Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка icon

Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка




НазваМіністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка
Сторінка5/9
Дата09.09.2014
Розмір1.27 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Висновки. Отже, за три роки впертої праці у творенні офортів Т. Шевченко справедливо дістав славу першого офортиста Росії і одного з видатних офортистів світу. Художники та друзі називали Т. Шевченка «російським Рембрандтом», а імператорська Академія мистецтв змушена була присвоїти Т. Шевченкові почесне звання академіка гравюри [1, c. 56].

Література

1. Касіян В. І. Мистецтво Тараса Шевченка. — К.: Знання, 1963. 

2. Тарас Шевченко. Зібраннятворів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 5. — С. 9-187.

3. Тарас Шевченко. Повнезібраннятворівв десяти томах. — К., 1961. — Т. 7: Живопис, графіка 1830-1847. — Кн. 1.

4. Яцюк В. Віч-на-віч із Шевченком. Іконографія 1838-1861 рр. — К.: Балтія Друк, 2004. 

17. Тарасова любов

Анастасія Івасенко

Національний університет харчових технологій

Вступ. Гортаючи сторінки життя Тараса Шевченко ми бачимо, як палко він кохав. Кохання — це незвичайне, всіма оспіване почуття. Почуття, яке підносить душу до неба і втоптує її в болото. Кохання, яке спонукає до життя і через яке хочеться померти. Через кохання звичайної людини розкривається її душа, а через кохання митця, генія — пізнається атмосфера його часу, таємниця його творчості.

^ Метою роботи є дослідження теми кохання у творчості Тараса Шевченка.

Виклад основних результатів дослідження. Уперше незбагненні почуття пробудила в хлоп’ячій, незахищеній душі сусідська дівчина Оксана Коваленко. Хата Коваленків стояла поблизу садиби Шевченків, і малий Тарас ріс у дружбі з Оксаною. Пізніше він напише:

Ми в купочці колись росли,

Маленькими собі любились,

А матері на нас дивились,

Та говорили, що колись

Одружимо їх.

Та цьому дитячому коханню не судилося жити. Через своє кріпацьке становище Т. Шевченко змушений стати козачком пана Енгельгардта, покинути своє село і свою Оксану.

А в 1841 р. Т. Шевченко присвятив Оксані поему «Мар’яна-Черниця» — «На пам’ять того, що давно минуло». Першу свою музу, Оксану, Тарас Шевченко згадував у поезіях: «Три літа», «Мені 13 минало», «Ми в купочці колись росли». Її образ ліг в основу «Катерини», «Наймички», «Капітанші». Риси Оксани шукав митець пізніше в усіх жінках.

Можливо, саме за схожість з Оксаною покохав Т. Шевченко полячку красуню модистку Ядвігу Гусіковську. Вона була на два роки старша від Тараса, по-сестринськи жаліла його, приносила книги, навчила розмовляти по-польськи. Будучи закоханою в поезію Адама Міцкевича, вона прищепила любов до поезії 15-річному юнакові Тарасу, який теж почав писати вірші польською мовою.

У своєму щоденнику він зробить запис: «Я кохав її і був щасливий, коли вона приходила. Але водночас саме через неї я відчув різницю між, хоч і бідною, але вільною людиою та рабом. І досі боляче це згадувати… Ми часто гуляли по місту. Вона ділилася зі мною своїми думками, мріями. І одного разу за те, що я затримався на такій прогулянці, за наказом пана мене відшмагали батогом. Боліло не так тіло, як душа…».

Ці стосунки залишились незавершеними. У Вільно почалося польське повстання і виїжджаючи до Петербурга, Енгнльгардт, забрав кріпака Шевченка з собою.

Пройшло немало часу, поки Т. Шевченка викупили з кріпацтва. Уже будучи студентом Академії художеств у Петербурзі, він переживає 3-ю свою закоханість. Це була 15-річна дівчина-натурниця, німкеня, Амалія Клоберг, яку вивів він під ім’ям Паша у повісті «Художник». Познайомився молодий митець з Амалією завдяки Сошенко. Амалія була донькою хазяйки, у якої Сошенко жив на квартирі, а сам він по-дружбі взяв до себе Шевченко. У листі до друга він пише так: «Вона мені надзвичайно по­добається, але подобається, як щось дуже близьке, рідне По­добається, як найніжніша сестра рідна».

Висновки. Отже, гортаючи сторінки життя Тараса Шевченко ми бачимо, як палко він кохав. Через кохання звичайної людини розкривається її душа, а через кохання митця, генія — пізнається атмосфера його часу, таємниця його творчості.

Література

1. Бойко О. Д. Історія України: Посібник. — К.: Видавничий центр «Академія», 2002.

2. Культурологія: теорія та історія культури: Навч.пос. / За ред. І.І. Тюрменко. — К.: Центр учбової літератури, 2010.

3. Чуб Д.В. Живий Шевченко. — Австралія, Мельборн: Ластівка, 1987.

^ 18. Бог у творчому житті Т. Г. Шевченка

Христина Риштун

Національний університет харчових технологій

Вступ. Дослідження полягає у визначенні ролі Бога в житті Тарса Григоровича Шевченка.

^ Мета роботи. Тарас Шевченко — народний поет України, мученик за правду, за свій поневолений український народ. Ким був цей народний поет? Співцем людської долі? Чи був він правдиво віруючим християнином, чи, навпаки, відступником від Христа і Його святої Церкви, тобто безбожною людиною, відлученим від правдивої Христової Церкви — єретиком? Саме пошук відповіді на це питання і є метою нашого дослідження.

^ Виклад основних результатів дослідження. Тарас Шевченко народився і зростав у християнській сім’ї, був охрещений. Від християнської віри не відрікався, що засвідчує лист до А. Лизогуба від 16 липня 1852 р. («Не пишу Вам нічого про самого себе, бо нема доброго матеріалу для розповіді, а описувати мою погану долю гріх, бо це все одно що нарікати на Бога. Нехай собі тягнеться моє невеселе життя, як мені Бог послав»).

Знавець творчої спадщини українського генія Євген Сверстюк, порушуючи питання про атеїзм Т. Шевченка, зауважує загальну релігійність серед тодішньої освіченої інтелігенції і нерозуміння такого питання простими людьми, які в «той час, може, й не припускали, що справді є такі люди, які в Бога не вірять, хіба що якісь недолюдки або зовсім пропащі». І далі слушно констатує: «Глибока релігійність входила вже в саме поняття народний поет, бо яким же українським народним поетом міг бути поет без Бога?».

^ Про що б не розповідав, що б не описував поет, до якої б теми він не звертався, Т. Шевченко не залишає Бога, йде поруч із ним, але найголовніше — має Бога в душі і серці. Бог для Тараса Шевченка — велика і найцінніша духовна сила. Без неї не можна ні жити, ні творити, ні боротися. Скільки, наприклад, разів герой твору «Єретик» Іван Гус звертається до Бога, відчуває в ньому силу, без котрої не обійтися ні йому, ні народові! В одному місці читаємо: «Боже! Боже! Великая сило».

^ Заслання відірвало Тараса Шевченка від рідного народу, милої і дорогої України, позбавило права щоразу спілкуватися з друзями, всім народом, ділити спільно і радощі, і горе. Час у неволі йде надто повільно. Читач не може не співчувати поетові, котрий запитує:

Боже милий! Чи довго бути ще мені В оцій незамкнутій тюрмі?
^ Одне з найважливіших місць у творчості Т. Шевченка займає духовність. На початку своєї літературної діяльності, у пізніші роки і перед смертю поет не втратив віри в Бога, завжди звертався до нього за підтримкою. Так робили і герої його творів. Тарас Шевченко — великий син України, гордість і слава наша. Творчість поета — згусток добра і правди. Він був сіячем на духовній ниві нашого народу. Митець вірив, що є сила, котрій треба поклонятися, бо вона, духовність, у найсвятішому її розумінні, врятує людство від морального і духовного спустошення, виродження, збідніння. Цією силою є Бог.

^ Творчість Тараса Шевченка, зрошена любов’ю до Бога, є нашим національним золотим скарбом, святим фондом духовності. Нам і берегти це духовне багатство, щоразу звертатися до нього в дні радощів і в годину смутку. Будемо робити так, як робив Кобзар: носити Бога в душі і серці, вірити в його силу, доброту і могутність.

Висновки. Отже, для Тараса Шевченка Бог і Україна є рівнозначними святинями. Кожний народ на тому чи іншому етапі свого історичного розвитку народжує такого велетня своєї духовності, який, уособлюючи національну гідність, виконує в його житті роль Пророка. Таким для українців є Тарас Шевченко. Назвавши його «національним Пророком», П. Куліш визначив значущість Кобзаря для українців.

 Т. Шевченко — син свого народу, який втілив у своєму світобаченні і світоставленні всю своєрідність його духовності. «Час Шевченкового життя, — пише митрополит Іларіон (Огієнко), — був такий, що велика побожність українського народу ще не розбилася, — вона виразно була видна в усьому житті. Люди були богомільні, побожні, добре знали про церкву та Господа. Люди жили міцно з Богом і в серці, і в устах. Бог був у всьому житті народу! Шевченко повно пішов за своїм народом і його світогляд широко релігійний» (Огієнко Іван (митрополит Іларіон).

Хто ж пошле нам спасеніє, 

Верне добру долю?

Колись Бог нам верне волю,

Розіб’є неволю

Восхвалимо тебе, Боже, 

Хваленієм всяким… (Т. Шевченко (Псалом 52).

Література

1. http://risu.org.ua/ua/index/monitoring/religious_digest/41167.

19. Тарас Шевченко як громадський діяч

Антоніна Лобас

Національний університет харчових технологій

Вступ. Тарас Шевченко — видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими. Піднесена поезія Кобзаря, сповнена вірою, синівською любов’ю до своєї Батьківщини. Уся його творчість присвячена свободі й розвитку українського народу, які можливі лише у «своїй хаті» — власній національній державі, де — «своя правда, і сила, і воля».

^ Мета роботи. Дослідити та проаналізувати постать Тараса Григоровича Шевченка як талановитої людини та громадського діяча.

Виклад основних результатів дослідження. Із середини XIX ст. Т. Шевченко входить у нашу історію та культуру як історичний та політичний діяч. Про себе він сказав: «Історія мого життя є частиною історії мого народу». Саме Кобзар вивів українську культуру на вищий щабель розвитку, сміливо підкреслив її національну самобутність. В умовах української бездержавності Правдивому Слову поет надавав особливого значення. Він писав: «…возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло них поставлю слово…». Перша його книга «Кобзар» (1840 р.) засвідчила воскресіння нації в драматичний період національної історії і мала величезний вплив на піднесення української національної свідомості.

Слово «Україна» — одне з найуживаніших у поезiї Т. Шевченка. Почуття саможертовної любовi до Вiдчизни висловлено з такою силою, що до них важко вiдшукати аналогiю [1, с. 56-60]. Зокрема, про це свідчить надрукована в 1845 р. героїчно-романтична поема «Гайдамаки», цикл поезій «Три літа» (центральним твором якого є «Сон») (1843-1845), поема «Кавказ», послання «І мертвим і живим…», поезії «Чигирине, Чигирине», «Великий льох», «Стоїть в селі Суботові» та ін., в яких Т. Шевченко гостро виступив проти соціально-національного гноблення українського народу [5,с. 125].

Велику вагу мали й мають Шевченкові вислови, що торкаються долі рідної землі, минулого України й надії на краще наше майбутнє. І тут, на чужині, слова його поезії стають молитвою. Особливо виразні вони в поемі «Посланіє», «Хто матір забуває, того Бог карає», «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля», «Нема на світі України, немає другого Дніпра», «Що ми, чиї сини, яких батьків, ким, за що закуті». Або з інших поем: «…немає нічого в Бога, як Дніпро, та наша славная Вкраїна» («І виріс я на чужині»), «Кохайтеся, та не з москалями» («Катерина»), «Встане Україна, і розвіє тьму недолі» («Суботів») [3, с. 120-134].

У 1846 р. в Києві Т. Шевченко знайомиться з М. Костомаровим, М. Гулаком, М. Савичем, О. Марковичем та іншими членами таємного Кирило-Мефодіївського товариства (засноване в грудні 1845 — січні 1846 рр.), яке розробило першу політичну програму для українства. Поет стає членом цієї організації. Протягом 14 місяців існування «браття» збиралися кілька разів на тривалі філософські й політичні дискусії та підготували ряд положень своєї програми [4]. Найважливіші з них, сформульованих Костомаровим, містились у творі під назвою «Закон Божий (Книга Буття українського народу)», який був написаний у дусі романтизму та ідеалізму того часу, пройнятий шануванням християнських цінностей і панслов’янськими елементами. Цей твір закликав до перебудови суспільства на засадах справедливості, рівності, свободи, братерства. Серед пропонованих у ньому конкретних заходів були скасування кріпацтва, ліквідація юридичних відмінностей між станами, доступність освіти для мас. Національне питання, що з усією очевидністю привернуло найбільшу увагу товариства, ставилося в широкий контекст панславізму: «Всі слов’янські народи мають право вільно розвивати свої культури і, що найважливіше, вони повинні утворити слов’янську федерацію з демократичними інститутами, аналогічними тим, що є у Сполучених Штатах». Функціонування Кирило-Мефодіївського товариства було першою спробою інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу національного розвитку. Однак із часом товариство привернуло увагу царського уряду і зазнало ліквідації, оскільки уряд побачив у ньому потенційну небезпеку зростаючої національної свідомості українців. Ліквідація товариства дала сигнал до наступу антиукраїнської політики і ознаменувала початок довгої безупинної боротьби української інтелігенції з російським царатом.

Висновки. Ім’я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлені пам’ятники, його твори перекладені майже на всі мови світу, його ім’ям в Україні названі навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста. Національна опера України, Київський національний університет, центральний бульвар міста Києва носять ім’я видатного сина українського народу — Тараса Шевченка, поета, який віддав усі свої сили боротьбі за визволення рідної України від соціального і національного гніту [2, с. 5-23]. Уся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.

Література

1. Бондар М. Образ України в поезiї Т. Г. Шевченка / М. Бондар // Вiсник АН України. –№ 6. — 1993. — С. 56-60.

2. Кирилюк Є. Войовничий характер Шевченкiвського реалiзму // Зб. праць XV наук. Шевченкiвської конференцiї / Є. Кирилюк // — Одеса, 1968. — С. 5 — 23.

3. Пiльчук І. І. Народнопоетична основа образу України в лiрицi Шевченка // Зб. праць ювiлейної десятої наукової Шевченкiвської конференцiї / І.І. Пiльчук // — Канiв, 1961. — С. 120-134.

4. Неділько Г. Я. Тарас Шевченко: життя і творчість. — К., 1988. — 245 с.

5. Лепкий Б. Про життя і твори Тараса Шевченка. — К., 1994. — 125 с.

^ 20. Живий Шевченко

Анастасія Івасенко

Національний університет харчових технологій

Вступ. Серед плеяди видатних діячів української культури Тарасові Григоровичу Шевченку належить особливе місце. Своєю полум’яною поетичною і мистецькою творчістю він виражав споконвічні вільнолюбні прагнення нашого народу. Тарас Шевченко як художник займає одне з найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.

^ Метою роботи дослідження особливостей художньої творчості Тараса Шевченка.

Виклад основних матеріалів дослідження. Маляр Сошенко, що грав не остан­ню роль у визволенні з кріпацтва Т. Шевченка, який тоді жив на горищі у маляра Ширяєва, згадує: «Довідавшись про моє бажання познайомитись із ним, Тарас наступного ж дня, у неділю, відшукав моє мешкання у четвертій лінії Васильєвського острова і з’явився до мене в такому вигляді: на ньому був засмальцьований тиковий халат, сорочка й штани з товстого се­лянського полотна були замазані у фар­бу, босий, розхристаний, без шапки. Він був похмурий і соромливий. З першого ж дня нашого знайомства я помі­тив у ньому сильне бажання учитися малювати».

Одночасно той же Сошенко зазначає, що, здобувши волю, Шевченко швидко міняє свій зовнішній вигляд, зокрема одяг. Він починає гарно вдягатися, навіть з претензією на елегантність. Че­рез свого вчителя, маляра Брюллова, здобуває широке знайомство, буває на вечорах; його скрізь радо приймають і запрошують.

Проте, як згадує фольклорист і поет Чужбинський, Т. Шевченко в час перебу­вання в Україні (1845–1847) про своє убрання дбав мало. Страшенно не лю­бив фрака, а тому рідко кого відвідував, незважаючи на часті запрошення. Та іноді траплялось, що він мусив відвідувати і так звані аристократичні доми, де його приймали з повагою. В такому товаристві він тримав себе вільно і з тактом. Прийшовши додому з такого вечора, Шевченко, скидаючи фрак, бурчав собі під ніс: «Ні, не люблю я у такій беседі — ні чарки горілки, ні шматка хліба!».

Зате Шевченко дуже любив простоту родинного побуту, де його приймали не пишно, але щиро. Там він був надзви­чайно веселим і балакучим: любив розпо­відати сміховинні пригоди з незрівнян­ним комізмом.

У їжі він віддавав перевагу україн­ським стравам: любив борщ із сушеними карасями, з свіжою капустою, пшоняну кашу, зварену на раковій юшці з кро­пом, та запечений дніпровий лящ. Маючи такі страви, він раював.

Про зовнішність Шевченка в час зуст­річі з ним на Лубенщині 1846 р. Чужбинський пише так: «...Я не знав, що він, хворий, в кількох верстах від мене лежить в Переяславському повіті. І ось якось зовсім несподівано заїхав до мене в Ісківці перед масляною: блідий, з голе­ною головою, в чорній оксамитовій шапочці».

О. Моргун у статті про перебування Т. Шевченка на Миргородщині у пана Лук’яновича та у Павла Шершевицького, де поет написав деякі твори, доповнює постать нашого Кобзаря новими рисами.

Це було, як пише Моргун, наприкінці вересня 1845 р. у селі Маріїнському. Сюди до пана Лук’яновича заїхав Пав­ло Шершевицький. Вони збиралися наступного дня їхати на полювання. Аж ось чути — гавкають собаки; щось під’їхало до ґанку. Лук’янович пішов вітати гостя. Повернувшись до кабінету, каже: «Знаєш, хто приїхав? Шевченко...».

Лук’янович чекав на прибуття Шев­ченка, який уже з серпня гостював у нього і малював портрети його родини. Т. Шевченко на той час набув великої по­пулярності серед української інтеліген­ції. Можна сподіватися, що особливий інтерес до Т. Шевченка був серед жі­ноцтва, оскільки ходили чутки про те, як пристрасно закохалась у нього княж­на Рєпніна, правнучка гетьмана Розумовського. Але Шершевицький ще тоді не знав про ці події, про особисту вдачу і властивості Шевченка; чув тільки про його походження, про історію визволення з кріпаччини і що Шевченко добрий маляр, «народний» поет, тому чекав побачити маловиховану людину, може, в чумарці та мазаних дьогтем чоботях і гадав: напевно, соромно почуватиме він себе в панських хоромах.

Прибравшись з дороги, увійшов до кабінету Шевченко. На зовнішній вигляд середнього росту, русявий, в модному сурдуті столичного кравця, з високо пов’язаною краваткою. Вільно й при­вітно вітав Шевченко господаря і його гостя... Почалися розмови, згадували спільних знайомих; з того бесіда пере­йшла на історію України, літературу, поезію. Дивувався Шершавицький вели­ким знання і розумові Шевченка, порів­няно з яким поблідли знання і таланти його приятеля Лук’яновича.

Висновки. Отже, Тарас Шевченко як художник займає одне з найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.

Література

1. Бойко О. Д. Історія України: Посібник.– К.: Видавничий центр «Академія», 2002.

2. Культурологія: теорія та історія культури: Навч.пос. /За ред. І. І. Тюрменко. — К.: Центр учбової літератури, 2010.

3. Чуб Д.В. Живий Шевченко. — Австралія, Мельборн: Ластівка, 1987.

^ 21. Скринька з віршами Тараса Шевченка

Дарія Пацан

Національний університет харчових технологій

Вступ. Тарас Шевченко — видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.

Метою роботи є дослідження художніх особливостей поезії Тараса Шевченка.

^ Виклад основних результатів дослідження. Про початки Шевченкової творчості зустрічаємо згадку у його власному листі до редакції «Народного чтєнія», де він пише: «Про перші літературні тво­ри скажу, що вони почалися... у Літ­ньому саду, у ясні безмісячні ночі. Ук­раїнська сувора муза довго цуралась мого смаку, спотвореного життям у шко­лі, у панськім передпокої, на заїжджих дворах і в міських квартирах, але коли подих волі повернув моїм почуттям чис­тоту перших літ дитинства, проведених під убогою батьківською стріхою, вона, спасибі їй, обняла і приголубила на чу­жині... З перших слабих спроб, напи­саних у Літньому саду, надрукована ли­ше «Причинна»...

Правдоподібно, його перші літератур­ні спроби датуються 1837 роком і поча­лися ще на горищі в Ширяева, але перші спроби не збереглися.

Приблизно про ті роки, про перші кроки творчості читаємо також у спога­дах пана Мартоса, з якого молодий Та­рас малював портрет. В один із сеансів Мартос помітив на підлозі аркуші спи­саного паперу. Піднявши один з них, списаний олівцем, дрібним і чітким письмом, він прочитав на ньому:

Червоною гадюкою

Несе Альта вісті,

Щоб летіли круки з поля

Ляшків-панів їсти.

Це був уривок із «Тарасової ночі».

Що це таке? — спитав Мартос Тараса Григоровича.

Та це, як нападе на мене нудьга, я й починаю бруднити папір.

Так це ваш твір?

Та моє.

І багато у вас такого?

Чимало.

Де ж воно?

Під ліжком у скриньці.

Покажіть.

І Шевченко витяг із-під ліжка лубо­ву скриньку, наповнену аркушами папе­ру. Мартос почав розбирати, але не міг добрати ладу і сказав:

Дайте мені ці папери додому, я їх прочитаю.

Та вони не стоять того, щоб тру­дитися над ними.

Ні, варті! Тут є щось хороше...

Хіба? А чи ви не жартуєте?

Ні.

Ну, візьміть, тільки, зробіть ласку, нікому не показуйте і не кажіть про них

Добре, добре! — відповів Мартос.

Забравши папери, він пішов до Гре­бінки. Там впорядкували папери і про­читали. Наступного сеансу Мартос ні­чого не сказав Шевченкові про папери, чекаючи, чи не спитає він сам, але Тарас уперто мовчав. Тоді Мартос сказав:

Знаєте що, Тарасе Григоровичу, ваші вірші дуже, дуже гарні. Хочете — надрукую?

Ні, ні! Не хочу, не хочу! Єй-Богу, не хочу! Гляди, ще поб’ють за них.

Євгенові Гребінці як поетові Шевчен­ко, правдоподібно, першому розповів і прочитав свої літературні спроби. А мо­же, й сам Гребінка запитав Тараса після того, як Мартос розповів йому про вір­ші і показав дещо. Бо вже в 1838 році Є. Гребінка писав до Квітки-Основ’яненка з Петербурга: «...А ще тут є у ме­не один земляк Шевченко, що то за завзятий писати вірші, то нехай йому сей та той. Як напише, тільки цмокни та вдар руками об поли...»

Прочитавши твори Квітки-Основ’яненка, зокрема його «Марусю», Шев­ченко був захоплений ними і перший ще до виходу «Кобзаря» озвався до Квітки, пославши присвячене йому своє посланіє «До Основ’яненка», підписавшись під ним псевдонімом Перебендя. Цей твір справив на Квітку вели­чезне враження: «Волосся у мене на голові, що його вже й небагацько, та й те настовбурчилося, а біля серця так щось і щемить і в очах зеленіє...», — писав Квітка Шевченкові.

Спершу Квітка в листах називає Шев­ченка паничем, а пізніше — «батьком» що свідчить про те, що Шевченкову творчість і впливи ставив вище за свої.

Як ставився сам Шевченко до Квітки, видно також з іншого листа:

«..Любіть мене, як я вас люблю, не бачивши вас зроду. Вас не бачив, а вашу душу, ваше серце так бачу, як може ніхто на всім світі. Ваша «Маруся» так мені вас розказала, що я вас навиліт знаю...»

Т. Шевченко мріяв зустрітися з авто­ром «Марусі», про що читаємо в то­му ж листі: «Частенько сиджу собі один в чужій хаті та й думаю: гора з горою не сходиться, а чоловік з чоло­віком спіткнеться. Що то, якби благо­словив милосердний Бог нам з Вами зустрінуться. Ото б побалакали». Це писав Шевченко в 1841 році, а 20 серп­ня 1843-го року перший український повістяр уже помер...
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України дз “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” днвз “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” інформаційний лист
На базі дз “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” 17 жовтня 2013 року відбудеться IV всеукраїнська науково-практична...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство
Голова – Іванов С. В., доктор хімічних наук, професор, ректор, завідувач кафедри експертизи харчових продуктів Національного університету...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconІнформаційний лист! Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни дз «луганський національний університет імені тараса шевченка»
«Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» запрошує Вас прийняти участь у міжнародній науково-практичній конференції...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти та науки, молоді та спорту України Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки України Національний університет харчових технологій       «затверджую»
Положення про Раду молодих вчених Національного університету харчових технологій / Уклад.: А. В. Шаран, В. Л. Зав’ялов, В. М. Ковбаса....
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки України Державний заклад „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”
Тема дисертаційного дослідження: «Формування дослідницького потенціалу майбутніх учителів природничо-математичних дисциплін у процесі...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки України Національний університет харчових технологій       «затверджую»
move to 1192-20746
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20420
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20458
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій «затверджено»
move to 0-20596896
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи