Мусаєва Г. Є icon

Мусаєва Г. Є




Скачати 32.63 Kb.
НазваМусаєва Г. Є
Дата03.08.2012
Розмір32.63 Kb.
ТипДокументи

Мусаєва Г. Є.

Студентка ІV курсу

медичного факультету №1

7-а групи





Мій університет... Вже три роки як мій також. Але, що він означає для мене? Що приховує історія його? А названо як гордо - імені М. І. Пирогова. І справді гордо, гордо та велично. Чому, спитаєш? Чи відповідь вже є?

Читаючи в дитинстві А. І. Купріна «Чарівний лікар», не знала чи дійсність, чи казка це. Тепер лиш згадую, немов давній і забутий сон: зима, холодне і байдуже місто, задрімавший серед тиші парк і самотній чоловік. Цікаво, хто він. Комусь він син, комусь - батько... На що чи на кого він чекає? Можливо, вже і не чекає... Проте, хоч і невідомо як опинився видатний хірург того вечора у парку, написав Купрін: « С тих пір немов ангел зійшов в нашу сім'ю. Все змінилось... Просто диво здійснила ця свята людина. А ми чарівного лікаря тільки один раз бачили відтоді - коли його перевозили в маєток Вишню... не його ми бачили, тому що те велике, сильне і святе, що жило і горіло в ньому... згасло назавжди...».

Тоді - геніальний лікар, тепер - легенда. Колись - інститут, тепер -університет як новий щабель нашої епохи. Можна згодитись з усім і одночасно ж заперечити, спитавши: « Яка різниця?» В питанні відповідь вже є: мені байдуже. Забули...

Восьма тридцять дві. Невільно побачивши годинник, відразу ж спадає на думку: « Ще встигаю.» І тут же забуваєш як почуєш таке знайоме « Привіт!»...

Аудиторія. Дзвінок. Відповідь, питання. І знову все по новому колу. А між тим давно вже вечір. Довкола тиша і прохолодний вітер, наче бриз морський, і сонце за обрієм зникає, так далеко. Сходять зорі, сповіщаючи ночі новий прихід. Тобі ж вже сняться сни - такі різні й незбагненні, неповторні і багатогранні, як світ довкола нас, як сама людина.

А який університет? Університет... він буває різний: далекий, як на небосхилі горизонт, коли ти хочеш дійти туди; незнайомий, і ти чекаєш, ніби знаєш - і ця мить кане в Лету; такий звичайний і разом з тим - один. Один як шлях, котрий ти вибрав - нехай не такий простий і легкий, але хіба життя таке?


З першим стуком твого серця, з першим подихом, з першим словом, кроком, перемогою і поразкою - ти впізнаєш світ. Згодом,(але коли?), твої поразки і перемоги стають не лише твоїми або також твоїми.

І коли ти завтра чи післязавтра згадуватимеш теперішнє сьогодні чи вчора, що згадаєш спершу? Забуті теми, пройдені дороги, які не мають значення тепер? Ні. Залишаться спогади про тих, кого ти любиш, про те, що цінуєш, цінував завжди.

«Завжди» - звучить, мов вічність, яка існує поза часом, а ми - разом з ним.

Минуле, теперішнє, майбутнє... Минуле - це давнє, це дитинство, теперішнє - це, (як сказано у пісні), «... мить між минулим і майбутнім...», а майбуття -загадка. І яким би ми не уявляли в майбутньому університет, необхідно пам'ятати: від сьогодення залежить наше нове невідоме завтра.

Все підвласне законам часу. Майже все. Проте, що сьогодні являє собою наш медичний ?

Вперше, побачивши при вході напис «ВНМУ ім. М.І. Пирогова», навіть не уявляла, що університет - це не лише велична споруда, загартована роками, повна невідомого і нового.

Університет сьогодні - це не тільки новий спосіб життя і мислення, це новий погляд на саме життя. Університет для когось втілює дитинство мрій, для іншого - мета, яку поставлено було так давно, що не згадає вже коли. Це шанс, даний тобі, аби віднайти себе і зрозуміти... зрозуміти яким ти був, ким ти хочеш бути і, можливо, ким ти став.

Це історія, що втілює в реальність чиїсь надії, це надбання поколінь, це пам'ять про забуте, давнє і спогад про нове.

Університет - це шлях в майбутнє, обраний тобою, по якому йдуть тисячі таких як ти, таких як я...

Минають дні, летять роки у даль, а ми, намагаючись йти із часом в ногу, забуваємо про швидкоплинність ріки життя, немов шукаючи порятунку в тому... Лиш маєток Пирогова все у тиші своїй досі пам'ятає. А ти?

Коли ж через кілька років будеш недалеко - згадай з тихою посмішкою свою альма - матер. Звісно, це вже буде інший, трохи інший заклад, проте хіба у цьому суть?...

За вікном теплий весняний ранок. Час на лекцію іти. Дивно як: мрія, немов би сон, ввійшла в реальність...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи