Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка icon

Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка




НазваМіністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка
Сторінка4/9
Дата09.09.2014
Розмір1.27 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9

12. Минуле, сучасне і майбутнє у творчості Тараса Шевченка

^ Ольга Костюченко

Вищий навчальний заклад Укоопспілки

«Полтавський університет економіки і торгівлі»

Вступ. Як молода людина іде за мудрістю до поважних, освічених, знаних людей, так і державним діячам було б не соромно звернутися до творчої спадщини, духовних заповідей людини, яка стала символом безсмертя свого роду та народу, синонімом сумління, совістю нашої нації. Зрозуміло, що мова йде про великого пророка і генія — Тараса Григоровича Шевченка.

^ Мета роботи. Проаналізувати вплив поглядів великого поета Тараса Шевченка на сучасників та сьогодення, довести актуальність його творчої спадщини для нинішнього розвитку Української держави.

^ Виклад основних результатів дослідження. Ким же був, є і буде для нас, українців, Тарас Шевченко? Якнайповніша відповідь на це питання, безперечно, пролунала у «Присвяті» Івана Франка: «Він був сином мужика, а став володарем у царстві Духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і показав нові, світлі й вільніші шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.

Доля його переслідувала в житті скільки могла, але вона не зуміла перетворити ні золото його душі на іржу, ані його любові до людей на ненависть і погорду народу. Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. «Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонах людських сердець все наново збуджуватимуть його твори» [1, с.255].

Для багатьох поколінь українців, — і не тільки, — Тарас Григорович Шевченко означає так багато, що само собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він зажди з нами, в нас. Шевченко — як явище історії велике й вічне — невичерпний і нескінченний Волею історії він ототожнений з Україною, і разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні і досвід з народу, віддзеркалюючись на нові болі й думи. Він росте і розвивається в часі, в історії, а нам ще йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка.

Цього видатного письменника ми розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе — свій час і Україну в ньому. Він сам приходить у наш день. Ми щиро захоплюємося високим образом Кобзаря, його громадянською принциповістю і моральною чистотою, почуттям соціальної і національної справедливості, відданістю правді і свободі. Та чи можемо сповна уявити собі, що за цим стояло, скільки це вимагало душевних сил і боротьби, скільки це коштувало мук і болю, скільки для нього треба було прозрінь думки і висоти духу?

Є поети, творчість яких збагачує мову, літературу свого народу чи його культурні традиції, але не більше. Є, зрештою, поети, твори яких стають активною громадською силою і впливають на хід розвитку суспільства. Як живі люди-борці. До таких і належать твори Шевченка.

Особа і творчість великого Кобзаря є для молоді своєрідним моральним кодексом. Пройдуть віки, одшумлять битви, забудуться війни, а Шевченко, син гіркого й суворого віку, залишиться в певному розумінні прекрасного людською нормою і зразком для поколінь. Чим? Передусім своїм незгасним, гуманістичним горінням. Можна уявити (навіть у історіософському художньому полотні, або творі «альтернативної історії» в стилі В Кожелянка), що у Шевченка заспівали б душа і серце, коли б він побачив нашу сучасну Україну незалежною. Але то велика радість, що Тарас Григорович народився саме в ті часи, коли Україна потребувала допомоги. І цю допомогу великий син українського народу надав, поставив на сторожі трудящої людини своє полум’яне слово, призивав до побудови нового, вільного життя.

Висновки. Тарас Шевченко — не тільки геній українського народу, а ще й пророк. Адже все, що передбачав Тарас Григорович, здійснилося — Україна стала незалежною соборною державою. Це заповіт нам, його «потомкам, живим і ненародженим». І зараз у молодої Української держави є шанс стати насправді демократичною, правовою, соціальною, справедливою, але тільки за умови одночасного формування і становлення громадянського суспільства. Тільки громадяни з розвиненим почуттям гідності, самоповаги і поваги до інших, до їхніх прав і свобод, зможуть розбудувати вільну незалежну Українську державу. Тарас Григорович Шевченко назавжди залишиться в наших серцях великим творцем української державності. Поет пророкував незнищенність духу українців, вічність життя нації: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине…».

Література

1. Франко І.Я. Зібрання творів у 50-ти томах / І. Я. Франко. — К.: Наукова думка, 1983. — Т. 39: Літературно-критичні праці. — 704 с.

^ 13. Звільнення світоча української духовності з неволі

Катерина Тулюля

ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»

Вступ. Як відомо, в українського поета Тараса Григоровича Шевченка була тяжка доля. Через свою сміливість, прагнення до кращого майбутнього, закликів до боротьби із тогочасною владою почесний патріот власної країни був приречений на страждання. Його доля виявилася надзвичайно трагічною, а шлях — тернистим. Тарас Шевченко прожив усього 47 років, із них 24 у кріпацькій неволі, 10 — на засланні й лише 13 років — на волі, та й то на чужині.

^ Мета роботи. Висвітлення історії викупу поета з неволі та внесок у цю благородну справу російських й українських діячів.

Виклад основних результатів дослідження. У спостереженні за життям письменника виникає думка: що допомагало простій людині з народу не втратити власний світогляд під тиском тогочасних подій? Російська імперія намагалася зламати сильний, вольовий, стійкий характер письменника, але він вижив, не зламався, й всупереч усьому, доніс свої ідеї до народу та поклав початок зародженню української самосвідомості.

У загальних рисах історія викупу Тараса Шевченка з кріпацтва відома багатьом. Однак значення цієї події в його житті таке велике, що для шанувальників творчості Кобзаря цікава кожна її подробиця. Переїхавши до Петербурга 1831 р., поміщик Енгельгардт узяв із собою Шевченка, а щоб мати дворового маляра, віддав його в науку на чотири роки до живописця Ширяєва. Тут Шевченко влітку 1836 р. познайомився зі своїм земляком, художником І. Сошенком, завдяки зусиллям якого навесні 1838 р. молодого поета викуплено з кріпацтва.

На жаль, не всі деталі цієї події відомі, а ті, про які знаємо, не завжди однозначно тлумачаться. В автобіографії Тарас Шевченко про свій викуп оповідав так: «1837 року Сошенко представив мене конференц-секретареві Академії мистецтв В.І. Григоровичу з проханням — звільнити мене од лихої моєї долі, Григорович передав це прохання В.А. Жуковському. Той попередньо сторгувався з моїм поміщиком і просив К.П. Брюллова намалювати з нього, Жуковського, портрет, щоб розіграти його в приватній лотереї. Великий Брюллов відразу погодився, і незабаром портрет Жуковського був у нього готовий. Жуковський за участі графа М.Ю. Вієльгорського улаштував лотерею на 2500 карбованців асигнаціями, і такою ціною була куплена моя воля року 1838-го, квітня 22-го» [1].

Понад півтора століття минуло від дня вікопомного викупу Кобзаря. І хочеться добрим словом пом’янути тих інтелігентів духу, що не дали до кінця затягти зашморг його неволі. І.М. Сошенко познайомив його з відомим російським художником-живописцем К.П. Брюлловим, російським поетом В.А. Жуковським, видатним російським художником-новатором О.Г. Венеціановим. Саме з їх допомогою Т.Г. Шевченка в 1838 р. було викуплено у поміщика Енгельгардта з кріпацтва. Значну участь у викупі Т.Г. Шевченка взяли й інші відомі українці, серед них — письменник Є.П. Гребінка.

За викуп Тараса Шевченка із кріпацтва необхідно було сплатити пану Енгельгардту 2500 крб. Це була захмарна сума як на той час. Умова та техніка реалізації лотереї, організованої друзями поета, достеменно не відомі. Проте відомо, що поряд з портретом Жуковського, розігрувалися предмети порцеляни й коштовності. Оскільки лотерея із розіграшу портрета Жуковського не дала бажаної суми, друзі Шевченка — Брюллов, Жуковський, Венеціанов та придворна статс-дама Баранова започаткували складчину. Після проведення лотереї Брюллов ще 14 років працював над портретом і тільки після смерті художника він був викуплений російським підприємцем Третьяковим. У 1939 р. портрет Жуковського, завдяки якому було викуплено Шевченка з кріпацтва, потрапив в Україну до новоствореного музею геніального поета в Києві [2].

Хто відає, чи знав би світ про феномен Шевченка, якби не було дня підписання знаменитої відпускної? Одне безперечно: такого художника, як маємо, не мали б. Та й чи прокинувся б у безнадійно підневільній людині геніальний поет? Згадаймо щодо цього свідчення самого Кобзаря: «Українська строга муза довго цуралася моїх уподобань, спотворених життям у школі, в панському передпокої, на заїжджих дворах і в міських квартирах; але подих волі повернув моїм почуттям чистоту перших років дитинства, проведених під убогою батьківською стріхою, і вона, спасибі їй, обняла і приголубила мене на чужині» [3].

Висновки. Після подій, які відбулися в житті митця, ми сміливо можемо стверджувати, що душа Кобзаря — це невід’ємна частина кожного українця, небайдужого до свого минулого. Відтак викуп Тараса Григоровича Шевченка з неволі виявився знаменною подією в житті не лише його самого, але й українського та російського народів. Потрібно пам’ятати та шанувати героїв, які боролися за безхмарне сьогодення. Тож нині важливо кожному українцю вірити в силу духу рідного народу, возвеличувати та зберігати пам’ять про минуле.

Література

1. Викуп Шевченка [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.http:shevchenkiv-kraj.com/peoples/about.../vyku.

2. Хто визволяв Тараса Шевченка з кріпацької неволі? [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.http:calendarium.com.ua.

3. Святиня. Науково-документальний літопис Тарасової гори. — К.: Родовід, 1998. — С. 187.

^ 14. Метафора як засіб зображення мовної картини світу в поезіях Т. Шевченка

Людмила Приблуда

Наталія Литвинчук

Національний університет харчових технологій

Вступ. Метафора є одним із засобів формування мовної картини світу та елементом відображення семантичної структури художнього світу письменника.

^ Метою роботи є розкриття функціонування метафори як зображення мовної картини світу у поезіях Тараса Шевченка.

Виклад основних результатів дослідження. Метафори Т. Шевченка поділяються на дві групи:

1) субституційні (виконують образотворчу функцію);

2) інтеракційні (завдяки яким виникають поняття).

Субституційна метафора лежить в основі розгорненої метафори і має свою класифікацію. Як засвідчує фактичний матеріал, перенесення може відбуватися на: 1) живе, пор.: Остались шашелі: гризуть, Жеруть і тлять старого дуба… [5, с. 324]; 2) з неживого на неживе, пор.: Уродила рута… рута… Волі нашої отрута… [5, с. 108]; 3) з неживого на живе: І конфедерати посипались додолу, Груші гнилобокі… [5, с. 43]; 4) з живого на живе, пор.: Моя Україно, за що, мамо, гинеш?... [5, с.108].

Цікавими є випадки використання персоніфікації (уособлення), в основі якої лежить перенесення назв людських рис на неживі предмети і явища (суб’єкт наділяється незвичайними ознаками), пор.: Замовкли гармати, оніміли дзвони… [5, с. 244]; І серце мерзло і пеклось… [5, с. 301]. Яскравим прикладом персоніфікації абстрактних понять у мовотворчості Т. Шевченка є триптих «Доля», «Муза», «Слава». На думку В. Демченко, такі персоніфікації то піднесено-вивищені, то занурені в інтимно-сповідальну стихію, то навмисне приземлені, але неодмінно включені в царину життя ліричного героя як дуже сильні засоби вираження його думок і почувань.

Своєрідною метафорою постає у художній творчості Т. Шевченка образ природи. Вона є метафоричним зображенням Бога, Добра, Краси. Пор.: Між горами старий Дніпро красується, Любується на всю Україну… [5, с. 235]. Натомість людське життя уособлює метафізичну проблему Зла і Неправди, напр.: Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила, Та трупом, трупом начиняла… [5, с. 248]; За що ми голови складали в оці могили… [с. 279].

Привертає увагу вживання традиційної метафори, в якій не відчувається, що вона є стилістичним засобом, напр.: зійшло сонце, грає море, земля гнеться та ін. В. Демченко підкреслює, що такі метафори сприймаються читачами як звичайні сполуки слів. Вони допомагають передати частину картини світу, в якій Т. Шевченко змальовує природу, надає їй людських якостей. Усе це робиться дуже тонко, непомітно, так, що майже не можна відрізнити розмовну метафору від індивідуально-авторської.

Цікавими є випадки вживання інтеракційної метафори. У творчості Т. Шевченка такі метафори мають прозору семантику, напр.: доля, муза, слава. Зокрема, виразною інтеракційної метафорою є «метафоричний сон» («Сон» («У всякого своя доля»), поема «Кавказ», послання «І мертвим, і живим…»).

Семантика метафор-субститутів прозора і не вимагає додаткових пояснень. Інтеракційна метафора має великий інтерпретаційний спектр. Кожна з цих інтерпретацій більшою чи меншою мірою суб’єктивна. Семантика інтеракційної метафори часто невичерпна. За допомогою цих метафор митець змушує замислитись, наштовхує на певні асоціації, які можуть викликати в мисленні адресата відповідні образи і допоможуть краще зрозуміти зміст поезії.

Висновки. Отже, для відображення свого світосприйняття Т. Шевченко використовував субституційні та інтеракційні метафори. Особливе місце в його поезії належить персоніфікації. Саме персоніфіковані образи допомагають Кобзареві розкрити розкрити свою картину світу. Мовна картина світу митця наближена до традиційної, загальнонародної, про що свідчать усталені образи та символи в поетичних метафорах.

Література

1. Арутюнова Н. Д. Языковая метафора (синтаксис и лексика) / Н.Д. Арутюнова // Лингвистика и поэтика. — М.: Наука, 1979. — С. 147 — 173.

2. Барабаш Ю. Коли забуду тебе, Єрусалиме. — Х., 2001. — С.132-135

3. Блэк Макс. Метафора. // Теория метафоры: Сборник: Пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз. / Общ. ред. Н. Д. Арутюновой и М. А. Журинской. — М.: Прогресс, 1990. — С. 153-172.

4. Демченко В. Метафора як засіб відображення мовної картини світу в поезіях Т. Г. Шевченка [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology.

5. Кобзар. — Х.: Школа, 2006. — 352 с.

^ 15. Художні особливості балад Тараса Шевченка та Олександра Пушкіна

Людмила Приблуда

Аліна Бабій

Національний університет харчових технологій

Вступ. О. Пушкін став Т. Шевченка першим враженням від російської культури і є втіленням ідеї “святого мистецтва”. Т. Шевченко вчився у нього, знаходив підкріплення своєму тяжінню до народної творчості.

^ Мета роботи полягає у дослідженні та виявленні рис подібності двох геніїв, не забуваючи про ті межі, що визначені між ними різними періодами історії та літератури.

^ Виклад основних результатів дослідження. У творчості Т. Шевченка можна виділити вісім типових балад: «Причинна», «Тополя», «Утоплена», «Лілея», «Русалка», «Чого ти ходиш на могилу…», «Коло гаю в чистім полі», «У тієї Катерини». У цих творах національний феномен базується на вираженій національній самосвідомості, національному характерові, на народній мові і творчості, в яких матеріально реалізуються витоки народного духу. У центр романтичного твору поставлена самоцінна особистість. За Гегелем, зміст романтичного криється в абсолютному внутрішньому житті, а форма — в духовній суб’єктивності, яка опановує свою самостійність і свободу [2, с. 233]. Особистість знаходиться в пошуках свого раю, свого щастя, але виступають сили, які не дають знайти спокою та благополуччя.

Привертає увагу прийом звернення до минулого, які використовували обидва поети. У баладі О. Пушкіна «Русалка» подано відомості про життя героя до кризового моменту в його долі. У начерку «Там у леска за ближнею долиной» автор простежив долю двох закоханих від початку кохання і до смерті героїні. Балади «Лілея» Т. Шевченка і «Гусар» О. Пушкіна схожі використанням монологу головного героя, який розкриває суть трагічного конфлікту, на основі якого будується твір.

Балади О. Пушкіна позначені послабленням драматизму. Навіть у гостросюжетних історичних баладах циклу «Песни западных славян» розповідь має об’єктивно-пізнавальну властивість. У тогочасній літературі існувала тенденція наблизити баладу до літератури, реалістичної в своїй основі, і у своїх баладах О.Пушкін використовує реалістично-побутові деталі («Жених», «Утопленник»). Наприклад, поет називає новгородські тканини, популярні в той час, елементи обряду (сваху пригощають пирогами) і т. п.

Особливістю Шевченкових балад є те, що вони включають в себе основні структури і символи постовогоміфу України. О. Забужко, на основі досліджень Г. Грабовича, пише, що Т. Шевченко вибудовує концепцію національного гріха і прокляття, яке спричинене непримиренністю двох начал — чоловічого і жіночого та масовою безвольністю [3, с. 127]. О. Білецький зауважував, що у творчості О. Пушкіна образ матері є другорядним, лише в романсі «Под вечер осенью ненастной» звучить мотив покритства.

Висновки. Отже, О. Пушкін є для Т. Шевченка значним враженням від російської культури. Поет став для українського митця втіленням «святого мистецтва». Т.Шевченко вчився у нього, знаходив підкріплення своєму тяжінню до народної творчості. Т. Шевченко пристосовує балади до національного ґрунту України, потреб часу, збагачує функціональну роль жанру.

Література

1. Білецький О. Пушкін і Україна // Білецький О. Зібр.пр.: У 5-ти т. — Т.4: Російська література та російсько-українські зв’язки/ Гудзій М. і ін. — К: Наукова думка, 1966 — С.182-267.

2. Гегель Г.В.Ф. Эстетика: В 4-х т. — Т.2: Лекции по эстетике. — М.: Искусство, 1969. — 326 с.

3. Забужко О. Шевченків міф України: спроба філософського аналізу. — К.: Абрис, 1997. — 142 с.

4. Курилова Ю.Р., Янатьєва В.О. Особливості балад Т. Шевченка та О. Пушкіна / Ю. Р. Курилова, В. О. Янатьєва // Вісник Запорізького державного університету. — Філологічні науки. –№ 1. — 1999. — С. 1-3.

^ 16. Офорти Тараса Шевченка

Ірина Хоменко

Національний університет харчових технологій

Вступ. Тарас Шевченко — велетень духу, митець могутньої творчої слави, непримиренний борець проти будь-якого гноблення людини людиною. Силове поле слова виявилося настільки потужним, що й донині подекуди затьмарює феномен Шевченка-художника — великого майстра різця та пензля. Малярська спадщина Т. Шевченка стала основою розвитку реалістичного образотворчого мистецтва в Україні. За життя художник майстерно володів різними жанрами і різною технікою, проте найбільше був поцінований як майстер гравюри. Т. Шевченко був видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Техніка офорта завжди приваблювала митця своїм демократизмом, доступністю, орієнтованістю на широкий загал глядачів. Мистецький хист Т. Шевченка — святиня, якою пишається український народ.

^ Мета роботи. Розкрити графічний аспект художньої творчості Тараса Шевченка, а також навести підтвердження того, що окрім своїх літературних надбань він відкрив для українського мистецтва нову сторінку можливостей офортної техніки, у якій сам досяг вершин майстерності виконання.

^ Виклад основних результатів дослідження. «З усіх витончених мистецтв мені тепер найбільше подобається гравюра. Бути хорошим гравером означає бути розповсюджувачем прекрасного і повчального в суспільстві. Означає — бути розповсюджувачем світла істини. Означає — бути корисним людям», — напише Тарас Шевченко, працюючи у 40-х рр. XIX ст. над відомими офортами із серії «ЖивописнаУкраїна» [2, c. 25].

Однією з перлин української національної графіки є альбом офортів Т. Шевченка під назвою «Живописна Україна». Офорт — це гравюра на міді або цинку з малюнком, протравленим кислотами, а також друкарський відбиток з такої гравюри. У 1844 р. вийшли лише перші два випуски видання, які містили офорти: «Дари в Чигрині 1649 р.», «Старости», «Судня рада», «Казка», «У Києві» та «Видубицький монастир у Києві».

На офорті «Старости» зображено сватання у простій селянській хаті. Наречена пов’язала сватам рушники через плечі і подає своєму зарученому на тарілці вишиту хустку. Т. Шевченко показує високу мораль устоїв українців. Офорт етнографічний, у ньому все, починаючи від типажу і закінчуючи найдрібнішими деталями побутової обстановки, передане з точною достовірністю і сповнене яскравої національної своєрідності. Відтворено атмосферу гармонії тихого, задушевного щастя. Дрібними точними штрихами художник передає вирази облич, складки одягу, побут селянської хатини, обриси ікон на сволоці, чим створює відчуття життєвості, національний колорит. У роботі домінує твердження доброї волі [3, c. 95]. «Живописна Україна» Т. Г. Шевченка — важлива віха в історії української тогочасної естампної графіки. Перебуваючи у Петербурзі, Т. Шевченко, окрім «Живописної України», створює офорти на сюжети власних малюнків: «Українські дівчата», «Старець на кладовищі», «Мангишлацький сад», «Сама собі в своїй господі», «Натурщиця».

У цілому творчість Т. Шевченка виразно автобіографічна. Офортні автопортрети також найбільш показові у творчості поета. Серед них блискуче вкарбувалися в душу глядача автопортрет зі свічкою 1860 р. та Шевченкового зображення (27 січня 1860 р.) [3, с. 27].

Працюючи над офортами, Т. Шевченко ніби знайомить світову спільноту з життям і побутом українського народу, з його минулим, з чарівною красою української природи. Роботи митця доносять до нас глибокі образи українського життя. Кожне дерево, кожна людська постать вимальовуються з усіма особливостями, кожна подія оживає перед очима глядача.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України дз “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” днвз “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” інформаційний лист
На базі дз “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” 17 жовтня 2013 року відбудеться IV всеукраїнська науково-практична...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство
Голова – Іванов С. В., доктор хімічних наук, професор, ректор, завідувач кафедри експертизи харчових продуктів Національного університету...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconІнформаційний лист! Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни дз «луганський національний університет імені тараса шевченка»
«Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» запрошує Вас прийняти участь у міжнародній науково-практичній конференції...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти та науки, молоді та спорту України Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки України Національний університет харчових технологій       «затверджую»
Положення про Раду молодих вчених Національного університету харчових технологій / Уклад.: А. В. Шаран, В. Л. Зав’ялов, В. М. Ковбаса....
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки України Державний заклад „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”
Тема дисертаційного дослідження: «Формування дослідницького потенціалу майбутніх учителів природничо-математичних дисциплін у процесі...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки України Національний університет харчових технологій       «затверджую»
move to 1192-20746
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20420
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20458
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій «затверджено»
move to 0-20596896
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи