Україна Міністерство освіти І науки України icon

Україна Міністерство освіти І науки України




Скачати 279.69 Kb.
НазваУкраїна Міністерство освіти І науки України
Дата09.08.2012
Розмір279.69 Kb.
ТипДокументи



Україна

Міністерство освіти і науки України

Інститут інноваційних технологій і змісту освіти

Чернівецька філія






58001 м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 5/4, тел./факс 8(0372) 551708,

e-mail: fiitzo@yandex.ru


_____2 грудня________2010 року № 61

Начальнику Головного управління освіти

Чернівецької ОДА

Начальникам управління освіти Чернівецької

міської ради, відділів освіти Новодністровської

міської ради, райдержадміністрацій

^ Завідувачам ММК, РМК, РМЦ

Директорам загальноосвітніх,

позашкільних навчальних закладів

Педагогічним працівникам, учням, батькам


^ Дорадчі матеріали

щодо попередження туберкульозу серед дітей.

Відповідно до Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» №49 від 5 липня 2001 року туберкульоз – це інфекційне захворювання, яке викликається мікобактеріями туберкульозу. Ця хвороба займає перше місце у структурі смертності від інфекційних хвороб. Вдихання мікобактерій туберкульозу призводить до захворювання органів дихання. Мікобактерії туберкульозу зберігаються в навколишньому середовищі від 3 до12 місяців. Збудник хвороби стійкий до дії кислот, спирту, низьких температур, тривалий час зберігається на постільній білизні, посуді та особистих речах хворого, в сирому молоці хворої на туберкульоз корови. Не переносить мікроб дії сонячного опромінення, активного хлору дезінфектантів.

Сьогодні в Україні зареєстровано 675382 хворих на туберкульоз, що дорівнює 1,4 % від усієї чисельності населення країни, але хворі активними формами туберкульозу складають 144041.

За останні 11 років (1990–2000 рр.) захворюваність всіма формами туберкульозу збільшилася у 2,14 разу, або з 32,0 до 68,6 на 100 тисяч населення. Це означає, якщо ми у 1990 р. виявляли 16404 нових хворих, то у 2000 р. їх виявили 33634.

У 1990 р. в Україні померло від туберкульозу 4212 хворих, а у 2000 р. від туберкульозу помер 10992 хворих. Якщо в 1990 р. смертність від туберкульозу становила 8,1 на 100 тис. населення, то у 2000 р. – 22,3 на 100 тис. населення, тобто смертність зросла в 2,75 разу. Отже, щороку туберкульоз забирає набагато більше життів (80,7 %), аніж всі інші інфекційні та паразитарні хвороби разом взяті.

Порівняно із СНІДом чи деякими іншими небезпечними хворобами туберкульоз має ту особливість, що ймовірність заразитися туберкульозом набагато більша, аніж іншими інфекціями, бо туберкульоз – це повітряно-крапельна і повітряно-пилова інфекція. Достатньо побувати із заразним хворим у будь-якому транспорті (трамваї, літаку тощо), щоб заразитися.

За археологічними знахідками останніх часів, первісна людина виникла близько 4 мільйонів років тому. Туберкульозом страдали люди і тварини з давніх-давен, ще з доісторичних часів глибокої стародавності – відколи існують люди на землі. Ця недуга косила людей, заганяючи їх передчасно у могили.

У 1904 р. на території Німеччини поблизу Гейдельберга знайшли кістяка людини, що жила в кам’яному віці .(приблизно за 5000 років до н.е.). Лікар Бартельсу (Bartels) установив туберкульозне ураження декількох грудних хребців у цій знахідці.

У муміфікованих трупів єгиптян, що жили за 2000—2750 років до н.е. знайшли туберкульозне ураження кісток. Звідти взяли детрит, посіяли на живильне середовище і виросли живі збудники туберкульозу. Заразили ними морських свинок і морські свинки захворіли на туберкульоз.

В кінці ХІХ століття – на початку ХХ століття була всесвітня епідемія туберкульозу. Ця небезпека для людства стала поштовхом до значних відкриттів стосовно перемоги на туберкульозом. У 1882 р. німецький вчений Роберт Кох відкрив збудника туберкульозу, якого назвали його ім’ям – паличкою Коха, а зараз цього збудника називають мікобактерією туберкульозу.

У 1887 р. наш співвітчизник із Галичини Іван Пулюй відкрив х-промені, а згодом у 1895 р. їх відкрив німецький вчений Кондрат Рентген, за що він отримав Нобелівську премію. Це започаткувало розвиток рентгенології та поліпшило діагностику туберкульозу.

У 1919 р. французькі вчені Кальмет і Герен розробили вакцину БЦЖ. Вона являє собою живі пригнічені (авірулентні) мікобактерії туберкульозу бичачого виду. Це відкриття започаткувало щеплення проти туберкульозу.

У 1944 р. американський бактеріолог Ваксман, що народився на Вінничині, а навчався в Одесі, отримав антибіотик стрептоміцин, який виявився ефективним проти туберкульозу. Так із завершенням доантибактеріальної ери розпочалася антибактеріальна ера боротьби з туберкульозом. З 1954 р. в  медичну практику увійшли такі протитуберкульозні препарати як ПАСК, тібон, препарати групи ГІНК. З 1965 р. почали застосовувати найефективніший і нині антимікобактеріальний препарат – рифампіцин. І до цього часу ефективнішого протитуберкульозного препарату в світі не знайдено.

Зараз третина населення земної кулі інфікована мікобактеріями туберкульозу. Щорічно в світі на туберкульоз захворюють 7 – 10 млн. чоловік. Загальна кількість хворих у світі досягає 50 – 60 млн.. Це дещо більше від усього населення України чи Франції.

Один хворий на туберкульоз може інфікувати в середньому 10–15 здорових осіб, а якщо він знаходитимеся в школі, театрі чи в громадському транспорті, то більше. Це сприяє значному поширенню туберкульозу. Ось чому Всесвітня Організація Охорони Здоров’я в 1993 році проголосила туберкульоз глобальною небезпекою. Останнім часом щороку 24 березня всі країни світу відзначають Всесвітній день боротьби з туберкульозом.

З 1995 р. в Україні зареєстрована епідемія туберкульозу. Сьогодні епідемічний стан спостерігається не тільки в Україні, але й у багатьох країнах світу, насамперед у тих, де низький рівень життя. До них віднесені всі посткомуністичні країни, більшість країн Африки і Азії.

Епідемія туберкульозу характеризується як триєдина епідемія. Це означає, що епідемія туберкульозу містить три складових.

Перша складова включає зростання захворюваності на типовий туберкульоз, тобто такий, який спостерігався в доантибактеріальну еру.

Друга складова епідемії зумовлена хіміорезистентним туберкульозом, яка поширюється швидкими темпами і створює велику небезпеку. Річ у тому, що в Україні до 1 січня 2001 р. не вистачало протитуберкульозних препаратів. Хворі лікувалися нераціонально, малими дозами препаратів, робили перерви у лікуванні й це призвело до того, що мікобактерії туберкульозу призвичаїлися до багатьох препаратів. Ця звичка у мікобактерій передається по спадковості із покоління в покоління. Таким чином, якщо здорова людина заразиться стійкими до протитуберкульозних препаратів мікобактеріями, то тоді її не можна лікувати цими препаратами, бо вони неефективні. Через відсутність нових протитуберкульозних препаратів існуючі нині препарати стають неефективні та хворі не можуть вилікуватися. Часто-густо у них туберкульоз прогресує і вони помирають. Сьогодні в Україні близько 25,0 % нових хворих заразилися хіміорезистентними мікобактеріями. У деяких країнах світу ця цифра сягає 50,0 %.

Третя складова епідемії зумовлена туберкульозом на тлі синдрому набутого імунодефіциту (СНІДу) та у інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Зважаючи на те, що близько 90,0 % дорослого населення України інфіковані мікобактеріями туберкульозу, то якщо будь-хто з них заразиться ВІЛ чи захворіє на СНІД, то через зниження імунітету половина ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД захворює на туберкульоз.

Проаналізувавши 142 хворих на СНІД, у 49,3 % хворих на СНІД розвинувся туберкульоз. Їх лікували тільки від туберкульозу, бо на лікування СНІДу не було грошей. Адже антиретровірусні препарати треба приймати все життя, а річна вартість їх становить близько 120 тис. доларів США. Результати плачевні. Припинення бактеріовиділення у цих хворих досягнуто лише в 10,59 %, зменшилися каверни – у 31,74 % хворих, а інші 57,65 % хворих на туберкульоз і СНІД померли.

Отже, туберкульоз – це не тільки медична проблема. Від медиків у боротьбі з туберкульозом залежить біля 15–20 %, решту від Уряду, від добробуту народу, від його рівня життя, а значить, і від економіки. Туберкульоз – проблема соціальна, яка віддзеркалює соціально-економічний стан країни, культурно-освітній рівень та благополуччя населення, ступінь розвитку охорони здоров’я, у тому числі і фтизіатричної служби.

^ Всесвітня Організація охорони здоров’я проголосила туберкульоз глобальною небезпекою.

Своєчасне виявлення туберкульозу є вирішальним фактором для ефективного лікування та попередження поширення його серед людей. Рання діагностика виявляє початкові форми туберкульозу. Чим раніше виявлено захворювання, тим більше шансів на повне одужання, при умові ефективного лікування.

^ З метою своєчасного і раннього виявлення захворювання необхідно періодично проходити флюорографічне обстеження!

Лікування хворих на туберкульоз–важкий і тривалий процес (1-2 роки). Частою причиною неефективного лікування є:

- пізнє виявлення захворювання, коли процес має поширений характер;

- недостатня тривалість та нерегулярність прийому протитуберкульозних ліків.

^ Як заражаються туберкульозом? Щоб заразитися і захворіти на туберкульоз має бути 3 компоненти епідемічного процесу:

1) джерело або резервуар туберкульозної інфекції;

2) механізм передачі туберкульозної інфекції;

3) сприйнятливість організму людини чи тварини до туберкульозної інфекції.

1. Джерелом або резервуаром туберкульозної інфекції може бути хвора людина, більше 55 видів сільськогосподарських тварин, птахів, риб, а також заражені мікобактеріями продукти тваринного і рослинного походження, ґрунт, органічні й неорганічні речовини, в яких живуть, розмножуються чи зберігаються збудники туберкульозу.

Туберкульоз від хворого поширюється повітряно-крапельним (при кашлі, чханні, розмові) та пиловим способом (засохлі крапельки мокротиння перетворюються в інфікований пил, який є на підлозі, предметах, в повітрі).

Оскільки немає такого органу людини (тварини), який би не уражався туберкульозом, то залежно від місця ураження мікобактерії туберкульозу можуть виділятися від хворого різними шляхами.

Мікобактерії туберкульозу виділяються з харкотинням при туберкульозі органів дихання. Це найчастіший спосіб і становить близько 95,0 % випадків

Мікобактерії туберкульозу виділяються з калом при туберкульозі шлунково-кишкового тракту (шлунку, тонкого і товстого кишківника, жовчного міхура, прорив у кишківник туберкульозних гнояків із очеревини, заочеревинного простору тощо).

Збудники туберкульозу виділяються із сечею чи спермою при туберкульозі сечостатевої системи (нирок, сечового міхура, простати, яєчок, піхви, матки, придатків матки та ін.). При туберкульозному ураженні жіночих статевих органів збудники туберкульозу можуть виділятися із менструальними виділеннями.

Можливе виділення мікобактерій з молоком при годуванні дітей матерями, що страждають на туберкульоз молочної залози.

Мікобактерії виділяються із сльозами при туберкульозі очей, з виразок, нориць – при туберкульозі шкіри, лімфатичних вузлів чи кісток із норицями.

Тварини виділяють мікобактерії туберкульозу із харкотинням, слиною, фекаліями, сечею, заражаючи пасовища. Збудники туберкульозу можуть потрапити у здоровий організм людини при споживанні заражених м’ясо-молочних продуктів (молока, сиру, масла, м’яса тощо).

Поширення туберкульозу шляхом прямого контакту можливе при неохайності хворого, коли його руки забруднені мокротинням, наприклад, при рукостисканні, поцілунках. Так найчастіше заражаються діти.

Непрямий контактно-побутовий шлях передачі туберкульозної інфекції відбувається при зіткненні людини із зараженим хворим одягом, білизною, рушником, посудом, зубною щіткою, носовою хусткою і т.п.

Більшість контактних осіб захворюють на туберкульозу в перші 6 – 12 міс. від початку контакту, хоча частина членів родини можуть захворіти й через 9–12 років спільного проживання з хворим.

Є більше 120 видів мікобактерій. Найнебезпечнішими є зокрема такі:

Мікобактерії туберкульозу людського виду, до яких сприйнятливі людина, мавпи й деякі інші види тварин.

Мікобактерії туберкульозу бичачого виду можуть спричинити хворобу у людини, великої рогатої худоби, свиней, кіз, м’ясоїдних тварин, коней, овець, оленів, маралів, борсуків та ін.

Мікобактерії туберкульозу пташиного виду найнебезпечніші для курей, фазанів, людини, великої рогатої худоби. Свині легко заражаються мікобактеріями туберкульозу людського, бичачого, пташиного, мишачого видів.

Мікобактерії туберкульозу рибного виду уражають акваріумних, річкових, морських риб, найчастіше карпових, лососьових, анабантових, харацинових та інших риб. Інколи спостерігається повальна загибель риб від туберкульозу. В Україні вже є випадки туберкульозу, спричиненого мікобактерією африканською.

Мікобактерії живуть у річковій воді до 5 міс., в ґрунті – 1–2 міс., у фекаліях і на пасовищах – більше 1 року, в молочних продуктах (масло, сир та інші), що зберігаються на холоді – до 10 міс., в пилу – до 3–5 міс. При температурі мінус 23 ° С мікобактерії туберкульозу не гинуть 7 років, а сонце їх вбиває лише від 7–10 хвилин (пряме) до 2 – 6 годин (розсіяне).

2. Механізм передачі туберкульозної інфекції – це друга компонента епідемічного процесу, це, по суті, шляхи і способи зараження. Слід зазначити, що те місце, де відбувається первинний контакт організму з мікробом, називають вхідними воротами інфекції.

Аерогенний спосіб зараження відбувається так. При кашлі, чханні, розмові хворий виділяє заражені збудниками краплини. Вони перебувають у вигляді аерозолю, який швидко висихає. Частина крапель багатих мікобактеріями довго знаходяться у зваженому стані в повітрі та при вдиханні людиною легко досягають альвеол. Більші краплі осідають змішуються з пилом, потім пил піднімається і його вдихає людина. Крупніший пил осідає у дихальних шляхах, звідки евакуюється мукоциліарними війками, якими покрита слизова оболонка дихальних шляхів і при кашлі. Дрібніший пил досягає дрібних бронхів, альвеол, де мікобактерії починають розмножуватися.

Аліментарний спосіб зараження можливий при вживанні молока і молокопродуктів від хворих на туберкульоз корів, кіз.

Трансплацентарне зараження плоду можливе при заковтуванні плодом інфікованих мікобактеріями навколоплідних вод, через кров, при потраплянні фільтруючих форм мікобактерій до плода через плаценту, при пошкодженні плаценти під час пологів.

Інші шляхи передачі мікобактерій в здоровий організм є такі: через кон’юнктиву ока, шкіру, статеві органи, мигдалики, при операціях тощо.

3. Сприйнятливість організму людини чи тварини до туберкульозної інфекції – це третя складова епідемічного процесу. Туберкульоз не є високо заразним захворюванням. При тривалому контакті з бактеріовиділювачем інфікується 25,0 – 50,0 % людей. Тільки 5,0 – 15,0 % інфікованих занедужують на туберкульоз, інші виробляють нестерильний імунітет і залишаються здоровими.

Імунітет при туберкульозі називають нестерильний, клітинний, опосередкований Т-лімфоцитами. У сприятливих умовах через 4 – 8 тижнів після БЦЖ-вакцинації чи інфікування в організмі з’являється клон навчених Т-лімфоцитів і так формується імунітет.

^ Діагностика туберкульозу. Ті інфіковані мікобактеріями, у яких імунітет не спрацьовує, захворюють на туберкульоз. Симптомів туберкульозу, які були б притаманні лише цій недузі немає. Однак, кожний лікар і кожний громадянин повинен знати, що при туберкульозі легень можуть бути такі ознаки: 1) кашель протягом 3 тижнів і більше; 2) зниження маси тіла (схуднення); 3) слабість, втомлюваність; 4) субфебрилітет (підвищення температури тіла до 37,2 – 37,5°С або лихоманка (підвищення температури до високих цифр – 38,0–39,0°С з ознобом); 5) потіння вночі; 6) біль в грудній клітці; 7) задишка; 8) погіршення апетиту; 9) кровохаркання.

При позалегеневому туберкульозі найчастіше можливі такі симптоми із вже перерахованих: 1) зниження маси тіла; 2) субфебрилітет або лихоманка; 3) потіння вночі. Окрім того, можливі й такі ознаки залежно від ураженого органу, наприклад: 1) біль, припухлість шкіри, нориці при ураженні лімфатичних вузлів, суглобів; 2) головний біль, температура, сонливість, напруження потиличних м’язів при туберкульозному менінгіті та ураженні центральної нервової системи; 3) непліддя, білі, болісні менструації при туберкульозі жіночих статевих органів; 4) болі в попереку, часте сечовипускання при туберкульозі сечових органів. При інших локалізаціях туберкульозу можливі й інші симптоми.

При появі будь-яких із зазначених симптомів кожна людина повинна звернутися до лікаря, щоб пройти обстеження і вияснити причину появи цих ознак. Для своєчасної діагностики туберкульозу всі діти до 14 років повинні проходити щорічну туберкулінодіагностику, тобто пробу Манту. Ця проба вважається позитивною при діаметрі папули 5 мм і більше, яку вимірюють через 72 год. після проведення реакції. Все доросле населення повинно раз у два роки обстежуватися методом флюорографії. Деякі категорії працівників, наприклад, поварі, вчителі, медичні працівники та ін. повинні обстежуватися флюорографічно щороку. І туберкулінодіагностика, і флюорографія повинні проводитися в поліклініках за місцем проживання безкоштовно і безвідмовно. При будь-яких відмовах, вимогах платні слід звертатися до суду, посилаючись на порушення 49 статті Конституції України, де записано: “Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. …У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно;”.

^ Попередження туберкульозу серед населення. Кожна людина повинна пам’ятати, що зараження туберкульозом найчастіше відбувається під час спілкування з хворою людиною при вдиханні мікобактерій туберкульозу з дрібними краплями мокротиння та слини, а також при вживанні продуктів від хворої на туберкульоз худоби, риби, птиці. Зараження може відбуватися тоді, коли мікобактерії туберкульозу потрапляють в організм з пилом, через предмети вжитку, посуд, постіль, папери, недопалки від хворого на туберкульоз. Туберкульоз розвивається тоді, коли у людини знижений імунітет внаслідок тривалого стресу, депресії, виразкової хвороби, цукрового діабету, захворювань щитовидної залози, недостатнього харчування, поганих житлових умов, виснажливої праці тощо.

^ Складові профілактики туберкульозу:

1. Соціальна профілактика:- оздоровлення умов навколишнього середовища, покращення здоров’я людей, проведення заходів щодо профілактики алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління.

^ 2. Санітарна профілактика:- попередження інфікування мікобактеріями туберкульозу здорових людей і налагодження безпечного контакту з хворим туберкульозом в активній формі.

^ 3. Специфічна профілактика:- вакцинація.

4. Хіміопрофілактика:- застосування протитуберкульозних препаратів з метою попередження туберкульозу в осіб, які мають великий ризик захворювання на нього.

Профілактика туберкульозу у членів сім’ї, у якій виявили хворого на на цю недугу:

1. Хворий-бактеріовиділювач є заразний і повинен бути ізольований (в стаціонарі, окремій кімнаті);

2. Слід ізолювати всіх дітей від хворого;

3. У помешканні санітарно-епідеміологічна станція повинна провести дезинфекцію: дезінфекційними розчинами (хлорамін, хлорантоїн). Посуд треба протягом 30 хв. кип’ятити в 2 % соди або 2 % розчині хлорного вапна (20 г хлорного вапна + 1 л води);

4. Слід обстежити на туберкульоз всіх членів родини;

^ 5. Хворий повинен:

– дотримуватися елементарних правил гігієни;

– користуватися окремим посудом, ретельно мити його, а після миття облити окропом;

– користуватися окремим рушником, мати окрему кімнату, ліжко; Якщо у хворого немає окремої кімнати, то його ліжко відгородити ширмою;

– виварювати рушники і білизну хворого;

– хворий не повинен плювати на підлогу (бо мікобактерії туберкульозу є в слині та мокротинні);

– плювати слід тільки в плювальницю (на дно плювальниці треба налити 3–5 мл 5% хлораміну);

– виділене харкотиння не можна виливати у каналізацію, а прокип’ятити протягом 15 хв. у 2 % розчині соди, або спалити на вогні;

– кімнату, де мешкає хворий не можна обклеювати шпалерами, а двічі на рік білити стіни і стелю гашеним вапном з додаванням 20 % розчину формаліну або пофарбувати олійною фарбою, щоб потім мити щіткою з милом.

– житло і кімнату хворого щоденно прибирати вологою ганчіркою з милом або содою;

– відчиняти квартирку в будь-яку пору року, а взимку якомога довше;

- температура в кімнаті має бути нижчою за 16–18 ° С; влітку спати на відкритому повітрі;

Діти найчастіше заражаються від дорослих, які хворіють на відкриту форму туберкульозу легенів.

Найбільше наражаються на небезпеку зараження діти, батьки яких або особи, які доглядають за дитиною, хворі на туберкульоз і не дотримуються запобіжних засобів.

Якщо такі хворі не закривають рот або ніс хусткою при кашлі, чиханні, іноді при розмові, то вони розбризкують навколо себе велику кількість краплин мокроти, що містять туберкульозні палички. Знаходиться поблизу хворого дитина, вдихаючи разом з повітрям дрібні крапельки мокротиння, може легко заразитися туберкульозом. Але це не єдиний шлях зараження.

Розбризкується мокротиння осідає на предметах, меблів, одягу та на підлозі, засихає і піднімається в повітря разом з пилом. Діти можуть заразитися туберкульозом, вдихаючи заражену пил, а також і тому, що, торкаючись підлоги руками, забруднюють їх пилом, що містить мікробів. Якщо вони беруть потім цими руками їжу, то мікроби можуть потрапити в їхній організм через рот.

Особливо легко можуть заразитися маленькі діти, яким дозволяють повзати по підлозі в кімнаті, де знаходиться туберкульозний хворий, не дотримується правил особистої гігієни.

На туберкульоз можна також заразитися при безпосередньому зіткненні або користуванні речами, на які тим чи іншим шляхом потрапляє харкотиння хворого (носові хустки, білизну, рушник, наволочки, ковдра, посуд хворого).

Особливо великої небезпеки піддається здоров'я дитини, якщо правил безпеки не дотримується хвора на туберкульоз мати. Заходи, які повинні проводитися з метою запобігання дитину від зараження, цілком здійсненні в кожній сім'ї, де є туберкульозний хворий. Але не слід думати, що для цього потрібно тільки оберігати дитину від зіткнення з хворим. Зрозуміло, оберігати дитину від близького спілкування з туберкульозним хворим дуже важливо, але головне — це суворе дотримання самим хворим правил особистої гігієни і утримання в чистоті житла.

Якщо туберкульозний хворий приймає всі запобіжні заходи, він не є небезпечним для оточуючих. Дитину завжди можна вберегти від зараження туберкульозом, навіть якщо хвора його мати.

Наведемо приклад. У молодої жінки, яка два роки хворіла відкритою формою туберкульозу, народилася дитина. Мати щомісячно показувала дитини лікаря і виконувала всі його поради. Вона відвела дитині окреме місце в кімнаті, до 9 місяців годувала його грудьми, щоб виконувати всі запобіжні заходи. Дівчинка росла здоровою. Коли їй виповнився рік, мати віддала її в ясла. Таким чином, вдень дитина не знаходився разом із хворою матір'ю. Влітку мати відправляла дівчинку до бабусі в село. Через 4 роки мати одужала від туберкульозу. Зараз дівчинці 12 років, і вона абсолютно здорова.

З наведеного прикладу видно, що дитина може залишитися здоровим і в тому випадку, якщо мати його хвора на туберкульоз. Треба тільки точно дотримуватися визначені лікарем правил обережності. Так, якщо лікар дозволяє хворої матері годувати дитину грудьми, то при догляді за ним, а також під час годування вона повинна прикривати рот пов'язкою з марлі, щоб при кашлі і розмові на дитину не потрапляли крапельки заразною мокротиння.

Перед тим, як підійти до дитини, мати повинна вимити руки з милом і надіти халат, тому що руки і плаття її можуть бути забруднені мокротою.

^ Туберкульозний хворий повинен бути дуже обережним у поводженні з дітьми: не цілувати їх, не брати на руки, не грати з ними. Ні в якому разі не можна допускати, щоб хворий на туберкульоз спав в одному ліжку з дитиною. Краще за все, звичайно, якщо хворий живе в окремій кімнаті.

При наявності однієї кімнати ліжко хворого треба поставити якомога далі від ліжка дитини і відгородити її ширмою.

Кімната туберкульозного хворого повинна утримуватися в чистоті і порядку. Її необхідно частіше провітрювати, щодня протирати підлогу вологою ганчіркою. Вікна вдень не слід закривати штори: сонячне світло повинен вільно проникати в кімнату. Це важливо тому, що від сонячного світла туберкульозні палички гинуть. Влітку краще всього тримати вікна весь день відкритими. Пил з меблів, підвіконь, книг і т. д. треба видаляти лише вологою ганчіркою. Збирання треба проводити обов'язково в відсутність дітей.

В оселі заразного туберкульозного хворого необхідно періодично проводити дезінфекцію. Допомогу в цьому надає туберкульозний диспансер.

Мокротиння хворого слід збирати в спеціальну плювальницю з кришкою і знезаражувати. Найкраще плювальницю разом з мокротою кип'ятити у спеціальному посуді в 2% содовому розчині протягом 15 хвилин, після чого туберкульозні палички гинуть. Можна також вживати дезінфікуючі розчини — 5% розчин хлораміну, 10% розчин лізолу, 20% розчин хлорного вапна. Перед вживанням плювальницю наповнюють одним з цих розчинів на одну третину.

^ ДІТИ НЕ ПОВИННІ КОРИСТУВАТИСЯ ПОСТІЛЬНОЮ БІЛИЗНОЮ, ПОСУДОМ, РЕЧАМИ ТУБЕРКУЛЬОЗНИХ ХВОРИХ

Хворий повинен мати окремі постільні речі, рушник, посуд. Посуд хворого слід мити окремо від посуду інших членів сім'ї, витирати окремим рушником і окремо зберігати. Брудна білизна хворого треба класти в окремий мішок. Перед пранням білизну необхідно обов'язково прокип'ятити з лугом. Кольорові речі, які від кип'ятіння псуються, можна замочувати на кілька годин у 3% розчині хлораміну.

Ніколи не можна допускати, щоб діти користувалися якими-небудь носильні речами хворого або його ковдрою, подушкою, простирадл, носовичками. Треба уважно стежити також за тим, щоб діти нічого не їли і не пили з посуду хворого.

Іноді буває, що у дорослих туберкульоз протікає непомітно. Вони вважають себе цілком здоровими, і лише при медичному обстеженні з'ясовується, що у них туберкульоз легенів, а в їх мокроті знаходять туберкульозні палички.

З огляду на це, треба виявляти особливу обережність, доручаючи догляд за дітьми стороннім особам. У цих випадках необхідно заздалегідь з'ясувати, чи не хворі вони на відкриту форму туберкульозу. Потрібно, щоб стан їхнього здоров'я було підтверджено лікарем.

Важливо пам'ятати, що іноді туберкульозні палички можуть потрапити в організм дитини з коров'ячим чи козячим молоком. Тому дітям не можна давати сире молоко. Його необхідно кип'ятити або пастеризувати (нагрівати протягом 30 хвилин при температурі 65–70 °).

Всі зазначені запобіжні заходи слід особливо ретельно дотримуватися під час догляду за маленькою дитиною. Дуже важливо уберегти дітей від зараження в ранньому віці, коли незміцнілий організм не володіє достатньою опірність до проникли в нього туберкульозним мікробам.

Вчені відкрили можливість зробити організм людини несприйнятливим до деяких заразним захворюванням за допомогою запобіжних щеплень. Доведено, що вбиті або ослаблені мікроби деяких заразних хвороб, так звані вакцини, введені в організм, не викликаючи захворювання, роблять організм несприйнятливим до цього захворювання. Французький учений Кальметта запропонував таку вакцину проти туберкульозу.

Запобіжні щеплення проти туберкульозу (вакцинація) отримали в СРСР широке поширення. Особливо важливо захистити від зараження туберкульозом грудних дітей, тому що їх організм дуже чутливий до цього захворювання.

Радянські вчені довели, що щеплені проти туберкульозу діти хворіють на туберкульоз набагато рідше, ніж ті, яким щеплення не було зроблено. Якщо дитина, якій зроблено щеплення, не дивлячись на це, все ж захворіє, то хвороба зазвичай протікає у нього набагато легше.

Першу запобіжну щеплення проти туберкульозу необхідно робити в перші дні життя дитини. У немовляти вакцина легко всмоктується через кишечник; її дають всередину (через рот). Вакцинація новонароджених зазвичай проводиться в пологовому будинку. Вакцину дають в три прийоми, через день, краще всього на 3-й, 5-й і 7-й день після народження, але можна і пізніше. Якщо дитина не отримала вакцину в пологовому будинку, то щеплення йому можна зробити вдома.

Несприйнятливість, яка виникає в організмі до того чи іншого захворювання після щеплення, не завжди зберігається тривалий час. Всі знають, наприклад, що щеплення проти віспи багатьом людям доводиться повторювати. Це пов'язано з тим, що захисні реакції організму, викликані введенням вакцини, з часом слабшають. Точно так само з щепленнями проти туберкульозу.

Після першої вакцинації стійкість організму до туберкульозу у дитини звичайно слабшає до 2 років. Тому щеплення проти туберкульозу потрібно повторювати, так само як і щеплення проти віспи і ряду інших захворювань.

Повторні щеплення знову посилюють несприйнятливість до туберкульозу. Вони проводяться у дворічному і семирічному віці і в школах — в 4-х, 7-х і 10-х класах.

Кожна мати повинна піклуватися про те, щоб її дітям було вчасно зроблено щеплення проти туберкульозу. Перед тим як зробити дитині повторне щеплення проти туберкульозу в поліклініці, в яслах, у дитячому садку чи школі, лікар перевіряє, чи не заражений дитина на туберкульоз.

Для цієї дитини ретельно досліджують, роблять йому туберкулінові проби.

Деяким дітям лікар перш ніж щепленням виробляє просвічування грудної клітини рентгеновимі променями. Це необхідно робити в тому випадку, якщо лікар підозрює у нього наявність туберкульозного захворювання. Якщо дитина інфікована туберкульозом або хворіє навіть легкою формою туберкульозу, яка проявляється у нього у вигляді незначних ознак (невелике збільшення бронхіальних залоз, маленький вогнище в легенях), то повторне щеплення йому проводити не можна, оскільки вона може загострити наявне у нього захворювання на туберкульоз. Ось чому і треба робити дітям повторні просвічування грудної клітини. Такі невеликі зміни в легенях або бронхіальних залозах у дитини чи підлітка можна виявити тільки при просвічуванні грудної клітини рентгеновимі променями.

Лише після того, як лікар встановить, що дитина не заражений туберкульозом, йому роблять щеплення проти туберкульозу.

Щеплення проти туберкульозу посилює опірність організму дитини по відношенню до туберкульозної палички не відразу, а через деякий час (6–8 тижнів). Якщо організм дитини ослаблений або якщо дитина відразу після вакцинації буде мати тісне спілкування з заразним туберкульозним хворим, то вакцинація може не надати відповідної дії, і така дитина може заразитися і захворіти на туберкульоз.

Тому і після щеплення дитини потрібно дуже ретельно оберігати від зараження туберкульозом і всіма засобами зміцнювати її організм. Особливої уваги та догляду потребує дитина в перші б-8 тижнів після вакцинації, поки в організмі не виробляться захисні речовини. Тільки після цього терміну вакцина надає свою дію. У сім'ях, де є туберкульозні хворі, треба тимчасово ізолювати дитину від зіткнення з хворими. Якщо це зробити неможливо, то лікар диспансеру може допомогти помістити хворого на цей час у санаторій чи лікарню.

Чим раніше виявлений туберкульоз, тим легше його лікувати і тим легше попередити подальший його розвиток Вчені відкрили дуже простий засіб для раннього розпізнавання зараження туберкульозом. Вони запропонували користуватися для цього особливим препаратом — туберкуліном. Туберкулін — це витяжка з убитих туберкульозних паличок. Дослідження показали, що організм, заражений туберкульозом, дуже чутливий до туберкуліну. При введенні невеликої кількості туберкуліну в шкіру людини, зараженого на туберкульоз, у нього на місці введення через добу або двоє утворюється почервоніння і маленька припухлість (запалення). Якщо ж незараженою людині ввести туберкулін в шкіру навіть у великих дозах, ніякого запалення не утворюється. Ось чому для розпізнавання зараження туберкульозом почали широко користуватися так званими туберкулінових проб.

Проби ці абсолютно нешкідливі. Перша проба — реакція Піркета — проводиться так: на ділянку шкіри, промитий ефіром, наносять краплю туберкуліну і в цьому місці роблять поверхневу подряпину, як при щеплення проти віспи. Через дві доби після цього дитини показують лікаря, який визначає, яка реакція вийшла на місці подряпини.

Цю пробу роблять всім дітям і підліткам в дитячих консультаціях, поліклініках, диспансерах, яслах, дитячих садках і школах. Якщо за допомогою туберкулінових проб встановлюється, що дитина не захворів на туберкульоз, то час від часу ці проби треба повторювати, щоб не пропустити моменту зараження. Особливо часто (не рідше 3–4 разів на рік) треба повторювати проби дітям у сім'ях, де є туберкульозні хворі. У таких випадках матері або навколишнього особи повинні акуратно приводити дітей у диспансер, де їм зроблять туберкулінові проби та рентгенологічні дослідження. Мати повинна виконувати всі вказівки лікаря. Якщо мати не уважно ставиться до призначення лікаря, не вимірює дитині температуру в певні, вказані їм годинники, не записує її, то лікарю набагато важче своєчасно виявити почалася хвороба.

Останнім часом у диспансерах та поліклініках встановлюються нові рентгенівські апарати (флюорографи), за допомогою яких можна в короткий термін обстежити велику кількість людей.

Робота з раннього виявлення туберкульозу у дітей сприяє тому, що кількість запущених форм туберкульозу з кожним роком зменшується. Спеціальні обстеження дітей в дитячих установах дозволяють своєчасно виявляти хворих на туберкульоз і направляти їх у диспансер для лікування. Батькам і оточуючим дитини важливо знати ранні ознаки туберкульозного захворювання, щоб вчасно звернутися до лікаря і можливо раніше почати лікування.

Основна причина несприятливих наслідків від туберкульозу – пізнє звернення за медичною допомогою. Невиявлений і прогресуючий туберкульоз становить небезпеку не тільки для самого хворого, але й для оточуючих. Такий хворий виділяє туберкульозну інфекцію при кашлі, розмові, заражає своїх близьких, що найбільше небезпечно для дітей.

Рано виявлений туберкульоз добре піддається лікуванню, пізно виявлений, запущений – нерідко вже невиліковний.

Для якісного лікування одних протитуберкульозних ліків недостатньо. Хворим також прописують фізіотерапію, дихальну гімнастику й препарати, що піднімають імунітет.

Неправильне лікування перетворює легко виліковну форму хвороби у важко виліковний лікарсько-стійкий туберкульоз.

Хірургічне лікування – видалення частини легені – застосовується лише в запущених випадках туберкульозу.

^ Розв'язання проблеми поширення туберкульозу можливо шляхом реалізації таких заходів:

1) Організаційні заходи, розвиток матеріально-технічної бази протитуберкульозних закладів і установ, політична та фінансова підтримка зазначеної програми, соціальна реклама здорового способу життя.

^ 2) Виявлення осіб, хворих на туберкульоз.

3) Діагностика туберкульозу.

4) Лікування осіб, хворих на туберкульоз.

5) Забезпечення протитуберкульозних закладів та установ антимікобактеріальними препаратами.

^ 6) Постійний моніторинг епідемічної ситуації, пов'язаної з туберкульозом та науковий супровід протитуберкульозних заходів.

7) Профілактика туберкульозу.

^ 8) Запобігання поширенню ВІЛ-асоційованого та хіміорезистентного туберкульозу.

9) Підготовка медичних працівників та санітарно-гігієнічне навчання населення з актуальних питань, пов'язаних із захворюванням на туберкульоз.

^ Для профілактики захворювання туберкульозом серед дітей пропонуємо в навчальних закладах провести ряд заходів, а зокрема:

Для початкових класів:

Бесіда «Крок назустріч здоров’ю.»

Конкурс малюнків « Здоровий спосіб життя»

Батьківські всеобучі «Азбука здоров’я дитини», «Небезпека захворювання туберкульозом при слабкому імунітеті дитини».

^ Для учнів 5-11 класів:

Диктанти: «Увага-туберкульоз!»

«Туберкульоз-шляхи передачі.»

«Шкідливі звички та їх наслідки для здоров’я.»

Бесіди: «Обери здоров'я - обери життя!»

"Що необхідно знати про туберкульоз"

«Туберкульоз - загроза суспільству».

Конкурси плакатів «Ми проти туберкульозу».

Шкільні конкурси творчих робіт на тему «За здоровий спосіб життя».


Методист Заремба Л.В


^ Додаток №1 ОЗНАКИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ У ДІТЕЙ

У дітей хвороба звичайно починається з того, що у них з'являється слабкість, вони перестають додавати у вазі, стають дратівливими. Якщо дитина навчається в школі, то він втомлюється від занять більше, ніж здорові лети, робиться розсіяним і нерідко починає відставати в навчанні. Якщо йому акуратно вимірювати температуру, то можна відзначити невелику її підвищення (до 37,5 °, а іноді і вище). У таких дітей спостерігається також збільшення лімфатичних вузлів. Туберкулінові проби у них позитивні. Всі ці ознаки почалося захворювання на туберкульоз обумовлюються тим, що туберкульозні палички, потрапляючи в організм і осідаючи в лімфатичних вузлах, виділяють отрути (токсини), які і надають шкідливу дію на організм.

Радянський вчений професор О. А. Кисіль описав цю форму туберкульозу у дітей і назвав її хронічної туберкульозної інтоксикацією.

Діти часто хворіють саме цією формою туберкульозу. Якщо уважно стежити за дитиною, вчасно вловити малопомітні спочатку ознаки хвороби та своєчасно забезпечити відповідне лікування, організм дитини зазвичай добре справляється з цим захворюванням.

Батьки повинні допомагати лікарю лікувати дитину з початковими формами туберкульозу. Ця допомога виражається в акуратному виконання всіх призначень лікаря. Батьки мають не лише давати акуратно ліки, але і стежити за дотриманням режиму дня дитини. Ліки добре діють, якщо одночасно організм дитини зміцнюється за допомогою правильного використання свіжого повітря, водних процедур, фізкультурних вправ і правильного харчування.

У дітей часто виявляється туберкульоз бронхіальних залоз.

Бронхіальні залози розташовані в грудній клітці в тому місці, де проходять бронхи і великі кровоносні судини; особливо багато їх у самого кореня легень. Дуже часто туберкульозні палички заносяться туди потоком крові, в результаті чого в бронхіальних залозах утворюються запальні туберкульозні вогнища. При ураженні бронхіальних залоз захворювання проявляється в різних формах. Іноді хвороба починається як грип: у дитини підвищується температура, з'являється кашель, причому такий стан зазвичай затягується на більш тривалий термін, ніж це спостерігається при грипі. Тому, якщо кашель не проходить і температура залишається високою, дуже важливо негайно показати дитину лікарю і обстежити його на туберкульоз.

Але не завжди туберкульоз бронхіальних залоз починається гостро. У багатьох дітей, особливо у школярів хвороба розвивається поступово. Перш за все як і при хронічної туберкульозної інтоксикації, змінюється поведінка дитини: він стає млявим, примхливим втомлюється від занять у школі. У міру розвитку хвороби у дитини з'являється кашель, він блідне, починає худнути. На туберкульоз легенів діти хворіють рідше, ніж на туберкульоз бронхіальних залоз. У тому місці легких куди потрапляють туберкульозні палички, розвивається запальний процес (туберкульозні вогнища). Таке ураження легень у дітей найчастіше супроводжується тривалим підвищенням температури.

Легеневий туберкульоз у дітей складніше піддається лікуванню, ніж туберкульоз бронхіальних залоз. Але все ж таки він цілком виліковний. Треба тільки вчасно почати лікування і довго і наполегливо продовжувати його.

Тільки в рідкісних випадках легеневий туберкульоз у дітей протікає несприятливо і може призвести до розпаду тканин легені і розвитку вогнищ в інших органах. Таке несприятливе протягом спостерігається головним чином у маленьких дітей. Ось чому дітей раннього віку треба дуже ретельно оберігати від захворювання на туберкульоз і зміцнювати їх організм у разі зараження.

У дітей, особливо молодшого віку, туберкульоз може вражати периферичні лімфатичні вузли, які внаслідок утворилися в них запальних вогнищ значно збільшуються в розмірі. Нерідко ці вузли розм'якшуються, нагноюються, гній випливає назовні і утворюються довго не загоюються свищі. За таких формах туберкульозу у дітей іноді бувають і шкірні ураження (скрофулодерми). Вони мають спочатку вигляд маленької пухлини, яка прощупується в товщі шкіри; потім пухлина збільшується, розм'якшується і так само, як при ураженні вузлів, вміст проривається назовні, після чого утворюється свищ.

Для того щоб не допустити розвитку в дитини цієї форми туберкульозу, необхідно при найменшому набрякання лімфатичних вузлів або появу пухлини на шкірі негайно звертатися до лікаря, щоб вчасно встановити причину захворювання і почати лікування.

Нерідко туберкульоз вражає кістки і суглоби. Хвороба кісток і суглобів може розвиватися дуже повільно, іноді роками. Діти, хворі на туберкульоз хребта або на туберкульоз суглобів (частіше тазостегнового), ще на самому початку хвороби скаржаться на болі при русі. Потім у них змінюється хода або вони починають скакати. Якщо у дітей відзначаються описані явища чи скарги, слід негайно звернутися до лікаря. При рано почате лікування можна уникнути багатьох тяжких наслідків цього захворювання (наприклад, кульгавість або появи горба).

Діти частіше, ніж дорослі, захворюють на туберкульоз мозкових оболонок (туберкульозний менінгіт). Це дуже важке захворювання. Ознаки туберкульозного менінгіту з'являються не відразу, хвороба розвивається протягом двох-трьох тижнів. Дитина стає млявим, неспокійним, втрачає апетит, скаржиться на головні болі, у нього підвищується температура, потім з'являються блювання і судоми.

Туберкульоз мозкових оболонок найчастіше виникає у дітей в тих сім'ях, де є хворий на відкриту форму туберкульозу. Тому в таких сім'ях треба особливо ретельно стежити за станом здоров'я дитини і при найменших ознаках захворювання негайно звертатися до лікаря. Вчасне лікування може врятувати життя дитині.

^ Додаток №2 Диктант

Туберкульоз супроводжував людство з давніх давен. Ще у залишках кісток древніх людей знаходили сліди туберкульозного ураження. Опис хвороби знаходили у єгипетських ієрогліфах, старих перських книгах, індійських ведах. У вавилонських законах Хаммурапі (початок II століття до н. е.) встановлено право на розлучення із жінкою, якщо вона захворіла на сухоти. Давньогрецький лікар Гіппократ у наприкінці V — на початку IV століття до н. е. описав прояви туберкульозу та описав його патогенез, але вважав, цю хворобу спадковою, оскільки вона вражала цілі сім'ї. Аристотель першим описав туберкульозний горбик , а Клавдій Гален у Римі стверджував, що ця хвороба є заразною.

Очевидно, під цією недугою описувались різні хвороби, що супроводжувались інтоксикацією, виснаженням, кровохарканням, кровотечами, тому і виникла така назва як сухоти, що означає виснаження. У древніх руських літописах теж згадується ця хвороба як запалення регіонарних лімфатичних вузлів. Тоді її лікували хірургічним методом та припіканням. Так лікували зокрема князя Київського Святослава Ярославича в 1076 році. Вивчення туберкульозу триває і на сучасному етапі.





Схожі:

Україна Міністерство освіти І науки України iconСумський державний університет Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ
Україна. Міністерство освіти І науки. Про запровадження у вищих навчальних закладах України Європейської кредитно-трансферної системи:...
Україна Міністерство освіти І науки України iconПро затвердження умов прийому до вищих навчальних закладів України: Наказ Міністерства освіти і науки України від 02. 09. 2008 / Україна. Міністерство освіти і науки // Освіта України. 2008. №76. 7 жовтня. С. Україна. Міністерство освіти і науки
Про забезпечення дальшого розвитку вищої освіти в Україні: Указ Президента України від 25 вересня 2008 року №857 / Україна. Президент...
Україна Міністерство освіти І науки України iconМ. С. Барчій // Науковий вісник Мукачівського державного університету. 2009. № С. 102-110
Україна. Міністерство освіти і науки. Про запровадження у вищих навчальних закладах України Європейської кредитно-трансферної системи:...
Україна Міністерство освіти І науки України iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
В. Петрук (Україна, Вінниця), Є. Пістун (Україна, Львів), Х. Радев (Болгарія, Софія), І. Руженцев (Україна, Харків), Б. Стадник (Україна,...
Україна Міністерство освіти І науки України iconБібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ 0-542-33-10-39 library sumdu edu
Міністерства освіти і науки України від 15. 09. 2010 року №877 / Україна. Міністерство освіти і науки // Освіта України. – 2010....
Україна Міністерство освіти І науки України iconУкраїна міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний технічний університет «харківський політехнічний інститут»
Україна, 61002, м. Харків, вул. Фрунзе, 21, тел.: +38(057) 707-66-00, факс: +38(057) 707-66-01
Україна Міністерство освіти І науки України iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "А. С. Макаренко" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Україна Міністерство освіти І науки України iconСумський державний університет Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ
Про підготовку до початку 2012/13 навчального року : наказ Міністерства освіти І науки, молоді та спорту України від 25 травня 2012...
Україна Міністерство освіти І науки України iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Софія Русова" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Україна Міністерство освіти І науки України iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Василь Сухомлинський" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Україна Міністерство освіти І науки України iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи