Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство icon

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство




НазваМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство
Сторінка7/7
Дата09.09.2014
Розмір1.51 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7

ЛІТЕРАТУРА


  1. Кияк Т.Р. Лингвистические аспекты терминоведения : Уч. пособие / Тарас Кияк. – К. : УМКВО, 1989. – 103 с.

  2. Мацько Л. Матимемо те, що зробимо / Любов Мацько // Дивослово. – 2001. – №9. – С. 2-3.

  3. Миняр-Белоручев Р.К. Общая теория перевода и устный перевод / Р. Миняр-Белоручев. – М. : Военное изд. Министерства обороны СССР, 1980. – 236 с.

  4. Тоцька Н. Методика роботи викладачів вищого технічного навчального закладу над українським професійним мовленням студентів / Ніна Тоцька // Дивослово. – 2003. – №1. – С. 62-65.


^ ВЗАЄМОДІЯ УКРАЇНСЬКИХ ТА ІНШОМОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ

У СУЧАСНІЙ ПРОФЕСІЙНІЙ ДОКУМЕНТАЦІЇ

(на матеріалі оголошень про прийняття на роботу

у ресторанній сфері)
Науменко Н.В.

Національний університет харчових технологій, м. Київ
Кулінарія, за визначенням сучасних культурологів, – таке саме мистецтво, як і музика й література, архітектура й живопис. «Гуска, фарширована трюфелями, яблуками, печінками та родзинками, не поступатиметься за своєю глибиною та складністю гегелівській філософії. Суничне тістечко-безе зі збитими вершками витончене, мов Моцартове скерцо. Сир Таледжо з зеленою оливкою у своїй буколічності й епічності здатен позмагатися зі строфами Горація, а таріль, на якому ряхтять тосканські закуски, – веселий та урочистий, наче фреска».

Їжа, так само, як і мистецтво, література, філософія, наука, здатна виразити й сформулювати своєю мовою найтонші відтінки людських почуттів, думок, намірів. Тому щодо їжі доцільно вживати всю гаму слів, словосполучень і термінів, якими ми зазвичай описуємо свій захват від доторку до шедеврів людського генія.

З активізацією національного відродження в усіх галузях почалося активне наукове словотворення в Україні. Більшість держав світу має свою національну термінологію (з елементами інтернаціональної лексики). У цивілізованій країні національна мова забезпечує всі галузі життя і, зокрема, фахове спілкування. Тому процес створення наукової термінології в українській мові є природним і необхідним.

Проте пов'язаний він із величезними труднощами, адже мова має свої закони. Щоб слово мало довге життя, воно повинно бути милозвучним (тобто вписатися в мелодику мови), лаконічним, інформативним, не викликати недоречних асоціацій.

Словників створюється багато, але не всі вони відповідають цим вимогам. Існує правило – термінологічні словники мають бути схвалені комітетом із наукової термінології НАН України. Тільки тоді можна уникнути помилок, зайвої синонімії, розбіжностей у вживанні термінів, неточних перекладів запозичених слів тощо.

Зразки взаємодії української та іноземних мов у професійній термінології фахівця готельно-ресторанної сфери наведено в наступній таблиці (ліва колонка – родові поняття, права – видові):

Готель

Гостинний двір, постоялий двір; туристський готель, готель економ-класу (бізнес-класу), одно- (дво-, три-, чотири-, п’яти-) зірковий готель, мотель, ротель, ботель, флотель; мережа готелів

Заклади харчування

Ресторан, кафе, кав’ярня, піццерія, таверна, трактир, корчма, шинок; національний (український, китайський, японський, італійський, єврейський) ресторан

Професійна документація

Заява, резюме, договір про бронювання, трудовий контракт, трудова угода, акт, аудиторський висновок; меню, винна карта, кавова карта, рахунок, квитанція; рецептура, розкладка

Прийом, обслуговування

Офіційний (неофіційний) прийом, дипломатичний прийом, корпоративна вечірка; сніданок, обід, вечеря, бенкет, коктейль, журфікс, фуршет, пікнік, барбекю, шведський стіл; тематичні столи; кейтеринг

Обладнання для приготу-вання їжі

Апарати для приготування гарячих напоїв: кавові машини, кавомолки, експрес-кавоварки, джезви, кавові станції, чайно-кавові автомати

Апарати для теплового оброблення продуктів: мікрохвильові печі, пароварки, кип’ятильники, грилі, бойлери; духові шафи (духовки) газові та електричні

Допоміжне обладнання: вітрини теплові, вітрини охолоджувані, вітрини демонстраційні, марміти, машини для вакуумного пакування

Обладнання для шведського столу: салат-бари, охолоджувані прилавки та буфети, марміти для перших і других страв, чефери

Персонал

Адміністратор, касир, аудитор, покоївка, портьє, кур’єр, консьєрж; шеф-кухар, кухар, менеджер залу, менеджер бенкетів, бармен, барист, сомельє, метрдотель, офіціант, дієтолог, дизайнер, флорист, фахівець PR


Головне правило, якого потрібно дотримуватися при вживанні іншомовних слів, формулюється так:

^ Використовуйте у тексті лише ті іншомовні слова,

значення яких ви можете впевнено пояснити.

В Україні виходять друком численні довідники, класифікатори, періодичні видання, у яких даються пояснення щодо появи нових професій, їх найменування, шляхів підготовки кадрів. Активна співпраця України з зарубіжними державами, зокрема підготовка до фінальної частини футбольного чемпіонату Європи, який відбувся у червні-липні 2012 року, потребувала і потребує відкриття нових закладів харчування, насамперед орієнтованих на національні кухні народів Європи, та випуску нового покоління фахівців ресторанної справи.

Пошук молодим фахівцем свого місця в галузі готельно-ресторанної справи розпочинається, як правило, зі знайомства з оголошеннями про прийом на роботу.

Згідно з новітніми класифікаторами ділових документів, оголошення – офіційне повідомлення, оповіщення, інформація про масовий захід: про час і зміст проведення нарад, засідань, зборів; про виконання якоїсь роботи; про можливість обійняти вакантну посаду шляхом участі у конкурсі [див.1, 250; 3, 101]. За формою оголошення бувають писані, мальовані, друковані в газетах, журналах, на окремих аркушах.

В оголошеннях, крім чіткої мови, важливості теми, цікавості змісту, велике значення має оформлення: написання слів більшими й меншими літерами, добір кольорів, симетричність розташування повідомлень. Взаємодія іншомовних та питомо українських лексем у формуванні оголошень про прийняття на роботу виявляється, по-перше, у синонімії термінів на позначення осіб за професією; по-друге, у сполученні різномовних компонентів у видових характеристиках працівника ресторану, бару або кафе; по-третє, у найменуваннях самих закладів. Наприклад [4, 77]:


^ ТОВ «КОЛОС ЛТД»

терміново потрібні:

  • КУЛІНАР

  • РОЗКАТНИК ТІСТА

  • ВАНТАЖНИК

  • ПЕКАР

  • КОНДИТЕР

  • ПАКУВАЛЬНИЦЯ



Вимоги: наявність м/о, гр.: денні та нічні зміни.

Місце роботи: Дарницький район, вул. Здолбунівська, 20



Візьмімо систему позначень осіб за родом діяльності [див. 2, 22-23]. Ономасіологічним мотивом утворень простих або складних іменників-назв професії в ресторанній сфері, виступає основа лексеми, яка позначає продукт виробництва («шашличник» – від «шашлик», «піццайоло» – від «піца», «сушист» – від «суші»); місце виробництва («бармен» – від «бар», «кухар» – від «кухня»), а також дію («пекар» – від «випікання», «кондитер-оформлювач»), спосіб виробництва («розкатник тіста»).

Приблизно в XVII столітті слово «піццайоло» (італ. pizzaiolo) закріпилося за людьми, які виготовляли піцу для городян і селян, притому вдавалися до вигадливих акробатичних трюків, маніпулюючи шматком тіста для швидшого розкачування. Італійське за походженням слово сьогодні замінило в україномовних оголошеннях про прийняття на роботу невдалі складні лексеми «піца-майстер» та «піца-мейкер».

Із появою та розповсюдженням в Україні закладів харчування, орієнтованих на східну кухню, в українську мову входить декілька слів японського походження. Корінь «суші» (точніше, відповідно до японської вимови, – «сусі») породжує чимало складних термінів для позначення осіб, які виготовляють цю страву, та пов’язаними з цим процесами.

Наприклад, «головним плюсом суші-роботів було те, що вони від самого початку проектувалися суші-кухарями й ураховували всі їхні побажання. Це полегшило впровадження установок в уже відкриті суші-бари та суші-ресторани. Крім того, з’явилося окреме відгалуження в «суші-бізнесі» (за матеріалами Вікіпедії). Терміни на позначення кухаря, який виробляє суші, можуть бути не лише складними іменниками, а й простими лексемами, утвореними за допомогою кореня «суші» та суфіксів діяча; найбільш поширений – «сушист».

Інколи нова професія суміщає декілька апріорі неспоріднених галузей діяльності. Такою є, наприклад, робота «ресторанного критика». Ресторанний критик – фахівець у галузі кулінарії та ресторанного бізнесу, який займається професійним рецензуванням закладів громадського харчування. Як правило, є журналістом – співробітником періодичного друкованого (газета, журнал) або інтернет-видання, що публікує відгуки про ресторани, бари та кафе. До сфери його інтересів входить оцінювання кухні, винної карти, рівня обслуговування, інтер’єру та загальної атмосфери закладу.

Збірник рецензій про ресторани може випускатися окремим виданням у формі путівника по ресторанах (ресторанного гіда) [див. 5]. Відповідно, ресторанний критик має бути фахівцем у кулінарії, культурології (зокрема культурі харчування), фізіології харчування, журналістиці, мовознавстві та видавничій справі.

Отож сьогодні конче необхідно вдосконалювати свої знання рідної, української мови, щоб сприймати нові іншомовні слова не як непереможних завойовників, а як добрих друзів, які допомагають пізнати реалії життя тієї країни, звідки вони приходять до нас.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Галузинська Л.І. Українська мова (за професійним спрямуванням) : навч. посібник / Л.І. Галузинська, Н.В. Науменко, В.О. Колосюк. – К. : Вид-во тов. «Знання», 2008. – 431 с.

  2. Мойсієнко А.К. Динамічний аспект номінації : навч. посібник / Анатолій Мойсієнко. – К. : ВПЦ «Київський університет», 2004. – 100 с.

  3. Погиба Л.Г. Складання ділових паперів : практикум / Л.Г. Погиба, Т.О. Грибіниченко, М.П. Баган. – К. : Либідь, 2003. – 240 с.

  4. Пропоную роботу : інформаційно-рекламний тижневик. – №9 (784), березень 2012. – 107 с.

  5. Кулинарные профессии [Электронный ресурс] / Режим доступа : 

ru.wikipedia.org.wiki/Кулинарные_профессии

^ ПЕРСПЕКТИВИ МОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ПІДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛІННЯ У КОНТЕКСТІ ТОТАЛЬНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
Олександрова Г.М.

Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, м. Київ
Формування освіченої, інтелігентної, національно свідомої людини – складний індивідуально-психологічний процес, що характеризується сукупністю філософських, історичних, антропологічних, етнографічних, ознак соціуму у якому перебуває його репрезентант. У будь-якому суспільстві ознайомлення дитини з навколишнім середовищем, її внутрішнє становлення відбувається безпосередньо через рідну мову (користування звуконаслідувальними словами, потім – читання та прослуховування пісень, казок, мовні стосунки з іншими людьми).

Перспектива розвитку нації полягає у духовному та інтелектуальному стрижні носіїв культурно-історичного спадку , що, своєю чергою, забезпечує міць та процвітання держави і викликає інтерес та повагу до неї інших країн. Саме рідна мова постає домінантним чинником національного самовизначення, тому потребує підтримки державних інститутів щодо впровадження новітніх технологій для її розвитку. У сучасному житті глобалізація на українських теренах продемонструвала свої негативні наслідки. Як констатує М. Жулинський: «…нівелюючи національно-культурні особливості економічно менш розвинених народів, вона накладає на них духовну колонізацію і веде їх до національного самознищення, небуття».

Пріоритетними моральними цінностями молоді, на жаль, стали запозичені з Заходу віяння у стилі поведінки та стратегічний курс отримання передусім матеріальних вигод. Частина української молоді віддає перевагу спілкування російській мовній компетенції, відводячи тим часом українській менш значущу роль. Це зумовлено низкою причин, серед яких – тривалий лінгвоцид рідної мови, заборона та нищення національних літературних та мистецьких джерел, згодом – і найкращих представників української культури.

Серед учнів і студентів поширилося зневажливе ставлення до рідної мови, знижена мотивація її вивчення, незрозумілість та байдужість до її майбутнього і, відповідно, відсутність програм та перспектив власного мовного розвитку й удосконалення. До того ж деякі урядовці декларують недоречність української мови як «ненужной, мешающей благотворному развитию личности» (варто згадати виступ Міністра освіти і науки на зборах учителів Росії про впровадження російської мови в українських навчальних закладах), унаслідок чого вона поступово була витіснена суржиком.

Суржик, на нашу думку, являє собою дуалістичну комплементарність, тобто уникнення норм мовленнєвої поведінки, вільне користування обраними за бажанням мовними одиницями. Як свідчать спостереження, у засобах масової інформації (головне у галузі спорту) дедалі частіше словами іншомовного походження підмінюються українські відповідники, наприклад: хавбек – півзахисник, голкіпер – воротар, чемпіонат (світу) – мундіаль; у інших галузях дім – хауз, подорож – травелінг.

У книзі «Мовна політика та мовна ситуація в Україні» окреслено аналіз так званого суржику – мішаної українсько-російської мови, поданий учасниками проекту «Мовна політика в Україні: антропологічні, лінгвістичні аспекти та подальші перспективи» Сальваторе дель Гаудіо та Богданом Тарасенком. Більшість спеціалістів вважають, що суржик – це «українська зі значними російськими домішками» [6; 317]. Але, як уже було підкреслено раніше, сучасна українська мова зазнає болісних видозмін, оскільки її прагнуть не тільки «русифікувати», а й «американізувати», щоб не втратити «обличчя» перед «сильними світу цього» та рабського бажання «подобатися» сусідам.

Свого часу Ліна Костенко у «Гуманітарній аурі нації…» зауважила: «Мова – це також обличчя народу, воно тяжко спотворене. В такій ситуації, в будь-якій, а в такій особливо, держава повинна мати глибоко продуману гуманітарну політику, створювати механізми ефективного впливу, координувати зусилля вчених і митців. Бо за таких деструкцій, у перехідний період, це життєво необхідно – накреслити шляхетні обриси своєї культури». [4; 35]. Адже українська мова жодним чином не зводилася до «витвореної», репрезентуючи себе складовою частиною національної світоглядної парадигми: зберігаються та відновлюються її формотворчі функції, віддзеркалюючи крізь призму віків історичний досвід, національні традиції і узвичаєння, притаманні українському народу.

Прикметно, що процес оволодіння рідною мовою сьогодні постає найбільш вразливим у реформуванні освітньої системи: дедалі питомої уваги набуває проблема мовної компетенції у контексті формування нового типу особистості і суспільних відносин на основі національної освіти. Ця проблема нині стає предметом обговорення вітчизняних педагогів, психологів, соціологів, зокрема й у негуманітарному науковому середовищі.

У соціокультурному дискурсі мовна компетенція реалізується апріорі безпосередньо через носія мови, чия внутрішня ґенеза характеризується комплексом філософсько-світоглядних детермінант, культурних інтенцій, аналітико – синтезуючих вмінь та безперечно природних здібностей. Це є той феномен, що розкриває сутність людини та відрізняє її від інших. Поняттю мовної особистості присвячені роботи Ю. Караулова, В. Карасика, Світлани Єрмоленко, Любові Мацько, Ф.Бацевича, Любові Струганець у мовознавстві та лінгвокультурології.

Говорячи про цей аспект, із невідомих причин слова «зацікавленість» уникають, адже, відкриваючи непізнаний світ, дитина користується широким арсеналом психологічних, естетичних, розумових компонентів власного просторового виміру. Мелодійність, доступність мовних концептів розвивають спроможність розуміння оточуючих, забезпечують легкість та невимушеність у спілкуванні з іншими комунікантами і таким чином прищеплюють любов до рідної мови. Мовленнєва реалізація є головним інструментарієм соціальної ідентифікації репрезентантів суспільства завдяки встановленню взаємозв’язку з навколишнім середовищем, спонукає до створення культурних цінностей, урізноманітнення духовного потенціалу.

Онтогенез індивідуума наочно демонструє симбіоз мовленнєвої та предметної діяльності: під час інтроекції дитина “приміряє” на себе соціальні ролі, знаково-символічні образи, практикує способи спілкування, які надалі стають невід’ємною частиною формування її свідомості та особистості. У молодшому віці саме закладається фундамент основи світобачення, що у подальшому житті допоможе дорослій людині визначити адекватність власної цілеспрямованості.

К.Д. Ушинський вважав рідну мову головним об’єктом національного розвитку молодого покоління: « Вивчення кожного предмета передається дитині засвоюється нею і виражається у формі слова. Дитя, яке не звикло заглиблюватися у зміст слова, темно розуміє або зовсім не розуміє його значення і не дістало навички розпоряджатися ним вільно в усному і писемному мовленні, завжди страждатиме від цього. Викладання вітчизняної мови в первинному навчанні становить предмет головний, центральний, який входить в усі інші предмети і вбирає у себе їх результати» [8; 103].

Тому нагальні питання сьогодення – повернення традиційних форм народного навчання, негайний перегляд наявної та розроблення нової ефективної методичної літератури, дидактичної системи виховання, яка б відповідала віковим можливостям і потребам дитини без нагромадження незрозумілих лексем та концептів, сприяла самопізнанню, саморозкриттю неповторних особистостей, створення умов для розкриття творчого потенціалу.

Протягом століть національна освіта, а згодом і радянська детермінували за своїм рівнем викладання у світовому освітньому полі, оскільки завжди відзначалися головними принципами – послідовністю, доступністю, міцністю набутих знань та навичок.

Існує твердження, що спеціалісти колишнього пострадянського простору не користуються попитом на ринку праці. Справа не в тому, що дипломи наших вишів не котируються за кордоном, і українські фахівці гірші за місцевих (у більшості випадків спостерігається і протилежна тенденція), а у тому, що будь-яка держава захищає і враховує інтереси передусім своїх громадян, а потім пропонує роботу (не завжди відповідно до бажання і кваліфікації за фахом) іноземцям.

Новомодні сучасні західноєвропейські методики не завжди і повною мірою відповідають потребам українського суспільства: дедалі частіше батьки скаржаться на складність поставлених завдань (старшокласникам, наприклад, – із алгебри, геометрії, хімії) та визнають свою неспроможність допомогти дітям. Це, у свою чергу, спричиняє негативні наслідки, одним з яких є поступове згасання зацікавленості досліджувати навколишнє середовище.

Необхідність врахування вікових особливостей є запорукою не тільки успішного навчання загалом, а й досягнення поставлених цілей. Щодо вікового цензу, доречно було б зробити акцент на тому, що переважна кількість дітей у віці 6 років не мають бажання іти до школи, більш того – мотивація учитися їм невідома. Хоч як би скорочували тривалість уроків, вони по суті залишаються уроками зі встановленими правилами і принципами, вимагають найвищої концентрації уваги, запам’ятовування, сприйняття навчального матеріалу, а головне – витримки та посидючості. Все глибше володіє дитиною прагнення змінити рід навчальної діяльності на рухливу (наприклад, гру, біг наввипередки), переключити свою увагу на щось інше.

На жаль, нині у навчальному процесі відсутній домінантний чинник всебічного розвитку індивідуума – ігровий момент, так необхідний для молодших школярів , адже саме 6-річний вік – усе ще період дошкільного життя, де основними формами буття дитини поряд з заняттями залишаються гра і повноцінний сон, який відновлює сили та здоров’я (тишу та спокій фактично неможливо створити в умовах шкільної будівлі).

Видатний педагог В.О. Сухомлинський підкреслював: «Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що запалює вогник допитливості» [5; 236]. Допитливість сприяє розвитку мовленнєвих навичок, де для кожного маляти створений простір для фантазії, удосконалення вміння чітко, правильно висловлювати власну думку, водночас користуючись фразеологічними одиницями, що поширюють активний словник мовця.

Тому реструктуризацію шкільної освіти потрібно починати з оновлених підготовчих груп у дитячих дошкільних закладах, де дітей неодмінно залучатимуть до різних видів діяльності у комплексі з відпочинком, і зовсім не буде сенсу «виштовхувати» маленьку особистість у доросле життя.
І тоді мова оживе і заявить про себе навіть у ліричній тональності:
^ Казкова мить весняних ранків

У сніжних пагорбах зими,

Забутий шлях омріяних світанків

Вже вільно дихає у сні,

Бурульки весело сміються

Краплинок чутний передзвін,

Промінчики з небес несуться:

  • Виходь назустріч з темних стін!

Їх ніжне лагідне тремтіння

Розбудить сон мій наяву,

Моє прекрасне воскресіння!

Чим я жила і досі ще живу!
ЛІТЕРАТУРА


  1. Варзацька Л.О. Активізація мовленнєвої діяльності учнів / Лариса Варзацька // Початкова школа. – 1991. – №2. – С. 28-35.

  2. Жулинський М. Національні культури і проблема глобалізації / Микола Жулинський // Слово і час. – 2002. – № 12. – С. 3-10.

  3. Жулинський М. Національні культури і проблеми глобалізації / М. Жулинський // Розбудова держави. – 2002. – № 7-12. – С. 3-5.

  4. Костенко Л. Гуманітарна аура нації, або дефект головного дзеркала / Ліна Костенко. – К. : КМ «Академія», 1999. – 66 с.

  5. Сухомлинский В.А. Избранные педагогические сочинения / Василий Сухомлинский. – М. : Педагогика, 1979. – Т. 1. – С. 236.

  6. Тарасенко Б. Суржик : актуальні питання та аналіз конкретного прикладу / Сальваторе дель Гаудіо, Богдана Тарасенко // Мовна політика та мовна ситуація в Україні : аналіз і рекомендації / за ред. Юліане Бестерс-Дільгер ; Проект SNTAS "Languare Policy in Ukraine : Anthropological, Linguistic and Further Perspectives" (2006-2008). – К. : Видавн.дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – С. 316-331.

  7. Ушинский К.Д. Избранные педагогические сочинения : в 2-х. т. – Т. 2. Проблемы русской школы / Константин Ушинский. – М. : Педагогика, 1974. – 438 с.

  8. Ушинський К.Д. Питання про народні школи / Костянтин Ушинський // Вибрані твори. – К. : Рад. школа, 1949. – С. 103.

  9. Ушинський К.Д. Рідне слово. Книжка для тих, хто навчає / Костянтин Ушинський // Вибрані педагогічні твори. В 2-х. т. – К. : Рад. шк.,1997. – Т. 1. – С. 393-628.



^ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ТЕРМІНОСИСТЕМИ ІННОВАЦІЙНИХ ХАРЧОВИХ ПІДПРИЄМСТВ І ТЕХНОЛОГІЙ
Сімахіна Г.О., Михальчук К.М. 

Національний університет харчових технологій, м. Київ
Інновації, нововведення, інноваційна діяльність та інноваційна політика – це нові категорії, які з’явилися в економічному розвитку нашої держави в умовах ринкових відносин. Цих категорій не було досі у вітчизняній економічній теорії та практиці.

Характерна прикмета сучасного етапу економічно розвинених провідних країн – інноваційний шлях розвитку, в основі якого лежить цілеспрямований процес пошуку, підготовки і реалізації інновацій, які дозволяють підвищити ефективність суспільного виробництва, в нашому випадку – виробництва нових харчових продуктів з поліпшеними характеристиками.

У той час як на Заході теорії інноваційного розвитку вивчались, аналізувались і вдосконалювались, в Україні, як і в усіх країнах колишнього СРСР, теорії інновацій вважалися антикласовими. У 80-ті роки минулого століття в індустріально розвинених країнах світу теорію інтенсифікації замінила теорія інноваційних процесів, як підґрунтя нової моделі економічного зростання.

Характерна прикмета сучасного етапу економічно розвинених передових країн – інноваційний шлях розвитку, в основі якого лежить цілеспрямований процес пошуку, підготовки і реалізації інновацій, які дозволяють підвищити ефективність суспільного виробництва, в нашому випадку – виробництва нових харчових продуктів з поліпшеними характеристиками.

Як і будь-яка якісно нова галузь науки, інноваційні харчові технології сьогодні вимагають розбудови належної терміносистеми на ґрунті узгодження власномовних та іншомовних елементів.

Відомо, що терміни створюються засобами власної мови, запозичуються або конструюються з власне українських та іншомовних складників. Так, наприклад, від загальновживаних слів стіл, шафа, ваги, продукт, підприємство шляхом додавання прикметників із термінологічним значенням утворюються нові поняття лабораторний стіл, сушильна шафа, аналітичні ваги, харчові продукти, інноваційне підприємство.

Характеризуються терміни такими ознаками:

  • системність (кожен термін належить до певної терміносистеми або терміносистем, але в кожній окремій системі має своє значення);

  • наявність дефініції (термін не тлумачать, а визначають);

  • відсутність експресивного забарвлення, суб'єктивно-офіційних відтінків значення);

  • стилістична нейтральність.

У розгортанні інноваційної діяльності в першу чергу зацікавлені вітчизняні виробники продукції. Адже випуск на ринок нових і конкурентоспроможних видів товарів дає їм гарантовані доходи і прибутки, швидку окупність вкладених коштів, накопичення капіталу і можливість його вкладення в розширення виробництва.

Одначе «інновації у харчовій промисловості» – настільки нове для України поняття, що поки не має відповідного визначення. Тому на основі вивчення чинних законодавчих документів пропонується формулювання:

«Інноваційне харчове підприємство (ІХП) – це модель організації сучасного виробництва, орієнтована на розроблення та реалізацію інноваційної харчової продукції і яка поєднує в собі принципи ринкової економіки та державного регулювання цією найважливішою сферою життєдіяльності суспільства».

На цій підставі вводиться терміносполука «інноваційна діяльність», яка підкреслює процесуальний характер роботи підприємства.

Інноваційна діяльність сприяє вирішенню важливої соціальної проблеми – зайнятості, тобто створення нових робочих місць, що в свою чергу забезпечує гарантовану та вчасно виплачену заробітну платню. В розвитку інноваційної діяльності зацікавлені і споживачі, оскільки вони отримують продукцію, товари та послуги з новими показниками високої якості.

І, безумовно, в інноваційному шляху розвитку зацікавлена держава, оскільки це сприяє зростанню валового внутрішнього продукту (ВВП), обсягів реалізації продукції та збільшенню надходжень до бюджетів усіх рівнів і, як результат, зростанню життєвого рівня громадян і зміцненню соціальної злагоди у держави.

Розгортання інноваційної діяльності – це також і приплив до вітчизняних виробників іноземного капіталу у вигляді прямих інвестицій, тому що встановлення державою пріоритетів і преференцій щодо інноваційної діяльності збільшує інвестиційну привабливість вітчизняного виробництва.

Необхідними елементами ефективності ІХП є: інноваційний потенціал, тобто сукупність висококваліфікованих кадрів, фінансово-економічних можливостей, необхідних для забезпечення діяльності підприємства; інноваційна культура як самостійний елемент і як складова інноваційного потенціалу.

Для виробництва інноваційних продуктів необхідно вирішити ряд взаємопов’язаних проблем технологічного, організаційного та економічного характеру:

- створення нових технологій харчової продукції на основі традиційної і нетрадиційної сировини;

- організація сервісу у забезпеченні новою продукцією споживачів;

- ціноутворення;

- потужна маркетингова служба;

- стимулювання збуту за допомогою дійової реклами нової продукції;

- контроль сировини та продукції по всьому ланцюжку виробництва – від сировини до готового продукту, а також в мережах реалізації продукції;

- моніторинг інноваційної діяльності підприємства, тобто систематичний збір інформації про випуск і реалізацію продукції, оброблення та аналіз даних про стан інноваційних процесів на підприємстві, практичні результати діяльності підприємства у реалізації пріоритетних напрямів створення інноваційної продукції.

Звісно, всі ці завдання мають стати узгодженою системою пропозицій до поліпшення наявних і створення нових технологій та підприємств із метою виробництва харчових продуктів нового покоління. Для цього потрібно розробити та впровадити нову форму документації, у якій функціонуватимуть нові терміни та термінологічні конструкції.

Проблема організації і діяльності ІХП досить складна. Однак цим шляхом іде зараз увесь світ. За останні десятиліття споживачі, розуміючи взаємозв’язок між харчуванням і здоров’ям, приділяють велику увагу саме продуктам для здоров’я. Поширення відомостей щодо здорового харчування для попередження і розвитку хвороб зумовили появу і стрімкий ріст ринку функціональних харчових продуктів, які, власне, і представляють інноваційну продукцію.

Окремий масив термінології, пов’язаної з інноваційними харчовими технологіями, становлять лексеми, похідні від грецького компонента «нанос» («карлик»). На сьогодні найбільш динамічними та своєчасними вважають нанотехнології – дослідження й розробки на атомному, молекулярному й макромолекулярному рівнях в масштабі розмірів від одного до ста нанометрів; створення й використання штучних структур, пристроїв і систем, які завдяки своїм надмалим розмірам мають істотно нові властивості й функції. Для порівняння, неозброєним оком людина здатна побачити предмет діаметром приблизно 10 тис. нанометрів.

Термін «нанотехнології» ввів до наукового обігу в 1974 році японський фізик Норіо Танігучі, запропонувавши називати ним спосіб отримання часточок сировини розміром менш ніж один мікрон.

У нанорозробки вкладаються величезні кошти, передусім у галузі електроніки. Разом із тим, застосування цих технологій набирає дедалі більшого поширення у фармації, медицині, а останнім часом і в харчових технологіях.

Ера нанотехнологій розпочалась у 1959 році з наукової доповіді лауреата Нобелівської премії з фізики Річарда Фейнмана, яку він прочитав у грудні 1959 року на щорічному засіданні Американського фізичного товариства на тему: «Внизу багато місця: запрошення увійти в нову область фізики» (There is plenty of room at the bottom: an invitation to enter a new field of physics).

На сьогодні у провідних країнах світу проводяться та документуються інтенсивні науково-технічні дослідження з нанонауки (із запровадженням нових термінів на позначення окремих наукових напрямів). Наприклад, «дані мережі Інтернет свідчать про наступне: на 1.08.2009 року у світовій літературі налічувалось 17986 статей з нанотехнологій, 2334 – з нанофармакології, 1881 – з нанонауки і 1132 роботи – з наномедицини, нанотехнології рослин – 204» (нові терміни виділено напівжирним шрифтом).

Впровадження інноваційних технологій у харчову промисловість можна буде вважати ефективним, якщо ринкова кількість продовольства, і в першу чергу – оздоровчого призначення, перевищуватиме мінімальну потребу населення країни у таких продуктах, а вартість збалансованого добового раціону за ринковими цінами буде доступною для всіх верств населення.

Своєю чергою, документування нових технологій та харчових продуктів можливе за умов скоординованої праці фахівців-технологів, мовознавців та лексикографів, позаяк нова терміносистема вимагає чіткого підходу до сутності предмета, явища або процесу, усунення двозначностей у тлумаченні окремих лексем, активного уведення в науковий обіг та старанного контролю за її функціонуванням.

^ КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ

У СУЧАСНИХ РЕКЛАМНИХ ПОВІДОМЛЕННЯХ
Стельмах Р.С., Науменко Н.В.

Національний університет харчових технологій, м. Київ
У наш час створюються нові технології та рецептури харчових продуктів, насамперед оздоровчого та профілактичного харчування. До цього складного процесу докладають значних зусиль хіміки, біологи, фармацевти, товарознавці, представники інших спеціальностей. Не остання роль тут належить і мовознавцям та культурологам, адже новий харчовий продукт здатен захопити й утримати увагу споживача завдяки вдало добраній назві, грамотно проведеній рекламній кампанії. Англійський письменник Олдос Хакслі слушно зауважив із цього приводу: «Легше скласти десять сонетів, ніж одне гарне рекламне повідомлення».

На жаль, в Україні й досі відсутній закон про рекламу харчової продукції. І тому в засобах масової інформації можна побачити різного роду реклами як низькопробної продукції (енергетичні напої, продукти фаст-фудів, продукти з хімічними наповнювачами), так і абсолютно неграмотні рекламні повідомлення: «Усіх дітей знайшли в капусті, а мене – в ковбасі» (торгівельна марка «Щирий кум»).

Безумовно, реклама спрямована на потенційного споживача, оплачується спонсором і служить для просування його продукції. І в більшості випадків реклама нав'язує товар покупцеві. Наприклад, логічно було б заборонити рекламу препарату «Йодомарин», який випускають у Німеччині і який у Німеччині не використовують, тому що він користі не приносить, а може лише зашкодити організмові. Сумнівною також є реклама різноманітних ферментних препаратів («Мезим», «Пензитал», «Фестал»), оскільки їх має рекомендувати лише лікар.

На жаль, сьогодні і реклама харчових продуктів, і реклама фармакологічних препаратів є комерційною і спрямованою лише на отримання істотних прибутків. Тому студенти, наші майбутні фахівці, мають детально розбиратися в особливостях рекламних повідомлень, уміли їх грамотно формулювати, знаходити правильні слова для характеристики привабливих якостей харчових продуктів.

Реклама повинна допомагати споживачеві зробити вибір на користь того товару, який йому до вподоби (споживач згадує, що йому відомо з реклами про цей чи інший харчовий продукт), після чого вирішити, якій торгівельній марці надати перевагу («Чумак» або «Верес», «Золота амфора» або «Голіцинські вина», «Рошен» або «АВК» тощо). Тобто, реклама має сприяти підвищенню рівня культури харчування серед населення України як істотної складової загальнолюдської культури.

Сьогодні до грамотної об’єктивної реклами ставляться особливі вимоги. Пов’язано це зі вступом України до Світової організації торгівлі, і утриматись у ній можна лише завдяки випускові конкурентоспроможної продукції, яка користувалася б попитом на світовому ринку, і сприяє цьому саме надійна реклама.

Завдання реклами насамперед такі: привернути увагу реципієнта до нового продукту (читача – заголовком або слоганом, глядача – відеорядом); вплинути на емоції реципієнта (вдало добрати рекламний аргумент, вдало його подати, зазначити позитивні характеристики харчового продукту та його вплив на здоров’я людини); аргументувати необхідність придбання нового харчового продукту для себе та своєї родини; подати інформацію про продукт (наявність у ньому натуральних або харчових добавок); «прикувати увагу» до повідомлення (рекламу має бути складено так, щоб виникло бажання дочитати / дослухати її до кінця і обов’язково скористатись порадою щодо придбання цього продукту).

Готуючи рекламу для нового харчового продукту, слід ураховувати передусім технологічну складову. Адже важливим показником якості й корисності продукту є його органолептичні (сенсорні) характеристики. На сучасному світовому ринку боротьба за споживача набула широкого розмаху. Виробникові доводиться використовувати будь-які можливості, щоб викликати позитивну реакцію покупця саме на свій продукт.

В умовах твердої конкуренції успіх великою мірою залежить від здатності швидко розробляти, випускати й якісно рекламувати продукти, які задовольнили б смаки споживачів. Зростання розмаїтості нових продуктів не залишає місця для помилок на стадіях розроблення та впровадження продукту у виробництво, а надто ж – на стадії знайомства споживачів з новою продукцією, зокрема посередництвом реклами.

Слід зважати й на те, що реклама – один із прадавніх культурних феноменів. Рекламі письмовій передувала реклама усна (слово це у перекладі з латини означає «кликати, вигукувати, закликати»). Спершу це були вигуки торговців і крамарів, які вихваляли й пропагували свій товар. Із появою видавництв виникла друкована реклама. Поєднання в ній слова та зображення ускладнює процес виробництва повідомлень, яке стає професійним, звужує діапазон застосування самодіяльного рекламного мистецтва.

Однак усна реклама при цьому не зникає, взірці її ми подибуємо ще й сьогодні. Науковці вирізняють у таких повідомленнях глибинну культурологічну (насамперед фольклорну) компоненту: тут і інтерпретації казкових сюжетів, і коротенькі закликання, й хитромудрі приказки, й велемовні речитативні умовляння, й екстралінгвістичні засоби – передусім гра на музичних інструментах. Усе це мало на меті привернути увагу покупця до рекламованого товару.

Рекламне повідомлення – насамперед картинка символічного, казкового світу. З екрана телевізора, зі сторінок газет і журналів на нас дивляться прекрасні дівчата, гарненькі малюки та мужні чоловіки. Світ рекламних героїв – це світ вічного свята. Варто лишень «з’явитися» голодові чи спразі, як суперпоживний батончик «Снікерс» або супернова «Фанта» притьмом усунуть цю прикру неприємність. У казковому світі реклами нема важкої праці, якою заробляються гроші на покупку рекламованого товару [5, 59].

Символізація в рекламі корисна тим, що здатна породжувати у реципієнта (глядача, слухача або читача) спектр асоціацій [див., напр., 4, 205], впливати на нього аурою недомовленості, таємничості. Але цей комплекс може апріорі розвиватися не лише у позитивному для споживача напрямі [див. 3, 55]. Удача чекає лише у разі зіставлення явищ із життєвих сфер не зовсім споріднених, але пов’язаних певним контекстуальним зв’язком:

^ Йогурт «Активія» – поліпшення імунітету за 7 днів.

Олена Карпенко називає подібний прийом «сяючим узагальненням», у якому застосовуються лише позитивно забарвлені метафори: «Колгейт – білосніжна посмішка»; «Якобз – аромат, що зближує» тощо [2, 93].

Вірменська дослідниця Ануш Давтян у статті «Правильні» та «неправильні» рекламні тексти» підводить під різні повідомлення ґрунтовну культурологічну базу, установлюючи їхнє архетипне наповнення, аналізуючи інтерпретації казкових сюжетів і мотивів. Відтак усю сукупність рекламних повідомлень вона поділяє на «правильні» та «неправильні».

Наприклад, на так званих «неправильних» діях побудовано рекламний ролик печива «Oreo»: п’ятирічний хлопчик простягає татові печиво й подає детальні «інструкції», як його їсти («покрути, лизни, булькни в молоко тощо»), а під кінець вириває ласощі в тата з рук і притьмом відправляє собі до рота. Підтекстом байдужості проникнуті деякі відеоролики напою Mirinda (слоган «Жизнь хороша, когда пьешь не спеша») та йогурту Danissimo (слоган «И пусть весь мир подождет»), персонажі яких свідомо відмовляються допомогти стражденному.

Як «правильне» повідомлення можна навести серію роликів про кондитерів, які надихаються на створення цукерок «Палітра», черпаючи ідеї зі свого реального довкілля. У «правильній» рекламі демонструють персонажів, які відчувають задоволення від вчасно та якісно виконаної роботи [1, 58].

Джерелом натхнення для творців реклами служить усе, що становить універсальний культурний спадок. Зчаста реклама відображає певні фольклорні, можна навіть сказати – архетипні мотиви та сюжети, і в тому – її найбільша культурологічна важливість.

Дослідження мови реклами харчових продуктів у сполученні з традиціями української кухні має на меті ствердити новий вимір єдності образу зі значенням, слова мовленого зі словом написаним. Виробництво нових продуктів забезпечує плідний ґрунт для роботи у цьому напрямі, адже сюди долучаються не лише специфічні технології їх виготовлення, а й прадавні традиції нашого народу, пов'язані з високою культурою харчування.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Давтян А.А. «Правильные» и «неправильные» рекламные тексты / Ануш Давтян // Реклама : теория и практика. – №1 (31), февраль 2009. – С. 56-66.

  2. Карпенко О. Троянські коні телереклами : мовні маніпуляції [Текст] / Олена Карпенко. – К. : Смолоскип, 2007. – 114 с. – (Лауреати «Смолоскипа»).

  3. Пронина Е. Скажи мне, кто тебя рекламирует… / Елена Пронина // Реклама. – 2000. – №5-6 (171).

  4. Франко І.Я. Із секретів поетичної творчості / Іван Франко // Вибрані твори. – Х. : Ранок ; Веста, 2003. – 368 с. – (Програма з літератури).

  5. Энциклопедия юного капиталиста. – К. : НОРА-Друк, 2010. – 157 с.

^ ЕТИКЕТНІ ФОРМУЛИ ПРОХАННЯ

В ЕПІСТОЛЯРІЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
Чернуха В.П.

Національний авіаційний університет, м. Київ
До особливої галузі довідково-інформаційної документації належать листи (як ділові, так і приватні), що мають на меті не лише подавати інформацію, а й обмінюватись нею. Текст службового листа, на відміну від приватного, повинен висвітлювати лише одне питання. Головна мета написання службового листа – спонукати до дії, переконувати, доводити, пояснювати. Цього досягають чіткістю, ясністю, стислістю тексту. Тон листа повинен бути нейтральним.

Важливо звернутися до ділового та приватного українського епістолярію минулих років, специфіка якого зумовила етикет сучасного листування.

Останні три томи 12-томного академічного зібрання творів Лесі Українки становлять листи. Значну їх кількість зібрала її сестра Ольга Петрівна Косач-Кривинюк, у якої зосереджувалися не лише автографи, а й копії листів із закордонних архівів. Ольга Косач-Кривинюк у 1930-ті роки готувала на основі листів біографічну працю «Хронологія життя і творчості Лесі Українки». У зібранні О. Косач-Кривинюк збереглися копії листів Лесі Українки до М. П. Драгоманова та його родини, зроблені нею з копій письменника Гліба Лазаревського (копії ним знято з автографів Лесі Українки, що зберігалися у Варшаві).

Зараз понад 50 копій листів до М. П. Драгоманова і його родини зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка АН УРСР (ф. 2, № 1548). Відома дослідниця життя і творчості Лесі Українки М. Д. Деркач зберегла копії 28 листів (1888 – 1894 pp.) до М. Драгоманова (ф. 2, № 1220-1227).

Разом із копіями О. П. Косач-Кривинюк та М. Д. Деркач до війни (1939 р.) було зібрано 230 листів, із яких лише близько 30 було опубліковано.

Сьогодні епістолярна спадщина Лесі Українки становить понад 750 листів, і можливості виявлення їх ще далеко не вичерпані.

Наявна епістолярна спадщина Лесі Українки – це листи до осіб, що складали найближче родинне (мати, батько, брати, сестри, родина М.П. Драгоманова, тітка Олена Антонівна Тесленко-Приходько) та літературне оточення (Іван Франко, Mихайло Павлик, Ольга Кобилянська, Василь Стефаник, Надія Кибальчич, Осип Маковей, Михайло Коцюбинський, Борис Грінченко, Xристя Алчевська, Михайло Старицький, Володимир Гнатюк, Філарет Колесса, Агатангел Кримський та інші, російські письменники і критики – В. О. Поссе, Є. М. Чириков; гpoмадські діячі – В. Г. Крижанівська-Тучапська, учителька народних шкіл А. С. Макарова; етнографічна комісія та бібліотека Наукового товариства імені Шевченка у Львові, багато інших осіб і установ).

Давно відомо: роль прохача мало кому до вподоби, хоч кожен (і, мабуть, не раз) виконував її. Але за будь-яких обставин людина може (і повинна) залишатись ґречною, якщо їй відкриваються деякі мовні таємниці, оті чарівні дивовижні ключі, якими відмикаються людські серця. Наша мова має цілу систему моделей, які допоможуть у будь-якій ситуації, а особливо в скрутній. Варто звернутись хоча б до одного з можливих джерел: народної творчості, художньої літератури тощо. А ще — до епістолярію.

Одразу ж зауважимо: формули прохання належать до часто вживаних у епістолярії конструкцій, що зумовлено жанром листа і наявністю відповідної комунікативної ситуації. Композиційно вони розташовані здебільшого на початку чи в кінці листа, наприклад:

«Високоповажна пані! Будьте ласкаві прислати мені Франка «В поті чола» і які лише є в книгарні його ж белетристичні прозаїчні твори на народні теми. Потребую їх якнайскоріше, тому буду Вам дуже вдячна, коли звернете ласкаву увагу на мою просьбу» (2. ХІІ, 61).

Різноманітність комунікативних ситуацій прохання відповідно спричинили й розгалужену систему формул прохання. Ядро цієї системи становлять конструкції з ключовими лексемами просьба (прохання), просити:

«А от власне моя просьба» (Х, 131);

«Тепер маю до тебе прохання» (ХI, 26),

«Ще прохання» (ХI, 184),

«Я Вас маю об одній речі просити» (Х, 127),

«Ще раз прошу» (ХI, 180).

Крім згаданих, можуть уживатися й інші, переважно іменні й дієслівні, лексеми, семантика яких містить сему «прохання»: «не відмовте, майте добрість (ласку), діло маю, Бога ради, на Бога» тощо.

Епістолярне прохання часто передається також за допомогою питальних форм, наприклад:

«Чи не були б Ви ласкаві прислати мені Ваше «Зів’яле листя», бо якось аж сором, що я його досі не маю» (ХI, 73),

«Чи не будете ласкаві розпорядити, аби мені останнє число «Вісника» прислали в Буркут — я тут, напевне, до кінця серпня пробуду, хотіла б мати «Вісник», пока [поки] тут, бо, може, на Україні трудніше буде зробити» (ХI, 260);

у деяких випадках — за допомогою наказових речень, імператив яких пом’якшується виразами вчини ласку або майте ласку:

«Та вже й ти вчини мені ласку, обізвися до мене яким словом, бо ще ж я сього року від тебе листа не бачила» (Х, 61),

«Ще майте ласку послати в г. Юрьев, в университетскую библиотеку, 1 прим. «Думи і мрії…» (ХI, 164).

В окремих листах уживані також речення: «Якщо не відмовите мені помогти в сій справі, то я не знатиму, як і дякувати Вам» (Х, 188), «Зробите мені велику приємність, коли відпишете негайно на сі мої питання...» (Х, 164).

Формула прохання з’являється в епістолярії здебільшого не сама, їй передують традиційні етикетні вирази, магічна дія яких давно відома кожному мовцю. Поруч із традиційними будь ласка, будь ласкава, будьте ласкаві вживаються й інші, до складу яких входять лексеми ласка, ласкавий. Багато з них, якщо й відомі, то все ж, мабуть, обмеженій аудиторії наших сучасників, як-от: коли Ваша ласка, з ласки Вашої, майте велику ласку, але все ж прошу Вашої ласки, коли хтось ласкав, нехай хтось когось сповістить з ласки своєї, на ласку Божу, які в одних випадках функціонують то як самостійна вставна одиниця («напишіть, з ласки Вашої, що робиться з моєю родиною» (ХII, 356), то як частина складної коментуючої конструкції («будьте ласкаві передати» (ХI, 157), відповісти (ХI, 163), повідомити (ХI, 180).

Зауважимо, однак, що згадані слова-провідники не є обов’язковими в епістолярному тексті. В основному — це особливість початку листа. В кінці знаходимо простіші, не ускладнені іншими, «супутніми лексемами» формули прохання, скажімо: «Бувайте здорові, милая бабушка! Цілую Вас і, прошу, не забувайте писати нам» (Х, 182) або: «Пишіть до мене, прошу Вас» (Х, 139).

Формула прохання може вводитись у текст і за допомогою інших формул мовного етикету, наприклад

вибачення: «Пробачте, що клопочу Вас своєю справою, та, коли можна, не погордуйте стати у пригоді» (ХII, 81), «Тепер маю Вам накинути деякі «орудки», коли позволите» (ХI, 201), «Вибачте мені, з ласки своєї, що завдаю Вам сей клопіт, я Вам, може, колись чим стану в пригоді» (Х, 327),

вдячності: «Якщо не відмовите мені помогти в сій справі, то я не знатиму, як і дякувати Вам, але, сподіваюсь, знайду спосіб бути вдячною» (Х‚ 188).

Їй можуть передувати (або вплітатись в одну синтаксичну одиницю) різноманітні автокоментуючі вирази: «^ Починаю одразу з діла, щоб не забути: будь ласка, пришли мені мою «гусеницю», сіре плаття і синю шерстяну блузку...» (Х, 386), «Може Ви тепер уже не в Москві, а тоді моє прохання (я таки вічно з проханнями! Аж сором!) прийдеться трохи невчасно, то вже я його таки напишу» (ХII, 395) і далі: «Але Ви бачите, яка я? Все прошу, а сама, здається, ще зроду ніякої послуги Вам не зробила» (ХII, 396).

Поряд з офіційними, пошанними формами на зразок: «Прошу Вашої ласки наглянути» (ХI, 171), «Ще майте ласку послати» (ХI, 164), «Зробите мені велику приємність, коли» (ХI, 164), «При сій нагоді одважусь потурбувати одним проханням» (ХII, 132), «я якраз повинна просити Вас зробити мені ласку велику і помогти мені у деяких справах» (Х, 166), «чи не були би-сьте ласкаві відослати цю поему до «Народу» (Х, 87), трапляються й дружні, інтимні та фамільярні, головним чином, індивідуалізовані, наприклад:

«Тепер маленьке прохання від моєї сестри» (ХI, 105),

«А тепер просьба пріватіссіма» (ХІІ, 356),

«Прошу Вас хорошенько» (Х, 136)

або характерне «Нехай хтось когось сповістить з ласки».

Інакше кажучи, формули прохання відзначаються стилістичною маркованістю. А тому мовцеві слід бути особливо уважним у їх виборі: етикетна формула повинна якнайповніше відповідати конкретній комунікативній ситуації прохання. До того ж, вибір завжди залежить і від характеру взаємин комунікантів.

Нині змінилися часи, змінився й етикет. Формули втратили питальну та окличну інтонацію, словесне орнаментування й стали маркерами жанру листа: Шановний пане…, Вельмишановний професоре…, Шановна пані…, Шановний лікарю…, Шановний пане прокуроре… (до світських діячів); Ваше Преосвященство, Блаженніший і дорогий Митрополите, Ваша Святосте (до церковнослужителів).

Одначе, якщо виникне потреба щось попросити листовно, вдаймося до головних принципів службового листування. Гарний, презентабельний конверт, бланк фірми або просто аркуш білосніжного високоякісного паперу – формальні чинники успіху будь-якого листування. Про це говорить фахівець у галузі ділових стосунків Марія Дороніна: «Неможливість передати ті позитивні емоції, які передаються в спілкуванні через невербальні канали, в діловому листуванні частково компенсуються якістю паперу, на якому написано лист, чіткістю думок, красивим розміщенням тексту на аркуші» [див. 1].

Але передусім — пам’ятаймо про такт і ґречність, тоді кожне прохання звучатиме достойно, як-от Лесине до Ольги Франко: «Ще би я Вас об одній речі красненько попросила, якщо не буде то для Вас клопотливо: чи не були би ласкаві привезти мені «Помарніла наша доля» (сталось якось, що власне сього у мене нема), та ще які там є нові видання Вашого чоловіка, а также деякі книжки дядькові, але все то не конче старайтеся, хіба як не тяжко для Вас буде» (Х, 90).

ЛІТЕРАТУРА


  1. Галузинська Л.І. Українська мова (за професійним спрямуванням) : навч. посібник / Любов Галузинська, Наталія Науменко, Валерій Колосюк. – К. : Знання, КОО, 2008. – 432 с.

  2. Українка Леся. Зібрання творів : у 12-ти т. — Т. Х-ХІІ / Леся Українка ; упоряд. Н. Мірошниченко. – К., 1975-1979. — У тексті статті вказуватимемо тільки том і сторінку.

^ МОВА ЯК ОЗНАКА ЕТНІЧНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ УКРАЇНЦІВ
Яременко С.А.

Національний університет харчових технологій, м. Київ
Українські лінгвісти систематично порушують питання врахування «людського фактора» або «людської перспективи» у процесах мовного функціонування [1, 12]. Окреслений дослідницький напрям реалізує концепцію розуміння процесів свідомого впливу на мовну діяльність, вироблення методів аналізу лінгвістичних явищ, які охоплюють не лише питання мовних норм, а й, першочергово, питання українознавчого підходу до освітньо-виховних процесів в Україні.

Окреслена проблематика в українській соціолінгвістиці, на наш погляд, опрацьована недостатньо. Велику увагу питанням теоретичного регулювання мовної діяльності суспільства, зокрема логіко-лінгвістичному та культурно-семіотичному аспектам, приділила Г.М.Яворська. Описові мовної ситуації – В.М.Брицин, Н.П.Шумарова. Питаннями нормативної практики займаються С.Я.Єрмоленко, О.Д.Пономарів та інші дослідники. Соціолінгвістичний підхід до вивчення мовної ситуації у діаспорі спостережений у працях Б.М.Ажнюка.

Мовне питання в нашій країні, особливо перед виборами, стає досить дражливим. Це пояснюється особливостями історичного розвитку держави. Протягом кількох століть здійснювалося штучне звуження сфер застосування української мови.

Аналіз сучасної мовної ситуації дає можливість стверджувати, що українська мова в Україні продовжує витіснятися російською. Загальна кількість українофонів скорочується, особливо інтенсивно серед молоді. Російська мова, яка має потужну мовотворчу базу в Росії, виступає руйнівним чинником щодо української, яка не має мовотворчої бази поза Україною, а тому перебуває в нерівних конкурентних умовах. Під тиском російської система української мови розхитується на всіх рівнях: фонетичному, лексичному і синтаксичному. Питомі українські звуки нівелюються, слова замінюються російськими, спосіб вираження думки уподібнюється до російських зразків, нові слова не створюються, а калькуються. Беззаперечним симптомом хворобливого стану української мови є суржик – етап переходу між буттям і небуття мови.

Світовий досвід доводить вирішальну роль мовно-культурного чинника у формуванні національностей. У модерній історії національних держав, як вважають соціолінгвісти, поширення однієї мови є найдієвішим чинником консолідації населення в межах однієї країни. Швейцарський політолог Урс Альтерматт вважає, що для багатьох європейців сьогодні набагато важливішими від релігії є мова і культура, які в європейських національних державах становлять ключові сфери й принципові розпізнавальні ознаки [2, 125].

Ще у ХІХ столітті в Європі створення національної держави стало важливою політичною програмою для багатьох країн. Президенції цих країн виокремили мову державотворчої нації як монопольну, зорієнтувавшись на мовну ідентичність як в політиці, так і в економіці й культурі [2, 165]. Тому в сучасному європейському просторі, хоча державно-політичні кордони не скрізь збігаються з культурно-мовними, практика більшості національних держав орієнтована на те, щоб створити гомогенну мовну культуру на спільній державній території.

Вирішальну роль мови у творенні національних держав підтверджує й абсолютна перевага у Європі країн, об'єднаних однією загальнонаціональною мовою (з-поміж 47 європейських країн своя національна мова є державною або офіційною в 41 країні, тобто у 85% загальної кількості) [3, 48]. Отже, утвердження в незалежній Україні мови корінного етносу в функції державної, різноаспектне вивчення її джерельної бази та функціонального статусу в різні історичні періоди цілком відповідає європейській вертикалі національно-мовного розвитку і є найефективнішим засобом консолідації населення і гармонізації міжетнічних стосунків у країні.

Учені доводять, що сучасний масований інформаційний вплив уже не вимагає прямої чи прихованої пропаганди. Цілком досить тривалого й системного перебування особистості в інформаційному соціумі іншої держави. Відбувається тісний інформаційний зв'язок з іншою країною, що призводить до духовної і психічної нівеляції власного мовного імунітету. Створюються сприятливі умови для чужомовної ідентифікації, що є значно сильнішим чинником, ніж конкретна ідеологічна диверсія.

Не останню роль відіграє й комплекс меншовартості, привитий українцям століттями чужомовної експансії. Справедливо зауважує проф. П.П. Кононенко устами одного з героїв феєричної трагедії «Марія на Голгофі»: «Була орда. Ляська кормига. Російська тюрма. А в сімнадцятому столітті на Волині… – освіта і влада були поспіль германськими… Туркофільство, польскофільство, русофільство, юдофільство, германофільство… – то каліцтво душі і психіки» [4, 133].

На думку багатьох учених, відсутність мовної стійкості – набута риса української ментальності. Тому лінгвісти підтверджують: у нашої нації дуже занижений поріг гідності. Гідність українця необхідно виховувати з дитячого садочка. Тоді зі шкіл і вищих навчальних закладів не виходитимуть люди, байдужі до української культури. Опанування мовою має відбуватися систематично й постійно у прийнятній для пересічного українця формі, поступово для різних регіонів.

У Криму українське радіо дуже багато говорить про мовну політику, про національну мову, цитує праці відомих мовознавців, а російське – систематично, по 5-10 хвилин через кожні 4 години чітко й зрозуміло навчає правильно вимовляти слова, ставити наголоси, залучає пересічного слухача до інтелігентної і вишуканої російської вимови. А хто не хоче бути інтелігентом? Так, керуючись підсвідомим сприйняттям, відбувається прилучення українців, татар та інших національностей до російської культури.

Другим, не менш важливим чинником, на нашу думку, є факт відсутності врегульованого мовного законодавства, який не висуває певних критеріїв та правил дотримання мовного режиму, як, наприклад, у Франції. Принагідно зазначимо, що сьогодні в цій країні на державному рівні дискутується питання необхідності навчати дітей співати напам’ять гімн Франції – «Марсельєзу» – не старшокласниками (як було раніше), а дітьми шести років. Закон для шкіл усіх типів – і державних, і приватних. Штраф за недотримання – 10 тисяч франків. Тому цілком слушною є вимога Тетяни Лєбєдєвої, науковців і громадських діячів щодо практичної реалізації закону про радіомовлення.

Сучасні роздуми про вплив чужомовної освіти на формування особистості цілком суголосні думкам Павла Богацького, який у 1909 році на шпальтах однієї з тогочасних українських газет висловлював власне бачення мовної ситуації: «Нам треба вчитись своєму, – зазначає дописувач, – як найкраще, як найуважніше… А цього непомітно між тими, хто считає себе українцями. Повне, безсоромне незнання своєї історії, своєї літератури і всього українського не турбує наших українців. Вони з повним правом носять ім’я українського інтелігента, а не знають того, що соромно не знать й учневі гімназії. Тисячі прикладів можна навести того, що людина з вищою освітою не знає, хто такий був Драгоманов, не кажу вже про його писання, не знає і коротенької біографії Т.Шевченка, котрим так люблять прикривать свою неграмотність, а українцем себе считає, а патріотом своєї вітчизни називається. Це інтелігентна людина, український інтелігент! Безперечно, що за це треба дякувать нашій русифікаторській quasi-школі…» [5, 201].

Цілком об’єктивна оцінка сучасної мовної ситуації простежується у поглядах Лариси Шевченко – завідувача кафедри історії української мови КНУ імені Т.Г.Шевченка, яка підтверджує, що «мовна ситуація за останнє століття майже не змінилася, складається враження, що аналізуємо сьогодення…» [6, 51].

Соціолінгвісти підтверджують відомий з зарубіжної лінгвістики закон, що в країнах часто відбуваються мовні конфлікти, коли дві мови конкурують за панування на одній території. Не варто говорити про те, чому в нашій країні так склалося, чому російська мова зараз конкурує на території України з українською.

Зрозуміло одне, що переможе в майбутньому і досить швидко та мова, якої більше в усіх комунікативних сферах, тобто та, яка має більшу комунікативну потужність, якої більше на телебаченні, радіо, в пресі, рекламі, афішах. Тому питання удержавлення української мови, формування україномовного інформаційного простору нашої країни мають бути першочерговими на часі.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Яворська Г.М. Прескриптивна лінгвістика як дискурс: Мова, культура, влада / Г.М. Яворська // Нац. акад. наук України, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні. – К., 2000. – 285 с.

  2. Альтерматт У. Этнонационализм в Европе / У. Альтерматт. – М.: Российский государственный гуманитарный университет, 2000. – 230с.

  3. Плахута Є. Цілі мовної політики держави: українські проблеми на тлі досвіду Латвії та Білорусії / Є.Плахута // Державність української мови і мовний досвід світу: Матеріали міжнародної конф. – К., 2000. – 180 с.

  4. Кононенко П.П. Марія на Голгофі / П. Кононенко // Вибрані твори у 3-х книгах. Книга 1. – К: РБНТ, 1999. – 170 с.

  5. Студент. З чергових справ // Українська Хата. – 1909. – № 3-4.

  6. Шевченко Л.І. Літературна мова у просторі національної культури / Л.І.Шевченко. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2004. – 135 с.


ЗМІСТ
^ ВІТАЛЬНЕ СЛОВО
Секція 1
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ, НАУКИ ТА ТЕХНІКИ: АКТУАЛЬНІ СТОРІНКИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ВИКЛАДАННЯ ІСТОРИЧНИХ ДИСЦИПЛІН У НЕГУМАНІТАРНОМУ ВНЗ (З ДОСВІДУ КАФЕДРИ УКРАЇНОЗНАВСТВА НУХТ)

Береговий С.І., Національний університет харчових технологій, м. Київ
^ ДО 100-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПЕРШОГО ДИРЕКТОРА КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО ТЕХНІКУМУ (КОЛЕДЖУ) ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ НУХТ ЛУБНІНА ОЛЕКСАНДРА ФЕДОРОВИЧА

Зваричук Е.О., Кам’янець-Подільський коледж харчової промисловості НУХТ, м. Кам’янець-Подільський
Семантичні асоціації у творчості Ліни Костенко

Клименко Є. О., Яременко С.А., Національний університет харчових технологій, м. Київ
^ РОЛЬ, ПЕРСПЕКТИВИ ТА МІСЦЕ УКРАЇНОЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН У СИСТЕМІ ВИЩОЇ ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Кобилянський Є.Е., Національний університет харчових технологій, м. Київ
^ «ХРУЩОВСЬКА ВІДЛИГА» ЯК ДЗЕРКАЛО ПРОТИСТОЯННЯ ЛІБЕРАЛІЗМУ ТА ТОТАЛІТАРНОЇ СИСТЕМИ

Колосюк В.О., Коцюбанська О.О., Національний університет харчових технологій, м. Київ
Викладання українознавчих дисциплін у вищих навчальних закладах України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)

Левицька Н.М., Національний університет харчових технологій, м. Київ
^ КАВ'ЯРНЯ ЯК ОСЕРЕДОК ЖИВОГО ТА ВІРТУАЛЬНОГО МІЖКУЛЬТУРНОГО СПІЛКУВАННЯ

Сароян Л.А., Національний університет харчових технологій, м. Київ
Секція 2
^ АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ФАХОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

У ТЕХНІЧНИХ ГАЛУЗЯХ
ВСТУПНЕ СЛОВО
CПІВВІДНОШЕННЯ ТЕРМІНОЛОГІЇ ТА ПРОФЕСІОНАЛІЗМІВ У ФАХОВОМУ МОВЛЕННІ ЕКОЛОГІВ ТА МІКРОБІОЛОГІВ

Бажан О.М., Національний університет харчових технологій, м. Київ
^ ДИНАМІЧНІ АСПЕКТИ НОМІНАЦІЇ ГРОШЕЙ В УКРАЇНСЬКІЙ НАУКОВІЙ ПРАКТИЦІ

Булаш А.В., Національний університет харчових технологій, м. Київ
ТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ МОРСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
^

Варинська А.М., Гнот В.Г., Полупанова Н.В., Одеська національна морська академія, м. Одеса



КОНЦЕПЦІЯ КУРСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ “ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННА СПРАВА”
^

Векуа О.В., Науменко Н.В., Національний університет харчових технологій, м. Київ



УКРАЇНСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ НАРОДНОЇ ТА НЕТРАДИЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ

Гойко Н.О., Національний університет харчових технологій, м. Київ
^
ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ СТУДЕНТІВ У КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ ЗАВДАНЬ

Коломієць О. Б., Кіровоградський національний технічний університет, м. Кіровоград
^ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ ВНЗ ПРОФЕСІЙНОЇ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

Машарова Я.В., Шевчук О.В., Одеська національна академія харчових технологій, м. Одеса
ВЗАЄМОДІЯ УКРАЇНСЬКИХ ТА ІНШОМОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ У СУЧАСНІЙ ПРОФЕСІЙНІЙ ДОКУМЕНТАЦІЇ (на матеріалі оголошень про прийняття на роботу у ресторанній сфері)

Науменко Н.В., Національний університет харчових технологій, м. Київ
^ ПЕРСПЕКТИВИ МОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ПІДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛІННЯ У КОНТЕКСТІ ТОТАЛЬНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Олександрова Г.М., Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, м. Київ
^ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ТЕРМІНОСИСТЕМИ ІННОВАЦІЙНИХ ХАРЧОВИХ ПІДПРИЄМСТВ І ТЕХНОЛОГІЙ

Сімахіна Г.О., Михальчук К.М., Національний університет харчових технологій, м. Київ
^ КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ У СУЧАСНИХ РЕКЛАМНИХ ПОВІДОМЛЕННЯХ

Стельмах Р.С., Науменко Н.В., Національний університет харчових технологій, м. Київ
ЕТИКЕТНІ ФОРМУЛИ ПРОХАННЯ В ЕПІСТОЛЯРІЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Чернуха В.П., Національний авіаційний університет
МОВА ЯК ОЗНАКА ЕТНІЧНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ УКРАЇНЦІВ

Яременко С.А., Національний університет харчових технологій, м. Київ
Відгуки і пропозиції щодо роботи конференції та змісту статтей просимо надсилати на адресу: flam1@voliacable.com

1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20458
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20420
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20402
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій «затверджую»
move to 0-20350166
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій «затверджено»
move to 0-20869793
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20459
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20468
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20424
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій
move to 1192-20423
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій українознавство iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій «затверджено»
move to 0-20869795
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи