Матеріали методичного посібника Комплексна допомога бездоглядним та безпритульним дітям Нормативно-правова основа реалізації державної політики щодо попередження бездоглядності й безпритульності дітей icon

Матеріали методичного посібника Комплексна допомога бездоглядним та безпритульним дітям Нормативно-правова основа реалізації державної політики щодо попередження бездоглядності й безпритульності дітей




Скачати 328.77 Kb.
НазваМатеріали методичного посібника Комплексна допомога бездоглядним та безпритульним дітям Нормативно-правова основа реалізації державної політики щодо попередження бездоглядності й безпритульності дітей
Дата09.08.2012
Розмір328.77 Kb.
ТипДокументи

Матеріали методичного посібника

Комплексна допомога бездоглядним та безпритульним дітям


Нормативно-правова основа реалізації державної політики щодо попередження бездоглядності й безпритульності дітей


Ключові поняття: права і свободи дитини; права, обов'язки та відпові­дальність батьків за виховання й розвиток дитини; державна підтримка сімей з дітьми; заклади соціального захисту дітей; соціальні послуги.

Лекція.

Нормативно-правова основа реалізації

державної політики щодо попередження бездоглядності

та безпритульності дітей

План

1. Основні законодавчо-нормативні акти щодо захисту прав дітей

і попередження бездоглядності та безпритульності дітей.

2. Державні програми щодо попередження бездоглядності та безпритульності
дітей.

^ Матеріали лекції

Державна політика у сфері захисту прав дітей та попередження дитячої без­доглядності й безпритульності регулюється численними нормативно-правови­ми актами, серед яких можна виділити наступні групи:

  1. Законодавчі акти у сфері захисту прав дітей (Конституція України, Кон­венція ООН про права дитини, Сімейний кодекс, Цивільний кодекс, Закон Ук­раїни "Про охорону дитинства", Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей", Закон України "Про попередження на­сильства в сім'ї" тощо).

  2. Законодавчо-нормативні акти у сфері соціальної підтримки і соціального забезпечення сімей з дітьми (Закон України "Про соціальні послуги", Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", Закон України "Про дер­жавну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" тощо).

Нормативно-правові акти, що регламентують процедуру виявлення дітей, які залишилися без батьківського піклування, та їх подальшого влаштування (Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", Постано­ва Кабінету Міністрів України "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини" від 24 вересня 2008 р. № 866, Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей" від 8 жовтня 2008 р. № 905, Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про прийомну сім'ю" від 26 квітня 2002 року № 565, Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про ди­тячий будинок сімейного типу" від 26 квітня 2002 року № 564).

4. Нормативно-правові акти, що стосуються діяльності закладів соціально­го захисту й обслуговування дітей (Постанови Кабінету Міністрів України "Про Типове положення про притулок для дітей", "Про затвердження Типового поло­ження про центр соціально-психологічної реабілітації дітей", "Про затверджен­ня Типового положення про соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", "Про затвердження Типового положення про соціальний центр матері та дитини", "Про затвердження Типового поло­ження про центр соціально-психологічної допомоги", "Про затвердження Типо­вого положення про соціальний гуртожиток для осіб, які потребують соціально­го захисту" тощо).

До закладів соціального захисту дітей належать притулки для дітей і центри соціально-психологічної реабілітації дітей, а до закладів соціального обслугову­вання - соціальний гуртожиток для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківсь­кого піклування, соціальний центр матері та дитини, центр соціально-психоло­гічної допомоги.

Важливою групою нормативно-правових документів є затверджені поста­новами Кабінету Міністрів України "Питання діяльності органів опіки та піклу­вання, пов'язаної із захистом прав дитини" (від 24 вересня 2008 р. № 866) та "Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дот­риманням прав усиновлених дітей" (від 08.10. 2008 р. № 905), що містять чіткі процедури і механізми з питань виявлення дітей, які залишилися без піклування батьків, їх улаштування, процедуру здійснення усиновлення тощо.

Так, прийнятий Порядок діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини, визначає механізми й порядок діяльності органів опіки та піклування з моменту виявлення дитини, яка залишилась без піклування бать­ків, до її влаштування та здійснення контролю за умовами її проживання і вихо­вання (рис. 1.3.)

^ Виявлення дітей, які

залишились без

батьківського піклування

Особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без батьківського піклування, зобов'язані негайно повідомити про це службу у справах дітей за місцем виявлення дитини.



Тимчасове

влаштування

дитини

Ведення

обліку

дітей

Надання дитині статусу

дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування (реєстрація народження дитини, збір та підготовка документів, прийняття рішення РДА, міськвиконкому)

^ Влаштування дитини

(усиновлення, опіка, прийомна сім'я, ДБСТ)

Захист житлових та майнових прав дітей.


Розв'язання спорів між

батьками щодо виховання дитини

Рис. 1.3. Алгоритм дій органів опіки та піклування в питаннях захисту прав дитини


Порядок чітко фіксує алгоритм дій осіб, яким стало відомо про факт зали­шення дітей без батьківського піклування. Дитина, яка залишилася без батьк­івського піклування, може бути за направленням служби у справах дітей за місцем виявлення дитини тимчасово влаштована в притулок для дітей служби у справах дітей, центр соціально-психологічної реабілітації дітей, соціально-реа­білітаційний центр (дитяче містечко), заклад для дітей-сиріт та дітей, позбав­лених батьківського піклування, сім'ї громадян.


Безпритульні діти влаштовуються в притулок для дітей або центр соціально-психологічної реабілітації. Адміністрація закладів і служби у справах дітей за місцем виявлення дітей протягом двох місяців проводять роботу щодо вста­новлення особи дитини та її родинних зв'язків, розглядають питання про її по­вернення на виховання до батьків або осіб, які їх замінюють. Якщо повернення до батьків або осіб, які їх замінюють, є неможливим або недоцільним, служба у справах дітей за місцем походження дитини (місце проживання або перебуван­ня її біологічних батьків на момент їх смерті або виникнення обставин, що при­звели до позбавлення дитини батьківського піклування) готує документи для надання дитині статусу дитини, позбавленої батьківського піклування.

У випадку, коли дитина була покинута в пологовому будинку або іншому закладі охорони здоров'я, її відмовилися забрати батьки чи інші родичі, дитина була підкинута або знайдена, складається акт за формою, затвердженою МОЗ і MBC. Підкинута або знайдена дитина, а також дитина, яка має ознаки насил­ля чи жорстокого поводження, доставляється медичним працівником у супро­воді представника органів внутрішніх справ до закладу охорони здоров'я, де їй надається необхідна медична допомога. Тимчасове влаштування такої дитини відбувається після отримання медичної допомоги.

Порядком також чітко врегульована процедура надання статусу дитини-си­роти та дитини, позбавленої батьківського піклування: визначений перелік до­кументів, які є підставою для надання дитині відповідного статусу, а також про­цедура прийняття органом опіки та піклування рішення про надання дитині відпо­відного статусу.

Прийнятий Порядок регламентує процедуру і принципи визначення форми влаштування дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування. У разі, коли дитина залишилась сиротою або позбавлена батьківського піклування, вона згідно із законодавством має право бути влаштованою насамперед на усиновлення, опіку/піклування, у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімей­ного типу. Саме ці форми влаштування дитини є сімейними. До інтернатного закладу (будинок дитини, дитячий будинок, школа-інтернат тощо) дитина може бути влаштована тільки в разі, коли було вичерпано всі можливості щодо влаш­тування її в сім'ю. Дуже важливо враховувати, що відповідно до вимог українського законодавства таке влаштування не позбавляє службових осіб від по­шуків сім'ї для дитини.

Основні завдання державної політики у сфері попередження і подолання ди­тячої бездоглядності й безпритульності в Україні визначені в державних цільо­вих програмах. Так, метою Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки є подолання дитячої безпритульності і бездоглядності, запобігання сирітству, створення умов для всебічного розвитку та виховання дітей.

Основними завданнями Державної програми визначено:

  • розроблення та запровадження ефективних форм роботи з профілактики дитячої безпритульності й бездоглядності, виявлення на ранній стадії сімей, які неспроможні або не бажають виконувати виховні функції, та забезпечення захисту прав дітей, які виховуються в таких сім'ях;

  • застосування ефективних форм соціальної підтримки дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах;

  • створення єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

  • запровадження ефективних форм і методів роботи з дітьми, які перебувають у закладах соціального захисту;

  • завершення роботи з формування мережі закладів соціального захисту дітей та удосконалення їх діяльності.

Очікується, що в результаті виконання Програми кількість безпритульних і бездоглядних дітей зменшиться на 50%; буде запроваджена система реабілі­таційної роботи з біологічними батьками дітей; впроваджена система надання комплексної допомоги сім'ям з дітьми, збільшення чисельності дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, влаштованих до сімейних форм виховання; поліпшиться фінансове, матеріально-технічне і кадрове забезпечен­ня закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей, притулків для дітей, центрів соціально-психологічної реабілітації дітей; буде створено єдину інфор­маційну систему ведення обліку кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тощо.

^ Державна програма реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передбачає проведення заходів щодо попередження дитячої безпритульності і бездоглядності, як-от:

удосконалення соціальної роботи із сім'ями, які опинилися в складних життєвих обставинах, та матерями, які мають намір відмовитися від новонароджених дітей; посилення заходів щодо збереження житлових прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, впровадження програм забезпечення соціальним житлом випускників інтернатних закладів та дітей із числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебували в прийом­них сім'ях, дитячих будинках сімейного типу та під опікою або піклуванням; забезпечення пріоритетності влаштування дитини в сім'ю тощо.

Одним з основних напрямів реалізації ^ Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року є запобігання соціальному сирітству, подолання бездог­лядності та безпритульності серед дітей. Він реалізується з метою організації результативної роботи щодо запобігання соціальному сирітству, реабілітації без­доглядних і безпритульних дітей, розвиткові сімейних форм виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, бездоглядних та безпритульних, схиль­них до бродяжництва.

Основними завдання цього напряму є:

  1. Удосконалення системи соціальної роботи із сім'ями, що мають дітей і опинилися в складних життєвих обставинах.

  2. Запобігання соціальному сирітству дітей з раннього віку, сприяння діяль­ності в родопомічних закладах консультаційних пунктів соціально-психологічної допомоги, центрів матері та дитини, для чого:

— запобігати відмові батьків від дітей раннього віку, в тому числі дітей зі
вродженими вадами розвитку;

— своєчасно виявляти бездоглядних і безпритульних дітей, улаштовувати
їх на виховання в заклади сімейного типу та соціального захисту;

— встановлювати статус дитини-сироти або дитини, позбавленої
батьківського піклування, не пізніш як через два місяці після виявлення
дитини, яка залишилася без батьківського піклування.

3. Удосконалити процес реабілітації бездоглядних та безпритульних дітей і їх

сімей, для чого:

— порядкувати до 2010 року систему обліку бездоглядних та безпритульних

дітей (у відповідних організаціях незалежно від їх форм власності);

— до 2010 року зменшити кількість бездоглядних та безпритульних дітей
на 60 відсотків, до 2012 року - на 75 відсотків, до 2015 року - на 95 відсотків.

Список рекомендованої літератури:

  1. Конституція України.

  2. Конвенція ООН про права дитини.

  1. Закон України "Про охорону дитинства" (зі змінами й доповненнями) від 26.04.2001 p., №2402-111

4. Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13 січня 2005р.,№2342-ГУ.

5. Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" від 24 січня 1995 p., № 20/95-ВР.

6. Закон України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" від 2 червня 2005 p., № 2623-IV.

7. Закон України "Про соціальні послуги" від 19 червня 2003 p., № 966-IV.

8. Закон України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" від 21 червня 2001 p., №2558-111.

9. Закон України "Про зайнятість населення" від 3 березня 1991 p., № 803-ХІІ.

10. Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 p., №2811-XII.

11. Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" від 1 червня 2000 p., № 1768 ЛІТ.

12. Закон України "Про попередження насильства в сім’ї" від 15 листопада 2001 p., №2789-111.

13. Постанова Кабінету Міністрів України "Про Типове положення про притулок для дітей" від 9 червня 1997 p., № 565.

14. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей" від 28 січня 2004 p., № 87.

15. Постанова Кабінету Міністрів "України "Про затвердження Положення про прийомну сім'ю" від 26 квітня 2002p., № 565.

16. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу" від 26 квітня 2002 p., № 564).

17. Постанова Кабінету Міністрів України "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини" від 24 вересня 2008 p., № 866.

18. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей" від 8 жовтня 2008 p., № 905.

19. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки" від 11 травня 2006 p., № 623.

20. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 17 жовтня 2007 p., № 1242.

21. Закон України "Про Загальнодержавну програму "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року" від 5 березня 2009 p., №1065-VI.

22. Нормативно-правове забезпечення діяльності закладів соціального захисту. - К. 2007.-136 с.

23. Збірник нормативно-правових актів з питань діяльності спеціалізованих закладів і формувань у сфері соціальної підтримки сім'ї, дітей та молоді. - К., 2007. - 279 с.


Інституційне забезпечення профілактики бездоглядності

та безпритульності дітей і реабілітації «дітей вулиці»


^ Ключові поняття: соціальні інституції; профілактика; рівні та види профілактики; суб'єкти й об'єкти профілактики; завдання і діяльність суб'єктів профі­лактики; реабілітація; суб'єкти й об'єкти реабілітації; завдання і діяльність суб'єктів реабілітації.

Лекція.

Інституційне забезпечення профілактики бездоглядності

та безпритульності й реабілітації "дітей вулиці"

План:

  1. Сутність понять "профілактика", "реабілітація". Види й рівні профілактики.

  2. Об'єкти і суб'єкти профілактики бездоглядності та безпритульності й реабілітації "дітей вулиці". Загальна характеристика соціальних інституцій, що здійснюють профілактичну і реабілітаційну діяльність.

  3. Інституційна модель профілактики бездоглядності та безпритульності й реабілітації "дітей вулиці".

^ Матеріали лекції

Терміни "профілактика" та "реабілітація" переважно вживаються і розгля­даються в юридичних, медичних та соціальних науках. Сам термін "профілак­тика", як правило, асоціюється із запланованим попередженням якогось нега­тивного явища, тобто з усуненням причин його виникнення.

Профілактика, у соціологічному розумінні, — це діяльність, спрямована на зміцнення та зберігання стабільного функціонування соціальної системи, яка здійснюється шляхом виявлення, усунення або нейтралізації причин і умов, що викликають різноманітні девіації5. Отже, профілактика бездоглядності й безпритульності дітей - це діяльність, яка спрямована на послаблення нега­тивного впливу дитячої бездоглядності та безпритульності на суспільство як соціальну систему, яка здійснюється шляхом виявлення та усунення причин і умов її виникнення та існування.

У сучасній соціальній практиці розрізняють первинну, вторинну і третин­ну профілактику. Первинна профілактика - найбільш масова, найбільш неспе­цифічна і водночас найбільш ефективна. Вона охоплює всі сім'ї з дітьми, а її метою є створення сприятливого середовища для функціонування родин з дітьми, сприяння всебічному розвиткові дітей у країні. Слід зазначити, що первинна профілактика дитячої безпритульності й бездоглядності - це комплекс соціаль­них, економічних, правових, просвітницьких, організаційних заходів, спрямова­них на підтримку сімей з дітьми, формування відповідального батьківства та захист прав дітей.

Вторинна профілактика має на меті обмеження поширення окремих нега­тивних явищ, що мають місце в суспільстві чи соціальній групі. Вторинна профі­лактика представляє комплекс соціально-економічних, соціально-психологічних та організаційних заходів, спрямованих на усунення виражених чинників ризику, які за певних умов можуть призвести до виходу дитини із сім'ї. Контингентом вторинної профілактики є сім'ї з дітьми, які потрапили в складні життєві обста­вини. За своєю спрямованістю на контингенти ризику вторинна профілактика є масовою, залишаючись при цьому індивідуальною у відношенні до конкретної сім'ї. Фахівці зазначають, що ефект від програм вторинної профілактики більш швидкий, але менш універсальний і результативний, ніж від первинної.

Третинна профілактика (інколи її ототожнюють з реабілітацією) безпосеред­ньо стосується бездоглядних і безпритульних дітей та їх батьків або осіб, які їх замінюють. Мета здійснення профілактичних заходів цього рівня-реабілітація бездоглядних і безпритульних дітей. Поняття "реабілітація" слід розглядати як діяльність, спрямовану на створення й забезпечення умов для соціальної інтег­рації бездоглядної та безпритульної дитини, повернення її в сім'ю, влаштування до сімейних форм виховання (передача під опіку, влаштування до прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу або її усиновлення). Тому діяльність у межах третинної профілактики зосереджується в різноманітних закладах соціального захисту дітей - притулках для дітей та центрах соціально-психологіч­ної реабілітації дітей, притулках, створених громадськими організаціями. Тре­тинна профілактика серед бездоглядних і безпритульних дітей та їх родин є переважно соціально-психологічною, соціально-педагогічною та індивідуальною за формою її проведення. При проведенні третинної профілактики різко зростає роль професіоналів - соціальних працівників, психологів і педагогів.

Крім цих видів профілактики, розрізняють ще загальну та спеціальну про­філактики.

Загальна профілактика включає в себе комплекс заходів, спрямованих на попередження виникнення певних проблем у майбутньому людини.

^ Спеціальна профілактика - це система заходів, спрямованих на попе­редження та локалізацію конкретних негативних явищ у житті й поведінці людей.

Розрізняють наступні рівні профілактики:

^ Особистий рівень - вплив на бездоглядну або безпритульну дитину сфоку­совано таким чином, щоб відновити її навички життя в соціумі, сім'ї.

Сімейний рівень передбачає вплив на сім'ю, оскільки становище і відноси­ни в сім'ї дитини є визначальним чинником її перебування в сім'ї чи виходу на вулицю.

^ Соціальний рівень профілактики спрямований на формування в суспільстві ціннісних установок на неухильне дотримання прав дитини. Фахівці вважають, що це допомагає створити сприятливі умови для роботи на особистому та сімей­ному рівнях.

Суб'єктами соціальної профілактики дитячої безпритульності й бездогляд­ності є державні органи та установи, громадські організації, бізнес-організації, заклади освіти і виховання. Розрізняють спеціалізовані та неспеціалізовані су­б'єкти профілактики. Щодо профілактики дитячої бездоглядності й безпритуль­ності, то до неспеціалізованих суб'єктів, які здійснюють профілактичні функції, належать навчальні заклади, різноманітні заклади позашкільної освіти, спортивні товариства, клуби за інтересами. Профілактична функція є для них другоряд­ною. Спеціалізованими суб'єктами профілактики дитячої безпритульності є дер­жавні органи та установи і громадські організації, діяльність яких безпосеред­ньо спрямована на профілактику дитячої бездоглядності й безпритульності: служ­би у справах дітей, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, кримі­нальна міліція у справах дітей, органи освіти й охорони здоров'я, громадські організації. Ці органи та організації покликані забезпечити проведення різнома­нітних профілактичних заходів, виступаючи при цьому як їхні безпосередні органі­затори й виконавці.

Об'єктами профілактики дитячої безпритульності та бездоглядності є: сім'ї З дітьми (первинна профілактика); сім'ї з дітьми, які потрапили в складні життєві обставини; матері, які мають намір відмовитися від новонароджених дітей, тощо (вторинна профілактика) та бездоглядні й безпритульні діти та їх батьки або особи, які їх замінюють (третинний рівень профілактики).

Інституційне забезпечення профілактики дитячої бездоглядності та без­притульності можна розглядати через призму існуючої в країні політики со­ціального забезпечення і підтримки сімей з дітьми, розвиток системи шкільної та позашкільної освіти, створення мережі закладів соціального за­хисту й соціального обслуговування дітей, сімей з дітьми та подальший роз­виток системи влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківсько­го піклування.

З 1994 року до складу місцевих органів виконавчої влади включено служби у справах дітей, до компетентності яких належать питання реалізації державної політики з питань захисту прав дітей та запобігання дитячій безпритульності й бездоглядності.

^ Основними завданнями служб у справах дітей є:

- реалізація державної політики з питань соціального захисту дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень;

- розроблення і здійснення самостійно або разом з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, громадськими організаціями заходів щодо захисту прав, свобод і законних інтересів дітей;

- координація зусиль місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності у напрямку вирішення питань соціального захисту дітей та організації роботи із запобігання дитячій бездоглядності й безпритульності;

- забезпечення дотримання вимог законодавства щодо встановлення опіки та піклування над дітьми, їх усиновлення, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї;

- здійснення контролю за умовами утримання й виховання дітей у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних установах і закладах соціального захисту для дітей усіх форм власності;

- ведення державної статистики щодо дітей;

- ведення обліку дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усиновлених, улаштованих до прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу та соціально-реабілітаційних центрів (дитячих містечок);

- визначення пріоритетних напрямів поліпшення становища дітей, їх соціального захисту, сприяння фізичному, духовному та інтелектуальному розвиткові, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 24 вересня 2008 р. № 866 Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав вгини" саме на служби у справах дітей покладається безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Зазначеною Постановою за­тверджено "Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, по­в'язаної із захистом прав дитини1', який визначає алгоритм дій спеціалістів служб у справах дітей щодо захисту прав дитини.

Служби у справах дітей здійснюють низку заходів щодо запобігання дитячої безпритульності та бездоглядності й надання соціальної допомоги безпритуль­нім та бездоглядним дітям. До таких заходів належать: обстеження сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах; вилучення дітей з вулиці, вияв­ленням дітей, які залишилися без батьківського піклування, їх тимчасове влаштування; удосконалення мережі закладів соціального захисту дітей - притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей; ініціювання при­тягнення до відповідальності батьків, які не виконують батьківських обов'язків, та посадових осіб, які порушують права дітей, тощо.

З метою попередження дитячої бездоглядності й безпритульності, запобі­гання правопорушенням серед дітей, вжиття відповідних заходів щодо влашту­вання дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, до закладів со­ціального захисту та надання їм соціальної, правової, медичної допомоги пос­тійно здійснюються профілактичні рейди "Діти вулиці", "Підліток", "Вокзал", "Урок", які працівники служб у справах дітей проводять спільно з підрозділами кримінальної міліції у справах дітей, органами освіти, охорони здоров'я, центра­ми соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, управліннями (відділами) у спра­вах сім'ї та молоді. Виявлених під час проведення рейдів дітей повертають до родин, інтернатних закладів, закладів охорони здоров'я або влаштовують до притулків чи центрів соціально-психологічної реабілітації дітей. Під час прове­дення профілактичних рейдів особлива увага приділяється виявленню та при­тягненню до відповідальності дорослих, які втягують дітей у протиправні дії, змушують бродяжити, жебракувати, займатися проституцією. У 2008 році служ­бами у справах дітей обстежено понад 57 тис. сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, вилучено з несприятливого побутового оточення 6,8 тис. дітей (2007 р. - 9 тис. дітей) та ініційовано притягнення до різних видів відпо­відальності 582-х посадових осіб, які порушують права дітей6.

Крім того, постійно здійснюється контроль за дотриманням культурно-роз­важальними закладами, ігровими залами, комп'ютерними клубами норматив­но-правових актів щодо порядку відвідуваннями їх дітьми, заборони продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, розповсюдження наркотиків, пропаган­ди проституції, насилля, жорстокості.

В Україні функціонує 90 притулків для дітей і 30 центрів соціально-психоло­гічної реабілітації дітей, котрі активно надають допомогу дітям, які опинилися в складних життєвих обставинах. Діяльність цих закладів спрямована на тимча­сове влаштування й соціально-психологічну реабілітацію дітей. Крім того, за даними Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, в Україні функ­ціонує 69 притулків і центрів благодійних фондів та громадських організацій, у яких у 2007 р. перебувало 3392 дитини.

Після проведення педагогічно-психологічної корекції вихованців притулків і центрів соціально-психологічної реабілітації дітей здебільшого повертають до сімей батьків, опікунів або піклувальників, улаштовують до інтернатних закладів, передають під опіку, піклування та влаштовують у прийомну сім'ю чи дитячий будинок сімейного типу. Протягом останніх років простежується чітка тенден­ція зростання чисельності дітей, які після перебування в притулках і центрах соціально-психологічної реабілітації були влаштовані до сімейних форм вихо­вання.

Значну роль у соціальному захисті та наданні соціальної допомоги сім'ям з дітьми відіграють центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. При цент­рах створено мережу спеціалізованих формувань і закладів соціального обслу­говування. Протягом 2008 року соціальну роботу із сім'ями, дітьми та молод­дю здійснювали спеціалізовані формування, у тому числі: 777 служб соціальної підтримки сім'ї, 81 служба "Телефон довіри", 550 мобільних консультаційних пунктів соціальної роботи в сільській та гірській місцевостях, віддалених районах міст, 688 консультаційних пунктів у пологовому будинку та відділеннях, жіночих консультаціях тощо. Своєчасне виявлення, облік, надання комплексної допомо­ги сім'ям, які неспроможні або не бажають виконувати виховні функції стосов­но дітей, є одним із найбільш ефективних заходів попередження дитячої без­притульності та бездоглядності.

Через мережу служб соціальної підтримки сім'ї фахівці центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді надають послуги таким категоріям сімей:

- сім'ям з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах і не в
змозі подолати їх за допомогою власних засобів та можливостей, у зв'язку з
інвалідністю батьків або дітей, вимушеною міграцією, наркотичною чи алко­
гольною залежністю одного із членів сім'ї, його перебуванням у місцях позбав­
лення волі, ВІЛ-інфекцією, насильством у сім'ї, безпритульністю, сирітством,
зневажливим ставленням і складними стосунками в сім'ї, безробіттям одного
із членів сім'ї, якщо він зареєстрований у державній службі зайнятості як такий,
що шукає роботу;

  • сім'ям, у яких існує ризик передачі дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

  • неповнолітнім одиноким матерям (батькам), яким потрібна підтримка;

  • сім'ям, члени яких мають досвід перебування в інтернатних закладах;

  • прийомним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу.

Сім'ям, які опинилися в складних життєвих обставинах, надається соціаль­на допомога, частина з них перебуває під соціальним супроводом. З метою надання невідкладних соціальних послуг сім'ям з дітьми, які опинилися в склад­них життєвих обставинах, при центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді створено мережу центрів соціально-психологічної допомоги. В Україні функціо­нує 22 такі заклади, у яких надається одноразова допомога і допомога цілодо­бового та денного стаціонарів.

Протягом останніх років значно активізувалася соціальна робота з матеря­ми, які мали намір відмовитися від новонародженої дитини. В Україні у 2008 році функціонувало 688 консультаційних пунктів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді в пологових стаціонарах, 48-у жіночих консультаціях та 11-у будинках дитини.

Для соціальної підтримки жінок, які виявили намір відмовитися від новона­родженої дитини, створюється довготривала система соціальної підтримки че­рез надання можливості стаціонарного перебування з дитиною до 18 місяців у соціальних центрах матері та дитини. В Україні функціонує 13 таких центрів. Робота з такою категорією жінок є важливим елементом роботи із запобігання поширення соціального сирітства.

Для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, функціонує мережа інтернатних закладів, до якої належать: дитячі будинки, що перебува­ють у сфері управління МОН, будинки дитини, що перебувають у сфері управління МОЗ, школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклу­вання, будинки-інтернати, що перебувають у сфері управління Мінпраці. Чи­сельність дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, в інтернат­них закладах протягом останніх років постійно зменшується, натомість, чи­сельність дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, влаштова­них до сімейних форм виховання, постійно збільшується.

Наведена загальна характеристика соціальних інституцій (інститутів) (со­ціологи розглядають соціальний інститут як форму організації і засіб здійснення соціальної діяльності людей, що забезпечує стабільне функціонування суспіль­них відносин), які здійснюють профілактику дитячої безпритульності й бездо­глядності, надає можливість побудувати інституційну модель профілактики ди­тячої бездоглядності та безпритульності й реабілітації "дітей вулиці" та окрес­лити основні завдання суб'єктів профілактичної і реабілітаційної роботи з "дітьми вулиці".

^ Основні завдання суб'єктів профілактичної та реабілітаційної роботи з "дітьми вулиці"

  1. Завдання суб'єктів у рамках первинної профілактики

Служби у справах дітей:

  • розроблення і здійснення заходів щодо захисту прав, свобод та законних інтересів дітей;

  • здійснення контролю за дотриманням культурно-розважальними закладами, ігровими залами, комп'ютерними клубами нормативно-правових актів щодо порядку відвідування їх дітьми, заборони продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, розповсюдження наркотиків, пропаганди проституції, насилля, жорстокості;

  • здійснення контролю за умовами утримання й виховання дітей у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних установах і закладах соціального захисту для дітей усіх форм власності;

  • порушує питання про накладання дисциплінарних стягнень і притягнення
    до відповідальності посадових осіб та батьків, які допустили порушення
    прав дитини.

^ Органи і заклади освіти:

- забезпечення одержання дітьми дошкільної, шкільної та позашкільної
освіти.

Органи і заклади охорони здоров'я:

- здійснення заходів щодо охорони здоров'я матері й дитини.
^ Органи і заклади культури та спорту:

  • здійснення заходів щодо залучення дітей до культурної спадщини й занять фізичною культурою та спортом;

  • здійснення заходів щодо розвитку творчих здібностей дітей, організація проведення їх змістовного дозвілля.

Оздоровчі заклади:

  • забезпечення проведення оздоровлення і відпочинку дітей. Кримінальна міліція у справах дітей:

  • проведення роботи, пов'язаної із запобіганням правопорушенням дітей;

  • здійснення правового виховання дітей. Органи праці та соціального захисту:




  • забезпечення своєчасної виплати всіх видів державної допомоги сім'ям з дітьми;

  • проведення вибіркових обстежень умов проживання та виховання дітей до 1-го року. При виявленні фактів нецільового використання допомоги припиняється виплата коштів і повідомляється служба у справах дітей, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про неналежний догляд за дитиною.

Громадські організації:

  • розробка і реалізація програм в інтересах дітей і сімей з дітьми;

  • залучення дітей до громадської діяльності.

2. Завдання суб'єктів у рамках вторинної профілактики Служби у справах дітей:

  • здійснення обстеження сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах;

  • забезпечення влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї, передачу під опіку, піклування, на усиновлення;

  • порушення питання про направлення до спеціальних установ для дітей або навчальних закладів дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах.

^ Центри соціальних служб для сім "і, дітей та молоді:

- виявляти жінок, які мають намір відмовитися від новонародженої дитини,
та надавати їм своєчасну адресну соціальну допомогу;

- виявляти, вести облік і надавати соціальну допомогу сім'ям, які опинилися
в складних життєвих обставинах.

^ Органи і заклади освіти;

  • надання центрам соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді даних про сім'ї, які опинилися в складних життєвих обставинах,

  • надання службам у справах дітей інформації щодо створення умов для навчання дітей, над якими встановлено опіку, піклування і котрі влаштовані у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу.

Кримінальна міліція у справах дітей:

  • проведення розшуку дітей, які залишили сім 'ї, навчально-виховні заклади та спеціальні установи для дітей;

  • виявлення дорослих осіб, які втягують дітей у злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво;

  • надсилати до служб у справах дітей відомості про дітей, які повернулися із загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації, вчинили правопорушення, вживають спиртні напої або допускають немедичне вживання наркотичних та одурманюючих засобів, у віці до 16 років систематично самовільно залишають сім'ю, самовільно залишають спеціальні навчально-виховні заклади;

  • відвідувати дітей правопорушників за місцем їх проживання, навчання або роботи, проводити бесіди з ними, їх батьками або особами, які їх замінюють;

  • вилучати дітей із сімей, перебування в яких загрожує життю або здоров'ю дітей, та влаштовувати таких дітей до притулків для дітей до винесення рішення суду.

^ Органи і заклади охорони здоров 'я:

- надання центрам соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді повідомлень
про сім'ї з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах.

^ Громадські організації:

  • розробка та реалізація соціальних програм підтримки сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах (програм попередження насильства в сім'ї; програм, спрямованих на надання допомоги людям, які зловживають алкоголем, наркозалежним тощо);

  • надання центрам соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді повідомлень про сім'ї з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах.

3. Завдання суб'єктів у рамках третинної профілактики (реабілітації)

^ Служби у справах дітей:

- здійснення роботи з батьками, опікунами та піклувальниками над

усуненням причин і умов, які призвели до порушення прав дітей,

бездоглядності та вчинення правопорушень;

- вилучення дітей з вулиці;


  • виявлення і тимчасове влаштування дітей, які втратили батьківське піклування;

  • створення і координація діяльності мережі закладів соціального захисту дітей—притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації.

Органи і заклади освіти:

  • здійснення заходів щодо повернення до навчання дітей, які тривалий час не навчалися;

  • забезпечення одержання повної загальної середньої освіти дітьми, які не навчалися тривалий час або не навчалися взагалі, на базі вечірніх (змінних) шкіл і професійно-технічних навчальних закладів;

Притулки для дітей:

  • надання тимчасового притулку позбавленим сімейного виховання дітям, які опинилися в складних життєвих обставинах, залишили навчальні заклади;

  • створення належних житлово-побутових і психолого-педагогічних умов для забезпечення нормальної життєдіяльності дітей, надання їм можливості для навчання, праці та проведення змістовного дозвілля.

^ Центри cсоціально-психологічної реабілітації дітей:

  • надання комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги дітям, які опинилися в складних життєвих обставинах;

  • проведення психолого-педагогічної корекції з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини;

  • створення умов для одержання дітьми освіти з урахуванням рівня їх підготовки;

  • сприяння формуванню в дітей власної життєвої позиції для подолання звичок асоціальної поведінки;

  • здійснення трудової адаптації дітей з урахуванням їх інтересів та можли­востей.

^ Заклади соціального обслуговування:

- надання комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, пра­вової та інших видів допомоги сім'ям з дітьми, які опинилися в складних життє­вих обставинах.

Громадські організації:

  • розробка й реалізація реабілітаційних програм для бездоглядних і без­притульних дітей;

  • залучення бездоглядних дітей до громадської діяльності;

  • створення волонтерських загонів, які працюють при закладах соціального обслуговування і соціального захисту дітей.

Слід зазначити, що запропонована інтегральна модель профілактики дитячої бездоглядності й безпритульності об'єднує три рівні профілактичної роботи. На практиці вибудовується модель, яка об'єднує вторинну і третинну профілакти­ку. Постановою Кабінету Міністрів України "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини" від 24 вересня 2008 р. № 866 передбачено створення при районних, районних у мм. Києві та Севастополі дер­жавних адміністраціях, виконавчих органах міських, районних у містах рад комісій з питань захисту прав дитини - дорадчо-консультативних органів. До складу комісій повинні входити відповідальні посадові особи структурних підрозділів держадміністрацій та міськвиконкомів, тобто посадовці, які на законних підста­вах мають право приймати рішення. Передбачено, що кожний із членів комісії нестиме відповідальність за вирішення конкретної проблеми чи потреби кожної дитини, яка потрапила в складні життєві обставини. До основних завдань Комісії належать забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, сімейне виховання та всебічний розвиток. Комісія відповідно до покладених на неї завдань:

  1. розглядає і подає пропозиції до індивідуального плану соціального захисту дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах, дитини-сироти та ди­тини, позбавленої батьківського піклування;

  2. розглядає питання, у тому числі спірні, які потребують колегіального ви­рішення, зокрема:

  • реєстрація народження дитини, батьки якої невідомі;

  • надання дозволу бабі, діду, іншим родичам дитини забрати її з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я, якщо цього не зробили батьки дитини;

  • позбавлення та поновлення батьківських прав;

  • вирішення спорів між батьками щодо визначення або зміни прізвища та імені дитини;

  • вирішення спорів між батькам щодо визначення місця проживання дитини;

  • участь одного з батьків у вихованні дитини;

  • побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав;

  • визначення форми влаштування дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування;

  • встановлення і припинення опіки, піклування;

  • утримання й виховання дітей у сім'ях опікунів, піклувальників, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу та виконання покладених на них обов'язків;

  • збереження майна, право власності на яке або право користування яким мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;

розгляд звернень дітей щодо неналежного виконання батьками, опікунами, піклувальниками обов'язків з виховання або щодо зловживання ними своїми правами тощо.

Практичне застосування описаної моделі дасть змогу всім суб'єктам здійснювати ефективну координацію профілактичної роботи з безпритульними та бездоглядними дітьми.

^ Список рекомендованої літератури:

  1. Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" від 24 січня 1995 p., № 20/95-ВР.

  2. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження типових положень про службу у справах дітей" від ЗО серпня 2007 p., № 1068.

  3. Постанова Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо вдосконалення соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю" від 27 серпня 2004 p., № 1126.

  4. Постанова Кабінету Міністрів України "Про створення кримінальної міліції у справах дітей" від 8 липня 1995 p., №. 502.

  5. Постанова Кабінету Міністрів України "Про Типове положення про притулок для дітей" від 9 червня 1997 p., №565.

  6. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей" від 28 січня 2004 p., № 87.

  7. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового положення про соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко)" від 27.12.2005 p., № 129.

  8. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про прийомну сім'ю" від 26 квітня 2002 p., № 565.

  9. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу" від 26 квітня 2002 p., № 564.

  10. Постанова Кабінету Міністрів України "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини" від 24 вересня 2008 p., № 866.

  11. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей" від 8 жовтня 2008 p., № 905.



Матеріали методичного посібника

Комплексна допомога бездоглядним та безпритульним дітям


Рекомендовано до друку Вченою радою Державного інституту розвитку сім "і та молоді

Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту

(протокол № 3/09 від 24.09.2009 р.)

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту проблем виховання АПН України

(протокол № 8 від 29.10.2009р.)

Комплексна допомога бездоглядним та безпритульним дітям : метод, посіб. / К63 Авт.: Безпалько О.В.; Гурковська Л.П.; Журавель Т.В. та ін. / За ред. Звєрєвої І.Д., Петрочко Ж.В. - К.: Видавничий дім "КАЛИТА", 2010. - 376 с


Автори:

Безпалько О.В., д-р пед. наук, професор; Гурковська Л.П.; Журавель Т.В.; Зверева І.Д., д-р пед. наук,

професор; Зінченко А.Г., канд. істор. наук, доцент; Калініна А.В.; Ліщинська О.А., канд. пед. наук,

старший науковий співробітник; Лях Т.Л., канд. пед. наук; Осадча В.Г.; Петрочко Ж.В., канд. пед.

наук, доцент, старший науковий співробітник; Савчук LB.; Скіпальська Г.Б.; Сорокіна О.А., канд.

психол. наук, доцент; Удовенко Ю.М., канд. психол. наук.

^ Головний рецензент-консультант:

Волинець Л.С., директор Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини Міністерства України у справах сілі "і, молоді та спорту, канд. політ, наук.

Рецензенти: Мішин А.О., директор Державного інституту розвитку сім'ї та молоді, канд. політ, наук, заслу­жений працівник науки і техніки України;

Дашутін Г.П., заступник директора Державного інституту розвитку сім'ї та молоді, д-р політ, наук, професор;

Харченко С.Я., проректор Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, д-р пед. наук, професор;

Повалій Л.В., завідувач лабораторії сімейного виховання Інституту проблем виховання АПН України, канд. пед. наук, старший науковий співробітник.


Публікація була створена за фінансової підтримки Всесвітнього дитячого фонду (World Childhood Foundation).

© Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту, 2010

© Міжнародна організація "Право на здоров'я", 2010

Схожі:

Матеріали методичного посібника Комплексна допомога бездоглядним та безпритульним дітям Нормативно-правова основа реалізації державної політики щодо попередження бездоглядності й безпритульності дітей iconШановні колеги! Для ознайомлення та використання в роботі пропонуємо Вам комплексний план роботи із захисту прав дітей, попередження правопорушень, безпритульності І бездоглядності
Рибальської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Охтирської районної ради Совкової Л. О
Матеріали методичного посібника Комплексна допомога бездоглядним та безпритульним дітям Нормативно-правова основа реалізації державної політики щодо попередження бездоглядності й безпритульності дітей iconНормативно-правова база щодо попередження насильства в сім'ї. Виявлення жертв насильства та осіб, які його вчиняють. Законодавство України щодо попередження насильства в сім’ї
Починаючи з 80-х років XX сторіччя, біль­шість країн світу визнали домашнє насильство як серйозну проблему й почали шукати шляхи...
Матеріали методичного посібника Комплексна допомога бездоглядним та безпритульним дітям Нормативно-правова основа реалізації державної політики щодо попередження бездоглядності й безпритульності дітей iconСеместровий план
...
Матеріали методичного посібника Комплексна допомога бездоглядним та безпритульним дітям Нормативно-правова основа реалізації державної політики щодо попередження бездоглядності й безпритульності дітей iconНаказ №840 Про заходи щодо попередження травм і загибелі дітей під час пожеж
Президента України від 29 лютого 2012 року №1-1/516 щодо запобігання виникненню пожеж, попередження травм і загибелі дітей під час...
Матеріали методичного посібника Комплексна допомога бездоглядним та безпритульним дітям Нормативно-правова основа реалізації державної політики щодо попередження бездоглядності й безпритульності дітей iconНаказ №263 Про проведення Всеукраїнського науково-практичного семінару
України, Департаменту освіти І науки, молоді та спорту Чернівецької обласної державної адміністрації на 2012 рік, листа монмолодьспорт...
Матеріали методичного посібника Комплексна допомога бездоглядним та безпритульним дітям Нормативно-правова основа реалізації державної політики щодо попередження бездоглядності й безпритульності дітей iconСоціальний потенціал освіти дорослих: актуальність історико-педагогічного вивчення
Особливо невтішними показниками, які характеризують сучасну кризу, є посилення соціального відчуження серед молоді, поширення негативних...
Матеріали методичного посібника Комплексна допомога бездоглядним та безпритульним дітям Нормативно-правова основа реалізації державної політики щодо попередження бездоглядності й безпритульності дітей iconМетодичні рекомендації щодо проведення профілактичних заходів з питань попередження вживання алкогольних напоїв серед дітей, учнівської та студентської молоді, педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників системи освіти на період до 2012 року
Чернівецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти рекомендує підготувати І провести у 2010-2011н/р наступні заходи...
Матеріали методичного посібника Комплексна допомога бездоглядним та безпритульним дітям Нормативно-правова основа реалізації державної політики щодо попередження бездоглядності й безпритульності дітей iconІіі. Нормативно-правові акти з питань розгляду звернень громадян
Указ Президента України від 7 лютого 2008 року №109 ”Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного...
Матеріали методичного посібника Комплексна допомога бездоглядним та безпритульним дітям Нормативно-правова основа реалізації державної політики щодо попередження бездоглядності й безпритульності дітей iconЩодо проекту Закону України
Болонського процесу, до якого Україна приєдналася у травні 2005 року, створення більш сприятливих умов І розширення доступу до здобуття...
Матеріали методичного посібника Комплексна допомога бездоглядним та безпритульним дітям Нормативно-правова основа реалізації державної політики щодо попередження бездоглядності й безпритульності дітей iconМетодичні рекомендації щодо протидії поширенню наркоманії
На виконання Концепції реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи