг'єрі, під впливом канцони втратила свій танечний рефрен.


Монолог (грецьк. mono —- один, єдиний, logos — слово) — тривале/ внутрішньо однорідне і зв'язне висловлювання, що належить одному суб'єктові і виражає його думки, свідомі чи підсвідомі переживання, рефлексії, почуття та акти волі


Байронізм — ідейно-естетична концепція, яка постала у європейському романтизмі XIX ст., пов'язана з творчістю англійського поета Дж. Байрона, притаманна В.Гюго, А. де Він'ї, А.Міцкевичу, М.Лермонтову. Основні риси Б. — тираноборство, волелюбність, бунтарство, демонізм, абсолютизоване заперечення І недосконалої дійсності.


Художня деталь — засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція. Через деталь значною мірою виявляється спосіб художнього мислення митця

Схожі:

Всесвітня (або світова) література iconТема : чому моральні цінності визначають як життєві орієнтири
Міжпредметні зв’язки: обж, образотворче мистецтво,українознавство світова література
Всесвітня (або світова) література icon23 квітня 2013 р. (вівторок) Методичний семінар кафедри світової літератури
Методика викладання с/к «Світова література» для студентів філологічного факультету
Всесвітня (або світова) література iconРумунська мова І література (румунська та світова)
Рекомендуємо виділити по 1 годині з варіативної складової навчального плану на такі спецкурси І факультативи
Всесвітня (або світова) література iconМіністерство освіти І науки україни
Спеціальність: 020303 «Російська (або англійська, або німецька) мова І література»
Всесвітня (або світова) література iconПрограма Дисципліни Виразне читання
Спеціальність: Рос Англ 09 «Російська (або англійська, або німецька) мова І література»
Всесвітня (або світова) література iconМіністерство освіти І науки україни
Спеціальність: Рос Англ 09 «Російська (або англійська, або німецька) мова І література»
Всесвітня (або світова) література iconМіністерство освіти І науки україни
Спеціальність: Рос Англ 09 «Російська (або англійська, або німецька) мова І література»
Всесвітня (або світова) література iconМіністерство освіти І науки україни
Спеціальність: Рос Англ 09 «Російська (або англійська, або німецька) мова І література»
Всесвітня (або світова) література iconМіністерство освіти І науки україни
Спеціальність: Рос Англ 09 «Російська (або англійська, або німецька) мова І література»
Всесвітня (або світова) література iconМіністерство освіти І науки україни
Спеціальність: Рос Англ 09 «Російська (або англійська, або німецька) мова І література»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи