Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка icon

Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка




НазваМіністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка
Сторінка2/9
Дата09.09.2014
Розмір1.27 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Література

1. Білоусько О.А. Наш край в складі Російської імперії (остання чверть ХУІІІ — початок ХХ ст.) / О.А. Білоусько. — Частина І: Матеріали на допомогу вчителям, учням, студентам, абітурієнтам, шанувальникам вітчизняної історії. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 1999. — 112 с.

2. Загайко П.К. Полтавські дороги Кобзаря / П.К. Загайко. — Полтава: Видавництво «Полтава», 1990. — 27 с.

3. Жук В.Н. Що відомо про перебування Т.Г.Шевченка на батьківщині М.В.Гоголя? / В.Н. Жук // Наш рідний край (Сторінки про розвиток культури на Полтавщині). — Випуск 4. — Полтава: Друкарня видавництва «Полтава», 1990. — 61 с.

4. Шевченко Т.Г. Твори: в 5-ти т. — Том 4: Повісті / Тарас Шевченко. — К.: ДВХЛ «Дніпро», 1978. — 411 с.

5. Шевченко Т.Г. Твори: в 5-ти т. — Том 5: Автобіографія. Щоденник. Вибрані листи | Тарас Шевченко. — К.: ДВХЛ «Дніпро», 1979. — 567 с.

6. Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко. — К.: Дніпро, 1981. — 613 с.

3. Таємниці епістолярної спадщини Тараса Шевченка

Артем Довгий

Полтавський технікум харчових технологій

Національного університету харчових технологій

Вступ. Епістолярна спадщина Кобзаря має визначну роль для сучасників. Його листи освітлюють темні місця і є провідною ниткою в лабіринті питань, пов’язаних з життям, літературними інтересами і власною творчістю Шевченка.

^ Мета роботи. Дослідження епістолярної спадщини Т.Г. Шевченка як органічної часини його творчості, з погляду на її змістове, стилістичне та художнє оформлення через призму відношення до кореспондентів.

^ Виклад основних результатів дослідження. Листи Шевченка варті уваги не тільки як елемент дослідження біографії митця, а й із суто літературного погляду, як прояв певної епістолярної манери, своєрідного літературного стилю. Досліджуючи листування Кобзаря, можна з впевненістю сказати, що він був акуратний і пильний кореспондент. Писав він листів багато і охоче, особливо до деяких, найбільш улюблених кореспондентів, як Андрій Лизогуб, Варвара Рєпніна, Яків Кухаренко, Михайло Лазаревський, Михайло Щепкін, Григорій Квітка… Хоча й не обробляв Шевченко своїх листів, не працював над ними, не мав, скільки можемо гадати, навіть звичаю писати спочатку чернетки і робив це дуже рідко, за виняткових хіба оказій — проте у нього безперечно вироблялась своя епістолярна манера, свій стиль, для кожного з кореспондентів індивідуалізований, відмінний, інший. Спомини і лірика переважають у листах до Квітки, Лизогуба; роздуми, філософські міркування, рефлексії — в листах до Броніслава Залеського; фактичність — у листах до Лазаревського, Щепкіна; жартівливий тон — до Кухаренка.

Шевченко зважав на індивідуальність кожного зі своїх кореспондентів, добирав того способу листовної з ними розмови, якого вживав і в своїх особистих стосунках. Для нього лист — це не тільки спосіб ділових відносин, порозуміння, фактичного викладу справи. Діловий бік він раз у раз умів оживити теплим ліричним відступом або виразом обурення, ілюструвати спогадом, окрасити філософічним рефлексом, оздобити вдалим жартом і завжди напоїти глибокою, непідробленою щирістю. І це здебільшого — лаконічно, виразно. Деякі його листи з погляду стислості можна вважати справжніми шедеврами, зразками епістолярного стилю, блискучого, барвистого. «Шлю вам дві блудниці, обидві недороблені; у гості до вас не поїду, не можна, ніколи байдикувати, треба трохи полежать. Ви казали, що в вас єсть якась зелена рослина на шталт хмелю чи винограду. Вручіть її вручителю блудниць, а я не блудний скажу вам спасибі», — ось маємо зразок жартівливої приятельської цидулки.

Характерно, що у великому за обсягом часу й гуртом людей листуванні поета ми тільки зрідка-зрідка знайдемо негативну оцінку тієї чи тієї особи. Молодий, життєрадісний, довірливий, чуйний, енергійний, запальний, з великим розмахом і творчої, й звичайної життєвої сили — такий ранній Шевченко-митець. «Получив свободу от поміщика свого…» — цими значущими словами починається листування з братом Микитою. І це почуття волі цілком захопило молодого поета й художника.

Попри уривчастість та неповність Шевченкового листування, воно взагалі подає дорогоцінний, часто єдиний у світі матеріал до його творчості і як поета, і як художника. Про скульптурні роботи Шевченка знаємо, на жаль, дуже скупо — тільки з листів: оті скульптурні спроби в Новопетровському, як «Тріо», «Христос», «Іван Хреститель». Якби не випадкові згадки про них у листах до Залеського чи Артемівського, то, може, ми й зовсім і не знали б нічого про це зворушливе намагання поета — вхопитися за будь яку можливість, аби працювати на мистецькому полі. Так само тільки з листів відомо нам і про десятки Шевченкових малюнків, що або зовсім не дійшли до нас, або хтозна в кого тепер переховуються («Монах», «Циган», акварель «Ніч», «Дочка хіоського гончаря»). До історії розвитку Шевченка-художника, його продуктивності, його шукань та нелюдських зусиль листи подають такий дорогоцінний матеріал, що рівного йому не знайдемо ні в яких інших документах. Те ж сааме можна сказати і про літературні праці Кобзаря. Тільки листи дають змогу прослідкувати долю цих творів, а також їх вагу у його загальній творчості.

Висновки. Є люди, у яких публічна діяльність і особисте інтимне життя розходяться різко: один чоловік на людях і інший сам із собою чи в гурті близьких своїх. Шевченко до таких не належав. Безпосередність почуття й дивна щирість були основними у його вдачі рисами і йшли в парі з усіма його вчинками чи публічної, чи інтимної натури. Він помилявся, падав, але ніколи не лукавив, не позував ні перед іншими, ні перед собою навіть, не випинав своєї особи. Такий він у своїх художній творах. Такий він і у своєму листуванні. Шевченкові листи — це органічна частка його творчості й найцінніший додаток до його творів.

Література

1. Єфремов С.О. Шевченко в своєму листуванні / С.О. Єфремов // Єфремов С.О, Шевченкознавчі студії. — К.: Україна, 2008. — С. 318-352.

2. Єфремов С.О. Недруковані листи Т.Г. Шевченка / С.О. Єфремов // Єфремов С.О. Шевченкознавчі студії. — К.: Україна, 2008. — С. 28.

3. Ізборнік / Листи до різних осіб [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://litopys.org.ua/shevchenko/shev601.htm. — Назва з домашньої сторінки Інтернету.

4. Енциклопедія життя і творчості Тараса Шевченка [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.t-shevchenko.name/. — Назва з домашньої сторінки Інтернету.

4. «Ти в моєму серці, Україно, думою Шевченка гомониш…»

Надія Левицька

^ Олена Саухіна

Національний університет харчових технологій

Вступ. Любов до рідного краю починається з самого дитинства, із теплого батьківського слова, з дідової колиски, з материнської ласки. Де б ми не були, де б не мандрували, завжди хочемо повернутися до рідної землі. Люблю Україну за гостинність і красу земель, за тепло й любов, що вона дає, за спокій душі, за мелодії пісень, за мову солов’їну, за вербу й калину, за стежки з споришу, за велич Дніпра, за золотоверхі храми…Але яка ж тяжка доля випала нашій країні! Її топтали, палили, але вона витримала, мужньо боролася з ворогами, які зазіхали на наші землі.

«Я так її, я так люблю / Мою Україну убогу, / Що проклену святого бога, / За неї душу погублю!» [2]. Так писав Тарас Григорович Шевченко. Великий Кобзар на власному прикладі показав любов до рідного краю, сміливість, відданість рідній стороні.

Нема на світі України, / Немає другого Дніпра. А ви претеся на чужину / Шукати доброго добра [2].

Поет закликає співвітчизників вчитись цінувати рідну мову, національні традиції та культуру, засуджує пасивність своїх сучасників. Доля України для Тараса Григоровича була провідною в його поезіях. Кобзаря карали, висилали на заслання, не дозволяли жити на Україні, але йому це не завадило. По мірі можливості він приїжджав на Батьківщину.

^ Мета роботи. На основі розгляду чільних концептів образу України у творчості Тараса Шевченка установити дидактичну та етологічну спрямованість його творів, визначити їхню актуальність у сучасних реаліях.

^ Виклад основних результатів дослідження. Тарас Григорович Шевченко, з дитинства кріпак, став вільною людиною, коли йому виповнилося 24 роки. Здійснилась його давня мрія [1, с.10]. У 25 років, маючи можливість купатися в славі, Шевченко вибирає дорогу Ісуса Христа: цілком присвячує себе служінню Україні. Батьківщину Тарас Григорович відвідує тричі. Перша подорож Шевченка на Україну продовжувалася близько восьми місяців. Виїхавши з Петербурга у травні 1843 р., поет відвідав десятки міст і сіл України. Спілкувався з селянами, познайомився з численними представниками української інтелігенції й освіченими поміщиками. На Україні Шевченко багато малював, виконав ескізи до альбому офортів «Живописна Україна», який задумав як періодичне видання, присвячене історичному минулому й сучасному народному побуту України [1, с.270].

Навесні 1845 р. Шевченко після надання йому Радою Академії мистецтв звання некласного художника вдруге повертається на Україну. Знову багато подорожує, записує народні пісні, малює архітектурні й історичні пам’ятки, портрети й краєвиди. Під впливом побаченого, із жовтня по грудень 1845 р. поет переживає надзвичайне творче піднесення, пише один за одним твори «Єретик», «Сліпий», «Наймичка», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Холодний Яр», «Заповіт» та інші, — славнозвісний період «трьох літ» [1, с.320]. Навесні 1846 р. у Києві Шевченко знайомиться з М. Костомаровим, М. Гулаком, М. Савичем, О. Марковичем та іншими членами таємного Кирило-Мефодіївського товариства і вступає в цю організацію. У березні 1847 р. товариство було розгромлено; почалися арешти [3].

Ось він, вирок Шевченкові: «Художника Шевченко за сочинение возмутительных и в высшей мере дерзких стихотворений, как одаренного крепким телосложением, определить рядовым в Оренбургский Отдельный корпус, с правом выслуги, поручив начальству иметь строжайшее наблюдение, дабы от него, ни под каким видом, не могло выходить возмутительных и пасквильных сочинений». Затверджуючи це рішення III відділу, Микола І (у народі — «Палкін») власноручно збоку написав: «Под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать».

Востаннє на Україні поет побував влітку 1859 р. Зустрівся в Кирилівці з братами й сестрою. Мав намір оселитися на Україні. Шукав ділянку, щоб збудувати хату…

Висновки. Прогресивний світогляд поета, його глибока ідейна переконаність, як підкреслюють вітчизняні літературознавці, давали поетові не тільки ясність погляду, а й сповнювали його твори пристрастю борця, бо він, як справді народний поет, глибоко розумів, що ідейність — це крила його поезії, а безідейність — її смерть. Світоглядні концепти поезії Т. Г. Шевченка, на їхню думку, — це господарі його творчості, внутрішнє сонце поета, світло якого відчувається в кожному вірші. Навіть вибір епітетів не обходиться без нього.

Незважаючи ні на що, поет був вірний ідеї вільної України, він мріяв про те, щоб люди повстали й гордо несли ім’я українці. Ми маємо об’єднатися задля спільного майбутнього, як заповідав Кобзар:

... на оновленій землі / Врага не буде, супостата, / А буде син, і буде мати, / І будуть люди на землі [2].

Література

1. Зайцев П. Життя Тараса Шевченка / П. Зайцев. — 2-ге вид. — К.: Обереги, 2004. — 480 с.

2. Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів: у 7-ми т. / Тарас Шевченко. — К.: Либідь, 2005-2007.

3. Кирило-Мефодіївське товариство // Літературознавча енциклопедія / автор-укладач Ю.І. Ковалів. — Т. 1: Аба-Лямент. — К.: Видавничий центр «Академія», 2007. — С. 475-476.

5. Історія України в поезії Тараса Григоровича Шевченка

Надія Левицька

Віроніка Хижняк

Національний університет харчових технологій

Вступ. В історії кожного народу є імена, які він свято береже у своїй пам’яті і з великою любов’ю та повагою передає з покоління в покоління. Беззаперечно у нашого народу — це постать Тараса Шевченка. Для кожного з нас це ім’я є святим. Не було у неньки України сина, який так ніжно і віддано любив свій народ і так страждав за нього. Саме він зберіг і повернув народу його голос — українську мову [2, с.620-622].

^ Метою роботи є висвітлення ролі історії України в поезії Тараса Шевченка.

Виклад основних результатів дослідження. Ні у кого зараз не викликає сумніву те, що українці є повноцінною нацією з давньою історією, з оригінальною мовою, культурою загалом. На жаль деякі українці почувають себе людьми другого сорту, навіть порівнюючи себе з іншими народами. Т.Шевченко пробуджував національну гідність, самосвідомість, оспівував славну українську історію.

Описуючи повстання ХVII ст., нагадав про предків козаків, яких боялися і поляки, і росіяни, про їх боротьбу за свої національні, соціальні права.[1, с.29-33]. Шевченко зобразив українське село з усією його поетичністю і водночас показав ті знущання, яких зазнавали селяни від «культурних» панів. І про все Батько нації розповів зрозумілою мовою не тільки для інтелігенції, а й для простого народу, пробудивши думку, чому українці повинні комусь коритися, чому вони живуть «на власній не своїй землі» [3, с.58-61]

«Свою Україну любіть» — ось та заповідь, що була для нього основною в житті, ось закон його існування, ось те, чого всього-на-всього він просив від нащадків.

Бо як нам добре відомо, для себе Великий Тарас вибрав шлях постійної боротьби за ідеали свободи ті рівності. Як же він терпів багато страждань, але назавжди, завжди залишався вірним своїй рідній землі. Його постійно хвилювало майбутнє, доля Батьківщини:

Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять…

Ох, не однаково мені [5, с. 225]

Як ніхто інший, чекав великий Кобзар суду над гнобителями, що «людей у ярма запрягли», благав їх опам’ятатися, полюбити щирим серцем велику руїну, бо

Розкуються незабаром

Заковані люде,

Настане суд, заговорять

І Дніпро, і гори!

І потече сторіками

Кров у сине море [5, с.113].

У історичні поемі «Кавказ» він пише «Встане правда! Встане воля!» Скільки світла і тепла до життя звучить у вірші «Ісаія», ц ньому висловлена віковічна мрія про визволення людини-трудівника, якими словами він символізую оновлення світу і всенародну волю:

Незрячі прозрять, а кривії,

Мов сарна з гаю, помайнують [5, с.86].

Висновки. Творчість Т.Г. Шевченка відкрила новий, вищий етап у розвитку української культури. Нею був стверджений критичний реалізм в українській літературі, започаткований її революційно-демократичний напрям.

Загальнолюдське значення поезії Шевченка і в тому, що вона самому українському народові дала розуміння його долі, потреб і завдань перед обличчям майбутнього — з погляду загальнолюдської історії та боротьби, загальнолюдських завоювань розуму і духу; з висоти найпередовіших ідеалів і уявлень свого часу. Давши людству краще з українського, він водночас дав Україні краще із уселюдського — в самому рівні та якості своєї думки, свого слова [4, с.313–322]

Ми як сучасне, зокрема майбутнє, прислухаймось до голосу Тараса! Пам’ятаймо такі неповторні слова:

Свою Україну любіть,

Любіть її... во врем’я люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть!

Література

1. Програма спецкурсів та спецемінарів кафедри історії української літератури і шевченкознавства / Символ як філософський концепт у творчості Тараса Шевченка. Спецсемінар / проф. Задорожна Л.М. — С. 117.

2. Святкування 100-ліття з дня народження Тараса Шевченка і Університету св. Володимира 26 лютого — 19 травня 1914 року. — К., 2000. — С. 638.

3. Шептицька Т. Антималоросійське спрямування поезії Тараса Шевченка / Т. Шептицька //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Українознавство. — К., 2002. — №6. — С. 121.

4. Архетипи художньо-мовної творчості Шевченка // Тарас Шевченко і європейська культура. Збірник праць 33-ї Міжнародної наукової шевченківської конференції, 20–22 квітня 1999. — К.-Черкаси: Сіяч, 2000. — 356 с.

5. Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко. — К.: МАУП, 2005. — 472 с.

^ 6. Проблема ґендерного насильства у творчості

Т. Шевченка

Людмила Приблуда

Національний університет харчових технологій

Вступ. Феміністичний дискурс протягом століття відтворює новий образ жінки. О. Забужко висловлює думку, що традиційна культура досить довго контролювала «природне життя жінки», не допускаючи її в інтелектуальний світ [3, с.11].

^ Метою роботи є висвітлення проблеми гендерного насильства у творчості Тараса Шевченка.

Виклад основних результатів дослідження. Для художньої системи творів Т. Шевченка актуальними є ґендерні стереотипи. Н. Сьомак підкреслює, що з одного боку, Т. Шевченко постає перед нами як Кобзар, Пророк, сильний духом борець проти царської влади, а з другого боку, це — людина з фемінними ознаками, що оплакує долі покриток, нещасних матерів — усіх жінок. З’являються риси чуйної, ніжної, скорботної людини, що протиставляються відчайдушному борцеві. Творчий світ Кобзаря репрезентує протистояння жіночності й мужності.

У творчості поета Н. Сьомкіна умовно виділяє ряд сюжетно-тематичних схем, у яких фігурують жіночі образи:

1) зведення селянської дівчини («Причинна», «Катерина», «Наймичка», «Утоплена»);

2) нещастя дівчини-сироти («Думка», «Марина», «Утоплена»);

3) тема гармонійної краси жінки-матері («Слепая», «Сова», «Відьма»);

4) тема Божої Матері як втілення вищої справедливості («Марія», «Неофіти»).

Привертає увагу проблема самоствердження жінки, її духовної свободи, а також проблема жіночого вибору та волевиявлення, оскільки серед героїнь творів Т. Шевченка є такі, які самі обрали свою долю («Відьма», «Слепая»).

Окрему увагу автор приділяє постатям героїнь, зраджених, зведених у результаті несправедливості. «Покритництво», — стверджує Ю. Барабаш, — постає в Т. Шевченка в трьох аспектах:

1) у соціальному (аморальність колоніального кріпосництва, кріпосницької імперії в цілому);

2) в екзистенційному (свідчення глобальної недосконалості світобудови й людської природи);

3) у психологічному (вияв темних процесів у людському несвідомому, через що мотив покритки часто-густо переплітається з мотивами згвалтування, інцесту» («Слепая», «Відьма»)) [2, с. 80].

Особливості створених Т. Шевченком жіночих і чоловічих характерів постають із особливостей менталітету, національної історії та культури. Будучи наділені архетипними рисами, жіночі образи в ліриці поета наділені також авторськими конотаціями. Різноманіття чоловічих і жіночих образів присутнє як у межах одного типу, так і завдяки поєданню у межах образу різнотипних рис. Почасти синтезувальним началом виступає сам автор, який постає і в чоловічих, і в жіночих ґендерних ролях [2, с. 92].

Висновки. Отже, Т. Шевченко, моделюючи український світ як рід-сім’ю з культом Матері, протиставив його цивілізації в російсько-імперській формі: цивілізацію як узаконену владу чоловічого над жіночим символічно втілювала ситуація ґвалту, в якій жіноча доля визначалася чоловічим насильством і перевагою. Т. Шевченко таким чином захищав фемінний український світ перед загрозою цивілізаційного поступу, перед жорстокістю чоловіка.

Література

1. Аніщук Н.В. Виникнення та сутність феномена ґендерного насильства: історико-правовий екскурс / Н.В. Аніщук // Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. — 2007. — Вип. 30. — С. 456-460.

2. Гончар Ю. Сердечний рай (Ґендерні аспекти художнього світу Тараса Шевченка) / Юлія Гончар. — Черкаси, 2009. — 184 с.

3. Забужко О. Шевченків міф України / О. Забужко. — К.: Факт. — 148 с.

4. Сьомак Н. Тема ґендерного насильства у творчості Т.Г. Шевченка [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua.

^ 7. Мотиви козацьких літописів у доробку Тараса Шевченка

Тетяна Тютюма

Маріупольський державний університет

Вступ. Одним з основних джерел найдавнішої та середньовічної історії України є літописи. Це один із різновидів наративних джерел у вигляді оповідей, в яких події викладаються, як правило, за хронологією. Українське письменство XIX ст. розвинулось із кращих надбань літературної спадщини предків. Пам’ятки давньої української літератури — літописи — ставали підґрунтям для написання вже нових літературних творів. Ідеї, мотиви, образи автори зчаста запозичують у старої літератури. Образи з давньої української культури знайшли своє відображення у творах українських письменниках. Так, наприклад, Тарас Шевченко будує «Гайдамаки» на «Історії Русів», Пантелеймон Куліш створює «Чорну раду» на матеріалах літопису Граб’янки.

Мета роботи — установити місце та роль козацьких літописів у творенні поетичної картини світу Т.Г. Шевченка. Дослідження історичних матеріалів, зокрема козацьких літописів, у такому вимірі неодноразово поставало у центрі наукових пошуків вітчизняних літературознавців, серед яких О. Білецький, М. Возняк, М. Марченко, М. Рильський, І. Франко. Аналізуючи творчу спадщину письменника, слід зазначити, що джерелами низки творів Тараса Шевченка були саме козацькі літописи (Самовидця, Граб’янки, Самійла Величка).

^ Виклад основних результатів дослідження. Зацікавлення автором історією вплинуло на появу вірша «Чигирине, Чигирине» (1844). Цей твір має багато спільного з літописом Величка, де автор викладає свої враження від побаченого в Україні: «Він бачив на власні очі наслідки великої руїни, бачив зарослі землею румовища, численні безлюдні міста і замки, порожні вали, колись насипані працею людською, як гори й горби» [1, с.196]. «Всі вони правили тоді за пристановище і поселення диких звірів» [1, с.196]. Фортеці були зруйновані, «зарослі землею, запліснявілі, обсаджені бур’яном і повні лише червів, і зміїв й усякого гаддя, що там гніздиться» [1, с.196]. Поля й долини покриті мохом, очеретом і бур’яном, занедбано «ліси й великі сади, красні діброви й річки, стави й … озера» [1, с.196]. Таке ж зображення картини можна зустріти й у Шевченковій поезії: «…заснула Вкраїна, / Бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла, / В калюжі, в болоті серце прогноїла / І в дупло холодне гадюк напустила, / А дітям надію в степу оддала…» [2, с.194] Але фінал різний, бо на відміну від Величка автор сподівається на краще: «…встане / Правда на сім світі» [2, с.196].

Впливом козацьких літописів позначені такі твори Тараса Шевченка, як «Гайдамаки», «Тарасова ніч», «І мертвим, і живим,..», «Великий льох» тощо. Пишучи «Гайдамаків», поет звертається до найрізноманітніших джерел — від народних до книжних. Показовим є зображення гайдамацького повстання під назвою Коліївщина. В літописі Граб’янки наступним чином зображено першу козацьку битву з ляхами: «А самі ж гетьмани з коронними військами з військовим обозом та піхотою повагом путівцями простували, на лихо біду не сподіваючись…хотіли Хмельницького одним ударом розбити та всю силу козацьку пострамити… і не знали, що й він готовий до бою» [1, с.890]. А у Т.Г. Шевченка ці події викладені так: «Поєднались, — дожидають / Великого свята. / У темному гаю, в зеленій діброві, / На припоні коні отаву скубуть; / Осідлані коні, вороні готові. / Он кого, дивіться. / Лягли по долині, / Неначе побиті, ні слова не чуть. / Ото гайдамаки. / На ґвалт України / Орли налетіли…» [2, с.86].

У «Тарасовій ночі», зображуючи козацьку битву з ляхами під Переяславом, митець із гірким сарказмом змальовує історичні події: «Обізвавсь Тарас Трясило / Віру рятовати,… / Вже не три дні, не три ночі / Б’ється пан Трясило. / Од Лимана до Трубайла / Трупом поле крилось. / Ізнемігся козаченько, / Тяжко зажурився, / А поганий Конецпольський / Дуже звеселився. / Зібрав шляхту всю докупи / Та й ну частовати…[2, с.46]. Т. Шевченко спирається на літопис Григорія Граб’янки, в якому ці історичні події зображуються наступним чином: «Обрали собі гетьмана Тараса і року 1628 під Переяславом вступили в битву з ляхами… козаки зібрали настанови і вирушили на Кумейки супроти ляхів, але під Кумейками коронний гетьман Конецпольський, до підступу вдавшись здолав козаків…» [1, с.886].
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України дз “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” днвз “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” інформаційний лист
На базі дз “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” 17 жовтня 2013 року відбудеться IV всеукраїнська науково-практична...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство
Голова – Іванов С. В., доктор хімічних наук, професор, ректор, завідувач кафедри експертизи харчових продуктів Національного університету...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconІнформаційний лист! Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни дз «луганський національний університет імені тараса шевченка»
«Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» запрошує Вас прийняти участь у міжнародній науково-практичній конференції...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти та науки, молоді та спорту України Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки України Національний університет харчових технологій       «затверджую»
Положення про Раду молодих вчених Національного університету харчових технологій / Уклад.: А. В. Шаран, В. Л. Зав’ялов, В. М. Ковбаса....
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки України Державний заклад „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”
Тема дисертаційного дослідження: «Формування дослідницького потенціалу майбутніх учителів природничо-математичних дисциплін у процесі...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки України Національний університет харчових технологій       «затверджую»
move to 1192-20746
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20420
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20458
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій «затверджено»
move to 0-20596896
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи