Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка icon

Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка




НазваМіністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка
Сторінка8/9
Дата09.09.2014
Розмір1.27 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Висновки. Шевченко бажав кращої долі для цього окривдженого люду. Він був певний, що його співучий, прекрасний душею народ заслуговує на це. Поетичний талант Шевченка творив і передавав у духовну скарбницю рідного краю світлі мрії про прийдешній день України — такі несхожі на те, що бачив Кобзар навколо себе. Майбутнє рідного краю насамперед уявлялося йому вільним від соціального та національного ярма. Мріючи про майбутнє України, Т. Шевченко бачив її освіченою, розвинутою, рівною серед інших країн. А ще — вірною історичній пам’яті, а отже, і пам’яті тих, хто частку свого серця і своєї праці доклав до того, щоб доля України склалася щасливо.

Література

1. Збірник памяти Тараса Шевченка (1814–1914) [Електронний ресурс] / Київ, 1915. — Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Zbirnyk_statei/Zbirnyk_

pamiaty_Tarasa_Shevchenka_1814-1914/

2. Антонович Д.В. Шевченко-маляр / Д. В. Антонович. — К.: Україна, 2004. — 272 с.

3. Рильський М.Т. Поетика Шевченка / М. Т. Рильський. — К.: Вид-во АН УРСР, 1961. — 24 с.

4. Смілянська В.Л. «…Святим огненним словом» / В.Л. Смілянська. — К.: Наук. думка, 1990. — 263 с.

5. Гуржій І.О. Тарас Шевченко про героїчне минуле України / І.О. Гуржій. — К.: Наук. думка, 1964. — 46 с.

31. Дніпро в поетичній творчості Т. Г. Шевченка

Юлія Синявська

Національний університет харчових технологій

Вступ. Поетична творчість Т. Шевченка — явище не тільки творчо багате, а й багатовимірне. «Кобзар» для більшості з нас — це буквар, пісенник, підручник з історії, енциклопедія українського життя і духовна Конституція. Це книга всього народу, який за нею вчився боронити свою свободу, будувати майбутнє. Тому тією чи іншою мірою твори Т. Шевченка від часу появи в літературі й до сьогодні ставали об’єктом уваги у працях українських, російських та світових дослідників.

^ Мета роботи. З’ясувати семантику частотного у Шевченковому доробку концепту «Дніпро» у його топонімічному та метафоричному вимірі. Для досягнення цієї мети застосовано теоретичні методи; методи літературознавчого та лінгвістичного аналізу.

^ Виклад основних результатів дослідження. Узагальнений образ України деталізовано у багатьох інших конкретних образах, серед яких на чільному місці — Дніпро-Славутич, правічний символ нашої Батьківщини. У «Кобзарі» [див. 1] образ Дніпра подибуємо у 8 творах, а посилання на саме слово найбільше — 27 разів. У ранньому періоді творчості образ Дніпра зустрічається у 8 творах, а посилання на саме слово найбільше — 27 разів.

Прикметно, що у першому творі баладі «Причинна» перші слова присвячені саме головній річці України, яка живе у нашій свідомості як головний струмінь життя нації: «Реве та стогне Дніпр широкий, / Сердитий вітер завива, / Додолу верби гне високі, / Горами хвилю підійма…» [1]. Саме природною стихією у персоніфікованому образі далеко від рідного краю (в Петербурзі) юний поет уявляв Україну. Образ Дніпра тут такий великий і естетично вражаючий, що ці рядки стали гімном українців, позивними Українського радіо.

У поемі «Катерина» Дніпро є місцем дії. Саме за Києвом та за Дніпром Катерина зустрілася із чумаками. Однак її сльози промовисті: героїня покидає рідну батьківщину, яка саме в образі Дніпра залишиться з нею в далекій стороні. Якщо за Б. Степанишиним, Катерина — «своєрідний символ України» [2, с.181], то Дніпро, понад яким «обідраною сиротою… плаче» героїня, є глибоким доповненням образу України.

У свою золоту пору творчості (1843-1847) Т. Шевченко не покидав образ Дніпра і 18 разів змалював його у 7 творах ІІ періоду. У поезії «Чигирине, Чигирине…», поемі «Сон», містерії «Великий льох», посланні «І мертвим, і живим…», поезії «Заповіт» Дніпро постає як узагальнений образ України: «Нема на світі України, / Немає другого Дніпра…» [1].

Невольнича поезія Т. Шевченка була навіяна мотивом смутку й самотності. «Душевними ліками» для нього були образи України, зокрема Дніпра. «У «Г.З.» поет немов знову переживає пережите. Тому у вірші два часові плани: теперішній — відображення даного ліричного «моменту», тогочасного стану душі поета — і минулий — спогад про Ганну. У формі запитань до коханої жінки поет пригадує і дорогі для себе риси обличчя, і пам’ятне їм обом місце, де вони вперше зустрілися» [3, с.83-84]. Звичайно цим місцем зустрічі був маєток Т. Волховської, але поет на засланні, і тому у спогади приходять рідні місця Батьківщини, які автор ототожнює із образом Дніпра: «Доле! Доле! / Моя ти співаная воле! / Хоч глянь на мене з-за Дніпра, / Хоч усміхнися з-за … » [1].

У творчості періоду заслання (1847-1857) Т. Шевченко у 10 творах звертається до образу Дніпра 22 рази. Дніпро у думки поета лине узагальненим образом України, її красою і величчю, природною стихією, але найбільше спливає його мрією повернутися на Україну: «Хоча серце замучене, / Поточене горем, / Принести і положити / На Дніпрових горах…» [1].

Образ Дніпра залишається на чільному місці і в творчості Т. Шевченка після заслання (1857-1861). Із 12 творів у чотирьох образ Дніпра залишається мрією поета: «Я тілько хаточку в тім раї / Благав, і досі ще благаю, / Щоб хоч умерти на Дніпрі, / Хоч на малесенькій горі» [1]. На жаль, ця мрія так і залишилася нездійсненою: на береги любого Дніпра поет повернувся вже після смерті. Думки-мрії про батьківщину приходять із-за далекого Дніпра як символу узагальненого образу України: «Здається — кращого немає / Нічого в Бога, як Дніпро / Та наша славная країна…» [1].

У образі Дніпра Шевченко завжди узагальнював красу і велич України. Саме такий образ виведений поетом у поемі «Невольник»: «Чайки і байдаки спускали, / Гарматами риштували, / З Дніпрового гирла широкого випливали, / Серед ночі темної, / На морі синьому / За островом Тендером потопали, / Пропадали…» [1].

Висновки. Шевченко творить образ Дніпра за допомогою художніх засобів: персоніфікації, епітетів, вводить саме слово Дніпро у порівняння. Інколи навіть вдається до алегорії: «брат мій», «сирота», «сивий наш козак». Характеризує ріку епітетами «широкий», «дужий», «старий», «синій», «далекий», «святий», «крутоберегий». Його персоніфікований образ Дніпра наділений всіма властивостями дій людини. За допомогою художніх засобів Т. Шевченко творить образ святої ріки нашого життя, щоб пробуджувати у нас національну гідність та свідомість.

Література

1. Шевченко Т. Г. Кобзар / Тарас Шевченко. — К.: Вид. центр «Просвіта», 2004. — 688 с.

2. Степанишин Б. І. Українська література: підруч. для 9 кл./ Борис Степанишин. — 7-ме вид. — К.: Освіта, 2001. — 336 с.

3. Івакін Ю. О. Поезія Шевченка періоду заслання / Юрій Івакін. — К.: Наук. думка, 1984. — 240 с.

^ 32. Тарас Шевченко — художник слова та пензля

Інна Щербатюк

Національний університет харчових технологій

Вступ. Тарас Шевченко відомий у світі передусім як митець слова. Однак це аж ніяк не применшує його слави художника. Та найперше його постать можна окреслити як борця, який став символом української нації. У його творчості поезія і живопис тісно пов’язані між собою. Свого часу Леонардо да Вінчі стверджував, що «малярство — це німа поезія, а поезія — промовисте малярство». Природа щедро наділила кріпацького сина не лише поетичним даром, а й талантом художника, які ніколи не зраджували йому, навіть у години страждань і тяжкої неволі. Для Шевченка живопис став потребою, вираженням його творчого духу.

^ Мета роботи. Розкриття постаті Тараса Григоровича Шевченка не тільки як талановитого поета, а й геніального художника; підтвердження його найпочеснішого місця в українському образотворчому мистецтві.

^ Виклад основних результатів дослідження. Поет від Бога, творчість якого увібрала в себе дух, характер і прагнення народу, Шевченко залишив у спадок безсмертного «Кобзаря». Проте цього для мистецького самовираження йому було замало.

Прагнучи оволодіти мистецтвом живопису ще з малих літ, він звертався до шляхетних дяків-живописців. Талант художника проявився рано, значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836-1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою «Погруддя жінки» або «Жіноча голівка», датований самим автором ще 1830 році. З цієї юнацької роботи і розпочалась його творчість [3].

Живопис посідає неабияке місце в житті Тараса Шевченка. Художник ставився до образотворчого мистецтва з глибокою щирістю, воно приносило йому розраду в гіркі хвилини його життя. Прекрасно виконані малюнки окреслюють художні смаки та прагнення Шевченка, і є немовби паралеллю до його віршів, служачи ілюстраціями до життя поета [2]. Значну частину творчого доробку майстра складають офорти [1].

Шевченко був одним із перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму в українському мистецтві. Загальновідомо, що він був одним із зачинателів і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Саме він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення. Він поглибив і розвинув засоби офорту, вперше в Російській імперії поєднав техніку офорту і акватинти. За ці досягнення сучасники називали його «російським Рембрандтом» [4]. З ім’ям Тараса Шевченка пов’язаний ренесанс української гравюри, він був першим академіком гравірування в Російській імперії, видатним офортистом XIX століття, основоположником новітнього гравірувального мистецтва.

До останніх днів свого життя Шевченко займається офортами. Із фотографій виконує портрети видатних діячів культури: скульпторів Ф. Толстого і П. Клодта, художника Ф. Бруні та архітектора й мистецтвознавця І. Горностаєва..

Художня спадщина Тараса Григоровича величезна — збереглось 835 творів, картин, портретів, гравюр на різні теми, написані протягом різних періодів життя великого Кобзаря. Ще понад 270 художніх творів, на жаль, вважаються втраченими [1].

Висновки. Ми постійно відкриваємо велич і багатогранність таланту Шевченка, ще раз переконуємося, що завдяки великій праці він зумів передати у словесних і живописних творах свою палку любов до народу України і тривогу за її долю.

Бувши плоть від плоті і кров від крові свого багатостраждального народу, люблячи його і належачи йому всім своїм єством, Шевченко відкидав у ньому те, що було виховане століттями національного розтління і соціального рабства. Взявши від народу все краще і животворне, він йому сторицею і віддав. Для Шевченка-художника характерний широкий діапазон творчого вираження: портрети, жанрові композиції, краєвиди, малюнки на біблійні, історичні, літературні сюжети, книжкові ілюстрації та чимало іншого, що залишилось у вигляді численних начерків, ескізів та замальовок.

Література

1. Шевченко-художник. Бібліографічний покажчик (1839 — 2012): у 2-х т. / упоряд.: Н. І. Орлова, Л. І. Буряк, Б. А. Короленко. — Т. 1. — К.: ДП НВЦ «Пріоритети», 2013. — 434 с.

2. Антонович, Д. В. Шевченко-маляр / Д. В. Антонович. — К.: Україна, 2004. — 272 с.

3. Зайцев, П. І. Життя Тараса Шевченка / П. І. Зайцев ; упор., комент. та іл. Ю. Іванченко ; передм. В. Шевчука ; худ. І. Динник. — К.: Мистецтво, 1994. — 352 с.

4. Яременко, В. П. «Камінь, яким знехтували будівничі, став наріжним…»: Мотивування вибору Тарасом Шевченком для виготовлення офорту твору Рембрандта "Притча про виноградаря і ділоробів" [Електронний ресурс] / Василь Яременко // Шевченкознавчі студії: зб. наук. праць. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2009. — Вип. 12. — Режим доступу: http://kiev.convdocs.org/docs/1211/index-629-1.html?page=18

^ 33. Тарас Шевченко і народна культура

Катерина Чава

Національний університет харчових технології

Вступ. Серед багатьох діячів української культури, які навічно увійшли до світової скарбниці духовних цінностей, Т. Г. Шевченко посідає особливе місце. Геніальний поет і видатний живописець, мислитель, філософ, фольклорист. Протягом багатьох віків своєї історії український народ створив неперевершену культурну традицію, скарби літописів, багатий фольклор із величним епосом козацьких дум, красою ліричних пісень, створив образну, співочу мову, ніби призначену для поетів. Творчість Т. Г. Шевченка своїм корінням сягає фольклорної стихії. Проникнення в глибини народного життя, відображення народних поглядів і прагнень, боротьба народу за вільне щасливе життя притаманне народності творів Т. Г. Шевченка.

^ Мета роботи. Оцінити роль творчості Т. Шевченка серед народної культури; близькість поета до народних інтересів; аналіз поглядів поета на реальні ситуації, які спіткали народ за його життя.

^ Виклад основних результатів дослідження. Джерела творчості митця — це тогочасна дійсність, фольклор та літературні традиції. Саме народна пісня була матір’ю Шевченкової поезії та одним із основних джерел «Кобзаря». Творчість Т. Шевченка нерозривно повʼязана з народною творчістю. Він виріс із українського фольклору, сміливо черпав з усної творчості ідеї, образи, сюжети, ритміку. Т. Шевченко не просто «використовував» елементи народної творчості, що було властиве його попередникам і сучасникам-романтикам, а майтерно вплітав їх у власні думи. Поезія автора «Кобзаря» була надзвичайно близькою до народної пісні і водночас відмінною від неї, що відзначав І. Франко. Виходець із кріпацької сімʼї, Т. Шевченко ніколи не розривав звʼязку з народом, до кінця життя залишався йому вірним [2, с. 211].

Т. Шевченко зробив велетенський внесок у пробудження і формування національної свідомості українського народу, у розвиток української та світової культури. Уся творчість Шевченкового генія стала тим живим феноменом, який далі розвивається вже у свідомості українського суспільства. Дуже актуально сьогодні звучать безсмертні слова великого Кобзаря: «Свою Україну любіть, любіть її... во время люте, В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть». Поет стверджував ідею справедливості. Він був великим серед великих. Велет духу, залізної волі і високих ідей. Жоден народ не мав такого народного поета, як Тарас Шевченко. Лише він зумів відтворити наші глибоконародні почуття. І загальнолюдські, визвольні, світові [3, с. 368].

Т. Шевченко — уособлення душі нашого народу. Він будив народ, виховував нові й нові покоління громадян, якщо вони переймаються, наснажуються його творчістю. Але чи переймаються? Чи беруть це керівництво до дії, до вчинку?! Це запитання до батьків, вихователів, учителів у школі, інститутах, ЗМІ, радіо, телебачення. Творчість Т. Г. Шевченка відкрила новий етап у розвитку української культури. Нею був стверджений критичний реалізм в українській культурі. Великий вплив мала творчість Т. Шевченка на літератури слов’янських народів (болгарського, чеського, польського та ін.). Шевченкова поезія стала етапом і в розвитку української літературної мови.

Висновки. Вже більше ста років пройшло як перестало битися благородне, мужнє серце геніального поета революціонера Тараса Григоровича Шевченка. Але світлий образ великого Кобзаря безсмертний, як і сам народ, що породив його.Вічно нетлінна творчість геніального сина України жива подихом життя, биттям гарячого людського серця. Безсмертні могутня сила його таланту, проникливість і глибина його думки, мужність і ніжність його лірики, гострота і пристрасність його слова, мужність і пісенність його віршів, самовіддана любов його до своєї батьківщини, до свого народу.

Література

1. Грабович Г. Шевченко як міфотворець. Поет як міфотворець. Семантика символів у творчості. — К., 1998. — 211 с.

2. Культурологія: теорія та історія культури: Навчальний посібник / За ред. І. І. Тюрменко, О. Д. Горбула. — Київ: Центр навчальної літератури, 2004. — 368 c.

3. Українська культура в європейському контексті. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: 

http://pidruchniki.ws/15840720/kulturologiya/ukrayinska_kultura_v_yevropeyskomu_konteksti_-_bogutskiy_yup.

^ 34. Які вони, «шевченківські» жінки?

Марія Кононенко

Національний університет харчових технологій

Вступ. Сучасну українську культуру важко уявити без творчої спадщини великого українського Кобзаря. Хоч він найбільше нам відомий як поет, не слід забувати, що Т. Шевченко створив також чудові прозові, драматичні й художні твори. Через усю творчість Т. Шевченка червоною ниткою пролягла любов до України та її багатостраждального народу.

^ Метою роботи є висвітлення теми жіночої долі у творчості Т. Г. Шевченка.

Виклад основних результатів дослідження. Однією з центральних тем у його художніх творах є тема тяжкої долі української жінки. Поряд із величними постатями героїчних борців, народних месників, iсторичних дiячів визвольного руху у творчостi Т. Шевченка проходить прекрасний своєю моральною силою i чистотою образ трудящої жiнки-матерi, сестри, дiвчини, коханої. М. Рильський писав, що такого полум’яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу. Нещасний в особистому житті, Т. Шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері. Коли цю святиню топчуть, знущаються з неї ожирілі пани і підпанки, чесна людина, а тим більше поет-трибун, мовчати не може. Тому Т. Шевченко на весь голос заговорив про жінку.

Для поета доля дівчат і жінок була не просто однією з тем його творчості, а й власним болем. Доля жінки-кріпачки для нього — насамперед доля його рідної матері, без якої він ріс, котру передчасно «у могилу нужда та праця положила», це його рідні сестри: Катря, Ярина та Марія, оті «голубки молодії», в яких у наймах коси побіліли. Пiзнiше сам Т. Шевченко став вiльним, але одружитися так i не встиг, так що своїх дiтей i дружини у нього не було. Він мрiяв поселитися в Українi, одружитися з Ликерією Полусмаковою, але обставини склалися інакше.

Для Т. Шевченка жiноча недоля була згустком болю, що запiкся в його серцi. Це, зрештою, його перша трепетна юнача любов — Оксана Коваленко. Жіноча доля для нього не тільки була соціальною, але й особистою трагедією. Йому боліла доля всiх нещасних жiнок, що «нiмi на панщину iдуть i дiточок своїх ведуть». Шевченко гнiвно виступав проти жiночого безправ’я. Вiн нiби зiбрав воєдино у своєму зболеному серцi страждання поневолених жiнок усiх епох i схвильовано розповiв про них цiлому свiтовi.

Важливе місце у творчості великого Кобзаря посіла доля дівчини-покритки. Одим із перших таких жiночих образiв у Т. Шевченка є Катерина з одноiменної поеми, праобразом якої була його кохана Оксана Коваленко. Першi героїнi Т. Шевченка — нещаснi, сплюндрованi жiнки: Катерина, Оксана, Марина, Ганна. Згадаймо «Причину», «Тополю», «Лiлею» — це все жiнки без щастя i долi. Правда, серед них пiзнiше з’явиться i бунтарка, яка пiдпалить панський маєток i помститься за свою ганьбу. Але таких було мало. Бiльшiсть дiвчат Шевченкового часу ставали жертвами помiщицької розпусти, часто накладали на себе руки. Згадаймо назви його творів про жінок: «Наймичка», «Відьма», «Сова», «Слепая», «Мар’яна-черниця». Ці назви не випадкові. Саме наймичками, відьмами, совами, сліпими, черницями були жінки в тодішньому суспільстві.

Образи Шевченкових дівчат та жінок не лише багатостраждальні, а й високоморальні. Т. Шевченко підносить жінку-кріпачку, жінку-матір на найвищий п’єдестал чистоти, глибини почуттів, моральної краси і материнської величі. Вони — знедоленi i безправнi, але скiльки душевної краси у наймички-Ганни, що заради щастя сина вiдмовляється вiд можливостi називатися його матiр’ю. Також Оксана з поеми «Слепая», Катерина і Марія з однойменних поем, Сова і багато інших, чиїх імен яких ми не знаємо. Однією зі сторiнок шевченкiвських вiршiв — це також удовине горе, коли єдиного сина забирають у солдати. Шевченковi героїнi вмiють не тiльки терпiти страждання, а й мститися своїм поневолювачам: Оксана, божеволiючи, пiдпалює палати свого кривдника; Марина вбиває ножем пана, який знiвечив її молодiсть; вiдьма горить гнiвом, ненавистю до розпусника-пана.

Висновки. Отже, Т. Шевченко бачив у жiнцi передусiм духовну красу, обожнював материнство, уславлював вiрнiсть i щирiсть. Мати з дитиною завжди була для Шевченка найсвітлішим образом, уособленням краси, ніжності і благородства.

Література

1. Соціальне становище сільської жінки в Україні. — К.: Академпрес, 1998. — 134 с.

2. Електронний ресурс. — Режим доступу:

ua-philologija.blogspot.com/2012/01/blog-post_3957.html.

3. Шевченко Т. Г. Кобзар. — 3-є вид. — К.: Радянська школа, 1987. — 608 с.

^ 35. Церковнословянізми у творчості Тараса Шевченка

Ірина Кожухівська

Національний університет харчових технологій

Вступ. Творчість Т. Шевченка — особливе явище як в історії української літератури, духовної культури взагалі, так і літературної мови. Максимально залучаючи до неї багатство народної мови, поет увів у мовно-літературну практику новотвори, церковнослов’янізми, інтернаціоналізми.

^ Метою роботи є розкриття функцій церковнослов’янської лексики у творчості Тараса Шевченка.

Виклад основних результатів дослідження. Cтарослов’янізмами називаються слова, запозичені зі старослов’янської мови, що є найдавнішою формою слов’янського книжного мовлення, запровадженого в IX столітті Кирилом та Мефодієм з метою зробити зрозумілими всім слов’янам переклади текстів грецьких книг. Оскільки розроблялася старослов’янська мова з метою перекладу книг релігійного змісту, її ще називають церковнослов’янською, а слова, запозичені з неї, — церковнослов’янізмами або слов’янізмами.

У літературі XVIII — XIX століть старослов’янізми найчастіше використовувалися з метою надання мові урочистого, піднесеного звучання, яке старослов’янізмам забезпечувало, з одного боку, їхнє церковне, а, отже, «високе» в емоційному і смисловому відношенні забарвлення, з іншого боку — архаїзованість їхнього звучання, яка створювала більш-менш різкий контраст між ними та їхніми відповідниками в побутовому мовленні. 

Любов Т. Шевченка до слов’янізмів, безперечно, пов’язана з Біблією, з її особливим місцем і роллю в його духовному світі й творчості. «Ось через усе це, — писав I. Огієнко, — в Шевченковій мові дуже сильна церковнослов’янська мова, сильна, бо вона глибоко істотна йому; він її широко знав, добре розумів і любив її» [1, c. 50].

 Використанню Т. Шевченком церковнослов’янізмів передувала тривала фольклорна традиція. Джерелом поетичного узагальнення історичного досвіду боротьби зі злом стали для Т.Шевченка «Давидові псалми». Він досить часто не переповідає змісту псалмів, а використовує їх як відправний пункт для політичної инвективе. Українізуючи текст, він зберігає в ньому окремі слова і цілі церковнослов’янські звороти. На с. 7 «Букваря» повністю подається 132-й псалом у перекладі Т. Шевченка. Звичайно, відомі народові з церковної відправи слова поет лишає без перекладу, зокрема: миро добровонне, тварям земнородним, братів благих та інші, в окремих лишається й локальний колорит: роси Єрмонськії, гори Сіонськії [2, c. 38].

Біблеїзми досить часто трапляються у віршах Т. Шевченка, пов’язаних тією чи іншою мірою з біблійною тематикою або образами:

Трудящим людям, всеблагий,

На їх окраденій землі

Свою ти силу ниспошли.

А чистих серцем? Коло їх

Постав ти ангели свої,

Щоб чистоту їх соблюли.

Злоначинающих спини,

У пута кут її не куй,

В склепи глибокі не муруй.

А добро зиждущим рукам

І покажи, і поможи,

^ Святую силу ниспошли.

А всім нам вкупі на землі

Єдиномисліє подай

І братолюбіє пошли [3, c. 98].
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України дз “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” днвз “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” інформаційний лист
На базі дз “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” 17 жовтня 2013 року відбудеться IV всеукраїнська науково-практична...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство
Голова – Іванов С. В., доктор хімічних наук, професор, ректор, завідувач кафедри експертизи харчових продуктів Національного університету...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconІнформаційний лист! Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни дз «луганський національний університет імені тараса шевченка»
«Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» запрошує Вас прийняти участь у міжнародній науково-практичній конференції...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти та науки, молоді та спорту України Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки України Національний університет харчових технологій       «затверджую»
Положення про Раду молодих вчених Національного університету харчових технологій / Уклад.: А. В. Шаран, В. Л. Зав’ялов, В. М. Ковбаса....
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки України Державний заклад „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”
Тема дисертаційного дослідження: «Формування дослідницького потенціалу майбутніх учителів природничо-математичних дисциплін у процесі...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки України Національний університет харчових технологій       «затверджую»
move to 1192-20746
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20420
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20458
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій «затверджено»
move to 0-20596896
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи