Методичні рекомендації icon

Методичні рекомендації




Скачати 335.01 Kb.
НазваМетодичні рекомендації
Дата10.08.2012
Розмір335.01 Kb.
ТипМетодичні рекомендації

Методичні рекомендації

На виконання Плану заходів з підготовки та відзначення 67-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року №154, розпорядження Першого заступника голови облдержадміністрації Г.Галиця від 03.04.2012 №64-Г «Про підтримку товариства сприяння обороні України у проведенні місячника оборонно-масової роботи, присвяченого 67-й річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років та 68-й річниці з дня створення обласної організації ДТСААФ України» Головне управління освіти і науки облдержадміністрації рекомендує провести у навчальних закладах області:


^ 1. Урок мужності присвячений 67- ій річниці Перемоги (початкова, основна школа).

Мета заходу: 
- формування в учнів почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії та героїчного минулого;

- виховання громадянських почуттів, свідомої соціальної активності та відповідальності; 
- формування й розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Вітчизни, на прикладі подвигу людей старшого віку та дітей війни; 
- формування інтересу до літератури про Велику Вітчизняну війну. 
Обладнання: 
Фотографії учасників війни.

Дорогі діти, у нас зараз пройде незвичайний урок. Сьогодні ми будемо говорити про мужність. Що ж ми розуміємо під словом "мужність”? (відповіді дітей). 
В тлумачному словнику записано: "Мужність – це риса характеру людини, у якій поєднуються хоробрість, рішучість, витримка тощо відвага, сміливість”. 
А ось як написала про це одна відома поетеса у своєму вірші, який так і називається – "Мужність”: 

Ми знаєм, що нині лежить на вагах
І що відбувається нині. 
Час мужності пробив на наших часах 
І мужність нас не покине. 

Все далі в історію відходять жорстокі битви Великої Вітчизняної війни, в яких наш народ проявив справді героїчну мужність, відстояв честь і незалежність Батьківщини. Уже давно на місці руїн і попелищ виросли світлі квартали міст, нові заводи і фабрики, здається, ніщо не нагадує про війну. 
Але ніколи не будуть забуті імена тих, хто в тяжкий для нашої країни час здійснив неповторні подвиги, хто не пощадив самого життя, заради щастя нинішніх поколінь. Подумайте тільки, яке величезне щастя випало наступним покоління – шістдесят шість років мирного життя. 
Так, саме 66 років над нами тихе, мирне небо. Ми радіємо, що можна спокійно навчатися, мріяти, жити. Але потрібно завжди пам’ятати, якою дорогою ціною завойоване наше щастя. 

^ 1941 рік, червень, суботній день. Люди готувалися до недільного відпочинку. Червень – найчарівніша пора в Україні. Уявіть собі … Усе навкруги в красі та силі … Розквітають сади і луки, з поля чути п’янкий аромат скошеної трави … І раптом – війна.

Війна … Вам, діти, це слово відомо лише з історії, розповідей ветеранів-фронтовиків, зі спогадів про суворі минувші дні. Я впевнений, якщо комусь із вас довелося чути розповіді людей, котрі пережили це страхіття, то ви слухали з завмиранням серця, як якусь незвичайну страшну історію. Давайте й ми з вами на нашому уроці згадаємо ті страшні події, ті незвичайні подвиги, щоб потім пам’ятати про них усе життя 

^ 22 червня 1941 рік, о 4-ій годині ранку, коли вся наша країна спокійно відпочивала від денних турбот, фашистська Німеччина, без оголошення війни, вчинила варварський напад на нашу Батьківщину. Саме в цю чарівну ніч ворожі бомби і снаряди впали на мирну землю. Україна стала ареною жорстоких смертельних боїв: 57 дивізій, 1500 літаків, 1200 танків були направлені на неї… 


Минули дні і роки пролетіли, 
А дня того забуть ніхто не міг. 
Тут навіть сосни з горя посивіли, 
Тут навіть камінь плаче край доріг. 
Хіба ж забудеш, як палили хати? 
Гойдались мертві у страшній петлі, 
І на шляху валялися хлоп’ята, 
Багнетами прибиті до землі. 
Хіба ж забудеш, як сліпого діда 
В звірячій злобі витягли крізь дим.
До танків прив’язали людоїди 
І розірвали надвоє живим. 

Фашисти хотіли зруйнувати все, що було створено розумом та працею людей. А що вони хотіли зробити з самим українським народом? Частину його знищити, а частину перетворити в рабів. 

Село горить, валує чорний дим, 
Пожежа в небі аж регоче. 
Упала мати на поріг… і їй 
Вже не розплющить більше очі. 
Шість місяців дитяткові лише, 
Воно шука матусі груди. 
Покривджене воно не зна іще, 
Що більше матері не буде… 

Влаштовувалися десятки тюрем, таборів для військовополонених, в яких знущалися жорстоко і бездушно над нашими людьми. Фашизм приніс з собою звірства, розруху, голод, сльози, смерть. У страхітливому вогнищі війни народилися мільйони героїв, чиї подвиги стали легендою і вічно житимуть у віках, викликатимуть захоплення і велику шану всіх наступних поколінь вільних і чесних людей світу. Є герої відомі всім, є герої – маловідомі, а є – і взагалі нікому невідомі. Але ж значення подвигу, його цінність, вимірюється не знаменитістю. На знаменитість ніхто із героїв в ті моменти і не розраховував. Просто вони знали і завжди собі повторювали: "Якщо не я, так хто ж…” І з молитвою на губах, з ім’ям матері, дружини чи дитини, солдати здійснювали неймовірні подвиги. 
Наші люди проявили неповторну мужність, відстоюючи волю і незалежність своєї Батьківщини. 
За героїчні подвиги у Великій Вітчизняній війні звання Героя Радянського Союзу удостоєно понад 11 тисяч чоловік. В числі відважних захисників Вітчизни були і діти. 

Привели його на світанні 
У багнюці всього, у крові 
Захлиналися постріли дальні, 
І дрижали бліді вартові. 
Мов примари, гайдалися тіні, 
На колисках скуйовджених віт. 
І було партизану-хлопчині 
Вісімнадцять – не більше – літ. 

І хоч були вони зовсім юними і їм дуже хотілося жити, вчинки їх були вже не дитячими, зневажливо ставилися до своїх мучителів і ні за яких умов, навіть, коли йшлося про життя чи смерть, вони не зраджували своїх друзів, свою Батьківщину… 


Очі з лоба вилізли дико 
Надірвався і тріснув крик 
– Хлопець виплюнув кашу в пику 
Свій навіки німий язик. 
Розстріляли його на світанні 
За селом у глибокім рові… 
І вставало, немов повстання, 
Ранком сонце в його крові. 

Діти війни… Війна забрала в них отчий дім, материнську ласку, батьківську турботу, безхмарне дитинство і юність, а найголовніше – позбавила права жити. Не можна забути сповнені тугою їхні очі, опухлі від голоду животики, опущені в німому відчаї головки і маленькі рученята, які міцно тримали свою єдину іграшку. А скільки останків дітей, їхніх іграшок було розкопано після війни на подвір’ях шкіл, чи знайдено в попелі згорілих будинків. Гнів перехоплює подих при згадці про ці страшні звірства фашистів. 
^ Тож давайте пом’янемо загиблих хвилиною мовчання (хвилина мовчання). 

Дорогою ціною дісталася нам Перемога. Я знаю, що пройдуть роки, змінюватимуться люди, покоління і настане той час, коли зовсім не залишиться живих свідків того страшного лихоліття, але я впевнена, залишиться пам’ять про них, про їхні подвиги, про ту жорстоку і бездушну війну, яка забрала життя мільйонів людей, принесла лихо і горе на нашу українську землю.


І від нас усіх залежить, щоб це залишилося у пам’яті наступних поколінь. Бо без пам’яті немає майбутнього.

Уклонімося ж тим, хто поліг у бою… Хто покрив рідну землю собою.


^ 2. Урок мужності до 67 - ої річниці Перемоги (старша школа).

Друга світова війна 1 вересня 1939 – 2 вересня 1945

Періоди

Військові дії на території СРСР

Військові дії в Європі

Військові дії на Тихому океані

Військові дії в Африці

^ Перший період охоплює проміжок часу з 1 вересня 1939 р. до 22 червня 1941 р. Він характеризується значними військовими успіхами Німеччини у Європі. Вже навесні 1941 р. гітлерівці окупували всю Західну Європу до Ла-Маншу й увесь Балканський півострів.



^ 17 вересня 1939 року – червона армія перейшла радянсько-польський кордон, вступила на територію Західної Білорусії та Західної України.

1,2 листопада 1939 року – прийняття Західної України та Західної Білорусії до складу СРСР.

1 вересня – напад на Польщу

3 вересня – об’ява війни Німеччині Францією та Англією

17 вересня Польща знаходилась під контролем німецьких військ

^ 9 квітня 1940 року – вторгнення німецьких військ в Данію

9-14 квітня – окупація Норвегії

10 травня 1940 року – вторгнення в Голландію, Бельгію, Люксембург

13 травня – німці прорвали фронт на річці Маас

17 травня – вступ до столиці Бельгії – Брюсселю

20 травня – війська підійшли до Кале

^ 5 червня 1940 року – перші авіоудари по позиціях французьких військ

14 червня – вступ німецьких військ до Парижу

22 червня – 1940 рокукапітуляція Франції

24 червня – франко-італійське перемир’я

^ Літо – осінь 1940 – операція “Морський лев” проти Англії

28 жовтня 1940 – втуп італійських військ в Грецію

6 квітня 1941 року – вступ німецьких військ до Греції та Югославії

^ 21 квітня 1941 року – завоювання столиці Югославії – Белграду

17 квітня – капітуляція Югославії

29 квітня – капітуляція Греції

Травень 1941 – захоплення острову Кріт

^ 27 вересня 1940 року– Японія увійшла у “Троїстий союз” з Німеччиною та Італією


10 червня 1940 року 

вступ Італії в війну проти Англії та Франції

^ Літо 1940 року – агресія в Африці на позиції британців

13 вересня – агресія на Єгипет

Грудень 1940 – витіснення італійських військ з Єгипту, захоплення форту Тобрук

9 лютого 1941 – англійські війська досягли Єль-Аламейна

4 квітня 1941 – здача Адисс-Абеби італійськими військами

15 червня – операція “Вісь”

17 червня – швидкий відступ англійських військ

^ 14 лютого 1941 – операція в Африці під командуванням генерала Ромеля

31 лютого – початок масованого наступу на англійські війська,

11 квітня оточили Тобрук


^ Другий період розпочався у червні 1941 року нападом Німеччини на СРСР, а завершився 18 листопада 1942 р., коли радянські війська перейшли в наступ під Сталінградом. Це був провал «блискавичної війни» фашистської Німеччини проти Радянського Союзу. З кінця 1941 року у зв'язку з нападом Японії на тихоокеанські володіння США та Англії, війна поширилася на всі материки й океани.



^ 22 червня 1941 – напад Німеччини на СРСР

23 червня 1941 – масштабна танкова битва на лінії Луцьк – Рівне – Броди

28 червня 1941 – війська ЧА залишили Мінськ

30 червня 1941 – вступ до Львову

поч. липня 1941 – захоплення Литви, Латвії, Білорусії, Молдови, частини України

^ 7 липня – 26 вересня 1941 – оборона Києва

10 липня – 10 жовтня 1941 – Смоленська битва

29 липня 1941 – захоплення Смоленська

4 серпня – 16 жовтня 1941 –

оборона Одеси під командуванням генерала Петрова

^ 30 серпня 1941 – 27 січня 1943 – блокада Ленінграда

19 вересня 1941 – захоплення Києва німецькими військами

30 вересня 1941 – поч. Січня 1942 – оборона Москви. Початок операції “Тайфун”

^ Вересень – жовтень 1941 –

Донбаська оборонна операція

25 жовтня 1941 – захоплення Харкова

30 жовтня 1941 – 1 липня 1942– оборона Севастополя

^ 5 грудня 1941 – поч. Січня 1942– наступ на лінії Єлець – Калінін

4 березня 1942 – розгін Української Національної Ради

12-19 травня 1942 – невдалий наступ військ ЧА на Харків

30 травня 1942 – створення Центрального Штабу Партизанського Руху на чолі ізПонаморенко, на Україні на чолі із Струкачем.

28 червня 1942 – наступ німців на Волгу та Північний Кавказ

22 липня 1942 – ЧА залишила Свердловськ – повна окупація України

^ 17 липня – 18 листопада 1942 --

Сталінградська битва (оборонний період)

25 серпня 1942 – військове положення в Сталінграді

25 вересня 1942 – початок боїв у місті

14 жовтня 1942 – створення Української Повстанської Армії

Серпень 1941 – Радянські війська захопили Північний Іран, одночасно англійці взяли під свій контроль південь Ірану.



7 грудня 1941 – авіоудар по військово-морській базі Пірл-Харбор

Літо 1942 - завоювання Японією Сінгапуру, Бірми, Індонезії та Філіппін, Гонконгу, острові Нової Гвінеї, вторгнення у південно-західний Китай

^ 18 січня 1942 року – підписання угоди про розмежування зон військових дій між Німеччиною, Італією та Японією

червень 1942 – американський флот наніс поразку японському флотові біля острова Мідуей



^ Березень 1941 – січень 1942 бої за фортецю Тобрук

11 грудня 1941- Італія оголосила війну США

Третій період розпочався наступом радянської армії під Сталінградом 19 листопада 1942 р. і завершився у грудні 1943 р. битвою на Волзі, яка ознаменувала корінний перелом під час другої світової війни, остаточ­но закріплений у битві під Курськом.



^ 19 листопада 1942 – 2 лютого 1943 – корінний перелом, наступальний період Сталінградської битви

грудень 1942 – вступ радянських військ у Ворошиловградську обл.

^ 29 січня – 18 лютого 1943звільнення територій північного Донбасу

2 лютого – 3 березня 1943 –наступальна операція Воронезького фронту, визволення Харкова

^ 19 лютого –25 березня 1943контрнаступ німців – окупація північно-східного Донбасу та Харкова

5 липня – 25 серпня 1943 – Курська битва

5 серпня 1943 – визволення Орла та Бєлгорода

23 серпня 1943 – визволення Харкова

22 вересня 1943 – форсування Дніпра в районі Великого Букрина

^ 12 жовтня – 3 листопада 1943 – наступ радянських військ на Київському напрямку

14 жовтня 1943 – визволення Запоріжжя

25 жовтня 1943 – визволення Дніпропетровська

6 листопада 1943 – визволення Києва

8-9 листопада 1943 – визволення Житомира

10 липня 1943 – вторгнення англо-американських військ в Італії на острів Сицилія

3 вересня 1943 – висадка англо-американських військ на території Італії

8 вересня – оголошення капітуляції Італії підписаної урядом Бадольо

^ 13 вересня 1943 – Італія оголошує війну Німеччині, визнана США, СРСР, Англією як спільно воююча країна

28 листопада – 1 грудня 1943 –Тегеранська конференція





12 травня 1943 капітуляція німецько-італійських військ у Африці


^ Четвертий період розпочався у січні 1944 року вступом радянської армії у Західну Європу та відкриттям другого фронту і закінчився розгромом і беззастережною капі­туляцією Німеччини у травні 1945 року



^ 14 січня – 29 лютого 1944 –

визволення Новгорода, Ленінградської та Калінінської областей, вступ на територію Естонії

Березень – травень 1944 – визволення Миколаєва, Одеси, Тернополя, Кам’янця-Подільського

^ 8 березня – 28 жовтня 1944 –

Карпатська наступальна операція

26 березня 1944 – на 1009 день ВВВ – радянські війська вийшли на кордон СРСР з Румунією

^ 8 квітня – 12 травня 1944 – Кримська наступальна операція

9 травня 1944 – визволення Севастополя

20 червня 1944 – вступ радянських військ на територію Польщі

22 червня 1944 – визволення Білорусії

29 червня 1944 – форсування Вісли

3 липня 1944 – визволення Мінська

^ Сер. липня – 29 серпня 1944 –

наступ військ ЧА на лінії Львів – Сандомир

27 липня 1944 – визволення Львова і Станіслава

15 серпня 1944 – визволення Сандомира

Серпень 1944 – Яссько-Кишенівська операція

8 травня 1945 – підписання акту про капітуляцію Німеччини в передмісті Берліну Карлсхорості було підписано беззастережну капітуляцію Німеччини між В. Кейтелем і Г. К. Жуковим

6 червня 1944 року війська під командуванням Дуайта Ейзенхауєра висадились в північній Франції – відкриття другого фронту.

24 серпня визволення Парижу.

16 червня 1944 – бомбардування Англії крилатими ракетами ФАУ-1

25 липня 1944 наступ англо-американських військ в Нормандії

8 вересня – бомбардування Англії балістичними ракетами ФАУ-2

28 жовтня 1944 - перемир’я між державами антифашистської коаліції і Болгарією

^ Серпень – вересень 1944 – повстання опозиційних сил Польського Комітету Національного Визволення

Кін. серпня 1944 – визволення Румунії

23 серпня 1944 – повстання в Бухаресті – падіння диктатури Антонеску

5 вересня 1944 – радянський уряд оголосив війну Болгарії

8 вересня 1944 – частини ЧА перейшли болгарський кордон, антифашистське повстання в Софії

вересень – визволення Брюсселю

Жовтень 1944 – штурм Белграда спільними діями НВАЮ та ЧА

2 жовтня 1944 – капітуляція Варшавського повстання

кін. листопада 1944 – форсування Дунаю, проголошення Чехословацької Народної Республіки

10 грудня 1944 підписання договору між Тимчасовим урядом де Голля

та Сталіним про союз і взаємну допомогу на 20 років

17 січня 1945 – визволення Варшави

4 – 11 лютого 1945 – Ялтинська конференція

сер. лютого – поч. квітня 1945 –

Бої біля озера Балатон

13 лютого 1945 –

Визволення Будапешту

4 квітня 1945 – визволення Братислави, завершення визволення Угорщини

^ 16 квітня – 2 травня 1945

Берлінська операція

30 квітня – самогубство Гітлера, уряд очолив Денніц

7 травня – генерал А. Йодль від імені німецького уряду в ставці Эйзенхауера в Реймсі підписав беззастережну капітуляцію Німеччини, яка вступала в дію опівночі 9 травня.

9 травня – визволення Праги

17 липня – 2 серпня 1945 – Потсдамська конференція лідерів США, СРСР, Англії

^ Початок 1944 року –наступ на філіппінському напрямку Початок лютого 1944 – вступ американців на Маршалові острови

Червень 1944 – напад американських військ на Маріанські острови

Жовтень 1944 – Філіппінська операція, найбільша морська битва ІІ світової війни біля острова Лейте

^ Лютий – березень 1945 – 5-й флот США заволодів островом Іводзіма

1 квітня – штурм острова Окінава.

5 квітня – денонсація пакту про ненапад між Японією та СРСР






^ П'ятий період, завершальний, розпочався 9 травня 1945 року капітуляцією Німеччини та закінчився беззастережною капітуляцією мілітаристичної Японії 2 вересня 1945, й ознаменував кінець другої світової війни









26 липня - проект резолюції беззастережної капітуляції Японії, прийнятної на Потсдамській конференції

^ 6, 9 серпня 1945 – ядерне бомбардування Хіросіми та Нагасакі

9 серпня – СРСР оголошує війну Японії

14 серпня 1945 – наказ уряду Японії про припинення опору

2 вересня – капітуляція Японії, закінчення ІІ світової війни





^ 3. Урок мужності до 67-ої річниці Перемоги ( загальний).

І. Початок Великої Вітчизняної війни. Захоплення України.

ІІ. Хід військових подій.

ІІІ. Визволення України та перемога над фашистською Німеччиною.

ВСТУП

Велика Вітчизняна війна 1941-1945 роках – це не лише її подих, ще і сьогодні холодить кров у жилах тих, хто був свідком жорстоких звірств фашистських загарбників. Вона кардинально повернула життя всієї країни прийшла в кожний дім, кожну сім‘ю. Війна залишила в своєму полум‘ї мільйони людських долей, принесла страждання і горе, які гостро і скорботно хвилюють народну пам‘ять.

Чому вибір упав на 22 червня? Існує таке пояснення. У новій канцелярії в Берліні стояв найдосконаліший телескоп, за яким фюрер, великий прибічник астрології, звіряв свої рішення. Дату нападу на СРСР він також «прочитав» за допомогою цього телескопу.

З кожним роком все далі від нас Велика Вітчизняна війна. Більше 70 літ пройшло від тоді, як вона розпочалася. Чотири довгих роки точилася найкровопролитніша в історія людства битва.

Війна сьогодні вже не близька історія, а для молодих майже легенда, відома з книг і фільмів, розповідей старших. Скільки б часу не минуло від тієї пам‘ятної весни 45-го ніколи не згасне слава воїнів, які у героїчному протистоянні врятували людство від коричневої гуми - фашизму. У кожного народу є свої події і дати які складають опорні моменти його історії, основ історичної пам‘яті та національної гордості.

Більш як 41- мільйонний народ опинився в епіцентрі воєнних дій. Українці приймали німецьку агресію, як смертельну загрозу для себе.

Дуже важливе місце в планах німецького командування відводилося загарбанню в найкоротші строки України з її величезними сировинними ресурсами та родючими землями. Саме в такий спосіб Гітлер та його кліка сподівалися посилити воєнну економіку Німеччини, створити вигідний плацдарм для швидкої перемоги над СРСР для досягнення світового панування. 23 червня 1941 р. берлінське радіо урочисто повідомило всьому світові, що концентрація військ на радянсько-німецькому кордоні є найбільшою за всю історію людства.

Ми повинні пам‘ятати усіх, хто загинули на цій війні. Вони і тільки вони принесли нашій державі визволення та мирне життя.

І. Початок Великої Вітчизняної війни. Захоплення України.

Гітлерівське командування надало великого значення загарбанню України, вважаючи, що захоплення таких важливих промислових районів, як Донбас, Придніпров‘я, Криворіжжя і Нікополь, а також багатих на хліб областей істотно поліпшить воєнно-економічні можливості Німеччини і сприятиме швидкій перемозі над Радянським Союзом.

Виходячи з таких міркувань гітлерівське командування зосередило тут перед початком воєнних дій великі сили об‘єднані в групу армії «Південь».

Те, про що радянські люди боялися навіть подумати – велику війну й велику біду – приніс їм світанок 22 червня 1941 р. Приголомшлива звістка, повідомлена цього суботнього дня у виступі по радіо наркома закордонних справ. В. Молотова, розколола вітчизняну історію на три епохи: довоєнну, воєнну й повоєнну.

У ввечері 21 червня 1941 року німецько-фашистське командування за наказом Гітлера оголосило омовний пароль. Це був сигнал до нападу на Радянський Союз. О 3 год.30хв. 22.06.1941 року радянським військам у прикордонній зоні було завдано потужного артилерійського удару. Танкові моторизовані частини гітлерівської армії перейшли державний кордон СРСР. Цей день вважається початком Великої Вітчизняної війни.

Фашистська агресія по перервах не усвідомлювалася в суспільстві як смертельна загроза самому його існуванню. Завищена оцінка сил і можливостей Червоної армії в поєднанні з не оцінкою воєнного потенціалу та агресивних намірів Німеччини, що панували серед вищого керівництва країни, позначилися й на настроях населення. Почувши про напад фашистів,люди підбадьорювали себе тим, що мовляв, довго ця війна (як і зовсім недавня з Фінляндією) не триватиме, що могутня і непереможна Червона армія швидко розгромить агресора і за тиждень другий здобуде столицю третього рейху. Говорили: «Будемо снідати в Москві, обідати у Варшаві, а вечеряти в Берліні». Молодим командирам, котрі щойно закінчили військові училища й вирушали на фронт, радили покласти до валіз парадну форму та обов‘язково білу сорочку, щоб бути «на рівні» під час параду радянських військ у Берліні, який ось-ось має відбутися.

Неймовірна переоцінка владних сил і зневага до ворога цими днями всіляко культивувалися. І все ж, читаючи «між рядків» (це було звичною за тодішніх часів) фронтові зведення Радінформбюро, дедалі більше людей стали усвідомлювати: війна це лихо апокаліптичних масштабів, яке надовго вдерлося в їхнє життя.

Цій потужній воєнний машині протистояли 80 дивізій Київського та Одеського військових округів,реорганізованих на початку війни в Південно-Західний та Південний фронти, що простягнулися майже на 1 тис. км. Концентрація в республіці цього найчисельнішого радянського військового угруповання спричинило припущення Сталіна про те, що саме південний захід буде метою головного удару німецької армії.

У такій вельми скрутній ситуації вкотре далася в знаки страшна вада, притаманна Сталінському авторитарному режимові, звичка видавати бажане за дійсне, говорити й писати не те, що є насправді, а те, що хоче почути начальство. Орієнтовані на пристосовництво політ працівники про обстановку на місцях намагалися інформувати керівництво бодьорооптимістичних тонах, хоча війська вже з перших годин війни стали відступати на всьому фронті. В оперативному зведені генеральному штабу на 22:00 22 червня становище на фронтах подавалося як відносно благополучне таке, що не викликає тривоги: «Німецькі регулярні війська протягом 22 червня вели бої з прикордонними частинами СРСР, маючи не значний успіх на окремих напрямках. У другій половині дня, з підходом передових частин польових військ Червоної армії, так німецьких військ на переважному протязі нашого кордону відбито з втратами для противника. Керівництво, всерйоз в сприймаючи таку інформацію не могло належним чином розібратися в обстановці ухвалити правильне рішення».

 Ветеран війни В. Павлов згадував: «Перший день війни я зустрів у Чернівцях. І от що дивно: три місяці ми сиділи там по першій бойовій готовності, без вихідних, без відпочинку в окремі дні в нас було по п‘ять бойових вильотів, спали прямо під літаками і раптом в суботу, 21 червня вишиковують нас і оголошують, що завтра вихідний день. Зняли бойове чергування все зачохлили». Наслідком цих подій стало знищення німцями двох полків нових бойових літаків. Швидко просуваючись вперед німецькі війська захоплювали аеродром за аеродромом. Червона армія невдовзі залишилася без прикриття з повітря. В Українському небі запанували літаки з чорними хрестами.

Підминаючи гусеницями, шматуючи мирну Українську землю тисячі німецьких танків сталевими клинами розсікали маси радянських військ. Про реальність, з якою німецькі генерали готувалися до «східного походу», можна судити з того, що в бойових діях на території СРСР було застосовано особливу тактику.

1940-1941 рр. Гітлер підкорив майже всю Західну Європу, і згідно з планом «Барбаросса», розробленим у грудні 1940 р., почав інтенсивну підготовку до війни проти СРСР. У першій половині 1941 р. була призначена і дата нападу. Достовірна і незаперечна інформація про плани Гітлера через розвідників і дипломатів поступала до Сталіна. Але замість відповідних заходів по приведенню збройних сил у бойову готовність, радянське керівництво засуджувало «чутки» про напад Німеччини як безпідставні,запевняло в міцності та непорушності радянсько-німецького договору.

Початок війни виявився несподіваним для командування Червоної армії, населення країни, що призвело до трагічних наслідків. 21 червня 1941р. на повідомлення радянського військового аташе у Франції генерала Суворова проте, що війна розпочнеться 22 червня, Сталін написав: «Довідайтесь, хто автор цієї провокації, і покарайте його».

План «Барбаросса» передбачав «бліцкриг» блискавичну війну: протягом 2-2.5 місяців знищити Червону армію і вийти на лінію Архангельськ-Астрахань. Німецька армія наступала у трьох головних напрямках: західному на Ленінград; центральному на Москву; південному на Київ. Згідно з планом передбачалося загарбання України вже в перші тижні війни і створення плацдарму для прориву на Кавказ в Закавказзя.

За планом «Ост» німці мали намір виселити із України мільйони людей, заселивши її німецькими колоністами. Частину українських земель передбачалось передати союзникам.

Наступ на Україну здійснювала група німецької армії «Південь» на чолі з фельдмаршалом Рундшедтом. Для оборони України були створені Південно-Західний Фронт на чолі з генералом М. Кирпоносом та Південний фронт на чолі з генералом Я. Черевіченком.

З 23 по 29 червня в районі Луцьк-Рівне-Броди тривала найбільша танкова битва початкового етапу війни. Війська Південно-Західного фронту змушені були відступити, залишивши Західну Україну. 30 червня німці окупували Львів. Вже на кінець третього тижня війни вони просунулись углиб України на 300-350 км.

У північному напрямку німецькі війська просунулись углиб радянської території на 500 км, у центральному напрямку на 600 км. Червона армія за перші три тижні війни втратила 850 тис. чоловік (у 10 разів більше, ніж Німеччина), 3.5 тис літаків, 6 тис. танків.

Початковий період війни склався вкрай невдало для Радянського Союзу.

Радянські війська мужньо билися з загарбниками, але кількісна перевага була на боці ворога. Ворожі танки 24 червня вийшли в район м. Рівно і м. Дубно, а 17-та німецько-фашистська армія швидко просувалася на Львів і Броди, намагаючись відрізати радянські війська від центра лівого крила. Війська Південно-Західного фронту, контрудару в районі Брод, Рівна, Дубно затримали на 8-10 днів наступ противника, завдавши йому великих втрат в живій силі і техніці.

Відвівши основні сили І танкової групи і 6-тої армії 5 липня ворог знову ударив в напрямку Новгорода-Волинського, Житомира, Києва. Прорвавши оборону радянських військ в районі Новгорода-Волинського противник 9 липня взяв Житомир. А 11 липня німецько-фашистська піхота і танки вийшли на річку Ірпінь за 15-20 км. Від Києва.

Одночасно зав‘язались запеклі бої на південь від Києва. Німецько-фашистські війська спрямували свій удар з району Бердичева через Білу Церкву на Умань, щоб вийти у тил арміям лівого крила Південно-Західного фронту. Після важких боїв радянські війська 30-го липня залишили Умань, а 10 серпня ще кілька міст України серед них Канів, Черкаси, Кременчук, Кіровоград. На південь від Києва в районі Кременчука гітлерівці підійшли до Дніпра.

Одним з епізодів війни є розповідь очевидця Мільнера Рафаїла Ісайовича, який брав участь у форсуванні Дніпра. На початку жовтня 1943 року полк підійшов до Дніпра, готуючись до форсування ріки, гвардійці відремонтували покинуті на березі човни, побудували нові. Ріка на ділянці фронту протікала двома рукавами, які утворювали не великі острови, на них, як і на правому березі були ворожі укріплення, щоб успішно зламати опір ворога і оволодіти островами, треба було придумати все до найменших дрібниць. У цьому полягали найперші і найважливіші завдання. Залишеним серед ріки гітлерівським частинам відступати не було куди, тому і чинили вони нашим військам відчайдушний опір. З настанням вечора почався штурм правого берега Дніпра. Ніщо не змогло зупинити героїв. Човни, плоти, порожні бочки - все було використано для переправи. Багато хто долав ріку вплав. Могутнє «УРА!!!» переборюючи гуркіт бою неслося над рікою. Бійці атакували ворога з ходу, билися з ними прикладами, багнетами Мільнер брав безпосередню участь в організації переправи, давав необхідні вказівки і поради офіцерському складу.

Під час боїв по розширенню плацдарму 6 жовтня 1943 року Мільнер весь час перебував у бойових порядках полку. Як був поранений командир полку він прийняв командування на себе і забезпечив успішне виконання поставленого завдання.

За відмінне проведення операції по форсуванню Дніпра за особливу хоробрість і мужність указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року Мільнеру було присвоєно звання Героя Радянського союзу.

Другим очевидцем і учасником цих подій був Романенко Олексій Данилович. Командир відділення Романенко взявся човном перевести людей. Він перевіз 82 солдатів зі зброєю. Була поставлена задача вранці перейти в наступ і зайняти село в Новій Петрівці, але сили були не рівні. До вечора залишилося 14 солдатів. Треба було переправити на лівий берег і розповісти командуванню про ситуацію, що склалася, але човен був розбитий і Романенко вирішив плисти. Коли він досягнув мети розповів командирам про ситуацію, виснажений заснув. Але не пройшло і трьох годин як він вже сидів з іншими солдатами. За чотири рейси під безперервним вогнем він перевіз більше ста бійців. Після бою за Дніпро, йому також присвоєно звання героя Радянського Союзу.

В ніч на 22 серпня 1942 року радянські війська після жорстоких боїв залишили Черкаси. А на лівому березі Дніпра населення працювало і вдень і вночі на спорудженні оборонної лінії. Систематичне бомбардування ворожими літаками прибережних районів зводили нанівець працю жінок і підлітків.

31 серпня 17-та польова армія німців зуміла переправитись через Дніпро під Кременчуком і безперервно атакувала 38-му армію південно-Західного фронту.12 вересня 1941 року перша танкова група перейшла в наступ з Кременчуцького плацдарму, великими моторизованими і танковими силами розсікла навпіл 237-му стрілецьку дивізію і рушила лівим берегом Дніпра на північ, щоб з‘єднатися з німецькими частинами танкової групи генерала Гудеріана, що наступала з Конотопу на Лохвицю.

15 вересня 1941 року було замкнуте кільце оточення в яке потрапили 5-та, 37-ма, 26-та армії, сам штаб Південно-Західного фронту на чолі з генералом-полковником Кирпоносом.

У серпні під натиском переважаючих сил ворожа армія перейшла на лівий берег Дніпра.

ІІ. Хід військових подій.

Переживши перше потрясіння викликане зухвалим нападом ворога, країна збирала сили для відсічі. У суспільстві зростало усвідомлення того, що у війні з Німеччиною ідеться про найголовніше – існуватиме чи ні тисячолітня батьківщина, така стражденна і не щаслива, але від того ще рідніша та дорожча в ці трагічні дні.

Головною воєнно-політичною подією літної кампанії була оборона Києва, яка тривала з 7 липня по 26 вересня 1942 року і залучила значні сили ворога. Проте німецьким арміям вдалося оточити велике угрупування захисників Києва до полону потрапили понад 665 тис. солдат і офіцерів, було знищено командування.  Причиною трагедії стали прорахунки вищого військового командування зокрема те, що Сталін не давав згоди на відведення військ з-під Києва. 

До найкрупніших оборонних боїв належить оборона Одеси (6 серпня - 16 жовтня 1941 року). Восени 1941 року обстановка залишалася напруженою: 25 жовтня після жорстоких боїв війська противника вдерлися в Харків. На кінець року вони окупували майже всю Україну, за винятком східних район Харківської, Сталінської, Ворошиловградської областей, де тривалий час героїчно оборонялися війська Південно-Західного та Південного фронтів.

Добившись успіху на вирішальних ділянках фронту – під Києвом та Смоленськом – німецькі війська здійснили масовий наступ на столицю країни. Але розгром їх під Москвою (грудень 1941-січень 1942) означав остаточний крах плану блискавичної війни. За вказівкою Сталіна на весні 1942 року було розпочато кілька часткових, розрізнених, погано підготовлених та недостатньо забезпечених наступальних операцій.

Протягом січня – березня 1942 року радянські війська вели криваві, але безуспішні бої за визволення Донбасу. Невдало розвивалися воєнні дії на ділянках на північ та на південь від Харкова. Незважаючи на те, що частини Червоної армії прорвали тут лінію оборони противника, загальне співвідношення сил було не на їхню користь.

28 червня 1942 року великі танкові з‘єднання ворога у взаємодії з піхотою та авіацією розпочали генеральний наступ на воронезькому напрямі – операцію «Блау». Її метою було прорватися в Закавказзя і далі на Близький Схід. «Це стрій римських легіонів, перенесений у ХХ століття для приборкання монголо-слов’янських орд!» - говорили німецькі офіцери.

У травні – червні 1942 року впав Кримський фронт. Навряд чи трагедію, що сталася тут можна пояснити ситою німецької армії. Німцям вдалося захопити весь Керченський півострів зокрема місто Керч.

На початку липня 1942 року блоковані ворогами із суші, моря та з повітря, після 250-ти денної оборони за наказом Ставки залишили місто героїчні захисники Севастополя. Учасники Упопей і Давиденко розповідали, що біля підірваної 36-тої батареї берегової оборони червонофлотці розшукували легковий автомобіль «емко», встановили на неї станковий кулемет і рушили в останній бій «Гинемо та не здамося».

Восени 1942 року в бойових діях на південній ділянці радянсько-Німецьного фронту, вирішувалася доля всієї світової війни, досягло епогею. Якщо німці, остаточно втративши надію на блискавичну війну , все ж сподівалися на те, що «Перемога не за горами», то зовсім інакші настрої панували в радянських військах, їм, як і раніше, бракувало озброєння та кваліфікованого керівництва, в них наростало розчарування нескінченним відступом, тим, що за 18 місяців війни не проведено жодної вдалої операції у неозорих степах їх отриманням найсуворішої таємниці вже формувалася армія нового типу – армія прориву. Невдовзі ці добірні війська смерчем обрушилися на знекровленні жорстоких кровопролитних чотири місячних боях у Сталінграді дивізії противника. День 19-го листопада 1942 року назавжди ввійшов в світову історію як початок небувалого за силою контрнаступу Червоної армії. Відкрилася можливість визволення України.

Село це не місто, всі люди на виду, кожен про кожного знає. Знають хто допомагав радянськім військам, а хто був зрадником і відправив на той світ не один десяток односельчан. Люди які пережили цей період життя ще є живими в нашому селі. І вони можуть ще багато розповісти про ті події. І вони диву дивуються, як пережили репресії, голод, війну, і всі вони жива історія.

Зокрема спогади ветерана Великої Вітчизняної війни Колінька Петра Антоновича (1922 р.н.):

«Народився в с. Вереміївка у сім‘ї селянина бідняка. Мав трьох братів. Після закінчення 10-го класу Вереміївської загальноосвітньої школи в 1940 році у віці 18 років достроково, на один рік раніше, був призваний до лав Радянської Армії, згідно наказу Наркома оборони. Потрапив служити на Далекій Схід. У приморський край, станція лучки. Службу проходив у 242 стрілковому полку 59 стрілкової дивізії. Служив там наводчиком ручного кулемету. На початку війни перевели у Гродековський Укіп-район на кордоні з Манджурією. Там у віці 19-ти років і застала війна. В кінці 1941 року після закінчення піхотного училища, мені було присвоєно звання лейтенанта і направлений в розпорядження кадрів головного управління радянської армії у Москву, звідки я одержав направлення на Північно-Західний фронт, 201 Латвійську дивізію, 122 Стрілковий полк помічником командира 8-ої роти. На початку 1942 року одержав перші бойові хрещення. Бойові дії проходили на території міста Стара Русса південніше Ленінграда.

С. Бородіно знаходилося біля Великої залізно дорожньої станції м. Стара Русса, через яку ішло підкріплення німецьким військам, які блокували Ленінград. Перед бійцями: «обезкровить» шляхи постачання німецьких військ. Бійці були пройняті піднесеним духом і бажанням швидше досягти мети. В боях полягло багато бійців і командирів.

Була дуже напружена обстановка, що відпочивати не було коли. А як випаде вільна хвилина, то кожен думав про сім‘ю, про Батьківщину. Дух бійців завжди був веселий, пісні часто співали про війну, під час привалу співали про рідний край, про друзів. Пригадую такий цікавий випадок: Українські зв‘язківці полагодили радіо, його було чути до німецьких позицій. Німці почали кричати, щоб здавалися, відкрили кулеметний вогонь. Вони цілилися на радіо, щоб воно замовкло. Німці стріляли безперервно. Військовим це набридло і вони ось що придумали: намалювали на листку паперу вуглем портрет Гітлера і почепили перед радіо, повісили на дерево. Німцям треба було пробити портрет. І вони перестали стріляти. При боях за звільнення с. Бордіно 14 лютого 1942 року був важко поранений під час обстрілу з мінометних німецьких батарей. З тяжким пораненням у ногу потрапив до госпіталю. Я залишився один живий з чотирьох, хто був поруч: командир роти Тарасов Іван, політрук Майорський Михайло і командир батальйону. Пораненим я попав у «мішок» (облога німців). Знаходились у «мішку» до двох місяців, доки не підішли свіжі сили.

ІІІ. Визволення України та перемога над фашистською Німеччиною.

Визволення України почалося під час Сталінградської битви (листопад 1942-лютий 1943),яка поклала початок корінному переломі у війні на користь СРСР.

   Перемога радянських військ у липні-серпні 1943 р. не тільки закінчила корінний перелом у війні з Німеччиною, а й не створила передумови у війні з Німеччиною, а й створила для звільнення від загарбників Лівобережної України 18 грудня 1942 р. радянські війська звільнили перший населений пункт України – село Півнівку Луганської області. Особливого успіху добилися війська Степового фронту на харківському напрямку. Вони оточили місто з трьох боків і в ніч на 23 серпня 1943р. почали штурм. Так було визволено один з найважливіших промислових центів України. Війська Центрального фронту 21 вересня звільнили Чернігів. 23 вересня радянські війська визволили Полтаву.

Жорсткі бої У Донбасі. Німецькі війська створили тут міцну оборону по річці Міус. Радянські війська скориставшись тактикою вогняного валу, 18 серпня прорвали оборону противника, а 22 вересня Донбас було повністю очищено від німців.

Визволивши Лівобережну Україну і Донбас радянські війська у другій половині вересня 1943 року вийшли до Дніпра. Німці створили тут глибоку оборону. 21 вересня 1943 року радянські війська переправились через Дніпро південніше Києва в районі с. Великий Букрин. Згодом радянські війська створили цілий ряд плацдарму на правому березі Дніпра. Запланована операція по визволенню Києва мала розпочатися з наступу радянських військ саме з Букринського плацдарму. Але місцевість плацдарму не дозволила успішно розкрити наступ, тоді було вирішено перенести головний удар північніше Києва, з Лютезького плацдарму недозволено успішно цей удар був для противника несподіваним. У ніч на 6 листопада 1943 року бої розгорнулися на північних околицях Києва. О 4 годині ранку 6 листопада 1943 року столиця України була визволена від ворога.

У грудні 1943 року почався загальний наступ радянських військ на Правобережній Україні. 8 січня 1944 року було визволено Кіровоград. Вирішальне значення мало оточення і повний розгром Корсунь-Шевченківського угруповання німецьких військ. Операція почалася 25 січня 1944 року, а 28 січня радянські війська замкнули кільце оточення. У ньому опинилося близько 80 тис. солдатів і офіцерів противника. Німці намагалися за будь-яку ціну вирватися з оточення, але всі спроби були марними. 17 лютого 1944 р. оточене угрупування противника було знищено. Німці втратили 55 тис. вбитими і понад 18 тис. полоненими.

Перемога під Корсунь-Шевченківським відкрила радянським військам нові можливості. У лютому-березні 1944 р. були звільнені від окупантів Рівне, Луцьк, Проскурів, Чернівці та багато інших міст. Радянські війська, форсувавши Південний Буг та Дністер, 25 березня 1944 р. вийшли на державний кордон з Румунією. Бойові дії було перенесено на її територію.

Успішно діяли радянські війська в ході Криворізької операції. Були звільнені міста Кривий Ріг, Херсон, Одеса(березень-квітень 1944 р.). 8 квітня, після тривалої артилерійської та авіаційної підготовки війська 4-го Українського фронту і окремої приморської армії перейшли у наступ. 10 квітня ворога вибили з Одеси. 13 квітня вони здобули Сімферополь. 9-го травня 1944 року був звільнений Севастополь, що фактично означало звільнення Криму. 27 липня було визволено Львів.

24 грудня розпочався загальний наступ в Україні, в якому взяли участь найбільші фронти.

2.5 роки фашисти руйнували Умань, катували її жителів. Тисячі полонених солдат які потрапили там в оточення були замордовані або загинули від голоду у таборі смерті - так званій Уманській Ямі. 25 тис. жителів Умані замучили і розстріляли в сухому яру.

Однією з найбільших операцій того часу на території Черкащині була Косунь-Шевченківська битва (24 січня по 17 лютого 1944 року). В оточені опинилося угрупування фашистів, яке налічувало 10 дивізій, 1 мотобригаду та інші частин.

Нових успіхів досягла Червона армія і під час літнього наступу. Оточивши під Бродами 8 дивізій противника радянські війська 27 липня 1944 року визволили Львів. Завершальною операцією по визволенню України стала Карпатсько-Ужгородська битва. 27 жовтня німецькі війська були вибиті з Ужгорода, а наступного дня - з решти населених пунктів Закарпаття.

У перебігу Карпато-Ужгородської операції відбулося визволення від фашистської окупації території України в її довоєнних кордонах. А на останній стадії операції радянські війська очистили від ворога Ужгород і 28 жовтня завершили визволення Закарпатської України.

8 травня 1945 року німецько-радянська війна завершилася капітуляцією Німеччини. 2 вересня 1945 року капітуляцією Японії завершилася Друга Світова війна.

Майже два роки тривала битва за визволення України. Вона була оплачена нечуваними людськими втратами. Тільки в боях на Західній Україні загинули 527 тис. радянських воїнів. Величезних збитків завдало Україні перебування на її території окупантів.

Після звільнення українських земель від окупантів почалася відбудова господарства. Головна увага приділялася відбудові базових галузей промисловості. Успішно здійснювалася відбудова Дніпрогесу та інших електростанцій.

У важкому становищи опинилося село. Війна майже знищила сільсько-господарську техніку. Основною робочою силою на землі стали жінки і підлітки.

Таким чином, протягом 1943 року радянські війська звільнили Лівобережну Україну і Донбас. Вони прорвали могутню німецьку оборону на Дніпрі і оволоділи Києвом. У 1944 році Червона армія очистила від німців правобережжя Крим ї західну Україну.

А от, що згадує учасниця з днів війни, Довгань Олександра Олександрівна: «Я народилася в Росії у 1920 році в сільській місцевості. Батьки були колгоспники. У сім‘ї 10 дітей. Коли розпочалася війна мені було 20 років. До війни я навчалася у медичному училищі. Одягла білий халат у перші дні Великої Вітчизняної війни. З 10 липня була на фронті. Була медсестрою польової санроти. Завжди носила з собою медичні сумки і протигази. Завжди був страх.

Доводилося виносити поранених з поля бою на плечах. Ніколи не ставили палаток серед поля, лише в лісі. Ми надавали лише першу медичну допомогу. Я зустріла перемогу в Німеччині, Західна Пруссія. Отримала такі нагороди:орден «Червоної зірки», орден «Вітчизняної війни», медаль «За оборону Ленінграда», «За перемогу над Німеччиною». Пам‘ятаю такий епізод із війни: довелося мені тягти раненого в стегно. Кулі летіли над головою. Він тоді мені сказав, щоб я кинула його, бо загинемо і я, і він. Та я дотягла його і зашила рану. Він залишився живим….». І от майже кінець війни…

9 травня 1945 року – акт капітуляції в Європі, але війна ще йшла. Уродженець Черкаської області Дерев‘яненко підписав акт капітуляції.

З поверненням Україні її столичного міста й із виходом радянських військ на Правобережжя ні в кого вже не залишалося сумнівів, що німецько-фашистській армії на українській землі не втриматися.

Український народ, звільнивши повністю свою землю від окупантів розпочав відбудову зруйнованого господарства.


Висновки:

Подвиг радянського народу у Великій Вітчизняній війні не знає рівних в історії. Майже чотири роки велася жорстока, кровопролитна битва і всі 1418 днів безсмертного подвигу радянського народу були наповнені масовим героїзмом як на фронті так і в тилу, як в містах так і в селах. Любов до Батьківщини, до свого народу, безстрашність і героїзм – це основні риси характеру кожного хто пройшов горнило війни. Масовим героїзмом являється той факт, що за роки війни було нагороджено 13 млн. чоловік бойовими нагородами, а біля 12 тис. чоловік стали Героями Радянського Союзу. Серед них 134 уродженці Києва та Київської області. З героїзмом радянських воїнів пов‘язаний героїзм партизан і підпільників. Це були люди із чистою совістю, сильні духом, завдяки їм частково окупована земля стала для фашистів караючою землею. За масовий героїзм і відвагу, в боротьбі проти фашизму, були нагороджені орденами і медалями більше 184 тис. партизан і підпільників, а 234-ом присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Серед них більше 63,7 тис. партизан, підпільники, дільничних на частково-окупованій території України, в тому числі 96 Героїв Радянського Союзу. А Ковпаку і Федорову – це звання присвоєно двічі.

«… ніхто не забутий і ніщо не забуто» - цей дивіз священний для нашого народу. Ціною величезних жертв, неймовірних страждань дісталася вона. Напротязі шести десятків літ іноді відкриваються факти героїзму і стають відомими широкому загалу, і не має сумнівів, що він буде незабутим і надалі.

Ми, нинішнє покоління повинні завжди пам‘ятати і шанувати людей, які пройшли ті страшні стежки війни. Вражає те, що ці люди пам‘ятають все до найменших деталей. А розповідають вони так завзято, наче ти опиняєшся в той час: і з ними йдеш у розвідку, атаку. Розповідаючи про якусь кумедну історію, враз обличчя робиться похмурим, це вони згадали про своїх товаришів, які полягли на полі бою, а загинуло їх не мало.

Україна як ніхто інший з республік СРСР зазнала руйнувань під час війни. Лине прямі збитки і пограбування оцінювалися в 679 млрд. крб., а з урахуванням воєнних видатків і витрат від припинення промислового і сільськогосподарського виробництва в районах, що перебували під нацистською окупацією досягли 2 трлн. 569 млрд. крб. протягом 1941-1944 рр. смертоносна хвиля воєнних дій двічі прокотилась по території України, де загинуло 3,9 млн. мирних жителів, 2,2 млн. було вивезено до Німеччини. Було зруйновано 716 міст і селищ, та понад 28 тим. сіл України, 18 тис. лікувальних закладів, 33 тис. колгоспів, радгоспів, МТС.

Загальна сума втрат яких зазнало населення і господарство України становило майже 1,3 трлн. крб. експерти прогнозували, що для відтворення господарства України потрібно 20-25 років, а то й 100 років. Евакуйовані заводи і фабрики назад не повернулися, довелося розпочати відновлення з нуля.

Ми вражені ветеранами, їхнім героїзмом і самовідданістю. І з кожним роком, їх стає все менше. Зовсім скоро не буде кому розповісти про свої пригоди дітям в школі, не буде кому прийти 9 травня на парад і символізувати визволення, ПЕРЕМОГУ.

Але не варто згадувати ті часи і людей лише у день Перемоги. Треба шанувати їх, допомагати, бо вони ціною власного життя зберегли мир на нашій землі. За що ми повинні бути вдячними їм і повинні пам‘ятати, що героїзм, самовідданість і любов до рідної землі – це не тільки буває в кінофільмах, але це повинно бути в кожному з нас.

Україна обрала свій шлях у демократичне майбутнє без крові і насильства. Ми це довели всьому світові у 1991 році.

І як тут не згадати слова Т.Г. Шевченка: «І на оновленій землі, врага не буде супостату, а буде син і буде мати і будуть люди на землі».
^

Велика Вітчизняна війна

22 червня 1941 року-9 травня 1945 року. Прапор Перемоги 


Червоний Прапор, який 30 квітня 1945 року розвідники 756-го полку 150-ї стрілецької дивізії Михайло Єгоров та Мелітон Кантарія підняли над рейхстагом в Берліні, став символом Перемоги радянських військ над фашистськими загарбниками.

 


20 червня 1945 р. Прапор Перемоги з особливими військовими почестями спеціальним рейсом літаком Лі-2 був доставлений з Берліна до Москви, де 24 червня на Параді Перемоги його урочисто провезли на спеціально обладнаному автомобілі по Красній площі попереду військ.

 

Зберігається в Центральному музеї Збройних Сил.

Прапор Перемоги це священна реліквія.
^

Велика Вітчизняна війна. Злочини фашистів 


«В 1944 р. гітлерівці відступали і свою злість виміщували на мирних жителях. В Умані фашисти зігнали в дерев'яний будинок школи дітей, жінок і старих, забили двері, вікна, і розстріляли школу з крупнокаліберних кулеметів...»

М.О. Романов, полковник у відставці

 

«Фашисти нищать наших дітей. Нищать голодом і розстрілами. Нищать методично. Тут і план звільнення України від українців, і ненависть до народу, і нелюдська злоба у неясному баченні свого власного кінця.

 Німці вибирають кращих дівчат. Кращих, розумніших, привітніших. Сотні тисяч кращих продовжувательок нашого роду зникне з нашої землі і загине спаскуджене, забите, заслане в безповоротню даль. 

Народу одпущено страждань такою мірою, такою новою небаченою мірою, про яку навіть і не підозрювало людство...»

Олександр Довженко





Схожі:

Методичні рекомендації iconМетодичні рекомендації з предмету «Історія української культури»
Методичні рекомендації містять робочу програму з курсу, контрольні питання, рекомендації до семінарських занять, перелік підручників...
Методичні рекомендації iconС. П. Основи сільськогосподарської екології. Методичні рекомендації
Рідей Н. М., Наумовська О.І., Бережняк Є. М., Паламарчук С. П. Основи сільськогосподарської екології. Методичні рекомендації для...
Методичні рекомендації iconС. П. Основи сільськогосподарської екології. Методичні рекомендації
Рідей Н. М., Наумовська О.І., Бережняк Є. М., Паламарчук С. П. Основи сільськогосподарської екології. Методичні рекомендації для...
Методичні рекомендації iconЛ. А. Биченко мотивація персоналу методичні рекомендації
Методичні рекомендації з підготовки до практичних занять І організації самостійної роботи
Методичні рекомендації iconМетодичні рекомендації І тематика курсових робіт
Методичні рекомендації розглянуто і схвалено на засіданні кафедри обліку і аудиту
Методичні рекомендації iconМетодичні рекомендації та завдання
Методичні рекомендації розглянуто і схвалено на засіданні кафедри обліку і аудиту
Методичні рекомендації iconМетодичні рекомендації до курсу дизайн шкільних та офісних інтерєрів для студентів спеціальності
Методичні рекомендації обговорено на засіданні навчально – методичної комісії інженерно – технологічного факультету (протокол №2...
Методичні рекомендації iconМетодичні рекомендації
Методичні рекомендації та завдання до контрольної роботи "Економічна ефективність капіталовкладень" з курсу "Економіка виробництва"...
Методичні рекомендації iconМетодичні рекомендації до виконання лабораторних та практичних робіт із дисципліни " основи стандартизації та управління якістю продукції"
Методичні рекомендації обговорено на засіданні навчально – методичної комісії інженерно – технологічного факультету (протокол №2...
Методичні рекомендації iconМетодичні рекомендації до виконання лабораторних та практичних робіт із дисципліни " основи стандартизації та управління якістю продукції "
Методичні рекомендації обговорено на засіданні навчально – методичної комісії інженерно – технологічного факультету (протокол №4...
Методичні рекомендації iconПрограма та методичні рекомендації
Програма та методичні рекомендації з діалектологічної практики / Укладач: Т. Г. Шевченко.— Запоріжжя: зну, 2006.— 29 с
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи