Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка icon

Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка




НазваМіністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка
Сторінка7/9
Дата09.09.2014
Розмір1.27 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9

^ 26. Таємниці письменницької праці:

інтерпретації щоденникової спадщини Тараса Шевченка

Наталія Зерніна

Андрій Савчук

Національний університет харчових технологій

Вступ. Творча спадщина Т.Г.Шевченка понад півтора століття є об’єктом пильної зацікавленості дослідників. Вибір Щоденника як предмета дослідження обумовлений тим, що, незважаючи на зростання уваги до нього (а за кількістю цитувань Щоденник може бути віднесений до прецедентних текстів), визначення його ролі й місця у творчості Шевченка, як і в історії літератури, залишається проблематичним.

^ Мета роботи. Здійснити аналіз європейської щоденникової традиції та схарактеризувати її вплив на оригінальну творчість поета; проаналізувати текст Щоденника; дослідити психологічну функцію Щоденника.

^ Виклад основних результатів дослідження. Історія створення й публікації Щоденника подає обґрунтування появи цього твору як продовження Шевченком європейської традиції. Подано фактологічний матеріал, який підтверджує думку про те, що поет був широко обізнаний із європейською літературою, яка була джерелом його духовного розвитку та освіти.

Шевченко називає свій Щоденник по-різному, найчастіше — «журнал».

У тексті знаходять відображення багато постатей: одним із них дається характеристика, з іншими — пов’язані конкретні епізоди, роздуми з приводу тих чи інших творів мистецтва тощо. Є фрагменти, де присутні подружні пари, й не останню роль відіграють жінки. Привертають увагу на сторінках цього твору міфологічні й античні імена та імена історичних осіб. Отже, Щоденник демонструє цілу галерею постатей, які дають уявлення про рівень культури й освіченості Шевченка, його оточення, про особисті знайомства поета, його стосунки з друзями. Цей твір — біографічний документ. І це один із аспектів його вивчення.

 Характерна особливість — умовний поділ тексту на чотири частини, залежно від місця, де Шевченко його писав: 1) Новопетровське; 2) Астрахань і Волга; 3) Нижній Новгород; 4) Москва і Петербург. Кожна з них має власну стилістику, ритм розповіді, власну природу і структуру розповідних елементів.

Перша частина Щоденника, яку поет писав у період бездіяльності й очікуванні на визволення, — літературно найповніша.

Друга частина — подорожній нотатник, із коментарями й роздумами, з влучними спостереженнями за містами, краєвидами й людьми та метафоричними перевтіленнями цих спостережень. Ця частина нагадує літературні «подорожні нариси», що були популярні у ХVІІІ і першій половині ХІХ ст.

Третя частина наближена до звичайного фактографічного щоденника, з більшою увагою до щоденних подій, із менш розгорненими розповідями, з коротшими записами, крім описаного «роману» з актрисою К.Піуновою. Записи періоду перебування Шевченка у Москві, а потім у Петербурзі стають лаконічними, обмеженими. Прозі цієї частини бракує наративного розвитку. Отже, записи обернено пропорційні до різноманітності щоденних подій; і коли поет поринає у життя Петербурга, а особливо, коли з’являється можливість займатися акватинтою, Щоденник раптом обривається.

З’ясовано важливе питання: Журнал мав іншу мету, ніж звичайна фіксація подій. Автор запевняє, що найголовніше завдання Щоденника — розвіяти нестерпну нудьгу. Але тут приховано важливіше — тамування спраги до писання. Справжнє застосування Щоденника — не для записування, а саме для писання.

Журнал Шевченка є прикладом щоденника, де виразно виявлені всі комунікативні ролі наратора: 1) діяча; 2) носія психологічного стану; 3) хронікера; 4) мовця-адресанта. Компоненти представлені в різний спосіб, їхня питома вага неоднакова, неоднакові їхні сполучення та переплетіння. Щоденник відображає багатоаспектну діяльність, і жоден із виділених її складників не є нейтралізований і навіть не спрощений.

Висновки. Шевченків Щоденник — універсальне джерело для досліджень, підсумок думок і сподівань, суспільно-політичних оцінок і мистецького кредо поета. Цей твір — документ великого історико-літературного й художнього значення. Передусім, це визначний етап у розвитку щоденникового жанру, оскільки Шевченко продовжив європейську традицію, збагатив і увиразнив лексичні, фразеологічні та стилістичні засоби мовлення. В ньому — гострий розум, тонкі почуття, яскрава уява і глибока ерудиція, філософські висновки і блискучий стиль мови. Це видатне історико-літературне явище, а також живий голос Шевченка, психологічний портрет митця і людини.

Література

1. Момот, Н. М. Щоденник Шевченка як творчо-психологічний жанровий феномен: автореф. дис. … канд.. філол. наук (10.01.01) / Неля Момот. — Режим доступу: http://referatu.net.ua/referats/7569/166570

2. Бистрова О. Щоденник поета. Літературно-філософські мотиви Шевченка / О. Бистрова // Слово і час. — 1998. — № 3. — С. 32–35. 

3. Момот Н. Шевченків щоденник: жанрова гетерогенність як стратегія тексту / Н. Момот // Слово і час. — 2005. — № 3. — С. 20–28.

^ 27. Тема Батьківщини у творчості Шевченка

Тетяна Павлова

Національний університет харчових технологій

Вступ. Творчість великого Кобзаря неосяжна та рiзноманiтна, а сам вiн був основоположником новоï украïнськоï лiтератури. Слово його було ознакою нацiонального вiдродження, утвердження украïнськоï нацiï, ïï надiєю на кращi часи. Служiнню рiднiй Украïнi Шевченко присвятив своє палке слово, щире серце, навiть своє життя. Вся його творчiсть пройнята палкою любов’ю до Батькiвщини, до рiдного народу. Не одне поколiння вчилося у Тараса любити рiдний край, служити йому, боротися за свою свободу.

^ Мета роботи. Висвітлити значення творчості Шевченка в українській літературі, ставлення його до батьківщини.

Виклад основних результатів дослідження. Літературні проблеми для Тараса Шевченка не були відчуженою, «панською» справою, він ще хлопчиком списував «у бур’янах» Сковороду та «три царіє со дари…», також Шевченко був органічно пов’язаний зі споконвічними традиціями книжного українського слова. На думку дослідників літератури європейського, зокрема українського, романтизму, існує площина безпосереднього перетину поетичних світів Байрона й Шевченка. Так, естетичний ідеал Байрона, що осягнув ідею народності через знайомство з життям екзотичних для нього регіонів Східної Європи, сформувався на матеріалі не тільки внутрішньо, а й безпосередньо близькому Шевченкові — досить згадати поему «Мазепа». Ця тема ще чекає на дослідників.

Тема батьківщини, зокрема, виступає в українській ментальності як прояв споконвічного національного архетипу, і дії героя набувають змістовності та навіть сакралізуються лише тоді, коли герой діє не в ім’я ствердження свавільного «я», «буйства», а в ім’я народу. М. Борецький слушно зазначає: «Український романтизм розвивався в руслі національно-визвольного руху. Він був звернений до героїчного минулого українського народу, до його національно-визвольних змагань. Він поетизував Запорізьку Січ, гетьманів, народних вождів, минуле України, її народ, що виборював долю. Історія України та її народ — основні теми українського романтизму» .

Власне кажучи, у поняття боротьби за національно-визвольну ідею і Байрон, і Шевченко вкладали певний ідеалізуючий момент. У Шевченка, зокрема, йшлося про прийдешнє, про перспективу остаточного вивільнення народу з тенет рабства і темноти:

…на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі [1, с.539].

Шевченкові небайдужі були ті національні суперечності в минулому й сучасності, які призводили до приниження українства. Саме тому романтизація кривавої помсти була для Шевченка єдиним способом привернути увагу до українського страждання, підкреслити ту безодню лиха, у яку було кинуто цілий великий народ зі славним минулим. Для поета власна доля, особисте щастя було у долi i щастi рiдного краю. Перебуваючи у казематах Петропавловськоï фортецi, очiкуючи на вирок, поет турбується не про своє майбутнє, вiн пише про свою любов до Украïни:

Менi однаково, чи буду

Я жить в Украïнi чи нi.

Чи хто згадає, чи забуде

Мене в снiгу на чужині

Однаковiсiнько мені [1, 240].

Справжнiй патрiотизм включає i любов до рiдноï мови. Тому поет так любив рiдне слово, що було його зброєю в нерiвнiй боротьбi з ворогами народу. Люблячи рiдну мову, розвиваючи, творячи ïï, Шевченко плекав надiю на краще для свого народу, своєï культури, свого суспiльства.

Висновки. У служiннi Батькiвщинi, народу поет вбачає сенс життя. Вiн гнiвно засуджує тих, хто живе тiльки для себе, хто за облудливими словами про любов до простого люду ховає своє хижацьке єство. Шевченко закликає порвати кайдани, повалити самодержавство, визволити народ iз неволi. У своïх творах вiн зображує трагiчне становище покрiпаченого селянства («Сон», «Якби ви знали, паничi», «I вирiс я на чужинi», «I мертвим, i живим, i ненародженим землякам моïм..» та iн.).

Великий поет мрiяв про всенародне повстання, яке повалить самодержавний лад. I бачив у своïй уявi нове суспiльство, у якому житимуть вiльнi i щасливi люди. Любов і віра у світле майбуття українського народу допомагали Шевченкові вистояти, перенести злигодні й поневіряння. Минуло багато часу, але поезії великого Кобзаря й зараз дивують, зачаровують сучасників, вчать відданості країні й безмірної синівської любові до матері-України.

Література

1. Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко. — К.: Рад. шк., 1986. — 2-ге видання. — 608 с.

2. Київська міська бібліотека. «Любов до рiдного краю в творах Т. Шевченка» // Режим доступу: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/TVIR/SHEVCHENKO/shevchenko12.txt

^ 28. Тарас Шевченко — поет моєї душі

Віталіна Полева

Національний університет харчових технологій

Вступ. У нашому суспільстві є безліч бездоганних поетів і кожний із нас обирає найкращого творця від якого завмирає серце почувши його рядки з вірша або поезії. Для мене поет моєї душі — це Шевченко. Це тому, що він — унікальний. Його немає з ким порівняти у письменстві інших народів. Не тому, що він кращий за інших. Йдеться про особливий генотип культури нашої країни. Саме Т.Г.Шевченко залишив один з найбільших слідів у світовій культурі. Ювілей Тараса Шевченка став святом всього українського людства. І саме він, зібрав нас тут, у цьому дружньому колі, єднаючи всіх нас почуттям пошани й любові до геніального сина українського народу, до великого поета-революціонера. 

^ Мета роботи. Зацікавити молодих людей у творчості бездоганного творця та залучити їх до такої ж цікавої та захоплюючої праці.

Виклад основних результатів дослідження. Доля не шкодувала для цієї людини найжорстокіших випробувань і страждань. Прожив Шевченко лише 47 років, з них 25 — у кріпосному рабстві, 10 — у тюрмах та на засланні. А решту постійно перебуваючи під недремним жандармським оком, воюючи із нестатками. Йому було тяжко, але він вистояв, цим він доводить свою мужність силу волі.

Неспокій, який відбився у поетичному доробку Шевченка, спонукає сучасних науковців твердити про незвичайну стильову палітру його творчості — від романтизму аж до сюрреалізму [1, 2, 4]. Як відомо, романтизм став імпульсом для бурхливого розвитку ліро-епічної поеми, якій в перші десятиріччя була властива «розірваність» побудови через чергування епічної розповіді з численними ліричними авторськими відступами («Катерина», «Гамалія» Т. Шевченка). Згодом у поемі XIX ст. посилюється філософське начало, і одним із найбільш концептуальних доказів тому є «Гайдамаки».

«Твір пристрасний, болючий і водночас у формально-технічному плані витончений, позначений такою характерною… візіонерського типу експромтністю, приглянувшись до якої… можна побачити, що смисли, які розгортаються у тому енергійно-нестримному темпоритмі, є настільки глибокими, що дай нам, Боже, і в наш час піднятися до їх істинності». Так Григорій Клочек схарактеризував поезію «Холодний Яр», і заразом ці слова доречно прикласти й до «Гайдамаків»: адже, на думку науковця, Кобзар добре розумів, «коли і як треба ошляхетнювати окремі моменти нашої минувшини з метою надати їм національно-виховного потенціалу» [3, с.11].

Своїми формозмістовими концептами поема засвідчує ключову рису українського романтизму, яка вирізняє його з-поміж творів романтизму європейського: Шевченкові гайдамаки, прості селяни, навіть наймити, вперше в національній літературі постають не фоном для вождів, а героями, що самі впливають на хід історії [4, с.71]. Цим твором поет висловив тверду впевненість у безсмертності українського народу, у його кращому майбутньому, а саме ці чинники і зумовлюють не лише актуальність поеми, а й потребу нового її прочитання. Ця робота ще чекає на своїх дослідників.

Та навіть побіжне прочитання «Гайдамаків» та спроба пропустити їх крізь призму свого світогляду та рецептивного досвіду дозволяє говорити про те, що поетичні твори, ключовою в яких є історична тема, можуть варіюватися за жанром — від віршованих новел, легенд, пісень до розлогих епічних та ліро-епічних полотен; за версифікаційною системою — від стилізацій фольклорних жанрів (народних дум, історичних та обрядових пісень) до оновленого вільного віршування. Особливо прикметним це явище стає тоді, коли всі зазначені формальні та стильові концепти поєднуються в одному творі, у нашому разі — в «Гайдамаках» Тараса Шевченка, який унаслідок цього стає відкритим до музичних, передусім оперних (та й рок-оперних) інтерпретацій.

Висновки. Вже більше ста п’ятдесяти років пройшло, відколи перестало битися благородне, мужнє серце геніального поета-революціонера Тараса Григоровича Шевченка. Але світлий образ великого Кобзаря — безсмертний, як і сам народ, що породив його. Вічно нетлінна творчість геніального сина України жива подихом життя, биттям гарячого людського серця. Безсмертна могутня сила його таланту, проникливість і глибина його думки, мужність і ніжність його лірики, гострота і пристрасність його слова, мужність і пісенність його віршів, самовіддана любов його до своєї Батьківщини, до свого народу. Шевченко для свідомості українців — не просто література. Він — наш всесвіт. Явище Шевченка — виправдання України перед людством, підтвердження нашої національної повноцінності. Слово, яке не спів­відноситься з його Словом,— нічого не варте. До Шевченка треба доростати всім життям. Шевченко був справжнім творцем Української землі. Пам’ятаймо про це!

Література

1. Большаков Л. Повість про вічне життя / Л. Большаков. — К.: Дніпро, 1990. — 380 с.

2. Тарас Шевченко. Живопис. Графіка: Альбом. — К.: Мистецтво, 1986. — 176 с. ; іл.

3. Клочек Г.Д. Емоціональний інтелект Тараса Шевченка / Григорій Клочек // Літературна Україна. — № 8 (5537). — 20 лютого 2014 р. — С. 10-11.

4. Смілянська В. «…святим огненним словом» / В.Л. Смілянська. — К.: Дніпро, 1990. — 290 с.

^ 29. Тарас Григорович Шевченко: лірика періоду заслання

Сергій Шевчук

Павло Черненко

Національний університет харчових технологій

Вступ. П’ятого квітня 1847 р. підступний донос на Шевченка, як учасника Кирило-Мефодіївського товариства, призвів до арешту. 6 квітня 1847 р. Шевченка під конвоєм було відправлено до Петербурга і ув’язнено в казематі Третього відділу. Саме там поет написав цикл віршів «В казематі», куди входить хрестоматійний «Садок вишневий коло хати». Після допитів Шевченка почали розглядати окремо від членів Кирило-Мефодіївського товариства, вважаючи поета найнебезпечнішим злочинцем, твори якого могли «возбудить малороссиян к восстанию». Ще в казематі Шевченко усвідомлював: на нього чекає жорстока розправа. Написана тоді поезія «В неволі тяжко...» сповнена передчуття «злої долі». Непокоїла думка, що доведеться каратися далеко від рідного народу, батьківщини.

Мета роботи — визначити основні формальні та змістові риси поезії періоду заслання як чинники утворення бінарної опозиції «воля — неволя».

^ Виклад основних результатів дослідження. Як виявилось, і в далекому Оренбурзі було немало людей, які знали Шевченка й високо цінували його твори. Ширилася звістка й протилежного характеру: в солдати віддано важливого політичного «злочинця». У демократичних колах її сприймали з цікавістю і співчуттям.

Найбільше в цей час Шевченко дорожив дружбою братів Федора та Михайла Лазаревських [1]. У їх особі він знайшов не тільки щирих шанувальників і цінителів своєї поезії, а й незрадливих у біді друзів. Окрім клопотання про полегшення солдатського життя поета, брати Лазаревські надавали йому і матеріальну допомогу, по змозі постачали йому книжки, журнали. Певний час через Федора Шевченко одержував кореспонденцію. Глибокий слід у його душі залишили зустрічі з Михайлом в Орську.

Творчість була для нього не тільки духовною потребою, а й формою протесту проти царського свавілля. Записуючи рядок за рядком, він підтверджував свої ж слова: «Караюсь, мучуся… але не каюсь!.. » Одна за одною виникають «захалявні книжечки» — таємні рукописні збірочки «невольничої поезії» Т. Шевченка. На третьому році заслання поет переписав свою «невольничу поезію» у нові маленькі саморобні книжечки, яких набралося двадцять сім. З’єднані разом, вони склали знамениту «Малу книжку» — перше чистове зведення віршів і поем 1847 — початку 1850 років [3, с.220].

За доносом одного з офіцерів-«землячків», поета відправили в одну з рот у віддалене Новопетровське укріплення під якнайсуворіший нагляд це був найтяжчий часи Шевченкового заслання, період найбільшої ізольованості поета від світу, коли обірвалися навіть листовні зв’язки з нечисленними друзями на волі, встановлені у попередні роки.

Форт Новопетровський, де наш поет карався з жовтня р. 1850 серпня р. 1857, був для його тією тюрмою, що вкінець добила здоров’я і задушила його. Тим-то не буде зайвим хоч короткими словами розповісти історію оцієї страшної живої могили [4, с.253].

Тільки 1853 року, він потай відновив літера­турну творчість, але звернувся до нового для себе жанру — повісті. В одному з листів 1858 року Т. Шевченко зазначав, що повістей у нього «десятків коло двох набереться», нині відомі тексти лише дев’яти: «Наймичка», «Варнак», «Княгиня», «Музикант», «Несчастный», «Капитанша», «Близнецы», «Художник», «Прогулка с удовольствием и не без морали».

Кожна хоч трохи освічена і розвинена людина відає велику вагу листування з кревними і з приятелями [2]. Листи з рідного краю, рідною мовою, прислані на чужину, мають невимовно велику, могутню вагу; вони не тільки наливають у серце утіхи й радощів.

Так дивився на листування і Шевченко; про се свідчать нам усі його листи, найпаче до Лизогуба, Рєпніної, до Козачковського, до Бодянського і ін. Те ж саме бачимо і в творах його, писаних на засланні, наприклад [3, с.285]: «Хіба самому написать / Таки посланіе до себе, / Да все дочиста розказать, / Усе, що треба і не треба? / А то не діждешся його, / Того посланія святого, / Святої правди ні від кого...»

Або друге: «І знов мені не принесла / Нічого почта з України...»

Сумуючи, що нема листів від колишніх приятелів, поет пише: «Вони [приятелі] з холери повмирали, / А то б хоч клаптик переслали / Того паперу... // Ой із журби та із жалю, / Щоб не бачить, як читають / Листи тії, — погуляю...»

Висновки. Ні арешти і жорсткі переслідування, ні вогкі і темні каземати ІІІ відділення, ні заслання і солдатчина — ніякі утиски не змогли зігнути поета-революціонера Тараса Шевченка. Не раз він говорив, що ніколи не зійде з назавжди обраного шляху — шляху народного співця: «Нікому я не продамся, / В найми не наймуся».

Література

1. Ковалевський І.Р. Тарасова доля / І.Р. Ковалевський. — К.: Дніпро, 1998. — 85 с.

2. Літературознавча енциклопедія / авт.-упоряд. Ю. І. Ковалів. — Т. 1. — К.: ВЦ «Академія», 2007. — 624 с. 

3. Шевченко Т.Г. Біографія / Т.Г. Шевченко. — К.: Наук. думка, 1984. — 560 с.

4. Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: хроніка його життя. — / упоряд., підгот., тексти, передм., приміт., покажч. В. Л. Смілянська. — К.: Дніпро, 1991. — 702 с.

^ 30. Заповіт Тараса Шевченка майбутній Україні

Ірина Кордак

Національний університет харчових технологій

Вступ. Щороку відзначають українці на своїй землі і в зарубіжжі річницю від дня народження великого сина України, геніального поета і художника Тараса Шевченка. Ми називаємо його ще апостолом правди і свободи, нескореним борцем за волю України. Поет пов’язав свою долю з долею України, яка постала перед ним поневоленою, сплюндрованою завойовниками з усіх сторін. Він виступив зі своїм полум’яним словом на її захист від поневолювачів, закликав до боротьби, залишив своїм «живим і ненародженим землякам» важливі дороговкази [1, с.2]. Отже, до 200-ліття Тараса Шевченка доречно поміркувати про його візіонерство, прозирання майбутнього України, і ширше — про українську мрію поета як у її загальнонаціональному, так і в індивідуально-приватному вимірі. Сила Шевченкової уяви, як відомо, в часи дитинства стимулювалася такими чинниками, як схильність до самотності, потаємність, зосередженість на житті свого внутрішнього «Я», виняткова емоційна вразливість [3]. Ще в дитячі роки Тарас чув перекази про заховані гайдамацькі скарби, чув легенду про Звенигору, з вершини якої у час небезпеки лунав тривожний дзвін, — і згодом, у 1843 р., мистецька фантазія поета трансформувала ці історії в надзвичайно містку метафору, символ скарбу, якого дошукуються вороги України, — проте розшукати не можуть (містерія «Великий льох») [4].

^ Мета роботи. Установити головні константи візіонерського світогляду Тараса Шевченка, явлені у суспільно-політичному та культурному житті сучасної України.

^ Виклад основних результатів дослідження. Наукове вивчення життя, творчості та багатогранної діяльності Тараса Шевченка, а також його місця в історії Східної Європи та в світовому літературному процесі — предмет окремої науки: шевченкознавства. Вивчення спадщини Т. Шевченка — проблема невичерпна та багатобічна, і тому Шевченкознавство, як міждисциплінарна галузь наукового знання, відзначається різними напрямами досліджень (біографічний, літературознавчий, текстологічний, мовознавчий, мистецтвознавчий, естетичний, психологічний, педагогічний, релігійно-етичний, філософський, суспільно-політичний тощо). Ім’ям Тараса Шевченка названо ряд географічних об’єктів (населених пунктів, вулиць), навчальних закладів та інших організацій України. Зокрема, в Києві чотири вулиці Шевченка (для точної ідентифікації доводиться вказувати район або індекс) та бульвар Тараса Шевченка, який разом з проспектом Перемоги становить одну з найголовніших артерій міста. Ім’я Тараса Шевченка також мають вищі навчальні заклади — Київський та Луганський національні університети, Чернігівський педагогічний університет, Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут та головний університет Наддністрянської Республіки; театри — Національна опера, Тернопільський, Волинський та Харківський драматичні театри, Дніпропетровський український музичний драматичний театр, Криворізький театр драми та музичної комедії, Черкаський та Чернігівський музично-драматичні театри, а також численні кінотеатри, гора пік Шевченка, Форт-Шевченко; з 1964 по 1991 місто Актау мало назву Шевченко.

В Україні та за її межами є багато пам’ятників Шевченку. Одним із найкращих уважається монумент у Харкові, великі пам’ятники Кобзареві встановлені також у Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Львові та інших містах. За кордоном пам’ятники Шевченку встановлено у Росії, США, Канаді, Польщі, Чехії, Білорусі, Грузії, Угорщині, Парагваї, Узбекистані, Франції, Австралії. Це говорить про те, що Тарас Шевченко перестає бути поетом однієї доби, — він наш повсякчасний провідник [5]. Він виступав у той час проти поневолювачів, проти ворогів нашого народу серед своїх земляків. Його гнівні слова й сьогодні спрямовані проти українофобів на нашій землі, які діють скрізь: і у органах вищої влади, і в органах самоврядування, і в багатьох партіях, прикриваючись інтересами народу.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України дз “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” днвз “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” інформаційний лист
На базі дз “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” 17 жовтня 2013 року відбудеться IV всеукраїнська науково-практична...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство
Голова – Іванов С. В., доктор хімічних наук, професор, ректор, завідувач кафедри експертизи харчових продуктів Національного університету...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconІнформаційний лист! Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни дз «луганський національний університет імені тараса шевченка»
«Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» запрошує Вас прийняти участь у міжнародній науково-практичній конференції...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти та науки, молоді та спорту України Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки України Національний університет харчових технологій       «затверджую»
Положення про Раду молодих вчених Національного університету харчових технологій / Уклад.: А. В. Шаран, В. Л. Зав’ялов, В. М. Ковбаса....
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки України Державний заклад „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”
Тема дисертаційного дослідження: «Формування дослідницького потенціалу майбутніх учителів природничо-математичних дисциплін у процесі...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки України Національний університет харчових технологій       «затверджую»
move to 1192-20746
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20420
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20458
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій «затверджено»
move to 0-20596896
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи