Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство icon

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство




НазваМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство
Сторінка6/7
Дата09.09.2014
Розмір1.51 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7

ЛІТЕРАТУРА


    1. Золотухін Г.О. Фахова мова медика : навч. посібник / Г.О. Золотухін, Н.П. Литвиненко, Н.В. Місник. – К. : Здоров’я, 2002. – 285 с.

    2. Лозко Г.С. Українське народознавство / Галина Лозко. – К. : Зодіак-ЕКО, 1995. – 368 с.

    3. Малорусские домашние лечебники XVIII в. [Электронный ресурс]. – Режим доступа:

http://iht.univ.kiev.ua/library/ks/1890/pdf/kievskaya-starina-1890-2-B

    1. Нечай С. Російсько-український словник медичної термінології. 15 000 слів / авт.-упоряд. С. Нечай. – К. : УЛТК, Фонд «Третє тисячоліття», 2000. – 432 с.

    2. Слово многоцінне : антологія давньої української літератури : в 4-х т. – Т. ІІІ / упоряд. В.В. Яременко та ін. – К. : Либідь, 2005. – 627 с.

^ ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ СТУДЕНТІВ

У КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ ЗАВДАНЬ
Коломієць О. Б.

Кіровоградський національний технічний університет, м. Кіровоград
Сучасна освітня практика пов'язана з пошуками нових, концептуальних підходів до освіти. Зокрема актуалізується проблема гуманізації технічної освіти, яка належить до складних соціально-педагогічних проблем й покликана узгоджувати професійну підготовку з найактуальнішими проблемами розвитку людства, суспільства й особистості.

Гуманізація технічної освіти, зокрема вищої, передбачає розкриття перед студентами змісту духовних і культурних цінностей, формування у них духовно-моральних якостей, широкого світогляду, загальної та інтелектуальної культури, розвитку творчих здібностей, що сприятиме самореалізації та саморозвитку особистості.

Важлива роль у реалізації завдань гуманізації вищої технічної освіти належить комплексу українознавчих дисциплін («Історія України», «Історія української культури» та ін.). Це пояснюється насамперед тим, що ефективне вирішення проблем формування в особистості підвалин теоретико-світоглядної свідомості в царині наук відбувається не у вигаданому, а в певному етнокультурному просторі, викладач є носієм певної національної культури, моральності етносу, виразником менталітету свого народу.

Вітчизняна історія та культура містять в собі величезний гуманістичний потенціал. Тому, тільки зазирнувши у глибинне коріння, зрозумівши витоки національної філософії, духовності, культури, специфіку національного сприйняття, сучасний студент вийде на шлях, що приведе його до найцінніших надбань гуманістичної думки свого народу. А це, в свою чергу, сприятиме поглибленню самопізнання, формуванню почуття ідентичності як компонентів національної самосвідомості. Водночас особистість, будучи унікальною цілісністю, яка прагне досягнути професійного зростання, сама творить своє життя та несе відповідальність за свій вибір відповідно до сподівань спільноти, до якої належить.

Актуальність досліджуваної теми обумовлюється, таким чином, необхідністю пошуку нових моделей розвитку особистості в контексті професійного становлення; переорієнтацією освіти на нові виміри духовності задля збереження духовно-культурних цінностей людства й закарбування у свідомості людини життєстверджуючих світоглядних орієнтацій, необхідних для самоусвідомлення та саморозвитку особистості.

Проблема ця далеко не нова в педагогічній науці та практиці. Її досліджують провідні філософи, психологи та педагоги сучасності (І. Бех, Б. Кобзарь, П. Кононенко, М. Пірен, В. Струманський, В. Скутіна, К. Чорна та інші). У наукових розвідках висвітлюються, зокрема, теоретико-методологічні проблеми духовного розвитку особистості, становлення її культури, окреслюються концептуальні, змістові, структурні, організаційні особливості філософії українознавства, необхідні для вироблення якісно нової моделі освіти, що має забезпечити готовність майбутнього фахівця сумлінно і творчо працювати на благо Вітчизни, спонукаючи до національної самореалізації, а також обґрунтовуються нові технології навчання, спрямовані на реалізацію цих завдань у педагогічній практиці.

Ми зосередили увагу на пошуках засобів виховання національної самосвідомості студентської молоді в умовах технічного ВНЗ, зокрема на використанні гуманістичного потенціалу українознавчих дисциплін для здійснення цього завдання.

Як відомо, національна свідомість є матеріалізованим буттям національного менталітету і проявляється як на рівні буденної свідомості, так і на рівні теоретичного творення – в мистецтві, літературі, політико-правових, морально-етичних поглядах і поведінці. Вона виступає формою самоусвідомлення нації і через сукупність соціально-психологічних рис є виявом національного характеру, його етнічних особливостей, певною системою світосприйняття. Через неї нація усвідомлює себе суб'єктом історичного процесу в загальнолюдському розвої буття. Саме через неї виявляються й усвідомлюються суперечності реальної історії, особливості буття нації в загальному історичному поступі людства.

Національна свідомість – це, безперечно, знання про історичне минуле і сьогодення Батьківщини, її матеріальну і духовну культуру, мову, традиції; усвідомлення ролі своєї національної спільноти, місця культури свого народу у світовій культурі.

Національна самосвідомість – це відчуття людиною власної гордості за приналежність до своєї нації, вміння мислити на основі образів національної культури, сприйняття оточуючого світу крізь призму національних інтересів, спрямованість своїх дій і вчинків відповідно до національних інтересів.

Саме тому виховання національної самосвідомості, перш за все, відбувається через залучення до соціального і культурного досвіду свого народу та світової культури в цілому.

Науковці стверджують, що нині функції та спектр дії українознавства розширилися за межі дослідження суто національно-культурних проблем. Вони охоплюють й соціальні та державотворчі процеси формування свідомості та моралі, освіту й виховання, політику і культуру в широкому розумінні (не лише духовну, а й матеріальну).

Такими в основному визначаються межі сучасного українознавства, зокрема в концепціях та дослідженнях П. Кононенка [2]. На його думку, національну культуру ніяк не можна зводити до допоміжної ролі чи декоративної функції у процесі суспільного поступу. Феномени мови й культури у розвитку економічних та демократичних перетворень недооцінені у нашому українському суспільстві, хоча піднесення культури завжди впливало на економічне зростання у будь-якій державі. Адже не економіка створює людину, а людина створює економіку. Та й сучасний стан сфери освіти й мистецтва не може задовольнити потреби духовного розвитку українського суспільства.

В жодній країні розвинутої демократії інформаційно-культурний простір не працює проти власної держави так, як це відбувається в Україні. Суспільство опинилося в ситуації, де домінує споживацьке ставлення людини не лише до природних, соціальних, а й моральних ресурсів заради прагматичної вигоди.

Тому в царині освіти необхідно повніше використовувати гуманістичний потенціал, що міститься у вивченні українознавчих дисциплін, адже ідеї гуманізму мають своєрідне, багате й повнокровне вираження в українській історії та культурі. Особливість гуманістичного світогляду в Україні пов'язана з його формуванням в екстремальних соціально-історичних умовах.

Український гуманізм є надзвичайно складним, багатогранним і комплексним явищем. Ця риса нашої ментальності сягає глибин віків. Кращі гуманістичні традиції української історії та культури завжди мали своїм джерелом народне життя з відображенням у ньому загальнолюдських цінностей. Так, якщо звернутися до витоків давньої вітчизняної культури, зокрема билинного епосу, то можна впевнитися, що вся вона виростає з потреби утвердження сил добра, людського братства, справедливості, народності.

У процесі виховання національної самосвідомості студентської молоді засобами українознавства великого значення ми надаємо етнокультурним цінностям.

Серед базових норм і цінностей української нації на перший план виступає українська національна ідея, яка є основою функціонування нації, серцевиною її духовних інтересів, наріжним каменем її соціально-політичних прагнень. В усі часи українська ідея була для нашого народу інтегруючою силою. Вона спонукала до подвигів та до великої жертовності, гартувала волю, шліфувала світогляд борців за свободу.

Сьогодні в широкому сенсі українська національна ідея усвідомлюється як теоретична догма побудови української держави на засадах самодостатності української нації як провідної рушійної сили відродження української мови, культури, традицій, вірувань. Ідея державотворення в незалежній Україні, з одного боку віддзеркалює право на самовизначення та незалежність, а з іншого – залишає націю в межах загальнолюдської спільноти і спрямована на утвердження в житті гуманістичних і демократичних цінностей.

Крім національної ідеї для української нації мають важливе значення демократична ідея – народовладдя і захист основних прав та свобод людини, а також соціальна ідея – соціальна справедливість, забезпечення гідного існування представникам усіх класів і верств суспільства, рівності економічних, політичних і культурних можливостей для кожного громадянина.

Тому в центрі уваги викладачів мають бути сюжети, пов'язані із забезпеченням прав людини, поширенням процесу демократизації, пропагандою національних і соціальних цінностей, ідей толерантності й поваги до інших народів. При цьому необхідно прагнути до гранично виваженої інтерпретації фактів минулого і сучасного.

Вважаємо, що гуманістична суть української історії та культури, українознавча цілісність гуманітарної сфери у синтезі її окремих чинників, здатні забезпечити основу для самоусвідомлення особистості й розвитку таких рис студентської молоді, як миролюбність, відданість українській нації, відповідальність за права і долю людини, суспільства, держави. Українознавчі дисципліни, таким чином, є консолідуючим фактором, що формує цінності духовності, солідарності, інтелектуальності, соборності громадянського суспільства, плекаючи національну самобутність, відродження українськості, повагу до полікультурності.

Разом із тим, на становлення самосвідомості впливає відповідальність особистості за впорядкування власних життєвих подій у єдину послідовність, що залежить від життєвої концепції людини. Для становлення національної самосвідомості важливим є, насамперед, саморозуміння, саморозкриття, ствердження системи цінностей, поглядів, переконань.

Тому необхідне переосмислення національного досвіду, нове бачення тих подій життя, тих національних рис характеру, які з певних причин не усвідомлювалися українцями. Для цього необхідна рефлексія важливих моментів у розвитку нації, відновлення національного менталітету, побудова і вибір цілей і тактик поведінки, переосмислення життєвих стратегій на основі рефлексій досвіду життя нації.

Почуття відповідальності залишається важливим компонентом національної самосвідомості майбутніх фахівців, і тлумачення її змісту в контексті накопиченого людством практичного і духовного досвіду залишається одним із напрямів професійного становлення студентів технічних ВНЗ. Адже національна самосвідомість студентів – це система моральних принципів, поглядів, цінностей, норм і правил поведінки, які співвідносяться з національними уявленнями про добро і зло, належне і справедливе та пов'язані з сумлінням нації.

Виховання національної самосвідомості студентів в процесі вивчення українознавчих дисциплін уявляється нам як цілеспрямований, цілісний, поступальний, інноваційний процес, спрямований на вироблення системи знань про національні культурно-духовні цінності, що формують діалектичне та гнучке світорозуміння; ціннісні орієнтації на ідеали культури та традиції свого народу; норми високої духовності та культуротворчості.

При цьому слід пам'ятати, що утвердження народом себе як самобутньої та унікальної спільноти можливе лише у параметрах її оцінки в масштабах загальнолюдського, адже насправді, національна свідомість інтегрована в загальнолюдський потік життя, а велич української культури виявляється в тому, наскільки знайшла у ній свою реалізацію людська сутність і цінність, що не обмежена національними рамками. Вирвана із всезагального потоку людської історії, національна свідомість перетворюється в абстрактний абсолют, позбавлений життя поза простором і часом.

Таким чином, проблема співвідношення загальнолюдського і національного стає однією з найважливіших проблем у справі реалізації сучасних, гуманістично орієнтованих освітніх програм. Дослідники зазначають, що досягнення гармонії між цими цінностями є ідеалом, хоча в реальному навчально-виховному процесі ідеал недосяжний, бо між двома згаданими цінностями завжди існує суперечність і кожна з них має тенденцію до перебільшення своєї ролі в розв'язанні даної суперечності. У вирішенні означеної проблеми абсолютизація чи визнання пріоритету однієї сторони цієї суперечності є хибним і тому потрібно звернути увагу на вчення тих мислителів, які намагались знайти певну оптимальну міру поєднання даних сторін [3, 206-207].

Інакше кажучи, слід прагнути втілення в освіті й вихованні так званої об'єднувальної ідеології, побудованої на гуманістичних засадах, котра являла б собою бажану сферу ідейного консенсусу основних суспільних і політичних сил і заразом була системою цінностей, принципів світосприйняття [1, 33]. Така об'єднувальна ідеологія має увібрати в себе загальнолюдські етичні норми, патріотизм і національну гідність разом з повагою до інших народів, основи екологічної свідомості, миролюбність у поєднанні з готовністю протистояти агресії, поважання законів, шанування праці, знань, духовних надбань свого народу і всього людства.

Аналіз даної наукової проблеми з точки зору історичного чи культурологічного аспектів дає можливість кожному переконатись в тому, що національне тільки підкреслює загальнолюдське, не суперечить йому. Загальнолюдське – це все найкраще, що міститься в кожній національній культурі, історичному минулому народу, його побуті, фольклорі, традиціях, мистецтві. Тому протиставляти національне і загальнолюдське неправомірно.

На закінчення зазначимо, що гуманістичний потенціал українознавчих дисциплін спрямований на особистість, яка усвідомлює свою належність до української нації, сучасної європейської цивілізації, орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки. Йдеться про особистість, яка виявляє готовність до власного соціального успіху, а також прагне зробити внесок у громадянську державну справу. І сьогодні є всі підстави сподіватися, що саме єдиний, націлений на загальнолюдські цінності, стиль мислення об'єднає творчі зусилля працівників вітчизняної вищої школи і забезпечить творення тієї духовної атмосфери, в якій безумовне прийняття вищезгаданих цінностей студентським загалом трансформується у норму їх життя та діяльності.


ЛІТЕРАТУРА
1. Балл Г. Психолого-педагогічні засади гуманізації освіти / Балл Г. // Освіта і управління. – 1997. – №2. – Т.1. – С. 30-38

2. Кононенко П. Українознавство – наука любові, етики, життєтворчості / Кононенко П. // Збірник наукових праць. – Львів : Літопис, 2006. – 457 с.

3. Лутай В. Філософія сучасної освіти / Лутай В. – К. : Вид-во тов. «Знання», 1996. – 240 с.

^ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ ВНЗ ПРОФЕСІЙНОЇ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ
Машарова Я.В., Шевчук О.В.

Одеська національна академія харчових технологій, м. Одеса
Стан термінологічної справи будь-якої держави відображає рівень її науково-технічного та культурного розвитку. Тому кожна держава особливо дбає про стан національної фахової мови, що відбивається у державних стандартах. Технологія творення термінологічних стандартів є тривалим і практично виваженим процесом. Адже термінологічний стандарт – це результат лексико-графічного усталення, визначеного наявними словниками, та практичного унормування усталеної термінології, відображеної у підручниках, навчальних посібниках, наукових працях.

Термінологічні стандарти повинні передувати галузевим або виходити з ними одночасно, але вже з узгодженою термінологією. Таким чином процес унормування стандартизації національної термінології повинен переходити у процес встановлення відношень еквівалентності між термінологією держав у рамках однієї чи кількох мов, що необхідно для кращого порозуміння на всіх рівнях міждержавних стосунків.

Найвищим рівнем формування мовної особистості є рівень володіння фаховою мовою: терміносистемами, фразеологією, правилами творення тексту тощо. Отже, відповідно до принципів сучасної освіти студенти нефілологічного профілю повинні набувати певної лінгвістичної підготовки. У нашому випадку це означає вільне володіння українським фаховим мовленням, збагачення професійного мовлення студентів нефілологічних ВНЗ українською науковою термінологією.

Метою нашого дослідження є спроба аналізу ситуації, що склалася навколо проблеми збагачення професійного мовлення студентів технічних ВНЗ українською фаховою термінологією. Актуальність означеної проблеми зумовлено необхідністю формування мовної свідомості у майбутніх фахівців з різних науково-технічних галузей, оскільки вільне володіння фаховим мовленням сприяє не лише зростанню ефективності праці, а й продуктивному розвитку професійних контактів з колегами.

Опанування засадами професії починається з системи загальних та професійних знань, тобто з оволодіння галузевою фразеологією та термінологією, що допомагає не лише у навчанні, а й подальшій трудовій діяльності майбутнього фахівця. Засвоєння «наукового дискурсу професії»[1, 64], мовленнєвої специфіки фаху визначається насамперед множиною термінів, що активно обслуговують сферу професійно-виробничої діяльності.

Доведено, що спеціальні галузеві терміни становлять понад 60% професійної лексики фахівця [3, 96]. Решта стосується загальнонаукових та загальновживаних лексем. Важливо, що термінологічна лексика сприяє інтелектуалізації науково-виробничого та ділового спілкування, збагаченню професійно зумовленого словникового запасу і таким чином спрощує процес засвоєння та реалізації набутих знань у професійній діяльності.

Визначаючи актуальність поставлених питань, слід зауважити, що вітчизняна лінгводидактика дослідила їх не у повному обсязі. Зокрема, досліджено методику формування мовної компетенції студентів (Людмила Барановська, Л. Головата, Л. Лучкіна та ін.), шляхи формування мовленнєвої культури (Надія Бабич, О. Бєляєв, Алла Коваль, В. Мельничайко та ін.). Процеси засвоєння фахової термінології не привертають належної уваги дослідників.

На даний час не існує універсальної системи застосування у викладанні українських терміносистем студентам Півдня та Сходу України. Переважне російськомовне оточення вказаних регіонів зумовлює окремі вимоги до навчання фахової термінології студентів технічних ВНЗ. Студенти нефілологічного профілю не завжди мають змогу (і бажання) писати реферати, наукові праці, виступати на конференціях українською мовою. Вказана ситуація, у свою чергу, зумовлена рядом соціально-політичних чинників, але вона не є нормальною з огляду на те, що формування професійної компетентності фахівців, оволодіння професійною термінологією починається у стінах ВНЗ.

Таким чином держава, з одного боку, прагне активно запровадити українську мову у всі сфери виробництва, а, з іншого боку, викладання фахових дисциплін у південних та східних регіонах України часто обмежується російською мовою. Вказане протиріччя створює труднощі для засвоєння професійної лексики українською мовою.

Одним з вельми продуктивних шляхів формування у студентів-нефілологів професійної мовленнєвої компетенції на основі фахової термінології є запровадження курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)», що надійшов на зміну курсові «Ділова українська мова». Саме він враховує особливості викладання мови з огляду на професійно орієнтовану комунікацію у технічних ВНЗ.

Дані лінгвістичних спостережень вказують на необхідність володіння 85% термінів, що застосовуються у тексті, для вільного сприйняття потрібної інформації [1, 167]. Продуктивне засвоєння термінів і подальше їх використання в усному та писемному фаховому мовленні зумовлені застосуванням відповідної системи вправ, що, з одного боку, спрямовані на поглиблене засвоєння певної термінології, і, з другого боку, ініціюють уміння говорити, слухати та сприймати цю термінологію у конкретних робочих ситуаціях.

Досвід доводить ефективність поєднання вправ репродуктивного характеру з творчими завданнями: перші виконують ознайомлювальну функцію, а другі сприяють свідомому самостійному використанню набутих знань у певних обставинах на виробництві. Тут маємо на увазі наступне:
*складання термінологічного словника власного фаху з відповідним поясненням,

*усне повідомлення або переказ певного матеріалу з урахуванням орфоепічних та акцентних норм української літературної мови,

*переклад фахового тексту з російської на українську мову та редагування готового матеріалу в процесі роботи з комп’ютером,

*добір антонімів та синонімів до окремих термінів, дослідження за допомогою відповідних словників вживання дублетів та інтернаціоналізмів у фахових текстах, стійких термінологічних сполук, що не мають точних українських відповідників російським варіантам тощо.
Це допоможе студентам уникнути небажаного калькування при створенні (перекладі) фахової літератури, орієнтує на вживання нормативних форм фахових фразеологічних терміносполучень, надає змогу віднаходити спільні рішення у застосуванні російської та української терміносистем різних науково-технічних галузей, що досить важливо для південно-східних регіонів України.

Окрему роль у процесі формування мовленнєвої фахової компетенції відіграє текст зі спеціальності. Адже потрібні терміни постають комунікативною системою виключно на рівні тексту. Саме тому викладачі-філологи у тісній співпраці з викладачами фахових дисциплін різних курсів повинні розробляти методичні посібники, вказівки зі спеціальними текстами, насиченими актуальною фаховою термінологією, словники фахових терміносистем тощо. На нашу думку, все вказане слугує запорукою ґрунтовного засвоєння та свідомого активного використання базової наукової та професійної термінології.
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20458
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20420
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20402
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій «затверджую»
move to 0-20350166
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій «затверджено»
move to 0-20869793
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20459
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20468
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20424
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20423
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій «затверджено»
move to 0-20869795
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи