Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка icon

Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка




НазваМіністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка
Сторінка9/9
Дата09.09.2014
Розмір1.27 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Поет широко використовує релігійну лексику для змалювання нового життя: радуйтеся, вбогодухі, незрячі прозрят, німим отверзуться уста, Бог воздає злодіям за злеє, неофіти та інші [3, c. 150-153].

Висновки. Широке звернення до церковно-слов’янської мови пояснюється не тільки любов’ю, а й тим, що вона служила поетові джерелом і матеріалом для вибудови високого стилю.

Завдяки творчості Т.Шевченка українська мова постала як одна з найрозвинененіших та найбагатших літературних мов світу.

Література

1. Єфремов С.О. Шевченкознавчі студії. — К.: Україна, 2008. — 172с.

2. Великий рід великої людини. Науково-популярний нарис. — К.: ТОВ «Елібре», 2008. — 160 с.

3. Шевченко Т.Г. Усі твори в одному томі. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. — 824 с.

4. Неділько Г.Я. Тарас Шевченко. Життя і творчість. — К.: Рад. шк., 1988. — 247 с.

36. Образ Божої Матері у поетичній спадщині Тараса Шевченка

Анастасія Ярош

Національний університет харчових технологій

Вступ. Поетичне слово Тараса Григоровича Шевченка багатогранне і по-філософськи багатосмислове. Творчість була для нього не тільки духовною потребою, а й формою протесту проти царського свавілля. Записуючи рядок за рядком, він підтверджував свої ж слова: «Караюсь, мучуся… але не каюсь!.. ».

^ Мета роботи полягає у розкритті образу Божої Матері у творчості Тараса Шевченка.

Виклад основних результатів дослідження. Жінка-мати у Т. Шевченка — символ добра, справедливості, краси. Така позиція помітна у створених образах жінки та звертаннях до неї у ліричних та ліро-епічних творах. Найчастіше спосіб звертання до жінки у Т. Шевченка нагадує молитву, що має Біблійну основу — звертання до Матері Божої. Як засіб виразності та акцентуації автор традиційно обирає церковнослов’янські лексеми і формули для означення власного ставлення до образу жінки.

Як зазначав у 1936 році відомий український літературний критик Микола Гнатишак у «Кобзарі» Т. Шевченка згадується Мати Божа 25 разів. Для уникнення повторів у молитовних звертаннях автор засобами метафори змінює образ. Іменник «мати» та іменники — власні імена — Марія, Мати Божа, Богородиця, представлені словами-номінативами, замінюються лексичними одиницями із семантикою, що вказує на ознаку та якість даного образу [2, с. 112].

Частими у конфесійній літературі є композити, основні шаблони творення яких були перенесенні в українську мову з церковнослов’янської. Т.Шевченко паралельно використовує у звертаннях два композити — великомучениця і многострадальниця. Обидві лексеми сформувалися на церковнослов’янській основі. Варто зазначити, що композит великомученик — це назва, яку дала церква тим християнам, що, за переказами, зазнали великих тортур за віру. У композиті многострадальниця сама лексема може бути використаною як на означення святих осіб, так і земних грішників: Моя єдиная сестра! Многострадальниця святая!, де використовує як форму звертання композит многострадальниця до реальної особи й водночас поєднує його з прикметником святая [1, с. 270].

У переносному значенні автор уживає інший композит, звертаючись до грішниці у формі великомученице: Великомученице куме!; А ти, великомученице! Базталанная! Де ділась краса твоя… таке спрощення значення абсолютно не сумісне із християнською позицією, у якій лексема великомученик не може уживатися на позначення простих грішників. Використання даного церковнослов’янізму є стилістичним способом гіперболізації образу [1, с. 239].

Поряд із формами власне українського кличного відмінка у звертаннях (душе моя; доле моя; муко моя) виступають церковнослов’янізми, що є означеннями відповідно до форми звертання (душа — скорбная; душа — убогая; мука — люта; доля — молодая). Використання художніх означень церковнослов’янського походження стає виразником внутрішніх переживань поета, способом вираження божественного начала в людині.

Висновки. Отже, Шевченківський пошук формування української літературної мови виявився у прагненні на рівні символів кодифікувати знання про світ, Бога, людину. Таким чином, використані Т. Шевченком церковнослов’янізми — це яскраві приклади стилістичної урочистості, патетики або гіркої іронії, викриття недоліків суспільства та особистості зокрема, спроба переосмислити буденні реалії до рівня духовного начала, спосіб примирити ворогуючі сторони. Поет мислить тими високими категоріями, що пов’язують земний світ із вищим світом.

Література

1. Шевченко Т.Г. Усі твори в одному томі. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. — 824 с.

2. Неділько Г.Я. Тарас Шевченко. Життя і творчість. — К.: Рад. шк., 1988. — 247 с.

^ 37. Деформованість української мови в сучасних умовах в Україні

Діана Климчук

Національний університет харчових технологій

Вступ. Тарас Шевченко є основоположником нової української літературної мови. В основі його творів лежить народна українська мова (розмовно-побутова і фольклорно-пісенна), яку поет підніс до рівня літературної. Саме Тарас Шевченко розкрив багатство словника української мови, її лексико-фразеологічний склад, семантичні та стилістичні особливості, удосконалив граматичну будову та стилістичні засоби.

Мета роботи – показати рівень деформованості української мови в сучасних умовах. На прикладі Т.Шевченка показати, якою може бути наша рідна мова, як він розкрив багатство української мови, удосконалив граматичну будову та стилістичні засоби.

^ Виклад основних результатів. Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим не вичерпується її значення. У мові закодовує нація всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність. Для українців рідна мова – це мова нашої нації, мова предків, яка зв’язує нас між собою і з попередніми поколіннями, їхнім духовним надбанням. Тому знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов’язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може розраховувати на гідне місце у суцвітті народів [1, с. 234]. Занепад рідної мови є наслідком духовного зубожіння народу. Звичайно, такий великий народ як ми, українці, не може допустити цього, якщо вважає себе цивілізованою нацією. Ставлення до рідної мови є свідченням національної свідомості і рівня культури народу, його цивілізованості.

Наш національний скарб не змогли знищити ні репресії, ні чужоземний гніт. Попри все, ми зберегли свою духовну спадщину, пронесли її крізь роки війн, голодоморів, заборон. Ми свято вірили, що настане час, коли Україна здобуде незалежність, а разом з нею розквітнуть українська мова, культура та висока духовність. Та нині чомусь не плекаємо свою мову, не бережемо її, а засмічуємо русизмами та вульгарним бандитським жаргоном. І тон тут задає армія найвищих урядовців, депутатів, які безжально калічать і спотворюють нашу мову. Значну частину ефірного простору русифіковано та заповнено російською попсою [2,  с. 3].

В умовах важкого окупаційного ідеологічного спадку, що досі тяжіє над багатьма людьми, маємо ще один украй негативний чинник. Замість пропагування рідної мови, її збереження та захисту, більшість нинішніх можновладців демонстративно нав’язують українцям чужі мову, культуру, звичаї та обряди, неукраїнський світогляд. І наслідки цього для суспільства є вкрай негативними.

Нині наша мова засмічена та нечиста. Одним з головних чинників проникнення бруду є, як зазначає Софія Андрусів, бандитський фольклор, який доносить до нас радіо й телебачення. Бандитський фольклор і лайка заполонили Україну [3, с. 10]. Це розмиває традиційні, національні та християнські цінності, зникає дух українства. Отже, вживання російської нецензурної лексики робить рідну мову чужою. Можливо, якби міліція, громадськість були обачнішими та небайдужими, шанували себе і власну культуру, то все було б по-іншому.

Нинішню мовну ситуацію України, як наголошує Лариса Масенко, характеризує конфлікт між двома літературними мовами – українською та російською. Асиміляція значної частини українського населення, що спричинила ослаблення національної самосвідомості українців, витіснення української мови російською у східних, південних і частково центральних областях України, передусім у великих промислових центрах, становить одну з головних перешкод у побудові національної держави, незалежної від колишньої імперської метрополії [4, с. 6]. Деформованість мовної ситуації України полягає в тому, що співвідношення українськомовної та російськомовної частин населення не відповідає співвідношенню українців і росіян на її території. Внаслідок відсутності фронтального соціологічного дослідження території України більш-менш точний кількісний розподіл населення за мовною ознакою невідомий. Загальну картину ускладнює також наявність носіїв змішаного українсько-російського мовлення, так званого суржику [4, с. 5].

Незважаючи на зазначені перешкоди, українська мова не втратила достатньо сильної креативної енергії. Нині, в умовах творчої свободи, почався активний процес формування соціально диференційованої культури на базі української мови, особливо інтенсивний в західних і центральних регіонах, а також у Києві, хоча цікаві явища у сфері елітарної української культури спостерігаються і в містах Східної України. Однак, в умовах жорсткої конкуренції з російською масовою культурою, культура українська, що перебуває в стадії формування, потребує підтримки з боку своєї держави, що ще раз підтверджує гостру необхідність ефективної мовної політики.

Висновки. Отже, престиж мови залежить не від неї самої, а від її носіїв. На жаль, не всі українці усвідомлюють це. Тому українська мова в нашій державі стане престижною тоді, коли ми не будемо її соромитися, коли оволодіємо усім багатством її, навчимося гарно, виразно, правильно говорити українською і будемо пишатися, що ми, українці, маємо таку чудову мову. А інші нації будуть відчувати задоволення від того, що володіють цією мовою, будуть шанувати і тих, хто її створив.

Громадяни нашої держави, як і всякої іншої, мають мовні обов’язки, що полягають у захисті та збереженні рідної мови. Захист рідної мови — найприродніший і найпростіший, найлегший і найнеобхідніший спосіб національного відродження і самоутвердження. Володіння рідною мовою — це не заслуга, а обов’язок справжніх патріотів.

Література

1. Скуратівський Л. В. та ін. Українська мова: Збірник текстів для переказів. – Київ: Форум, 2001. — 240 с.

2. Парубій Х. Мода чи занепад? — Львівська газета. — 2013. — С.3.

3. Андрусів С. Українська мова — важкохвора людина Освіта і управління —Т. 7, Ш. — 2010. — С. 7-16.

4. Масенко Л. Мовна ситуація України. — Мовознавство. — 2009. — С.5-6.

38. Літературознавці про творчість Тараса Шевченка

Юлія Чернобай

Юлія Микитенко

Національний університет харчових технологій

Вступ. Великий украïнський письменник, людина з незвичайною, тяжкою долею, з свiтовою славою поета-правдолюбця це Тарас Шевченко. Здається, жодна книжка і жодний автор в історії нашої літератури не викликали такого розголосу, стільки боротьби й літературознавчих праць, як твори Тараса Шевченка та його діяльність. Від виходу першого видання «Кобзаря» 1840-го року і до сьогодні надруковано стільки статей про його геніяльну творчість та її вплив на інших письменників, стільки розвідок, спогадів, рецензій, відгуків як у самій Україні, так і поза її межами, що їх немає змоги навіть перерахувати. Протягом останнього десятиріччя наші науковці в Україні і у вільному світі зібрали багато маловідомого матеріялу і видали багато праць на цю тему [1, c. 118].

Мета роботи — дослідити та показати, що літературознавці пишуть про творчість Тараса Шевченка.

^ Виклад основних результатів дослідження. Письменник й історик Микола Костомаров згадує про свою зустріч з Шевченком у Києві, де Тарас Григорович прочитав йому свої недруковані вірші. «Мене обдало страхом, — пише Костомаров, я побачив, що Шевченкова муза роздирала завісу народнього життя... Сильний зір, міцні нерви треба мати, щоб не осліпнути або не знепритомніти від раптового світла істини. Горе відчайдушному поетові! Він забуває, що він людина...» [2, с.88]. А Іван Франко, що написав багато статей і розвідок про Тараса Шевченка, так висловлювався про нього: «Я не знаю в світовій літературі поета, який би став таким послідовним, таким гарячим, таким свідомим оборонцем за права жінки на повне людське життя». Літературознавець Павлин Свенцицький, пишучи про літературу ХІХ-го століття і порівнюючи, хто більше відбив життя і душу свого народу, зазначає: «Хто не чував про Шевченка? Хто не знає чудових його творів? Великі поети: Байрон, Ґете, Словацький — великий поет Шевченко! З тими поетами до ряду він став, перевищив їх, величний! Всі ті поети в творах своїх власну лиш проявляють індивідуальність. За Англію не промовив Байрон; не виявлена Ґете Німеччина; всієї Польщі не добачимо в Словацькім; а спогляньмо, чи є найменша проява життя України, щоб не відбилась вона, мов у чистому дзеркалі, в Тарасових поезіях? Вона живе своїм поетом, пишається в ньому, в поезіях його вона вся! Поміж 15-ма мільйонами не подибуємо душі живої, щоб не спорушилась в грудях на відгомін Кобзаревої пісні. Байрона розуміють два мільйони англійців, Ґете — мільйон німців, Словацького півмільйона поляків, Шевченка слухає, розуміє, з ним співає п’ятнадцять мільйонів! Тим він і великий, тим і вищий понад усіх поетів» [3, с. 32] «Він був селянський син і став князем в царстві духа. Він був кріпак і став великою силою в громаді людських культур. Він був простак і відкрив професорам і вченим новіші і свобідніші степені ... Доля переслідувала його ціле життя, та не покрила іржею золота його душі, не обернула його любові до людства в ненависть, ані його віри — в розпуку. Доля не щадила йому страждань, але не стримала його радості ... » — це були пророчі слова нашого другого велетня літератури І. Я. Франка[5]. Але одна справа, коли Тараса Шевченка високо оцінює своя преса, свої фахівці літератури, а інша — коли про нього говорять видатні знавці літератури іншого світу. Австрійський письменник, дослідник творчості Шевченка, Карл Еміль Фрагіцоз, у своїй праці про Шевченка ще в 1878 році писав: «В особі Шевченка замучено найбільшого співця українського народу, геніяльного поета. Його талант не міг повністю розвинутись, та вже одне те, що міг написати поет, забезпечує йому безсмертну славу». А про біографію Шевченка він пише: «Його біографія читається, як роман, в якому герой, замість вийти з темряви до світла, потрапляє з ночі в ніч». [4, c. 96 ] Дуже прихильно й високо оцінювали творчість Шевченка та його значення й чеські знавці. Еммануел Варва писав у журналі: «Краса української мови, якою писані вірші Шевченка, просто чудова і передати її неможливо ... Такий поет, як Шевченко, де б не спіткала його смертна година в простому слов’яцрькому світі — в Сербії, Болгарії або Чехії — всюди був би як свій,бо на Слов’янщині нема для нього чужої країни ». А Мілан Яріш вважає нашого поета «одним з найбільших соціяльних поетів, яких знав 19-й вік». Чехи вдячні Шевченкові за поему «Єретик», де він змалював героїчну постать Яна Гуса, а також: за його присвяту цієї поеми видатному чеському діячеві професору Празького університету, сучасникові Шевченка, Павлові Шафарикові. Відомо також, як Шафарик був зворушений до сліз, прочитавши цю поему. Велику увагу й високу оцінку Шевченкової творчості дають поляки. Польський поет Леонард Совінський ще в 1861 році написав книжку «Тарас Шевченко», яку видрукував у Вільні того ж року, додавши й переклад «Гайдамаків». Це була перша ширша розвідка про нашого поета, в якій він підкреслював «Велика це людина — Тарас Шевченко, велика вже сама собою, ще вища величчю дум мільйонів, що знайшли свій вияв у натхненній його пісні...». З великим теплом і пошаною до Шевченка ставились наші найближчі брати білоруси, яким творчість нашого поета була близька, зрозуміла і співзвучна. Янка Купала, що був перекладачем творів нашого Кобзаря білоруською мовою, писав: «На нашій білоруській землі Тарасова пісня звучить на повний голос. Наші поети вчаться на її образах, люблять її і шанують. Вони дали нашому народові можливість пізнати її силу і красу в білоруській мові» [4, c. 74]. Вплив творчості Шевченка на багатьох чужинців був такий, що вони відразу почали навіть вивчати українську мову. Серед них і згадуваний шведський професор Єнсен, і японець Комаце Суосуке, який писав, що вивчив українську мову, щоб мати змогу читати Шевченка в оригіналі.

Висновки. Не дивно, що саме Тарас Шевченко у більшості людей асоціюється з Україною. Адже саме ця людина є генієм нашого народу, нашим світочем, нашим наставником. У кожному українському місті є вулиця, проспект, чи парк названий його ім’ям. А пам’ятники Шевченку вже давно існують за межами України. Творчість генія невичерпна, глибока і багатогранна. І скільки б разів ми не зверталися до неї, вона щоразу відкриває нам нові обрії, збагачує новими почуттями, будить нові думки. Саме такою є творчість вірного сина українського народу Т.Г.Шевченка. Такі зворушливі відгуки про мову й літературу цілого нашого народу, який репрезентує Тарас Шевченко, зобов’язують і нас посилити цікавість як до творчості поета так і до нашої рідної мови, й до питання популяризації нашого поета та його ідей серед інших народів.

Література

1. Зеров М. Українське письменство ХІХ ст. // Зеров. Твори: В 2 т. — К.: Дніпро, 1990. — Т.2. — С.4 — 245. 

2. Костомаров М. І. Спогади про двох малярів // Спогади про Тараса Шевченка. — К., 1982. — С 135.

3. Павлин Свенцицький (1841-1876). Вік 19-ий у діях літератури української, 1871. Цит. з Світова велич Шевченка, ор. сіт., ст. 123

4. В.Бородін, В.Смілянська. «Світова велич Шевченка», том 3, — К. 1964., — ст. 101.

5. Інтернет-ресурс: http://shevchenko-museum.com.ua/default/static/view/53.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України дз “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” днвз “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” інформаційний лист
На базі дз “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” 17 жовтня 2013 року відбудеться IV всеукраїнська науково-практична...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство
Голова – Іванов С. В., доктор хімічних наук, професор, ректор, завідувач кафедри експертизи харчових продуктів Національного університету...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconІнформаційний лист! Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни дз «луганський національний університет імені тараса шевченка»
«Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» запрошує Вас прийняти участь у міжнародній науково-практичній конференції...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти та науки, молоді та спорту України Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки України Національний університет харчових технологій       «затверджую»
Положення про Раду молодих вчених Національного університету харчових технологій / Уклад.: А. В. Шаран, В. Л. Зав’ялов, В. М. Ковбаса....
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки України Державний заклад „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”
Тема дисертаційного дослідження: «Формування дослідницького потенціалу майбутніх учителів природничо-математичних дисциплін у процесі...
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки України Національний університет харчових технологій       «затверджую»
move to 1192-20746
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20420
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20458
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Національний музей Тараса Шевченка iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій «затверджено»
move to 0-20596896
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи