В. О. Сухомлинського факультет філології та журналістики \"затверджую\" Ректор В. Д. Будак \" 20 \" лютого 2014 Р. Програма icon

В. О. Сухомлинського факультет філології та журналістики "затверджую" Ректор В. Д. Будак " 20 " лютого 2014 Р. Програма




Скачати 256.96 Kb.
НазваВ. О. Сухомлинського факультет філології та журналістики "затверджую" Ректор В. Д. Будак " 20 " лютого 2014 Р. Програма
В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО<><>ФАКУЛЬТЕТ ФІЛОЛОГІЇ ТА ЖУРНАЛІСТИКИ<><><
Дата26.09.2014
Розмір256.96 Kb.
ТипПротокол


МІНІСТЕРСВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

ФАКУЛЬТЕТ ФІЛОЛОГІЇ ТА ЖУРНАЛІСТИКИ


“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Ректор ________________В.Д.Будак

20” ЛЮТОГО 2014 Р.
ПРОГРАМА СПІВБЕСІДИ

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Для абітурієнтів, що вступають

за освітньо-кваліфікаційним рівнем «БАКАЛАВР»

на денну та заочну форму навчання

Миколаїв 2014

ВИХІДНІ ДАНІ

Розробники програми:

Романюк Любов Миколаївна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури і методики навчання;

Родіонова Інна Григорівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури і методики навчання;

Мхитарян Ольга Дмитрівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української літератури і методики навчання;

Спанатій Любов Степанівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови та лінгводидактики;

Бородіна Наталя Сергіївна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української мови та лінгводидактики;

Зинякова Анжеліка Анатоліївна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови та лінгводидактики;

Корнієнко Ірина Анатоліївна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови та лінгводидактики;

Тимченко Марія Феліксівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови та лінгводидактики.
Затверджено на засіданні кафедри української мови та лінгводидактики

Протокол № 6 від 14 січня 2014 р.
Затверджено на засіданні кафедри української літератури і методики навчання

Протокол № 6 від 14 січня 2014 р.
Затверджено на засіданні Вченої ради факультету філології та журналістики

Протокол № 8 від 19 лютого 2014 р.
^ СТРУКТУРА ПРОГРАМИ
І. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

ІІ. ЗМІСТ ПРОГРАМИ

ІІІ. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

ІV. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТОК: ОРІЄНТОВНІ ЗРАЗКИ ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

^ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Вступне випробування для навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» спеціальності 6.010100 ПМСО «УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА» має форму індивідуальної співбесіди членів атестаційної комісії з фаху зі вступником.

Програма складена на основі шкільних програм з української мови і літератури та програми зовнішнього незалежного оцінювання з української мови і літератури, чинної у 2012-2013 роках.

Матеріал програми з української мови розподілено за розділами: „Фонетика”, „Графіка”, „Лексикологія”, „Фразеологія”, „Будова слова. Словотвір”, „Морфологія”, „Синтаксис”, „Стилістика”, „Орфографія”, „Розвиток мовлення”.

Основним завданням співбесіди є з’ясувати рівень знань та вмінь вступника з української мови, за яким абітурієнт повинен

знати:

- основні поняття, пов’язані з українською мовою та її фонетикою, графікою, орфографією, лексикологією, фразеологією, стилістикою, словотвором, морфологією та синтаксисом.

уміти:

  • визначати в словах голосні, тверді і м’які, дзвінкі й глухі приголосні, ненаголошені й наголошені голосні; звукове значення букв у слові; ділити слово на склади;

  • визначати місце букв в алфавіті, розташовувати слова за алфавітом; розпізнавати явища уподібнення приголосних звуків, спрощення в групах приголосних, основні випадки чергування голосних і приголосних звуків, чергування у-в, і-й;

  • пояснювати лексичні значення слів; добирати до слів синоніми й антоніми та використовувати їх у мовленні; уживати слова в переносному значенні; знаходити в тексті й доречно використовувати в мовленні вивчені групи слів; пояснювати значення фразеологізмів, приказок, прислів’їв, крилатих висловів, правильно й комунікативно доцільно використовувати їх у мовленні;

  • відділяти закінчення слів від основи, членувати основу на значущі частини, добирати спільнокореневі слова, слова з однаковими префіксами й суфіксами; розрізняти форми слова й спільнокореневі слова, правильно вживати їх у мовленні; визначати спосіб творення слів;

  • розпізнавати іменники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, належність іменників до певної групи за їхнім лексичним значенням, уживаністю в мовленні; визначати основні способи творення іменників; правильно відмінювати іменники, відрізняти правильні форми іменників від помилкових; використовувати іменники в мовленні, послуговуючись їхніми виражальними можливостями;

  • розпізнавати прикметники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль; розряди прикметників за значенням; утворювати форми ступенів порівняння якісних прикметників, повні й короткі форми якісних прикметників; розрізняти основні способи творення відносних і присвійних прикметників; відмінювати прикметники; відрізняти правильні форми прикметників від помилкових;

  • розпізнавати числівники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, розряди числівників за значенням, основні способи їх творення, відмінювання; відрізняти правильні форми числівників від помилкових; добирати потрібні форми числівників і використовувати їх у мовленні; визначати сполучуваність числівників з іменниками;

  • розпізнавати займенники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, розряди займенників за значенням, основні способи їх творення, відмінювання; відрізняти правильні форми займенників від помилкових, правильно добирати потрібні форми займенників і використовувати їх у мовленні;

  • розпізнавати дієслова, особливі форми дієслова, безособові дієслова; визначати загальне значення дієслова, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, часи й способи дієслів, дієвідміни, особливості словозміни кожної дієвідміни; використовувати один час і спосіб у значенні іншого; розрізняти основні способи творення дієслів, зокрема видових форм, форм майбутнього часу недоконаного виду, форм умовного та наказового способу дієслів; відрізняти правильні форми дієслів від помилкових;

  • розпізнавати дієприкметники та дієприслівники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, особливості творення, відмінювання; відрізняти правильні форми дієприкметників і дієприслівників від помилкових; добирати й комунікативно доцільно використовувати дієприкметники та дієприкметникові звороти, дієприслівники та дієприслівникові звороти в мовленні;.

  • розпізнавати прислівники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, розряди прислівників за значенням, ступені порівняння прислівників, основні способи творення прислівників; відрізняти правильні форми прислівників від помилкових; добирати й комунікативно доцільно використовувати прислівники в мовленні;

  • розпізнавати прийменники, сполучники й частки, визначати їхні морфологічні ознаки, групи за походженням і за будовою; правильно й комунікативно доцільно використовувати їх у мовленні;

  • розпізнавати вигуки, визначати групи вигуків за походженням; правильно й комунікативно доцільно використовувати вигуки в мовленні;

  • розрізняти словосполучення й речення, сурядний і підрядний зв’язок між словами й реченнями; визначати головне й залежне слово в підрядному словосполученні; визначати поширені й непоширені словосполучення, типи словосполучень за способами вираження головного слова;

  • розрізняти речення різних видів: за метою висловлювання, за емоційним забарвленням, за складом граматичної основи, за наявністю чи відсутністю другорядних членів, за наявністю необхідних членів речення, за будовою, за наявністю чи відсутністю однорідних членів речення, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення, звертання;

  • визначати структуру простого двоскладного речення, способи вираження підмета й присудка (простого й складеного), особливості узгодження присудка з підметом; правильно й комунікативно доцільно використовувати прості речення;

  • розпізнавати види другорядних членів та їхні типи й різновиди, визначати способи вираження означень, додатків, обставин, роль порівняльного звороту; правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості другорядних членів речення в мовленні; правильно розставляти розділові знаки при непоширеній прикладці, порівняльному звороті;

  • розпізнавати типи односкладних речень, визначати особливості кожного з типів; правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості односкладних речень у власному мовленні;

  • розпізнавати просте речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами, словосполученнями, реченнями, відокремленими членами (означеннями, прикладками, додатками, обставинами), зокрема уточнювальними, та правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості таких речень у мовленні; правильно розставляти розділові знаки в них;

  • розпізнавати складні речення різних типів, визначати їхню структуру, види й засоби зв’язку між простими реченнями. Добирати й конструювати складні речення, що оптимально відповідають конкретній комунікативній меті. Правильно розставляти розділові знаки, будувати схему такого речення;

  • розпізнавати складносурядні речення, визначати смислові зв’язки між частинами складносурядного речення; комунікативно доцільно використовувати його виражальні можливості в мовленні;

  • розпізнавати складнопідрядні речення, визначати їхню будову, зокрема складнопідрядних речень з кількома підрядними, відображати її в схемі складнопідрядного речення; визначати основні види підрядних речень, типи складнопідрядних речень за характером зв’язку між частинами. Правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості складнопідрядних речень різних типів у процесі спілкування;

  • розпізнавати безсполучникові складні речення; визначати смислові відношення між їхніми частинами-реченнями (однорідними й неоднорідними), особливості інтонації безсполучникових складних речень; правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості безсполучникових складних речень у мовленні;

  • визначати структуру складних речень з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку; правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості речень цього типу в мовленні;

  • визначати в реченні з прямою мовою слова автора й пряму мову, речення з непрямою мовою; замінювати пряму мову непрямою; правильно й доцільно використовувати в тексті пряму мову й цитати; правильно вживати розділові знаки в конструкціях із прямою мовою та діалогом;

  • розпізнавати стилі мовлення, визначати особливості кожного з них; користуватися різноманітними виражальними засобами української мови в процесі спілкування для оптимального досягнення мети спілкування;

  • визначати особливості вимови голосних і приголосних звуків; наголошувати слова відповідно до орфоепічних норм;

  • розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила;

  • уважно читати, усвідомлювати й запам’ятовувати зміст прочитаного, диференціюючи в ньому головне та другорядне. Критично оцінювати прочитане;

  • аналізувати тексти різнихстилів, типів і жанрів. Будувати письмове висловлення, логічно викладаючи зміст, підпорядковуючи його темі й основній думці, задуму, обраному стилю та типу мовлення, досягати визначеної комунікативної мети. Формулювати, добирати доречні аргументи і приклади, робити висновок, висловлювати власну позицію, свій погляд на ситуацію чи обставин; правильно структурувати текст, використовуючи відповідні мовленнєві звороти. Знаходити й виправляти похибки та помилки в змісті,


^ ЗМІСТ ПРОГРАМИ

1. Фонетика. Графіка

Фонетика як розділ мовознавчої науки про звуковий склад мови. Голосні й приголосні звуки. Приголосні тверді і м’які, дзвінкі й глухі. Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ. Склад. Складоподіл. Наголос, наголошені й не наголошені склади. Уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних. Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків. Основні випадки чергування у-в, і-й.

^ 2. Лексикологія. Фразеологія

Лексикологія як учення про слово. Ознаки слова як мовної одиниці. Лексичне значення слова. Багатозначні й однозначні слова. Пряме та переносне значення слова. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика. Лексичні запозичення з інших мов. Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Терміни. Лексика української мови з погляду активного й пасивного вживання. Застарілі й нові слова (неологізми). Нейтральна й емоційно забарвлена лексика. Поняття про стійкі сполуки слів і вирази. Фразеологізми. Приказки, прислів’я, афоризми.

^ 3. Будова слова. Словотвір

Будова слова. Основа слова й закінчення. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення.

Словотвір. Твірні основи при словотворенні. Основа похідна й непохідна. Основні способи словотворення в українській мові: префіксальний, префіксально-суфіксальний, суфіксальний, безсуфіксальний, складання слів або основ, перехід з однієї частини мови в іншу. Основні способи творення іменників, прикметників, дієслів, прислівників. Складні слова. Способи їх творення. Сполучні голосні [о], [е] у складних словах.

4. Морфологія.

4.1. Іменник

Морфологія як розділ мовознавчої науки про частини мови. Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники власні та загальні, істоти й неістоти. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Іменники спільного роду. Число іменників. Іменники, що вживаються в обох числових формах. Іменники, що мають лише форму однини або лише форму множини. Відмінки іменників. Відміни іменників: перша, друга, третя, четверта. Поділ іменників першої та другої відмін на групи. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Букви -а(-я), -у(-ю) в закінченнях іменників другої відміни. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини. Невідмінювані іменники в українській мові. Написання і відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові.

4.2. Прикметник

Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні та присвійні. Явища взаємопереходу прикметників з одного розряду в інший. Якісні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення (проста й складена форми). Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників. Особливості відмінювання прикметників (тверда й м’яка групи).

4.3. Числівник

Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди числівників за значенням: кількісні (на позначення цілих чисел, дробові, збірні) й порядкові. Групи числівників за будовою: прості й складені. Типи відмінювання кількісних числівників:

1) один, одна;

2) два, три, чотири;

3) від п’яти до двадцяти, тридцять, п’ятдесят ...

вісімдесят;

4) сорок, дев ‘яносто, сто;

5) двісті - дев ‘ятсот;

6) нуль, тисяча, мільйон, мільярд;

7) збірні;

8) дробові.

Порядкові числівники, особливості їх відмінювання.

4.4. Займенник

Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Співвіднесеність займенників з іменниками, прикметниками й числівниками. Розряди займенників за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні, неозначені, заперечні. Особливості їх відмінювання. Творення й правопис неозначених і заперечних займенників.

4.5. Дієслово

Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на -но, -то). Безособові дієслова. Види дієслів: доконаний і недоконаний. Творення видових форм. Часи дієслова: минулий, теперішній, майбутній. Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий. Творення форм умовного та наказового способів дієслів. Словозміна дієслів І та II дієвідміни. Особові та числові форми дієслів (теперішнього та майбутнього часу й наказового способу). Родові та числові форми дієслів (минулого часу й умовного способу). Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього та майбутнього часу.

Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні та пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу. Відмінювання дієприкметників. Дієприкметниковий зворот. Безособові форми на -но, -то.

Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівники доконаного й недоконаного виду, їх творення. Дієприслівниковий зворот.

4.6. Прислівник

Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників за значенням. Ступені порівняння прислівників: вищий і найвищий. Зміни приголосних при творенні прислівників вищого та найвищого ступенів Правопис прислівників на -о, -е, утворених від прикметників і дієприкметників. Написання прислівників разом і через дефіс.

^ 4.7. Службові частини мови

Прийменник як службова частина мови. Групи прийменників за походженням: непохідні (первинні) й похідні (вторинні, утворені від інших слів). Групи прийменників за будовою: прості, складні й складені. Зв’язок прийменника з непрямими відмінками іменника.

Сполучник як службова частина мови. Групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю: сурядні (єднальні, протиставні, розділові) й підрядні (часові, причинові, умовні, способу дії, мети, допустові, порівняльні, з’ясувальні, наслідкові). Групи сполучників за вживанням (одиничні, парні, повторювані) та за будовою (прості, складні, складені).

Частка як службова частина мови. Групи часток за значенням і вживанням: формотворчі, словотворчі, модальні.

4.8. Вигук

Вигук як частина мови. Групи вигуків за походженням: непохідні й похідні. Значення вигуків. Звуконаслідувальні слова.

5. Синтаксис

5.1. Словосполучення.

Завдання синтаксису. Словосполучення й речення як основні одиниці синтаксису. Підрядний і сурядний зв’язок між словами й частинами складного речення. Головне й залежне слово в словосполученні. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова. Словосполучення непоширені й поширені.

5.2. Речення

Речення як основна синтаксична одиниця. Граматична основа речення. Порядок слів у реченні. Види речень у сучасній українській мові: за метою висловлювання (розповідні, питальні й спонукальні); за емоційним забарвленням (окличні й неокличні); за будовою (прості й складні); за складом граматичної основи (двоскладні й односкладні); за наявністю чи відсутністю другорядних членів (непоширені й поширені); за наявністю необхідних членів речення (повні й неповні); за наявністю чи відсутністю засобів ускладнення (однорідних членів речення, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення, звертання).

^ 5.2.1. Просте двоскладне речення

Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення. Особливості узгодження присудка з підметом. Способи вираження підмета. Типи присудків: простий і складений (іменний і дієслівний). Способи їх вираження.

^ 5.2.2. Другорядні члени речення у двоскладному й односкладному реченні

Означення узгоджене й неузгоджене. Прикладка як різновид означення. Додаток. Типи обставин за значенням. Способи вираження означень, додатків, обставин. Порівняльний зворот. Функції порівняльного звороту в реченні (обставина способу дії, присудок).

^ 5.2.3. Односкладні речення

Граматична основа односкладного речення. Типи односкладних речень за способом вираження та значенням головного члена: односкладні речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові) та односкладні речення з головним членом у формі підмета (називні). Способи вираження головних членів односкладних речень. Розділові знаки в односкладному реченні.

^ 5.2.4. Речення з однорідними членами

Узагальнюючі слова в реченнях з однорідними членами. Речення зі звертанням. Звертання непоширені й поширені. Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями, їх значення. Речення з відокремленими членами. Відокремлені означення, прикладки - непоширені й поширені. Відокремлені додатки, обставини. Відокремлені уточнюючі члени речення.

^ 5.2.5. Складне речення

Ознаки складного речення. Засоби зв’язку простих речень у складному:

1) інтонація й сполучники або сполучні слова;

2) інтонація.

Типи складних речень за способом зв’язку їх частин: сполучникові й безсполучникові. Сурядний і підрядний зв’язок між частинами складного речення.

^ 5.2.5.1. Складносурядне речення

Єднальні, протиставні та розділові сполучники в складносурядному реченні. Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення.

^ 5.2.5.2. Складнопідрядне речення

Складнопідрядне речення, його будова. Головне й підрядне речення. Підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв’язку у складнопідрядному реченні. Основні види підрядних речень: означальні, з’ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії та ступеня, порівняльні, причини, наслідкові, мети, умовні, допустові). Складнопідрядні речення з кількома підрядними, їх типи за характером зв’язку між частинами:

1) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю;

2) складнопідрядні речення з однорідною підрядністю;

3) складнопідрядні речення з неоднорідною підрядністю.

^ 5.2.5.3. Безсполучникове складне речення

Типи безсполучникових складних речень за характером смислових відношень між складовими частинами-реченнями:

1) з однорідними частинами-реченнями (рівноправними);

2) з неоднорідними частинами (пояснюваною і пояснювальною).

Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.

^ 5.2.5.4. Складні речення з різними видами сполучни¬кового й безсполучникового зв’язку

Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку.

^ 5.3. Способи відтворення чужого мовлення

Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою. Слова автора. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид прямої мови. Діалог.

6. Стилістика

Стилі мовлення (розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий, публіцистичний), їх основні ознаки, функції.

7. Орфоепія

Відображення вимови голосних (наголошених і ненаголошених) через фонетичну транскрипцію. Відображення вимови приголосних звуків:

1) [дж], [де], [де’];

2) М;

3) [ж], [ч], [ш], [дж];

4) груп приголосних (уподібнення, спрощення);

5) м’яких приголосних;

6) подовжених приголосних.

Вимова слів з апострофом.

8. Орфографія

Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Спрощення в групах приголосних. Сполучення йо, ьо. Правила вживання м’якого знака. Правила вживання апострофа. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків. Правопис префіксів і суфіксів. Позначення чергування приголосних звуків на письмі. Правопис великої літери. Лапки у власних назвах. Написання слів іншомовного походження. Основні правила переносу слів з рядка в рядок. Написання складних слів разом і через дефіс. Правопис складноскорочених слів. Написання чоловічих і жіночих імен по батькові, прізвищ. Правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників. Правопис н та нн у прикметниках і дієприкметниках, не з різними частинами мови. Особливості написання числівників. Написання окремо (сполучень прислівникового типу), разом і через дефіс (прислівників, службових частин мови, вигуків).

^ 9. Розвиток мовлення

Загальне уявлення про спілкування й мовлення; види мовленнєвої діяльності; адресант і адресат мовлення; монологічне й діалогічне мовлення; усне й писемне мовлення; основні правила спілкування. Тема й основна думка висловлювання. Вимоги до мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність). Текст, поділ тексту на абзаци, мікротеми. Мовні засоби зв’язку речень у тексті. Типи мовлення (розповідь, опис, роздум). Структура тексту типу розповіді, опису, роздуму.

^ КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ
Максимальна кількість балів, що їх може набрати вступник, становить 200 балів.


Запитання

Максимальна кількість балів

Запитання з української мови

200


«Відмінно» - (180-200 б.)

Вступник виявляє особливі творчі здібності, вміє самостійно здобувати знання, без допомоги викладача знаходить джерела інформації, використовує набуті знання і вміння в нестандартних ситуаціях, переконливо аргументує відповіді, самостійно розвиває власні обдарування і нахили.

«Дуже добре» - (160-189 б.)

Вступник вільно володіє вивченим обсягом матеріалу, застосовує його на практиці, вільно розв’язує вправи і задачі в стандартних ситуаціях, самостійно виправляє допущені помилки, кількість яких незначна.

«Добре» - (139-159 б.)

Вступник вміє зіставляти, узагальнювати, систематизувати інформацію під керівництвом викладача, в цілому самостійно застосовувати її на практиці, контролювати власну діяльність, виправляти помилки, серед яких є суттєві, добирати аргументи на підтвердження певних думок.

«Задовільно» - (110-138б)

Вступник відтворює значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень, з допомогою викладача може аналізувати матеріал, виправляти помилки, серед яких є значна кількість суттєвих.

«Достатньо» - (100-109 б.)

Вступник володіє матеріалом на рівні, вищому за початковий, значну частину його відтворює на продуктивному рівні.

«Незадовільно» - (0-99 б.)

Вступник володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину навчального матеріалу.

^ РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА


  1. Заболотний О.В., Заболотний В.В. Українська мова. Рівень стандарту. Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Генеза, 2010.

  2. Глазова О.П., Кузнецов Ю.Б. Українська мова. Академічний рівень. Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Зодіак-Еко, 2010.

  3. Плющ М.Я., Тихоша В.І., Караман С.О., Караман О.В. Українська мова. Профільний рівень. Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Освіта, 2010.

  4. Рідна мова: Підручник для 9 кл. гімназій, ліцеїв та шк. з поглиб. вивч. укр. мови / М.Я. Плющ, В.І. Тихоша, С.О. Караман, О.В. Караман. – 2-ге вид. – К.: Освіта, 2006. – 288 с.

  5. Українська мова. Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням української мови / С.О. Караман, О.В. Караман, М.Я. Плющ, В.І. Тихоша. – К.: Освіта, 2010.

  6. Українська мова. Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням української мови / С.О. Караман, О.В. Караман, М.Я. Плющ, В.І. Тихоша. – К.: Освіта, 2010.

7. Заболотний В.В., Заболотний О.В. Українська мова: Навчальний посібник для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання. – К.: Генеза, 2009. – 272 с.;
Електронні посібники, схвалені Міністерством освіти і науки України:

1. Практикум з української мови: 10-11 класи (автори Л.Скуратівський, Г.Шелехова, В.Новосьолова, Л.Плетньова), розробник „Квазар-Мікро-Техно”, 2006);

2. Педагогічний програмний засіб „Українська мова, 7 клас” ( автори – Г. Шелехова, В. Новосьолова, Я. Остаф, ^ Л. Скуратівський), розробник ЗАТ „Мальва”, 2007);

3. Педагогічний програмний засіб „Українська мова, 8 клас” ( автори – Г. Шелехова, В. Новосьолова, Я. Остаф), розробник ЗАТ „Мальва”, 2008);

ДОДАТОК

^ ОРІЄНТОВНІ ЗРАЗКИ ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

1. Фонетика як розділ мовознавчої науки про звуковий склад мови. Голосні й приголосні звуки.

2. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ. 3. Склад. Складоподіл. Наголос, наголошені й не наголошені склади.

4. Уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних.

5. Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків. Основні випадки чергування у-в, і-й.

6. Лексикологія як учення про слово. Ознаки слова як мовної одиниці. Лексичне значення слова. Багатозначні й однозначні слова. Пряме та переносне значення слова.

7. Омоніми. Синоніми. Антоніми.

8. Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика. Лексичні запозичення з інших мов. Загальновживані слова.

9. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Терміни. Лексика української мови з погляду активного й пасивного вживання. Застарілі й нові слова (неологізми). Нейтральна й емоційно забарвлена лексика.

10. Поняття про стійкі сполуки слів і вирази. Фразеологізми. Приказки, прислів’я, афоризми.

11. Будова слова. Основа слова й закінчення. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення.

12. Словотвір. Твірні основи при словотворенні. Основа похідна й непохідна. Основні способи словотворення в українській мові: префіксальний, префіксально-суфіксальний, суфіксальний, безсуфіксальний, складання слів або основ, перехід з однієї частини мови в іншу.

13. Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники власні та загальні, істоти й неістоти.

14. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Іменники спільного роду. Число іменників. Іменники, що вживаються в обох числових формах. Іменники, що мають лише форму однини або лише форму множини.

15. Відмінки іменників. Відміни іменників: перша, друга, третя, четверта. Поділ іменників першої та другої відмін на групи. Особливості вживання та написання відмінкових форм.

16. Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні та присвійні.

17. Якісні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення (проста й складена форми). Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників.

18. Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди числівників за значенням: кількісні (на позначення цілих чисел, дробові, збірні) й порядкові. Групи числівників за будовою: прості й складені.

19. Типи відмінювання кількісних і порядкових числівників:

20. Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Співвіднесеність займенників з іменниками, прикметниками й числівниками. Розряди займенників за значенням. Особливості їх відмінювання і правопису.

21. Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова. Види дієслів: доконаний і недоконаний. Творення видових форм.

22. Часи дієслова: минулий, теперішній, майбутній. Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий.

23. Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні та пасивні дієприкметники, їх творення. Дієприкметниковий зворот. Безособові форми на -но, -то.

24. Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівники доконаного й недоконаного виду, їх творення. Дієприслівниковий зворот.

25. Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників за значенням. Ступені порівняння прислівників: вищий і найвищий. Написання прислівників разом і через дефіс.

26. Прийменник як службова частина мови. Групи прийменників за походженням: непохідні (первинні) й похідні (вторинні, утворені від інших слів). Групи прийменників за будовою: прості, складні й складені.

27. Сполучник як службова частина мови. Групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю. Групи сполучників за вживанням (одиничні, парні, повторювані) та за будовою (прості, складні, складені).

28. Частка як службова частина мови. Групи часток за значенням і вживанням: формотворчі, словотворчі, модальні.

29. Вигук як частина мови. Групи вигуків за походженням: непохідні й похідні. Значення вигуків. Звуконаслідувальні слова.

30. Завдання синтаксису. Словосполучення й речення як основні одиниці синтаксису. Головне й залежне слово в словосполученні. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова.

31. Речення як основна синтаксична одиниця. Граматична основа речення. Види речень у сучасній українській мові.

32. Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення. Особливості узгодження присудка з підметом. Способи вираження підмета. Типи присудків: простий і складений (іменний і дієслівний). Способи їх вираження.

33. Означення узгоджене й неузгоджене. Прикладка як різновид означення. Додаток. Типи обставин за значенням. Способи вираження означень, додатків, обставин. Порівняльний зворот.

34. Граматична основа односкладного речення. Типи односкладних речень за способом вираження та значенням головного члена.

35. Узагальнюючі слова в реченнях з однорідними членами. Речення зі звертанням. Звертання непоширені й поширені. Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями, їх значення. Речення з відокремленими членами. 37. Ознаки складного речення. Засоби зв’язку простих речень у складному:

36. Складне речення. Типи складних речень за способом зв’язку їх частин. Складносурядні речення. Єднальні, протиставні та розділові сполучники в складносурядному реченні. Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення.

37. Складнопідрядне речення, його будова. Головне й підрядне речення. Підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв’язку у складнопідрядному реченні. Основні види підрядних речень.

38. Типи безсполучникових складних речень за характером смислових відношень між складовими частинами-реченнями: Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.

39. Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою. Слова автора. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид прямої мови. Діалог.

40. Стилістика. Стилі мовлення (розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий, публіцистичний), їх основні ознаки, функції.

41. Орфоепія. Відображення вимови голосних (наголошених і ненаголошених) через фонетичну транскрипцію. Відображення вимови приголосних звуків.

42. Орфографія. Правила вживання м’якого знака. Правила вживання апострофа.

43. Правопис префіксів і суфіксів. Правопис великої літери.

44. Усне й писемне мовлення; основні правила спілкування. Тема й основна думка висловлювання. Вимоги до мовлення.

45. Текст, поділ тексту на абзаци, мікротеми. Мовні засоби зв’язку речень у тексті. Типи мовлення (розповідь, опис, роздум).


Схожі:

В. О. Сухомлинського факультет філології та журналістики \"затверджую\" Ректор В. Д. Будак \" 20 \" лютого 2014 Р. Програма iconВ. О. Сухомлинського факультет філології та журналістики кафедра слов’янської філології "затверджую" Ректор В. Д. Будак "20" лютого 2014 Р. Програма
Прийом на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр» здійснюється на конкурсній основі за результатами фахових вступних...
В. О. Сухомлинського факультет філології та журналістики \"затверджую\" Ректор В. Д. Будак \" 20 \" лютого 2014 Р. Програма iconВ. О. Сухомлинського факультет іноземної філології "затверджую" ректор в. Д. Будак "20" лютого 2014 Р. Програма
Затверджено на засідання Вченої ради факультету іноземної філології Протокол №6 від «22» січня 2014 року
В. О. Сухомлинського факультет філології та журналістики \"затверджую\" Ректор В. Д. Будак \" 20 \" лютого 2014 Р. Програма iconВ. О. Сухомлинського факультет іноземної філології "затверджую" ректор в. Д. Будак "20" лютого 2014 Р. Програма
Затверджено на засідання Вченої ради факультету іноземної філології Протокол №6 від «22» січня 2014 року
В. О. Сухомлинського факультет філології та журналістики \"затверджую\" Ректор В. Д. Будак \" 20 \" лютого 2014 Р. Програма iconВ. О. Сухомлинського Факультет філології та журналістики Кафедра мовознавства та логопедії «Затверджую» Ректор Будак В. Д. "26" лютого 2013 Р. Програма
Розробник програми к п н., доцент кафедри мовознавства та логопедії Рускуліс Л. В
В. О. Сухомлинського факультет філології та журналістики \"затверджую\" Ректор В. Д. Будак \" 20 \" лютого 2014 Р. Програма iconВ. О. Сухомлинського факультет філології та журналістики кафедра слов’янської філології «затверджую» Ректор В. Д. Будак "26" лютого 2013 Р. Програма
Розробники програми кандидат філологічних наук, доцент кафедри слов’янської філології Абламська О. В., доцент кафедри слов’янської...
В. О. Сухомлинського факультет філології та журналістики \"затверджую\" Ректор В. Д. Будак \" 20 \" лютого 2014 Р. Програма iconВ. О. Сухомлинського факультет філології та журналістики кафедра слов’янської філології затверджено ректор в. Д. Будак " 26" лютого 2013 Р. Програма
Розробники програми кандидат філологічних наук, доцент кафедри слов’янської філології Меншій А. М
В. О. Сухомлинського факультет філології та журналістики \"затверджую\" Ректор В. Д. Будак \" 20 \" лютого 2014 Р. Програма iconВ. О. Сухомлинського факультет іноземної філології " затверджую " ректор в. Д. Будак " 20" лютого 2014 Р. Програма
Прийом на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр» здійснюється на конкурсній основі за результатами вступних випробувань...
В. О. Сухомлинського факультет філології та журналістики \"затверджую\" Ректор В. Д. Будак \" 20 \" лютого 2014 Р. Програма iconВ. О. Сухомлинського факультет іноземної філології " затверджую " ректор в. Д. Будак " 20 " лютого 2014 Р. Програма
Прийом на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» здійснюється на конкурсній основі за результатами вступних випробувань...
В. О. Сухомлинського факультет філології та журналістики \"затверджую\" Ректор В. Д. Будак \" 20 \" лютого 2014 Р. Програма iconВ. О. Сухомлинського Факультет філології та журналістики Кафедра мовознавства та логопедії «Затверджую» ректор будак в. Д. "26" лютого 2013 Р. Програма
Програма затверджена на засіданні кафедри мовознавства та логопедії. Протокол №6 від 08 січня 2013 р
В. О. Сухомлинського факультет філології та журналістики \"затверджую\" Ректор В. Д. Будак \" 20 \" лютого 2014 Р. Програма iconВ. О. Сухомлинського факультет іноземної філології "затверджую" ректор в. Д. Будак "20" лютого 2014 Р. Програма
Особи, які вступають на 5 курс, повинні також оформлювати письмове мовлення відповідно до орфографічних, граматичних і пунктуаційних...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи