Хажанець Вікторія Варвинське повстання 1943 року icon

Хажанець Вікторія Варвинське повстання 1943 року




Скачати 71.35 Kb.
НазваХажанець Вікторія Варвинське повстання 1943 року
Дата14.09.2012
Розмір71.35 Kb.
ТипДокументи

Хажанець Вікторія

Варвинське повстання 1943 року.


17 вересня 41-го містечко Варва було окуповане німецькими військами. Вже в перші дні окупації німцям стали відо­мі імена членів сформованої перед відступом радянської армії підпільної організації. Було заарештовано і стра­чено П.І. П'янигу, В.Ф. Пітухова, Ф.І. Оніщенка, В.М. Цицуру та інших членів підпілля і диверсійної групи. Дехто, психологічно не витримавши подібної обстановки, покінчив життя самогубст­вом (член райкому партії Крикливий). Загалом у перші місяці окупації страчено двадцять варвинчан.

У січні 1942-го р. до Варви прибув з метою поновлення підпі­льної роботи представник ЦК КП(б)У Г.І.Котеленець. Налагоди­вши контакт із жителькою села Калиновиця Мотроною Давиденко, яка погодилася працювати зв'язковою, домовилися провести першу нараду з питання організації підпільної роботи 28 січня. Проте наступного дня Г.І.Котеленець та М.Давиденко було заарештовано. Пізніше їх було страчено у Прилуцькій в’язниці. Ще через декілька днів із Прилук до Варви прибув загін ГПФ-721 (гестапо) і заарештував ще двадцять осіб, серед яких були й підпільники.

Таким чином до січня 1942 року рух Опору у райцентрі було фактично обезкровлено: арештовано і страчено підпільників, членів КП(б)У, учас­ників диверсійної групи, розсекречено склади боєприпасів та продуктів харчування.

Новий осередок підпільної роботи формується взимку 1942 р. Його організаторами стали колишній завідувач оргвідділу Варвинського РК КП (б)У Трохим Трохимович Кириченко та вчитель історії Ічнян­ської школи Іван Романович Кисляк. Оскільки Т.Т.Кириченко перебував під особливим наглядом поліції, бо був членом партії, більшу частину організаційних функцій узяв на себе І.Р.Кисляк. Членами підпільної організації стали Ф.Н.Онопрійко, Г.Ю.Тарануха, Г.О.Громницький, І.М.Холод, П.Й.Мошенець, В.Г.Мудрий, М.Я.Прихода, А.Ф.Карпенко, В.Й.Кривуца.

Для того, щоб знати суть справ у районі, декільком із них до­велося офіційно влаштуватися на роботу в окупаційні органи влади. Це зробили Г.О.Громницький (секретар райстаростату), Г.Ю.Тарануха (зоотехнік), В.Г.Мудрий (працівник поліції). П.Й.Мошенець та І.Я.Іванюк встановили у приміщенні початко­вої школи радіоприймач, поширюючи таким чином зведення Радінформбюро.

Для залякування населення і профілактики окупанти періодично влаштову­вали розправи. 2-го квітня 1942 року з Прилук до райцентру при­був загін СС. Не сподіваючись на конспірацію, підпільники тимчасово залишили Варву, відійшовши в приудайські ліси. Застережний захід виявився не даремний - в ніч з 2 на З квітня в районі було заарештовано, вивезено в озерянському на­прямку і розстріляно 19 осіб (Й.С.Кальченко, В.Ф.Пітухов, П.Д.Близнюк, С.П.Корінь, П.П. Михайленко, Т.І.Сенчило, Г.П.Засоба, КЛ.Малько, І.І.Коломієць, І.П.Давиденко, І.Н.Сипенко, І.Т.Поляний, М.Г.Первун, П.К.Пилипченко, С.М.Квас, Ф.П. Лісовий, А.І.Федоренко, Г.А.Олефір).

У квітні 42-го підпільна організація поповнилася сім'єю Г.Я.Фурси (чотири особи). Суттєву допомогу почав надавати головний лікар Корній Лаврентійович Надуєв з персоналом райлікарні. Тут знаходили прихисток поранені червоноармійці, що виходили з оточення. А щоб фашисти не потикалися до стаціонару, на вікнах вивішувалися жовті прапорці про поширення тифу. Таким чином, К.Л.Надуєв урятував багатьох земляків.

Г.О.Громницький, працюючи секретарем райстаростату, спо­вістив підпільників, що весною 42-го планується вивезення варвинчан до Німеччини. Члени групи П.Й.Мошенця та сім'я Г.Я.Фурси оперативно розповсюдили рукописні листівки, в ре­зультаті чого багато односельців тимчасово залишили райцентр і уникли вивезення.

У цей час зоотехнік Г.Ю.Тарануха, їздячи по району у службових справах одночасно налагодив контакт із керівником Озерянського підпілля П.П.Волохом та Калиновицького - Л.П.Іваненком. Поступово налагоджувалися кон­такти з представниками срібнянського та ічнянського підпілля.

Загалом на кінець 1942 року незважаючи на арешти (Т.Кириченко і Ф.Онопрійко) варвинське підпілля нараховувало вже більше 20 членів.

Січень-лютий 43-го стали радянська армія почала тіснити фашистів на всіх фронтах, відтак активізується і Рух опору.

Окупаційна влада з метою залякування населення організовує масові розстріли. В січні хвиля розстрілів прокотилась Прилуками, в середині лютого – відбулась срібнянська трагедія – зпалено 682 особи. Варвинського підпілля було попере­джене про те, що з метою готуються розстрільні списки варвинчан.

З 23 по 26 лютого арештовано 187 мешканців району переважно чоловіків середнього віку, які потенційно могли чинити опір. Їх утримували в залі політосвіти райвиконкому. А за декіль­ка днів арешти планувалося продовжити увати близько 5000 осіб (у списках, які стали відомі пізніше числилось бл. 5000 осіб неблагонадійних). Міс­цем розправи фашисти вибрали провалля на горбі Холодниця. Незабаром В.Г.Мудрий сповістив, що трагедія готується на 27 лютого 1943 року. Для цього до Варви вже прибув загін СС і бли­зько 50 поліцаїв Малодівицького та Яблунівського районів. Есе­сівців розмістили в приміщенні земської школи, а поліцаїв - у гуртожитку.

Щоб визволити заарештованих і зірвати плани загарбників, підпільники вирішили в ніч з 26 на 27 лютого підняти повстання, їхні сили були обмеженими (30 підпільників, один ручний куле­мет, 20 гвинтівок, кілька револьверів та гранат), ще планувалося скористатися допомогою 187 в'язнів. На стороні фашистів було 30 озброєних есесівців, 50 приїжджих поліцаїв, місцеві служаки та представники окупаційної влади. Для керівництва повстанням створено штаб (І.П.Здоровець, І.Р.Кисляк, П.І.Кривуца, Г.О.Громницький, П.П.Волох), розроблено план повстання.

У ніч з 26 на 27 лютого охорону ув'язнених несли підпільни­ки В.Г.Мудрий, М.Г.Барановський та О.П.Суглоба, які того ж ве­чора пояснили заарештованим ситуацію, що склалася. За кілька хвилин 187 осіб, які третю добу без їжі й води чекали своєї долі, було звільнено та закликано приєднатися до повстанців. Плану­валося забезпечити їх зброєю після арешту поліцейських. Нача­льника поліції Назима та його заступника було схоплено і зачинено в камеру, а зброю відібрано та роздано повстанцям. Після цього оточено гуртожиток поліції, в якому розмістилося підкріплення. До приміщення зайшли Суглоба, Мудрий і Барановський, що вважалися "своїми" серед поліцаїв. Суглоба, начебто за наказом жандармерії, запропонував здати зброю на збереження у зв'язку з особливою ситуацією в райцентрі. Коли ж командири груп поча­ли заперечувати, то для підтвердження наказу зняв слухавку, на­чебто викликав по перерізаному проводу жандармерію і, отрима­вши схвальну "відповідь", твердо повторив наказ. Після цього поліцейських причинили в камерах. Справу було закінчено без жодного пострілу.

Озброївшись гвинтівками повстанці розділилися на чотири групи. Перша група під керівництвом М.Барановського направилась до жандармерії (будинок друкар­ні). Щоб меншими були втрати, вирішено виманити фашистів із приміщення. Це доручили зробити конюху жандармерії П.О.Борщу, який успішно справився із цим завданням. Тільки-но начальник вийшов на ґанок, як тут же був скошений кулею, а двоє інших німців, повистрибувавши через вікна, тікали напівголі зимової ночі аж до Журавської царини.

Друга група (В.Мудрий, П.Нагнойний) атакували приміщен­ня земської школи, в якому розмістилися солдати СС. У жорсто­кій перестрілці вбито одинадцять есесівців, але загинув П.Г.Нагнойний.

Третя група під командою О.П.Суглоби та Д.І.Гапона атакувала споруду сільськогосподарської інспекції (аптека), знищивши двох охоронців, але втратила Д.І.Гапона. Бу­динок інспекції був цегляний, двоповерховий і важкодоступний. Аж до вечора 27 лютого повстанці тримали його під прицілом. А з настанням темряви агроном Меус утік на конях до Прилук, спо­вістивши про повстання.

Четверта група під ке­рівництвом Івана Романовича Кисляка та Григорія Юхимовича Таранухи вирушила в озерянському напрямку. Назустріч їм руха­лися два есесівці й арештовані озерянчани. В результаті перестрі­лки фашистів було знищено, затриманих - звільнено, а повстанці, сівши в трофейну машину, приїхали нею в центр Варви.

Ще до сходу сонця жителі райцентру почали збиратися на майдані. Над будинком райвиконкому та іншими державним установами замайоріли червоні прапори. Загримів гучномовець. Люди слухали повідомлення Радінформбюро. На імпровізоване підвищення піднялися члени штабу повстання. Мітинг розпочав І.П.Здоровець. Він розповів присутнім про наміри фашистів, про результати повстання, закликав до боротьби з ворогами. Присутні вшанували хвилиною мовчання пам'ять тих, хто загинув у нічно­му бою. По завершенню зібрання на майдані ще довго звучав го­лос диктора Ю.Левітана. А за кілька годин штаб повстання звер­нувся до варвинчан та жителів району із закликом створити пар­тизанський загін.

Пропозиція штабу знайшла відгук серед мешканців сусідніх населених пунктів. В селі Озеряни під керівництвом підпільників на чолі з П.П.Волохом створено загін у складі 34 осіб, у селі Брагінці - 12 чоловік (керівники П.Д.Дзюба та Т.Ф.Будась). М.А.Пащенко та І.Д.Сліпченко очолювали підпільну групу з десяти жи­телів села Мармизівка. Шість чоловік на чолі з Л.П.Іваненком та М.Д.Приходьком розпочали діяльність у селі Калиновиця. Бойові групи також діяли в селах Богдани (Х.Ф.Смовський), Остапівна (М.П.Дяченко, Г.Д.Дробілко, М.А.Устенко), Гнідинці (М.М.Кос­тенко). У названих населених пунктах, як і в райцентрі, пройшли велелюдні мітинги, організовано роздачу хліба селянам. До вечо­ра 27 лютого в районі знищено 16 гітлерівців і 38 поліцаїв. Повс­танці втратили двох чоловік і стільки ж було поранено.


Список використаної літератури

  1. Варвинщина: історія та сьогодення. За ред.. В.Саверської-Лихошви. - Варва-Ніжин, 2006 р.

  2. До 50-ї річниці з дня Перемоги над німецькими окупантами // Радянське життя №16, 8 травня 1995 рік.

  3. До 55-ї річниці визволення від німецьких окупантів //Радянське життя №38, 16 вересня 1998 рік.

  4. До 63-річниці визволення Чернігівщини // ГАРТ №38, 22 вересня, 2006 рік.

  5. До 67-ї річниці Лютневого повстання // Слово Варвинщини №8, 27 лютого 2010 рік.

  6. Історія міст і сіл УРСР. Чернігівська область

  7. Кисляк І.С. Заграва над Удаєм. 1974.

  8. Кисляк І.С. Маловідомі сторінки з історії Варви. – Варва, 1980 р.

  9. Кисляк І.С. Спогади. – Варва, 1974.

  10. Кутовий Є.П. Нариси з історії Варви. – Варва, 1979.

  11. Нариси історії Чернігівської обласної партійної організації за ред. Дерикопенко О.І. Видавництво політичної літератури України. –Київ, 1970 р.

  12. Палій І.В. Нариси з історії Варви. – Варва, 1974.

  13. Саверська-Лихошва В.В. За трудову і ратну звитягу (63-й річниці визволення Варвинщини від німецько-фашистських загарбників). – Ніжин –Варва, 2006р.

  14. Саверська-Лихошва В.В. Краєзнавчі матеріали на уроках історії. Навчально-методичний посібник. - Варва-Київ, 2001р.




  1. Трагічні події 41-го // Слово Варвинщини №37, 12 вересня 1996рік.

  2. Черниговская обласная партийная организация в годы Великой отечественной войни /Авт.кол.: Ф.М.Блоха, В.И. Власенко, В.К.Драгунов и др.: Редкол.: В.М.Половець (председатель) и др. –К.: Политиздат Украины, 1987. -159 с..

Схожі:

Хажанець Вікторія Варвинське повстання 1943 року iconПраво народу на повстання у філософсько-правових концепціях європейської цивілізації
Розділ І. Доктринальні витоки й історичне формування філософської концепції права народу на повстання С. 6 – 11
Хажанець Вікторія Варвинське повстання 1943 року iconПерелік публікацій кафедри історії України за 2007 р
Матеріали регіональної конференції, присвяченої 300-річчю Булавінського повстання. 10-11 жовтня 2007 року
Хажанець Вікторія Варвинське повстання 1943 року icon1943 року народження доцент
Присвоєно вчене звання доцента кафедри технології матеріалів та інженерної графіки рішенням Атестацій­ної колегії міністерства освіти...
Хажанець Вікторія Варвинське повстання 1943 року iconГупаловська вікторія Анатоліївна
Гупаловська вікторія Анатоліївна (30. VI. 1971, Мукачево Закарпатс обл.) – біолог-фізіолог, психолог, канд психол наук (Професійна...
Хажанець Вікторія Варвинське повстання 1943 року iconГупаловська вікторія Анатоліївна
Гупаловська вікторія Анатоліївна (30. VI. 1971, Мукачево Закарпатс обл.) – біолог-фізіолог, психолог, канд психол наук (Професійна...
Хажанець Вікторія Варвинське повстання 1943 року iconКосенко Вікторія, Койло Вікторія, студентки 3 курсу, напрям підготовки: “Фінанси та кредит”
Косенко Вікторія, Койло Вікторія, студентки 3 курсу, напрям підготовки: “Фінанси та кредит ”
Хажанець Вікторія Варвинське повстання 1943 року iconЧеревань Вікторія Миколаївна
У 1991 році закінчила Херсонський державний педагогічний інститут ім. Н. К. Крупської. З 1993 року – викладач інституту
Хажанець Вікторія Варвинське повстання 1943 року iconО. І. Ісаюк Центр досліджень визвольного руху
...
Хажанець Вікторія Варвинське повстання 1943 року iconВолошинський Олександр Олександрович 1943 року народження, Кандидат технічних наук, доцент
Львівський лісотехнічний інститут, ("Повышение стойкости тонких фрезерных ножей из малолегированных инструментальных сталей")
Хажанець Вікторія Варвинське повстання 1943 року iconЗаконодавство феодальної Англії. Законник Стефана Душана. Великий березневий ордонанс 1357 року
Генеральних штатів Франції в критичний для пануючого феодального класу період. Передуючий розгром французької феодальної (рицарської)...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи