Матеріали рекомендовано до друку Науково-методичною радою Міністерства освіти І науки України (протокол №7, від 11 листопада 2008 року) icon

Матеріали рекомендовано до друку Науково-методичною радою Міністерства освіти І науки України (протокол №7, від 11 листопада 2008 року)




Скачати 79.33 Kb.
НазваМатеріали рекомендовано до друку Науково-методичною радою Міністерства освіти І науки України (протокол №7, від 11 листопада 2008 року)
О.Ф. за
Дата09.08.2012
Розмір79.33 Kb.
ТипДокументи

Матеріали рекомендовано до друку Науково-методичною радою Міністерства освіти і науки України (протокол №7, від 11 листопада 2008 року)

Попередження, виявлення і подолання випадків насильства в сім’ї та жорстокого поводження з дітьми. /Автори-упорядники: Журавель Т.В., Коробченко Н.М., Нікітіна О.М., Сафронова О.Ф. за заг.ред.О.В.Безпалько, Т.В.Журавель.-К.:ТОВ»К.І.С.», 2010-167с.

Методи збору інформації

про жорстоке поводження з дитиною


Огляд та безпосереднє спостереження

Цей метод є одним з найінформативніших але водночас і найсуб'єктивніших методів дослідження у психологічній практиці. Фахівцеві на цьому етапі слід уникати передчасних суджень та висновків, пам'ятаючи про фено­мен «першого враження», тому основну увагу потрібно приділити виявленню та фіксації тих чи інших ознак, що можуть свідчити про наявність жорстокого поводження з дитиною чи скоєння акту насильства проти неї. Фахівець оці­нює зовнішній вигляд дитини, наявність у неї тілесних ушкоджень, стан фі­зичного та психічного здоров'я у межах своєї професійної підготовки, прово­дить огляд житла або умов її перебування (по змозі), особливості поведінки дитини, членів родини (піклувальників, вихователів). Уважно спостерігаючи за поведінкою самої дитини та осіб, які перебувають на місці інциденту (або супроводжують дитину), можна дістати значно більше інформації, аніж за прямого їхнього опитування.

^ Ключем до розгадки може бути манера поведінки дитини. Потрібно вра­ховувати, що дитина з мотивів виправдання батьків, піклувальників (інших осіб) може применшувати ступінь насильства з їхнього боку, применшувати свої страждання або виявляти байдужість до факту насильства. Вона може здаватися заляканою, присоромленою, поводитися ухильно або почувати себе ніяково. Вона може під час опитування закривати очі або уникати зу­стрічатися очима з фахівцем. Вона може здригатися, коли відчиняються двері або хтось входить у кабінет.

^ Поведінка супровідної особи також може бути ключем до розгадки. Якщо дорослий член сім'ї або піклувальник є винуватцем насильства і він же й супроводжує дитину, то він може виглядати дуже занепокоєним її станом. Найчастіше він за будь-яку ціну не полишає дитину наодинці з фахівцем, на­полягає на своїй присутності, часто тримає її за руку і не відходить ні на крок. Коли ви задаєте дитині питання, то за неї відповідає він. Зазвичай дитина на­віть не робить спроби відповідати сама. Вона може виглядати заляканою і мовчки погоджується з його поясненнями того, що відбулося. Агресор може бути настільки нестриманим, що виявлятиме ворожість або гнів щодо дитини або фахівця під час бесіди. Проте частіше він удаватиме занадто люблячого(у) батька або матір, стурбованого(у) лише тим, щоб його дитина дістала макси­мум уваги та допомоги.

^ Бесіда з дитиною

Перший контакт з дитиною, яка зазнала насильства або ж була свідком насильства, є надзвичайно важливим. У цілому загальним принципом бесі­ди з дитиною-жертвою насильства є отримання повного обсягу інформації в ході спонтанної розповіді дитини, фахівцеві слід терпляче вислухати роз­повідь дитини у її інтерпретації подій. Слід зауважити, що надії на те, що дитина буде повно та щиро відповідати на всі запитання фахівця стосовно насильства, яке відбулося над нею, частіше не справджуються через низку причин, серед яких найважливішими є страх, недовіра до дорослих взагалі, приховування певних фактів через сором, а також через те, що дитина може насправді любити своїх кривдників, попри жорстоке поводження з їхнього боку. Також слід враховувати, що коли дитина молодшого шкільного та до­шкільного віку говорить, що її вдарила конкретна особа, це зазвичай відпо­відає дійсності. Тому співбесіди з дітьми, старшими трьох років, важливо про­водити без присутності батьків.

Коли фахівець ставить дитині ті, чи інші запитання, йому слід пам'ятати, що успішність бесіди з нею залежить також і від правильного розуміння рівня її розвитку. Складність запитань має відповідати інтелектуальному рівню ди­тини та її життєвому досвіду.

Отже, коли дитина розповідає про насильство:

  • необхідно ставитись до дитини серйозно, демонструвати довіру та неосудливе ставлення до неї - вона не винна в тому, що сталося;

  • ставте запитання у м'якій формі (наприклад, «Чи правильно я ро­зумію, що тобі зробили боляче? Розкажи, будь ласка, як це сталося. Покажи, де в тебе болить?»);

  • залишайтеся спокійним (попри те, що саме та якими словами розпо­відає дитина, адже вона через брак словарного запасу може застосо­вувати нецензурні вислови та жаргонізми, які чує від дорослих; ні в якому разі не можна переривати розповідь дитини, щоб виправити або зробити зауваження); заспокоювати та підтримувати дитину важ­ливо словами:

  • «добре, що ти мені це сказала(-в). Ти правильно зробила(-в)»;

  • «ти в цьому не винна (не винний)»;

  • «така ситуація трапляється і з іншими дітьми»;

  • «можливо, ти вважаєш це за секрет? Але бувають такі секрети, які не потрібно зберігати - якщо тобі зробили погано. Ми вже допо­могли іншим дітям у схожих ситуаціях. Ми допоможемо і тобі, але для цього маємо знати, що сталося»;

  • «не дратуйся, якщо цю історію тобі потрібно буде переказати ще раз іншій людині, яка теж допомагатиме тобі. Дуже важливо, щоб вона почула її саме від тебе»;




  • варто пам'ятати, що дитина не обов'язково ненавидить свого крив­дника або сердиться на нього. Батьки залишаються для неї батьками незалежно від того, як вони поводяться з дитиною, вона продовжує їх любити та боїться зашкодити їм своїми словами чи діями. Тому ні в якому разі не варто оцінювати особистість кривдника перед дити­ною, оцінити можна тільки дію (наприклад, «... так, з тобою вчинили погано»);

  • необхідно терпляче відповідати на запитання дитини, намагайтеся розвіяти її тривоги, особливо стосовно самого факту звернення по допомогу;

  • варто стежити за тим, щоб не давати обіцянок, яких не можна викона­ти (наприклад: «Твоя мама не засмутиться» або «Тому, хто тебе скрив­див, нічого не буде», «Тебе більше ніколи не скривдять»),

У жодному разі фахівець під час бесіди з дитиною не повинен:

  • бути нетерплячим та перебивати її;

  • робити поспішні висновки;

  • намагатися завершити думки дитини, її висловлювання;

  • втрачати зоровий контакт з дитиною, жестами та рухами тіла демон­струвати неуважність;

  • відповідати недоладно;

  • змінювати предмет розмови;

  • залякувати дитину (в тому числі тим, що її родичів буде суворо покарано);

  • критикувати дитину або глузувати з неї.



Опитування батьків, піклувальників, вихователів, родичів

Варто пам'ятати, що надана батькам або піклувальникам можливість по­яснити виникнення травм або ж специфічної поведінки дитини може слугува­ти важливим джерелом інформації, яка може допомогти довести, що дитина стала жертвою насильства або нехтування її потребами.

Опитування батьків, піклувальників, вихователів, родичів треба проводити на тих же засадах, що й бесіду з дитиною, оскільки для них розмови про ситуацію насильства теж зазвичай є досить важкими. Це пов'язано з тим, що вони часто не хочуть «виносити сміття з хати», бояться подальшої відповідальності, розголосу, засудження, тому намагаються зменшити серйозність того, що сталося.

Отже, якщо вони такої інформації не дають з власної ініціативи, потрібно обмежитися непрямими питаннями, як наприклад: «Світланка виглядає дуже засмученою, ви не знаєте чому?». Варто усвідомлювати, що питання, котрі ви­казують, що ви підозрюєте випадок насильства, можуть бути оцінені як по­рушення принципу конфіденційності і, в деяких випадках, можуть навіть по­ставити дитину в ризиковане становище з подальшим зростанням ступеня насильства (наприклад, якщо супровідна особа є також довіреною особою члена сім'ї, який чинить насильство).

Окрему проблему становить розмова з особою, яку підозрюють у скоєн­ні насильства.

При спілкуванні з таким кривдником фахівець повинен:

  • спочатку представитися, пояснити доцільність цієї бесіди;

  • розмовляти спокійно, демонструючи врівноваженість;

  • звертатися до кривдника тільки на «Ви»;

  • дотримуватися позиції: «Я просто виконую свої обов'язки».

Під час бесіди з батьками, яких підозрюють у жорстокому поводженні з дитиною, фахівець повинен звернути особливу увагу на такі факти:

  • коли один з батьків стверджує, що інший вчинив насильство стосов­но дитини, це може відповідати дійсності, але потрібно виключити ймовірність того, що батьки не сперечаються один з одним за право опіки над дитиною або ж не переслідують житлові/майнові інтереси;

  • коли батьки частково визнають свою провину. Наприклад, що вони завдали дитині лише одну з травм, категорично заперечуючи, що мали стосунок до інших. «Напіввизнання» варто вважати важливими аргументами на користь того, що батьки насправді можуть бути винні у жорстокому поводженні з дитиною;

  • батьки заперечують, що знають взагалі хоч щось про походження синців, опіків, інших травм, попри те, що їх видно неозброєним оком. В іншому випадку батьки можуть «помічати травми», але не можуть пояснити їхнє походження, частіше за все просто відповідаючи: «Не знаю», «З ним таке буває часто» тощо;

  • батьки надають неправдиві пояснення, що суперечать здоровому глузду, або не відповідають даним медичного та психологічного об­стеження. Найчастіше батьки пояснюють значні травми незначною пригодою, наприклад, стверджують, що дитина дістала численні ге­матоми, бо перечепилась і впала на ворсистому килимі; або ж дитина послизнулась на паркеті, впала і вдарилась «спочатку об шафу, потім об стілець та стіл»;

  • батьки приписують дитині поведінку, що не відповідає рівню її роз­витку, а також пояснення, що дитина сама завдала собі травму. Наприклад, коли батьки стверджують, що десятимісячна дитина за­лізла у ванну та ввімкнула гарячу воду, тому опеклась. Або, що одномісячна дитина викотилась з ліжечка і впала на підлогу; або голівка дитини застрягла між прутами ліжечка, вона намагалась звільнитись, тому дуже подряпалась.

  • батьки можуть звинувачувати у травмуванні дитини її братів або сес­тер, особливо у тому випадку, якщо не можуть вигадати більш-менш правдиву «легенду» травмування дитини.

Спеціалістам варто пам'ятати, що невинні батьки зазвичай прагнуть яко­мога швидше викликати допомогу, якщо з дитиною сталася прикра ситуація або ж вона стала жертвою насильства з боку сторонніх осіб. Батьки ж, які вин­ні у насильстві, зазвичай вдаються до самолікування або ж не лікують дитину взагалі, не турбуються про її фізичний та психоемоційний стан. У деяких ви­падках батьки звертаються по медичну допомогу лише тоді, коли дитина пе­ребуває у надзвичайно небезпечному стані.

Під час розмови з винуватцем (вину у вчиненні насильства доведено), варто пам'ятати про те, що скоріше за все він скористається усіма досяжни­ми йому засобами для зменшення відповідальності за створену ситуацію та з метою уникнення покарання. Розмову слід проводити так, щоб вона була для винуватця сигналом, що він не може розраховувати на подальшу безкарність.

Схожі:

Матеріали рекомендовано до друку Науково-методичною радою Міністерства освіти І науки України (протокол №7, від 11 листопада 2008 року) iconА. Л. Кліменко Діагностика підвищення кваліфікації керівних І педагогічних кадрів освіти за очно-дистанційною формою навчання Методичні рекомендації
Схвалено І рекомендовано до друку науково-методичною радою Університету менеджменту освіти апн україни (протокол №1 від 27 листопада...
Матеріали рекомендовано до друку Науково-методичною радою Міністерства освіти І науки України (протокол №7, від 11 листопада 2008 року) iconМетодичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни "Основи обробки матеріалів" для студентів напряму підготовки
Рекомендовано до друку Методичною радою Вінницького національного технічного університету Міністерства освіти і науки, молоді та...
Матеріали рекомендовано до друку Науково-методичною радою Міністерства освіти І науки України (протокол №7, від 11 листопада 2008 року) iconІнститут післядипломної освіти
Навчальний посібник рекомендовано до видання науково-методичною радою нук (протокол №1 від 26 лютого 2008 р.)
Матеріали рекомендовано до друку Науково-методичною радою Міністерства освіти І науки України (протокол №7, від 11 листопада 2008 року) iconЛабораторна робота містить запитання для самоконтролю. Рекомендується для студентів, магістрів, які навчаються за напрямом "Зварювання"
Рекомендовано до друку Вченою радою Вінницького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України (протокол...
Матеріали рекомендовано до друку Науково-методичною радою Міністерства освіти І науки України (протокол №7, від 11 листопада 2008 року) iconСвітова література І культура (навчальний посібник для абітурієнтів)
Рекомендовано до друку вченою радою Херсонського державного університету (протокол №4 від 03. 03. 2003) та науково-методичною радою...
Матеріали рекомендовано до друку Науково-методичною радою Міністерства освіти І науки України (протокол №7, від 11 листопада 2008 року) iconНавчально-методичний посібник для самостійної роботи з дисципліни " Фінанси" 2005 удк 336 (075. 8) Навчальний посібник рекомендовано до видання науково-методичною Радою нук ( протокол №2 від 29 березня 2005 р.)
Навчальний посібник рекомендовано до видання науково-методичною Радою нук ( протокол №2 від 29 березня 2005 р.)
Матеріали рекомендовано до друку Науково-методичною радою Міністерства освіти І науки України (протокол №7, від 11 листопада 2008 року) iconІнститут післядипломної освіти
Навчальний посібник рекомендовано до видання науково-методичною Радою нук ( протокол №2 від 29. 03. 2005 р.)
Матеріали рекомендовано до друку Науково-методичною радою Міністерства освіти І науки України (протокол №7, від 11 листопада 2008 року) iconС. К. Реверчук Грошово-банківські системи зарубіжних країн удк 339. 732 Ббк 65. 5 Р32 Рекомендовано до друку Вченою радою економічного факультету лну ім. Івана Франка протокол
Рекомендовано до друку Вченою радою економічного факультету лну ім. Івана Франка (протокол №10 від 27 червня 2007 року)
Матеріали рекомендовано до друку Науково-методичною радою Міністерства освіти І науки України (протокол №7, від 11 листопада 2008 року) iconПроект міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет
Рекомендовано Навчально-методичною радою ну "Одеська юридична академія". Протокол №5 від "19" грудня 2011 р
Матеріали рекомендовано до друку Науково-методичною радою Міністерства освіти І науки України (протокол №7, від 11 листопада 2008 року) iconПедагогічна бібліографія
Рекомендовано до друку Вченою Радою університету, протокол №2 від 30 жовтня 2008 р
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи