Про етичну компетентність сучасного вчителя гулей Клавдія Вікторівна icon

Про етичну компетентність сучасного вчителя гулей Клавдія Вікторівна




Скачати 198.82 Kb.
НазваПро етичну компетентність сучасного вчителя гулей Клавдія Вікторівна
Дата15.11.2012
Розмір198.82 Kb.
ТипДокументи
джерело


ПРО ЕТИЧНУ КОМПЕТЕНТНІСТЬ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ


Гулей Клавдія Вікторівна, вчитель етики ЗНЗ № 19 м.Чернівців


П Л А Н


    1. Педагогічна етика та етапи історичного розвитку

суспільства.


    1. Відомі педагоги про риси ідеального вчителя.




    1. Етико-педагогічна поведінка вчителя – приклад для учнів.




    1. Етична компетентність та її формування в процесі накопичення професійного досвіду.



Етична компетентність сучасного вчителя

(Підготувала слухач курсів з етики Гулей К.В.)

Життєве кредо:

Учитись важко, а учить ще важче,

Але не мусиш зупинятись ти.

Як людям віддаси усе найкраще,

Той сам сягнеш нової висоти.


^ Педагогічне кредо:

Щоб змінити людей, їх треба любити.

Вплив на них пропорційний любові до них.

І. Песталоцці

Етична компетентність як базова складова професійності вчителя віддзеркалює його духовність і моральність, внутрішню культуру, здатність приймати адекватні моральні рішення та діяти відповідно до норм педагогічної етики. Саме це дозволяє педагогу визначити ставлення до своїх професійних обов’язків і, передусім, до людей, з якими він контактує у процесі діяльності.

Перспективи розвитку сучасної освіти, роль педагога у її модернізації зафіксовано у державних документах: Конституції України (1996), Національній доктрині розвитку освіти (2002), Державній цільової комплексній програмі “Вчитель” (2002), Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття ”) (1994), Закон України “Про вищу освіту ” (2002), Закон України “Про захист суспільної моралі” (2003), Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні (2000), у яких зазначено, що серед основних принципів соціальної політики держави є повага до загальнолюдських цінностей, прав людини і народів України, безпосередня участь молоді в соціальному та культурному житті, відповідальність держави за створення умов для самореалізації кожної особистості.

Звернення до цієї проблеми є актуальним і являє собою значний інтерес ще й тому, що на сучасному етапі суспільного розвитку багато уваги приділяється морально значимим якостям вчителів.

Сучасна професійно-педагогічна освіта орієнтується на європейські стандарти. Серед ключо­вих компетентностей, якими повинен ово­лодіти педагог (методична, соціально-психологічна, інформаційна, ді­агностична та інші), етична має пріоритетне значення. Вона виступає показником і одно­часно результатом професійно-особистісної готовності вчителя до роботи у школі, тому що виконання будь-якого педа­гогічного завдання має моральний зміст. Етична компетентність вчителя репрезентує головні регуляції його дій, що закріплюють­ся у звичках, традиціях, принципах життя та професійній діяльності, психічних станах, діях, учинках і якостях педагога, забезпечує вибір ним свідомої етичної поведінки згід­но з професійно-педагогічними нормами.

Етична компетентність за специфікою реалізації належить до так званих надпредметних компетентностей. Вони мають інтегрований характер і поєднують у собі певний комплекс знань, умінь і ставлень.

Прикладом етичної компетентності мо­жуть бути такі здатності вчителя:

♦ усвідомлення гуманістичних цінно­стей, прин­ципів педагогічної етики;

♦ розуміння морального змісту педа­гогічної професії; необхідності розвитку культурних потреб та інтересів;

♦ здійснення етичної рефлексії влас­них учинків,

♦ виявлення сутності моральних ко­лізій у різних педагогічних ситуаціях, про­гнозування результатів своїх дій;

♦ уміння розв'язувати конфлікти, ро­зуміти почуття та потреби вихованців;

♦ реалізація у професійній поведінці стратегії й тактики етично адекватного спілкування з різними учасниками на­вчально-виховного процесу.

Процес формування етичної компетентності педагога є складним, динамічним, багатогранним і багатофакторним. Змістовою основою етичної компетентності є педагогічна етика. Педагогічна етика вивчає особливості, зміст, принципи та функції педагогічної моралі, характер діяльності педагога та його моральних взаємин у педагогічному середовищі, розробляє основи педаго­гічного етикету, який є сукупністю правил спілкування та поведінки вчителя. Етика не зводиться до певної системи санкцій у педагогічній діяльності, адже її завдан­ня — пояснювати соціально-психологічну доцільність дотримання тих чи інших про­фесійних норм і правил. Саме етика, з по­зицій цілісного підходу до особистості, на­полягає на розгляді навчання та виховання особистості як її духовного насичення, що розгортається в духовному діалозі, спілку­ванні рівноцінних суб'єктів. Покликання педагога – не тільки, і не стільки, передача знань, умінь та навичок, а й всебічний розвиток здібностей та можливостей учня, виховання порядного, відповідального, свідомого громадянина країни. Професійна діяльність педагога ґрунтується на верховенстві загальнолюдських цінностей, норм і принципів моралі. При її виконанні педагог виступає носієм обов'язків стосовно:  

·  учня;

·  батьків учня;

·  фахового педагогічного співтовариства в цілому й окремих педагогів;

·  самого себе;

·  суспільства.  

Досягнення мети виховання та навчання потребує від педагога усвідомлення високих етичних стандартів діяльності і поведінки, принципів істини, добра, краси і досконалості, гармонійного поєднання інтересів учня та інших людей.  

Дотримання педагогами професійних етичних норм та правил - необхідна і фундаментальна засада повноцінного функціонування системи освіти та головна умова реалізації ним важливої соціально-культурної і духовної ролі в сучасному суспільстві. Головна мета педагога – навчити учня мислити, відчувати та любити. 

Процес етичної компетент­ності вчителя досить суперечливий. Але важливим компонентом у ньому є пізнання методо­логічних засад професійно-педагогічної етики, як її соціокультурних джерел. Основу методології складає блок історичних знань про розвиток і становлення етико-педагогічних ідей.

Вивчення інваріантних характеристик змісту педагогічної етики засвідчує, що вона належить до так званих наскрізних історико-педагогічних проблем, що вини­кають у певну епоху і не втрачають своєї актуальності в умовах сьогодення. Про­фесійна етика — невід'ємна частина за­гальнолюдської моралі, вона існує в її ме­жах і формується на її основі. На всіх ета­пах історичного розвитку суспільства педагогічна думка була відображенням його актуальних потреб. Водночас будь-яка наукова педагогічна концепція ґрунту­валася на народно-педагогічній спадщині та прогресивному професійно-педагогіч­ному досвіді.

Витоками сучасної теоретичної етико-педагогічної думки є етичні концепції філософів античного світу. Моральність у них розглядається як визначальне, змісто-утворююче явище людського буття. Фор­муються головні етичні вимоги та правила до людей, які навчають і виховують дітей. Так, давньокитайський мислитель Конфуцій переконливо доводив, що кінцева мета виховання людини полягає у зміцненні моралі, що дозволить подолати труднощі в майбутньому гармонійному суспільстві. У працях Аристотеля «Нікомхова етика», «Евдемова етика», «Велика етика» розкривається суспільна природа моралі, її вплив на формування етики осо­бистості.

Аналіз соціокультурних витоків дозво­ляє систематизувати й узагальнити наукові погляди діячів освіти та культури, почина­ючи від донаукового періоду й закінчуючи сьогоденням, зазначити декілька взаємо­пов'язаних етапів (ідей) формування етико-педагогічних ідей в історії педагогічної думки.

А саме:

♦ Етика як складова педагогічного Іде­алу, відображення суспільних цінностей і потреб.

♦ Етика як умова гуманізації педа­гогічного процесу.

♦ Етичні засади педагогічної професії.

♦ Етика як регулятор взаємин між учи­телем й учнем.

♦ Етика як результат самовдоскона­лення педагога.

♦ Етика як базова складова педа­гогічних систем.

Характеризуючи етику як складову педагогічного ідеалу, відображення су­спільних цінностей і потреб, слід відзначи­ти, що вперше поняття «ідеал» виникло у християнській моралі, а починаючи з XVIII ст., широко вивчається німецькими філо­софами (Ф. Шиллєр, Ф. Шеллінг). У етиці зміст і структуру ідеалу вперше спробував визначити Й. Кант.

Як елемент моральної свідомості етич­ний ідеал є ціннісним уявленням про дос­коналого педагога з позицій його про­фесійного обов'язку. Протягом тривалого часу ідеал педагога, де етика мала пере­важне значення, формулювався як абст­рактний образ. У Древній Греції народи­лися такі етичні цінності, як красота, доб­ро, чесність, сумлінність.

Висвітлюючи педагогічний ідеал, доцільно звернути увагу на пам'ятки Київської Русі. Наприклад, у праці «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона опосередковано віддзеркалюються етичні вимоги до педа­гога.

До проблеми педагогічного ідеалу звер­талися педагоги всього світу. Йоган Генріх Песталоцці, який називав «силою серця» моральні якості людини, Адольф Дістервег, який визначив головні вимоги до справжнього вчителя:

♦ знання свого предмета, уміння його викладати, любов до дітей;

♦ процес викладання має здійснюва­тися таким чином, щоби збудити в учнів прагнення до знань;

♦ бути ентузіастом своєї справи, захо­плюватися нею;

♦ мати сильну волю, бути суворим, вимогливим і справедливим;

♦ мати педагогічний такт, високі моральні якості та громадянську мужність.

Продовжуючи кращі європейські тра­диції, у вітчизняній педагогічній науці також окреслюють моральний ідеал учи­теля. У працях О. В. Духновича «Книжка читальна для початківців» і «Народна пе­дагогія» зазначається, що вчитель — це найбільший художник, оскільки він вибу­довує людину й людство.

Відомі педагоги К. Д. Ушинський, П. Д. Юркевич, М. П. Драгоманов, Б. Д. Грінченко, Т. Г. Лубенець у своїх працях не тільки ви­значили риси ідеального педагога, а й досліджували внутрішні резерви розвитку такого вчителя.

Отже, відомі вчені, педагоги минулого розробили етичне ядро педагогічного іде­алу, який в сучасних умовах майже не змінився. У процесі історичного розвитку зміст етики у складі педагогічного ідеалу формувався й набував цілісності. Як бага­токомпонентне явище він увібрав у себе такі складові:

♦ загальні моральні вимоги до педа­гога (любов до дітей, добро, чесність, справедливість, сумління тощо);

♦ єдність професійних знань і мораль­них чеснот;

♦ міра виховного впливу, педагогіч­ний такт;

♦ готовність педагога до самореалізації, прагнення до самоосвіти та само­вдосконалення;

♦ громадянський, національний, на­родний характер.

Виявлення етичного ядра педагогічного ідеалу впливає на формування деонто-логічних засад педагогічної професії.

Розкриваючи зміст іншої історичної лінії «етика як умова гуманізації педагогічного процесу», слід відзначити, що ідеями гу­манізму наповнена вся історія людської духовності. У багатьох літературних пам'ятках часів Київської Русі засуд­жується зло і прославляється добро, утверджуються гуманістичні основи вихо­вання. Утворах «Повчання» Володимира Мономаха дітям, «Повість временних літ» Нестора Літописця, «Остромирове Єван­геліє» звертається увага на добрі починан­ня та почуття, любов до ближнього, роз­виток навичок благородної поведінки, уміння вести бесіду, важливість особисто­го прикладу у вихованні дітей, самовдо­сконалення.

Гуманісти бачили людину вольовою, діяльною, емоційно прив'язаною до світу. Етика педагога як складова гуманізму найбільш висвітлена у працях Пьєтро Верджеріо. У його трактаті «Про благородні нрави й вільні науки» містилися принципи гуманної педагогіки:

♦ соціальна, громадянська спрямо­ваність освіти;

♦ повага особистості дитини;

♦ орієнтація на природні особливості, вік, схильність, інтереси дитини;

♦ майстерність педагога, його вміння здійснювати диференційований підхід до учнів;

♦ відмова від фізичних покарань, ви­бір «м'яких» засобів виховання.

Вагомий внесок у становлення системи загальнолюдських гуманістичних цінно­стей зробили французькі матеріалісти XVIII століття - Гельвецій, Гольбах, Дідро.

Видатні письменники — гуманісти ук­раїнської демократичної думки П.А. Грабовський, М. М. Коцюбинський, Леся Українка, І. Я. Франко, Т. Г. Шевченко сприймали мораль як вищий принцип гуманізму, критерій людського життя. Совість, добро, справедливість, співчуття вони розглядали як основні чесноти кож­ної людини. Високим гуманізмом сповне­на наукова спадщина М. С. Грушевського. Особливу увагу він звертав на гуманне ставлення до вихованців, застосування найдоцільніших засобів упливу, наголошував на значенні особистого прикладу вчителя, наявності в нього ідеалу, який би він хотів утілити у своїх вихованців.

Проблемам етики педагога в контексті розвитку ідей гуманізму присвячені праці видатних представників наукового напря­му гуманістичної психології : А. Маслоу, К. Роджерса. Базовими в гуманістичній психології є поняття («відповідальність», «любов», «самореалізація», «самоактуалізація»), які за своєю сутністю складають категоріаль­ний апарат етики.

Розгляд генезису етико-педагогічних ідей у контексті гуманізації має суттєве зна­чення для змісту сучасної професійно-пе­дагогічної освіти, яка розвивається саме шляхом гуманізації та демократизації, упроваджує принципи особистісно-зорієнтованого навчання та виховання школярів.

Вивчення етики як регулятора взаємин між учителем та учнем дозволяє зосереди­ти увагу саме на про­цесуальній стороні поведінки вчителя.

Ще в античні часи Демокрит акцентував увагу на моральній природі взаємин вихо­вателя з вихованцями: дбайливе ставлення до особистості, її повага, ненасильницьке формування будь-яких якостей тощо.

Ці ідеї активно розвиваються в період Відродження.

У працях Еразма Роттердамського («Про виховання дітей»), Мішеля Монтеня («Досліди») критикуються невігластво вчителів і жорстокі педагогічні методи того часу. Окремо звертається увага на особли­вості взаємодії вчителя з молодшими шко­лярами. Е. Роттердамський писав, що для дитини молодшого віку потрібен такий учитель, який приваблює душевністю, а не той, який лякає жорстокістю. Поводження наставника з вихованцями має бути врів­новаженим.

В Україні у Статуті Львівської Братської школи були сформульовані моральні ви­моги до вчителя: гуманно та рівно ставити­ся до всіх дітей; не мати заздрості; бути до­бропорядним, чесним; спиратися на такі методи виховного впливу: особистий приклад, зміст навчальних предметів, за­охочення і покарання, участь в обрядах, моральні бесіди, основи самоврядування.

У період Нового часу Жан-Жак Руссо у романі «Еміль, або про виховання» висту­пає проти схоластичної школи із зубрінням і жорстокою дисципліною, з тілесними по­караннями та приниженням особистості. Етика поведінки педагога, за Руссо, це — створення умов для саморозвитку особи­стості дитини.

Проблема етики педагогічної взаємодії вчителя з дитиною активно розроблялась видатними вітчизняними вченими та пе­дагогами: К. Д. Ушинським, С. Ф. Русовою та іншими. Так, К. Д. Ушинський, надаючи велике значення характеру взаємин педа­гога з вихованцем, стверджував, що вива­жений, свідомий уплив на учнів можливий тільки за умови тісних, доброзичливих контактів. Якщо вчитель не любить дітей і не може викликати в них симпатії, йому треба залишити педагогічну справу. Уче­ний звертає увагу на педагогічний такт, сутність якого він бачив у інтуїтивному відчутті особливостей дитини.

Отже, у багатьох працях учених різних часів педагогічна етика розглядається як регулятор взаємодії вчителя з учнями, ви­значаються певні моральні вимоги до ха­рактеру такої взаємодії: гуманно та рівно ставитися до всіх дітей; поважати осо­бистість; бути добропорядним, чесним, справедливим тощо.

Педагогічна думка розвивалася в кон­тексті еволюції конкретно-історичних, куль­турних, моральних та ідеологічних цінно­стей, що впливало на відповідні моральні вимоги до педагога. У педагогічній науці та практиці протягом історичного часу неод­норазово робилися спроби уніфікувати ці вимоги та створити кодекси моральної по­ведінки вчителя, які б могли бути засобами контролю діяльності педагогів.

Довгий час в історії педагогічної теорії та практики у зв'язку з конкретними істо­ричними умовами, недоступністю освіти для більшості людей питання розробки ко­дексів професійної поведінки вчителів бу­ло неактуальним.

Розвиток прагматичної педагогіки, «вільної школи», запропонований амери­канським педагогом Д. Дьюі, активізував питання розробки моральних вимог до діяльності вчителя. У своїй педагогічній системі вчений розширює сферу реалізації педагогічної етики: взаємодія вчителя з уч­нями на основі співпраці; уміння зайняти поруч з учнем місце не керівника, а поміч­ника та консультанта; відмовитись від покарань, осуду, оцінок, що принижують особистість; використання діалогічних форм спілкування тощо.

У радянські часи значна увага приділялася розробці нормативних етико-педагогічних вимог до вчителя.

У сучасних зарубіжних дослідженнях у кодексах професійної моралі педагога робиться акцент на виявленні вчителем компетентності, обов'язковості та відпо­відальності.

Проблемно-генетичний аналіз етики як результату формування й самовдоскона­лення педагога повинен підвести учнів до висновку, що моральний розвиток особи­стості — це діалектична тріада процесів: виховання, самовиховання та самовдо­сконалення.

Звертаючись до праць відомих педа­гогів, можна знайти чимало підтверджень зробленому висновку. Так, у роботах ні­мецького вченого, педагога Йоганна Гербарта велика увага приділяється вивченню механізмів формування етичної поведінки вчителя. Учений констатує, що для цього необхідні: внутрішня свобода; доско­налість, що виробляється на основі ор­ганізованої волі; доброзичливість, що спрямована на встановлення гармонії між індивідуальною волею та волею інших лю­дей; розуміння індивідуальних прав та обов'язків індивіда у стосунках з іншими членами суспільства; справедливість.

У творах видатного українського мис­лителя Григорія Савовича Сковороди «Вхідні двері до християнської доброчес­ності», «Дружня розмова про душевний світ», «Вдячний Єродій» висвітлюється ідея змісту людського існування, яка полягає в самопізнанні та самовдосконаленні, до­сягненні щастя цілковитою перемогою ду­ху й душевним спокоєм.

У науковій спадщині Я. А. Мамонтова сформульована ідея самовдосконалення вчителя у професійній діяльності. Він за­значав, що учитель — «вічний студент», він повинен постійно розвиватися, мати яск­раву індивідуальність, гармонійну натуру.

Сучасні вчені надають ве­ликого значення розвитку педагогічної етики, а саме емоційно-чуттєвої сфери педагога як базової в її формуванні. Більшість дослідників доходять висновку, що професійна етика педагога набувається в результаті цілеспрямованого формування й самовдосконалення, роз­вивається в сукупності з іншими психо­логічними характеристиками особистості.

Вивчення етики як базової складової педагогічних систем дозволяє визнати провідну роль і місце етики в реалізації більшості реформаторських ідей, педа­гогічних систем, що відомі у світі.

Видатний чеський педагог Ян Амос Коменський одним з перших запропонував навчально-виховну систему, стрижнем якої були гуманізм і педагогічна етика вчи­теля. У цій системі представлено комплекс основних змістових складових педа­гогічної етики: ідеал учителя-гуманіста, його авторитет у суспільстві, нормативні вимоги до професії, дотримання яких ве­де до успіху в навчанні та вихованні учнів; процесуальна сторона поведінки вчителя тощо.

Відомою є система американського пе­дагога Джона Дьюі. Це — школа-співтовариство, в основі якої лежать такі базові принципи:

♦ практика, діяльність, досвід, інтере­си учнів — цінності освіти, основа ор­ганізації всіх освітніх процесів;

♦ дитина — центр системи, вона може виявити свою індивідуальність, тільки

залучившись до активної соціальної прак­тики;

♦ учитель — гід, фасилітатор, кон­сультант навчальної діяльності учня.

В основі педагогічних систем М. Монтессорі — духовна єдність педагогів та учнів; педагогіка взаємин, а не вимог; культ творчості; свобода як засіб вихован­ня; образний, емоційний виклад ма­теріалу; відсутність оцінок; свобода вибо­ру учнем виду діяльності та інше.

Світове значення мають педагогічні сис­теми видатних українських педагогів А. С. Макаренка і В. О. Сухомлинського. Якщо етика Макаренка — це піднесення моральної позиції особистості до етики суспільної відповідальності, то етика Сухо­млинського - це цінність людини, її інди­відуальна свобода та гідність, які є точкою опори всіх соціальних, політичних та особистісних зусиль.

Педагогічна етика виступає стрижнем пе­дагогічних систем, які створені Ш. О. Амонашвілі, М. П. Гузик, І. П. Івановим, Є. М. Ільїним, С. М. Лисенковою, В. Ф. Шаталовим.

Отже, педагогічна етика пройшла у своєму розвитку шлях від абстрактного ідеалу вчителя до комплексного інтегра­тивного утворення, базової ідеї функціо­нування багатьох педагогічних систем, основу яких складають ідеї гуманного ставлення вчителя до учнів, їх психо­логічної підтримки, ініціативи, творчості, відповідальності, особистого прикладу поведінки, доброти, співчуття, свободи самовизначення та ін.

Проведений проблемно-генетичний аналіз розвитку етико-педагогічних ідей в історії педагогічної думки дозволяє не тільки прослідкувати генезис цих ідей за

змістовими напрямами, а й створити пев­ну методологічну основу формування у вчителів етичної компетент­ності, показати інваріантний характер змісту професійної етики. Адже, щоб чи­нити компетентно, відповідно до норм етики, необхідно глибоко усвідомити їх сутність і значення на рівні цінностей, «практичної філософії дії». Особистісно-орієнтоване навчання і виховання школярів можливе лише за умови сформованості у сучасного вчителя високого рівня педагогічної культури і її етики. В основі етики вчителя лежать гуманістичні цінності. Любов до людей доброта, довіра, розуміння позиції іншого, прагнення до саморозвитку і самоактуалізації, відкритість до нового досвіду тощо.

Етична компетентність має значення для правильної постановки вчителем цілей, завдань, вибір форм і методів навчання, допомагає відшукати правильну лінію у кожній унікальній ситуації діяльності. Недосконалість сформованості етичної компетентності вчителя породжують етико-педагогічні помилки..Недосконалість сформованої етичної компетентності призводить до того, що учитель не може правильно обрати тактику своєї поведінки. Етичні труднощі виражаються у недостатній тактовності, толерантності, чутках, обмані, непорядності, заздрості, необ’єктивності, себелюбстві, поспільності, неадекватній оцінці якостей співрозмовника.Найчастіше трапляються такі помилки:

  • загравання з дітьми, спроба ввійти в довіру;

  • визначення “мазунчиків” у класі;

  • вживання грубих порівнянь;

  • деспотичні розпорядження;

  • ігнорування індивідуальності, підлаштовування дитини під свій виховний еталон;

  • нехтування цінностями дитячого світу.

Ускладнення найчастіше виникають за таких обставин:

  • порушення учнями дисципліни на уроці;

  • відволікання уваги дітей під час уроку;

  • бійка на перервах;

  • дитяча заздрість;

  • неохайність деяких дітей тощо.

Неправильна етико-педагогічна поведінка в таких випадках може провокувати виникнення конфліктів. На основі вищезазначеного можна видалити такі помилкові дії вчителя:

-маніпулювання сприйняттям ситуації – свідчення її неправильного усвідомлення, перекручування фактів. Про таке сприймання ситуації вчителем свідчать його фрази: “Ти ніколи не виконуєш домашнє завдання”, “Ти завжди забуваєш свій щоденник удома”, “У твоєму диктанті безліч помилок” та інші. Категоричність висловлювань посилює їх негативний зміст, викликає у вихованця образу, бажання помститися, зневіру у власні можливості. Отже, внаслідок таких дій вчитель досягає результату, який протилежний очікуваному;

-актуалізація неприємних спогадів характерна тоді, коли вчитель нагадує учневі про минулі проблеми, які ще болісно відгукуються. Позбавлені виховного впливу фрази вчителя на зразок: “Я думала, то був поодинокий випадок, а це, виявляється, твій характер”, “Я тебе захищала від нападок однокласників, а тепер розумію, що цього не варто було робити” руйнують особистість, на несвідомому рівні актуалізують негативні почуття та спогади;

-пряме протиставлення сторін типове для ситуацій, коли вчитель прагне продемонструвати свою перевагу, але робить це невміло, принижуючи гідність вихованців, їхнє право на самостійність і самовизначення. Така його позиція ховається за словами: “Я вчитель, а ви – лише учні”, “Я людина доросла і тому знаю краще” і ін.

Розбіжність у думках – найчастіше виявляється у випадках оцінювання знань і поведінки учнів, коли оцінка за поведінку переноситься на знання учнів або безпідставно занижується без необхідних пояснень.Неправильна оцінка ситуації вчителем нерідко є причиною непорозуміння з учнями.

Стереотипність поведінки – у ситуаціях, що потребують морального вибору, нерідко виявляється у приниженні учнів, спробі маніпулювати ними, залякати або викликати тривогу перед можливим покаранням.

Перенесення норм поведінки дорослих на взаємини з вихованцями – порушення логіки і динаміки розвитку дитини, надмірна вимогливість сприяє утвердженню авторитарного стилю спілкування з ними.Усвідомлення власної правоти – провокує педагога у взаємодії з учнями на використання прийомів гальмування їхньої поведінки залякування, погрози, осуд тощо. Етико-педагогічні помилки вчителя мають не лише ситуативний, випадковий характер, а й закріплюються на рівні свідомості. В умовах особистісно-орієнтованого навчання постає необхідність в основу критеріїв ефективної педагогічної діяльності ввести не тільки оцінки успіхів у навчанні дитини, а й відповідні виміри зусиль учителя щодо мотивації цієї діяльності, педагогічної культури, етичної компетентності.Велику увагу педагогічній етиці вчителя, вмінню знаходити вихід зі складних ситуацій приділяли такі педагоги як А.Макаренко, В.Сухомлинський.

Не потрібно забувати про те, що учні завжди беруть приклад з учителя. У психолого-педагогічних дослідженнях останнього часу (Б.А. Вяткін) експериментально доведено, що учнів, які навчались у вчителів з високими рівнем загальної культури, значно відрізняються від учнів, що мають вчителів з низьким рівнем культури.У своїх працях М.О. Амонашвілі звертає увагу на те, що наслідування дітьми етичної поведінки вчителя має подвійний результат: по-перше, створює загальну атмосферу, взаємоповаги, невимушеності навчально-пізнавальної діяльності, по-друге, - формує у школярів етичні норми, моральну поведінку в суспільстві. Етична компетентність є інтегрованим професійним новоутворенням і продовжує формуватися в процесі накопичення професійного досвіду.

Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі розроблено проект документа « Етичний кодекс українського вчителя», що мав визначити основні засади професійної етики українських вчителів

В проекті документа, зокрема зазначалося, що дотримання норм моралі та професійної етики набуває у діяльності вчителя особливого значення, оскільки педагогічна діяльність має пряме відношення до майбутнього життя людини в суспільстві, її фізичного, психічного і духовного здоров’я.
Розроблений документ мав закріпити єдину систему норм, правил і критеріїв професійної етики в усіх видах педагогічної діяльності, що діятимуть на всій територіїУкраїни.
Проектом кодексу встановлено основні засади педагогічної етики, що включають до себе етичну складову діяльності учителя засновану на принципах законності, блага, справедливості, гендерної рівності, відповідальності по відношенню до своїхучнів.
Проект Етичного кодексу також встановлює етику взаємовідносин між вчителем та батьками та вчителів між собою. Також кодексом визначені етичні принципи участі вчителя у громадському житті, підтриманні професійної компетентності та оплати праці. . Проект документа мали обговорити на ІІІ Всеукраїнському з’їзді вчителів, але його забракували і не ввели в дію з багатьох причин.

Переорієнтація сучасної професійно-педагогічної освіти на європейські стандарти, передбачає, у першу чергу, підготовку компетентного фахівця, здатного "практично діяти, застосовувати індивідуальні техніки та досвід успішних дій у ситуаціях професійної діяльності та соціальної практики". Формування етично компетентного вчителя – це соціально значуща проблема, від розв'язання якої залежать успіх гуманізації системи освіти, підвищення загальної культури в суспільстві, перспектива розвитку сучасної людини.

Етична компетентність – складне поліфункціональне та індивідуально-психологічне утворення на основі інтеграції професійних теоретичних знань, ціннісних орієнтацій і практичних умінь педагога у сфері етики, а також особистісних якостей, емоційно-ціннісного ставлення до педагогічної діяльності, які в своїй сукупності забезпечують вибір учителем свідомої етичної поведінки, що відображає нормативно-етичні професійні засади та гуманістичну спрямованість його педагогічної дії. Несформованість етичної компетенції педагога призводить до етико-педагогічних помилок у педагогічній діяльності.Формуюче значення для етичної компетентності має розвиток позитивного ставлення вчителя до власної особистості й до інших людей. Цьому сприяє орієнтація на переосмислення власного досвіду, на рефлексію і самоаналіз, подолання педагогічних стереотипів у суспільній свідомості.


Використана література:

1.Хоружа Л. Етична компетентність учителя як основа реалізації гуманістичної парадигми освіти / Л.Хоружа //Шлях освіти. - 2003. - № 3. - С. 27-33.

2. Яцій О.М. Этическая образованность учителя: сущность, структура / О.М.Яцій // Виховання і культура. – 2001. - №1 (1) – С.83-84.

3.Савченко О.Я. Новий етап розвитку шкільної освіти і підготовка майбутнього вчителя / О.Я. Савченко // Шлях освіти.- 2003. - №3. - С.2

4.СиницяІ.О.Педагогічний такт і майстерність учителя.Радянська школа,1981.-319с.

5. Чернокозова В. Н.,Чернокозов И. И. Этика учителя. - К.: Рад.школа, 1973.- 175.


.

Схожі:

Про етичну компетентність сучасного вчителя гулей Клавдія Вікторівна iconПрофесійно-етична компетентність сучасного інженера-педагога
Професійно-етична компетентність сучасного інженера-педагога [Текст] : бібліогр список л-ри. – Чернігів, 2011. – 32 назви
Про етичну компетентність сучасного вчителя гулей Клавдія Вікторівна iconЗвіт про роботу науково-дослідної лабораторії з проблем розвитку та використання інформаційно-комунікаційних технологій навчання у вищих навчальних закладах за 2009 рік
Су програмно-методичного забезпечення. Комплекс забезпечує теоретичну та практичну підготовку вчителя інформатики, дозволяє сформувати...
Про етичну компетентність сучасного вчителя гулей Клавдія Вікторівна iconЗміст понять «компетенція» І «компетентність» у працях сучасних педагогів в статті проаналізовано поняття «компетентність»
В статті проаналізовано поняття «компетентність» та «компетенція», їх види та структура
Про етичну компетентність сучасного вчителя гулей Клавдія Вікторівна iconШляхи реалізації компетентнісного підходу в контексті вищої освіти у статті на основі зіставлення, порівняння, узагальнення наукової інформації феноменів «компетентність»
«компетентність», «компетенція», «комунікативна компетенція», «комунікативна компетентність» уточнюється сутність використовуваних...
Про етичну компетентність сучасного вчителя гулей Клавдія Вікторівна iconПоложення про внз. Кредитно-модульна система навчання. Сутність педагогічної діяльності вчителя. Учитель української національної школи. Організація самостійної роботи студентів. Засоби професійного самовиховання
Особливості педагогічної діяльності. Суспільна значущість професії вчителя, його функції. Педагогічна діяльність. Наукова діяльність....
Про етичну компетентність сучасного вчителя гулей Клавдія Вікторівна iconТематика лекційних занять
Педагогічна техніка вчителя як складова педагогічної майстерності вчителя (2 год)
Про етичну компетентність сучасного вчителя гулей Клавдія Вікторівна iconКатолик галина Вікторівна
Католик галина Вікторівна (14. V. 1959, Львів), психолог, канд псих наук (Дослідження уяви студентської молоді, 1990)
Про етичну компетентність сучасного вчителя гулей Клавдія Вікторівна iconКатолик галина Вікторівна
Католик галина Вікторівна (14. V. 1959, Львів), психолог, канд псих наук (Дослідження уяви студентської молоді, 1990)
Про етичну компетентність сучасного вчителя гулей Клавдія Вікторівна iconХамар уляна Вікторівна
Хамар уляна Вікторівна (10. V. 1974, Львів) – філософ, кандидат філосософських наук (Проблема ідеалу у філософській творчості Івана...
Про етичну компетентність сучасного вчителя гулей Клавдія Вікторівна iconХарактеристика поняття “іншомовна компетентність” майбутнього юриста постановка проблеми
У сучасній науковій термінології щодо цілей і результатів організації навчально-виховного процесу в умовах вищих навчальних закладах...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи